Особливості переживання психотравмуючої ситуації переселенцями із зони ато лаврова М. Г. к психол н., кафедра клінічної психології Одеського національного університету імені І.І. Мечникова



Скачати 143.12 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір143.12 Kb.












FUNDAMENTAL AND APPLIED RESEARCHES IN PRACTICE OF LEADING SCIENTIFIC SCHOOLS, 2015 – 3 (9)

ISSN 2313-7525

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЖИВАННЯ ПСИХОТРАВМУЮЧОЇ СИТУАЦІЇ ПЕРЕСЕЛЕНЦЯМИ ІЗ ЗОНИ АТО

Лаврова М.Г.
к.психол.н., кафедра клінічної психології


Одеського національного університету імені І.І. Мечникова


Лаврова М.Г. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЖИВАННЯ ПСИХОТРАВМУЮЧОЇ СИТУАЦІЇ ПЕРЕСЕЛЕНЦЯМИ ІЗ ЗОНИ АТО // ФУНДАМЕНТАЛЬНЫЕ И ПРИКЛАДНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ В ПРАКТИКАХ ВЕДУЩИХ НАУЧНЫХ ШКОЛ. – 2015. – № 3 (9); URL: fund-issled-intern.esrae.ru/9-145


В роботі представлено результати мета теоретичного аналізу проблеми переживання психотравмуючих ситуації переселенцями із зон військово-політичних, терористичних конфліктів. Проаналізовано результати провідних дисертаційних досліджень з метою екстраполяції висновків на контекст проблеми АТО.

В своєму дослідженні ми виходимо з тези про те, що особи, які стали свідками / жертвами локальних збройних конфліктів пережили первинну психологічну травматизацію. Вимушені переселенці інкорпоруються в нове (точніше «чуже», «незвичне») соціокультурне середовище, яке часто є достатньо ворожим по відношенню до них, через ірраціональні пояснення, що, власне, є вторинною психологічної травматизацією. Численні наукові дослідження підтверджують, що вимушено переміщені особи відчувають труднощі соціально-психологічної адаптації в новому регіоні, у зв'язку з чим потребують відповідної психологічної допомоги.

Проаналізовано результати дослідження психологічних статусів жінок, підлітків та дітей, які були вимушено переміщені через військові конфлікти. Систематизовано рекомендації практичним психологам та психологічним службам.

Ключові слова: психотрамвуюча ситуація, ПТСР, психологія переживання, переселенці з зони АТО.
В даний час в багатьох галузях знань Української та світової науки величезний інтерес викликає проблемне поле соціально-політичних, організаційно-правових та медико-психологічних проблем пов’язаних з Антитерористичною ситуацією на Сході України (АТО). Актуальність кризової та психотравмуючої проблематики в цьому контексті є невипадковою.

Проблема впливу різноманітних надзвичайних ситуацій на психічне здоров'я населення, особливості переживання психічних травм, пов’язаних з військово-політичними конфліктами та вимушеною міграцією останні два роки є однією з центральних проблем психологічної науки та охорони здоров’я в Україні. Все зростаючий інтерес до проблеми психічного реагування на різні зовнішні психотравмуючі ситуації обумовлений розширенням масштабів таких ситуацій як збройні конфлікти в зоні АТО, виявляються вкрай складною для більшості психологічних служб, задіяних в роботі з постраждалими особами в зоні АТО та вимушеними переселенцями.

Важливо також згадати в цьому контексті дослідження Ю.О.Александровьского згідно якого «психічне нездоров'я» найбільш численних груп людей з невротичними, психосоматичними і особистісними порушеннями детермінується так званими посттравматичними та соціально-стресовими розладами, що сприяє негативному прогнозу ситуації в нашій державі. За даними різних досліджень, психопатологічні розлади, що виникають в екстремальних ситуаціях при деякій схожості з розладами, що розвиваються в звичайних умовах, мають відмінності, пов'язані як з безліччю психотравмуючих ситуацій, що виникають одномоментно у великого числа людей, так і з відсутністю строго індивідуальних характеристик, і зводяться до досить типовим проявам.

Проблеми вимушено переміщених осіб отримали широке висвітлення в багатьох наукових дослідженнях (А.Г.Асмолов, С. К. Бочнер, В.В.Гриценко, І.І.Дроздова, М.М.Лебедєва, Н.Д.Мухіна, Н.В.Пророк, Г.В.Солдатова, З.М.Тумалаева, Ю.М.Швалб, С.І.Яковенко). Ряд авторів розкриває специфіку переживання вимушеної міграції в дитячому віці (Ф.Ахерн, І. С.Володіна, М.В.Вострокнутов, Є.М.Черепанова, О.В.Щепина).



Метою дослідження є узагальнення результатів психологічних досліджень щодо виявлення провідних клініко-психологічних характеристик переживання кризових станів особистості вимушених переселенців із зони збройних конфліктів з метою подальшої екстраполяції на контекст АТО.

Виклад основного матеріалу. В своєму дослідженні ми виходимо з тези про те, що особи, які стали свідками / жертвами локальних збройних конфліктів пережили первинну психологічну травматизацію, у зв’язку з чим мають специфічні клініко-психологічні характеристики переживання кризових станів. Вимушені переселенці інкорпоруються в нове (точніше «чуже», «незвичне») соціокультурне середовище, яке часто є достатньо ворожим по відношенню до них, через ірраціональні пояснення, що, власне, є вторинною психологічної травматизацією. Численні наукові дослідження підтверджують, що вимушено переміщені особи відчувають труднощі соціально-психологічної адаптації в новому регіоні, у зв'язку з чим потребують відповідної психологічної допомоги.

Психотравмуючу ситуацію можна охарактеризувати як ситуацію психологічної кризи (Г.Г.Амбрумова), аффектогенну життєву ситуацію (Ф.В.Бассін), критичну ситуацію (Ф, Є. Василюк), напружену ситуацію (М.І.Дьяченко, Н.О. Пономаренко), емоційно-важку ситуацію (А.С Кочарян), конфліктну ситуацію (К. ​​Левін), патогенну ситуацію (В.М. Мясищев), важку ситуацію (О.І. Шипілов, Н.І. Наєнко), проблемну ситуацію (І. Лінгарт, М.Матюшкін), емоціогенну ситуацію (П. Фресс) та ін.

Переживання ситуації, згідно С.В.Духновському, являє собою інтелектуально-вольову діяльність по відновленню душевної рівноваги, втраченої свідомості існування. Ця робота спрямована на досягнення змістової відповідності між свідомістю і буттям. Переживання критичних ситуацій впливає на психологічний час особистості, який в загальному значенні виступає як суб'єктивний час, даний в переживанні. Згідно Ж.П.Сартру, суб'єктивний (психологічний) час виступає як внутрішній організуючий фактор, що визначає для людини цілісність її життєвого процесу, динамічну єдність минулого, сьогодення і майбутнього в свідомості і діяльності. Власне, це основні вихідні поняття нашого теоретичного дослідження, які визначають його методологію прикладне значення.

Групою українських вчених: І.А.Войналович, М.О.Кримовою, Л.В.Щетініною на основі системного підходу узагальнено основні проблеми переселенців із зони АТО:

1. Забезпечення тимчасовим і постійним житлом.

2. Забезпечення прав зайнятості.

3. Надання грошової матеріальної допомоги виконує функцію підтримки мінімального рівня доходу найуразливіших верств населення, серед яких пенсіонери, інваліди, багатодітні сім’ї та інші.

4. Проблеми соціального забезпечення.

5. Інституціональне забезпечення вирішення проблем переселенців у країні.

6. Забезпечення умов повернення до попередніх місць проживання – питання, що може стати достатньо актуальним у майбутньому.

Зазначені проблемні питання є об’єктивними чинниками вторинної травматизації вимушених переселенців, що ускладнюють процес переживання психотравмуючих ситуацій та станів.

В дисертаційному дослідженні А.А. Белко виявлено специфіку переживання кризового стану та порушень соціально-психологічної адаптації особистості жінок - вимушених переселенців із зони збройного конфлікту. Розроблено психологічний портрет і симптоматичний профіль жінки - вимушеної переселенки із зони збройного конфлікту. Виявлено особливості протікання пролонгованої кризового стану у жінок - вимушених переселенців з урахуванням їх релігійної приналежності та етнопсихологічних чинників. Розроблено комплексний підхід, що синтезує науково-практичні методи вивчення пролонгованих кризових станів при переживанні психотравмуючої ситуації у жінок - вимушених переселенців із зони збройного конфлікту.

Особливої уваги практичних психологів заслуговує теза про виразність посттравматичних стресових порушень і соціально-психологічної дезадаптації у жінок - вимушених переселенців при переживанні пролонгованих кризових станів як наслідку психотравмуючої ситуації. Доведено, що це призводить до: розвитку тривожно-депресивної і фобічної симптоматики; ворожості, почуттю гніву, нав'язливим хворобливим спогадами про подію; униканню всього, що пов'язано або асоціюється з психотравмою; відчуженості і скороченню соціальних контактів і спілкування; порушенню соціально-психологічної адаптації.

Вченою доведено, що у жінок - вимушених переселенців із зони збройного конфлікту розвиваються ознаки посттравматичного стресового синдрому, які не досягають рівня психопатології (МКХ-10), але ускладнюють їх соціально-психологічну адаптацію в новому регіоні місця проживання. Кризовий стан особистості жінок - вимушених переселенців має пролонговану з часовим показником, але гострим за ступенем вираженні психопатологічної симптоматики протягом, що обумовлено вторинною психологічної травматизацією.

Разом з тим, доречно враховувати ступінь первинної травматизації. Так, наприклад, в одних випадках переміщені особи не зазнали фізичних / військових травм, полону, тощо. Інші, навпаки. Тому практичний психолог має врахувати екстраполяцію відповідних обставин в динаміку переживання психічних травм.

Д.М.Махумадієвим проведено багатофакторне обстеження таджицьких жінок-біженок, репатрійованих з Ісламської Держави Афганістан в місця свого постійного проживання. Виявлено патогенну роль комплексу переліку факторів, які послідовно впливають на екстремальність ситуації (перебування в зоні збройного конфлікту протягом 1-2 місяців, раптове вимушене переміщення і тривале перебування в таборах біженців). Особливе значення в цьому контексті мають етно-культуральні та соціально-демографічні особливості.

Отримані результати мають особливий інтерес в контексті нашого дослідження, адже значна кількість переселенців зазнала вкрай негативних впливів в період перебування в зоні АТО та у зв’язку зі спробами її покинути.

У обстежених виявлялася специфіка клінічної картини первісної структури ПТСР. При наявності звичайної симптоматики, характерної для ПТСР, - хронічного почуття провини, страху, яскравих спогадів про найбільш обтяжливих травматизуючих моментах, кошмарних сновидінь, відтворюючих повторне переживання травми, постійної готовності до реакцій переляку, що виникає за певними випадковими зовнішніми асоціаціям з пережитої катастрофою. У жінок-репатріанток також реєструвалося прагнення до неабиякої активності, всупереч своєму стану, що пов'язано зі статево обумовленими чинниками: тривогою і турботою про спасіння дітей у різні періоди переміщення.

Найбільш несприятливими соціокультурними чинниками, які зумовлюють перебіг та наслідки соціально-психологічної дезадаптації репатріанток, були низький рівень освіти, незайнятість суспільно-корисною працею, тривале перебування в таборах біженців в умовах соціальної ізоляції при відсутності інформації про долю родичів і близьких, недостатність соціальних контактів з мікросоціальних оточенням після повернення в місця свого постійного проживання, втрата чоловіка в ході збройного конфлікту.

Психічний стан у репатріанток в період після повернення з таборів біженців відображало широкий спектр розладів, у структурі яких особливе місце займали пролонговані депресивні реакції, депресія з тенденцією до ендогенізаціі, невротичні і соматоформні розлади, пов'язані зі стресом, хронічні зміни особистості після переживання катастрофи.

Важливим в контексті нашої роботи є дослідження змісту страху у дітей вимушених мігрантів (на матеріалі дослідження дітей-біженців 7 - 10 років), проведене О.Є.Хухлаєвим. В дослідженні автора встановлено, що в зміст страхів дітей вимушених мігрантів входять як традиційні образи їх споконвічної культури, персонажі міфології, що несуть у собі загрозливі функції, так і страхи, безпосередньо пережиті в екстремальній ситуації вимушеної міграції. Міфологічні страхи у дітей-біженців знаходяться в знаково-символічному взаємозв'язку зі страхами, викликаними екстремальною ситуацією вимушеної міграції. Цікавими результатами, які можна екстраполювати на контекст роботи з вимушено переміщеними особами із зони АТО є виявлені три групи міфологічних страхів. Перша група – страхи містичних істот (найчастіше - драконоподібних). Друга – страхи «фантастичних нелюдів», містичних персонажів, наділених властивостями людини і тварини. Третя – страхи тварин, що представляють особливий різновид міфологічних персонажів, наділених чарівною силою.

В змістову сферу страхів дітей-біженців і вимушених переселенців, за О.Є.Хухлаєвим, входять страхи, які викликані стресами, пережитими в екстремальній ситуації вимушеної міграції, часто приводить до виникнення посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Симптомокомплекс ПТСР, викликаний переживаннями подій, що виходять за рамки досвіду буденного життя (вбивства, руйнування, насильство), проявляється у дітей-біженців в «страху бути знищеним». «Страх бути знищеним» лежить в основі різних стратегій поведінки у дітей, викликаних ПТСР: від нав'язливого повтору травматичної ситуації, до стійкого уникнення всього, що пов'язано з травмою.

Відзначаються відмінності в прояві «страху бути знищеним» у дітей різних досліджуваних груп. Так, в поведінці дітей біженців з Афганістану вкрай рідко можна спостерігати програвання безпосередньо подій травми, вони більш схильні використовувати ситуації, взяті з мас-медіа. Російські діти-вимушені переселенці, навпаки, часто демонструють прояви «страху бути знищеним» через раптове повторне переживання травмуючих подій (страх бомбардування при звуці літака). Страх бути знищеним »відрізняється від страху смерті, характерного для всіх досліджуваних дітей, тим, що він відображає можливість загинути «тут-і-тепер» і формує тривожне ставлення до світу.

Психологічна характеристика Я-концепції підлітків, які перебували в зоні військових дій представлена в дисертаційному дослідженні А.Б.Ахмедова. Вчений встановив, що переживання підлітками екстраординарних подій війни і ідентифікація себе з цими подіями, призводить до того, що Я-концепція підлітків, які проживають в екстремальних умовах, характеризується крайньою суперечливістю і нестабільністю. Це проявляється, насамперед, у поєднанні негативізму до оточуючих і прагненні отримати від них підтримку і співчуття, що, мабуть, пов'язано з фрустрацією потреби в емпатії і розумінні.

Я-концепція у підлітків, що мешкають у зоні військових дій, характеризується тенденцією до сприйняття навколишнього світу як загрозливого, а власної ролі в ньому як страждаючого, приниженого, вмираючого, того, хто прагне мстити. Дана тенденція не характерна для підлітків, з стабільного соціального середовища. Це, мабуть, є одним з найважливіших факторів, що знижують їх соціалізаціоний потенціал в стабільних умовах.

В контексті нашого теоретичного дослідження цікавим є факт, що однією з основних характеристик Я-концепції підлітків із зони бойових дій, є уявлення про себе, як про того, «хто вижив». Це подання має різні смислові та мотиваційні тенденції у підлітків з позитивною і негативною Я-концепцією.

Я-концепція більшості підлітків із зони військових дій, згідно А.Б.Ахмедова, на відміну від їхніх однолітків із стабільного середовища, характеризується песимістичним сприйняттям себе в майбутньому. При цьому підлітки, що відносяться до типу Я-вмираючий, з властивим їм усвідомленням безвиходя і безглуздості власного життя, нездатні до конструювання Я в майбутньому. Оптимістичне уявлення про себе в майбутньому акцентується, в основному, у підлітків з позитивною Я-концепцією, що відносяться до таких типів, як Я-унікальний, Я-який рятує.

Звернімося до аналізу основних механізмів надання психологічної допомоги вимушеним переселенцям відповідно до розглянутих нами дисертаційних досліджень. Щодо рекомендацій та практичних заходів слід зазначити наступне.

1. Організація медико-соціальної допомоги в таборах біженців повинна включати необхідність первинного виявлення осіб, які потребують екстреної психіатричної та психологічної допомоги, з наступним виявленням нових хворих і корекцією розладів у біженок, що знаходяться під спостереженням.

2. Особливо ефективною можна вважати організацію психотерапевтичних заходів, з урахуванням соціокультуральних особливостей репатріантів: проведення бесід, організація групових заходів, спрямованих на зміцнення культурних традицій, прийнятих у новому культурному середовищі, а також залучення лідерів громад в реабілітаційні заходи для сприяння громадсько-культурної та релігійної діяльності в таборі біженців.

3. Корекційна психологічна допомога дітям вимушених мігрантів показує, що в роботі, спрямованої на зниження страху і тривоги, доцільно ґрунтуватися на ідентифікації з традиціями свого етносу, зокрема, з міфологічними образами змісту страху.

4. При здійсненні корекційної психологічної допомоги дітям вимушених мігрантів адекватним способом роботи зі страхом може вважатися побудова корекційної програми, заснованої на образах традиційної культури, з використанням механізму ідентифікації-відокремлення.

5. Терапевтичний результат досягається через роботу з міфологічними образами. Як Показано В.С.Мухіної, образи традиційної культури являють собою глибинний рівень психіки і з успіхом використовуються в психокорекції посткатастрофічних переживань. Такі образи страху можуть бути заміщуючими по відношенню до страхів, пов'язаних з реальними подіями.

6. Використання механізму ідентифікації-відокремлення в прийомах корекційної роботи дозволяє знизити психотравмуючий вплив вимушеної міграції. У результаті використання розробленої програми знижується тривожність завдяки оволодінню прийомами ідентифікації-відокремлення з об'єктами страху.

7. Психологам кризових центрів, центрів психологічного консультування, амбулаторної психіатричної служби, здійснюють психологічну діагностику і корекцію кризових станів, рекомендується включити в програму медико-психологічної реабілітації вимушених переселенців з місць ведення бойових дій метод арттерапії, який забезпечує психотерапевтичну корекцію негативних особливостей симптоматичної картини психоемоційного стану і порушення соціально-психологічної адаптації особистості, що виникають внаслідок переживання кризового стану.

8. Основними напрямками вдосконалення системи медико-соціальної реабілітації жінок-репатріанток можуть бути:

• максимальне наближення до населення медико-соціальної допомоги як у системі психіатричної служби, так і поза нею;

• створення в структурі територіальних психіатричних установ, бригад для проведення профілактичної та консультаційно-діагностичної допомоги репатріантки в місцях їх компактного проживання, з залученням представників соціальних служб та громадських об'єднань, що мають досвід роботи з репатріантами;

• застосування спеціально розроблених в соціокультурально диференційованих підходів до діагностики, терапії та реабілітації психічних розладів у репатріантів.

Висновки. Результати мета теоретичного аналізу проблеми дозволяють констатувати її актуальність та недостатню науково-практичну розробленість. Аналіз дисертаційних досліджень показує, що особи, які стали свідками / жертвами локальних збройних конфліктів пережили первинну психологічну травматизацію, у зв’язку з чим мають специфічні клініко-психологічні характеристики переживання кризових станів. Вимушені переселенці інкорпоруються в нове (точніше «чуже», «незвичне») соціокультурне середовище, яке часто є достатньо ворожим по відношенню до них, через ірраціональні пояснення, що, власне, є вторинною психологічної травматизацією. Численні наукові дослідження підтверджують, що вимушено переміщені особи відчувають труднощі соціально-психологічної адаптації в новому регіоні, у зв'язку з чим потребують відповідної психологічної допомоги. Систематизовано та узагальнено рекомендації практичним психологам та психологічним службам, які працюють з вимушено переміщеними особами.
Література:

1. Ахмедов А.Б. Психологическая характеристика Я-концепции подростков, находившихся в зоне военных действий : диссертация ... кандидата психологических наук : 19.00.13 / Ахмедов Ахмад Байтаевич; [Место защиты: Рос. акад. образования].- Москва, 2010.- 158 с.

2. Белко А.А. Кризисные состояния личности и социально-психологическая адаптация женщин - вынужденных переселенцев из зоны вооруженного конфликта : диссертация ... кандидата психологических наук : 05.26.02 / Белко Анастасия Андреевна; [Место защиты: Всерос. центр экстрен. и радиац. медицины им. А.М. Никифорова МЧС России].- Санкт-Петербург, 2012.- 193 с.

3. Духновский С.В. Влияние переживания критических ситуаций на развитие девиантного поведения подростков : Дис. ... канд. психол. наук : 19.00.01 : Курган, 2002 187 c.

4. Мухамадиев Д.М. Социокультуральные особенности, клинико-психопатологическая характеристика и медико-социальная реабилитация репатриированных таджикских женщин-беженок : диссертация ... доктора медицинских наук : 14.00.52 / Мухамадиев Даврон Мансурович; [Место защиты: Государственный научный центр социальной и судебной психиатрии].- Москва, 2003.- 303 с.

5. Тімченко О.В. Синдром посттравматичних стре-сових порушень: концептуалізація, діагностика, корекція та прогнозування: Монографія / О. В. Тімченко. – Х.: ХНУВС, 2000. – 268 с.

6. Хухлаев О.Е. Особенности содержания страха у детей вынужденных мигрантов (На материале исследования детей-беженцев 7 - 10 лет) : Дис. ... канд. психол. наук : 19.00.13 : Москва, 2001 218 c.

7. Яковенко С. І. Принципи організації, завдання та методи надання психологічної допомоги біженцям на базі дитячих оздоровчих закладів // "Наука і освіта", №12, 2014. – С. 62-66.

8. Яковенко С. І. Сутність та зміст психологічного потенціалу військовослужбовців миротворчих континге-нтів ЗСУ / С. І. Яковенко // Вісник Нац. університету оборони України: Зб. наук. праць. Вип. 6 (31). – К., 2012. С. 310-316.
References:

1. Ahmedov A.B. Psihologicheskaya harakteristika Ya-kontseptsii podrostkov, nahodivshihsya v zone voennyih deystviy : dissertatsiya ... kandidata psihologicheskih nauk : 19.00.13 / Ahmedov Ahmad Baytaevich; [Mesto zaschityi: Ros. akad. obrazovaniya].- Moskva, 2010.- 158 s.

2. Belko A.A. Krizisnyie sostoyaniya lichnosti i sotsialno-psihologicheskaya adaptatsiya zhenschin - vyinuzhdennyih pereselentsev iz zonyi vooruzhennogo konflikta : dissertatsiya ... kandidata psihologicheskih nauk : 05.26.02 / Belko Anastasiya Andreevna; [Mesto zaschityi: Vseros. tsentr ekstren. i radiats. meditsinyi im. A.M. Nikiforova MChS Rossii].- Sankt-Peterburg, 2012.- 193 s.

3. Duhnovskiy S.V. Vliyanie perezhivaniya kriticheskih situatsiy na razvitie deviantnogo povedeniya podrostkov : Dis. ... kand. psihol. nauk : 19.00.01 : Kurgan, 2002 187 c.

4. Muhamadiev D.M. Sotsiokulturalnyie osobennosti, kliniko-psihopatologicheskaya harakteristika i mediko-sotsialnaya reabilitatsiya repatriirovannyih tadzhikskih zhenschin-bezhenok : dissertatsiya ... doktora meditsinskih nauk : 14.00.52 / Muhamadiev Davron Mansurovich; [Mesto zaschityi: Gosudarstvennyiy nauchnyiy tsentr sotsialnoy i sudebnoy psihiatrii].- Moskva, 2003.- 303 s.

5. TImchenko O.V. Sindrom posttravmatichnih stre-sovih porushen: kontseptualIzatsIya, dIagnostika, korektsIya ta prognozuvannya: MonografIya / O. V. TImchenko. – H.: HNUVS, 2000. – 268 s.

6. Huhlaev O.E. Osobennosti soderzhaniya straha u detey vyinuzhdennyih migrantov (Na materiale issledovaniya detey-bezhentsev 7 - 10 let) : Dis. ... kand. psihol. nauk : 19.00.13 : Moskva, 2001 218 c.

7. Yakovenko S. I. Printsipi organIzatsIYi, zavdannya ta metodi nadannya psihologIchnoYi dopomogi bIzhentsyam na bazI dityachih ozdorovchih zakladIv // "Nauka I osvIta", #12, 2014. – S. 62-66.



8. Yakovenko S. I. SutnIst ta zmIst psihologIchnogo potentsIalu vIyskovosluzhbovtsIv mirotvorchih kontinge-ntIv ZSU / S. I. Yakovenko // VIsnik Nats. unIversitetu oboroni UkraYini: Zb. nauk. prats. Vip. 6 (31). – K., 2012. S. 310-316.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка