Підлітковий вік та його особливості (стаття надрукована у науково-методичному журналі видавництва «Освіта» «Класному керівнику усе для роботи» №2 (26) 2011р.)



Скачати 82.36 Kb.
Дата конвертації11.09.2017
Розмір82.36 Kb.
Підлітковий вік та його особливості

(стаття надрукована у науково-методичному журналі видавництва «Освіта» «Класному керівнику усе для роботи» №2 (26) 2011р.)

Шановні колеги! Хочу запропонувати вам дуже змістовний (на мою думку)  матеріал для бесід з батьками про  "проблемний" підлітковий вік.

Отже, почнемо з думки відомого американського психолога Елізабет Кюблер- Росс: "Не перестарайтесь, захищаючи дітей від життєвих проблем. Діти повинні отримувати власний життєвий досвід, щоб потім вони могли вижити й досягти успіху".

Період підліткового віку виокремлюється лише в суспільствах із високим рівнем цивілізації, оскільки індустріальний розвиток пов`язаний із тривалішим періодом соціального і професійного навчання дітей і, відповідно, розширенням часових меж підліткового віку. У літературі цей період описується як підлітковий, перехідний, пубертатний, отроцтво, негативна фоза віку статевого дозрівання, вік другого перерізування пуповини. Усі ці назви відбивають розмаїтість змін, що відбуваються в житті підлітка.

Існують різні точки зору щодо тривалості підліткового періоду, але цей період життя, як  і решта, має початкову й завершальну стадії, між якими відбуваються істотні зміни в житті підлітка, а саме:

* підліток розвиває шкалу цінностей і визначає цілі, що стануть головними в його житті;

* усвідомлює зміни сприйняття свого тіла;

* віддаляється від батьків;

* розвиває логічні й формальні розумові здібності;

* зрештою, стає частиною дорослого світу, тобто бере на себе відповідальність за створення родини й планування потомства.

У традиційному, орієнтованому на родину, суспільстві важливі періоди життя характеризувалися як так звані обряди ініціації, або обряди переходу, метою яких було допомогти підліткам гідно пройти цей важливий період  швидких якісних змін. Результатом цього періоду було набуття статусу дорослості в соціальному й сексуальному плані. Це також означало, що життя було розділене на чітко визначені фази, й людина знала, які саме існують права й обов`язки в межах кожної з них. За всією розмаїтістю форм обрядів ініціації  обов`язковим компонентом у них була наявність таїнства смерті - нового народження. Це таїнство в символічній формі подавало ідею про те, що для народження нових якостей необхідне "відмирання" старих, причому процес відмирання може бути тривалим і болісним.

Занепад інституту сім`ї, поява у зв`язку з цим нуклеарної сім`ї (тобто сім`ї з двох батьків, у якій діти проводять майже увесь час із матір`ю), а згодом і субнуклеарної (тобто сім`ї з одного з батьків), а також інші явища, характерні для сучасного суспільства (зростання обсягу інформації, відокремлення людини в її соціальних зв`язках, прискорення темпу життя), призводять до дезорієнтації підлітка. Тепер він повинен самостійно здійснювати вибір і приймати рішення, використовуючи лише батьківський приклад. Це зумовлює появу в підлітка значної потреби в перевірянні своїх можливостей, експериментуванні й самостіному розв`язанні різних проблем без допомоги або поради родини

Проте підліток очікує визнання й підтримки з боку батьків, щоб відчути себе більш упевненим, і одночасно "провокує" їх, оскільки черпає з цого "матеріал" для визначення власної індивідуальності. Можна сказати, що входження у світ дорослих відбувається разом зі зростанням  самосвідомості підлітка: тілесні та психічні зміни дозволяють йому переконатися в неминучому настанні нової фази в його житті.

У період дорослішання підліток відчуває необхідність у самовизначенні й незалежності, які спричиняють у нього то почуття рівноваги, то розгубленості. Юнак стикається з безліччю суперечностей: він постійно "циркулює" між потребою в залежності й незалежності від родини, між острахом перед ініціативою й зусиллям, необхідними для забезпечення власного, притаманного лише йому, способу існування.

Почуття дорослості передбачає  новий рівень амбіцій, нове становище, якого підліток ще не досяг. У цьому полягає головна суперечність: підліток вимагає  визнання того, що ще не сформувалося. Саме через це підлітки часто орієнтовані на активне обстоювання своїх прав за зневажання обов`язків або претендують на ті права, якими ще не вміють користуватися. Цікаво, що багатьох підлітків не тішить, коли батьки дозволяють їм приймати самостійні рішення.  Прагнення до отримання прав і надмірно емоційний їх захист  поєднується зі страхом використання цих прав. 

Проте без відокремлення підлітка від родини неможливе досягнення зрілості. Результатом "відокремлення"є не розрив підлітка з родиною, а встановлення нових взаємин, у яких родина і підліток сприяють розвитку одне одного. Щоб ефективно допомогти підлітку в розв`язанні цієї проблеми, слід визначитися, на якому етапі відокремлення він перебуває. Наведемо характеристики цих етапів.



Перший етап (11-12 років) характеризується для підлітка конфліктом між потребою в залежності та прагненням до автономії. Підліток є амбівалентним (амбівалентність - одночасно позитивне і негативне ставлення до людини, предмета, події) у своїх очікуваннях щодо батьків: з одного боку, він опирається проявам їхньої турботи й пещення, а з другого - виявляє бажання, щоб його  балували. Підліток перестає бути таким слухняним і ввічливим, яким він був раніше. Якщо батьки не розуміють, що відбувається з підлітком, то вони зазвичай посилюють заборони, що може призвести до емоціних розладів у підлітка.

Другий етап - когнітивна реалізація відокремлення (тут важко вказати вік, тому що  перехід до цієї стадії може розтягнутися на все життя). Підліток доводить усім власну незалежність, критикуючи все, що роблять і говорять дорослі. Тривалість цієї стадії визначається часом, необхідним батькам для прийняття факту дорослішання підлітка.

Третій етап - емоційні реакції на відокремлення. Тут можуть виникати почуття провини, гнів, депресивні реакції, взіємний страх втратити любов. Батькам може знадобитися допомога, щоб підтримувати в собі почуття гордості й радості за досягнення дитини, яка дорослішає.

Четвертий етап  - ідентифікація, самовизначення. Дорослі вже визнають за підлітком право на самостійність, зникають зовнішні буйство і уразливість. Підліток зосереджується на своїй індивідуалізації, і в цьому випадку  дуже важливо, щоб він мав взірці позитивної інтеграції серед важливих для нього дорослих.

Отже, процес відокремлення підлітка від родини завершується інтегрованим станом, коли встановлюються нові взіємини, що грунтуються не на примусі,  а на партнерстві.

 

У підлітка розвивається здатність до абстрактного мислення, тобто він може міркувати, "відірвавшись" від конкретних ситуацій, і концентруватися на цілому, а не на окремих деталях. Інакше кажучи, коли підліток опиняється перед необхідністю розв`язати проблему, він починає використовувати різну інформацію для обмірковування тактики й визначення того, що є істотним у певний момент. Прагнення до незалежності - це для підлітка не лише головний стимул до росту, але й засіб досягнення власного успіху в особистому і громадському житті.



               На думку Ж.Піаже (швейцарський філософ і психолог, досліджував стадії розвитку інтелекту дитини), до цього моменту молода людина вже опанувала формальні розумові операції, що дозволяє проаналізувати більшу кількість можливостей.

               Логічне мислення підлітка є егоцентричним. Він використовує логіку як єдиний і загальний критерій  для розуміння всього , що є добрим, моральним тощо. Інакше кажучи, підліток намагається звести світ до того, що є логічним, але йому поки що важко зрозуміти, що світ (тобто, все, що відбувається) не завжди логічний і впорядкований. У цьому розумінні думка підлітка швидше є егоцентрично-логічною, а не реалістичною.

               Із цієї причини підлітки здаються оточенню занадто ідеалістично налаштованими. Однак цей ідеалізм незабаром мине, а підліток навчиться дивитися на речі як на ціле й розуміти різницю між цілим і окремим. Чим більше можливостей звертатися до навколишнього світу має юнак, тим більше він набуває навичок спостереження й осмислення різних аспектів реальності й точок зору, пов`язаних із будь-яким новим досвідом.

                Без сумніву, фізіологічні зміни є тими важливими подіями, що визначають початок періоду дозрівання. Увесь цей процес починається водночас із прискоренням росту тіла. Із плином часу підліток буде змушений визнати і прийняти це, змінюючи погляд на самого себе. Початок фізіологічних змін у дівчат і юнаків неминуче приводить до усвідомлення своєї дорослості та здатності мати потомство.

                 Тілесне самосприйняття визначається як уявлення про наше тіло, яке дозволяє нам описати й оцінити його не лише в категоріях деяких фізичних ознак (вага, зріст, форма), але і як те. що підпорядковується нашому "Я". Звичайно, воно не є статичним образом, а змінюється зі зміною тіла. Тілесне самосприйняття виникає на підставі як внутрішніх, так і зовнішніх спостережень і реакцій, зумовлених впливом оточення. 

                  Підліток має уже сформовану  думку про своє тіло, почуття власності, контролю, позитивне або негативне до нього ставлення. Однак тепер ситуація починає змінюватися й образ, що існував дотепер, розсіюється. Цілісне уявлення про зовнішність перетворюється на фрагментарне, самосприйняття зосереджується на окремих частинах тіла: вухах, ногах, носі тощо. Ці окремі частини здаються занадто великими або маленькими, товстими або тонкими, і здається, що всі інші люди це помічають. Для підлітка тілесне визнання тісно пов`язане з визнанням сексуальної привабливості. Підліток страждає не через об`єктивну сексуальну непривабливість, а через неотримання визнання сексуальної привабливості з боку найближчого оточення.

                  Постійно порівнюють себе з іншими людьми, особливо з ровесниками, як хлопчики, так і дівчатка. Реакції інших людей на тілесні зміни посилюють переживання з приводу свого зовнішнього вигляду, також можуть викликати негативні відчуття, тому слід протидіяти тому, що відбувається.

Процес дорослішання можна аналізувати у плані розвитку самосвідомості підлітка, тобто як розвиток процесу самореалізації, формування принципів та ідеалів, необхідних для існування. Людина усвідомлює себе в той самий момент, коли усвідомлює інших і починає відрізнятися від оточення.

Підліток ставить перед собою мету: досягти виразної та стійкої сексуальної самосвідомості. Для цього він повинен знову проаналізувати не лише ставлення до власного тіла ,але і стосунки з батьками і однолітками. У результаті неминучим стає напруження, що виникає через необхідність зробити вибір: варто прагнути незалежності чи краще повернутися до попередньої фази, якій була властива  більша безпека, пов`язана із залежністю від дорослих.

Підліток починає перевіряти власну емоційну здатність переживати самотність та інтимність, однак при цьому почувається дезорієнтованим і покинутим. Саме в цей момент молода людина звільняється від тиску з боку родини подібно до того, як під час  раннього дитинства вона "відокремила себе" від матері і вступила в нову реальність, у якій перше розмежування між собою та іншими дозволило їй відчути незалежність.

На відміну від маленької дитини, що будує свій внутрішній світ на підставі спостереження зовнішнього світу, юнак постає перед необхідністю перебудувати власну внутрішню структуру. Цей процес грунтується переважно на створенні нової ідентичності, тобто стійкого самовизначення себе у плані особистісних якостей і соціальних ролей, що дозволяє йому взяти на себе відповідальність за свої думки й учинки. 

Процес перебудови не може обійтися без внутрішніх конфліктів, інакше кажучи, без своєрадного болю через втрату порядку, що раніше сприймався як щось стале й завершене, у якому людина відчувала себе в безпеці. 



Наступним важливим аспектом є турбота про тіло, що дотепер залишалася під опікою батьків; тепер занепокоєння через нього відчуває сам підліток, який вирішує за себе сам. Таким чином, наближається момент, коли він усвідомлює, що його тіло належить виключно йому. Це "нове" тіло має знайти для себе нову мову самовираження, що дозволить встановити стосунки з іншими людьми.

У момент, коли цілі юнака починають формуватися більш чітко, настає завершальна стадія дорослішання й починається ранній "дорослий" період. З`являється й посилюється незалежність від навколишнього світу. Однак подальший розвиток особистості може протікати лише за умови, що попередні завдання було розв`язано - втрата й біль пережиті сповна і стався перехід із безпечного світу дитинства у сферу самостійних зовнішніх зв`язків.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка