Основи педагогіки факультативний курс для учнів 10 – 11-х класів середньої загальноосвітньої школи Змістовий аспект



Сторінка1/9
Дата конвертації14.04.2016
Розмір1.5 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9


ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ
Факультативний курс для учнів 10 – 11-х класів середньої загальноосвітньої школи

Змістовий аспект

(34 години)
1. Пояснювальна записка

Струмок починає свій шлях із джерела. Вбираючи у себе води побічних струмків, він перетворюється на річку, яка далі завдяки численним притокам стає великою рікою. Учитель-педагог починається із сім'ї, «вулиці», школи, взагалі – з народної педагогіки і життя, які постачають його взірцями і прикладами людського спілкування, батьківського піклування, успіхів і численних помилок виховання та їх наслідків. Це все – джерела майбутнього педагога. І не тільки педагога, але й майбутньої дорослої людини, яка призначена у своєму житті спілкуватися з іншими людьми, виховувати і навчати дітей, передавати цей досвід іншим. Можна сказати, що кожна людина колись у своєму житті так чи інакше виступає в ролі педагога. Виконання цієї ролі – одна із місій людини, оскільки вона несе відповідальність не тільки за себе, але й за майбутнє покоління. Ця роль потребує інтуїції, «здорового глузду», життєвої мудрості, певних умінь і обов'язково – деякого мінімуму систематизованих знань.

Ці знання людина придбає ще в школі, де, навчаючись, опановує культурний досвід свого народу і людства. Важливою і значною частиною цього досвіду є суспільний і загальнолюдський досвід виховання і навчання дітей. Але спеціально організованого вивчення цього досвіду в школі немає. В її навчальному плані відсутні психолого-педагогічні дисципліни. А це означає, що з величезного масиву культури, до якого прилучається людина в школі, випадає дуже важлива частина. І це зрозуміло, якщо взяти до уваги зацікавленість сучасної цивілізації перш за все знаннями, що безпосередньо слугують науково-технічному прогресу. Таким чином, потреба в засвоєнні молодим поколінням психолого-педагогічної складової культурного досвіду є соціально обумовленою.

Про це свідчить і факт проведення Всеукраїнської учнівської олімпіади з педагогіки і психології в січні-лютому 2011 року. Як відзначено в листі Інституту інноваційних технологій і змісту освіти від 21.10.2010 р, дисципліна «Основи психології та педагогіки» є функціональною з боку дисциплін гуманітарної підготовки, оскільки її зміст є інваріантним до видів та предметів будь-якої професійної діяльності й інтегрує знання про індивідуальний світ, взятий у психологічних закономірностях його розвитку та функціонування (психологічний аспект), та знання щодо функцій та механізмів управління розвитком людини (педагогічний аспект).

У рекомендаціях, що викладені нижче, зроблена спроба висвітлити саме педагогічний аспект факультативного курсу з основ педагогіки і психології, але це не означає, що в них пропущені питання психології. Навпаки, у цих рекомендаціях питання педагогіки викладені у світлі сучасного психологічного знання, і саме цим обумовлена назва курсу – «Основи педагогіки».

Основні особливості цього матеріалу такі:

1. Передбачено, що цей курс призначений для учнів 10 – 11 класів середньої школи і розрахований на З4 години навчального часу.

2. Освітлено лише змістовий аспект курсу. Передбачається, що вчитель сам знайде спосіб його викладання.

3. Обсяг і послідовність розгляду пропонованих питань орієнтовний, і це дає змогу вчителю вибирати змістовий матеріал відповідно до свого власного погляду.

4. Елементи змісту кожної теми розглянуто стисло, в окремих випадках – у тезисній формі, що полегшує їх огляд і надає можливості для вибору варіанту їх конкретизації.

5. Форми і методи викладання кожної теми як і проведення повторно-узагальнюючого заняття, що її завершує, не пропонуються, оскільки це може зробити сам учитель відповідно до своєї компетенції. Мається на увазі, що вчитель буде широко звертатися до нетрадиційних, зокрема інтерактивних форм і методів навчання, що максимально посилюють пізнавальну активність самих учнів.

6. Мається також на увазі, що при розгляді питань курсу вчитель та учні будуть опиратися на власний досвід життя і спостережень, вільно обговорювати власні погляди на педагогічні питання сучасності.



7. Рекомендується при розгляді окремих питань, зокрема матеріалу, що стосується історії розвитку вітчизняної та світової педагогічної думки, практикувати самостійну роботу учнів за власним вибором (книга, комп’ютер тощо).
2. СТРУКТУРА Й ОРІЄНТОВНИЙ РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ

НАЗВА ТЕМИ

КІЛЬКІСТЬ ГОДИН

ВСТУП

0,5

Розділ перший: ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПЕДАГОГІКИ (6,5 год.)




Тема 1. Педагогіка як наука. Предмет і функції педагогіки. Розвиток особистості як педагогічна проблема

1,5

Тема 2. Педагогічний процес. Цілісність, сутність і структура педагогічного процесу

1

Тема 3. Філософські основи педагогіки

1

Тема 4. Історичні відомості з розвитку світової педагогіки

1

Тема 5. Основні етапи розвитку вітчизняної педагогіки

1

Повторювально-узагальнююче заняття

1







Всього:

Розділ другий: ВИХОВАННЯ ЯК СКЛАДОВА ЦІЛІСНОГО

ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ (10 год.)

7


Тема 1. Поняття виховання. Сутність виховання, його мета

1

Тема 2. Завдання складових виховання (морального, розумового, трудового, естетичного, фізичного та ін.)

1

Тема 3. Методи, форми та засоби виховання. Комплексний підхід до виховання

2

Тема 4. Поняття про колектив, його виховний вплив на особистість

1

Тема 5. Гуманізм виховання у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського

2

Тема 6. Поняття про сімейне виховання. Місце і роль сім'ї у вихованні

1

Тема 7. Полікультурне виховання

1







Повторювально-узагальнююче заняття

1

Всього

10

Розділ третій: НАВЧАННЯ ЯК ГОЛОВНИЙ ШЛЯХ ДО ОСВІТИ

(10 год.)






Тема 1. Процес навчання. Особливості процесу навчання

1

Тема 2. Рушійні сили навчального процесу

1

Тема 3. Мотиви навчання

1

Тема 4. Методи навчання

1

Тема 5. Форми організації навчання

1

Тема 6. Засоби навчання

1

Тема 7. Співвідношення навчання й інтелектуального розвитку як педагогічна проблема. Значення навчання в розвитку особистості

1

Тема 8. Інноваційні педагогічні технології навчання

2

Повторювально-узагальнююче заняття

1

Всього

10

Розділ четвертий: РОЗВИТОК І ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ (4 год.)




Тема 1. Поняття особистості, її структура та формування

1

Тема 2. Фактори, шляхи і вікові періоди розвитку особистості

1

Тема 3. Спілкування як фактор розвитку особистості. Педагогічне спілкування

1

Повторювально-узагальнююче заняття

1

Всього

Розділ п'ятий: ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ (3 год.)

4

Тема 1. Педагогічна діяльність

1

Тема 2. Творчий характер педагогічної діяльності

1

Повторювально-узагальнююче заняття

1

Всього:

3

Загальна кількість годин: 34

Частота занять: 1 година на тиждень



3. ЗМІСТОВІ АСПЕКТИ КУРСУ

Розділ перший: ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПЕДАГОГІКИ (6,5 год.)

Тема 1. Педагогіка як наука. Предмет і функції педагогіки.

Розвиток особистості як педагогічна проблема.

Змістова структура теми

Походження терміну «педагогіка». Педагогіка як система наукових знань. Об'єкт і предмет педагогіки. Виховання, навчання й освіта як основні категорії педагогіки. Виховання, навчання й освіта як способи трансляції культури. ЮНЕСКО про сутність освіти. Основні завдання педагогіки і функції педагогіки. Народна педагогіка як початковий етап виникнення педагогіки. Педагогічна культура як складова сучасної світової культури. Місце педагогіки серед наук про людину. Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з філософією, психологією, фізіологією та соціологією. Педагогіка – наука, яка розвивається.
Елементи змісту

1.1. Педагогіка (грецьке paidagogike; pais – дитина і ago – водіння, що означає буквально дітоводіння). У Стародавній Греції «педагог» – це часто нездатний до фізичної праці раб, який відводив до школи дітей своїх господарів.

1.2. Існують різні визначення педагогіки: наука про виховання; наука про виховання і навчання, наука про освіту; наука про формування особистості в процесі виховання, навчання та освіти; сукупність наук, у яких досліджуються проблеми, що пов'язані із вихованням, навчанням та освітою та ін. Усі ці визначення відносно правильно характеризують педагогіку як науку. У більш узагальненій формі педагогіку можна охарактеризувати як систему наукових знань, на яких базується опис, аналіз, організація, проектування і прогнозування шляхів удосконалення педагогічного процесу, а також пошук ефективних педагогічних систем, спрямованих на розвиток особистості і життя людини в суспільстві.

1.3. Як видно із цього визначення, у самому широкому значенні об'єктом педагогіки є цілеспрямований педагогічний процес, у якому об'єднуються в цілісність виховання, навчання й освіта, а предметом педагогіки є особистість та її розвиток в умовах педагогічного процесу. Але поняття об'єкта та предмета педагогічного дослідження іноді має більш вузьке значення. Наприклад, у ролі об'єкта може виступати окрема сторона педагогічного процесу, зокрема виховання або навчання, тоді в ролі предмета – дитина та її особистісний розвиток, або певні явища, особливості, відношення тощо. Сучасна педагогіка являє собою сукупність теоретичних і прикладних наук, які мають власні об'єкти і предмети дослідження.

1.4. Основні категорії педагогіки: виховання, навчання, педагогічний процес, освіта, розвиток.

Виховання в широкому смислі – це стихійний або цілеспрямований, особистісно опосередкований вплив з боку інших людей, соціальних груп, суспільства і культури на процеси розвитку людини, на її життєвий потенціал; у вузькому смислі – це цілеспрямований вплив на вихованців з метою формування в них певних цінностей, моральних якостей, соціально значущих форм поведінки, поглядів, переконань, потрібного відношення до людей та світу. Знаходження способів такого цілеспрямованого впливу – одне із завдань педагогіки.

Навчання – спеціально організована, цілеспрямована і керована сумісна діяльність учителів і учнів, що передбачає засвоєння знань, умінь, навичок, формування світогляду, розвиток розумових сил і потенційних можливостей учнів, зміцнення навичок самоосвіти відповідно до визначених завдань. Навчання сприяє формуванню особистості, якісно перетворює життєвий потенціал людини і тому є важливим засобом виховання.

Освіта – соціально-історичний, суспільно організований і нормований процес (і його результат) постійної передачі попередніми поколіннями наступним досягнень розвитку культури, яка у свою чергу є передумовою і результатом освічення людини. Відповідно до документів ЮНЕСКО, освіта не зводиться лише до навчання, сутність її значно ширше – це процес удосконалення здібностей та поведінки людини, завдяки якому вона досягає соціальної зрілості та особистісного становлення. У цій трактовці чітко відзначені: гуманістична цінність освітиу можливостях розвитку і задоволення пізнавальних і духовних потреб людини; соціальна цінність освіти – у значимості освіченої людини для збагачення і розвитку інтелектуального, морального і духовного потенціалу суспільства і держави.

Педагогічний процес – спеціально організована взаємодія педагогів та вихованців (учнів) з метою вирішення завдань освіти, виховання, навчання та розвитку особистості.

Розвиток – незворотне, спрямоване, закономірне змінювання матеріальних та ідеальних об'єктів. Вивчення закономірностей розвитку особистості в процесах виховання, навчання й освіти – найважливіше завдання педагогіки.

1.5. Основні завдання педагогіки: дослідження закономірностей, структури і механізмів процесів виховання, навчання та освіти, їх впливу на розвиток особистості; розробка теорії та методики організації навчально-виховного процесу, його змісту, принципів, організаційних форм, методів та прийомів.

1.6. Цілі педагогіки як науки – пізнання законів та сутності тієї реальності, яку вона вивчає. Відповідно до об'єкта і предмета педагогіки цією реальністю є педагогічний процес й особистість, що розвивається в умовах виховання, навчання й освіти. А тому й основними функціями педагогіки як науки є пізнавання законів виховання, навчання й освіти людей; науково-методична розробка оптимальних і ефективних засобів організації педагогічного процесу. Поряд із цими функціями педагогіка має й інші функції, а саме: пояснення педагогічних процесів та явищ, їх описання, систематизація і прогнозування можливих результатів.

1.7. Коріння педагогічної науки сягають у народну педагогіку, яка не тільки є початковим етапом розвитку педагогіки, але й до сьогодення слугує невичерпним джерелом педагогічного досвіду. Народна педагогіка – заснована на менталітеті й культурі народу історично складена система педагогічних знань і досвіду народу, його домінуючих поглядів на мету, завдання, методи і засоби виховання та навчання.

1.8. Освіта в цілому є історично створеним універсальним засобом трансляції культури від попередніх до наступних поколінь людей. Зв'язок між цим засобом та культурою має зворотний характер: з одного боку, освіта є продуктом розвитку культури; з іншого боку, культура сама є результатом освіти. З розвитком культури людства створювалась його педагогічна культура (культура виховання, навчання, культура людських відносин), яка в процесі свого розвитку збагачує культуру людства, цивілізації та людини. Таким чином, педагогічна культура є одночасно і чинником, і складовою частиною сучасної світової культури.

1.9. Педагогіка – це наука, що постійно розвивається. Вона постійно переглядає та розширює аспекти розуміння своїх основних категорій і, безперервно збагачуючись надбаннями практичного досвіду виховання та навчання, переосмислює принципи й закономірності виховання та навчання, педагогічні методи й технології. Педагогіка начебто слугує двом господарям – суспільству, яке розвивається, та особистості, яка формується, живе і діє в цьому суспільстві.

1.10. Сучасна педагогіка посідає важливе місце серед наук про людину й утворює систему багатьох педагогічних наук, у яких об'єкт і предмет дослідження набувають подальшої конкретизації: дошкільна педагогіка, педагогіка школи, педагогіка вищої школи, військова педагогіка, порівняльна педагогіка, історія педагогіки тощо. Педагогіка в цілому та її розділи пов'язані з психологією, фізіологією, філософією та іншими науками.

Так, педагогіка не може досліджувати процеси виховання, навчання та освіти, не враховуючи закони розвитку психічних функцій (уявлень, пам'яті, уваги, мислення тощо) та їх змін у процесі навчання. Не можна правильно організувати пізнавальну діяльність учнів без знання мотиваційної сфери особистості. Розвиток особистості – це головна проблема педагогіки, але не можна взагалі створити умови для її розвитку, не враховуючи механізми взаємодії її внутрішнього світу із соціальним середовищем. Усі ці та інші питання досліджує психологія, і тому педагог (як учений-дослідник та педагог-практик) не може обійтися без опори на психологічні знання.

Щоб правильно організувати (без ризикованих і помилкових дій, без перевантаження) працю і діяльність дітей, не можна обійтися без знань про особливості розвитку організму дитини, зокрема її вищої нервової системи у різні вікові періоди життя. Ці знання вироблює фізіологія, і без опори на ці знання не можлива ніяка педагогічна діяльність.

Соціологія – це наука про суспільство та процеси його функціонування і розвитку, а виховання, навчання та розвиток особистості здійснюються в певних умовах при взаємодії людини із соціальним оточенням, і тому опора на соціологічні та інші знання край потрібна в педагогічній діяльності, як науковій, так і в практичній.

Особливе значення для педагогіки має філософія, у якій педагог знаходить методологічну основу для наукових досліджень і практичної діяльності. Наприклад, розвиток особистості – це основна проблема педагогіки, а закони і рушійні сили розвитку вивчає філософія, і тут зв'язок педагогіки із філософією прямий. Учення про сенс людського життя, про культуру та її цінності, – усе це важливі питання філософії, яких не може обминути педагогіка. Окрім цього, педагогіка знаходить опору в таких важливих розділах філософії, як матеріалістична діалектика і теорія пізнання (гносеологія) та ін.


Запитання для обговорення і самоконтролю

1. Що являє собою педагогіка як наука? Іноді педагогіку вважають мистецтвом. Що ви самі думаєте з цього приводу? 2. Дайте характеристику об'єкта і предмета педагогіки. Проаналізуйте найважливіші завдання та основні функції педагогіки. 3. Охарактеризуйте основні категорії педагогіки. 4. Як ви можете пояснити, що виховання має соціально-історичний, національний і класовий характер? 5. Які науки утворюють систему педагогіки? 6. Яке значення мають зв'язки педагогіки з психологією, фізіологією, соціологією, філософією та іншими науками?


Тема 2. Педагогічний процес.

Цілісність, сутність І структура педагогічного процесу
Змістова структура теми

Педагогічний процес та його сутність. Цілісний підхід до вирішення завдань виховання, навчання та освіти. Педагогічний процес як система. Основні компоненти педагогічного процесу: педагог, вихованець, зміст, форми і методи організації навчально-виховної роботи, умови, взаємодія із природним та соціальним середовищем. Педагогічна задача як основний елемент педагогічного процесу. Цілеспрямованість педагогічного процесу.
Елементи змісту

2.1. Педагогічний процес був визначений (перша тема) як спеціально організована взаємодія педагогів та вихованців (учнів) з метою вирішення завдань освіти, виховання, навчання та розвитку особистості. Але доцільно дати й інше визначення. Справа у тому, що саме слово «процес» походить від латинського processus, що означає просування. У цьому розумінні педагогічний процес можна визначити як послідовну зміну організаційних дій щодо виховання. навчання та освіти людини, яка теж послідовно просувається в особистісному розвитку.

2.2. Цілісність педагогічного процесу полягає в тому, що виховання і навчання, які утворюють його структуру не функціонують у своїй окремості, що вони всі присутні в педагогічному процесі і у своїй сукупності діють як одне ціле. Відношення між цими компонентами мають діалектичний характер, який полягає в тому, що кожний із них виконує не тільки свою специфічну функцію, але й функції інших елементів. Так, наприклад, виховання не є лише «чистим» вихованням, бо воно містить у собі і навчання. У свою чергу навчання одночасно є і вихованням, бо результатом його є не тільки набуті знання та вміння, але й певні якості особистості. У процесі такого злитого в ціле навчання-виховання відбувається розвиток особистості, і тому йому притаманна розвиваюча функція. Взагалі, цілісність педагогічного процесу обумовлена генеральною освітньою метою – формуванням особистості як цілісного утворення, а також цілісністю історично обумовленого процесу трансляції із покоління в покоління людського культурного досвіду. І все ж таки, в сучасних курсах педагогіки виховання і навчання вивчаються відокремлено одне від одного. Це робиться для того, щоб для повного зрозуміння цілого краще зрозуміти його окремі сторони, які мають свою специфіку.

2.3. Педагогічний процес має структуру, основними компонентами якої є педагоги (вчителі), вихованці (учні), умови виховання (навчання). У структуру педагогічного процесу також входять такі його характеристики: цілі або мета, завдання, зміст, взаємодія та співробітництво педагогів і вихованців, методи, форми та результати навчально-виховної діяльності. Усі ці компоненти пов'язані між собою так, що зміни, які відбуваються з кожним із них, впливають на інші, і тому педагогічний процес в цілому є системою.

Система (гр. systema складене із частин; сполучення) – упорядкована множина закономірно зв'язаних один з одним елементів (предметів, явищ, поглядів, знань тощо), що являє собою певну єдність, що функціонує як ціле утворення.

Педагог (учитель, вихователь) – центральна і головна фігура педагогічного процесу, яка виконує в педагогічному процесі провідну роль. Саме він є безпосереднім організатором навчально-пізнавальної діяльності учнів і виховної роботи з ними. Але значення педагога (учителя) значно ширше цього. Він, перш за все, виступає перед дітьми як представник суспільства і культури, і уявлення дітей про соціальне оточення значно залежать від того, якою людиною є сам учитель. Саме тому вчитель має не тільки володіти предметними знаннями і бути майстром їх викладання, але він має також бути зразком всебічної освіченості, вихованості і культурності.

Вихованець (учень) – друга центральна і головна фігура педагогічного процесу, без якої, як і без вихователя (учителя), педагогічний процес не має сенсу. Разом з педагогом вихованець утворює динамічну систему, у якій їх дії взаємопов'язані і взаємообумовлені у цілісній діяльності. Вплив цих діючих осіб педагогічного процесу один на одного має зворотний характер, і тому вони обидва – і вихователь (учитель), і вихованець (учень) – одночасно виступають у ролі суб'єкта і об'єкта педагогічного процесу.

Педагогічний процес здійснюється в умовах, які можуть сприяти, або перешкоджати його успішному функціонуванню. Умови виховання (навчання) – це не тільки фізичне середовище, у якому протікає педагогічний процес (класна кімната, навчальний кабінет, спортивна зала, природа та ін.). До умов виховання (навчання) слід віднести також характер спілкування, психологічний клімат, «атмосферу» взаємоповаги, порозуміння та співробітництва, духовну та культурну орієнтацію освітнього закладу в цілому, матеріальне та технічне забезпечення тощо.



Цілі або мета педагогічного процесу. Ці два слова – ціль і мета – часто використовуються як синоніми, але між ними є і деяка відмінність. Так, під ціллю процесу слід розуміти вказівку на бажаний результат навчально-виховної діяльності. Під метою ж розуміють те, до чого реально веде ця діяльність. Ці відтінки можна пояснити на прикладі. Кожний процес має мету, бо він до чогось веде. Але якщо процес організований неправильно, то він може привести до нічого. У даному випадку мета (прагнення) процесу не співпадає з ціллю. В іншому випадку, коли процес організований кваліфіковано і приводить до того, що планували його організатори, мета процесу і його ціль – одне і теж.

Зміст педагогічного процесу розроблюється відповідно до цілей виховання, навчання й освіти з урахуванням вікових можливостей вихованців (учнів) і закладається в навчальних планах, програмах і підручниках, планах виховної роботи закладів освіти. Зміст навчально-виховної роботи реалізується за допомогою методів і форм організації навчання і виховання. До методів навчально-виховної роботи відносяться: пояснення, розповіді, лекції, робота з книгою, спостереження, лабораторні, практичні та дослідницькі роботи тощо. Методи роботи передбачають організацію активної роботи вихованців (учнів) щодо розв'язування навчально-пізнавальних завдань. Формами організації навчально-виховної роботи є уроки, факультативні заняття, семінари, практикуми, гурткові заняття, домашня самостійна робота тощо.

Кінцевим компонентом педагогічного процесу є його результати, які виражаються в якісних показниках вихованості та освіченості і виявляються за допомогою спеціальних методів педагогічної діагностики: педагогічного спостереження, бесід, анкетування, зрізів досягнутого рівня засвоєння знань, умінь та навичок тощо.



2.4. Педагогічний процес не обмежується навчально-виховним закладом і виходить у сферу взаємодії із суспільним і природним середовищем, що є необхідною умовою підготовки молоді до майбутнього самостійного життя. Тому набувають значення добрі контакти з батьками учнів, громадськими та молодіжними організаціями, релігійними діячами. Взаємодія навчально-виховного закладу з природним оточенням відбувається в системі екологічного виховання.
Запитання для обговорення і самоконтролю

1. Що таке педагогічний процес? Охарактеризуйте його основні компоненти. 2 У чому виявляється цілісність педагогічного процесу? 3. Чим обумовлений системний характер педагогічного процесу? 4. Розкрийте зміст і сутність кожного компоненту педагогічного процесу. 5. У чому полягає діалектика зв'язків між компонентами педагогічного процесу?


  1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка