Патріотичне виховання в сучасному дошкільному закладі



Скачати 98.87 Kb.
Дата конвертації11.09.2017
Розмір98.87 Kb.


УДК 37.017.7 : 373.24

Патріотичне виховання в сучасному дошкільному закладі

Ольга Герасименко,

вихователь дошкільного навчального закладу (ясла-садок)

№24 «Вогник» ім. В.О. Сухомлинського комбінованого типу



Анотація. В статті розглядається проблема розвитку духовного потенціалу дитини дошкільного віку, шляхи соціально-морального розвитку особистості, враховуючи вимоги часу та запити суспільства.

Ключові слова: патріотизм, народознавство, народні традиції, обряди, нація, національна культура.

Питання розвитку духовного потенціалу особистості дитини дошкільного віку на сьогодні є ціннісно пріоритетним. Воно актуалізовано потребами часу, так як на наших очах виростає покоління молодих людей, позбавлених почуття національної гідності, гордості, якому насаджується безкультур’я, деградується мораль, честь, справедливість та меркантилізм. Ці проблеми є серйозними загрозами національної безпеки України. Тому так актуальне питання патріотичного виховання особистості.

Оскільки духовний потенціал особистості вивчається через її духовні потреби і цінності (інтелектуальні, моральні, естетичні), емоційну культуру, моральні та естетичні ідеали, світогляд, здатність до творчості, основні шляхи його формування у дошкільному дитинстві тісно пов’язані із соціально-моральним, емоційно-ціннісним, пізнавальним, художньо-естетичним розвитком дитини.

Враховуючи вимоги часу, запити суспільства, духовний розвиток особистості важливо здійснювати на засадах патріотизму та толерантного ставлення до людей різних національностей, а це можна зробити через активізацію емоційної сфери дошкільника на основі широкої поінформованості про історію, традиції, культуру рідної країни. Академік АПН України, директор Інституту проблем виховання І. Бех вказував «Всі соціальні інституції, причетні до процесу виховання в широкому розумінні цього слова, мають орієнтуватися на поетапно-часову специфіку морально-духовного зростання людини» [5, с.3].

Виховання патріотизму – важлива складова освітнього закладу. У процесі розвитку, навчання та виховання у дітей формуються патріотичні погляди і переконання [6, с.58]. У Концепції дошкільного виховання в Україні (1993) зазначено, що провідними засадами діяльності сучасного національного дошкільного закладу мають бути національна психологія, культура та історія, а також загальнолюдські духовні надбання.

Аналіз сучасних досліджень в галузі патріотичного виховання дітей дошкільного віку висвітлено в роботах таких науковців: Л. Артемової, А. Богуш, А. Виноградової, Т. Поніманської та ін. Дані роботи свідчать про інтенсивні пошуки вчених і практиків щодо оновлення змісту освіти й виховання дітей, оптимального розвитку дітей в сім’ї та в дошкільному закладі. У багатьох дослідженнях пріоритетними є особливість дитини та обґрунтування умов її розвитку. Науковці стверджують, що у дошкільний період життя дитини формуються патріотичні почуття. Василь Сухомлинський писав: «Патріотизм – це, образно кажучи, сплав почуття й думки, осягнення святині – Батьківщини, не тільки розумом, а й передусім серцем.. Патріотизм починається з колиски» [2, с.115].

Патріотичні почуття дітей дошкільного віку застосовуються на інтересі найближчого соціального, природного і культурного довкілля (сім’ї, батьківського дому, рідного міста, села, країни, традицій, звичаїв свого народу). Любов до рідної землі народжується тоді, коли широко розплющені оченята побачили схилену над колискою, усміхнену матусю, або коли ласкавий промінчик сонця торкнувся щоки, або коли вперше побачив, як зазеленіло дерево, розквітли квіти у саду… Дитина набирається вражень та знань про навколишнє, про близьких людей, про свою малу Батьківщину, які залишають у її душі незабутні спогади на все життя.

Як зазначав В.О. Сухомлинський, почуття господаря власної землі – найважливіше патріотичне почуття, яке потрібно стверджувати в юних серцях. Справжнім патріотом стане той, для кого в роки дитинства, доля окремої суспільної істоти також важлива, як і глибинне особисте: іграшка, улюблена книжка і т.п. [9].

Витоки позитивного ставлення до світу закладаються на основі виховання любові, поваги до найрідніших людей (мама, тато, бабусі, дідусі, брати, сестри), усвідомлення тісних взаємозв’язків між поколіннями. Я вважаю, що біля родинного вогнища будуть особливо проникливо звучати шевченківське слово, народна пісня, спогади старих про історію сім’ї, що супроводжується розгляданням родинних реліквій. Варто звертати увагу на формування у дошкільників дієвих емпатійних проявів по відношенню до близьких, адже мало розуміти, що таке доброта, турбота, вдячність, взаємодопомога, чуйність, відданість, потрібно виявляти ці почуття у повсякденні, цінувати членів своєї сім’ї та теплоту рідної домівки. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання. Чим більше збагачується такими цінностями досвід дитини, тим значніше авторитет дорослих, які , на думку дитини, відповідають моральним критеріям.

Все починається з дитинства. Його часто називають «золотою», щасливою порою в житті людини. Але це ще і дуже відповідальна пора, з якою пов’язано багато проблем – як самої маленької людини, так і дорослих, які займаються її вихованням. Тож ми, вихователі, повинен дати малятам уявлення про все, що їх оточує, допомогти кожній дитині сформувати своє особисте бачення світу, особисту «картину світу». Формування почуття любові до Батьківщини починається «від близького до далекого», від першого усвідомлення дитиною ніжної ласки матері, чарівної заспокійливої колискової, краси природи рідного краю, навколишнього середовища.

Патріотичне виховання передбачає ознайомлення дітей дошкільного віку з природою рідного краю. При цьому я роблю акцент на красі, різномаїтті, багатстві та особливостях природного довкілля нашої країни. Дошкільникам даю уявлення про різні типи природних ландшафтів України (гори, луки, степи, ліси, водойми тощо), специфічний рослинний і тваринний світ, визначні природні об’єкти (найбільші річки, озера, найвищі гори, природні заповідники). Діти отримують уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну («Без верби і калини нема України»), які квіти квітнуть на українських полях і луках (кульбаби, волошки, маки), характерні для нашої місцевості кліматичні умови тощо.

Гартування маленького патріота включаю в роботу із формування уявлень про назву рідного міста, найближчих вулиць, площ, визначних місць, музеїв тощо. Для дитини місто конкретизується вулицею, тобто вона усвідомлює себе перш за все мешканцем своєї вулиці. Щоб діти «відчули» своє місто, я розказую та показую його. Ідучи рідною вулицею, звертаю увагу на дерева, які, можливо, висаджували їхні батьки, на будинки нові, що тільки-но з’явилися, і старі, що мають свою історію, розповідаю про видатних людей, що жили або живуть на цих вулицях. Успішний розвиток дошкільнят при ознайомленні з рідним містом можливий лише за умови їх активної взаємодії з оточуючим світом емоційно-практичним шляхом, тобто через гру, предметну діяльність, спілкування, працю, навчання, різні види діяльності. Особливо цікавою формою виховної роботи для дітей, яку я використовую, є проектна діяльність. Працюючи над проектом, діти разом з батьками збирають і вивчають матеріали про історичне минуле міста, звертають увагу на красу рідного краю. Дослідженню сприяють екскурсії по місту, перегляд альбомів, відеоматеріалів, розповіді дорослих, ігри-подорожі, відвідування музеїв, виставок, розширення знань про народних умільців, також використання «живих» наочних предметів (меблі, знаряддя праці, посуд, вишиванки тощо). І в кінці проекту діти відображають своє уявлення про побачене і почуте, створюючи альбом під назвою «Моє рідне місто», придумують оповідання, виготовляють саморобки. За допомогою проектів діти пізнають багато нового і цікавого.

Кожен момент ознайомлення дошкільнят з рідним містом пронизаний вихованням поваги до людини-трудівника, захисника міста, гідного громадянина. Завдання залучення дітей до життя міста, його історії, культури, природи ефективно вирішується тоді, коли на заняттях встановлюється зв’язок поколінь та пізнання найближчого оточення обов’язково пов’язується з культурними традиціями минулого.

Цікавою і корисною для дошкільників є інформація про людей, які прославили нашу країну – художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів, спортсменів. На конкретних прикладах, через конкретних людей знайомлю дітей з «характером» українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, миролюбність, творчість, вміння захищати свою Батьківщину).

У народі кажуть: добрий приклад – кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, запрошую до дитсадка видатних людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят.

Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до пам’яті тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну; поваги до воїнів-захисників кордонів Батьківщини. Діти з щирою вдячністю йдуть до обеліску Слави, покладають квіти. Дуже великий вплив мають бесіди, зустрічі з ветеранами, екскурсії, використання пісень, віршів, наочного матеріалу. Після кожного заходу малята беруть у руки олівці та фарби і відтворюють свої враження в образотворчій діяльності.

Також дітей ознайомлюю з державною символікою України (прапор, герб, гімн); з глобусом, на якому показую місце нашої держави, з картою України. Проводжу заняття «Наш герб», «Ми живемо на Україні, ми дуже любимо її», «Пам’ятні місця України» тощо.

Ще одним важливим напрямком патріотичного виховання є прилучення дітей до народознавства – вивчення культури , звичаїв рідного народу, побуту українців (житло, одяг, предмети побуту, народна іграшка), народних ремесел (гончарство, вишивка, килимарство, лозоплетіння тощо), символіки (верба і калина, вінок, рушник).В дошкільному закладі реалізації цього завдання слугує добре обладнана етнографічна кімната «Бабусина світлиця», в якій дошкільників вихователі ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв’язок людини з минулим і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтересу до родинних і народних традицій. «Бабусина світлиця» відіграє надзвичайну роль в ознайомленні з народними традиціями та обрядами у формуванні патріотично налаштованої особистості, вона повертає дошкільників до цінностей предків, створює позитивний настрій. В процесі ознайомлення з традиціями і звичаями у дітей збагачуються емоційні враження, знання про довкілля, зокрема, про близьких людей та свою малу Батьківщину.

Традиційним в нашому дошкільному закладі стало залучення дітей до підготовки і відзначення свят народного календаря, які пробуджують у них любов до рідної землі, повагу до людей праці, інтерес до історії своєї країни. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів’я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (петриківський розпис, яворівська іграшка), діти поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу.

Знання свого родоводу, історичних та культурних надбань предків необхідне не лише для піднесення національної гідності, а й для використання кращих традицій у практиці виховання підростаючого покоління. Народ із покоління в покоління передає свій соціальний досвід, своє духовне багатство, свої історичні надбання, створюючи тим самим, тільки йому притаманну культуру. Кожна нація, кожен народ, кожна етнічна соціальна група має свої звичаї, свої традиції, що утворилися впродовж багатьох століть, і які становлять національну культуру, що складається з цінностей, витворених як минулими, так і сучасними поколіннями. Виховання любові до Батьківщини, гордості за свою країну поєдную із формуванням доброзичливого, толерантного ставлення до культури інших народів, до кожної людини окремо, незалежно від кольору шкіри та віросповідання. Вже у середньому дошкільному віці інтерес дитини до явищ соціального життя підводить її до усвідомлення певних виявів міжнаціональних стосунків. У цьому сенсі батьки і ми, вихователі, повинні дбати, щоб дитина засвоювала норми міжнаціонального спілкування (співжиття) не стихійно, а цілеспрямовано, орієнтуючись на загальнолюдські моральні цінності. Як писав Г. Сковорода «Кожний повинен пізнати свій народ і в народі пізнати себе. Якщо ти українець, будь ним. Якщо ти поляк, то будь поляком. Все добре на своєму місці, в своїй мірі».

Для реалізації вище окреслених завдань, в групі створюю умови для накопичення дітьми позитивного загальнолюдського духовного досвіду через активне залучення їх до різних видів діяльності: ігрової, пізнавальної, комунікативно-мовленнєвої, предметно-практичної, образотворчої, музичної, рухової, театралізованої тощо.

Серед методів освітнього впливу на духовну сферу дитини перевагу надаю іграм та ігровим вправам, приділяю увагу організації творчих ігор (сюжетно-рольових, драматизації за літературними творами, конструктивно-будівельних), розробляю і вводжу у повсякденне ділове і особистісне спілкування з вихованцями дидактичні ігри і вправи, проблемно-пошукові ситуації.

Значні потенційні можливості у патріотичному вихованні дітей дошкільного віку мають спостереження у природному, культурному, соціальному довкіллі, екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам’яток, визначних місць, читання художньої літератури та слухання народної, класичної, сучасної музики, розглядання витворів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва, бесіди і розмови на різні теми, самостійне складання дітьми розповідей-міркувань відповідної тематики з метою вироблення у них власних ставлень і оцінок, суджень, цінностей, що стануть підґрунтям для подальшого вироблення переконань і світоглядної позиції особистості.

Унаочненню і більш швидкому засвоєнню навчального матеріалу сприяють розглядання картинок, фотографій, перегляд відеофільмів, ілюстрування подій і явищ, причин і наслідків дій та вчинків людини, моделей поведінки, варіантів розв’язання морально-етичних ситуацій за допомогою фігурок фланелеграфа, засобами анімації на інтерактивній дошці. Не менш ефективною формою освітньої роботи з патріотичного виховання дошкільників є проведення спільних з батьками заходів (проектна діяльність, свята, розваги, виставки, конкурси).



Така робота з патріотичного виховання дітей дошкільного віку сприяє в майбутньому організації активної, різноманітної діяльності дітей. Адже бути патріотом - не тільки знати та любити свою країну, а й активно діяти на її благо.

Список використаної літератури:

  1. Базовий компонент дошкільної освіти і Україні. Нова редакція / К.,2012, -С.14.

  2. В.О.Сухомлинський Серце віддаю дітям. – К.: Рад.школа, 1988.-С.261.

  3. Богуш А.М.Українське народознавство в дошкільному закладі: Навч.посібник /А.М.Богуш, Н.В.Лисенко –К.: Вища школа, 2002. – С.407.

  4. Бех І.Д. Система патріотичного виховання дітей та учнівської молоді в умовах модернізації суспільних змін: навчально-методичний посібник/ І.Д.Бех, К.О.Журба, В.А.Киричок та ін.. – К.:Пед.Думка -2011.-С.240.

  5. Бех І.Д.Законопростір сучасного виховного процесу// Дошкільне виховання, №2, 2004.-С.3.

  6. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – С.148.

  7. Лозицька Є.Ф. Українське народознавство дітям дошкільного віку: методичний посібник/Є.Ф.Лозинська – Львів: Оріено-Ново,2008.-С.208.

  8. Повалій Л.В. Виховувати любов’ю// Еврика. – 1999. -№1(5). С.72-75.

  9. http://priluki.biz

  10. http://bloq.spot



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка