Педагогіка – наука про виховання



Сторінка1/18
Дата конвертації15.04.2016
Розмір1.16 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18
ПЕДАГОГІКА

1. Педагогіка – наука про виховання

Педагогіка — наука про виховання людини. Вона виникла з появою людини. Перші джерела з педагогіки з'являються у Стародавній Греції. Тут педагогами називали рабів, завданням яких було супроводжувати дитину свого володаря до школи, доглядати за нею, прислуговувати й навчати. З часом поняття "педагогіка" утвердилося як наука про навчання, освіту й виховання не лише дітей, а й людини взагалі.

Провідні завдання педагогічної науки: виховання, що охоплює освіту й навчання; дослідження особливостей розвитку і формування особистості; дослідження закономірностей, принципів, засобів, форм і методів навчання й виховання; розробка змісту загальної та професійної освіти; навчання та виховання дорослих, формування педагогічної культури людей.

Базовими категоріями педагогіки є: виховання, навчання, освіта, розвиток.

Виховання — це організований і цілеспрямований процес формування особистості. Тут поняття "виховання" вживається в широкому розумінні і включає в себе всю сутність впливу на людину (навчання, освіту) з метою формування її з погляду довершеності.

Навчання — двосторонній процес діяльності того, хто навчає, і того, кого навчають, спрямований на набуття знань, умінь і навичок, інтелектуальний розвиток особистості, формування наукового світогляду, оволодіння методами пізнавальної діяльності.

Освіта — сукупність знань, умінь і павичок, набутих у навчальних закладах або самостійно, а також сам процес набуття знань. Традиційно виділяють три види освіти: загальну, політехнічну і професійну.

Загальна освіта передбачає набуття знань з основ наук і підготовку учнів до отримання професійної освіти. Здобувають загальну освіту в загальноосвітніх навчально-виховних закладах (школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах).

Політехнічна освіта має такі завдання: ознайомлення з різноманітними галузями виробництва (де і що виробляють); пізнання сутності багатьох технологічних процесів (як виробляють); набуття певних вмінь і навичок обслуговування найпростіших технологічних процесів (приготування їжі, користування побутовими приладами, вирощування рослин і т. ін.).

Розвиток як одна з важливих категорій педагогіки становить специфічний процес змін, результатом якого є виникнення нового; поступальний процес сходження від нижчого до вищого, від простого до складного, накопичення кількісних змін і перехід їх у якісні. Стосовно людини виділяють три основні види розвитку: фізичний (передбачає ріст організму, кількісні та якісні зміни на основі біологічних процесів); психічний (характеризується процесами змін і становлення психіки); соціальний (вирізняється процесом здобуття людиною соціального досвіду — мови, моральних якостей та ін.).

Усі названі категорії педагогіки між собою взаємопов'язані, взаємозалежні й логічно зумовлені.

2. Предмет і об’єкт педагогіки

Педагогіка як наука має власний об'єкт і предмет вивчення.

Об'єкт дослідження — це частина об'єктивної реальності, а предмет — це властивості, характеристика об'єкта.

Оскільки, педагогіка — це наука про виховання людини, то об'єктом педагогіки є процес виховання людини. Тобто, об'єктом педагогіки є ті явища об'єктивної дійсності, які обумовлюють розвиток людського індивіда в процесі цілеспрямованої діяльності його в суспільстві.

Поняття "виховання" трактується в даному випадку в широкому його розумінні, як процес передачі суспільного досвіду від старших поколінь до молодших.

Отже, об'єктом педагогіки є не індивід чи його психіка, а процес виховання, система педагогічних явищ, пов'язаних з розвитком індивіда.

Предмет педагогіки — особлива сфера суспільної діяльності з виховання людини, складовими частинами якої є освіта і навчання.

Педагогіка досліджує виховання як свідомий і планомірний процес підготовки людини до життя і праці, розкриває закономірності, тенденції та перспективи, вивчає принципи і правила, які регулюють виховну діяльність.

Педагогічна наука виникла і розвивалась як теорія виховання підростаючих поколінь. Зумовлено це тим, що людина, її духовні та фізичні якості формуються в дитинстві, підлітковому віці та юності. Саме у ці періоди життя розвиток особистості відбувається найбільш інтенсивно, формуються найголовніші її риси та особливості — розумові та фізичні здібності, основи світогляду, переконань, моральних почуттів, риси характеру, тощо. Тому істотні прогалини і недоліки у вихованні, допущені в ранньому віці, ліквідувати пізніше надзвичайно важко, а іноді й неможливо.

Педагогіка вивчає процеси виховання, освіти і навчання лише у властивих їй межах, розглядає у цих процесах тільки педагогічний аспект. Вона досліджує те, на яких загальнопедагогічних засадах, завдяки яким засобам виховної роботи потрібно будувати виховний процес, освіту і навчання людей різних вікових груп в освітніх закладах, в усіх типах установ, організацій і трудових колективів.



3.Основні категорії педагогіки: розвиток, формування, соціалізація, виховання, освіта, навчання, самовиховання, самоосвіта, педагогічний процес

Педагогіка, як і кожна наука, має свій понятійний апарат - систему педагогічних понять, які виражають наукові узагальнення. Ці поняття називають категоріями педагогіки. До основних категорій належать: розвиток, формування, соціалізація, виховання, освіта, навчання, самовиховання, самоосвіта, педагогічний процес.



Виховання - цілеспрямований та організований процес формування особистості.

Виховання - цілеспрямований і організований процес формування особистості. У педагогіці поняття "виховання" використовується в "широкому і вузькому" соціальному, а також в "широкому і вузькому" педагогічномузначенні.



В широкому соціальному розумінні виховання — це передача накопиченого досвіду від старших поколінь до молодших. Під досвідомрозуміють знання, уміння, способи мислення, моральні, правові норми, трудовий досвід, тощо, як в організованих формах (системи освіти), так і шляхом природного засвоєння в результаті взаємодії поколінь і впливу середовища.

У вузькому соціальному значенні під вихованнямрозуміють цілеспрямований вплив на людину з боку суспільно-громадських інституцій з метою формування в неї певної системи знань, поглядів, переконань, моральних цінностей, підготовки до життя.

У широкому педагогічному розумінні виховання  це спеціально організований, цілеспрямований і керований вплив колективу вихователів на вихованців з метою формування у них певних якостей, що здійснюється в навчально-виховних закладах і охоплює весь педагогічний процес.

Виховання у вузькому педагогічному значенні є цілеспрямованою виховною діяльністю педагога, спрямованою на досягнення конкретної мети в колективі учнів (наприклад, виховання здорової громадської думки).

У вузькому педагогічному розумінні виховання – це процес і результат виховної роботи, спрямованої на розв'язання конкретних виховних завдань.

На певному щаблі суспільного розвитку складовою частиною виховання в широкому його значенні стає освіта.

Освіта - процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших якостей особистості, розвиток її творчих сил і здібностей.

Основним шляхом і засобом здобуття освіти є навчання, в процесі якого реалізуються цілі освіти.



Навчання - цілеспрямована взаємодія вчителя й учнів, у процесі якої відбувається засвоєння знань, формування вмінь і навичок.

Розвиток - процес якісних змін в особистості, зумовлений удосконаленням духовних, психічних, фізичних та соціальних можливостей людини з метою самореалізації на основі внутрішньо закладених здібностей та задатків.

Розвиток не тотожний навчанню чи вихованню, хоч разом із ними виступає у складі єдиного процесу.



Педагогічний процес - взаємодія вихователів і вихованців з метою виконання поставлених виховних завдань.

Навчально-виховний процес - поєднання процесів навчання, виховання та розвитку особистості з метою досягнення певного рівня освіченості.

Соціалізація — процес перетворення людської істоти на суспільний індивід, утвердження її як особистості, залучення до суспільного життя як активної, дієвої сили.

Формування – це процес становлення людини як соціальної істоти під впливом усіх без винятку факторів – екологічних, психологічних, соціальних, економічних, національних, релігійних тощо. Воно передбачає певну завершеність людської особистості, досягнення рівня зрілості.

Самовиховання — це вищий етап виховного процесу, процес цілеспрямованої роботи над розвитком і самовдосконаленням людини від підліткового віку до зрілості. Самовиховання в інтелектуальній, духовній сфері — це самоосвіта. Самовиховання в морально-психологічній сфері полягає в самоконтролі за своїми недоліками і вадами характеру.

4. Структура педагогічної науки та її зв’язок з іншими науками: філософією, етикою, психологією, соціологією, гігієною, історією

Педагогіка є системою сформованих у процесі її історичного розвитку різних галузей педагогічних знань. Ця система весь час збагачується, розвивається, поповнюється новими знаннями.

До педагогічних наук належать:

а) загальна педагогіка, яка вивчає головні теоретичні й практичні питання виховання, навчання і освіти, загальні проблеми навчально-виховного процесу;

б) вікова педагогіка(дошкільна, шкільна педагогіка, педагогіка дорослих), що досліджує закони і закономірності виховання, навчання й освіти, організаційні форми і методи навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп;

в) корекційна педагогіка, яка досліджує виховання, навчання та освіту дітей з різними вадами. Її утворюють: сурдопедагогіка - наука про навчання і виховання дітей з вадами слуху; тифлопедагогіка- наука про навчання і виховання сліпих і слабозорих;

г) галузеві педагогіки (військова, спортивна, вищої школи, профтехосвіти) кожна з яких розкриває закономірності навчально-виховного процесу у певних сферах життєдіяльності людини.

До системи педагогічних наук належить також історія педагогіки і школи - наука, що вивчає розвиток педагогічних ідей і практику освіти в різні історичні епохи.

Наприкінці XX ст. намітився стрімкий розвиток соціальної педагогіки - вивчає закономірності та механізми становлення й розвитку особистості в процесі здобуття освіти та виховання в різних соціальних інститутах, а також соціально орієнтовану діяльність освітніх, наукових, культурних та інших закладів, установ і соціальних служб, які сприяють формуванню соціальної активності особистості у процесі розв'язання суспільних, політичних, економічних та інших проблем суспільства.

Педагогіка пов'язана з багатьма науками: філософієюсоціологієюетикою,економікою,психологією тощо. Міжпредметні зв'язки педагогіки з іншими науками дають змогу глибше пізнати педагогічні факти, явища і процеси.



Філософські науки допомагають педагогіці визначити мету виховання, правильно враховувати дію загальних закономірностей людського буття і мислення, забезпечують оперативною інформацією про зміни в науці й суспільстві, коригуючи спрямованість виховання.

Психологія вивчає закономірності розвитку психіки людини, а педагогіка — ефективність виховних впливів, які зумовлюють зміни у її внутрішньому світі й поведінці. Кожен розділ педагогіки спирається на відповідний розділ психології.

Соціологія допомагає у пізнанні таких систем суспільства, як сім'я, школи різних типів, формальні та неформальні групи, юнацька субкультура тощо, використовуючи фактичний матеріал для раціональної організації навчання й виховання.

Анатомія і фізіологія людини є основою для розуміння її біологічної сутності — розвитку вищої нервової діяльності, першої і другої сигнальних систем, розвитку та функціонування органів чуття, опорно-рухового апарату, серцево-судинної і дихальної систем.

Економічні науки дають змогу простежити вплив закономірностей розвитку виробничих відносин, економічних процесів, навчання й виховання.

Етнологія вказує на національні особливості людей, які завжди є представниками певних етнічних груп.

Гігієна дітей і підлітків як галузь гігієни сприяє організації на наукових засадах у закладах освіти заходів щодо зміцнення здоров'я, фізичного розвитку школярів, трудової діяльності дітей та підлітків, плануванню будівництва та обладнання навчальних і дитячих закладів різних типів. Зв'язок педагогіки з медициною став передумовою формування корекційної педагогіки як спеціальної галузі педагогічного знання, предметом якої є освіта дітей із вродженими чи набутими відхиленнями в розвитку. У взаємозв'язку з медициною вона розробляє систему засобів, що дають змогу досягти терапевтичного ефекту й полегшити процеси соціалізації, компенсувати наявні дефекти.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка