Патріотичне виховання дітей у дошкільному закладі №129 м. Луганська Видатний український педагог В. О. Сухомлинський у книзі «Народження громадянина»



Скачати 358.12 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір358.12 Kb.
Патріотичне виховання дітей

у дошкільному закладі №129 м. Луганська

Видатний український педагог В. О. Сухомлинський у книзі «Народження громадянина» писав: «Домогтися того, щоб вихованця вже з дитинства хвилювало теперішнє та майбутнє Вітчизни, - одна з найважливіших передумов запобігання моральним зривам у дитячі роки. Патріотичні думки, почуття, тривоги, патріотичний обов’язок, громадянська відповідальність – це основа почуття людської гідності Той, у кому ви сформували ці якості душі, ніколи не виявить себе в чомусь поганому, навпаки – він прагнутиме виявляти себе тільки в доброму, гідному наших ідей, нашого суспільства.»

Виховати свідомого патріота і громадянина означає сформувати в дитині комплекс певних знань, особистісних якостей і рис характеру, що є основою специфічного способу мислення та спонукальною силою у повсякденних діях, вчинках, поведінці. Йдеться про:


  • патріотичну відповідальність і мужність, самосвідомість, громадську ініціативність та активність, готовність працювати для розвитку Батьківщини, захищати її;

  • повагу до Конституції, законів Української держави, прийнятих у них правових норм, сформовану потребу в їх дотриманні, високу правосвідомість;

  • повагу до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу;

  • знання української мови;

  • дисциплінованість, працьовитість, творчість, турботу про природу та екологію рідної землі;

  • гуманність, шанобливе ставлення до культури, традицій та звичаїв, високу культуру спілкування, це заняття «Світле свято Воскресіння», «Щедрий вечір», «Українські рушники – скарби народні навіки», «Мандруємо по Україні», «Калинові пломінці» та інші.

Отже перед педагогами дошкільної ланки стоїть завдання надзвичайної ваги – виховати патріота – громадянина своєї Батьківщини, культурну, освічену людину, яка гідно представлятиме свою державу у всесвітній спільноті.

Сім’я і дошкільний заклад є первинними соціальними осередками, що покликані формувати особистість майбутнього патріота нашої країни, а батьки й педагоги – перші представники суспільства, які ознайомлюють маленьких громадян із заведеними в суспільстві соціальними та етичними нормами.

Адже так важливо, щоб уже в дитинстві закладалися якості, необхідні для життя й праці в колективі: товариське ставлення одне до одного, взаємодопомога, вміння рахуватися з інтересами своїх товаришів, уміння разом працювати і відпочивати, бажання та готовність дбати про інших. Саме в дошкільному віці у дитини формуються такі важливі почуття, як довіра й повага до батьків, близьких людей, вихователів, визнання їхнього авторитету. Під впливом дитячого садка, сім’ї, а пізніше й школи, в неї зароджуються й розвиваються риси громадянина.

Особливу роль у вихованні патріотичних почуттів старших дошкільнят відіграє рідна мова, що є духовною основою нації. Ми живемо у досить складний і водночас дуже цікавий час. Ламаються застарілі стереотипи, стрімко оновлюється суспільство. Дедалі частіше педагоги звертаються до витоків нашої духовності із жалем переконуємося, що багато втрачено, загублено, забуто. І спільна справа батьків і педагогів – навчити дитину шанувати рідне слово, не цуратися свого роду, краю, любити пісні, які ще з народження співали мама і бабуся, знати звичаї та обряди предків, так на святі мам 8-го березня – в старшій групі «Пізнайко» вихователі Іванчик О. В., Серик О. О. увімкнули таку сценку «Зустрілися якось кілька людей: почали сперечатися, яке найкраще слово у світі:



  • здоров’я – відповів хворий,

  • молодість – сказав старий,

  • правда – сказав мудрець

А тут з куточка обізвалась сирітка:

- «Найкраще в світі слово - мама» і всі сказали «Мама».

Доповнити роботу з дошкільнятами допомагає звернення до усної народної творчості, зокрема казок, легенд, прислів’я, пісень, балад, дум тощо.

Особливе місце в духовній сфері нашого народу належить казці – найпопулярнішому серед дітей виду усної народної творчості. Казки задаровують малят образністю рідного слова, красою співучої української мови, своєю щирою наївністю, допомагають їм подивитися на навколишній світ іншими очима. Народна казка потрібна кожній дитині як духовне джерело. Використовують педагоги Фролова Г. В., Камардіна С. В. дошкільного закладу такі чарівні казки, як «Івасик - Телесик», «Царівна - жаба», «Дідова дочка і бабина дочка» та інші, головні позитивні персонажі – носії добра й справедливості – виходять переможцями над будь-якими злими силами, а негативні герої – носії зла – неминуче бувають покарані. Творити добро у нелегкій, із захопливими пригодами боротьбі допомагають звірі, птахи, риби, різні сили природи. Чи не найбільшу групу серед українських народних казок становлять соціально – побутові. В них розповідається про буденне життя людей, побут або реалії людського життя. Саме тому трапляється у літературі ще й друга назва цих казок – «народні оповідання». Це дидактично – повчальні твори, які використовують педагоги, які зображують людське життя, любов до праці, до землі, до рідного краю, тісний зв’язок життя кожної людини з його роллю «Правда і Неправда», «Біда», «Ледащиця», «Мудра дівчина» тощо, сімейно – антагоністичні казки «Два брати», «Гостинець батькові».

Вихователі Фролова Г. В., Іонова С. А. доносять до дітей основний пафос цих казок соціально – побутової тематики – викриття несправедливості, допомагають дітям глибше пізнати минуле, виховують любов до рідної України, гордість за минуле, громадянські почуття, високі моральні якості. Вихователі Фролова Г. В., Камардіна С. В., Коломієць Н. І. та інші виховують у дітей ставлення до родинних традицій й повагу до батьків, пропонуючи дітям прислів’я та приказки.


  • Одна мати вірна порада.

  • На сонце тепло, а біля матері – добре.

  • Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько та інші.

А ще пропонують відгадати дітям загадки:

Красивий, щедрий, рідний край

І мова наша – солов’їна.

Люби, шануй, оберігай

Усе, що зветься … (Україна)

Найрідніша, наймиліша,

Всіх вона нас пестить, тішить,

Завжди скрізь буває з нами.

Відгадайте: хто це? (Мама)

Цінним фольклорним джерелом, що стверджує патріотичність як моральну якість українця, є історичні пісні. Саме українська козацька пісня підкреслила головну національну ідею, заради якої слід боротися та жити.

«Гей, у лузі червона калина, гей, гей похилилася.

Чогось наша славна Україна, гей, гей засмутилася.

А ми ж тую червону калину, гей, гей, та піднімемо,

А ми ж тую славну Україну, гей, гей, та розвеселимо!»



(«Розлилися круті бережки»)

Вихователь Камардіна С. В. запитує у дітей, як вони розуміють останній рядок, підводе до думки, що вони – нащадки козаків, відповідальні сьогодні за долю Батьківщини, мають допомогти їй посісти гідне місце серед країн світу.

Зважаючи на вікові особливості дітей педагоги дошкільного закладу №129 Луганська користуються засобами пробудження уяви, динамічно проводячи заняття. Беручи до уваги образне мислення дошкільнят вони часто організовують свята української народної музики та фольклору, обрядові свята, українські вечорниці, тематичні вечори, присвячені творчості Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, вечори народної казки, конкурси малюнка, конкурси на краще виконання українських народних пісень, читання віршів. В дошкільному закладі проводяться для дорослих зустрічі у клубі «Червона калина» (керівник Фролова Г. В.). Програма дошкільного закладу з художньо – естетичного виховання та навчання дошкільнят включає розділ «Фольклор» де розкриваються народні традиції, звичаї, обряди, які об’єднують минуле й майбутнє народу. Енциклопедією життя, праці, побуту є народний календар, який використовується у роботі в групі «Колосок».

Творчий характер педагогічної діяльності вихователів я/с №129 м. Луганська забезпечує нестандартні технології патріотичного виховання старших дошкільнят. Любов до Батьківщини починається з любові до свого міста. Величезне значення має у патріотичному вихованні дітей ознайомлення їх з історичною, культурною, національною, природо екологічною своєрідністю свого регіону. Цей напрямок відображено в занятті вихователів Шалімової О. І., Рогожиної Я. А., музичного керівника Варич Т. П «Пейзаж за моїм вікном». Вихователі дошкільного закладу самі є патріотами, особистостями з високою національною самосвідомістю, чуйними, добрими людьми, які з любов’ю і повагою ставляться до навколишнього, вони забезпечують повноцінний процес громадянського виховання своїх вихованців. Софія Федорівна Русова, видатна громадська діячка, знаний педагог і психолог в галузі дошкільного виховання (150 – річчя з дня народження якої ми відмічали у 2006 році), придавала велике значення педагогові, який закладає у дошкільнят громадянськість, духовність, патріотизм. Вона накреслила основні вимоги до українського національного закладу і відводила особливу роль громадянському вихованню дітей, яке будується з урахуванням національних рис народу. Педагогами групи «Колосок» підготовлені матеріали про видатного педагога.

Патріотичне виховання – це система високоефективних ідей, принципів, методів, доступних та емоційно наснажених засобів, приймів і форм роботи з дітьми. Принципи патріотичного виховання визначають вихідні положення, згідно з якими організовується навчально-виховний процес.


  1. Принцип пріоритетності і української національної ідеї в вихованні. У преамбулі Конституції України, в Декларації про державний суверенітет України, Законі «Про дошкільну освіту» та інших державних документах визначено головну ідею українського народу – побудову Української незалежної держави. Саме цю ідею положено в основу в навчально – виховні дошкільні заклади. Ця ідея є основоположним принципом патріотичного виховання і передбачає формування національно свідомої особистості, людини, гідної своєї держави та суспільства.

  2. Принцип поєднання національного та загальнолюдського у вихованні. Специфічно національне і загальнолюдське – не альтернативні, а взаємозв’язані аспекти в процесі пізнання дитиною особливостей життєдіяльності свого етносу, в її духовному розвитку та становленні як громадянина. Діти в дитячому садку оволодіють мовою, засвоюють духовно – культурні традиції народу. Від роду до народу, нації і далі до світової спільноти – такий природний шлях становлення цивілізованої людини. Порушення його спричинює деформації у розвитку особистості. Не можна сформувати патріота й громадянина, виховати висококультурну людину, переступаючи через культурно – історичні цінності своєї нації або загальнолюдські цінності.

  3. Принцип систематичності й неперервності виховання. Він забезпечує послідовність і наступність прилучення дітей до духовності народу, формування цілісної особистості зі стійкими громадянськими і патріотичними якостями. Система патріотичного виховання передбачає цілеспрямоване формування в підростаючого покоління якостей, що відображають особливості психології українців: їхнього характеру, самосвідомості, способу мислення тощо. Ці принципи є часткою роботи в експериментальному напрямку дошкільного закладу «Особистісний розвиток дитини засобами взаємодії різних видів мистецтв».

У патріотичному сприйманні народного українського фольклору велике значення мають художні засоби виховання дошкільнят в образотворчій діяльності. Звичаї, обряди, традиції та інші елементи національної культури закріплюються в образотворчій діяльності. Цей напрям роботи проводить керівник дошкільного закладу завідуюча Ольга Миколаївна Куриленко.

Цікаві дитячі малюнки за сюжетами народних казок поглиблюють знання дітей про національний фольклор. Ми бачимо в дитячих малюнках національний колорит: рушники, вінок, сорочки, калина, коники, чарівний птах та інші. Техніка виконання різноманітна: колаж, монотипія, накрап, «печатка», «пальчики - палітра» та інші.

А сьогодні діти малюють на склі вітражними фарбами, ці малюнки яскраві, барвисті. Такий спосіб малювання Ольга Миколаївна та педагоги використовують в індивідуальній роботі, як один із видів самостійної художньої діяльності, в гуртковій роботі.

Ольга Миколаївна пропонувала старшим дітям складну техніку малювання: акриловими красками, малюнки получаються декоративними, виразними, теплими. Ці малюнки за казками «Колобок», «Теремок» та інші прикрашають дитячий садок, групи дошкільного закладу. Матеріал про ці картинки – дивинки завідуюча пропонувала в журналі «Джміль». На комплексних, інтегрованих заняттях з тематики народознавства є обов’язково напрям з образотворчої діяльності. В малюнках дітей відображається національний колорит. Дитячий садок працює над проблемою «Особистісний розвиток дитини засобами взаємодії різних видів мистецтв» і ця проблема висвітлює патріотичне виховання дошкільнят.



Вихователь-методист Добрина Л. М.,

«спеціаліст вищої категорії»

Напрямки народознавчої роботи в комунальному дошкільному навчальному закладі яслах-садку комбінованого типу №129


  1. Народознавство в українській мові і літературі.

    • Уточнювати та активізувати словник дітей, збагачувати його новими словами

    • Вчити виявляти ініціативу і вільно спілкуватися з вихователем та іншими дорослими, однолітками, відповідати на запитання, звертатися із запитаннями, дотримуючись усіх форм ввічливості

    • Продовжувати формувати вміння дітей логічно, послідовно граматично, правильно висловлювати свої думки

    • Познайомити дітей з українськими народними піснями, колядками, щедрівками, лічилками, стимулювати їх розігрування, використання у самостійних іграх, з віршами українських поетів Т. Шевченка, П. Воронько, М. Познанської, В. Зорик та інших.

  2. Народознавство в образотворчому мистецтві:

  • Розвивати здатність сприймати твори образотворчого мистецтва, зміст і засоби виразності української культури, українського народного декоративно – прикладного мистецтва

  • Викликати позитивне емоційне ставлення до творів зображувального мистецтва художниць М. Приймаченко, К. Білокур, О. Пишненко – Злиденної

  • Враження від витворів мистецтва підсилювати відповідними музичними творами композиторів Н. Поклада, М. Леонтовича, М. Лисенка та інших

  • Ознайомлення з характерними особливостями української кераміки (опішнянська, васильківська, бесівська), елементами узору (вишиванки, художнього ткацтва і килимарства, петриківського розпису, одяг, тканини, різьба по дереву, народна іграшка).

  1. Народознавство в музиці:

  • Збагачувати знання дітей про українську національну культуру, залучати їх до виконання народних пісень, таночків, ігор

  • Вчити розуміти народні та класичні твори, прагнути до їх виконання

  • Через пізнання музичних творів виховувати у дітей любов до Батьківщини, рідної природи. Виховувати вміння бачити прекрасне, прагнути до нього, творити його.

  1. Народознавство у грі:

  • Удосконалювати вміння дружно гратися в народні ігри з іграшками та хороводні, ігри – загадки, головоломки, рухливі народні ігри

  • Грати з інтересом, мати задоволення від гри, бачити радісну перспективу її розвитку протягом дня

  • Учити дітей самостійно розігрувати сюжети знайомих казок, оповідань, українських пісень, забавлянок, стимулювати до ігор – драматизацій та театралізованих ігор у вільний час.



Програма

районного семінару – практикуму в комунальному дошкільному навчальному закладі ясла-садку комбінованого типу №129

«Від національної свідомості до патріотизму»

для вихователів дошкільних груп

12 квітня 2007 року

м. Луганськ

Жовтневий район
І. Теоретична частина.

930 - 1015

1. Формування патріотичних почуттів дошкільнят засобами різних видів мистецтв.

Л. М. Луганська, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри розвитку дитини ЛОІППО

2. Патріотичне виховання дітей в дошкільному закладі №129



Завідувач О. М. Куриленко

Вихователь – методист Л. М. Добрина, «спеціаліст вищої категорії»

ІІ. Практична частина.

1020 - 1140

1. Перегляд розваги «Великоднє свято» з дітьми старшої групи «Колосок» я/с №129.



Т. П. Варич, музичний керівник

Вихователь – методист Г. В. Фролова

С. В. Камардіна, «спеціаліст ІІ категорії»

2. З досвіду роботи дошкільних закладів Жовтневого району.



Вихователі дошкільних закладів

Конкурс української пісні «Наші пісні – тобі, Україно!»

Музичний керівник

Варич Тетяна Павлівна,

«спеціаліст вищої категорії»

Ведуча. Любі друзі! Шановні гості та конкурсанти! Вітаємо вас на нашому святі української пісні.

Діти: Коли пісні мойого краю

Пливуть у рідних голосах,

Мені здається, що збираю

Цілющі трави я в лугах.

В піснях і труд, і даль походу,

І жаль, і усміх, і любов,

І гнів великого народу,

І за народ пролита кров.

В піснях – дівоча світла туга,

І вільних помах косаря,

В них юність виникає друга,

Висока світиться зоря.

Люблю пісні мойого краю,

Та не спинюсь на тім лишень,

З любов’ю вухо привертаю

До братніх на землі пісень.

Велична, щедра і прекрасна мова!

Прозора й чиста, як гірська вода!

Це України мова барвінкова

Така багата й вічно молода!



Ведуча: Сьогодні в нас відбудеться «Конкурс української пісні», в якому беруть участь групи: «Колосок», «Мультляндія», «Золотий ключик». А зараз я вас познайомлю з членами журі конкурсу (оголошує ім’я)

Дитина. Світи, сонце, світи, ясне,

На міста та села.

Щоб наша рідна Україна

Все була весела!



Ведуча. І по всьому світу став спів гомоніти,

То співають пісню українські діти!

Настав час починати конкурс.


  1. Українська народна пісня «Гарний танець гопачок».

  2. Українська народна пісня, обр. Щуровського «Не щебечи, соловейко».

  3. А зараз послухайте жартівливу пісню «Два баранчики», її виконують маленькі співаки. Попереджую шановні журі, ця пісня виконується поза конкурсу.

  4. Українська народна пісня «Гоп, мої гречаники».

Дитина. Ой, заграйте, музики,

Маю гарні черевики,

Починайте скоріш грати,

Бо хочу я танцювати!



«Гопак» українська народна мелодія

  1. Українська народна пісня «Ой, казала мені мати»

  2. муз. Верменича, сл. Сингаївського «Вишиванка»

Ведуча. Тепер сповістити мені саме час,

Таночок «Маричка» друзі для вас!



Танок «Маричка»

  1. Українська народна пісня обр. Щуровського «Ой, за гаєм, гаєм».

Ведуча. Це був останній номер нашої конкурсної програми. Шановні гості та конкурсанти, поки журі підводять підсумки, послухайте кілька пісень у виконанні вокального ансамблю вихователів нашого дитсадка.

Українська народна пісня «Кучерява Катерина»

Українська народна пісня «Дві смерички»

Українська народна пісня «Ой, гуляю я»

А зараз настав час оголосити підсумки нашого конкурсу.

І місце – діти групи «Колосок». На ІІ місці – діти групи «Мультляндія», на ІІІ місці – діти групи «Золотий ключик».

Вручення дипломів та призів

Дитина. Зацвітає калина, зеленіє ліщина,

Степом котиться диво – луна,

Це – моя Україна, це – моя Батьківщина,

Що як мамо, як тато – одна!

Україно моя мила, ти моя рідненька,

Я тебе так щиро люблю,

Хоч я ще маленька.

Хоч про тебе, Україно, дуже мало знаю,

То чомусь, серденько, щиро я тебе кохаю.

Ведуча. Скільки б не співали,

Та кінчати час.

Хай у вас і в нас все буде гаразд,

Щоб ви і ми щасливо жили!



Пісня «Україно моя», муз., сл. Гірського

Комунальний дошкільний навчальний заклад ясла-садок комбінованого типу №129 м. Луганськ

Інтегроване, комплексне заняття «Пейзаж за моїм вікном»

Старша група «Замок мистецтв»

Шалімова О. І. – вихователь «спеціаліст вищої категорії», Варич Т. П. – музичний керівник «спеціаліст вищої категорії»

Рогожина Я. А. – вихователь, «спеціаліст»
2006

Луганск

До творчої особистості через естетичне сприйняття та пізнання навколишнього світу

Дидактична мета:

Продовжити вчити дітей розрізняти виразні засоби під час сприйняття живопису – пейзажу, використовувати нетрадиційну техніку малювання, різноманітні матеріали, підбирати слова, які краще визначають думку, стимулювати та активізувати словник дітей.

Розвивати психічні процеси, тембровий слух, виразність інтонації, музичний ритм, музичну пам’ять, асоціативне мислення, слухову увагу, творчі здібності в театралізованій творчості, вміння фантазувати та передавати красоту природи, малювати пейзаж.

Закріпити уміння підбирати кольори, необхідні для передачі міського, сільського пейзажу, пейзажу настрою. Використовувати колір як засіб передачі настрою, знання, вміння, навички в ознайомленні з природою, навколишнім світом.

Виховувати художньо – естетичні здібності, естетичний смак, любов до рідного міста Луганська, до нашої Батьківщини – України.
Попередня робота

Спостереження на прогулянці за сезонними проявами природи. Розгляд ілюстрацій із різними пейзажами. Вивчення віршів про місто Луганськ; загадок про , пісень.

Закріплення у дітей уявлень про колір та його властивості. Малювання пейзажів в нетрадиційній техніці (гратаж, по манці, та солі; друкування готовими формами; по мокрому та зім’ятому паперу; малювання по клею…)

Художньо – розвиваючі ігри: «Підбери краски, які художник використав в картині»; «Знайди картину за палітрою» та ін. Бесіда про те, чи є настрій у природи. Робота з дітьми над матеріалами, використаними в занятті («вікно» для пейзажів; «жива картина»; міський пейзаж на магнітній дошці).

Поповнення картинами вернісажу в групі.

Обладнання: матеріал з зображувальної діяльності, макети, стенди, дидактичні ігри, оформлення музичної зали.

Ход занятия:
Воспитатель: - Ребята! Отгадайте загадку:

Чистотой оно блестит,

Солнышко в него глядит.

Стало в комнате ясней

и уютней и светлей (окно)
Воспитатель: - А для чего нам нужны окна?

(Для того чтобы в комнату попадал свет и воздух. Через окна мы можем видеть, что происходит во дворе)
Воспитатель: - Представьте себе, что все окна вдруг исчезли. Как бы тогда стало в квартире мрачно и темно. А вот когда через стекло в комнату заглядывает солнце, в комнате становится светлее, а на душе радостнее. Ребята, давайте подойдем к окну: что мы за ним видим? (ответы детей)
Воспитатель: Да, удивительно, как много всего можно увидеть, глядя в одно и тоже окно. Это происходит оттого , что каждый видит мир по-своему. А теперь посмотрите на это окно. Оно пустое. В этом окне ничего нет. Может ли такое быть? (Нет!)

Тогда давайте заполним его разными картинами!
Воспитатель: Ребята, посмотрите на нашу выставку. К какому жанру живописи относятся эти картину? (пейзаж)

- Правильно! Это все пейзажи. Что изображено на таких полотнах?
Дети: (небо, равнины, горы, реки, долины, леса, города, села, дороги, море…)
Ребенок Если видишь: на картине

Нарисована река,

Или ель и белый иней,

Или сад и облака,

Или снежная равнина,

Или поле и шалаш,

То подобная картина

Называется пейзаж.
Воспитатель: Действительно, пейзаж – это картины о природе в разных ее проявлениях: природа в разных ее проявлениях: природа в разное время года; изображение разной погоды, разного времени суток, изображение местности с домами, изображение гор, море и даже полета ракеты.
(рассматривают репродукции в папке)
Воспитатель: Ребята, посмотрите на эти репродукции картин. Помогите мне выбрать из них пейзажи.
(разбирают и называют виды пейзажей)
Воспитатель: Как вы уже сказали, пейзажи бывают нескольких видов. Какие? (морской, горный, сельский, космический, городской, пейзаж настроения, исторический, сказочный…)
Воспитатель: Дети, есть ли на нашей выставке городской пейзаж? (нет)

Давайте сейчас сами его соберем.


(собирают на магнитной доске)
Воспитатель: Ребята! Как называется город, в котором мы живем? (г. Луганск). Значит мы с вами … (луганчане)

- А знаете ли вы, какое самое высокое здание в нашем городе? (гостиница «Луганск». Её рост 64 м)

- Где находится самое длинное здание города?

(на ул. Коцюбинского, от памятника Ворошилову до трамвайной остановки. Его длина 400 м)

- Сколько лет самому старому дому нашего города? (это здание водолечебницы – ему 200 лет)

- Какой самый красивый дом в городе? (это гостиница «Октябрь», которую построили сразу после войны)
Воспитатель: Кто знает стихи о нашем городе?
Ребенок 1: Луганск… Как красиво

Наш город назвали!

Откуда названье –

Знают едва ли.

Возможно волшебник

Здесь сказочный жил

И городу имя

«Луганск» подарил?..

Луганск свою тайну

Хранит много лет…

Названия краше

Для города нет.

(В. Зорик)


Ребенок 2: Смотрите все: воздушный шар

Над городом парит,

В корзине шара детвора

На город свой глядит
Вот речка, здесь трамвай идет

А вот тенистый парк

Струя фонтана в небо бьет,

И отдохнуть зовет.


Чуть дальше – Острая Могила,

Над ней орел парит

А в бронзе память здесь застыла

Негаснущий огонь горит.


Здесь Ворошилов на коне.

А там универмаг «Россия»

Рабочий с факелом в руке

В нем мужество и сила

Гостиницы «Октябрь» и «Луганск»

Встречают радостно гостей

А наш любимый детский сад

Открыт для всех детей.


Как на ладони мы Луганск

Увидели с тобой.

Но каждый день и каждый час

Все краше город мой.


(по мере прочтения выкладывается панорама города)
(Песня о городе)


Песня «Город Луганск»

музыка и слова

И. Ереминой и Т. Варич


  1. Для нас Луганск красивей и милей,

В Луганске – родничок судьбы твоей.

Здесь верные друзья, твой город, где живешь.

В краю родном, в краю, где ты растешь!

Припев: Луганск – это наш общий дом,

Пусть всем будет радостно в нем,

В Луганске живем мы с тобой,

Пусть правят здесь мир и покой.


  1. Желаем мы Луганску крепких стен,

На улицах хороших перемен.

Чтоб расцветали здесь и парки и сады,

Чтоб улыбались солнцу я и ты.

Припев: Луганск – это наш общий дом,

Пусть всем будет радостно в нем,

Пусть город Луганск, пусть город Луганск

Всегда будет в сердце с тобой!
Воспитатель: Давайте каждый из вас сейчас закроет глаза и вспомнит: какие звуки можно услышать, стоя у открытого окошка?
Дети: Шум трамвая; автомобильные гудки; хлопанье подъездными дверями; гул котельной; шум двигателя машин; взрыв петард; мяуканье кошек; шум двигающегося лифта; скрип колес машины, когда она тормозит…
Воспитатель: Кто из вас рисовал свой пейзаж, выглядывая из городского окошка?
(дети заполняют «окно» городскими пейзажами)
(звучит звукозапись звуков деревни)
Воспитатель: Какие звуки вы услышали?
(Ответы детей)
- Как вы думаете, о каком виде пейзажа мы сейчас поговорим?

(о сельском)

Музыкальный руководитель: Ребята, вы очень внимательные, вы определили все звуки, которые можно услышать в деревне. А я предлагаю вам поиграть в игру, в которой нужно будет отгадать голоса своих товарищей. Вы знаете такую игру?
Дидактическая игра «Спор гуся и утенка»
Музыкальный руководитель: Ребята, вы знаете, что нас окружает множество звуков. Мы учимся их слышать. Все ребята это знают –

Звуки разные бывают…

- Ребята, какие бывают звуки? (шумовые и музыкальные)

- Какие звуки называют шумовыми? (Это звуки, которые нас окружают)

- Назовите примеры шумовых звуков. (звуки природы, крики животных, птиц, стук молотка, скрип двери и т. д)

- Давайте озвучим картинки.


Дидактическая игра «Озвучивание»
(дети озвучивают картинки с изображением домашних животных, птиц, явлений природы и т. д.)
Музыкальный руководитель: Дети, какие звуки у нас получились? (шумовые)
- Ребята, скажите, если человек поет, какой он звук создает? (музыкальный, мелодический)

- Давайте превратим шумовые звуки в музыкальные. Что нужно сделать? (шумовые звуки нужно спеть)
Творческое задание «Забавная песенка»
(Дети сочиняют мелодию и озвучивают предложенные картинки)
Музыкальный руководитель: Молодцы, ребята, песенки получились веселые и интересные.
Песня «День чудес»


  1. Синенькая речка, зелененький лужок.

Бродит по лужайке славный пастушок.

Птички на деревьях весело поют,

А вокруг овечки травушку жуют (2 раза)


  1. Утром над деревней солнышко встает,

Рядом на заборе петушок поет.

Желтые утята плавают в пруду,

А вокруг коровки замычали: «Му!» (2 раза)
Воспитатель: Найдите на нашей выставке экспозицию сельского пейзажа и объясните, почему вы так думаете?
Воспитатель: А сейчас, тот, кто рисовал сельские пейзажи – разместите их в нашем окошке.
(размещают детские пейзажи)
Воспитатель: Художник – очень внимательный человек, он видит и запоминает. Что-то его удивляет и радует, вызывает восторг или печалит, доставляет удовольствие или напоминает о том, что он когда-то пережил. Поэтому и настроение у картин бывает разное. Как по вашему: какие картины написал веселый художник? (показывают)Почему вы так думаете?
Дети: 1) Эти картины написаны яркими, нарядными красными.


  1. Это теплые краски – желтые, зеленые, оранжевые, красные


Воспитатель: Действительно, это теплые краски, которые ассоциируются с огнем. Они создают у нас радостное, праздничное настроение; передают нам восторг перед красотой природы.

- А теперь найдите пейзажи, нарисованные грустным художником (показывают)



Дети: На этих картинах очень много холодного цвета – серый, коричневый, фиолетовый, синий, голубой, бордовый.
Воспитатель: Правильно, эти холодные цвета ассоциируются с водой, льдом.
Музыкальный руководитель: У каждого человека может быть то или иное настроение: веселое или грустное, спокойное или встревоженное. Музыка так же как и краски обладает волшебным свойством – она может передавать любое настроение человека. Давайте послушаем музыкальные фрагменты и в цвете покажем настроение музыки.
Творческое задание «Настроение в музыке и цвете»
(мгновенная живопись)

Воспитатель: Давайте сейчас с вами соберем свой пейзаж – настроение.
(собирают макет - картинку)
Воспитатель: Представьте на минуту, что наша картина ожила. Давайте попробуем с вами оживить обычные листы бумаги.
(моделирование из бумаги по парам: уж, гусеница, бабочка, птица, цветок)
Воспитатель: Что еще можно услышать и увидеть?
Дети: 1) Я услышал шум листвы.

  1. А я – пение птиц и гудение пчел.

  2. А я слышу кваканье лягушек на болоте

  3. А я чувствую, как дует легкий ветер

  4. Я вижу красивые цветы и порхающих над ними бабочек и стрекоз

  5. Я вижу, как по траве ползают жуки, муравьи и гусеницы


Воспитатель: А сейчас попробуйте отгадать мои загадки:

    1. У нее четыре крыла,

Тело тонкое, словно стрела,

И большие, большие глаза.

Называют ее… (стрекоза)


    1. Сок цветов душистых пьет,

Дарит нам и воск и мед.

Людям всем она мила.

А зовут ее … (пчела)


    1. Этот маленький скрипач

Вдруг надел зеленый плащ.

Он и в спорте чемпион,

Ловко прыгать может он. (кузнечик)


    1. Он работник настоящий,

Очень, очень работящий.

Под сосной в лесу густом

Из хвоинок строит дом. (муравей)


    1. Она ярка, красива,

Изящна, легкокрыла.

Сама похожа на цветок

И любит пить цветочный сок. (бабочка)

(инсценировка песни «Лесной хоровод» П. Ермолаев)


  1. Кузнечики, кузнечики

Веселый вы народ

В своих зеленых френчиках

Пришли на хоровод

Жик, жик, жик

Тра-ля-ля-ля-ля


  1. В тени под колокольчиком

Играет контрабас

И юные стрекозочки

Пошли в веселый пляс

Динь, динь, динь

Тра-ля-ля-ля-ля


  1. А парни – муравьишки

Стоят, разинув рот,

Расправили усишки

Они не знают нот.

Бу-бу-бу, бу-бу-бу

Тра-ля-ля-ля-ля


  1. Полянка здесь раздольная

Гуляет хоровод

И вся природа вольная

Ликует и поет.

Жик-жик-жик

Динь-динь-динь

Бу-бу-бу


Тра-ля-ля-ля-ля
Воспитатель: Ребята, а какое настроение у нашего ожившего пейзажа? (радостное, веселое, игривое, звонкое, восторженное…)

- А сейчас давайте закончим с вами оформление нашего окошка.


(заканчивают)
Воспитатель: Дети, давайте повторим, какие виды пейзажей появились в нашем окне? Посмотрите, какое яркое и красочное получилось у нас окошко. Каждый из вас видит мир по своему, поэтому рисунки получились такими разными
(«Песня волшебных красок» Л. Олифирова)


  1. Мы откроем вам секрет, вам секрет

Как раскрасить белый свет, белый свет

Желтыми, зелеными, голубыми, красными

Синими, оранжевыми красками прекрасными.


  1. Пусть сияет все вокруг, все вокруг –

Речка, поле, лес и луг, лес и луг.

Желтыми, зелеными, голубыми, красными

Синими, оранжевыми красками прекрасными.


  1. Ты рисуй, да не ленись, не ленись

С ними крепко подружись, подружись

Желтыми, зелеными, голубыми, красными

Синими, оранжевыми красками прекрасными.
(выпуск воздушных шаров)


Ось які у нас малюнки

Вихователі: Шалімова Олена, Рогожина Яніна

(старша група «Замок мистецтв»)


Міський пейзаж


Свято «Ми є діти українські»

(старша група)

Ведуча. Доброго дня, наші шановні гості, низький вам уклін. Сподіваємося, що сьогодні у нашому залі буде ясно від щирих посмішок, від аплодисментів, від святкового вбрання. Сьогодні у нас буде тісно від пісень і жартів, від танців та ігор. Нам звеселять душу і зігріють серця наші діти – українці.

Діти під музику заходять до залу

Дитина. Ми малі, та всі ми друзі,

Ми одна родина.

А найбільша наша мати –

Рідна Україна.



Дитина. Різні в світі є країни,

Різні люди є на світі,

Різні гори, полонини,

Різні трави, різні квіти.

А з усіх одна країна

Найрідніша нам усім:

То – прекрасна Україна,

Нашого народу дім.



Дитина. Там шумлять степи безкраї,

Наче вміють говорити!

Там ясніше сонце сяє,

Там солодше пахнуть квіти…

Різні в світі є країни,

Є і гарні, і багаті.

Та найкраще – в Україні,

То найкраще – в рідній хаті



Пісня «Наша Україна» (муз. М. Катричка, сл. В. Кленца)

Ведуча. Моя Україна – скільки тепла в цьому слові, ніжності рідної неньки. Моя Україна – рідний край. Це поле, річка, зелений гай, сади і квітки, тополі, вінки, калина, родина і рідна дитина. Скрізь простір і краса, добро і тепло. А найбільш чистоти і тепла у душах наших дітей.

Український танок «Привітальний»

Ведуча. Споконвіку славились українські дівчата і жінки: чепурні, роботящі, добрі, веселі, гарні. Кажуть, що українські дівчата не люблять сидіти. Ще змалку допомагають дорослим. На них так і кажуть: «маленькі господарочки».

Хоровод – інсценівка «Ой, ходила дівчина бережком»

Ведуча. Коли підростуть наші малі господарочки, віриться, що вони стануть добрими мамами. Мати – берегиня людського роду. Мати народжує дитину, співає їй ніжні колискові пісні, вчить добра і любові, охайності і працьовитості. Т. Г. Шевченко писав:

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Дитина. Пісня колискова –

То найперша мамина розмова,

Пахне вона м’ятою і літом,

Чебрецевим і суничним цвітом.

Пісня в мандрівку нас закликає,

Чуєте? – десь колискова лунає.



«Колискова» (муз. В. Бабій, сл. народні)

«Колискова» (муз. М. Ведмеденя, сл. Н. Перелісної)

Дитина. Згадали свою маму і дорогі слова.

Мамо, тобі низесенько вклонюсь,

Мамо, за тебе Богу помолюсь,

Мамо, прийду я знов на твій поріг,

Мамо, ти найдорожча за усіх.

Ведуча. А одягала мати дитину в яскравий, чудовий український одяг.

Дитина. Мама вишила мені

Квітами сорочку.

Квіти гарні, весняні –

Одягайся, дочко.

В нитці сонце золоте,

Пелюстки багряні,

Ласка мамина цвіте

В тому вишиванні.

Вишиваночку візьму,

Швидко одягнуся.

Підійду і обійму

Я свою матусю.



Ведуча. Наші дівчатка теж люблять вишивати сорочки, рушники

«Рушничок» (сл. і муз. В. Бабій)

«Танок з рушниками» українська народна мелодія

Ведуча. Як одягнуть наші дівчата нову спідницю, віночок, то радощів повна хата, від дзеркала не відходять.

Пісня-гра «Віночок» (сл. і муз. В. Бабій)

Гра «Хто скоріш пов’яже стрічки на вінок»

Ведуча. Із запорізької землі

До нас у гості прибули

Хлоп’ята – козачата

Ми раді їх вітати.



Танок «Повзунець» українська народна мелодія

Хлопчик. За Дніпровськими порогами,

За південними дорогами,

За степами за широкими

Наші прадіди жили.



Хлопчик. Мали Січ козацьку сильную,

Цінували волю вільную,

Україну свою рідную,

Як зіницю берегли.



Хлопчик. Гей ви, хлопці – запоріжці,

А де ж ваша сила?

Чи свою козацьку силу

Ви не розгубили?



Хлопчик. Будем, хлопці-запоріжці,

Завжди пам’ятати:

Хто безсилий, той безкрилий,

Тому не літати!



Пісня «Козачата» (муз. М. Ведмеденя, сл. О. Яворської)

Ведуча. Зараз хлопці – запоріжці покажуть себе, які вони спритні

Гра «Хто перший взує чобітки»

Ведуча. Чоловіки та хлопці завжди були помічниками дівчатам і жінкам.

Усмішка «Помічник»

  • Допоможи, - прохає брата

Сестричка з іншої кімнати.

  • Немає часу, в мене справа, -

Сказав, потягуючись Сава.

  • Ти відмовляєшся? Дарма,

Тоді пиріг я з’їм сама.

  • Допоможу, - брат згодивсь вперше:

  • Удвох усе робити легше!

Ведуча. Поки ми всі тут забавлялись, дівчата вареників приготували повну миску. А хлопці їх будуть їсти, якщо спіймають у місці.

Гра «Вареники» (до гри запрошуються батьки)

Ведуча. Вареники – смачна українська справа, але найголовніше в кожній хаті, - хліб. Українці завжди піклуються, щоб виростити добрий врожай хліба. Навіть колядники на весь рік бажають.

Дитина. Хай Вам буде щастя й доля,

Урожай дорідний в полі.

Щоб у вашій світлій хаті

Ви завжди були багаті.



Ведуча. А коли хліба багато, то й радощів повна хата

Танок «Хлібчик» українська народна мелодія

Виходить дівчинка – Калина

Ведуча. Хто ти, дівчинко маленька?

Дівчинка. Українка молоденька.

Ведуча. А як тебе звати?

Дівчинка. Щоб дізнатись як мене звати, треба загадку відгадати.

За хатою у садочку, у зеленому віночку,

Та в червоним намистах стала пава молода.

І збігаються всі діти, щоб на неї поглядіти

За намисто кожен смик, та й укине на язик.

Діти. Калина.

Ведуча. Червона калина є символом отчого краю, усієї неньки України.

Пучечки калини беремо,

Хоровод свій почнемо.

Хоровод «Ой, є в лісі калина» українська народна пісня

Ведуча. Нехай із покоління в покоління передаються наші національні пісні, наші звичаї, любов до матері і України.

Дитина. Мені все говорить щовечора ненька,

Що я – українка, мов квітка пишненька.

І ось я віночок сплела в цю хвилину,

Щоб ним уквітчати і матір, і Україну.



Дитина. Іскриться крапелька роси

На золотім листку калини.

Світ молодіє від краси

Під небом України.

Мій добрий отчий теплий дім,

Немов гніздо пташине.

І я росту, співаю в нім

Під небом України.



Дитина. Гей, Україно, ненько прекрасна,

Будь же до всіх справедлива.

Хай тобі світить сонечко ясне,

Хай будуть діти щасливі.



Дитина. Добро хай панує у вашому домі

І мир нехай буде завжди.

Здоров’я міцного і щедрої долі

Бажаєм на довгі роки.



Пісня «Добрий день, матусю Україно!» (муз. і сл. Н. Рубальської)

Література

  1. «Дошкільне виховання», 2001, №2, №8

  2. «Сценарії свят та забав у дитячому садку», - Харків, 2001.



Комунальний дошкільний навчальний заклад ясла-садок комбінованого типу №129 м. Луганськ

Комплексне заняття

«Український національний одяг. Сорочка - вишиванка»


Фролова Галина Володимирівна – вихователь, «вихователь - методист»

Луганск

Український національний одяг. Сорочка – вишиванка
Мета: поглибити і розширити знання дітей про український національний одяг, розвивати інтелектуальний і творчий потенціал дошкільнят, виховувати позитивне ставлення та повагу до національних традицій, звичаїв, культури України, формувати почуття громадянськості та бажання глибше вивчати і берегти надбання культурно – духовної спадщини нашого народу.

Учити створювати аплікативні візерунки за мотивами оздоблення національного одягу вишивкою. Удосконалювати вміння складати геометричні форми способом обривання і розривати одержані кружечки навпіл. Формувати вміння бачити красу виробів народних майстрів. Виховувати інтерес до мистецтва до рідного краю.


Матеріал: вірші, пісні, легенди, зразки вишиванок, форма «сорочки» білого кольору, кольоровий папір, олівці, фарби, пензлі, клей, серветки, ножиці.
Хід заняття
Діти йдуть, співаючи пісню «Справжній друг»
Дружба віддана не зламається

Не розклеїться від дощу і хуг.

Друг в біді не лишить

Щирим словом втішить

Ось такий він незрадливий

Справжній друг


Ми посваримось і помиримось

«Не розлий вода» - кажуть всі навкруг.

В день чи в ніч негожу

Друг мені поможе.

Ось такий він незрадливий

Справжній друг



Вихователь. Зараз, люба дітвора,

В нас цікава буде гра.

І дівчатка, і хлоп’ята

Дуже люблять мандрувати

Вирушаємо ми нині

В подорож до бабусиної скрині.



Діти. Добридень, бабусю!

Бабуся. Добридень, діточки мої милі! А куди це ви йдете?

Діти. Ми хочемо довідатися чимало цікавого про свій край, про народні традиції, звичаї.

Бабуся. То сядьте відпочиньте трохи.

Діти. Дякуємо. А що оце ви робите?

Бабуся. Оце чепурю оселю, - зараз онуки прийдуть Тарасик і Даринка.

(Бабуся повагом підійшла до скрині)

Бабуся. Це мій найдорожчий скарб. Його подарувала мені мати, а матері її мати, котрій у спадок привіз батько. У нас здавна існує звичай: дівчина, перш, ніж вийти заміж, має розжитися на скриню, наготувати рушників, сорочок, нашиванок, а тому матері і бабусі привчали дітей до праці, до рукодільництва.

Стукають у двері. З’являються онуки Тарасик і Даринка в українському вбранні, вітаються. Тарасик й Даринка пропонують дітям розповісти про свій одяг

Вихователь викликає кількох дітей, і ті розповідають, що у Даринки зодягнені, називають предмети, потім називають убрання Даринки, порівнюють зі своїм

Вихователь узагальнює:

  • Молодці, діти. На нашій Даринці святковий національний одяг:

Сорочка – вишиванка – це довга сукня з довгими широкими рукавами, оздоблена вишивкою. Вишивкою оздоблюється горловина (комір), перед (пазуха), верхні частини рукавів (вставки), вузенькою смужкою облямівкою вишивають рукава біля зап’ястків. Обов’язково вишивають у сорочці нижній край сорочки – поділ.

Про сорочку можна сказати: «Рукава як писанка, а личко як маків цвіт», «У наших хазяйок по сто сорочок, а у мене одна та й біла щодня»



Запаска – буває двох видів.

  1. Це чотирикутний шматок тканини із зав’язками на верхніх кутах, такі запаски одягають по дві зразу; одну спереду, другу ззаду, але щоб з обох боків було видно сорочку.

  2. Суцільний шматок тканини, що ним обгортається стан навколо, але так, щоб кінці його сходились спереду.

Поверх запаски одягають попередницю – поясний жіночий одяг, пошитий з декоративної тканини з мереживом, обшитий шнурком.

Плахта – верхня спідниця, кольорова, вишита, краї її по бокам розходяться.

Намисто – найкраща прикраса у шість ниток.

Взуття – червоні (святкові) та чорні (буденні) чобітки, черевики.

Жіноче вбрання голови - для дівчат – вінок, для жінок – хустки. Хустки та вінок були оберігали від негоди, палючого сонця, від хвороб та наговорів.

Красиво, правда? Здавна славилися українські матері вмінням вишивати. І їхні діточки були, як квіточки – гарні та веселі.



Даринка. Мама вишила мені

Квітами сорочку.

Квіти гарні, весняні –

Одягайся, дочко.

В нитці сонце золоте,

Пелюстки багряні,

Ласка мамина цвіте

В тому вишиванні.

Вишиваночку візьму.

Швидко одягнуся.

Підійду і обніму

Я свою матусю.



Вихователь. Та хіба тільки сорочка прикрашає українських дівчаток? Як надінуть наші дівчатка нову спідничку, барвистий віночок із гарними яскравими стрічками, то заграє усмішка і підуть вони у веселий танок.

Танець зі стрічками

Вихователь. Якщо принесли стрічки, то подивимося, які дівчата вправніші в руках.

Гра «Хто скоріше складе стрічку»

Вихователь. А чому засумував Тарасик? Так, ми ще не роздивилися його вбрання. Погляньмо, у що ж він вдягнений. Так, і в нього Сорочка – вишиванка, сорочка заправляється у широкі сукняні або шовкові шаровари яскравого кольору (червоні, сині, зелені). Поверх сорочки одягався жупан. Взуття – чоботи. Пояси, які носили чоловіки, були шовкові. Головні убори: шапка, картуз, капелюх. Тарасик декламує віршик про себе.

Я українець!

Всім говорю сміло

І любити свій народ –

То велике діло.

Сорочку одягаю, тата і маму звеселяю,

Кожен день її ношу і здоров’я бережу.

Вихователь. Так, діти, споконвіку тому, хто носить вишиту сорочку, вона дає сили, оберігає від злого ока. Діти, а чому дитячу сорочку прикрашають яскравими барвистими кутасиками.

- Не знаєте… А я вам розкажу легенду, яку мені розказувала старенька бабуся.



Легенда

Давним – давно в одному селі жила страшна люта відьма. Дуже вона не любила дітей. Як погляне на когось своїм нечистим оком, відразу відбирає здоров’я, дитині робиться погано. І жила у тому селі бабуся, у якої був унучок Тарасик. Дуже вона його любила. І своїми роботящими, дбайливими руками з великою любов’ю вишила для Тарасика сорочку вишиванку. І прикрасила її барвистими, різнокольоровими кутасиками. Дуже сподобалася хлопчикові сорочка.

… І ось одного разу в неділю, вбрався Тарасик в сорочечку і вийшов з хати. І зустрівся віч-на-віч із злою відьмою. Поглянула вона на нього своїм нечистим оком, і ніщо не врятувало б дитину, коли б спершу не впав би погляд на барвисті кутасики… І сталося диво – розтанув її недобрий погляд, втратив свою злодійську силу, не дійшов до дитини. І лишився Тарасик веселий і здоровий. Побачили це люди, і відтоді ваші сорочки оздоблені гарними барвистими кутасиками і не страшні вам ніякі сили і нечисті очі.

Вихователь. Діти, давайте пограємо в національну українську гру «Відьма». Діти міцно взявшись за руки утворюють коло. «Відьма» в центрі кола. На слова: «Ходить відьма по бору, по бору.

І рве траву лободу, лободу.

Ой, що нарве, в оберемки кладе

Ой, ти, відьмо,

Ой, ти, відьмо, геть від мене йди!»

Відьма ходить по колу. При останніх словах падає на зчеплені руки, щоб розірвати їх. Як розірве, то тікає, всі її ловлять. Хто вніймає, той стає «відьмою»

Вихователь. Ну що, діти, нам тепер не страшна відьма, так, вишита сорочка – оберіг. Вона оберігає нас від усього злого. А ще діти, щоб ви знали, вишивають сорочки рослинним, геометричним орнаментом, гладдю, хрестиком, це наше славне минуле, це наше коріння

Подивіться, які гарні

Вишиванки є у вас.

Це дбайливі, щирі руки

Вишивали їх для нас.

Це коріння наше славне

Не загинуло в віках

І сьогодні в вишиванках



Україна ожива.

Вихователь. Діти, давайте намалюємо сорочки.

Лунає пісня «Вишиванка», сл. О. Вратарьова, муз. О. Злотника

Діти малюють, або роблять аплікацію
Література

  1. Богуш А. М. Українське народознавство в дошкільному закладі.

  2. Цимбалюк В. І. Світлиця.

  3. Гноїська О. В. Свята в дитячому садку.

  4. Провозюк Г. Г. Цікаві заняття для малят.

  5. Журнали «Дошкільне виховання».

  6. Журнал «Джміль»

  7. Бібліотечка вихователя дитячого садка.

Фрагменти занять з українознавства















База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка