Патріотичне виховання дітей старшого дошкільного віку в ігровій діяльності



Сторінка8/9
Дата конвертації01.04.2016
Розмір1.05 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Розділ 3. Експериментально-дослідницька робота у патріотичному вихованні дошкільників

3.1. Методика організації експерименту


Розвивальний характер трудової політехнічної підготовки в навчально-виховному процесі передбачає розвиток патріотизму дітей старшого дошкільного віку, їх національне виховання у праці. Такий комплексний підхід до визначення мети трудового навчання вимагає від вихователя під час підготовки і проведення кожного заняття чітко усвідомити, в чому буде виявлятися ріст кожної дитини в національному розвитку і які загальнолюдські якості діти здобудуть або закріплять у процесі і результаті трудової діяльності.

Саме практична діяльність дозволяє дитині «перекладати» складні абстрактні дії із внутрішнього (невідомого) плану в зовнішній (видимий), роблячи їх більш зрозумілими. Звичайно, подібне значення не може бути притаманне будь-якій ручній праці. Якщо на перший план ставиться оволодіння тільки практичними прийомами і технологіями, то результатом буде засвоєння навичок, а не розвиток особистості. Ручні уміння та навички, хоча і займають важливе місце в трудовому навчанні, можуть виступати як засоби, а не як основна мета навчання, особливо, у старшому дошкільному віці. Ручна конструктивна праця є передусім засобом розвитку сфери відчуттів, розуму, творчих сил, естетичного смаку, а також патріотичних якостей особистості дитини.

Дослідження було проведено в дошкільному навчальному закладі № 4 «Дюймовочка» м. Києва в групі дітей старшого дошкільного віку. В дослідженні брали участь 17 дітей.

Мета констатуючого експерименту: визначити рівень патріотизму дітей дошкільного віку.

В ході проведення дослідження дітям була запропонована анкета.

1. Чи любите Ви свою Батьківщину?

а) Так

б) Ні


в) Частково

г) Не знаю

2. Хто на Ваш погляд більшою мірою вплинув на формування ваших патріотичних відчуттів:

а) школа


б) батьки

в) навколишні люди, друзі

г) ЗМІ

3. Як Ви для себе визначаєте поняття «патріотизм»?



4. Найдавніші поселення району, міста. Що відомо з їхньої історії?

5. Найвідоміші земляки. Хто з видатних людей народився в районі, місті? Що він зробив для народу, держави? Чим прославив наш край?

6. Наймальовничіший куточок рідного міста (річка, ліс, урочище). Чим він відомий?

7. Найдавніша споруда. Історія її створення.

8. Найвидатніші люди краю. Чим вони відомі?

9. Які пісні про матір та Україну ти знаєш?

10. Які вірші ти вже вивчив?

11. Що означає герб нашого міста?



3.2. Основні експериментальні гіпотези і результати експерименту


На основі аналізу психолого-педагогічної та методичної літератури, а також власних спостережень, можемо зробити висновки, що результати експерименту є досить низькими. Діти мало що знають про свій край.

На питання "чи любите Ви свою Батьківщину?" були одержані наступні відповіді:

1. Так-7 (53,8%)
2. Немає - 2 (7,6%)

3. Частково - 5 (23,2%)

4. Не знаю - 3 (15,4%)

Рис. 3.1. Чи любите Ви свою Батьківщину?

Таким чином, більше половини відносить себе до патріотів. Сумніваються або частково відносять 23%. Троє дошкільників не змогли визначитися, або не відносять себе до патріотів.

На питання "Хто на Ваш погляд більшою мірою вплинув на формування ваших патріотичних відчуттів" були отримані наступні результати:

Школа - 4

Батьки – 6

Навколишні люди - 3

ЗМІ-3


не відповів – 1

Рис. 3.2. Хто на Ваш погляд більшою мірою вплинув на формування ваших патріотичних відчуттів?

Підводячи підсумки, можна сказати, що найбільший вплив роблять школа і батьки, менший вплив - ЗМІ, навколишні люди.

На питання "Як Ви для себе визначаєте поняття патріотизму" діти при відповіді виділили наступні категорії:

- Любити і дорожити (поважати) своєю Батьківщиною, країною - 7

- Любити народ - 2, природу -1, місто -2 (разом - 5)

- Почуття обов'язку перед Батьківщиною, самопожертвування ради неї, повинні любити і цінувати - 4.

Віра і відданість -1.

Особливо значущою є друга частина представленої анкети, оскільки вона дозволяє поставити перед дітьми запитання, що стосуються рідного краю, його історії, відомих земляків.

Для формування та розширення уявлень дошкільників про історичне життя України, державну символіку проведено захід під назвою «Ігри патріотів» (Додаток А). Для того, щоб підвищити патріотичні почуття у дітей старшого дошкільного віку нами було використано метод гри, насамперед народні ігри.

Мета контрольного експерименту: визначити рівень знань дітей про Батьківщину та рідний край після проведеної з ними роботи.

Повторне анкетування дітей підтвердило ефективність проведеного експерименту. Розуміння патріотизму дітей піднялося від середнього рівня до високого (кількість позитивних відповідей відповідно зросла на 9,6%).

У дошкільників розширилися знання про історію рідного краю, відомих земляків, герб міста, найдавнішу споруду, історію її створення.

3.3. Обґрунтування ефективних шляхів і засобів патріотичного виховання дітей старшого дошкільного віку засобами гри

Ефективним шляхом і засобом патріотичного виховання дітей старшого дошкільного віку ми вважаємо народну гру. Під час проведення експерименту ми застосовували різноманітні види ігор. З методикою їх проведення ми познайомимось нижче.

Варто зазначити, що народні ігри можуть проводитись у будь-якій обстановці: у помешканні й на галявині, на подвір'ї і біля ставу, на луках і на річці. В даному випадку ми проводили у дитячому садочку у групі.

Народні ігри багатоваріантні. Одна й та сама гра у різних регіонах України має не однакові приспіви, повтори. Це легко простежити на таких іграх, як: «А ми просо сіяли», «Мак», «Калина».

Так, в одному варіанті гри «А ми просо сіяли...» є приспів «Ой дід-лада»:

А ми просо сіяли, сіяли;

Ой дід-лада, сіяли, сіяли...,

а в другому варіанті - «Зеленая рута, жовтий цвіт»:

А ми просо сіяли, сіяли;

Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт...

У грі «Мак» у першому варіанті діти звертаються до Городника, чи полив він мак та чи поспів мак. При цьому кожне запитання оспівується приспівом: «Маки, маки, маківочки, золотії голівочки».

Є й такий варіант гри, в якому після приспіву йде суцільний діалог з козачком:

-Козачок,чи виорав мачок?

- Козачок, чи посіяв мачок?

- Козачок, чи посходив мачок?

- Козачок, чи пора молоть мачок?

Характерною особливістю народних ігор є навчальний зміст, який подається в ігровій формі. Мати бавить немовля, перебирає його пальчики, приказуючи:

Печу, печу хлібчик

Дітям на обідчик.

- Цьому дам, цьому дам,

Цьому дам і цьому дам...

А цьому не дам, бо цей буцман.

Він дров не носив,

Він діжі не місив,

Він печі не топив,

Діток гулять не водив -

Справжній лежень.

То я цьому не дам.

Змістом цієї гри – забавлянки мати вчила дитину бути працьовитою, не лінуватись. Народні ігри образні, в кожній з них відбивається якась подія або випадок, близький за своїм змістом дитині. Не можна переоцінити значення народних ігор у розвитку мови дітей, у збагаченні їхнього словника образними словами. Почувши спів зозулі, дитина, підстрибуючи, промовляє:

Зозулю - кавулю, зозуле, голубонько,

Сім літ не кувала,

Закуй мені в цьому літі,

Скільки житиму на світі?

За своєю структурою більшість народних ігор прості, однопланові, завершені, в них в єдине ціле поєднуються слово, рух, пісня.

В українських народних рухливих іграх часто використовується природний матеріал(шишки, гілочки, жолуді, камінчики тощо). Більшість ігор супроводжується віршованим текстом. Майже всі народні рухливі ігри граються в колі (замкненому чи розірваному).

Щоб народна рухлива гра пройшла успішно, треба підібрати інвентар та знати етапи її проведення: збір дітей на гру; зацікавлення їх грою; пояснення правил гри; розподіл ролей; гра; підбиття підсумків гри. Ці етапи для усіх вікових груп однакові, різні лише прийоми їх організації. Зупинимось на кожному етапі.



Збір дітей у гру

Організувати гру можна в різні способи. Так для дітей молодшого віку треба створити бадьору, емоційну атмосферу, сприяти залученню всіх вихованців до гри, активізувати їх дії, використовувати різноманітні іграшки. Дітям середньої групи вихователь пропонує погратися, проводить бесіду, загадує загадки, показує іграшки,використовує заклички тощо. У старшій групі діти заздалегідь домовляються, де вони зберуться, в яку народну гру гратимуть і за якими сигналами почнуть (ударом у бубон, дзвіночок; вигуком, сплеском.) зібрати дошкільнят на гру можна й закличкою. Але робити це слід швидко, бо будь-яка затримка послаблює інтерес до гри.



Зацікавлення грою

Передусім варто викликати інтерес в дітей до гри. У цьому разі вони краще засвоять її правила й чіткіше виконуватимуть рухи, до того ж, відчують емоційне піднесення. Щоб зацікавити дітей грою, бажано заспівати їм пісню, загадати загадку, прочитати вірш відповідної тематики, показати атрибути, іграшки до гри. Можна також ознайомити малят із дійовими особами, розповісти, як в цю гру грали в давнину. Заохоченням до гри може бути попередня домовленість про певну нагороду чи про спосіб штрафування невдахи. Однією з поширених форм штрафування в іграх є призначення «фантів». Завдання, які відповідають одному фанту, визначаються гравцями заздалегідь або переможцем наприкінці гри.



Пояснення правил гри

Пояснення нової гри може здійснюватися по-різному, залежно від її виду та змісту. Якщо у грі є пісня, вірш, недоцільно розучувати їх з дітьми напередодні – бажано ввести їх у гру несподівано. Такий прийом принесе дітям задоволення.

Ознайомлюючи дошкільнят із новою грою, вихователь повідомляє її назву, розкриває зміст і пояснює правила ще до початку гри. Якщо ж гра досить складна , то варто спочатку пояснити головне, а потім, у процесі гри, з'ясувати окремі деталі . Під час повторного проведення гри лише нагадують її основний зміст.

Зауважимо – пояснення змісту й правил гри має бути стислим, точним, емоційним.



Розподіл ролей

Успіх гри залежить від розподілу ролей. Якщо народна гра проводиться вперше, то головну роль бере на себе вихователь, а потім доручає її самим дітям. Ролі розподіляються самим жеребкуванням (льосуванням- від слова льос, що означає жереб, доля). Наведемо кілька його найпопулярніших способів.



Способи жеребкування

Відгадування. В якій руці є річ? Якого вона забарвлення? Парна чи не парна кількість затиснутих у кулак речей? Як упаде монета після підкидання її вгору? Хто вгадує, той отримує певну роль.

«Викидання на пальцях». За командою гравці водночас «викидають»( показують усім) певну кількість пальців на руці. Один гравець лічить за

Числовий жереб. Діти стають у коло, один гравець називає якесь невелике число. Інший – лічить по колу названого числа. Той, на кого воно випадає починає гругальну кількість пальців. Це число стає числовим жеребом і льосування далі відбувається подібно до попереднього.

Вимірювання палиці. Таке жеребкування проводиться попарно. Один гравець легенько підкидає палицю догори, а другий – ловить її однією рукою й тримає вертикально. Перший береться за палицю вище руки другого, а той знову вхоплює палицю впритул над рукою товариша. Так вони почергово й перебирають руками до кінця. Той, чия рука виявляється на палиці зверху, вважається «на кону». Він мусить повернути кулак з палицею так , щоб вона опинилася в горизонтальному положенні і потримати її протягом лічби до трьох. Якщо йому це вдається, він і отримує певну роль. Коли ж палиця впаде – це право отримує його товариш.

Відгадування символів. У такий спосіб здійснюється поділ гравців на команди. Спочатку обираються двох капітанів – найдосвідченіших гравців. Усі інші діти поділяються на пари. Вони домовляються осторонь про символи (умовні назви), які присвоюють собі. Наприклад, «солома та зерно», або «дерево та залізо». Пари по черзі підходять до ватажків із запитанням: « солома чи зерно?( дерево чи залізо?)». Гравець,назву якого вибрав капітан, стає членом його команди, а напарник іде до другого капітана.

Вибір лічилкою. Ведучого гри найкраще обирати за допомогою лічилок. Перш ніж проводити розучування лічилки, педагогу необхідно відібрати найбільш придатну для цієї гри як за змістом, так ї за технікою рахунку. Коли рухлива гра заснована на діях певних персонажів – зайця, вовка, лисиці бажано для такої гри використовувати лічилку, у змісті якої є назва головного персонажа гри. За виконанням техніки рахунку лічилки можна розділити на декілька видів. Найчастіше рахунок за допомогою лічилки виконується таким чином: гравці стають у коло, одна дитина всіх обходить, чітко промовляючи кожне слово тексту обраної лічилки і почергово вказує на кожного з учасників гри. Ведучим стає той, на кого випало останнє слово. Є лічилки, текст яких закінчується займенником «ти».

Під час використання деяких лічилок діти домовляються про додаткові дії, виконання яких і виявляє ведучого. Так, діти можуть домовитися, що всі учасники гри, в яку вони будуть гратися, стоять по колу, а один з них знаходиться в центрі з м’ячем. Він проголошує слова: «раз, два, три! Водити зараз будеш ти!». Коли проголошено останнє слово, діти розбігаються далі від кола, а дитина, що стоїть в його центрі, кидає м’яч, намагаючись влучити в когось з гравців. У кого попав м’яч – той і ведучий.

«Загальне голосування». Ним теж обирають ведучого. Діти роблять це колективно.

В окремих випадках вихователь може призначити ведучого сам. Так роль лідера може дістатися як активній дитині, яка краще за інших з нею справиться, так і несміливій, яка в такий спосіб підвищить свій авторитет в однолітків.

Ігровою діяльністю дітей керує педагог. Його роль залежить від характеру самої гри, від кількісного та вікового складу гравців, від їхньої поведінки. Чим менші діти, тим активніше виявляє себе педагог. Участь у грі вихователь бере й тоді, коли не вистачає пари. Під час гри він дає вказівки дітям до гри, оцінює їхні дії й поведінку,підказує доцільність виконання рухів. До того ж, дорослий має тримати в полі зору всіх дітей, стежити за самопочуттям кожного.

Народні ігри великої рухливості повторюють 3-5 разів, спокійніші – 4-5. Паузи між повтореннями тривають – 0,5-1 хв. Під час паузи діти виконують легкі вправи або повторюють віршовані слова тексту.



Підбиття підсумків гри

Уміле підбиття підсумків гри дає змогу реалізувати кілька завдань. По-перше, заспокоїти організм дитини. По-друге, визначити тих, хто правильно виконував рухи, виявляв спритність, швидкість, кмітливість і тямущість, дотримувався правил, підтримував товаришів. Вихователь аналізує, як вдалося досягти успіху в грі,чому, скажімо, «квач» швидко впіймав однихдітей, а інші жодного разу йому не попалися. Підбивати підсумки слід у цікавій формі, щоб викликати в дітей бажання наступного разу досягти ще кращих результатів.

Народні ігри, як правило, не вимагають складного обладнання. Інвентарем часто служив підручний матеріал: палиці, камінці, горіхи, квасоля тощо. Зі спеціального інвентаря можна назвати м’яч, гилку, цурку, скраклі та деякі інші.

М’яч звичайно робили з шерсті. Навесні з вола чи корови насмикували чистої шерсті і, змочуючи її водою та слиною, катали між долонями. Спершу виходила маленька грудочка, яка згодом все більшала і більшала, набуваючи круглої форми. Чим довше, старанніше і рівномірніше робиться викачування, тим тугішим і дружнішим стає м’яч, тим краще він «стрибає».

Інколи його обшивають шкірою, виготовляючи чохол із чотирьох ромбоподібних шматочків шкіри, або ж набивають такий чохол «куницею», тобто борідками колосків очерету чи коноплі. Обшитий шкірою м’яч називається ремінним.

Трапляється, що перед грою для більшої ваги м’яч намочують водою. Тоді удар від нього сильніший і відчутніший.

Для ігор можна використовувати маленький гумовий м’яч, діаметром 6-8 сантиметрів.

Гилка – палиця діаметром 3-5 сантиметрів та завдовжки до метра. Вона використовується для того, щоб відбивати м’яч. Для гравців молодшого віку береться дощечка завдовжки 80 і завширшки 10 сантиметрів, закруглена і зачищена з одного боку, щоб її зручно було тримати.

Цурка – загострена з обох кінців паличка з міцного дерева завдовжки 20-30 сантиметрів. Для гри в цурку потрібна ще замашна палиця завдовжки 70 100 см і завширшки 2-3 см.

Великою популярністю користувались ходулі. Їх виготовляли таким чином: у дві високі жердини з боків вкручувались маленькі палички або прибивалися дощечки. Можна навіть декілька: нижче і вище. Часто для ходуль використовувалися дві тички з природними розкаракулями.

Цю інформацію ми знайшли в публікаціях А. Цьося, в яких автор не тільки розповідає про спеціальні атрибути для українських народних ігор, а й дає поради щодо їх виготовлення.

Гра досить рано входить у життя дітей – уже на першому році життя. «Дитина, граючи, живе, - пише Т. Лубенець, - і, живучи, грає». Діти будь-якого віку знайдуть собі гру до смаку. Добираючи її, слід враховувати вік дітей, чітко визначати мету кожної гри. З дітьми раннього віку (перший, другий рік життя) використовують переважно індивідуальні ігри – забавлянки. Наприклад, з дітьми другого року життя розігрується (індивідуально) українська народна гра – забавлянка «Горошок».

Перебираючи пальчиками дитини, починаючи від мізинця промовляють:

А той старий когутисько

Не хтів іти до дітиська –

Та шуп з ним до песа!

Під час повторного розігрування діти відповідають на запитання текстом забавлянки, повторюють слова.

З дітьми третього року життя народні ігри можна проводити на прогулянці з невеликою групою в 5-6 чоловік. Текст слів у грі простий, це переважно заклички: «Дощику – дощику», «Вода холодная», «Зозулю – скавулю», «Вийди, вийди сонечко».

Гра «Дощику – дощику» проводиться на прогулянці в переддощову годину. Діти стають у коло, піднімають руки, дивляться на хмари й промовляють текст з вихователем:

Не йди, не йди, дощику,

Дам тобі борщику

У глинянім горщику.


Поставлю на дуба;

Дуб повалився,

Горщик розбився,

Дощик полився.

(Усі діти розбігаються).

Дітям четвертого року життя доступні рухливіші хороводні ігри: «Курочка – чубарочка», «Кізонька», «Де ж наші ручки?», «Качечка».

Дітям п’ятого року життя доступні й складніші хороводні ігри з текстом для співу: «Галя по садочку ходила...», «Калина», «Я лисичка, я сестричка», «Ой у перепілки...», «Жили у бабусі...». Наприклад гра «Галя по садочку ходила...».

Посередині кімнати або майданчика поставлено два стільчика спинками один до одного. На одному стільчику квітка, це «садок». Діти стоять у колі, одна дитина (Галя) з хусточкою в руках стоїть біля квітки. На слова:

Галя по садочку ходила,

Хусточку біленьку згубила

Ходить по садочку блукає

Хусточку біленьку шукає.

Діти йдуть по колу вліво. Галя ходить у середені кола біля квітки і на слова «згубила» залишає хусточку на стільчику біля квітки, а сама переходить на другу сторону, до сидіння стільчика, й удає, що шукає хусточку. Потім сідає на стілець. На слава:

Не журися, Галю – серденько,

Ми знайшли хустинку біленьку,

У садочку, біля малини,

Під зеленим листом тернини

Діти йдуть по колу вправо і зупиняються, одна дитина, визначена вихователем, підходить до стільчика з квіткою, бере хустинку і промовляє:

Ти, Галя, хустинку не шукай,

Хто знайшов, відгадай!

Якщо Галя, не оглядаючись, відгадає голос дитини, вони міняються місцями. Гра повторюється.

Діти стоять у колі і співають пісню:

Ой на горі калина,

Під горою малина,

Ой так, на горі калина,

Ой так, під горою малина.

Там зійшлася дітвора,

Танцювати почала.

На слова першого рядка діти тричі плещуть у долоні; на слова «Під горою малина» вони присідають, знову тричі плещуть у долоні (перед колінами); на слова «Ой так, на горі калина» тупають однією ногою (тричі), а на слова «Ой так, під горою малина» – обертаються ліворуч навколо себе. На слова «Там зійшлася дітвора» діти ступають чотири кроки вперед, зменшуючи коло; на слова «Танцювати почали» – роблять назад чотири кроки, збільшуючи коло; на слова «Ой так, там зійшлася дітвора» тупають другою ногою (тричі), а на слова «Ой так, танцювати почала» – обертаються навколо себе.

Народні ігри для дітей старшого дошкільного віку можна поділити на кілька груп.

До першої групи належать рухливі ігри з текстом – діалогом: «Кози», «Панас», «Чорне – біле», «Гуси», «У гусей», «Жмурки», «Квочка», «Крук», «Сірий кіт», «Залізний ключ» та інші. Наприклад, гра «Жмурки».

Лічилкою обирають Водія, зав’язують йому очі хустинкою, виводять на середину кімнати і звертаються до нього з такими словами:

Водій, Водій! На чому стоїш?

На бочці.

Що в бочці?

Квас!


Лови курей, а не нас.

Водій починає ловити і кого з гравців спіймає, той і стає Водієм.

До другої групи належать хороводні ігри зі співом, текст цих ігор ознайомлює дітей з трудовими процесами, із звичаями українського народу. Це такі ігри, як «Соловейко-сватку», «А ми просо сіяли, сіяли...», «Мак», «Задумала бабусенька» та інші.

Наступну групу становлять ігри розважального характеру, в яких відбито народні звичаї. Це ігри «Я гілочка», «Чий вінок кращий?», «Ходить Гарбуз по городі», «Як у нас біля воріт», «Ой є в лісі калина», «Ой на горі жито» та інші.

Чимало народних ігор стануть у нагоді вихователю для закріплення звуковимови, звуконаслідування. Серед них: «У волосянку», «Рядки», «Гуси», «ку-ку, ку-ку, птичка мала», «Прослужив я у пана рік», «Задумала бабусенька», «Довгоносий журавель» та інші.

Наприклад. Із старшими дітьми для вправляння у вимові голосних звуків та регулювання сили голосу можна запропонувати їм гру «У волосянку». Троє – четверо дітей разом з вихователем домовляються, які голосні звуки вони тягнутимуть, потім співають:

Ой нумо, братці, волосянки тягти,

А хто не дотягне, того за руку тягти.

Народні хороводні ігри проводяться в ранкові години, на прогулянці, в другій половині дня. Вони також входять до складу занять з усіх розділів програми, ними бажано закінчувати заняття для піднесення емоційного тонусу дитини. Без хороводних ігор не може обійтись жодне народне свято і розвага. «Для того, щоб це животворне джерело не замулювалося, - пише В. Скуратівський, - не згасали його пульсуючі водограї, котрі повсякчас повгамовують духовну спрагу, приносять нам радість і здоровий дух, мусимо бути ревними зберігачами наших кращих народних традицій, серед яких уосібне місце посідають дитячі ігри і яким відведена самою природою виняткова роль у вихованні наших дітей».

Також окрім народних ігор доцільно застосовувати й дидактичні ігри, які сприяють патріотичному вихованню дітей старшого дошкільного віку.



Дидактична гра «Міські силуети»

Мета: Закріплювати уявлення про зовнішній вигляд скульптурного оздоблення Львова, розвиток сприйняття уваги, пам'яті, мовлення.

Ігровий матеріал: Ілюстрації з кольоровими зображеннями пам'яток. Картки із зображенням силуетів скульптурного оздоблення міста, кожна з яких включає в себе лише один правильний силует.

Хід гри: Пропонується розглянути і назвати всі кольорові зображення.

Вибрати з прикладених варіантів карток з силуетами відповідний кольоровому зображенню.

Ускладнення гри:

1. вибрати силует по пам'яті.

2. скласти невелику розповідь про пам'ятку або скульптуру.



Дидактична гра «Дізнайся, обведи, назви»

Мета: Закріплювати знання про символи міста, розвиток сприйняття, уваги і мови, підготовка руки до письма.

Ігровий матеріал: Робочі листи з контурними зображеннями символами, скульптурами і пам'ятниками.

Правила гри: Дізнатися за контурним зображенням символ, пам'ятник або скульптуру. Обвести контур кольоровим олівцем.



Дидактична гра «Логічний зв'язок»

Мета: Закріплювати знання про архітектурні пам'ятки міста. Вивчати, аналізувати, розвивати мовлення, доводити, вміти обґрунтовувати свою відповідь.

Ігровий матеріал: картинки із зображеннями символів, пам'ятників, скульптур.

Хід гри: Знайти логічний взаємозв'язок між картинками і об'єднати їх в пари. Вміти обґрунтувати свій вибір.



Мнемотаблиця «Міські будинки»

Мета: Розвивати пам'ять, мовлення, увагу.

Хід: Розглядання мнемотаблиці і запам'ятовування вірша.

Будинки міські

Великі і важливі:

Багатовіконні,

Багатоповерхові.

Є в новобудовах

Будинки – близнюки.

У старих районах

Побачиш палаци,

Будівлі музеїв,

Театрів, соборів,

Просто житлові, приємні погляду.



Дидактична гра «Що зайве?»

Мета: Закріплювати знання про архітектурні пам'ятки міста. Вивчати, аналізувати, розвивати мовлення, доводити, вміти обґрунтовувати свою відповідь.

Ігровий матеріал: картинки із зображеннями символів, пам'ятників, скульптур.

Хід гри: Розглянути картинки з зображеннями. Вибрати «зайву» картинку. Вміти обґрунтувати свій вибір.



Дидактична гра «Що спільне?»

Мета: Закріплювати знання про архітектурні пам'ятки міста. Вивчати, аналізувати, розвивати мовлення, доводити, вміти обґрунтовувати свою відповідь.

Ігровий матеріал: картинки із зображеннями символів, пам'ятників, скульптур.
Хід гри: Розглянути картинки з зображеннями. Пояснити чим вони схожі.

«Який дім»

Завдання гри: розвивати увагу, кмітливість, мислення, мовленнєву активність.

Правило гри: піймавши м'яч швидко назвати слово.

Ігрова дія: вихователь кидає м'яч дитині, який ловить його, називаючи:

- Будинок з 2 поверхів (який) -.... (двоповерховий) .

- Будинок з 3 поверхів (який) - (триповерховий)

- Будинок з 5 поверхів (який) - (п'ятиповерховий)

- Будинок з 9 поверхів (який) -....

- Будинок з 12 поверхів (який) -....

«Який дім»

Завдання гри: розвивати увагу, кмітливість, мислення, мовленнєву активність.

Правило гри: піймавши м'яч швидко назвати слово.

Ігрова дія: вихователь кидає м'яч дитині, який ловить його, називаючи:

- Будинок з дерева (який) -.... (дерев'яний) .

- Будинок з цегли (який) - (цегляний)

- Будинок з глини (який) - ...

- Будинок з каменю (який) -....

- Будинок зі скла (який) -....

- Будинок з льоду (який) - ... .

- Будинок зі снігу (який) - ...

- Будинок з паперу (який) - ...

- Будинок з картону (який) - ... .

«Скажи лагідно»

Завдання гри: розвивати увагу, кмітливість, мислення, мовленнєву активність.

Правило гри: піймавши м'яч швидко назвати слово.

Ігрова дія: Уявіть собі 2 будинки: один справжній, великий, інший – маленький, іграшковий.

Я буду говорити про великий будинок, а ви про маленький.

- У мене будинок, а у вас? (будиночок) .

- У мене стіни, а у вас? (стінки) .

- У мене двері, а у вас? ... .

- У мене вікно, а у вас? ....

- У мене сходинки, а у вас? ....

- У мене ганок, а у вас? ... .

- У мене цеглини, а у вас? ... .



«Так - ні»

Завдання гри: розвивати логіку, вміння ставити запитання, робити умовиводи.

Правила гри: на запитання ведучого можна відповідати тільки «так» або «ні», питання будуються в логічній послідовності.

Ігрова дія: ведучий виходить із кімнати, діти вибирають серед ілюстрацій одну, з якою ведучий буде задавати питання.



«Знайди помилку»

Завдання гри: вправляти в умінні аналізувати зображення, виділяти характерні риси, особливості об'єкта.

Правило гри: розглядаючи картинку, визначити відсутню деталь, фрагмент.

Ігрова дія: словесно або наочно відновити об'єкт.



«Острови»

Завдання гри: вправляти у називанні островів міста, умінні розрізняти їх по конфігурації, розвивати зосередженість і увагу.

Правило гри: виконати завдання самостійно, відповісти на запитання повно.
Ігрова дія:

1. Розкласти площинні силуетні зображення островів від найменшого до найбільшого назвати їх.

2. Що спільного у назв: островів (звук «а»,

3. Що заховане в імені острова.

4. Розташуй силует Петропавлівської фортеці (іншої пам'ятки) на потрібному острові.

5. На що схожі острови (аналіз форми) .

6. Збери силует острова з частин (розрізні картинки) .

7. Підбери силует (трафарет) до відповідного острова на карті.

8. Який міст (мости) з'єднують два острови.

«Фотограф»

Завдання гри: Вправляти в пізнаванні визначних пам'яток міста.

Правило гри: відгадувати тільки по видимому фрагменту.

Ігрова дія: дитина - «фотограф» викладає ілюстрацію із зображенням пам'ятки в «фотоапарат» і пропонує відгадати, що він збирається зняти. Інші діти бачать лише частину ілюстрації в об'єктив фотоапарата та намагаються дізнатися пам'ятка.



Дидактична гра "Гості міста" (див. додатки А)

Для гри вам знадобляться листівки з видом вашого міста пронумеровані, кубик, кілька машинок.

Хід гри: Педагог пропонує щиталкою вибрати екскурсовода по місту. Дитина-екскурсовод кидає кубик, число, що випало на кубику шукає на листівці. Завдання дитини-розповісти про те місце, зображеному на листівці, як можна цікавіше, доступніше, вибирає "транспорт" і з "гостями" міста відправляється на екскурсію.

Дидактична гра "Знайди пару"

Вам знадобляться календарики з видом вашого міста в подвійному екземплярі.

Хід гри: Дітям роздаються картки з видом вашого міста або міст вашого краю. Завдання дітей, як можна швидше знайти собі пару, розповісти, що це за місто, місце чи якась визначна пам'ятка у них на картках зображена.

Дидактична гра "Збери картинку"

Вам знадобляться старі непотрібні кубики, які знайдуться в будь-якій групі, листівки з видами вашого міста (2 примірники). Обклеїв кубики, ви побачите, яка проста і цікава гра у вас вийшла. Для молодших дітей обов'язково треба використовувати зразок, старші дошкільнята можуть впоратися самостійно. Завдання дітей - зібрати картинку і розповісти, що на ній зображено.



Дидактична гра "Герби міст твого краю"

Діти знайомляться з різноманітністю гербів вашої області, вивчають їх особливості, вчаться бачити відмінності. вчаться бачити взаємозв'язок зображення з назвою міста.



Дидактична гра"Геральдика"

Мета: Познайомити дітей старшого дошкільного віку з геральдикою, як наукою про гербах, відмінний знак кожного міста.

Я намалювала герби міст, що входять в "Золоте кільце" і зробила їх за типом накладних картинок. Ось, що у мене вийшло. Завдання дітей - зібрати за зразком герб певного міста, розповісти, як він називається, і чому у нього таке зображення на гербі.

Ознайомивши дітей з рідним містом і краєм, можна і потрібно перейти до вивчення своєї країни.

В цьому мені допомагає гра "Збери прапор".

Мета: Навчити дітей відрізняти прапор своєї країни від прапорів інших країн, розповісти дітям про прапор-як одного з головних і характерних символів країни, розвивати інтерес до історії своєї країни.

Для цього я використала кольоровий картон, розрізала його на необхідні частини (частини прапора, зробила маленькі зразки прапорів деяких країн. Завдання дітей-зібрати прапор за зразком, не плутаючи колір і правильно розташовуючи деталі. Потім я разом з дітьми обговорюю, прапор якої країни кожна дитина зібрав, якого він кольору, що на ньому зображено. З часом всі ці ігри не завдає труднощів, діти вільно розрізняють і називають країну, чий прапор вони зібрали, добре знають прапор і герб нашої країни і можуть відрізнити від інших.

Якщо така робота буде вестися систематично, то у дітей будуть дуже добрі знання по рідному краю.

Під час практики у садочку ми проводили також спортивно-розважальні розваги "Ігри патріотів" (пізнавально-спортивний турнір для старших дошкільнят).

"Ігри патріотів" (пізнавально-спортивний турнір для старших дошкільнят)

Мета: актуалізувати знання та уявлення дітей про минуле та сучасне життя народу України;розвивати зв'язне мовлення, увагу, пам'ять, логічне мислення; виховувати у дітей патріотичні почуття, формувати дружні стосунки, навички командної гри.

Ведуча. Вітаємо всіх на веселих Іграх патріотів. У них візьмуть участь найкмітливіші та найспритніші діти дитячого садка "Теремок". Тож зустрічаймо наших гравців!

Далі кожна команда презентує свою назву та девіз.

Ведуча. Пропоную вам відправитись у світ пригод та забав на кораблі. (Корабель зображений на малюнку, прикріпленому до стіни).Ось і перше завдання: відгадайте та напишіть назву цьогокорабля. А допоможе вам кросворд. (Малюнок прикріплюється на фланелеграфі). Коли відгадаєте його - знайдете ключове слово.

1.Питання-загадки задаються командам по черзі.

1. Узимку біле, навесні чорне,

Влітку зелене, восени стрижене. (Поле)

2. Цвіте синьо, лист зелений,

Квітник прикрашає;

Хоч мороз усе побив,

Його не чіпає. (Барвінок

3. Знак цей дуже давній.

Він є символом державним. (Тризуб)

4.Давно ця річка славна

Народи три єднає.

У Чорне море плине.

Величну назву має. (Дніпро)

5. Він маленький, він біленький,

І Сповіщає рідний край:

"Гей, весна прийшла! Стрічай!" (Пролісок)

6. Зимою спить, влітку бринить,

Понад водою літає,

Солодку росу збирає. (Бджола)

7. Швидко скрізь цей птах літає,

Безліч мошок поїдає.

Під дахом гніздо будує.

Тільки в нас він не зимує. (Ластівка)

Діти читають назву корабля - "Патріот".

Ведуча. Тепер відгадайте, що написано на прапорцях. Для цього розв'яжіть приклади, знайдіть відповідно до рішення букву та запишіть її над прапорцем з певною цифрою.

На прапорцях з'являється девіз патріотів: "Любіть Україну!"

Примітка:щоб зрівняти кількість завдань для обох команд, можна запропонувати вболівальникам відгадати першу загадку та останню букву девізу.

Ведуча. Любити Україну - означає добре знати та поважати її історію.

Хай же кожна дівчинка

І кожен хлопчина

Добре вміють розказати

Про минуле України.

Ведуча. Наступний конкурс - "Домашнє завдання".

2.Кожна команда підготувала невеликий театрально-історичний нарис.

Команда суперників повинна впізнати цей епізод історії України та розповісти все, що знає про нього.

Ведуча. А чи знаєте ви, діти, хто прославляв Україну в Запорозькій Січі?

(Козаки).

Зараз, люба дітвора,

В нас цікава буде гра

Для хлопчат та дівчат -

Енергодарських козачат!

3. Естафета для хлопчиків

«Зберись до боротьби»

Треба проскакати на «коні» до корзини; узяти один предмет (шапку, пояс, шаблю, тощо…), повернутись і передати «коня» наступному гравцю передаючи естафету далі.

Під час естафети звучить фонограма української народної пісні "Їхали козаки із Дону додому".

4.Естафета для дівчаток

"Перебери зерно"

Опис гри: Беруть участь 4-5 козачок-дівчаток. На столі в чашках змішана квасоля і горох. По команді гравці відокремлюють зерна, кладуть в порожній посуд. Хто швидше перебере, той і виграв.

Молодці, дівчата, моторні. Не залишиться козак голодний!

Під час естафети звучить фонограма пісні "Козачка" (муз. М. Збарацького, сл. Н. Галковської)

5. Пісня « Ми маленькі козачата»

6.Конкурс капітанів "Стоп-кадр! Це твоя Батьківщина".

Капітани стоять один проти одного. За спиною одного з них - екран із фотофрагментом життя сучасної України. Один капітан словами описує зображене на фото, а другий відгадує, що саме там зображено. Потім капітани міняються місцями.

Враховується детальність, точність словесного опису, правильність відповіді.

7. Ведуча. А тепер, малята, музичний конкурс "Українське караоке".

Треба прослухати мелодію з пісні,згадати та виконати один куплет…..

Ведуча. І ось, нарешті, маленькі патріоти, заключна естафета "Великі перегони". Кожен гравець команди повинен пронести символ країни через перешкоди.

8.Ведуча. Ми побачили, які ви дружні, спритні, веселі, розумні та кмітливі. Запрошуємо Вас до музичної паузи «Тьотя Поля»

Підведення підсумків

Переможці нагороджуються дипломами.

Ведуча


Любіть Україну

у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічну,

живу і нову,

І мову її солов'їну.

Діти вітають одне одного, обнімаються, виконують "Гімн патріотів".

Також цікавим виявилось свято з елементами ігор «Ми є діти українські!»

Свято «Ми є діти українські»

(старша група)

Ведуча. Доброго дня, наші шановні гості, низький вам уклін. Сподіваємося, що сьогодні у нашому залі буде ясно від щирих посмішок, від аплодисментів, від святкового вбрання. Сьогодні у нас буде тісно від пісень і жартів, від танців та ігор. Нам звеселять душу і зігріють серця наші діти – українці.

Діти під музику заходять до залу

Дитина. Ми малі, та всі ми друзі,

Ми одна родина.

А найбільша наша мати –

Рідна Україна.

Дитина. Різні в світі є країни,

Різні люди є на світі,

Різні гори, полонини,

Різні трави, різні квіти.

А з усіх одна країна

Найрідніша нам усім:

То – прекрасна Україна,

Нашого народу дім.

Дитина. Там шумлять степи безкраї,

Наче вміють говорити!

Там ясніше сонце сяє,

Там солодше пахнуть квіти…

Різні в світі є країни,

Є і гарні, і багаті.

Та найкраще – в Україні,

То найкраще – в рідній хаті

Пісня «Наша Україна» (муз. М. Катричка, сл. В. Кленца)

Ведуча. Моя Україна – скільки тепла в цьому слові, ніжності рідної неньки. Моя Україна – рідний край. Це поле, річка, зелений гай, сади і квітки, тополі, вінки, калина, родина і рідна дитина. Скрізь простір і краса, добро і тепло. А найбільш чистоти і тепла у душах наших дітей.

Український танок «Привітальний»

Ведуча. Споконвіку славились українські дівчата і жінки: чепурні, роботящі, добрі, веселі, гарні. Кажуть, що українські дівчата не люблять сидіти. Ще змалку допомагають дорослим. На них так і кажуть: «маленькі господарочки».

Хоровод – інсценівка «Ой, ходила дівчина бережком»

Ведуча. Коли підростуть наші малі господарочки, віриться, що вони стануть добрими мамами. Мати – берегиня людського роду. Мати народжує дитину, співає їй ніжні колискові пісні, вчить добра і любові, охайності і працьовитості. Т. Г. Шевченко писав:

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Дитина. Пісня колискова –

То найперша мамина розмова,

Пахне вона м’ятою і літом,

Чебрецевим і суничним цвітом.

Пісня в мандрівку нас закликає,

Чуєте? – десь колискова лунає.

«Колискова» (муз. В. Бабій, сл. народні)

«Колискова» (муз. М. Ведмеденя, сл. Н. Перелісної)

Дитина. Згадали свою маму і дорогі слова.

Мамо, тобі низесенько вклонюсь,

Мамо, за тебе Богу помолюсь,

Мамо, прийду я знов на твій поріг,

Мамо, ти найдорожча за усіх.

Ведуча. А одягала мати дитину в яскравий, чудовий український одяг.

Дитина. Мама вишила мені

Квітами сорочку.

Квіти гарні, весняні –

Одягайся, дочко.

В нитці сонце золоте,

Пелюстки багряні,

Ласка мамина цвіте

В тому вишиванні.

Вишиваночку візьму,

Швидко одягнуся.

Підійду і обійму

Я свою матусю.

Ведуча. Наші дівчатка теж люблять вишивати сорочки, рушники

«Рушничок» (сл. і муз. В. Бабій)

«Танок з рушниками» українська народна мелодія

Ведуча. Як одягнуть наші дівчата нову спідницю, віночок, то радощів повна хата, від дзеркала не відходять.

Пісня-гра «Віночок» (сл. і муз. В. Бабій)

Гра «Хто скоріш пов’яже стрічки на вінок»

Ведуча. Із запорізької землі

До нас у гості прибули

Хлоп’ята – козачата

Ми раді їх вітати.

Танок «Повзунець» українська народна мелодія

Хлопчик. За Дніпровськими порогами,

За південними дорогами,

За степами за широкими

Наші прадіди жили.

Хлопчик. Мали Січ козацьку сильную,

Цінували волю вільную,

Україну свою рідную,

Як зіницю берегли.

Хлопчик. Гей ви, хлопці – запоріжці,

А де ж ваша сила?

Чи свою козацьку силу

Ви не розгубили?

Хлопчик. Будем, хлопці-запоріжці,

Завжди пам’ятати:

Хто безсилий, той безкрилий,

Тому не літати!

Пісня «Козачата» (муз. М. Ведмеденя, сл. О. Яворської)

Ведуча. Зараз хлопці – запоріжці покажуть себе, які вони спритні

Гра «Хто перший взує чобітки»

Ведуча. Чоловіки та хлопці завжди були помічниками дівчатам і жінкам.

Усмішка «Помічник»

- Допоможи, - прохає брата

Сестричка з іншої кімнати.

- Немає часу, в мене справа, -

Сказав, потягуючись Сава.

- Ти відмовляєшся? Дарма,

Тоді пиріг я з’їм сама.

- Допоможу, - брат згодивсь вперше:

- Удвох усе робити легше!

Ведуча. Поки ми всі тут забавлялись, дівчата вареників приготували повну миску. А хлопці їх будуть їсти, якщо спіймають у місці.

Гра «Вареники» (до гри запрошуються батьки)

Ведуча. Вареники – смачна українська справа, але найголовніше в кожній хаті, - хліб. Українці завжди піклуються, щоб виростити добрий врожай хліба. Навіть колядники на весь рік бажають.

Дитина. Хай Вам буде щастя й доля,

Урожай дорідний в полі.

Щоб у вашій світлій хаті

Ви завжди були багаті.

Ведуча. А коли хліба багато, то й радощів повна хата

Танок «Хлібчик» українська народна мелодія

Виходить дівчинка – Калина

Ведуча. Хто ти, дівчинко маленька?

Дівчинка. Українка молоденька.

Ведуча. А як тебе звати?

Дівчинка. Щоб дізнатись як мене звати, треба загадку відгадати.

За хатою у садочку, у зеленому віночку,

Та в червоним намистах стала пава молода.

І збігаються всі діти, щоб на неї поглядіти

За намисто кожен смик, та й укине на язик.

Діти. Калина.

Ведуча. Червона калина є символом отчого краю, усієї неньки України.

Пучечки калини беремо,

Хоровод свій почнемо.

Хоровод «Ой, є в лісі калина» українська народна пісня

Ведуча. Нехай із покоління в покоління передаються наші національні пісні, наші звичаї, любов до матері і України.

Дитина. Мені все говорить щовечора ненька,

Що я – українка, мов квітка пишненька.

І ось я віночок сплела в цю хвилину,

Щоб ним уквітчати і матір, і Україну.

Дитина. Іскриться крапелька роси

На золотім листку калини.

Світ молодіє від краси

Під небом України.

Мій добрий отчий теплий дім,

Немов гніздо пташине.

І я росту, співаю в нім

Під небом України.

Дитина. Гей, Україно, ненько прекрасна,

Будь же до всіх справедлива.

Хай тобі світить сонечко ясне,

Хай будуть діти щасливі.

Дитина. Добро хай панує у вашому домі

І мир нехай буде завжди.

Здоров’я міцного і щедрої долі

Бажаєм на довгі роки.

Пісня «Добрий день, матусю Україно!» (муз. і сл. Н. Рубальської)

Крім того, ми вважаємо, що цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах.

Однак лише ознайомлення із суспільним життям не вирішує завдань патріотичного виховання. Це засвідчив досвід роботи дошкільних закладів у 20—30-ті роки XX ст. Водночас не можна ігнорувати значущості ознайомлення дітей з історією і сучасністю рідної країни, іншими суспільними явищами.

Концепція дошкільного виховання в Україні (1993), сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями. На це орієнтують і різноманітні програми дошкільного виховання.

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам'ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо). Цій меті підпорядковані заняття «Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її», «Пам'ятні місця України», «Рідне місто (село)», «Вулиці нашого міста (села)», «Наш герб» та ін.

Діти мають поступово усвідомлювати, що моральний аспект патріотизму полягає і в розвитку національної економіки (це нові робочі місця, заробітна плата працівникам, доходи бюджету, раціональне використання яких робить життя у рідній країні достойним), і в підтримці національного виробника, і в економічній, господарській порядності власників підприємств, і в розвитку меценатства тощо. Щодо цього педагог може використати приклади з історії і з сучасного життя країни. Доцільним у патріотичному вихованні дітей дошкільного віку є використання творів художньої літератури, в яких ідеться про історію і сьогодення України, життя дітей і дорослих.

До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання належать: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць; розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми; узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури; запрошення членів родин у дитячий садок; спільні з родинами виховні заходи (День сім'ї, свято бабусь тощо); зустрічі з батьками за межами дошкільного закладу, за місцем роботи та ін.

Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.

Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.

У Концепції дошкільного виховання в Україні (1993) зазначено, що провідними засадами діяльності сучасного національного дошкільного закладу мають бути національна психологія, культура та історія, а також загальнолюдські духовні надбання.

Важливим завданням педагогічної науки і практики є забезпечення етнізації — природного входження дітей у духовний світ свого народу, нації як елементу загальнолюдської культури, позбавленого національної обмеженості та егоїзму. Моральна спрямованість цієї роботи вимагає єдності національного і загальнолюдського у формуванні національної самосвідомості, інтернаціональних почуттів дошкільників. Національне самовизначення особистості (віднесення себе до певної нації, відданість їй, любов та інтерес до всього національного) за такої умови не перероджується в національний егоїзм і негативне ставлення до інших націй, адже людина, яка має високу національну свідомість, поважатиме й інший народ.

Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.

Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей „дорослі” показники проявів любові до Вітчизни.

Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.

Справді, якщо патріотизм – це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).
Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.

Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату.

Якщо розглядати патріотизм через поняття „ставлення”, можна виділити декілька напрямків:

1) ставлення до природи рідного краю, рідної країни;

2) ставлення до людей, які живуть в рідній країні;

3) ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;

4) ставлення до державного устрою [29, c. 13].

Кожен із цих напрямків може стати змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми, і кожен внесе свій внесок в соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей.

Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.

Склалася думка, що шлях до виховання любові до Батьківщини формується за логікою „від близького до далекого” – від любові до батьків (точніше рідного дому), до дитячого садка, до вулиці, міста, любов до рідної країни. Необхідно замислитися, чи дійсно цей „територіальний підхід” ефективний у вихованні такого складного та багатогранного соціального почуття, як любов до Батьківщини. Очевидно, справа не у розширенні „території”, а в тому, щоб створити умови для вирішення завдань патріотичного виховання, для формування у дітей почуттів і ставлень, що складають зрештою патріотизм: приязнь, вірність, почуття власності та усвідомлення того, що ти свій, ти потрібен. У дошкільників поступово формується „образ власного дому” з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття „батьківського дому” лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни.

Важливо, щоб у дитини в сім’ї були свої обов’язки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, - це сприяє зміцненню „почуття сім’ї”.

Двір, вулиця, на якій живе дитина, також можуть сприяти зміцненню приязні та відчуття власності (мій двір, моя вулиця). Тут першорядне значення має як батьки формують у дітей такі почуття.

Разом із тим тут також постає питання про необхідність повідомлення дітям інформації про їх вулицю: її назва, що на ній розташовано, який ходить транспорт, як зв’язана ця вулиця з тією, на якій знаходиться дитячий садок, - можна пройти пішки чи треба їхати.

Добре, якщо батьки або вихователі зроблять фотографії дітей на вулиці, або зроблять кінозйомку прогулянки, а потім в групі подивляться фільм і розкажуть про цю вулицю.

Наступний етап – виховання любові та приязного ставлення до свого рідного міста.

Ця частина роботи потребує більше опиратися на когнітивну сферу, на уяву дитини та її пам’ять.

Для дитини місто конкретизується вулицею, тобто вона усвідомлює себе перш за все жителем своєї вулиці. Щоб діти „відчули” своє місто, їм необхідно про нього розказувати та показувати його. Разом із батьками діти їздять по місту. Інколи екскурсію вдається організувати також дитячому садку.

Діти старшого дошкільного віку можуть і повинні знати назву свого міста, його головні вулиці, визначні місця, музей, театри та ін.

Виховання ставлення до своєї країни ґрунтується на когнітивному компоненті: дітям повідомляють інформацію, яку вони повинні і можуть засвоїти. Особливістю є те, що знання повинні бути емоційними і спонукати дитину до активної діяльності.

Назву країни закріплюємо з дітьми в іграх („Хто більше назве країн”, „З якої країни гості”, „Чия це казка”, „З якої країни ця іграшка”), у вправах типу „Із різних назв країн визнач нашу країну”, „Пошукаємо нашу країну на карті, глобусі”, „Як написати адресу на конверті” тощо.

Діти повинні знати назву столиці нашої Батьківщини, її визначні місця.

Розгляд ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, розповіді дорослих, фотографії, екскурсії, малювання, ігри-подорожі – все це допомагає вирішувати поставлене завдання. Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн. Розповідають де і коли вони можуть їх побачити.

При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну („Без верби і калини нема України”), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки). Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни.

Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з „характером” українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину).

У народі кажуть: добрий приклад — кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, педагогам необхідно запрошувати до дитсадка відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят. Діти бачать, що звичайні люди, які їх оточують, пишуть гарні вірші, випікають смачні хліби, керують складними машинами та механізмами, виборюють нагороди у спортивних змаганнях тощо. Тож і наші малюки, коли виростуть, стануть особистостями. Цікавими і повчальними є заняття, спрямовані на прищеплення шанобливого ставлення до різних професій та власне праці, зокрема екскурсії на сільськогосподарське виробництво. Малюки, спостерігаючи, як вирощується хліб, і переконуються, як багато терпіння, енергії та вміння докладають люди, аби на столі з'явилися смачні булочки. Наочними та вельми цікавими для дітей є заняття з теми "Праця твоїх батьків". На них ведеться щира й цікава розмова про батьківську роботу, яка дуже корисна для суспільства. Провідною у цих бесідах є думка про працьовитість українців як їхня національна риса.

Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до пам'яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну; поваги до воїнів — захисників, кордонів Батьківщини. Діти з щирою вдячністю йдуть разом із батьками та вихователями до обеліска Слави, покладають квіти. Дуже великий вплив мають бесіди, зустрічі з ветеранами, екскурсії, використання пісень, віршів, наочного матеріалу. Добре коли після кожного заходу малята беруть у руки олівці та фарби й відтворюють свої враження в образотворчій діяльності.

Ознайомлення з рідним містом - один із засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

Успішний розвиток дошкільнят при ознайомленні з рідним містом можливий лише за умови їх активної взаємодії з оточуючим світом емоційно-практичним шляхом, тобто через гру, предметну діяльність, спілкування, працю, навчання, різні види діяльності, властиві дошкільному віку.


Необхідно зазначити, що морально-патріотичне виховання дошкільнят на краєзнавчому матеріалі ґрунтується на таких засадах:

· Формування особистісного ставлення до фактів, подій, явищ у житті міста, створення умов для активного залучення дітей до соціальної дійсності, підвищення особистісної значущості для них того, що відбувається навкруги.

· Здійснення діяльнісного підходу до залучення дітей до історії, культури, природи рідного міста, тобто вибір самими дітьми тієї діяльності, в якій вони хотіли б відобразити свої почуття, уявлення про побачене та почуте (творча гра, придумування оповідань, виготовлення поробок, придумування загадок, аплікація, ліплення, малювання, проведення екскурсій, участь у благоустрої території, охороні природи і т. п.).

· Залучення дітей до участі в міських святах з тим, щоб вони могли долучитися до атмосфери загальної радості та піднесеного настрою. Познайомитися із жителями рідного міста – носіями соціокультурних традицій в народних ремеслах, танцях, піснях.

· Створення відповідного розвивального середовища в групі та дошкільному закладі, яке б сприяло розвитку особистості дитини на основі народної культури з опорою на краєзнавчий матеріал (міні-музей народного побуту, предмети народного ужиткового мистецтва, фольклор, музика тощо), і яке б дозволило забезпечити потребу в пізнанні його за законами добра та краси.

Загальновідомо, що досить складним в роботі по ознайомленню з рідним містом, особливо з його історією та визначними місцями, є складання розповіді для дошкільнят. При цьому необхідно пам’ятати наступне.

· Супроводжувати розповідь наочними матеріалами: фотографіями, репродукціями, слайдами, схемами, малюнками та ін.
· Звертатись до дітей із запитаннями в ході розповіді, щоб активізувати їх увагу, викликати бажання щось дізнатися самостійно, спробувати про щось здогадатися, запитати. Спонукати мислення дітей проблемними запитаннями: „Як видумаєте, чому саме на цьому місці люди вирішили побудувати місто? Звідки така назва? Що вона може означати?”.

· Не називати дат: вони утруднюють сприйняття матеріалу. Використовувати такі вирази: „Це було дуже давно, коли ваші бабусі та дідусі були такими ж маленькими, як ви” або „Це було дуже-дуже-дуже давно, коли ваших мам, тат, бабусь та дідусів ще не було на світі”.

· Використовувати доступну дітям лексику, пояснювати значення незнайомих слів, не вживати спеціальної термінології, не перевантажувати розповідь складними граматичними конструкціями.

Тематичні блоки роботи з дітьми по ознайомленню з рідним містом.:

1. Історія міста. Назва. Чому тут виникло поселення людей?

2. Найбільша площа. Моя вулиця. На якій вулиці розташований мій дитячий садок? Вулиці нашого міста.

3. Визначні місця нашого міста. Пам’ятники, будівлі, музеї, театри.

4. Праця дорослих. Підприємства нашого міста. Чим прославлене місто.

5. Герб міста. Які символи на ньому зображені. Як вони пов’язані з історією нашого міста.

6. Видатні люди рідного міста. Чиїми іменами названі вулиці, школи, підприємства. Чому? Які люди прославили наш край?

7. Природа рідного міста. Які дерева, квіти прикрашають вулиці міста. Яких рослин найбільше. Як називається ріка, на березі якої розташоване місто. Які корисні копалини є в нашому краї, місті.

8. Культура рідного міста. Які музеї, бібліотеки є в місті. Навчальні заклади, школи, дитячі садки.


9. Культура поведінки в рідному місті. Як поводити себе на вулиці, в транспорті, музеї, театрі, на прогулянці, на загальноміських святах.

10. Відпочинок у нашому місті. Де люблять відпочивати жителі рідного міста. Які є традиції, свята. День міста.

11. Захисники нашого міста. Хто слідкує за спокоєм, добробутом людей у місті. Хто допомагає людям в надзвичайних ситуаціях. Хто такі ветерани. Як в нашому місті святкують День Перемоги.

Тематичні блоки можуть інтегруватися з будь-яким етапом пізнання дитиною рідного міста. збагачуючи життєвий досвід дитини.

Кожен момент ознайомлення дошкільнят з рідним містом повинен бути пронизаний вихованням поваги до людини-трудівника, захисника міста, гідного громадянина. Завдання залучення дітей до життя міста, його історії, культури, природи найбільш ефективно вирішується тоді, коли на заняттях встановлюється зв’язок поколінь та пізнання найближчого оточення обов’язково пов’язується з культурними традиціями минулого.

Отже, національне виховання, включаючи одну з найсуттєвіших його галузей – етнопедагогіку, спроможне в недалекому майбутньому відродити генетичний код українського народу, сформувати новий тип українця, здатного вивести свою державу на світовий рівень культури.



1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка