Основні поняття про мовлення і спілкування. Вимоги до культури мовлення



Скачати 392.64 Kb.
Дата конвертації11.04.2016
Розмір392.64 Kb.
Основні поняття про мовлення і спілкування. Вимоги до культури мовлення

Мова - це наша національна ознака, в мові - наша культура, ступінь нашої свідомості.

Мова - це форма нашого життя, життя культурного й національ­ного, це форма національного організування. Мова - душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб.

Мова - це не тільки простий символ розуміння, бо вона витво­рюється в певній культурі, в певній традиції. В такому разі мова -це найясніший вираз нашої психіки-, це найперша сторожа нашого психічного я.

Мова - найважливіший засіб спілкування, пізнання і впливу.
У процесі спілкування мовлення ділиться на відрізки, що мають певну протяжність і членуються на більш-менш завершені частини. Таке мовлення називається зв'язним. Це висловлювання, пов'яза­не однією темою, головною думкою і структурою тексту. Наука, що вивчає нормативність мови, її відповідність тим вимогам, що став­ляться перед мовою в суспільстві, називається культурою мови.

Нормативність мови включає такі якості, як точність, ясність, чистота, доречність, правильність.

Мові високої культури властиві багатство словника, різно­манітність граматичних конструкцій, художня виразність, логічна стрункість.

Виконання вправ

Прочитайте. Складіть план тексту, перекажіть текст. Визначте стиль мовлення.

Нормативність мови включає такі ознаки культури мови, як змістовність, точність, правильність, чистота мови, логічність і по­слідовність, багатство, доречність, виразність і образність.

Щоб ваше мовлення було змістовним, необхідно заздалегідь про­думати текст й основну думку, розкрити їх повно, матеріал підпо­рядкувати темі й основній думці; говорити й писати лише те, що добре відомо; не говорити й не писати зайвого.

Точність мовлення забезпечить ретельний добір слів і правиль­ну побудову речень - нічого зайвого.

Ваша думка буде правильна, чиста, якщо ви будете володіти нор­мами літературної мови: орфоепічними, лексичними, фразеологіч­ними, словотворчими, граматичними (в усному висловлюванні); лексичними, фразеологічними, словотворчими, граматичними, сти­лістичними, орфографічними, пунктуаційними (у писемному вислов­люванні).

Завжди враховуйте, кому адресовано висловлювання, як воно буде сприйняте, при яких обставинах відбувається спілкування. Дбайте про доцільність сказаного.

Доповніть текст: що ви розумієте під поняттями "багатство", "виразність", "образність мови".

Зважте на поради чеського письменника і соціолога Іржі Томана. Складіть основні правила спілкування , яких необхідно дотримуватись у житті.

Говоріть лише тоді, коли у вас є що сказати. Цікаво не може говорити той. хто нічого не читає, не бере участі у громадському житті, не відвідує культурних закладів, не дискутує з товаришами, не подорожує і нічого не переживає.

Хто говорить надто тихо, той справляє враження людини, яка не вірить у свої сили.

Той же, хто говорить надто голосно, справляє враження агресив­ної людини.

Для збагачення свого власного словникового запасу читайте тво­ри авторитетних авторів, слухайте кваліфікованих промовців і прина­гідно записуйте слова і вирази, які б ви хотіли вживати у своїй мові. Виявіть, які слова ви вживаєте надто часто, і намагайтеся замі­нити їх іншими словами й виразами.

Чергуйте довгі речення з короткими. Довгі речення важко спри­ймати й розуміти. Нагромадження коротких речень робить мову монотонною.

Часте вживання особових займенників замість імен осіб може призвести до неправильного тлумачення сказаного.

Речення, в якому кілька іменників стоять підряд, сприймається важко.

Вживайте якомога більше слів, які підкреслюють шанобливе став­лення до людей: "даруйте", "перепрошую", "будь ласка" і т.ін.

Природа дала людині один язик і два вуха для того, щоб вона слухала інших удвічі більше, ніж сама говорить.

Запитання - дуже зручна форма наказу. Ставте запитання. Думки треба донести до слухачів. Вживайте для цього епітети, порівняння, метафори, прислів'я, приказки, афоризми, цитати.

• З'ясуйте за словником значення слів дискусія, агресивний, кваліфікований. Підберіть до них українські аналоги.



Довідка. Дискусія - публічне обговорення якогось спірного питання.

Агресія - неспровокований збройний напад однієї держави на іншу з метою загарбання її території і насильного підкорення її населення чужій державі. Кваліфікований - досвідчений; той, хто має висо­кий рівень кваліфікації.

Запитання для самоконтролю

-Чи є тотожними поняття "мова", "мовлення"?

-Які є види мовленнєвої діяльності?

- Що таке норма літературної мови?

- Яких основних правил спілкування необхідно дотримуватись ужитті?

- Чи завжди ви дотримуєтесь норм літературної мови?

- Чим відрізняється мова від мовлення?

- Які найважливіші функції мови?

- Назвіть види мовленнєвої діяльності та форми мовлення.

- Поясніть значення термінів адресант і адресат мовлення. Чи залежить ваше висловлювання від адресата мовлення?

- Які умови необхідні для спілкування? Що таке спілкування?

- Які бувають форми спілкування?

-Дайте визначення діалогу, монологу, полілогу.

Бібліографія, Анотація

Бібліографія — галузь науково-практичної діяльності, завданням якої є бібліотечна інформація про твори друку з метою впливу на поширення і використання їх у суспільстві. В залежності від суспільних функцій бібліографія поділяється на державну, видавни-чо-книготорговельну, науково-допоміжну, рекомендаційну.

Зачатки вітчизняної бібліографії зустрічаються у Збірнику Свя­тослава (1073), до якого включено список "істинних" і "ложних" книг.

Словникові статті

Бібліографія, -і; ж.

1. Науковий, систематизований перелік і опис книжок та інших видань з огляду на їх зміст та зовнішнє оформлення; список статей і книжок на яку-небудь тему або з якої-небудь галузі знань; покаж­чик використаної літератури.

2. Відділ у періодичних виданнях, в якому подається короткий огляд книжок, що вийшли з друку. (Короткий тлумачний словник української мови)

Анотація (лат. annotatio - примітка) - короткі відомості про книгу, статтю чи рукопис, подані на звороті титульної сторінки у видавни­чих проспектах, журнальних оглядах, бібліографічних покажчиках. (Короткий тлумачний словник української мови)

Щоб максимально повно використати багатство книжки, люди­на має володіти певними практичними вміннями і навичками робо­ти з нею. Насамперед важливо вміти працювати з систематичним і алфавітним каталогом. Тоді ви зможете швидко підібрати необхід­ний вам матеріал при підготовці доповіді, реферату тощо. Не менш важливим є вміння оформлювати вихідні дані - це дасть змогу бібліотекарю відшукати необхідну для вас книгу.

Знайомство з книгою слід починати з анотації і передмови, звер­тайте увагу на курсив (друкарський похилий шрифт з накресленням літер, подібним до рукописного), розрядку, дрібний шрифт.

Виконання вправ

З 'ясуйте за тлумачним словником значення слів анотація, бібліографія. Запишіть у зошити словникові статті.

Прочитайте анотації, зробіть висновок, з якою метою вони подаються, чи можна визначити тему та зміст книги за вихідними даними? Зверніть ува­гу на оформлення вихідних даних.

1. Іван Савчин. Львівське братство. - Київ: Радянський пись­менник, 1990. - 252 с.

В романі відображені історичні події, що відбувалися у Львові та інших містах в 70-80-ті роки XVI століття.

Зокрема тут розповідається про заснування Львівського Успенсь­кого братства - громадської організації українців (русинів), яка відіграла значну роль в культурно-освітньому русі на Україні.


2. Марко Вовчок. Народні оповідання. - Київ: Вид. художньої літератури: Дніпро, 1989.-270 с.

До книжки видатної української письменниці (1833-1907) ввійшли народні оповідання та повісті "Інститутка" й "Три долі", сповнені глибокого співчуття до покріпачених селян. В них оспівано духовну красу й велич народу, зображено його стихійний протест проти рабського поневолення.

Автор передмови О. Є. Засенко.

Автор приміток О. О. Білявська.

3. Ю. А. Мицик, С. М. Плохій, І. С. Стороженко. Як козаки вою­вали. Історичні розповіді про запорозьке козацтво. - Дніпро­петровськ: Січ, 1991.-301 с

Серія "Давно се діялось колись" заснована у 1989 р. Чимало пам'ятних місць на Придніпров'ї пов'язано з козацтвом.

Про життя, побут та військові походи козаків розповідає науко­во-популярний ілюстративний нарис (1-е вид. - Дніпропетровськ: Промінь, 1990). У підготовці цього видання брало участь мале підприємство "Пам'ятки України".

Розраховано на широке коло читачів.



Доберіть бібліографічний опис книжок за темою „Культура українського

народу” .

Напишіть анотацію на книжку, яка вам дуже сподобалась.
Запитання для самоконтролю
- 3 якою метою подається бібліографічна інформація про твори друку?

- Чому важливо вміти працювати з систематичним і алфавіт­ним каталогом?

- Для чого потрібна анотація?

- Скільки книжок нараховується у вашій домашній бібліотеці? Чи є на них бібліографічні дані?



Тематичні виписки як спосіб засвоєння і запам'ятовування почутого й прочитаного

Тематичні виписки - перехідна ланка між складанням плану тек­сту та складанням тез. Це дослівно чи документально точний запис певного тексту (абзаци, речення, інколи певні терміни чи образні вислови), що містять важливі думки.

Іноді зібраний матеріал використовують під час підготовки до виступу, при написанні наукової роботи, реферату, доповіді. Ви­писки краще робити на картках, на окремих аркушах. Це можуть бути цитати з певних джерел або переказ окремих місць тексту.

Ознайомлення з пам 'яткою "Як працювати над виписками? ".

Як працювати над виписками?

1. Прочитайте текст, позначте простим олівцем важливі думки.

2. Уважно обдумайте прочитане.

3. Випишіть на окремі аркуші ті основні положення, що відпові­дають темі, проблемі, над якою ви працюєте.



4. Вкажіть на джерело повідомлення.
План - це послідовність викладу будь-якого матеріалу. План буває простим і складним. У простому плані основна думка кожної мікротеми викладається у називній, розповідній або питальній формі.

Під час написання складного плану текст ділиться на частини, а кожна частина - на менші. Якщо речення взяті з тексту, план нази­вається цитатним.

Тези- це основні положення наукової праці, тексту, що подають­ся у тій логічній послідовності, яка веде до доведення головної дум­ки, але може не збігатися з послідовністю викладу матеріалу в тексті.

Розрізняємо тези цитатні (авторські думки дослівно взяті з тек­сту), вільні (основні положення тексту формулюються своїми сло­вами), змішані (передаємо основні положення тексту своїми слова­ми, використовуємо також цитати з тексту).



Пам'ятка 1

Як працювати над складанням плану. (До завдання 2)

1. Прочитайте уважно текст.

2. Визначте головну думку.

3. Поділіть текст на смислові частини.

4. Використовуючи форми розповідних чи питальних речень, сформулюйте пункти плану.



Пам'ятка 2

Як працювати над складанням тез. (До завдання 2)

1. Прочитайте уважно текст, визначте його головну думку.

2. Поділіть текст на підтеми, визначте головну думку кожної.

3. Випишіть основні положення тексту у вигляді тез (цитатних, змішаних або вільних).

4. Запишіть прізвище автора, повну назву роботи, рік, видавниц­тво, назву джерела.



Виконання завдань

Складіть план уривка, перекажіть його зміст, дотримуючись особливостей стилю. Друга половина класу виписує основні положення статті (тези).

З раннього дитинства і до глибокої старості людина невіддільно пов'язана з мовою. Це єдине знаряддя, що вивищує людину над світом, робить її нездоланною в пошуках істини.

Кожен день дає нам урок пізнання. І завжди і скрізь наш учитель -мова.

Слово - наше найзіркіше око, наймогутніша сила. Через слово людина пізнає те, що недоступне було безпосередньому сприйман­ню. У цьому диводійному дзеркалі відображаються всі "айсберги"світу.

Видатний швейцарський лінгвіст Ф. де Соссюр зазначив, що "сло­во, незважаючи на всі труднощі, пов'язані з визначенням цього по­няття, є одиницею, що невідступно постає перед нашим розумом як щось центральне в механізмі мови". (За І. Вихованцем)

Орієнтовний план

1. Мова - єдине знаряддя, що вивищує людину над світом.

2. Наш учитель - мова.

3. Слово - наймогутніша сила.

4. Ф. де Соссюр про слово.

Зразок тез

Мова - це єдине знаряддя, що вивищує людину над світом. І завжди і скрізь наш учитель - мова.

Слово - наше найзіркіше око, наймогутніша сила. "Слово... є одиницею, що невідступно постає перед нашим ро­зумом як щось центральне в механізмі мови" (Ф. де Соссюр).

Складіть пам 'ятку, як працювати над складанням плану (1 варіант), який порядок роботи над скла­данням тез (2 варіант).
Запитання для самоконтролю
- Який вид записів найкоротший (план, тези, виписки)?

- Які різновиди плану вам відомі?

- Чим відрізняється простий план від складного?

- Які ви знаєте види тез?

- Який порядок роботи над складанням тез?

- Яка форма запису найбільш розгорнута?

- Як працювати над виписками?

- 3 якою метою робляться виписки?

- Що таке конспект і які його переваги над іншими видами запису при засвоєнні прочитаного?

- Як працювати над конспектом?

- Розкажіть правила скорочень слів.

Відгук про твір мистецтва.

Рецензія

Відгук - дуже коротко висловлена думка з приводу якогось яви­ща науки, літератури чи мистецтва.

У відгуку описується враження, які справляє твір мистецтва,- а також виражається думка про сюжет і героїв твору. Висловлена оцінка обґрунтовується. У відгуку відсутній детальний аналіз твору.

Відгуки бувають різноманітні за завданням, метою, призначен­ням. Одні відгуки містять бажання автора поділитися враженням про прочитане. Інші несуть вдвну інформацію про книгу. Мета третіх - вплив на почуття та думки інших.

Форма відгуку залежить від мети спілкування, адресата мовлен­ня. Відгук може бути написаний у формі листа, статті в періодику, щоденника, розповіді та ін.
Прочитайте статтю М. Кудрявцева "Ідеї та особистість в історичних п'єсах С. Черкасенка". Чи можна її вважати відгуком? Аргументуйте свою думку.

Серед драматургів української діаспори 20-30 р. одне з чільних місць посідає Спиридон Феодосійович Черкасенко (1876-1940), творчість якого відзначається оригінальними тематичними і сти­льовими пошуками.

Увагу привертає передусім історична драматургія письменника, зокрема п'єси з національної історії "Про що тирса шелестіла", "Се-верин Наливайко", а також драма "Ціна крові", створена за мотива­ми євангельських сюжетів.

У першому творі тема історичного минулого українського наро­ду використана досить своєрідно: конкретні факти з життя славно­го кошового отамана Запорозької Січі Івана Сірка подані в нероз­ривному зв'язку з його особистою трагедією - любов'ю-пристрас-тю до демонічної, честолюбної жінки Оксани Орлівни, яка прино­сить лише нещастя спокушеному козацькому ватажку.

Характерно, що особисті колізії (Оксана - Роман, Оксана - Сірко) є вигаданими, людські драми і трагедії автор синтезує з конкретни­ми історичними фактами, які знайшли відображення у літописній та художній літературі.

Найсильніше у п'єсі виписаний внутрішній конфлікту душі Сірка - боротьба "звірячого і духовного" (С. Черкасенко).

Характерно, що зловісна Оксана є каталізатором того злого на­чала у душі кошового отамана, який стає заручником власної при­страсті. Адже Сірко, стомлений походами і боями, прагнув каяття за скоєне, миру і спокою, осудивши будь-яке насильство і кровопро­лиття. Однак дії розчарованого героя, спровоковані Оксаною Орлів-ною і викликані любов'ю до неї, спричинять згодом не тільки осо­бисту трагедію. Історичні події і факти у драмі Черкасенка зумов­лені не суспільними, а інтимними чинниками: особисте тут не тільки переважає над громадським, а й є його рушієм.

Однак національний герой Іван Сірко щонайменше підходив тут на роль трагедійного героя з роздвоєною душею, заручника чужих і своїх пристрастей.


Прочитайте уважно відгук на роман Юрія Хорунжого "Любов маєш -маєш згоду" (Дніпро. - 7997. - № 1-8). Складіть план (схему) роботи автора над відгуком. Яка мета відгуку?

Тужливим співом чайки, "що вивела чаєнят при битій дорозі...", заговорила до нас історія зі сторінок роману Юрія Хорунжого "Лю­бов маєш - маєш згоду". Саме ця пісня про чайку двічі звучить із уст гетьмана Івана Мазепи-Колединського.

Роман Юрія Хорунжого "Любов маєш - маєш згоду" - то енци­клопедія козацтва, насичена подіями, звичаєвими обрядами, дер­жавно-політичними інтригами.

У творі можна простежити кілька сюжетних ліній: Мазепи, запо­розького козацтва^ Костя і Василя Гордієнків, коронованих осіб, польських вельмож, турків і татар, і як коштовна оздоба - прекрасні жіночі образи. А ще у романі широко й колоритно подано геогра­фію подій.

Починається твір своєрідним ліричним заспівом про безкраї херсонські степи, кам'яні хрести на козацьких могилах - ці величні і найправдивіші свідки історії.

Ідея вірності історичній пам'яті пронизує роман від перших рядків до останніх.

Так, згадуючи кошового отамана Івана Сірка, Юрій Хорунжий описує козацький звичай - досипати могили. Козаки, буваючи на могилі Сірка, "завше привозили і приносили землі в шапках і підсипали могилу, бо того, хто підсипає, небіжчик обдаровує власною силою, а в нього було її - ого-го!" Саме досипали могилу, а не брали з неї. Саме дбали й про Україну.

Автор починає знайомити читача з головним героєм, коли той уже був ясновельможним гетьманом України і виношував план виступу проти Москви. У цей період до Мазепи тулився онук пол­ковника Федора Жученка - канцелярист Петрик Петричевський, про матір якого з "очима Божої Матері" гетьман ще не раз зга­дає...

Далі, ніби думкою самого гетьмана, линемо у його молодість, дізнаємося про його освіченість і багатство талановитої натури.

Ще юним Мазепа задумався над тим, щоб "роздивитися, розі­братися, пристати до надійної сили і з нею служити Україні". Так тонко й майстерно, одним простим реченням Ю. Хорунжий інфор­мує про загальне становище України в XVII столітті. Історичний аспект подається точно: здобуто незалежність від Польщі, укладено договори з кримським ханом, султанською Портою, царською Ро­сією. Продовжувала плести інтриги католицька Польща, що в ро­мані яскраво подано через образ княгині Дольської. Давньою була ненависть народна до "бусурменів". Однак і Московське царство, хоча і православне, добрим не було. Перший акт протидії царизму Мазепа починає через Петрика, пославши його з історичною місією піднімати Січ проти московського царя. Ця сюжетна лінія твору на­штовхує на роздуми про те, що, можливо, наша історія склалася б зовсім інакше, якби Іван Мазепа був рішучіший, збройно підтримав Петрика, а не вичікував за спинами інших, що, власне, було осно­вою-дипломатії гетьмана, зважаючи на дуже складну політичну си­туацію довкола України.

Хочеться відзначити неабияку ерудицію автора, який не нав'я­зує своєї думки, а ніби ділиться тим, до чого доторкнувся сам.

Особливої уваги заслуговує мова твору, насичена образністю й багатством слова. Дізнаємося про образи-символи козацької шапки ("мандат на голосування") та булави - комишини. Різнобічно по­дані й форми звертання ("ясновельможний гетьмане", "пане-това­ришу" тощо). Навіть назви коней та страв колоритні й цікаві. Увесь твір помережений приказками, народними дотепами.

Через художнє багатство образів і мови, через розкриття істо­ричних подій та стосунків різних соціальних верств Юрій Хорунжий цілковито вводить читача у світ славетної минувшини, передає дух часу, наводить на думки й про теперішню ситуацію в нашій дер­жаві.

Антоніна Корецька,

викладач української мови й літератури

фінансово-правового ліцею, м. Київ.
Словникові статті

Відгук, у, ч. Критична стаття, відзив, що містять оцінку кого-або чого-небудь.

Рецензія, ї, ж. Стаття, що містить у собі аналіз і оцінку науко­вого або художнього твору, спектаклю, концерту та ін. (Тлумачний словник української мови).

Авторецензія - оцінка своєї особистої творчої роботи.

Зміст рецензії повинен відповідати приблизно на такі запитання:

- Чи відповідає робота темі? Чи достатньо чітко виражена ос­новна думка?

- Чи послідовний виклад думок і чи існує між ними логічний зв'язок?

- Чи всі думки аргументуються фактами, цитатами та ін.? Чи є логічні узагальнення?

- Як виражається ставлення самого автора до того, що він пише? Які образні засоби використовуються з цією метою?

- Які думки, необхідні для розкриття теми, пропущені? Чи є хибні думки, фальсифікація фактів?

- Чи наявні стилістичні та граматичні помилки? Як оформлена робота?


Твір-рецензія передбачає розповідь не тільки про почуття ре­цензента, а серйозний аналіз твору з узагальненнями і висновками (оцінкою).

Першим кроком до написання рецензії буде аналіз творчих робіт ваших товаришів.

У вступній частині учні висловлюють загальне враження від ро­боти. Зауваження щодо значимості теми і її реалізації в творі.

У висновках - узагальнення сказаного, оцінка роботи.

Твір-рецензія - це перша робота, дуже відповідальна, кожне за­уваження, схвалення чи сумнів повинні бути аргументовані.

Слід звернути увагу на стиль твору-рецензії.


Використовуйте в роботі:

- оціночні висловлювання: "заслуговує уваги", "чи правильне твердження, що..." та ін.;

- порівняльні конструкції: "на відміну", "в порівнянні з";

- експресивні звороти із значенням суб'єктивної оцінки: "мені здається", "я впевнений";

- риторичні запитання тощо.
Більш складна рецензія - на роботу твору художника слова. Щоб виконати таку роботу, необхідно

- знати і вміти:

визначати характер твору, тему, ідею, проблематику,жанр;

своєрідність бачення автором порушеної проблеми;

- бачити:

діалектичну єдність загальнолюдського й національ­ного;

відповідність між художньою формою і змістом; багатство мови;

- визначити:

особливості сюжету, композиції;

цілісність твору;

роль позасюжетних елементів (епіграфів, авторських роздумів, описів);

рівень художнього осмислення подій;

систему образів.
У вступній частині подаються короткі відомості про письменни­ка і його творчість (особливо якщо автор маловідомий). У виснов­ках зазначається духовно-естетична цінність книги як витвору мис­тецтва.
Орієнтовна схема відгуку на книжку

1. Загальне враження від прочитаного.

2. Короткий зміст книжки, характеристика героїв.

3. Актуальність тематики твору.

4. Критична оцінка:

а) особливості композиції;

б) багатство мови;

в) рівень художнього осмислення подій.

5. Основна думка відгуку.
Орієнтовна схема відгуку на кінофільм

1. Тема та ідея кінофільму.

2. Стислий переказ з елементами оцінки.

3. Актуальність, значення проблеми, поставленої у фільмі.

4. Враження від гри гигчзрів- музичного супроводу, кольорового оформлення.

5. Загальна оцінка кінофільму.


Орієнтовна схема відгуку на спектакль

1. Тема та ідея спектаклю.

2. Найбільш яскраві картини, що справили на вас враження.

3. Оцінка гри акторів, художнього оформлення спектаклю.

4. Загальне враження від спектаклю.

5. Висновки й побажання.


Пам'ятка

Як працювати над відгуком про твір мистецтва.


1. Вдумайтесь у завдання висловлювання.

2. Визначте адресата і мету мовлення.

3. Доберіть форму відгуку.

4. Визначте стиль, тип мовлення.

5. Обгрунтуйте свою думку про твір мистецтва. Доберіть пере­конливі аргументи.

6. Дбайте про мовленнєве оформлення відгуку.



Запитання для самоконтролю

1. З якою метою ми вчимося писати відгуки, рецензії?

2. Чим відрізняється відгук від анотації, рецензії?

3. Що необхідно враховувати при написанні відгуку?

4. Як працювати над відіуком про твір мистецтва?

5. 3 якими труднощами ви зіштовхуєтесь при написанні відгуку? 6. Враженнями про яку книгу ви хотіли б поділитися з учнями класу?

6. Напишіть відгук про переглянутий кінофільм. Адресат мовлен­ня - вчитель, мета відгук) - поділитися враженнями від побачено­го.

Стаття в газету на морально-етичну тему
Стаття - це публіцистичний або науково-популярний твір невеликого розміру, призначений для публікації. Як будь-який твір-роздум логічного типу, стаття має свою композицій­ну завершеність: вступ (теза), головна частина (висуваючи різні припущення, аналізуючи матеріал, "доводимо", виясняємо, шукає­мо розв'язок проблеми); висновок, до якого ми прийшли. Теза опи­рається на аргументи (судження, істинність якого вже підтвердже­на, правильність якого не викликає сумнівів). Використовуються також факти (дані про події, вчинки, явища життя), якими ілюстру­ють аргументи.

Завдання статті - привернути увагу людей до якоїсь важливої проблеми, переконати їх у справедливості чи помилковості якоїсь думки.

За типом мовлення газетна стаття є роздумом у поєднанні з роз­повіддю, описами.
Основні жанри публіцистичного стилю

Замітка - жанр газетної публіцистики: стисла розповідь про виявлений у потоці життєвих подій суспільно-цікавий факт чи явище. Замітка звичайно повідомляє, де, з ким і що трапилося, без докладного коменту­вання події (що характерно для статті).

Стаття - один з найпоширеніших публіцистичних жанрів у періодичній пресі, а також у збірниках і альмана­хах: це дослідження на якусь значну й важливу су­спільно-політичну, літературно-мистецьку або якусь іншу тему. У статті важливі висновки та узагаль­нення повинні поєднуватися з майстерністю викла­ду досліджуваних фактів, з доступністю для широ­ких читацьких кіл.

Нарис - прозорий жанр публіцистичного стилю, в якому зображення життя складається в основному із спо­стережень автора. Нарис включає в себе описові елементи і розповідь про вчинки, дії героїв нарису. Нариси бувають проблемні і портретні.

Інтерв'ю - бесіда журналіста з політичним чи громадським діячем, вченим, письменником тощо на злободен­ну тему, яка цікавить багатьох.

Репортаж - інформація в пресі, кіно, радіо про цікаві події дня (вияви героїзму, мужності, яскраві епізоди й факти нашої дійсності тощо). Ця розповідь може включа­ти в себе діалоги, авторські відступи, пейзажні кар­тини тощо.
Виконання вправ

Прочитайте статтю, визначте мовленнєвий стиль, вкажіть мовні засоби, характерні для даного стилю. Які факти використані автором для розкриття основної думки? Які проблеми порушує автор у статті?

Чи усвідомлює герой, на що він іде, коли кидається на амбразу­ру, під танк, рятує дівчинку, вриваючись у палаючий дім, чи б' ється один проти сотні нападників? Чому інші люди проходять повз це, з'юрмившись під парасолькою сліпоти, глухоти, розсудливості?

Мабуть, героїзм, як усякий інший талант, закладений у людині, в її генній програмі. Головне в тому, що в мить здійснення подвигу в героя спрацьовує гостро соціальне, стиснуте тугою пружиною спо­нукання: якщо не я, то хто?

Героїзм вельми залежний від соціальної установки суспільства. Сьогодні він розвінчаний, осміяний, принижений. Хто нині в героях? Як відомо, від великого до кумедного один крок. Чи не звідси бла­зенські подвиги: хто більш вип'є пива, з'їсть макаронів.

Але все-таки герой лишається героєм. Він носить у собі заряд соціальної відповідальності. І тому велике щастя людства, що воно здатне народжувати відчайдушних шаленців. Життя інакше стало б сірим і невиразним. Саме герої несуть славу народові, уособлю­ють його найкращі якості. їхні імена стають називними, визначаль­ними для характеру нації. (За А. Потаповою)

Які морально-етичні проблеми порушено у статті? Чи актуальна дана проблема? Чи достатньо фактів для розкриття тези статті? Розкрийте суть понять мораль, етика.

Сучасна українська сім'я. Яка вона? Чи залишилася тією твер­динею, що утверджувала себе, формувала і свято зберігала тра­диції віками?

Родина - це Божа установа. Тому молодих людей, що вирішили побратися, застерігали, повчали: будь уважним у виборі подруги чи друга твого життя. Шукай у ньому (ній) правдивої набожності, скром­ності, чесноти, здорового глузду, інтелігенції, доброго характеру, вирозуміння для інших. Стережися одружитися з якоюсь особою задля багатства або фізичного вигляду - краси. Гроші й фізична краса не сміють бути вирішальним фактором, бо вони не дають запевнення щасливого подружжя.

Іван Золотоуст учить: "Гарне тіло, яке не є мешканням чесної душі, може тримати в полоні мужа (жінку) дуже коротко".

Українські сім'ї завжди були багатодітними. По-перше, це по­в'язано з основною функцією сім'ї- продовжувати рід, гуртом було легше створювати матеріальні блага. Наші пращури започаткува­ли і постійно підтримували тісні родинні зв'язки між сім'ями, ріднею. Всі члени сім'ї працювали і жили разом під одним дахом. Часто незаміжні жили з одруженими братами чи сестрами усе життя. Батьків, як правило, діти доглядали до глибокої старості.

Що зберегла, надбала, зміцнила українська родина сьогодні? На жаль, як на мене, вона багато втратила. Істотно помінялися місця­ми роль чоловіка і дружини в сім'ї. На відміну від усталених тра­дицій минулого, дедалі частіше годувальницею сім'ї стає жінка. Не­дарма кажуть: "Чоловік за один кут хату тримає, а жінка - за три". Навіть в хаосі жіночих типів нашого письменства нема майже ні одного окресленого, живого і дійсно позитивного образу. Жінка по­стає в трьох іпостасях: жінка-рабиня, жінка-вамп, жінка-товариш (зовсім позбавлена сентименту, жіночості, викликаючи пошану -ніколи не викликає любові й адорації).

Погляньте навкруги - скільки одиноких матерів! Причин багато. І не завжди через відсутність любові до дружини батько залишає сім'ю, але з прикрого відчуття власної неспроможності економічно, фінансово утримувати дітей і дружину. Саме ця причина є доміную­чою у сімейних чварах, негараздах, розлученнях.

За таких складних соціальних обставин, насамперед гонитви за заробітком, у багатьох сім'ях діти обмежені увагою, любов'ю батьків. Кожна друга "дитина вулиці" - це сирота при двох живих батьках! У таких скрутних економічних умовах, де йде боротьба на виживання, чи варто взагалі народжувати дітей?

Для сиріт майбутнє зовсім невизначене, "не світле". Кожна ди­тина мріє про дім, родину. Проте статистика свідчить: 75% з них (дітей-сиріт) потрапляють за Грати, 10% - закінчують життя само­губством. Таких дітей називають, можливо з іронією, "дітьми дер-

жави".


Але так хочеться вірити, що все-таки українська родина стане монолітною сім'єю, а наші державні діячі візьмуть до уваги, що юдина - це Божа установа. На її основі лежить і добро держави. І ще хочеться прочитати слова Шевченка, який свято вірив: І на оновленій землі врага не буде, супостата -

А буде син, і буде мати...



Ігнатенко Таня,

учениця 9 класу ДССШ№65



Напишіть статтю в газету на морально-етичну тему. Пам'ятайте! Будь-який матеріал, що подається до редакції, має розраховуватися на конкретного читача, бути достовірним, актуальним. Газетний жанр не допускає абстрактності, без- змістовності, сухого мовлення, штампів.

Запропоновані вчителем теми:

1. Доброта і милосердя - ознаки здорового людського суспіль­ства.

2. Життя без волі - ніщо.

3. "Схаменуться, стрепенуться стуманілі люде" (П. Куліш).

4. "Усе життя іти до України - .

оце мої обов'язки й права" (І. Павлюк).
Запитання для самоконтролю
- Які бувають основні жанри публіцистичного стилю?

- Що таке стаття в газету, особливості її побудови.

- Якою повинна бути стаття, щоб її читали з цікавістю?

- Які морально-етичні проблеми порушуються на шпальтах газет?

- З'ясуйте за словником значення слова фейлетон.

- Підберіть з газет тексти різних жанрів публіцистичного стилю.

Виступ під час дискусії
Переконливе, пристрасне слово - дійовий засіб організації сто­сунків між людьми у діловій сфері, могутній чинник виховання.

Публічні виступи, лекції, доповіді, теоретичні конференції, диспу­ти, бесіди залучають мільйони людей до активного громадського життя, допомагають їм виявляти творчу ініціативу, служать засобом пропаганди політичних, економічних і спеціальних наукових знань, ви­ховують в людей стійкі морально-етичні принципи, високу культуру.

Живе слово, особистий приклад—величезна сила. Поведінка ора­тора, його мова, жести, вираз обличчя - усе це взірець для слухачів.

Кожен промовець - неповторна індивідуальність. Проте ця інди­відуальність не властива людині від народження; вона виробляєть­ся протягом життя в результаті величезної й тривалої роботи над собою, зокрема над своєю мовою.

Виступ під час дискусії - це роздум проблемного характеру. Ав­тор такого роздуму намагається знайти вирішення певної проблеми чи складного питання. Оскільки життя ставить перед людьми ба­гато складних, хоча цікавих проблем, то при вирішенні тієї чи іншої проблеми можуть бути різні думки, оцінки, пропозиції. Тому, щоб знайти єдине об'єктивне вирішення проблеми, необхідна колектив­на суперечка - дискусія.

До дискусії людина повинна серйозно готуватись: підбирати не­обхідну літературу, робити виписки, конспекти книг і статей, проду­мати відповіді на можливі питання опонентів. Ілюстративним мате­ріалом для доведення основної думки (тези) висловлювання можуть бути вирізки з газет, журналів, цитати з певних джерел, так званий місцевий матеріал (приклади з життя класу, школи тощо). Такий матеріал привертає увагу слухачів, пожвавлює інтерес. Захищайте свої переконання такими яскравими аргументами.

Висловлювати свої думки слід логічно й послідовно, а також пе­реконливо. Якщо докази ваших супротивників будуть вагомішими, не сперечайтесь, погоджуйтесь. Проявляйте повагу до думки ва­шого співбесідника. Не перебивайте.

Пам'ятайте, що дискусія - це не змагання між людьми, а зіткнен­ня протилежних поглядів на проблему.

Виступ під час дискусії може бути монологом-ствердженням або монологом-спростуванням.

У монолозі-ствердженні називаються обидві тези дискусії, але одна стверджується як істина і її істинність доводиться. У виснов­ку подається повторна пропозиція тези, що стверджується.

Монолог-спростування містить тезу, що стверджується, і по­дається перелік основних моментів її доведення. Потім ця теза спро­стовується як хибна, і наводяться докази, які це підтверджують.

Вибір матеріалу для виступу, його розташування повинні дикту­ватися ідеєю виступу, внутрішньою логікою матеріалу, а не чисто зовнішніми причинами. Цій ідеї повинен підпорядковуватися й поділ виступу на частини. В основі викладу має бути опредмечене, дока­зове, несуперечливе мислення. Доказ - це логічна дія, в процесі якої істинність певної думки обґрунтовується за допомогою інших ду­мок, вірогідність яких доведена практикою. Коли ж подивитися на виступ з позицій чисто "зовнішніх" (як він сприймається слухачем), то вирізняємо такі частини: зачин (вказівка на те, що говорить ора­тор, зав'язування контакту з аудиторією), виклад (висвітлення основних положень виступу) і кінцівку (повідомлення про закінчен­ня, висновки).


Виконання вправ

Прослухайте цитату з Біблії (1 книга Мойсеева. Буття. Створення людини).

Напишіть виступ-ствердження або спростування. Ваші докази повинні бути вагомими.

І сказав Бог: "Створімо людину за образом нашим, за подобою нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небес­ним, і над землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі". І Бог на свій образ людину створив, на образ Божий її створив, як чоло­віка та жінку створив їх.

І створив Господь людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, - і стала людина живою душею...

Прочитайте роздум. Знайдіть тезу, аргументи і висновок. Напишіть невеликий монолог-ствердження, добираючи вагомі, цікаві, достовірні факти-докази.

Софія Майданська

Ввійдіть у цей собор

Без мови, без національної літератури, науки, мистецтва немає народу. Царський уряд швидко зорієнтувався, що лише культура може вирішити долю нації. Приблизно як Америка почала на зорі свого становлення використовувати чорну робочу силу африкан­ських рабів, так Російська імперія впродовж трьох століть викорис­товувала інтелектуальні сили поневолених народів - і першою в цьому ряду стала Україна. У свою чергу Катерина II "тут же прикрепила украинцев к земле", а саме: роздала найкращі землі України разом із людьми своїм коханцям-фаворитам, щоб ті зробили з українсько­го селянина такого ж німого забитого холопа, якого вони зробили з російського мужика. Але попри все, навіть за повної заборони укра­їнської мови, при вилученні з бібліотек усіх стародруків, написаних давньоукраїнською мовою, - народ не дав спаплюжити своєї історії. Саме завдяки селянству на рубежі XVIII і XIX ст. була збережена "тая душа, тая слава", щоб, загартувавши слово на її вогні, наро­дився геній Шевченка. Так, наша культура оборонного типу. Але обороноздатність її така висока, що може вистояти не лише за свій народ, але й за всіх тих, що мовчали, кажучи словами поета, "від молдованина до фінна".

Підготуйте виступ дискусійного характеру за те­мою "Як велить звичай". Скористайтесь матеріалом поданого нижче тексту, доповніть текст. Ознайомтесь з пам 'яткою "Як поводитися під час виступу ".

Як велить звичай

У кожному суспільстві є свої неписані закони - звичаї, яких час­то дотримуються і виконують більш ревно, ніж законів, записаних у кодексах, статутах. Випробувані часом, традиції стали невід'ємною рисою нашого побуту, і часто ми виконуємо їх механічно, не заду­муючись, для чого і чому так робимо, яке значення мають ці дії.

"Так прийнято", "так ще наші діди робили", "так велить звичай" — ось пояснення, котрі найчастіше можна почути, коли розпитуєш про ту чи іншу традицію.

За звичаєм, заходячи до хати, потрібно зняти шапку; не можна розмовляти, стоячи на порозі; йдучи на новосілля, потрібно нести із собою хлібину; не можна переходити комусь дороги з порожніми відрами - цей перелік ви можете довго продовжувати самі. А от чому саме так, а не інакше потрібно робити у даному випадку, як поводити себе звично в незвичній ситуації?

Пам'ятка учаснику дискусії(за В. Т. Лісовським)
1. Перед тим, як сперечатися, подумайте, що ви будете говорити.

2. Сперечайтеся чесно і щиро, не перекручуйте думок і слів товаришів.

3. Починаючи дискусію, ясно і чітко сформулюйте положення, котрі будете доводити. Ці тези повинні залишитися незмінни­ми протягом усієї дискусії.

4. Пам'ятайте, що найкращим доказом чи спростуванням є точні і незаперечні факти.

5. Доводячи і спростовуючи, говоріть ясно, просто, чітко, точно.

6. Якщо доведено хибність думки, майте мужність визнавати правоту свого "противника".

7. Закінчуючи виступ, підведіть підсумки, сформулюйте висновки.

8. Пам'ятайте, що головне в дискусії - аргументи, логіка, дове­дення. Міміка, жести, вигуки як аргументи не приймаються.


Пам'ятка "Як поводитися під час виступу"

- Вдало складений план на 90 відсотків гарантує успіх будь-якого виступу.

- Повний успіх виступу за добре складеним текстом залежить від

а) володіння матеріалом (глибоке осмислення виступаючим мети і завдання виступу, його композиції, бездоганне знання фак­тичного матеріалу);

б) володіння самим собою (не хвилюватись);

в) володіння аудиторією (для активізації сприймання виступу варто застосовувати такі формальні прийоми: постановку ри­торичних запитань, тимчасовий перехід на розмовний стиль, інтонацію, міміку тощо).

- Виступи (промови, доповіді) краще не читати, а вільно переказу­вати, зачитуючи окремі цитати, цифрові дані тощо.
- Від чого залежить вдалий виступ?

- Як часто вам доводиться дискутувати, на які теми?

- Яка композиція виступу під час дискусії?

- Який роздум вважається монологом-ствердженням, а який -спростуванням?

- Як готуватись до виступу?

- Підготуйтесь до уроку-дискусії з української літератури (тему добирає вчитель відповідно до матеріалу, що вивчається).

Орієнтовні теми для дискусії:

1. Що значить - бути громадянином своєї держави?

2. За гроші можна все?!

3. Що у виборі життєвого шляху залежить від мети?

4. Платною чи безкоштовною має бути освіта?

5. Гордість — це вада?

6. Чи можна уникнути конфлікту між дітьми і батьками?

Автобіографія

Основним видом офіційно-ділового стилю є документ. Документ (від лат. documentum - взірець, доказ) - це засіб закріплення різни­ми способами на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності і мислительну діяльність людини.

Спільним для ряду документів є те, що вони складаються за певним зразком, написані офіційно-діловою мовою, повинні бути достовірними, без домислів. Стандартизація мови службових доку­ментів дає можливість скоротити кількість зайвої інформації, а тим самим підвищити загальну культуру діловодства.

Вимоги до документів, що мають бути повноцінним джерелом інформації.

1. Документ повинен видаватися повноважним органом або осо­бою у відповідності з її компетенцією.

2. Документ не повинен суперечити чинному законодавству і директивним вказівкам вищестоящих органів.

3. Документ повинен бути достовірним, тобто базуватися на фактах і містити конкретні та реальні пропозиції або вказівки.

4. Документ повинен бути складений за встановленою формою.

5. Документ має бути бездоганно відредагований і оформлений. Усі документи за способом викладу матеріалу можуть бути по­ділені на такі дві категорії:

1. Документи, в яких можна заздалегідь передбачити і сформу­лювати лише окремі найзагальніші відомості (компоненти фор­муляра); сам же спосіб викладу (добір слів і словосполучень, будова речень, зв'язки між ними) залежить від конкретного змісту того, що викладається, від ситуації, певних обставин ділового спілкування. Це документи з невисоким ступенем стандартизації (автобіографія, протоколи, звіти та ін.).

2. Документи, в яких може бути передбачений не лише форму­ляр документа, а навіть слова, словосполучення й речення, що в них має бути відлита думка, за винятком цілком кон­кретних відомостей (для них у готовому бланку залишається кілька незаповнених місць). Це документи з високим рівнем стандартизації.
(З грецької avtos - сам, bios — життя, grapho - пишу). Якщо пе­рекладемо на українську мову з грецької, одержимо кальку "са-можиттєпис". Отже, автобіографія - розповідь людини про своє життя.

Автобіографія належить до документів з незначним рівнем стан­дартизації, автор відносно вільний у виборі форми автобіографії Е мовних засобів. Автобіографія - один з небагатьох ділових паперів, що пишуться від першої особи, але не треба при цьому зловживати займенником "я".

Заголовок документа "автобіографія" пишеться посередині ряд­ка трохи нижче верхнього поля. Дата написання вміщується злівг під текстом, справа ставиться підпис автора.

В автобіографії зазначаються такі дані:

1) прізвище, ім'я, побатькові;

2) дата народження;

3) місце народження (місто, село, район, область);

4) відомості про навчання (повне найменування навчальних закладів, у яких довелося вчитися);

5) відомості про трудову діяльність та всі види громадської роботи;

6) короткі відомості про найближчих родичів (батько, мати, чоловік або дружина, діти);

7) дата написання (ліворуч під текстом), підпис автора (право­руч).
Автобіографія - це твір-розповідь, написаний у офіційно-ділово­му стилі, а не роздум. Слід уникати міркувань про причинно-наслідкові зв'язки та опису подій.
Виконання завдань
Чи можна вважати поданий уривок із оповідання С. І. Воскрекасенка "...І повела мене пам'ять у далеке минуле" автобіографією? Які мовні засоби використовує автор для досягнення комічного ефек­ту? В чому відмінність між біографією І автобіо­графією?

Появився я на світ давно. Якщо ж говорити точніше, то дуже і дуже давно... тоді ще не Земля крутилася навколо Сонця в нашому селі, а Сонце бігало навколо Землі.

Мені, отже, пощастило захопити ще й чималий шмат кам'яного віку, коли мій дід по матері Юхим Шевченко, а по-вуличному Циба, видобував вогню до люльки кремінцем об кремінець...

Читати навчився я рано і читав силу-силенну всякої всячини, що сприяло тому, що в 3-му класі церковноприходської "кукса" висунув мене на читця-соліста.

Придивившись по-селянськи уважно, батько практично страк-тував мої успіхи в церковній грамоті і вирішив зробити з мене попа.

На основі анкетних даних про Валерія Борзова_складіть автобіографію від імені спортсмена.

Народився: 20.10.1949 р,в м. Самборі Львівської області, Укра­їна.

Одружений з Людмилою Турищевою. Одна дочка - Тетяна.

Освіта: закінчив Київський державний інститут фізичної культу­ри, за фахом тренер і викладач (! 971 p.), кандидат педагогічних наук (1977 р.).

Володію мовами: українською, російською, англійською.

Спортивна кар'єра: учасник двох Олімпійських ігор, володар п'яти олімпійських медалей, двічі олімпійський чемпіон у Мюнхені на ди­станції 100 і 200м (1972 p.).

Спортивна діяльність: активна участь у спортивній адміністрації з 1979 р.; заступник голови спорткомітету України і голова Держав­ного комітету у справах молоді та спорту; міністр у справах молоді та спорту.

Виберіть ті моделі, якими ви будете користуватися в усному та писемному мовленні.

Правильна чи неправильна модель?
Обіймати посаду директора, Обіймати посаду лікаря, завкафедри, головного вчителя, економіста,

агронома бухгалтера

Вступати до школи, до вузу, Поступити в школу, у вуз, до партії, до ліцею в партію, в ліцей

Ставитися до виконання Відноситися до виконання

обов'язків, до колег, до роботи, обов'язків, до колег, до навчання до роботи, до навчання

Запитання для самоконтролю
- Яка функція офіційно-ділового стилю, його основні ознаки?

- Що таке документ? Які бувають документи за способом ви­кладу матеріалу?

- Чи доводилось вам писати автобіографію і з якою метою?

- Розкажіть основні правила написання автобіографії.

- Чим відрізняється мовлення службової автобіографії від мов­лення автобіографії літературної?

- Напишіть автобіографію в офіційно-діловому стилі, дотримуючись правил оформлення автобіографії.




Заява. Доручення
Основні правила написання заяви
1. Прізвище керівника установи або закладу вказувати не обов'язково.

2. Серед даних про особу, яка звертається з заявою, номер і серія паспорта ставиться тоді, коли в заяві йдеться мова про виплату грошей.

3. Перелік документів, що додаються, може починатися словами "До заяви додаю" або просто "Додаток".

4. Прізвище особи, яка звертається з заявою, має форму родового відмінка без прийменника; проте у випадках збігу близькозвучних прізвищ використовується прийменникова форма.


Оформлення заяви
1. Назва організації чи установи. Куди подається заява (пишеться праворуч на останній третині рядка).

2. Відомості про того, хто подає заяву: назва професії, місце ро­боти, прізвище, ім'я, по батькові, адреса (розміщується ко­лонкою нижче першого реквізиту).

3. Назва документа - "заява" (пишеться посередині рядка).

4. Текст заяви, в якому чітко викладається прохання, з його обгрунтуванням (через один інтервал з абзаца й великої літери).

5. Заява пишеться від руки і в одному примірнику. Після тексту її праворуч ставиться підпис особи; ліворуч, трохи нижче лінії, на якій стоїть підпис, проставляється дата.
Виконання завдань

На основі вихідних даних напишіть особисту заяву про вступ до вузу.

.

За зразком простої заяви напишіть складну (в ній подаються відомості про те, які саме документи додані до заяви на підтвердження правомірності висловленого в ній прохання; документи перелічу­ються після основного тексту заяви перед підписом).

Зразок простої заяви

Директорові гімназії №10

Громову Н. Р.

Луцика Івана Івановича,

Який проживає за адресою :

м.Київ, пр. Волі, б.14, кв.67

Заява

Прошу зарахувати мого сина , Луцика Миколу , до першого класу Вашої школи.


25. 07.2007 р. Луцик І. І.
Кожен документ мас свої моделі. Доповніть синтаксичні моделі-конструкції, що притаманні заяві.

Прошу допустити мене до...

Прошу надати мені...

Прошу призначити мене...

Прошу дозволити мені...

Прошу вжити заходів...



Доручення

Документ, за яким організація чи окрема особа надає право іншій особі від її імені здійснювати якісь дії.

Доручення поділяються на офіційні та особисті.

Особисті доручення складаються окремими особами, які пере­дають власні права іншим (наприклад, на отримання пенсії, зарпла­ти тощо).

Офіційні доручення можуть видаватися на одержання грошових і товарно-матеріальних цінностей, здійснення господарських, транс­портних операцій.

У дорученні обов'язково повинно бути зазначено прізвище, ім'я та по батькові того, хто доручає, й такі ж дані про того, кому дору­чається, точно називаються доручені дії, вказується термін дійсності Доручення й дата видачі. Підпис особи, яка видала доручення, за­віряється печаткою державної чи громадської установи, підприєм­ства.


Виконання вправ

За поданим зразком складіть доручення, що уповноважує вашого друга отримати поштовий переказ на ваше ім 'я. Зразок особистого доручення на одержання зарплати



Доручення

Я, Млевицька Ліля Павлівна, доручаю Пилипенко Любові Іванівні отримати зарплату за січень 2007 р.

Доручення дійсне до 10 лютого 2007 р.

6.01.2007 р. Підпис

Підпис вчителя Млевицької Л. П. засвідчую :

Директор ДССШ № 23 Підпис

Дата
Запитання для самоконтролю
- Чи доводилося вам писати доручення, заяву?

- Чи вважається дійсним документ без підпису і дати? На­скільки це важливо?

- Яка побудова заяви, доручення?

- Які бувають заяви, доручення?

- У чому полягає різниця між простою і вмотивованою заявою?

- Які документи додаються до заяви, написаної у зв'язку із вступом до вузу?

Протокол
Політичні, економічні, організаційні питання розглядаються на різних нарадах, конференціях, зборах, з'їздах, пленумах, які також приймають і рішення. Ця робота була б безрезультатною, якби ніде не фіксувалася. З цією метою і пишемо протокол.

Протокол - офіційний доку­мент, в якому фіксується хід обговорення питання і ухвалення рішень на зборах, нарадах, засіданнях тощо.
В залежності від повноти висвітлення ходу засідання протоколи бувають стислими і повними. У стислих протоколах вказують лише порядок денний, прізвище доповідачів, тих, хто виступає у дебатах» та прийняття рішення.

Повні протоколи з викладом змісту виступів дозволяють склас­ти враження не тільки про характер зборів, наради, але й про діяльність організації в цілому.

Протокол має чітко визначену структуру і форму:

1. Заголовок (номер протоколу, назва колегіального органу чи наради).

2. Вступна частина (вказуються прізвища й ініціали голови і сек­ретаря зборів, усіх присутніх членів колегіального органу й запрошених; склад президії, порядок денний; вказуються прізвища відсутніх та причина відсутності).

3. Основна частина (записується за розділами, які відповідають пунктам порядку денного: "Слухали", "Виступили", "Ухвалили". Виступи оформляються прямою мовою, іноді описово (не­прямою мовою). Це більш документальний протокол, бо сек­ретар зборів фіксує основну думку кожної промови.

4. Резолюція (постанова) (приймається з питань, які мають особ­ливо важливе значення).

Резолюція містить розгорнутий вступ, в якому дається оцінка виконаної роботи, визначається завдання для наступної робо­ти, і ухвалюючу частину, в якій вказуються заходи, спрямо­вані на виконання поставлених завдань. Резолюція приймається на основі заздалегідь підготовленого проекту, котрий готується на підставі доповіді.

ПРОТОКОЛ № 2

зборів учнів 11 класу СШ № 65 м. Донецька

від 20 квітня 1999 року

Присутні 24 учні (реєстраційний список додається)

Відсутні: 1. Батюк В. - хворий.

2. Січевська В. - хвора.

Запрошені: 1. Нестеренко І. Л. - завуч школи.

2. Пилшічук М. І. - вчитель української мови і літератури.

Голова зборів - Січевська С.

Секретар - Бурко Л.

Порядок денний:

1. Підготовка до проведення свята рідної мови.

2. Відвідування учнями 11 класу школи.

1. Слухали: Про підготовку до проведення свята рідної мови.

Інформація члена творчої групи Безкровного М. Безкровний М. відзначив, що підготовка до свята ведеться на належному рівні. Складено план проведення заходів, творчою гру­пою розроблено сценарій свята, група учнів (Ханєва, Солод, Гойка-лова) працює над оформленням залу. Виступили:

1. Спорадько А., яка запропонувала цікаву вікторину "З життя слова".

2. Стефанюк Г. внесла пропозицію випустити стінгазету "Кращі твори учнів школи".

3. Байбаков А. зауважив, що не всі учні класу беруть активну участь у підготовці свята.

Ухвалили:

1. Залучити всіх учнів класу до підготовки свята рідної мови.

2. Затвердити план проведення заходів з доповненнями.

3. Провести 22 квітня генеральну репетицію.

4. Свято рідної мови провести 1 травня.

II. Слухали:

Інформацію відповідального за відвідування учнями класу шко­ли Яковлева Максима, який повідомив, що відсоток відвідування учнями школи низький.

Безперечно, це пов'язано з епідемією грипу, але ряд учнів (Яцков, Гнатюк, Ворошило, Пономарьов) пропускають заняття без по­важних причин.

Виступили:

1. Класний керівник 11 класу, яка зазначила, що пропуски учня­ми занять призводить до зниження успішності. Запропонува­ла заслухати даних учнів на зборах і засіданні учкому школи. Ухвалили:

1. Посилити контроль за відвідуванням занять учнями школи.

2. Заслуховувати учнів, що пропускають заняття без поважних на те причин, на засіданнях учкому школи.

3. Запросити в школу батьків невстигаючих через пропуски за­нять учнів.

Голова зборів Січевська С.



Секретар Бурко Л.

Примітка. Після слів "Присутні 24 чоловіка" двокрапка не ста­виться, тому що немає переліку; якщо йде перелік прізвищ, дво­крапка ставиться обов'язково.
Запитання для самоконтролю


  • Що таке протокол, що входить у його фактичний зміст?

  • Назвіть особливості мови, характерні для протоколів.

  • Які є види протоколів?


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка