Ольга Пулінець Особливості децентралізованої освіти Канади



Скачати 156.58 Kb.
Дата конвертації16.04.2016
Розмір156.58 Kb.
Ольга Пулінець

Особливості децентралізованої освіти Канади

Канада – це країна, досягненням якої є система освіти, що займає друге місце у світі після США. Вона переслідує дві головні цілі: дати людям можливість розвинути свої здібності і забезпечити суспільство знаннями і уміннями, які повинні слугувати його інтересам. Система освіти Канади базується на збалансованому підході до успіхів цих двох не завжди сумісних між собою цілей. Охоплюючи всі аспекти освіти і разом з тим будучи доступною для кожного, канадська система освіти відображає впевненість громадян країни у майбутнє.

Історично так склалося, що питання освіти є компетенцією тільки провінційних законодавчих і виконавчих органів, що є унікальною особливістю канадської конституційної системи. Це означає, що на відміну від інших розвинених країн навчання в Канаді повністю децентралізоване, тобто не має загальнодержавної системи освіти й належить, відповідно до конституції, до сфери виняткової юрисдикції усіх провінцій. Кожна з яких має своє Міністерство освіти, свою особливу систему освіти. Міністри об’єднуються Радою міністрів освіти Канади, яка є консультативним органом. Ці провінційні голови департаментів з освіти встановлюють стандарти, затверджують предмети і фінансують освітні організації.

Канада – це велетенська мозаїка, що акумулює в собі різнобічний досвід різних націй, культур, що складається з тринадцяти окремих освітніх систем із своїми особливостями та специфікою навчальних закладів. Хоча системи освіти окремих провінцій дуже близькі між собою, все ж між ними існують суттєві відмінності, обумовлені географічними особливостями провінцій, їх національним складом і культурно-історичними традиціями.

У Канаді існують дві державні мови – англійська та французька, слід зазначити, що викладання ведеться на кожній із них.

Країна “кленового листка” належить до числа держав, диплом яких високо цінується на міжнародному освітньому ринку. Це не дивно: Канада витрачає на розвиток системи освіти більше коштів, ніж інші розвинені країи (7,1% від ВВП проти середнього показника в 6,1%).

Для канадців вища освіта є дуже важливою, тому що це їх гарант майбутнього успіху. Сучасний рівень дослідження проблеми вищої освіти Канади визначений низкою робіт у яких як російськими, так й українськими вченими розглядалися загальні питання канадської системи освіти ( Дж.Келлі, Л.Булай та ін.), вища освіта в Канаді та її проблеми ( Є.Ізраєлян, Є.Комкова, А.Кубишкін, Т.Грищенко), вища педагогічна освіта (Л .Карпинська, М.Фуллан, М. Шевченко та ін.), реалізація політики полікультурності в галузі освіти, а також окремо розглядалися деякі аспекти діяльності канадських університетів.

Вища освіта Канади представлена такими закладами освіти, як університети, університетські коледжі, суспільні коледжі та коледжі системи CEGEP. У Канаді налічується близько 175 державних і приватних коледжів. У системі професійної освіти навчаються близько 300 тис. осіб. За якістю навчання стежать представники асоціації ACCC (Association of Canadian Community Colleges). Канадські коледжі поділяються на суспільні (Community Colleges), технічні (Technical Institutes) і коледжі системи CEGEP. Сьогодні коледжі та технічні інститути користуються великою популярністю серед канадської молоді.

Основне завдання коледжів – готовити професійні кадри для промисловості й бізнесу. Зокрема, технічні коледжі – це щось на зразок професійно-технічних училищ, студенти яких за короткий час одержують певну інформацію. У коледжі навчаються два роки, у деяких провінціях – три, і більша частина навчального часу проходить не в аудиторіях, а в лабораторіях і майстернях. По закінченню студентів чекають сертифікати й професійні дипломи.

Програми навчання в коледжах протягом двох-трьох років пропонують як вузькоспеціалізовані, професійні курси, так і загальну академічну підготовку. Навчальний план у коледжах більш практичної спрямованості, ніж в університетах. До переваг навчання відносять менші за обсягом групи студентів, можливість навчання за межами студентського містечка, більша кількість лабораторій по відношенню з навчальними аудиторіями, інтерактивне навчання і не такі суворі правила зарахування. Існують програми, які направлені на працевлаштування (Employment-related Programs), що включають стажування і курси підвищення кваліфікації. При коледжах існують відомі центри підготовки спеціалістів (Centres of Excellence), які дають знання з різних галузей, а саме: інформаційної технології, гірничої справи, вивчення навколишнього світу, туризму та готельного менеджменту. Форми навчання денна та вечірня.

Унікальність канадських коледжів полягає в гармонійному співвідношенні загальних і вузькоспеціалізованих знань, які відповідають інтересам національної економічної політики. Коледжі є динамічними закладами, що намагаються відповідати економічним і соціальним потребам сучасного суспільства.

Окрім технічних коледжів, у Канаді ще існують і коледжі системи CEGEP, які переважно функціонують у франкомовній провінції Квебек. CEGEP – це абревіатура французької назви “Коледж загального і професійного навчання (освіти) (College of General and Vocational Education). Коледжі цього типу пропонують для випускників середніх шкіл дворічні загальноосвітні програми до вступу в університет або ж трирічні програми оволодіння технічними спеціальностями для майбутнього працевлаштування.

У Канаді є також так звані суспільні коледжі, які виникли у 60-ті роки XX століття як відповідь на повоєнний демографічний вибух та високу потребу у кваліфікованій робочій силі у зв'язку із розвитком сучасних технологій. Вони не надають академічний ступінь, але навчають студентів за програмою після закінчення середньої школи. Ці навчальні заклади працюють як технікуми, професійні курси або курси підготовки до вступу в університет. Суспільні коледжі пропонують академічні програми, що є “містком” між середньою школою та університетом. У більшості таких коледжів ще з XVIII ст. діють програми співпраці з університетами. Випускники такого коледжу можуть бути відразу зараховані на другий курс університету-партнера.

При багатьох коледжах створені відділення для навчання іноземців англійської мови як іноземній (ESL). Вимоги до вступників залежать від спеціалізації коледжу. Зазвичай необхідно пред’явити атестат про середню освіту й скласти тест TOEFL з результатами 450-500 балів, а також абітурієнту повинно бути не менше 18 років. Деякі інші коледжі можуть вимагати проходження обов’язкових підготовчих курсів (Pre-requisite courses) для підтвердження наявності в абітурієнта необхідних знань або можуть запропонувати, наприклад, замість TOEFL виконати свої тести.

Усі заклади вищої освіти Канади поділяються на “додипломні” і “дипломні” відповідно до законів провінцій. Центральне місце у секторі дипломних вищих закладів освіти належить університетам, хоч є певна кількість акредитованих до такого ж рівня приватних коледжів. Додипломні заклади, а це коледжі, пропонують спрощені програми з професійним спрямуванням і не присуджують академічних дипломів, хоча в деяких провінціях все ж таки є професійні дипломи.

У Канаді університетом називається навчальний заклад освіти, який має право надавати наукові ступені. Перший вищий навчальний заклад в Канаді був заснований ще в 1663 році й мав назву – університет Лаваль. Цей університет є одним із найстаріших вузів на північноамериканському континенті. Перший англомовний вищий заклад освіти країни був заснований у Фредеріксоні у 1785 році. До моменту виникнення Канадської конфедерації (1867 р.) у країні було вже 19 університетів (вісім — в Онтаріо, п'ять — у Новій Шотландії, по три – в Нью-Брансвікі та Квебеці). Конфедерація розширювалась, і в кожній провінції виникали університети, що були організовані за прикладом англійських коледжів і готували, головним чином, юристів, лікарів та священиків. Як правило, кожна нова канадська провінція, що приєднувалася до конфедерації, вже мала відносно сформовану систему освіти чи її основні елементи.

У другій половині XIX століття в канадських університетах розширилася підготовка вчителів, інженерів та спеціалістів сільського господарства. Можна стверджувати, що в першій половині XX століття виникла національна модель канадського університету. Напередодні Другої світової війни в Канаді було вже 28 університетів, найбільшим з яких був Торонтський університет [5, c.65].

Багато вчених розмежовують історію розвитку канадського університету на три етапи.



Перший етап (XVII – початок XIX ст.) – університет був фінансово й ідеологічно залежний від церкви, навчальні програми базувалися на вивченні переважно класичних предметів (античної і римської класики, теології і гуманітарних наук).

Другий етап (XIX - початок XX ст.) – університет відокремився від церкви. Цей етап характеризується модифікацією навчального плану з появою тенденції до утилітарності предметів та збільшення кількості університетів, студентів, з’явилися предмети за вибором, а також пропонувалися для вивчення некласичні предмети, створювалися професійні програми (серед них були програми з підготовки вчителів), вводилися магістерські й докторські програми. Це сприяло виникненню чітких академічних дисциплін, зростанню рівня знань і появі спеціалізації.

Третій етап (кінець XX – початок XXI ст.) – університет став самостійним вищим навчальним закладом. На сучасному етапі в Канаді налічується більше 100 університетів. Найбільше їх розташовано у провінціях Онтаріо та Британська Колумбія. Дипломи цих вищих навчальних закладів високо цінуються, але і навчання в них дуже дороге.

У Канаді немає приватних вищих навчальних закладів, за винятком декількох закритих релігійних ВНЗ. Всі вони на дві третини фінансуються з держбюджету й суспільних фондів. Усі університети входять в Асоціацію університетів і коледжів Канади (AUCC), яка щорічно перевидає офіційний довідник (Directory of Canadian Universities), що містить докладну інформацію про кожний з них.

У канадській системі вищої освіти виокремлюються три категорії університетів: дослідницькі, багатопрофільні та з базовим циклом навчання. Дослідницькі університети – це провідні навчальні заклади країни, які дають можливість здобути будь-який науковий ступінь і мають серйозні докторські програми. Багатопрофільні університети проводять навчання за різними спеціальностями, надають різні ступені та проводять наукові дослідження.

Університети з базовим циклом навчання надають здебільшого ступінь бакалавра, подекуди й магістра. До цієї групи можна віднести університети Акадія, Трент, Вінніпегський та інші [5, c.68].

Сучасні канадські університети мають потужну матеріально-технічну базу, лабораторне оснащення, гарні бібліотеки. Сильною стороною канадської вищої школи є тісний зв'язок науки з практикою. За офіційною статистикою канадська університетська наука створює в країні щорічно 150-200 тис. робочих місць.

Сьогодні у вищих навчальних закладах Канади навчається більше 1,5 млн. студентів, 30 тис., з яких, є іноземці.

Вуз чи коледж у Канаді – це держава в державі, зі своїми правилами, законами, умовами вступу і навчання, порядком сплати і проживання.

При вступі у той чи інший вуз Канади потрібно виконати певні умови, але залежно від провінцій ці умови можуть бути різними. Навчальні заклади, а іноді окремі факультети, встановлюють свої власні стандарти прийому на курс навчання. У той же час навчальні заклади в одній і тій же провінції, як правило, мають однакові вимоги щодо зарахування на навчання, особливо для набуття першої вищої освіти. У Канаді не існує загальнонаціональних вступних екзаменів. Деякі фахові факультети, однак, вимагають складати вступні екзамени з дисциплін, що є у курсі навчання. Атестат про середню освіту є мінімальною, але іноді недостатньою вимогою для вступу до університету. Більшість навчальних закладів або факультетів вимагають від абітурієнта успішного закінчення певних курсів або одержання мінімальних оцінок за попереднє навчання. Прийняття на навчання студентів вимагає від абітурієнта, що йому було 21 рік і щоб мав навчальний потенціал для успішного навчання у вищому навчальному закладі [2, с.22]. Процес зарахування до канадського вузу розпочинається за рік до початку занять. Також в Онтаріо розподіл абітурієнтів децентралізований, у решті провінцій кожен вищий навчальний заклад обирає студентів автономно. Іноземному абітурієнтові потрібно добре володіти хоча б однією з державних мов Канади – англійською чи французькою. Досконало знати дві мови не обов’зково, оскільки існують англомовні, франкомовні та англофранкомовні вузи.

Слід також зазначити, що в університетах існує свобода вибору змісту навчання, тобто поряд зі спеціальними курсами існують спецкурси, які цікавлять молоду людину. У розкладі занять існує також система спеціальних позначень (абревіатури, цифрові позначки), які допомагають студентові зрозуміти, чи може він обрати даний курс, чи ні; скільки триватиме вивчення даного курсу тощо. Наприклад, у розкладі занять студентів факультету освіти педагогічного коледжу університету Саскачеван можна побачити такі скорочення: EDRES 800.3, EDUC 403.3 та інші. Перше скорочення – це назва галузі, до якої належить предмет: освіта (еducation), методи дослідження в галузі освіти (education research methods) тощо. Остання цифра вказує на кількість залікових одиниць, які потрібно отримати за курс. Як правило, це цифра 3, яка означає, що предмет буде читатися протягом одного семестру. Цифри 800 та 403 вказують на номер предмета. Усі курси в університеті пронумеровані за певним принципом. Курси під номерами 800-899 передбачені для студентів, які закінчили рівень бакалаврської підготовки і хочуть продовжити своє навчання з наступним написанням магістерської роботи; номери курсів з 200 до 699 означають, що вони розроблені для студентів, які проходять бакалаврську програму підготовки. Для тих, хто зразу після школи поступив до університету, перша цифра означає рік навчання, для якого призначений даний курс. Для тих, хто не відразу поступив до університету, відлік починається з цифри 200, тобто 200-299, для першокурсників, 300-399 для студентів другого курсу і т. ін. Така система значно спрощує складання студентом особистого плану навчання [4, c.134].

Навчальний рік складається з двох семестрів (осіннього та зимового) і розпочинається у перший вівторок вересня й закінчується у травні або в кінці червня. Є дві екзаменаційні сесії та канікули. Менша частина закладів має три семестри, що рівні по тривалості. У цьому випадку студенти можуть розпочати навчання на початку кожного з трьох семестрів.

Деякі університети мають програми, що дозволяють студентам одержувати академічні знання й у той же час працювати поза університетом на повну ставку. Незважаючи на те, що такі програми триваліші від звичайних програм, вони надають студентам можливість одержати кваліфікацію та цінний досвід роботи за фахом.

Екзамени проводяться традиційними способами, система оцінювання подібна до американської, відрізняючись деталями у різних провінціях. Загалом це рейтингова система: 0 – 100 (прохідний рівень 60) чи оцінки A+…F (Failure).

Навчання у вищих навчальних закладах Канади платне, хоча воно набагато нижче за вузи США і деяких інших країн Заходу. За останніми даними оплата за навчання в Канаді – 7,2 тис. кан. дол. в середньому за рік, по відношенню з 10,3 тис. кан. дол. в суспільних американських вузах та 15,3 – в приватних. Слід відмітити, що оплата за освіту в усьому світі постійно зростає, хоча в Канаді вона і нижча у порівнянні з іншими країнами, всеодно найбільші міста країни, а саме: Монреаль, Торонто, Онтаріо, Британська Колумбія, Квебек, Оттава – мають дещо вищі ціни за навчання від 9 до 15 тис.

Зараз у Канаді досить поширені кредити за навчання. Уряд спонсорує програму студентських кредитів, яка передбачена для студентів, які не мають достатньо коштів, щоб навчатися. За цією програмою студенти отримують кредити із зниженими відсотковими ставками.

Студенти в Канаді за певних умов можуть також отримати стипендію. Необхідно продемонструвати відмінні результати в навчанні, проявити свої лідерські здібності, а також активно брати участь в позааудиторній діяльності, займатися волюнтерством. Крім того, передбачені стипендії за бездоганне виконання письмових робіт за визначеними темами, за значний внесок у дослідницьку діяльність університету, за активну громадську діяльність, студентам з обмеженими можливостями. Розміри стипендій варіюються від 250 до 3 тис. кан. доларів.

У канадських вузах можна отримати диплом трьох рівнів: бакалавр, магістр, доктор.

Диплом початкової вищої освіти – це кваліфікація вищої освіти з присвоєнням ступеня бакалавра після 3-х річного навчання. Для отримання диплома потрібно написати дипломну роботу. Якщо цього не зробити, тоді випускник отримує не диплом бакалавра, а “general degree” - свідоцтво, що він прослухав і склав повний курс університету.

Після отримання диплома “бакалавр” студент може приступити до роботи за спеціальністю, а через декілька років повернутися до університету і знову продовжити навчання, а через два роки отримати ступінь “магістр”.



Диплом магістра – це кваліфікація на аспірантському рівні з присвоєнням магістерського ступеня з дисциплін: учительська справа, інженерна справа, гуманітарна наука і т.д. Щоб отримати диплом магістра, необхідно написати дослідницьку або практичну дипломну роботу. Магістерська відкриває шлях до підготовки та захисту дисертації на звання “доктор”.

Навчання в канадських університетах класичне: щільний графік лекцій, семінарів, безліч tutorials – завдання для самостійної роботи. Однак об’єм завдань частково компенсується вільним вибором. Студент сам може вирішувати, що і коли йому робити. У деяких вузах студент сам може обирати час лекцій і семінарів, складати свій навчальний план, розпорядок дня, вибирати предмети. У розпорядженні студента завжди бібліотеки, лабораторії, студент може також достроково скласти екзамени – у цьому випадку викладач завжди йому допоможе. У канадській системі освіти суворо забороняється списувати під час тестів, екзаменів. За це навіть можуть відрахувати з вузу, якщо це повторюється. Крім того, в університетах Канади не практикується перескладання.



Диплом доктора наук – це вища аспірантська кваліфікація, що надає право присвоїти студентам ступінь “доктора”. Присвоюють такі ступені доктора, як доктор філософії (Phd), доктор музики (DMus), доктор літератури (DLit), доктор наук (DSc) та інші.

Докторська програма триває три роки і включає відвідування занять, науково-дослідницьку роботу і захист дисертації наприкінці навчання. За деякими програмами тривалість навчання може бути 4 або 5 років.

Випускники із ступенем “магістр” чи “доктор” особливо бажані. Вони можуть знайти роботу як в науковій сфері, так і в бізнесі, при цьому працівники, які мають вчений ступінь займають керівні посади. Освітньо-кваліфіковані рівні доктора філософії та доктора освіти обирають ті освітяни, які зацікавлені науковими дослідженнями та викладанням у вищих навчальних закладах.

Набуття академічного статусу в університетах Канади можливо за умов реєстрації суб’єктами навчального процесу за категоріями “Класичний/повний стаціонар” (“full-time”, здобуття як мінімум 1,5 кредитного бала протягом семестру слухачами магістратури), “пролонгований/вечірній стаціонар” (“part-time”, здобуття максимум 1,0 кредитного бала протягом семестру слухачами магістратури), “вечірня форма навчання”(заняття проводять увечері один раз на тиждень протягом навчального року у вересні - квітні, двічі на тиждень у травні – серпні), “дистанційна форма навчання”(здійснення навчального процесу засобами ПК) [1, с.56].

Випускники університетів заробляють, у середньому, на 50% більше порівняно із тими, хто не отримав вишу освіту. Рівень безробітних серед випускників вищих закладів освіти складає лише 4%, тоді як для випускників шкіл – 9%.

Канада як одна з найбільш розвинених країн світу постійно піклується про вдосконалення системи вищої освіти, яка представлена різними видами коледжів, університетів. Вища освіта Канади постійно запроваджує нові засоби, методи, використовує різноманітні технології, інноваційні підходи. Вищі заклади освіти дають громадянам ґрунтовні знання з різних дисциплін, готують висококваліфікованих працівників, забезпечують освітній процес сучасними передовими технологіями, працюють над професійною компетентністю будівників майбутнього. Канадські вузи відомі у всьому світі завдяки якісному викладанню і науковим дослідженням, підготовкою кваліфікованих спеціалістів. Вища освіта в Канаді оптимально відповідає вимогам сучасного динамічного розвиненого світу.


Література

  1. Воронка Г. Додипломна і післядипломна освіта в Канаді та Великій Британії: плюралізм навчально-освітнього процесу // Вища школа. – 2005. – №4. – С.56-60.

  2. Гончаров С.М., Мошинський В.С. Вища освіта України і Болонський процес. – Рівне: НУВГП, 2004. – С.21-25.

  3. Гуревич Р. Вища освіта в Канаді: проблеми та реалії // Вища освіта України. – 2006. – №4. – С. 87-91.

  4. Карпинська Л.О. Сутність та зміст сучасних підходів до формування вчителя-майстра в системі вищої педагогічної освіти Канади кінця XX початку XXI ст. // Наука і освіта: Науково-практичний журнал ПНЦАПН України, – Одеса, 2004. – №4-5. – С.133-137.

  5. Карпинська Л.О. Сучасна система вищої освіти Канади//Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (Зб. наук. пр.). – Одеса, 2004. – Вип.3-4. – С.62-70.

  6. Лаєнз Д. Система професійної підготовки вчителів у Канаді // Освіта і управління. – 1997. – Т.1. №4. – С.163-165.

  7. Руснак І. Підготовка педагогічних кадрів у Канаді на сучасному етапі // Підготовка вчителя початкової школи в умовах нової парадигми освіти: Матеріали міжнар. наук.-меод. конф. 1-2 квітня / Нац. пед. ун-т імені М.П.Драгоманова. – К., 2004. – С.62-64.

  8. Education System in Canada:

http://www.infozee.com/canada/education.htm


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка