Організація методичної роботи на основі моніторингових досліджень



Скачати 153.13 Kb.
Дата конвертації11.04.2016
Розмір153.13 Kb.
Баля Сніжана Анатоліївна,

методист науково-методичного центру організації наукової роботи та моніторингових досліджень Хмельницького ОІППО


ОРГАНІЗАЦІЯ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ НА ОСНОВІ МОНІТОРИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

У статті йдеться про значущість проблеми моніторингових досліджень в організації методичної роботи школи, розглядається вплив моніторингу на підвищення психологічного, методичного та фахового рівня вчителя.



Ключові слова: методична робота, моніторинг, модель моніторингу, професійна компетентність учителя, освітня діяльність.

Постановка проблеми в загальному вигляді. Сучасний загальноосвітній навчальний заклад сьогодні – це складна система, що розвивається у світі динамічних змін у соціально-економічному просторі України. Ці зміни потребують не лише переосмислення завдань школи, але й оновлення управління школою. Одним із механізмів, який сприятиме модернізації управління, контролю якості освіти є моніторинг. Використання моніторингових досліджень у методичній роботі допоможе створити інформаційну систему, систему відслідковування якості освіти та результатів окремих видів діяльності навчального закладу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми. Питання освітнього моніторингу досліджували Т. Волобуєва, В. Гуменюк, Г. Дмитренко, Г. Єльникова, О. Касьянова, Т. Лукіна. У своїх працях Г. Дмитренко розкриває питання вимірювання результативності діяльності учнів і педагогів на основі кваліметричного підходу.

Незважаючи на те, що питання моніторингу освіти глибоко розглядається в науково-педагогічній літературі, проте використання моніторингових досліджень в організації методичної роботи потребує актуалізації на етапі реформування освіти. Саме тому зазначена проблема стала предметом розгляду у нашій статті.



Мета статті – розкрити сутність та особливості організації методичної роботи на основі моніторингових досліджень.

Виклад основного матеріалу дослідження. Проблемою традиційної системи методичної роботи у школі залишається недостатнє впровадження у практичну діяльність діагностування та моніторингу досліджень.

Саме моніторинг є технологічною основою системи управління знаннями, дозволяє накопичувати й обробляти значну кількість даних, що містять сконцентровану й узагальнюючу інформацію і можуть використовуватися для прийняття рішення. Зрештою, моніторингові дослідження допомагають створити систему методичної роботи навчального закладу.

У педагогічній науці існує значна кількість визначень поняття «освітній моніторинг». Г.В. Єльникова зазначає, що освітній моніторинг – це супроводжувальне відстежування і поточна регуляція будь-яких процесів в освіті. Це система, що складається з показників, об’єднаних в еталон, методів їх розробки і постійного спостереження за цими показниками, за станом та динамікою спостережуваного об’єкта з метою його оперативної діагностики, випереджувального визначення його диспропорцій, вироблення та коригування управлінських рішень [3].

Моніторинг – це спеціальна система збору, оброблення, зберігання і розповсюдження інформації про етапи загальної середньої освіти, прогнозування на основі об’єктивних даних динаміки і основних тенденцій її розвитку та розроблення наукового обґрунтування рекомендацій для прийняття управлінських рішень стосовно підвищення ефективності функціонування навчального закладу.

В умовах модернізації національної освіти це є важливим, оскільки дає змогу своєчасно усунути можливі прорахунки та розробити стратегію подальшого розвитку освіти.

Особистісне спрямування освіти зумовлює потребу інтегровано оцінювати її якість, поєднуючи індивідуальні характеристики особистості та педагогічні показники організації навчально-виховного процесу. Тому багатогранна діяльність методичних кабінетів загальноосвітніх навчальних закладів за таких умов потребує постійного пошуку раціональних підходів до оцінювання власних успіхів згідно з поставленою метою, а також прийняття раціональних рішень.

Методична робота є частиною системи неперервної освіти педагогів з метою освоєння ними найраціональніших методів навчання та виховання; підвищення рівня загальнодидактичної та методичної підготовки педагогів до організації та здійснення навчально-виховної роботи; взаємообміну досвідом [5]. На сучасному етапі методична робота ґрунтується на наукових засадах, сприяє розвитку наукового потенціалу педагогічних працівників, допомагає їм визначити конкретну теоретичну ідею, науково обґрунтувати обрані методи навчання. З огляду на вищезазначене, вона має визначитися як науково-методична.

Одним із реальних важелів впливу на покращення навчально-виховного процесу кожної школи зокрема, підвищення якості методичних систем, які використовують педагоги при цьому, є моніторинг. Методисти, адміністрація навчальних закладів опираються у своїй діяльності на такі функції моніторингу, як інформаційна; діагностична; прогнозуюча; управлінська; педагогічна.

Моніторинг методичної роботи в школі передбачає вивчення таких аспектів:

- аналітичне та діагностичне забезпечення планування науково-методичної роботи;

- відповідність планування методичної роботи у річному і перспективному планах роботи;

- організація творчої праці педагогічного колективу над єдиною науково-методичною проблемою;

- диференційований підхід в організації науково-методичної роботи;

- організація роботи з молодими вчителями, впровадження досягнень педагогічної науки та передового педагогічного досвіду;

- упровадження в навчально-виховний процес інноваційних освітніх технологій;

- результативність організації підвищення педагогічної майстерності педагогів: атестація, курсова перепідготовка, самоосвітня діяльність, участь у конкурсах, співпраця з ВНЗ;

- продуктивність та організація дослідницької діяльності: розробка авторських програм, створення навчально-методичного комплексу, участь у роботі творчих груп.

Важливим є створення моделі моніторингу. Модель моніторингу – це модель, що відображає механізм зворотного зв'язку та способи коректування можливих відхилень від запланованих результатів. Саме моніторинг стає технологічною основою системи управління знаннями, дозволяє накопичувати й обробляти значні масиви різних даних, видаючи для прийняття рішення сконцентровану узагальнюючу інформацію. Він, реалізуючи принцип інформаційного забезпечення, перетворюється в основну рушійну силу розвитку управління якістю освіти. Інформаційне забезпечення, що базується на моніторингових дослідженнях, виконує головну суттєву функцію: є мірою єдності кількісного та якісного аналізу освітнього процесу. Зрештою, моніторингові дослідження допомагають створити систему методичної роботи закладу.

Для цього рекомендуємо використовувати результати педагогічної діяльності вчителів за такими напрямками:


  1. Результативність освітньої діяльності.

  2. Розвиток реальних навчальних можливостей учнів.

  3. Організація уроку.

  4. Робота з обдарованими учнями.

  5. Рівень педагогічної майстерності.

Результати моніторингових досліджень за першим напрямком «Результативність навчальної діяльності» включають наступні параметри: середній бал рівнів навчальних досягнень учнів з предмета, якість навчальних досягнень. Одержані показники заносяться до картки вчителя.

За отриманими даними визначається рівень результативності освітньої діяльності педагогів: високий, достатній, середній, низький. Згідно з підсумковим рейтингом, заступник директора складає освітній маршрут для груп учителів:



- низький рівень: сумісний аналіз проблем та утруднень (дидактичний, психологічний аспекти);

- середній рівень: вивчення позитивного досвіду у викладанні предмета;

- достатній рівень: використання інноваційних технологій у викладанні предмета;

- високий рівень: створення проектів моніторингу якості освіти з предмета, узагальнення досвіду роботи.

Основний зміст моніторингу полягає в одержанні інформації про стан освіти з метою прийняття управлінських рішень щодо переведення її на якісно новий рівень.

Освітній моніторинг у навчальних закладах здійснює адміністрація із залученням методичних структур, які організовують управління якістю освіти на кількох рівнях:

- учень (моніторинг навчальних досягнень);

- вчитель (моніторинг педагогічної діяльності);

- навчально-виховний заклад (в системі роботи міського/районного методичного кабінету).

Для сучасного керівника загальноосвітнього навчального закладу моніторинг має стати не просто процедурою, системою, а новим стилем в його науково-педагогічній та управлінській діяльності з оновленим мисленням, яке міститиме в собі неперервні і довготривалі спостереження, аналіз, синтез, порівняння, уміння здійснювати різноманітні інтелектуальні операції, необхідні в різних ситуаціях та умовах, які вимагатимуть і висновків, і узагальнень, поширення інформації і прогнозування динаміки та основних тенденцій розвитку.

Складання методичного забезпечення передбачає:

- складання навчально-календарних планів з усіх предметів відповідно до наукових і педагогічних вимог і принципів;

- відзначення у навчально-календарному плані контрольних зрізів;

- визначення необхідної кількості перевірочних робіт з кожного виду контрольних зрізів;

- проведення для кожного контрольного зрізу відбору задач і на їх основі скласти завдання з урахуванням варіативності, складності, рівнобіжності;

- створення банку перевірочних робіт, що задовольняють вимоги державних стандартів для перевірки якості отриманої освіти; знань з кожної теми; знань окремих частин теми;

- використання методів об’єктивного оцінювання виконаних перевірочних робіт;

- використання методів рейтингової оцінки рівня успішності учнів, рівня педагогічної діяльності вчителів і рівня складності перевірочних робіт;

- використання технологій управління, що діють за принципом відхилення від норми;

- створення банку психологічних тестів, орієнтованих на підвищення якості освіти;

- створення банку анкет для вчителя і учня;

- створення банку діагностуючих матеріалів;

- створення банку індивідуальних творчих домашніх завдань;

- створення банку методичного супроводу уроку в процесі моніторингу;

- укладання інструкції щодо перевірки робіт учнів;

- укладання інструкції обробки результатів перевірки.

Для порівняльного аналізу успішності використовуються такі таблиці:

- ранжирування учнів за предметами, рейтинг учня з предмета;

- ранжирування класу за предметами, рейтинг учителя-предметника;

- ранжирування класу за сумою предметів, рейтинг класного керівника;

- ранжирування школи за предметами, рейтинг методичного об’єднання школи;

Формування мотивації підвищення якості знань передбачає:

- створення банку мотиваційних тестів;

- передбачення морального і матеріального заохочення;

- корекція знань, інструкцій, методик після апробації.



Моніторинг рівня розвитку реальних навчальних можливостей учнів визначається за такими параметрами: пізнавальна сфера (увага, зорова і слухова пам'ять, інтелект); творчі здібності (за Гарднером), особистісні якості (мотивація навчання, правдивість, працелюбність). Інформацію можна занести до картки-профілю рівня розвитку психологічних процесів і особистості учнів, яку заповнюють шкільний психолог, класний керівник і вчителі-предметники.

Неможливо досягти високого рівня навчальних досягнень учнів без відповідного контролю за ходом навчального процесу.

Розв’язання проблем оцінювання навчальних досягнень учнів та оцінювання ефективності навчання здійснюється через такі види освітнього моніторингу:

- за масштабами мети освіти (оперативний, тактичний, стратегічний);

- за етапами навчання (вхідний) або вибірковий, проміжний або навчальний, вихідний або підсумковий);

- за часовою залежністю (попереджувальний, поточний);

- за частотою процедур (разовий, періодичний, систематичний);

- за охопленням об’єкта спостереження (локальний, вибірковий, суцільний);

- за організаційними формами (індивідуальний, груповий, фронтальний);

- за рівнями управління навчально-виховним процесом (керівний, адміністративний, педагогічний).

Аналіз динаміки розвитку найголовніших психологічних процесів, проведеного шкільним психологом за результатами картки-профілю, дає можливість визначити рівень роботи педагогів. На основі отриманих даних організовується методична робота для груп учителів. Педагоги, які мають низький рівень – потребують індивідуальної методичної до­помоги; середній рівень – беруть участь у постійно діючих семінарах із вивчення методик психодіагностики та розвитку найважливіших психологічних процесів; достатній рівень – участь у семінарах з проблем методики розвитку найважливіших психологічних процесів та особистісних якостей учнів; високий рівень – беруть участь у проектуванні розвивальних програм, систематизують матеріали для узагальнення досвіду.

Таким чином, головною метою методичної роботи заданим напрямом є організація педагогічного супроводу особистісно орієнтованого навчально-виховного процесу.

Діагностика за напрямом «Організація уроку» орієнтовно може включати такі алгоритмічні складові: підготовку учнів до сприйняття нового матеріалу, організація навчально-пізнавальної та самостійної роботи учнів, пропедевтика неуспішності (чітке інструктування учнів щодо виконання домашньої роботи та узгодження її обсягу з учителями інших предметів тощо), створення умов для реалізації особистісно орієнтованого навчання, результативність навчання тощо.

Одержана інформація з цього напряму заноситься до рейтингової таблиці вчителів (згідно з орієнтовними критеріями педагогічного рейтингу вчителя) і на основі принципу рівневої диференціації сплановується методична робота для груп учителів:

- вивчення дидактичних аспектів особистісно орієнтованого уроку (підготовка рефератів, доповідей) – для вчителів з низьким рівнем профкомпетентності;

- відвідування системи уроків з метою надання індивідуальної методичної допомоги – для середнього рівня;

- виступи на предметних методичних об'єднаннях (проектування різнотипних уроків та їх самоаналіз) – для достатнього рівня;

- проведення системи «відкритих» уроків з наступним самоаналізом з метою формування ключових життєвих компетентностей – для високого рівня профкомпетентності.

Моніторингові дослідження за напрямом «Робота з обдарованими дітьми» мають на меті виявити ступінь вираження головних домінуючих здібностей учнів, які проявляються в навчально-виховному процесі. Водночас аналіз інформації про результати участі учнів школи у районних, обласних, всеукраїнських предметних олімпіадах, інтелектуальних і творчих конкурсах є показником роботи вчителя. Організовуються такі освітні маршрути для різнорівневих груп педагогів:

- індивідуальна методична робота із проблем стану викладання предмета та формування банку обдарованих – для вчителів із низьким рівнем профкомпетентності;

- підготовка доповідей із проблем діагностики обдарованості, використання творчих завдань для розвитку здібностей учня – для середнього рівня;

- організація самоосвітньої роботи учнів – для достатнього рівня;

- проектування індивідуальних освітніх програм для обдарованих дітей, систематизація матеріалу для узагальнення досвіду – для високого рівня.

Робота за напрямом «Обдаровані діти» дає змогу визначити співвідношення здібностей за кількісним і якісним показниками. Якщо учень має потенційні можливості, задатки в якійсь галузі, їх необхідно підтримувати, розвивати. Завдання методичної служби: сприяти випереджаючому розвитку цих здібностей та формування стійкої потреби до інтелектуальної й творчої діяльності. Отримана інформація допоможе розробити систему зональних вимог і підходів до обдарованих учнів.



Рівень педагогічної майстерності визначається за такими орієнтовними параметрами: безперервна освіта (методологічна грамотність, наявність знань з теорії і практики навчання учнів, розвиток фахових умінь), моделювання та проведення уроків відповідно до реалізації принципів особистісно орієнтованого навчання, документальне оформлення діяльності, виконання правил внутрішнього трудового розпорядку, громадська активність.

Аналіз їх результативності за рейтинговою таблицею педагогів школи сприятиме організації методичної роботи за даним напрямом:

- для вчителів з низьким та середнім рівнем профкомпетентності: допомога у формуванні мотивів саморозвитку;

- із достатнім рівнем: розвиток готовності до самоосвітньої діяльності через участь у реалізації інноваційних проектів;

- із високим рівнем: моделювання самоосвітніх програм, керівництво одним із підрозділів методичної роботи.

За таких умов моніторинг створює ситуацію, за якої сам учитель зацікавлений у належній, об'єктивній оцінці власної праці, визначенні шляху професійного зростання, пошуку нових технологій, проходженні курсів підвищення кваліфікації та відвідування відкритих уроків колег. Результати педагогічного моніторингу враховуються при атестації вчителя.

Загальні відомості моніторингових досліджень за основними напрямами методичної роботи заносяться до підсумкової таблиці та будується графік, що відображає результативність методичної підготовки вчителів.

Робота методичної структури школи щодо моніторингової діяльності полягає у формуванні системи діяльності вчителів з навчальних дисциплін, які нагромаджують базові матеріали для аналізу, і відповідального за моніторингові дослідження, який визначає сукупність критеріїв для визначення ефективності викладання предмету. Це дозволяє уніфікувати вимоги щодо реалізації стратегічних завдань навчально-виховного процесу у школі.

Очікувані результати моніторингу методичної роботи:


  • одержання об'єктивної інформації про рівень якості освіти в школі;

  • одержання об'єктивної узагальненої інформації про стан методичної
    роботи, приймання відповідних рішень і прогнозування розвитку освіти;

  • планування роботи з конкретними групами вчителів щодо вирішення виявлених проблем та укладання рекомендацій як загального характеру, так і для кожного вчителя;

  • підвищення кваліфікації педагогів з окремих методичних проблем;

  • створення ситуації зацікавленості педагогів у незалежній об'єктивній оцінці власної професійної компетенції, пошуку нових інноваційних технологій для викладання навчальних предметів;

  • визначення напрямів та перспектив професійного зростання, зміцнення адекватної професійної комфортності педагогів;

  • оптимальне вирішення проблеми атестації педагогічних працівників.

У ході моніторингу аналізується педагогічна, методична і громадська діяльність учителів.

Адміністрація навчального закладу, методична рада школи визначають основні механізми впровадження моніторингу як необхідної складової навчально-виховного процесу. Їх завдання полягають у:

1. Визначенні проблем освітнього процесу у навчальному закладі.

2. Розробці інструментарію для проведення моніторингу.

3. Обробці та аналізу даних.

4. Виробленню методичних рекомендацій та управлінських рішень.

5. Проведенні корекційної роботи щодо використання методичних рекомендацій.

Підсумковий аналітичний звіт за основними напрямками методичної роботи школи не має обмежуватися констатацією наявного стану об'єкта моніторингу. Він повинен містити аналітичні узагальнення, виявлення тенденцій і відстеження закономірностей, пропонувати зміни, які необхідно запровадити в діяльності методичного кабінету, зазначені стратегічні пріоритети, за якими розвиток методичної роботи прогресуватиме. Ознайомлення із результатами моніторингу методичної підготовки вчителів обов'язково має на меті одержання зворотної інформації про його результативність, на підставі якої удосконалюють обрані засоби та стиль роботи.

Саме завдяки таким видам моніторингових досліджень, відвідуванню уроків, позакласних заходів, проведенню анкетувань серед учнів та батьків, у членів атестаційної комісії складається неупереджена, об’єктивна оцінка рівня кваліфікації, педагогічної майстерності вчителів та й самому вчителеві цікаво отримати визнання власного педагогічного досвіду, адже, як зазначав В.Сухомлинський, «... найглибшим принципом людської натури є пристрасне бажання отримати знання своєї цінності».

Висновки. Отже, якість навчального процесу залежить не тільки від кваліфікації вчителя й рівня підготовленості учнів, але й від якості організації освітнього процесу й управління ним.

Моніторинговий підхід в навчальному закладі надає можливість простежити зміни, які відбуваються в освітньому процесі, матеріали і підстави для порівняння, аналізу, можливість побачити успіхи й недоліки в діяльності педагогічного колективу, внести корективи, спланувати подальшу роботу адміністрації, організувати науково-методичну роботу.


Список використаних джерел та літератури

  1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2002. – 1426 с.

  2. Гуменюк В. В. Експертна оцінка та інноваційний розвиток потенціалу педагогічних працівників у системі науково-методичної роботи / В. В. Гуменюк // Педагогічний досвід як фактор оновлення змісту науково-методичної діяльності в установах і закладах освіти: вектори випереджувального розвитку : тематичний збірник праць / за заг. ред. В. В. Олійника. – Рівне : ПП Лапсюк, 2012. – С. 22-27.

  3. Єльникова Г. В. Наукові основи розвитку управління загальною середньою освітою в регіоні : монографія / Г. В. Єльникова. – К. : ДАККО, 1999. – 303 с.

  4. Єльникова Г. В. Оцінювання якості освіти в загальноосвітньому навчальному закладі на основі проведення моніторингових процедур / Г. В. Єльникова, З. В. Рябова // Практика управління закладом освіти. – 2008. – №8. – С. 20-30.

  5. Десятов Т. М., Коберник О. М., Тевлін Б. Л., Чепурна Н. М. Наука управління загальноосвітнім навчальним закладом : Навчальний посібник / Т. М. Десятов, О. М. Коберник, Б. Л. Тевлін, Н. М. Чепурна. – Харків : Видавнича група «Основа», 2003. – 240 с.

  6. Методична служба – школі // Інформаційно-методичні матеріали на допомогу працівникам освіти. Вип. 4 / Укладачі Ю. В. Буган, О. В. Козловська, Г. Г. Свінних, В. І. Уруський. – Тернопіль : Астон, 2004. – 300 с.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка