Олег Вовк Справжнє християнство або Про що пише біблія Київ 1998



Скачати 374.1 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації26.04.2016
Розмір374.1 Kb.
  1   2   3
Олег Вовк

Справжнє християнство або Про що пише біблія

Київ 1998

Присвячую всім тим хрещеним українцям, які не читали біблії.

Автор.
Ця праця присвячена проблемі ідейно-тематичного змісту Біблії. Сутність Біблії приховано за багатослівними, але малозмістовними масивами тексту. Науковий аналіз змісту Біблії дозволяє виразно показати головні ідеї, які лежать в її основі.

Подані в цій праці ідеї не є новітніми відкриттями. Про них писали античні критики християнства – римський імператор Юстиніан Відступник ("Проти Християн"), філософи Цельс ("Правдиве слово"), Порфирій ("Проти християн") та багато інших. Однак, ці твори з якихось дивних причин, як в радянські часи, так і зараз, є недоступними для широкого загалу.

Цією брошурою ми продовжуємо критику християнства, розпочату видатними українцями Тарасом Шевченком, Лесею Українкою, Іваном Франком та Василем Стусом.
Зміст

І. Призначення Ісуса

1. До кого прийшов Ісус?

2. Ісус і "язичники".

3. Нерозв'язане запитання.

4. Мета Ісуса.

ІІ. Закон Мойсея

1. Десять заповідей.

2. Обіцяний Край або Чи можна вбивати?

3. Злочинна Пасха або "Бог"-дітовбивця.

ІІІ. Пророки і псалтир про месію

1. Пророки.

2. Псалтир.

ІV. Єретичне вчення Савла

1. Хто такий Савл?

2. Нововведення Савла.

3. "Правда" божа.

4. "Закон віри".

5. Християнська класифікація людей.

V. Підвалини справжнього християнства

1. Хто такий Ягве (Єгова)?

2. Хто такий Ісус?

3. Сутність християнства.

Висновки


І. Призначення Ісуса
Центром усього християнського вчення є постать єврея Ісуса ("Христа"). Його прихід привів до перебудови старозавітної релігії євреїв на нову нібито "інтернаціональну" християнську релігію. Щоб правильно зрозуміти християнство, слід насамперед правильно зрозуміти особу єврея Ісуса, а саме, дати відповідь на такі запитання:

- До кого Ісус прийшов?

- Що хотів зробити Ісус на землі?
1. До кого прийшов Ісус?

Ісус в Євангеліях сам говорить про те, до кого він прийшов. Дамо слово Ісусу.



"Я посланий лише до гинучих овечок дому Ізраїлевого" (Матвій, 15, 24)

Сказано ясно і однозначно: Ісус прийшов виключно до євреїв, про що і посвідчив особисто своїм власним словом.

Таке ж особисте свідчення Ісуса знаходимо в таких словах.

"І закликав він дванадцятьох своїх учнів ... і їм наказав, промовляючи: "На путь до язичників не ходіть, і до самаритянського міста не входьте, але ідіть швидше до овечок гинучих дому Ізраїлевого"(Матвій, 10, 1-6).

І далі Ісус застерігає: "... Стережіться ж людей, бо вони на суди видаватимуть вас, та по синагогах своїх бичувати вас будуть."

Очевидно, що йдеться саме про євреїв, бо у язичників синагог не має.

Відповідаючи на запитання Петра, Ісус говорить: "По-правді кажу вам, що коли при відновленні світу, син людський сяде на престолі слави своєї, тоді сядете й ви, що за мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племен Ізраїлевих..." (Матвій, 19, 27-29). Як свідчать послання апостола Павла, язичники суду не підлягають – вони погинуть всі підряд буз будь-якого суду, коли прийде месія: "Котрі бо згрішили без Закону, ті без Закону і загинуть, а котрі згрішили в Законі, приймуть суд за Законом" (Павло до Римлян, 2, 12).

Ісус і не збирається ні сам, ні через учнів судити під час другого пришестя будь-кого, крім "племен Ізраїлевих" – євреїв. "Язичники" просто будуть понищені єврейським "богом" без суду.

Таким чином, Ісус не лише спрямовує свої зусилля на допомогу євреям, він прямо забороняє учням йти до неєвреїв. Отже, ми є свідками звичайнісінького єврейського націоналізму – сіонізму.


2. Ісус і язичники.

Якщо Ісус прийшов лише до євреїв, то яким було його ставлення до "язичників", тобто неєвреїв? Читаємо Євангелія.



"І ось жінка одна хананеянка ... заголосила до нього й сказала: "Змилуйся надо мною, господи, сину Давидів, – демон тяжко дочку мою мучить!"

А він їй не казав ані слова. Тоді учні його, підійшовши, благали його та казали:"Відпусти її, бо кричить услід за нами!"

А він відповів і сказав: "Я посланий лише до овечок гинучих дому Ізраїлевого"... А вона, підійшовши, уклонилася йому та й сказала: "Господи, допоможи мені!" А він відповів і сказав: "Не годиться взяти хліб у дітей і кинути собакам"... Вона ж сказала: "Так, господи! Аже ж і собаки їдять ті кришки, що падають зі столу їх панів". Тоді відповів і сказав їй Ісус: "О, жінко, твоя віра велика, – нехай буде тобі, як ти хочеш!" (Матвій, 15, 22-28).

Цей же епізод в дещо іншому викладі знаходимо і в Євангелії від Марка (Марк, 7, 25-29):



"... жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, ... прийшла та й припала до ніг йому. А ця жінка грекиня була родом... Вона стала благати його, щоб із дочки її демона вигнав. А він їй сказав: "Дай, щоб перше наїлися діти – не годиться забрати хліб у дітей і кинути собакам!" А вона йому у відповідь каже: "Так, Господи! Але навіть собаки їдять під столом кришки від дітей"... І він їй сказав: "За слово оце йди собі – демон вийшов із твоєї дочки!".

Отже, євреї (овечки дому Ізраїлевого) для єврея Ісуса – діти, а не євреї – собаки. Дуже виразне порівняння! Неєврейці, яка з горя за дочку визнала себе собакою, що підбирає крихти з єврейського столу, надав допомогу. А до того байдуже сприймав приниження нещасної жінки, відмовлявся їй допомогти. Добрий моральний ідеал для "милосердних" християн. Дуже цікава ілюстрація "загальнолюдської" християнської моралі.

Не лишається ніяких сумнівів, що Ісус прийшов виключно до євреїв і ні до кого більше. "Син божий" не може не знати, до кого він прийшов. Ті, хто стверджує, що Ісус прийшов до всіх людей, мають його за брехуна або блазня, бо лише брехун, знаючи, що він прийшов до всіх людей, може прилюдно заявляти, що він "прийшов лише до гинучих овечок дому Ізраїлевого".
3. Нерозв'язане запитання.

Євангелія, однозначно стверджуючи, що єврей Ісус прийшов виключно до євреїв, містить також незрозумілі твердження, які викликають запитання. Відповідей на ці запитання в Євангеліях не знаходимо. Наведемо ці незрозумілі на перший погляд вислови.

З’явившись після смерті та "воскресіння" своїм учням, єврей Ісус говорить: "Ідіть і навчіть всі народи, хрестячи їх во ім’я Отця..." (Матвій, 28, 19) або "Ідіть по всьому світу та всьому живому Євангеліє проповідуйте!" (Марк, 16, 15).

Таким чином, Ісус прийшов лише до євреїв, а учнів своїх посилає проповідувати до "всіх народів". ЧОМУ?

На це просте запитання не знаходимо простої відповіді. Майстри обману віками шліфували Біблію, щоб зробити відповідь на це запитання недоступною, засипати її сміттям пустопорожніх за змістом багатосторінкових текстів, облудним хитромудрим філософствуванням.

Однак відповідь знайти можна, і вона є в цій праці. Щоб отримати відповідь на поставлене запитання, з’ясуємо мету, з якою Ісус почав свою діяльність на землі Ізраїля.


4. Мета Ісуса.

Відповідь на це запитання отримуємо з уст самого Ісуса. Читаємо Євангелія.



"Не подумайте, ніби я руйнувати Закон чи пророків прийшов. – Я не руйнувати прийшов, але виконати. По правді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, аж поки не збудеться все" (Матвій 5, 17-18).

Вже після "воскресіння", з’явившись учням, Ісус говорить їм: "Потрібно, щоб виконалось усе, що про мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане" (Лука, 24, 44).

Таким чином, єврей Ісус прийшов до Ізраїля, щоб виконати Закон і Пророків та все, що про нього в Псалмах проголошено.

Отже, наш пошук відповіді на, здавалося б, невелике протиріччя Євангелій, ускладнюється. Доведеться розібратися в цілях Закону і Пророків та в тому, що провіщає Псалтир про Ісуса.


II. Закон Мойсея.
Закон Мойсея викладено в п’яти книгах Мойсеєвих (Буття, Вихід, Левіт, Числа, Второзаконня), які ще називають П’ятикнижжям або Торою (на івриті – "наука"). Не весь зміст Тори названо законом, а лише частину її положень. З’ясуємо, які положення Тори є законом.

Словом "закон" в Торі названо окремі вказівки, які Ягве (єврейський "бог") давав Мойсею. Якщо проаналізувати зміст П’ятикнижжя, то можна виявити такі закони.

1. Десять заповідей Ягве єврейському народу.

2. Закон про Край Обіцяний.

3. Закон про Паску.

4. Закони релігійного служіння.

5. Судові закони.

Закони релігійного служіння та судові закони не містять в явному вигляді вказівок на суспільно-політичний ідеал Біблії в аспекті ставлення до інших народів. Тому розглянемо лише перших три закони.


1. Десять заповідей.

Заповіді викладено в книзі Вихід, глава 20. Наведемо їх.



1. "Нехай не буде тобі (кожному єврею – О.В.) інших богів передо Мною" (Вихід, 20, 3).

2. "Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді та під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо я – господь, бог твій, бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить мене і хто тримається моїх заповідей" (Вихід, 20, 4-6).

3. "Не призивай імення господа, бога твого, надаремно, бо не помилує господь того, хто призиває його надаремно" (Вихід, 20, 7).

4. "Пам’ятай день суботній, щоб святити його! Шість днів працюй і роби всю працю свою, а день сьомий – субота для господа, бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість днів творив господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому поблагословив господь день суботній і освятив його" (Вихід, 20, 8-12).

5. "Шануй батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку господь, бог твій дає тобі!" (Вихід, 20, 12).

6. "Не вбивай!" (Вихід, 20, 13).

7. "Не чини перелюбу!" (Вихід, 20, 14).

8. "Не кради!" (Вихід, 20, 15).

9. "Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!" (Вихід, 20, 16).

10. "Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!" (Вихід, 20, 17).

В 9-й та 10-й заповідях вживається поняття "ближній". Хто ж мається на увазі під "ближнім" і чим цей "ближній" відрізняється від "дальнього"? Ніде не знаходимо, щоб Ягве, говорячи до Мойсея, вживав слово "дальній", але він вживає інше слово – "чужинець". Отже, в Біблії в словах Ягве зустрічаємо два слова, які протистоять одне одному: "ближній" і "чужинець". Як це не дивно, прямого визначення "ближнього" в Біблії не знаходимо. Спробуймо розібратися, що означає це слово.

Смисл слова "ближній" як протилежність слову "чужинець" постає в епізоді про здійснений євреєм Мойсеєм злочин. Наведемо його.

"І побачив він єгиптянина, що бив єврея з братів його. І озирнувся він туди та сюди, і побачив, що нікого нема, – та й убив єгиптянина, і заховав його в пісок.

І вийшов він другого дня, – аж, ось сваряться двоє євреїв. І сказав він несправедливому: "Нащо ти б’єш свого БЛИЖНЬОГО?"

А той відказав:"Хто тебе настановив за начальника та за суддю над нами? Чи ти думаєш убити мене, як ти вбив був єгиптянина?" І злякався Мойсей ... І втік ..." (Вихід, 2, 11-15).

Отже, чужинця (єгиптянина) Мойсей вбив, а ближнього (єврея) намагався виховувати, але злякався і втік. Немає ніякого сумніву, що "ближній" в заповідях – це одноплемінник, єврей.


2. Обіцяний Край або Чи можна вбивати?

Але одразу постає ще одне запитання: заповіді 6-8 стосуються всіх людей, чи лише євреїі? Розберемося в цьому.



Заповідь 6. "Не вбивай!" Коли євреї прийшли в Обіцяний Край, з гір Евал та Гарізім ними було виголошене прокляття порушникам Закону Мойсеєвого (Второзаконня, 27, 24). Одне з проклять звучить так: "Проклятий той, хто вбиває свого ближнього потаємно!" Отже, проклинається лише вбивця ближнього, на вбивць чужинця прокляття не насилається. На того, хто вбиває відкрито, прокляття насилати не треба – його ловлять і карають за законом.

Численні вбивства, до яких закликає євреїв Ягве для того, щоб очистити для "свого народу" Край Обіцяний визначаються не як вбивства, а як виконання волі Ягве, як здійснення його наказу.

Ягве говорить: "Коли господь, бог твій, уведе тебе до того Краю, куди ти входиш, щоб заволодіти ним, то він вижене численні язичницьки народи перед тобою: хіттеянина, і гіргашеянина, і амореянина, і хананеянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина – сім народів, численніших та міцніших за тебе. І коли дасть їх господь, бог твій, тобі, то ТИ ЇХ ПОНИЩИШ..., І НЕ БУДЕШ ДО НИХ МИЛОВЕРДНИМ" (Второзаконня, 7, 1-2).

Особливо привертає увагу знищення царя Сигона і його народу, яке було здійснене за межами Обіцяного Краю. Розглянемо цей характерний уривок.

Єврейські посли просили царя Сигона пропустити їх через його землю і продати їм їжу. "Та не хотів Сигон, цар хешбонський, дати їм перейти через свою землю, бо ГОСПОДЬ, БОГ ТВІЙ (Ягве – О.В.) ЗРОБИВ ЗАПЕКЛИМ ДУХ ЙОГО, ТА ОЖОРСТОЧИВ ЙОГО СЕРЦЕ, ЩОБ ДАТИ ЙОГО В РУКУ ТВОЮ... І дав його нам господь, бог наш, і ми побили його й синів його та весь його народ ... чоловіків, і жінок та дітей, нікого не позоставили ми" (Второзаконня, 2, 26-33). Тобто, Ягве провокував народи, з якими доля зводила євреїв, на непоступливість або агресивність, щоб дати євреям підстави звинуватити ці народи в завданні шкоди "божому задуму" та знищити їх.

Таким чином, заповідь не вбивати має численні застереження. Вона головним чином стосується взаємин єврея з євреєм. За вбивство єврея існувало суворе судове покарання, звичай помсти та прокляття. Масові вбивства в Краї Обіцяному розглядаються не як вбивства, а як служіння "богу". І якщо вже ніяких підстав убивати нема, то виявляється, що Ягве провокує "чужинців" на агресію або нехтування інтересами євреїв і євреї мають право цей народ знищити. Логіка така: бажання євреїв – це воля Ягве, перешкоджання євреям – це перешкоджання волі "бога" Ягве, а знищення тих, хто наважується перешкоджати Ягве, не є вбивством в біблійному розумінні.

Отже, Варфоломіївська ніч, коли "істинні духовні юдеї" (католики) вбивали тисячі "неістинних", які стали на перешкоді задумам Папи Римського, є подією цілком в дусі Біблії. Отака "загальнолюдська" мораль.
3. Злочинна Пасха або "Бог"-дітовбивця.

Ягве постає в Біблії як кривавий демон, який насолоджується дитячою кров’ю. Читаємо книгу Вихід.



"Оце Аарон і Мойсей, що господь говорив їм: "Виведіть Ізраїлевих синів з єгипетського краю..." (Вихід, 6, 26).

"І сказав господь до Мойсея: ... я вчиню запеклим фараонове серце, і помножу ознаки мої та дива мої в єгипетськім краї" (Вихід 6, 26).

Отже, Ягве навмисно провокує фараона не відпускати євреїв, щоб був привід демонструвати свої криваві "дива".

Через Мойсея Ягве ("бог-отець") передає євреям наказ про Пасху:

"У десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня... І нехай пильнують його до чотирнадцятого дня цього місяця. І заколе його цілий збір ізраїлевої громади на смерканні. І нехай ВІЗЬМУТЬ ТІЄЇ КРОВІ, І НЕХАЙ ПОКРОПЛЯТЬ НА ОБИДВА БОКОВИХ ОДВІРКИ, І НА ОДВІРОК ВЕРХНІЙ у тих домах, що будуть їсти його в них... А їсти його будете так: стегна ваші підперезані, взуття ваше на ногах ваших, а палиця ваша в руці вашій, і будете ви їсти його в поспіху. ПАСХА ЦЕ ДЛЯ ГОСПОДА!

І перейду я тієї ночі в єгипетськім краї, і ПОВБИВАЮ В ЄГИПЕТСЬКІЙ ЗЕМЛІ КОЖНОГО ПЕРВОРІДНОГО ВІД ЛЮДИНИ АЖ ДО СКОТИНИ... І БУДЕ КРОВ НА ОДВІРКАХ ЗНАКОМ, ЩО ТАМ ВИ – І ПОБАЧУ ТУ КРОВ, І ОБМИНУ ВАС. І не буде між вами згубної порази, коли я вбиватиму в єгипетськім краї. І стане той день для вас пам’яткою, і будете святкувати його, як свято для господа на всі роди ваші. Як постанову вічну будете святкувати його!" (Вихід, 12, 3-14).

"Пасха" на івриті означає "перескакування", тобто обминання того дому, одвірок якого помащено кров’ю пасхального ягняти. Ось як каже про це Мойсей своїм одноплемінникам: "І перейде господь ударити Єгипет, і побачить ту кров на одвірку горішнім і на двох одвірках бічних, – і обмине господь ті двері, і не дасть згубникові ввійти до ваших домів, щоб вдарити" (Вихід, 12, 23).

Ось як описує Біблія цей кривавий злочин: сталося в половині ночі, і вдарив господь в єгипетськім краї кожного перворідного, від перворідного фараону, що сидить на своєму престолі, аж до перворідного полоненого, що в тюрмі, і кожного перворідного худоби. І встав фараон уночі, він та всі раби його, та весь Єгипет. І знявся великий зойк в Єгипті, бо не було дому, щоб не було там померлого!" (Вихід, 12, 29-30).

Християни на Пасху на одвірках ставлять хрестик. Для чого? Щоб, коли нібито вдруге прийде месія єврей Ісус на землю, і почне вбивати невинних людей, не зачіпав вірних йому "духовних юдеїв" – християн.

Таким чином, з року в рік євреї та їхні духовні спадкоємці (християни) чекають на свої найбільше свято чергового дива "божого"– масового людовбивства.

Ось такий він, закон про Пасху, який діє по сьогодні. Який же моральний рівень повинен мати "істинний християнин", що в наш час цілу ніч пильнує з любов’ю до Ісуса – посланця кривавого демона Ягве з потаємною надією на приход цього ката, який для блага юдеїв розправиться з кожнім, хто не хоче їм підпорядковуватися, заливши землю кров’ю.


ІIІ. Пророки і псалтир про месію.
Ісус пришов виконати не лиши Закон, про який йшлося в минулій главі. Він прийшов виконати все, що сказали пророки, та все те, що написано про месію у Псалтирі. Ісус сам говорить про це так: "Не подумайте, ніби я руйнувати Закон чи пророків прийшов, – я не руйнувати прийшов, але виконати" (Матвій, 17, 17).

З’явившись своїм учням у Єрусалимі після свого "воскресіння", Ісус повчав їх. "Це слово, що казав я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалося усе, що про мене в законі Мойсеєвім, та у пророків, і у Псалмах написане" (Лука, 24, 44).

Звернемося до змісту Пророків і Псалтиря.
1. Пророки.

Біблійні пророки діляться на великих пророків (Ісая, Єремія та Єзекіїль) і малих пророків (13 осіб). Насамперед розглянемо, що писали великі пророки про месію та його царство.

У книзі пророка Ісаї про месію та його завдання пишеться в главах 7, 9,42, 49, 50, 53, 59, 60, 61 та інших. Розглянемо зміст цих пророцтв.

В пророцтвах Ісаї йдеться про те, що в роду Давида діва дивом зачне дитя – знак від "бога", який зробить його "заповітом народові (єврейському – О.В.), за світло язичникам" (Ісая, 42, 6). Буде ця особа царем Ізраїля і здійснить волю Ягве (духовна сутність, яку євреї нарекли "богом"). Що ж станеться, коли прийде месія – єврей Ісус? Читаємо пророцтва Ісаї:



"І встануть чужинці та й пастимуть ваші отари, і сини чужинця будуть вам рільниками та вам винарями! І будуть вас кликати: господні, священики, будуть казати на вас: слуги нашого бога! ВИ БУДЕТЕ ЇСТИ БАГАТСТВО НАРОДІВ, і їхньою славою будете славитись" (Ісая, 61, 5-6).

"І мури твої (Єрусалимові – О.В.) побудують чужинці, а їхні царі тобі будуть служити, бо в запалі гніву свого я був уразив тебе, а в своїм уподобанні змилуюся над тобою! І будуть постійно відкриватися брами твої, – ані вдень, ні в ночі не замкнуться вони, щоб приносити до тебе багатства народів, і їхні царі щоб були припроваджені. Бо ПОГИНУТЬ НАРОД ТА ТЕ ЦАРСТВО, ЩО НЕ СХОЧУТЬ СЛУЖИТИ ТОБІ, – і ці народи понищені будуть зовсім" (Ісая, 60, 10-12).

Ягве устами Ісаї звертається до єврейського народу:



"Ось я підніму свою руку до людей, і піднесу до народів прапора свого – і позносять синів твоїх в пазусі, а дочок твоїх поприносять на плечах. І будуть царі за твоїх вихователів, а їхні цариці – за няньок твоїх. Лицем до землі вони будуть вклонятися тобі та ЛИЗАТИМУТЬ ПИЛ ТВОЇХ НІГ, і ти пізнаєш, що я – то господь... " (Ісая, 49, 22-23).

Пророк Єремія значно менше приділяє уваги царству месії, ніж Ісая. В книзі пророка Єремії (глава 33) йдеться про помилування євреїв та повернення їм долі богообраного народу.

Пророк Єзекіїль описує майбутнє Ізраїля, мало згадуючи інші народу (глави 34-37, 39-48). Привертає до себе увагу лише опис території Ізраїля, яка явно в кілька разів перевищує сучасну. Віруючий єврей навряд чи сприймає це інакше, ніж наказ Ягве про захоплення Ізраїлем земель своїх сусідів. Також Єзекіїль систематично нагадує, що євреї – народ, обраний Ягве між усіма народами землі.

Серед малих пророків знаходимо цікаві відомості про суспільний устрій, який буде запроваджено месією. Наведемо уривки з пророцтв малих пророків Міхея і Огії.



"І підуть численні народи та й скажуть: Ходімо, і вийдімо на гору господню та до дому Якового, і він буде навчати доріг своїх нас, і ми будемо ходити стежками його. Бо вийде Закон із Сіону, а слово господнє – із Єрусалиму. І він буде судити численні племена, і розсуджувати буде народи міцні аж у далечині" (Міхей, 4, 2-3)

Ніяк не може єврейський Ягве позбутися бажання судити "чужинців".



"І Яковів залишок (євреї – О.В.) буде між людьми, серед численних народів, як лев між лісною худобою, як левчук між отарами овець, – що як він переходить, то топче і шматує, і немає нікого, хто б зміг урятуватися" (Міхей, 5, 7).

Через Міхея Ягве провіщає, що народи всі на землі не є вільними, а повинні слухатися волі Ягве, яку проголошують євреї. Хто не слухатиме, той буде знищений. Причому ця безпідставна агресія Ягве (яка на землі здійснюється руками богообраного єврейського народу) з якихось незрозумілих причин названа "помстою" (тобто, відплатою):



"І в гніві та в лютості помсту вчиню над народами, що мене не послухались!" (Міхей, 5, 14).

"Народи побачать оце ("дива", які творитиме Ягве – О.В.), і посоромлені будуть при всій своїй силі, руку покладуть на уста, їхні вуха оглохнуть. Будуть порох лизати вони, як той гад, як плазюче землі, повилазять з дрижанням з укріплень своїх, вони будуть тремтіти перед господом, богом нашим, і будуть боятися тебе (єврейського царя і месію Ісуса Христа – О.В.)!" (Міхей, 7, 16).

Пророк Огія також виказує "божу" ненависть до не-євреїв (гоїв).



"Я затрясу небо та землю, і поперевертаю трони царств, і повигублю силу поганських царств, і поперевертаю колісниці та тих, хто їздить у них, і попадають коні та їхні верхівці, побиті мечами один одного" (Огія, 2, 21-22).

Таким чином, у пророків проявляється все те ж патологічне бажання юдеїв панувати над всіма народами, знущаючись над ними та тішачись своєю владою.


2. Псалтир.

Псалтир – це зібрання пророцтв, молитов та розповідей, виголошених царем Давидом.

Оскільки Ісус посилається на псалми про себе, то нас цікавлять в Псалтирі лише пророцтва про месію. Уважно вчитаймося в них.

Псалом 2.



(Пророцтво про царство "сина божого".)

Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?

Земні царі повстають, і князі нараджуються разом

на господа та на його помазанця:

"ПОРОЗРИВАЙМО МИ ЇХНІ КАЙДАНИ,

І ПОСКИДАЄМО ІЗ СЕБЕ ЇХНІ ПУТА!"

Але той, хто на небесах пробуває – посміється,

владика їх висміє!

Він тоді в своїм гніві промовить до них,

і настрашить він їх у своїм пересерді:

"Я ж помазав свого царя на Сіон, святу гору свою,

я хочу звістити постанову:

Промовив до мене господь:

ти мій син, я сьогодні тебе породив.

ЖАДАЙ ВІД МЕНЕ,– І ДАМ Я НАРОДИ ТОБІ, ЯК СПАДЩИНУ ТВОЮ,

ВОЛОДІННЯ Ж ТВОЄ– АЖ ПО КІНЦІ ЗЕМЛІ!

ТИ ЇХ ПОВБИВАЄШ ЗАЛІЗНИМ ЖЕЗЛОМ,

ПОТОВЧЕШ ЇХ, ЯК ПОСУД ГОНЧАРСЬКИЙ"...

А тепер – помудруйте, царі,

Навчіться ви, судді землі:

Служіть господеві зо страхом, і ридайте з тремтінням!

Шануйте сина, щоб він не розгнівався,

і щоб вам не загинути в дорозі,

бо гнів його незабаром запалиться.

Блаженні всі, хто на нього надіється.

Отже, Ягве замахнувся на те, щоб тримати в кайданах весь світ, і виконавець цього злочинного задуму – месія Ісус. Подібні нахабні замахи на волю інших народів поширені по всьому Псалтирю. Читаймо їх:



"І в величності своїй (звертання до месії – О.В.) сідай,

та й верхи помчися за справи правди,

і лагідності та справедливості, –

і навчить тебе страшних чинів правиця твоя!

Твої стріли нагострені, –

а від них перед тобою народи попадають, –

у серце царських ворогів" (Псалом 45, 5-6).

"Вороги"– це ті, хто "незаконно" хоче скинути з себе кайдани Ягве. Точне визначення своїх ворогів дає сам Ісус. Читаємо його слова в Євангелії: "Хто не зо мною, той супроти мене" (Матвій, 12, 30). Отже, "ворог"– це той, хто не виконує накази єврейського демона Ягве та його посланця Ісуса.



"Замість батьків твоїх будуть сини твої (месії – О.В.), –

ЇХ ПО ЦІЛІЙ ЗЕМЛІ ТИ ПОСТАВИШ ВОЛОДАРЯМИ.

Я буду ім’я твоє згадувати по всіх поколіннях,

Тому-то народи по вічні віки тебе славить будуть!" (Пс. 45, 17-18)

Отже, сини єврейського месії, за облудним "пророцтвом" Давида, нібито будуть володарювати по всій землі.



"І він (месія – О.В.) запанує від моря до моря,

і від ріки (Євфрату) аж до кінця землі!

Мешканці пустель на коліна попадають перед обличчям його,

а його вороги (всі, хто не з ним – О.В.)

будуть порох лизати ..." (Пс. 72, 9)

"Промовив господь (Ягве – О.В.) господеві (месії – О.В.) моєму?:

"Сядь праворуч мене, доки не покладу я твоїх ворогів (хто не хоче бути твоїм рабом – О.В.)

за підніжки ногам твоїм!"

Господь із Сіону пошле силу свою, –

пануй ти поміж ворогами своїми!" (Пс. 110, 1-2)

Завершується цей кривавий псалмовий шабаш картиною уявного фантастичного знищення та покарання тих, хто не схотів коритися юдеям.



"Хай радіють у славі святі,

хай співають на ложах своїх,

прославлення бога на їхніх устах,

а меч обосічний – у їхніх руках,

щоб чинити між племенами помсту (за те, що не хотіли коритися юдеям – О.В.),

між народами – кару,

щоб їхніх царів пов’язати кайданами,

а їхніх вельмож – ланцюгами,

щоб між ними чинити суд написаний!" (Пс. 149, 5-6).

В усіх наведених уривках очевидним є прояв вже описаного суспільно-політичного ідеалу Біблії – панування юдеїв над світом шляхом знищення еліти всіх народів, заміни її юдеями та поневолення, духовного і фізичного, простих людей. Власне, суспільно-політичний аспект біблійного вчення той же, що і в "Протоколах сіонських мудреців" та інших документах, які викривають єврейський шовінізм та людоненависництво його носіїв.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка