Пам’ятка для учнів щодо підготовки до екзаменів



Сторінка1/5
Дата конвертації12.04.2016
Розмір0.79 Mb.
  1   2   3   4   5
Пам’ятка для учнів щодо підготовки до екзаменів

Під час підготовки до екзаменів дуже важливо пригадати як найефективніше запам’ятовувати матеріал, як знімати емоційну напругу та виходити зі стресових ситуацій та як поводити себе під час екзамену. Тож коротко про всі ці моменти ми і поговоримо….



«Методи активного запам'ятовування»

Метод ключових слів

Що таке ключове слово? Це своєрідний вузол, що зв'язує інформацію, яка зберігається в пам'яті, з нашою безпосередньою свідомістю, й який дозволяє нам її відтворити. Для запам'ятовування будь-якої фрази досить виділити одне-два головних (ключових) слова й запам'ятати їх, після чого потрібно тільки їх згадати — так згадається вся фраза.

Цей метод можна застосовувати й при запам'ятовуванні більших за обсягом текстів, ста­новлячи ланцюжок ключових слів, що випливають один за одним, які зв'язані між собою. Для цього текст, що запам'ятовується, поділяється на розділи. У кожному з розділів виокремлюються

основні думки, для кожної з яких виділяється мінімальна кількість ключових слів: їх необхідно зв'язати між собою й запам'ятати. Таким чином, формується деякий каркас тексту, зміст і форму якого можна відтворити, відновлюючи в пам'яті ключові слова.



Метод повторення І. А, Корсакова (основні принципи)

1. Необхідно повторити інформацію протягом 20 секунд відразу після її сприйняття (імена, телефони, дати), тому що найбільша втрата інформації відбувається на першій стадії запам'ятовування, що відбувається безпосередньо за сприйняттям.

2. Проміжки часу між повтореннями інформації потрібно по можливості подовжувати. При­пустімо, якщо на підготовку дається сім днів, а матеріал вимагає не менш п'яти повторень, то робота може бути побудована так;

1-й день — 2 повторення;

2-й день — 1 повторення;

3-й день — без повторень;

4-й день — 1 повторення;

5-й день — без повторень;

6-й день — без повторень;

7-й день — 1 повторення.

3. Кількість повторень повинна обиратися з деяким запасом. Варто дотримуватися простого правила: число повторень має бути таким, щоб протягом необхідного часу інформація не зникала.

Якщо ви хочете запам'ятати інформацію тільки на кілька днів, то після безпосереднього її спри­йняття рекомендуємо повторити матеріал спочатку через 15-20 хвилин, потім через 8-9 годин. І ще раз через 24 години.



Комплексний навчальний метод

Велику кількість інформації можна запам'ятати за допомогою часткового навчального методу, за якого повторюється речення за реченням, віршований рядок за рядком.

Однак при частковому навчальному методі інформація дробиться й виривається зі свого контексту, що ускладнює виконання й призводить до збільшення числа повторень. На відміну від цього при комплексному навчальному методі вся інформація, наприклад текст, запам'ятовується цілком, а потім як одне ціле повторюється. Взаємозв'язки між окремими частинами сприймаються швидше й ґрунтовніше, а обов'язкова кількість повторень скорочується. Тому там, де це можливо, використовуйте комплексний навчальний метод.

Під час роботи з великим обсягом матеріалу важко добре запам'ятати текст як одне ціле. У тако­му випадку розбийте текст на достатньо великі розділи, об'єднані однією темою. Під час першого відтворення повторюється вже вивчена частина й вивчається друга. Під час другого — повторюються перші частини й заучується наступна тощо.



Зубріння

Інколи якийсь матеріал зовсім не запам'ятовується! У цьому випадку можна вдатися до ба­нального зубріння. Звичайно, багато так не вивчиш, але цей спосіб можна застосовувати в край­ньому разі. У цього способу запам'ятовування матеріалу теж є свої правила.

Яка процедура зубріння?

• повторити про себе або вголос те, що потрібно запам'ятати;

• повторити через 1 секунду, через 2 секунди, через 4 секунди;

• повторити, зачекавши 10 хвилин;

• для перекладу матеріалу в довгострокову пам'ять повторити його через 2-3 години;

• повторити через 2 дні, через 5 днів (для закріплення в довгостроковій пам'яті).

Способи зняття нервово-психічної напруги

Коли ви відпочиваєте між заняттями під час підготовки до іспитів, іноді важливо витратити на це мало часу, але відпочити максимально.

Тому можна запропонувати способи зняття психічної напруги, які допоможуть вам. От ці способи:

• спортивні заняття;

• контрастний душ;

• прання білизни;

• миття посуду;

• своє напруження вкласти у жмакання газетного аркуша, зробити цю кульку якнайменше й закинути подалі. Іншу газету порвати на дрібні шматочки, потім викинути на смітник. З іншої газети зліпити свій настрій. Зафарбувати газетний розворот (малювання плямами, пальчикове малювання фарбами);

• потанцювати під музику, голосно проспівати свою улюблену пісню;

• погуляти в тихій місцевості на природі.



Вправи для зняття стресу

Вправа 1. Цей комплекс дуже простий і ефективний:

1. Насупте чоло, сильно напружте лобові м'язи на 10 секунд; розслабте їх теж на 10 секунд. Повторіть вправу швидше, напружуючи й розслаблюючи лобові м'язи з інтервалом в 1 секунду. Фіксуйте свої відчуття кожного разу.

2. Міцно замружтеся, напружте повіки на 10 секунд, потім розслабте теж на 10 секунд. По­вторіть вправу швидше.

З.Зморщіть ніс на 10 секунд. Розслабте. Повторіть швидше.

4. Міцно стисніть губи. Розслабте. Повторіть швидше.

5. Сильно впріться потилицею в стіну, підлогу або ліжко. Розслабтеся. Повторіть швидше.

6. Упріться в стіну лівою лопаткою, знизайте плечима. Розслабтеся, Повторіть швидше.

7. Упріться в стіну правою лопаткою, знизайте плечима. Розслабтеся. Повторіть швидше.



Вправа 2. Якщо обстановка навколо напружена й ви почуваєте, що втрачаєте самовладання, цей комплекс можна виконати прямо на місці, за столом, практично непомітно для навколишніх.

І.Так сильно, як можете, напружте пальці ніг. Потім розслабте їх.

2. Напружте й розслабте ступні ніг.

3. Напружте й розслабте гомілки.

4. Напружте й розслабте коліна.

5. Напружте й розслабте стегна.

6. Напружте й розслабте сідничні м'язи.

7. Напружте й розслабте живіт.

8. Розслабте спину й плечі.

9. Розслабте кисті рук.

10. Розслабте передпліччя.

11. Розслабте шию.

12. Розслабте лицьові м'язи.

13. Посидьте спокійно кілька хвилин, насолоджуючись повним спокоєм. Коли вам здасться, що повільно пливете, — ви повністю розслабилися.



Вправа 3. Цю вправу можна робити в будь-якому місці. Потрібно сісти зручніше, скласти руки на колінах, поставити ноги на землю й знайти очима предмет, на якому можна зосередити свою увагу.

1. Почніть рахувати від 10 до 1, на кожному рахунку роблячи вдих і повільний видих. (Видих має бути помітно довше вдиху.)

2. Заплющіть очі. Знову порахуйте від 10 до 1, затримуючи подих на кожному рахунку. По­вільно видихайте, уявляючи, як з кожним видихом зменшується й нарешті зникає напруження.

З.Не розплющуючи очі, рахуйте від 10 до 1. Цього разу уявіть, що видихуване вами повітря пофарбоване в теплі пастельні тони. З кожним видихом кольоровий туман стає густішим, перетворюється на хмари.

4. Пливіть ласкавими хмарами доти, поки очі не розплющаться самі.

Щоб знайти потрібний ритм рахунку, дихайте повільно й спокійно, відгороджуючись від усіляких хвилювань за допомогою уяви. Цей метод дуже добре послаблює стрес.

Через тиждень почніть рахувати від 20 до 1, ще через тиждень — від 30, і так до 50.

І ось нарешті день екзамену…

Під час екзамену:

· починайте готуватися з того питання, виконувати те завдання, яке є для вас легшим;

· напишіть орієнтовний план відповіді на окремому аркуші паперу. Пишіть навіть те, що може спочатку здатися непотрібним, це допоможе під час письма пригадати ще якісь факти. Якщо вам удасться це зробити, ви заспокоїтесь, голова працюватиме ясніше та чіткіше, тепер вашу енергію можна спрямувати на відповідь;

· складання невеликого плану забере хвилин 20-25. Прикріпіть аркуш із планом до екзаменаційного аркуша, і екзаменатор побачить, що у вас методичний склад розуму;

· за можливості сформулюйте коротку відповідь на запитання в першому ж реченні. Ви продемонструєте екзаменатору, що зміст запитання для вас зрозумілий;

· якщо запитання складається з декількох частин, назвіть кожну з них і підкресліть підзаголовки. Екзаменатор побачить, що вам є, що сказати за кожним пунктом;

· вашу роботу буде легко читати й робити в ній позначки, якщо почерк чіткий і зрозумілий;

· якщо ви говорите про гіпотези або включаєте у свою відповідь дати тих або інших подій, підкресліть їх: знання дат відразу буде відзначено екзаменатором;

· упевніться, що в готовій відповіді є вступ, основна частина та висновок.

Тактика відповіді:

· прочитати весь білет до кінця;

· оцінити, який пункт є для вас найлегшим;

· намітити послідовність розв'язання завдань за принципом від простішого до найскладнішою;

· якщо завдання виявилося складнішим, ніж ви вважали, переходьте до наступного. Виконавши інше завдання, можна повернутися до першого;

· стежте за часом, відведеним вами на розв'язання кожного пункту;

· якщо залишається зайвий час, не кваптеся підводитись. На письмовому іспиті витратьте цей час на перевірку, на усному — послухайте, про що запитує вчитель: запитання повторюються.

Та перш за все запам’ятайте…Сильні особистості, помиляючись, мають мужність визнати свої помилки. Визнання помилок - не ствердження безпорадності. Адже кожна невдала помилка – ще один крок до успіху. Навіть невпевнений рух краще, ніж бездіяльність.


Заповіді розумного виховання для батьків

Поміркуйте над цими заповідями. Можливо, вам вдасться доповнити їх, удосконалити, адаптувати до вашої ситуації. Отже…



Заповідь перша. Ніколи не робіть ніяких виховних дій у поганому настрої.

Заповідь друга. Ясно визначите, чого ви хочете від дитини і поясніть це їй, а також дізнайтесь, що вона думає із цього приводу. Переконайте її, що ваші виховні цілі - це і її цілі.

Заповідь третя. Надайте дитині самостійність, виховуйте, але не контролюйте кожен її крок.
Заповідь четверта. Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього; розбирайте з дитиною її правильні і неправильні кроки до мети.

Заповідь п'ята. Не пропустіть моменту, коли досягнутий перший успіх, хваліть дитину за кожен її вдалий крок. Причому хвалите не взагалі, а конкретно! Не «Ти - молодець», а обов'язково «Ти - молодець, тому що…».

Заповідь шоста. Якщо ж дитина робить якусь невірну дію, скоює помилку, то вкажіть їй на цю помилку. Відразу дайте оцінку вчинку і зробіть паузу, щоб дитина усвідомила почуте.

Заповідь сьома. Оцінюйте вчинок, а не особу - адже це не одне і те ж. «Ти - поганий!» (оцінка особи) звучить дуже часто замість правильного «Ти поступив погано!» (оцінка вчинку). Важливе доповнення: ваше зауваження з приводу помилки або вчинку повинне бути коротким і визначеним.

Заповідь восьма. Дайте дитині відчути, що ви співчуваєте їй, вірите в неї, хорошої думки про неї, не дивлячись на її помилку. Для цього посміхніться їй або торкніться до неї. Дайте зрозуміти, що коли ця неприємна розмова буде закінчена, то інцидент буде вичерпаним.

Заповідь дев'ята. Виховання - це послідовність цілей. Допоможіть дитині будувати систему перспективних цілей - від дальньої до середньої , до сьогоднішньої.



Заповідь десята. Вихователь повинен бути твердим, але добрим. Ні абсолютна твердість, ні така ж безмежна доброта не годяться як єдиний основоположний принцип виховання. Все добре свого часу, і треба уміти застосовувати різні методи відповідно до конкретної ситуації. Тоді виховання буде ще і своєчасним.
Готовність до шкільного навчання

Вашій дитині вже 5 років… І ви, як турботливі батьки розумієте, що школа вже не за горами і починаєте замислюватися:

v Як розвивається ваша дитина?

v Чи буде вона готова до школи вчасно?

v Як її підготувати?

v Чи зможе вона знайти спільну мову з вчителями й однолітками?

Готовність дитини до школи включає фізіологічну, інтелектуальну, емоційну та особистісну готовність.

Давайте поміркуємо, що кожна з цих готовнестей означає.

Насамперед, слід звернути увагу на фізіологічну готовність, орієнтуючись на нормативи, що наведені в таблиці.
Показники фізичного розвитку дітей 6 – 7 річного віку,

що свідчать про шкільну зрілість

Вік, роки

Кількість постійних зубів

Зріст, см

Вага, кг

хлопчики

дівчатка

хлопчики

дівчатка
6

1 – 6

111 – 121



111 -120

19,7 – 24,1

19,0 – 23,6
7

5 - 10


118 - 129

118 - 129

21,6 -27,9

21,5 – 27,5


Досягнення цих нормативів свідчить про фізіологічні можливості дитини пристосовуватись до вимог школи.

Адже, як відомо народна мудрість свідчить: « У здоровому тілі – здоровий дух». І це дійсно та. Навчання у школі потребує від малюка напруги всіх фізичних сил: рано вставати, сидіти п’ять – шість годин за партою. Додайте до цього скорочення часу на прогулянки, двогодинні домашні завдання, відсутність звичного у дитячому садочку денного сну, відвідування гуртків –і Ви, зрозумієте, що здоров’я першокласника повинно бути не просто добрим, а відмінним.

Крім фізіологічної готовності велику роль відіграє психологічна(інтелектуальна, емоційна, особистісна)
Сьогодні основну увагу батьки приділяють саме інтелектуальній готовності. Шкільна освіта вимагає, насапреред, придбання, розвиток і вдосконалювання саме навичок, читання, писання, рахування. В той же час, вам, як батькам, важливо розуміти, що інтелектуальна готовність передбачає не лише вміння читати, писати, малювати, скільки розвиток певних навичок.

Потрібно розвивати сприймання, увагу, здатність до творчості, уяву, здатність аналізувати, узагальнювати, порівнювати. Збагачуйте її повсякденне життя. Ходіть до лісу, спостерігайте за явищами природи, більше розмовляйте, сперечайтеся, обговорюйте.

Не робіть навчання читанню, письму і рахуванню ціллю у підготовці дитини до школи.

Якщо ви все-таки помітили, що у вашої дитини складнощі…Не спішіть виносити висновки, поспостерігайте, виявіть причину, але ні в якому випадку не лайте дитину. Ваше маля, не зрозумівши причини вашого крику тільки більше буде боятися що робити.

Наприклад, вашій дитині важко вдається писати палички. За цим криється проста, але досить важлива річ для майбутнього учня – розвиток мілкої моторики руки. Тому тут важливо розвивати дитячі пальці: вирізувати, ліпити, нанизувати, бусинки, збирати маленькі де тальки конструкторів.

Пам’ятайте, що в цьому віці дитина вчиться, граючи. Тобто навчатися треба граючись, коли цього хочеться дитині і коли ви(батьки) не роздратовані.

Особистісна готовність складається з навичок і здатностей контактувати з однокласниками та вчителями. Уміння спілкуватися з однолітками, діяти разом з іншими, поступатися, підкорятися з необхідності – це ті якості, які потрібні для швидкої , безболісної адаптації до нового середовища.

Емоційно-вольова готовність. Це здатність на довгий час зосередитися, бажання йти в школу і вчитися, вміння усвідомити вимоги до себе і нові правила поведінки і їх дотримуватися, вміння знаходити. Бо як відомо, в школі від дитини вимагають робити не тільки те, що вона хоче, але й те, що вимагає вчитель, шкільний режим і програма.

Увага! Якщо ви вважаєте, що в п’ять років ваша дитина випереджує своїх однолітків в інтелектуальній сфері, і їй нема чого робити в підготовчій гріпі дитячого садка, що вона там буде лише гаяти час, що її місце в першому, а то і в другому класі, будьте уважні. Ви ризикуєте попасти в пастку. Пам’ятайте, якщо інтелектуально дитина і може випереджати свій вік, то емоційно, фізіологічно, психологічно не може. Тому замисліться про те, як ви можете підтримувати її інтелектуальний розвиток і в той же час, давати можливість розвиватися психологічно, емоційно та фізіологічно.

Важливо, щоб їй було з одного боку цікаво, а з іншого, щоб у неї була можливість залишатися дитиною.

Шановні батьки! Як підсумок хочеться сказати любіть своє дитя і не поспішайте робити із вашого маленького дива дорослу людину завчасно.
Вчителям - 70 способів сказати "Дуже добре"

1. Ти зараз на правильному шляху.

2. Пречудово!

3. У тебе це вийшло.

4. Правильно.

5. Це добре.

6. Супер!

7. Я пишаюся тим, як ти працював.

8. Ти робиш це дуже добре.

9. Це набагато краще.

10. Гарна робота.

11. Я щаслива бачити цю роботу.

12. Ти робиш гарну роботу.

13. Ти близький до істини.

14. Мої вітання.

15. Це те, що треба.

16. Я знала, що ти можеш це зробити.

17. Зараз ти це зрозумів.

18. Нарешті!

19. Ти швидко вчишся.

20. Працюючи так само, ти досягнеш багато чого.

21. Я не зуміла б зробити краще.

22. Це правильний шлях.

23. З кожним днем у тебе виходить краще.

24. Це гарний спосіб.

25. Ти нічого не проґавив.

26. Так тримати!

27. Надзвичайно.

28. Прекрасно.

29. Це найкраще.

30. Остаточно.

31. Сенсаційно.

32. Тепер нічого тебе не зупинить.

33. Відмінно.

34. Це була першокласна робота.

35. Чудово.

36. Ще краще.

37. Твій мозок попрацював на славу.

38. Ти досягнеш успіху.

39. Це видатний винахід.

40. Фантастика!

41. Неймовірно!

42. Це чудова робота.

43. Ти робиш це красиво.

44. Як ти багато зробив.

45. Розумник.

46. Ти дійсно це покращив.

47. Прегарно!

48. Вітаю!

49. Твоя правда!

50. Так тримати!

51. Ти зробив це вчасно.

52. Мені подобається хід твоїх думок.

53. Я пишаюся тобою.

54. Дуже приємно вчити таких розумних дітей.

55. Велика тобі подяка.

56. Я ніколи не бачила нічого кращого.

57. Твоя робота принесла мені багато радості.

58. Молодчина!

59. Повний порядок.

60. Серйозний прорив.

61. Ось цього я ще не бачила.

62. Ти перевершений сьогодні.

63. Це вже успіх.

64. Це твоя перемога.

65. Тепер ти відчуваєш свої можливості.

66. Ти справжній майстер.

67. Щиросердно рада за тебе.

68. Не можу навіть передати свого захоплення.

69. Грандіозно!

70. Я вірю в тебе, у тебе завжди виходитиме не гірше
Поради батькам:

Якими діти

народжуються – ні від кого

не залежить, але в наших

силах зробити їх

хорошими через правильне

виховання.

Плутарх


Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини.

Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління.

Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття.

Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей ,створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.

Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, шлях до шкільного навчання.

Даний посібник допоможе батькам знайти відповіді на запитання, які виникають при вихованні гіперактивних та замкнутих дітей, агресивних та тривожних,обдарованих та конфліктних. Допоможе розібратися в питаннях адаптації та готовності дітей до школи. Батьки ознайомляться з проблемами насильства в сім’ї та проблемами превентивного виховання неповнолітніх. Також отримають рекомендації щодо профілактики даних негативних проявів.

Таким чином матеріали посібника стануть у пригоді батькам, класним керівникам, класоводам, працівникам соціально-психологічної служби – всім , хто бажає краще розібратися в психологічних особливостях дитини та надавати їй дієву допомогу.

Адже життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я та навчальний заклад.


Якщо:

• Дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;

• Дитину висміюють, вона стає замкнутою;

• Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;

• Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;

• Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;

• Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;

• Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;

• Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;

• Дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;

• Дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
Кілька коротких правил

1.Показуйте дитині , що її люблять такою, якою вона є , а не за якісь досягнення.

2.Не можна ніколи (навіть у пориві гніву )говорити дитині ,що вона гірша за інших.

3.Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання .

4.Намагайтесь щодня знаходити час ,щоб побути наодинці зі своєю дитиною.

5.Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками ,але й із дорослими.

6.Не соромтесь підкреслювати,що ви пишаєтеся своїм малюком .

7.Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини .

8.Завжди говоріть дитині правду ,навіть коли вам це невигідно.

9.Оцінюйте тільки вчинки,а не її саму.

10.Не домагайтеся успіху силою . Примус – найгірший варіант морального виховання . Примус у сім’ї порушує особистість дитини .

11.Визнайте право дитини на помилку .

12.Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів .

13.Дитина ставиться до себе так , як ставляться до неї дорослі .

14.І взагалі ,хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини ,і тоді ви краще зрозумієте ,як її виховувати .
Рекомендації батькам гіперактивних дітей

• У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку ,коли вона цього заслужила ,підкреслюйте успіхи . Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах .

• Уникайте повторень слів «ні» і «не можна» .

• Говоріть стримано ,спокійно і м’яко .

• Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу ,щоб вона могла його завершити.

• Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.

• Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності ,що вимагають концентрації уваги.

• Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня . Час прийму їжі ,виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові .

• Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах ,на ринках ,у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив .

• Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером . Уникайте неспокійних , гучних приятелів . Оберігайте дитину від стомлення ,оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання , гіперактивності . Давайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію . Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі :тривалі прогулянки ,біг ,спортивні заняття.


Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей

У роботі з дітьми з тривожністю необхідно

• Постійно підбадьорювати ,заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;

• Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності,уміння правильно оцінити їх ,опосередковано ставитися до власних успіхів ,невдач ,не боятися помилок ,використовувати їх для розвитку діяльності ;

• Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;

• Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності ;

• Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками , розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;

• Щоб перебороти скутість ,потрібно допомагати дитині розслаблюватися ,знімати напругу за допомогою рухливих ігор ,музики ,спортивних вправ ;допоможе інсценізація етюдів на пряв сміливості,рішучості ,що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем;ігри,що виражають тривожність занепокоєння учасників ,дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх , оцінити їх як характеристики ігрових персонажів ,а не даної дитини,і на основі психологічного «розототожнення» з носі є гнітючих переживань позбутися власних страхів.

• Не сваріть дитину за те,що вона посміла гніватися на вас. Навпаки,поставтеся до неї,до її обурення з розумінням і повагою :допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.

• Тільки тоді,коли емоції згаснуть,розкажіть дитині про те,як ви переживали,коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій .

• Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування,терпимо його доти,доки воно не вибухне,як вулкан,яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так,щоб не принизити дитину,не звинуватити,а просто виявити своє незадоволення.

  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка