Офіційного опонента кандидата історичних наук, старшого викладача Іщук Ольги Віталіївни



Скачати 98.11 Kb.
Дата конвертації11.09.2017
Розмір98.11 Kb.
ВІДГУК

офіційного опонента кандидата історичних наук,

старшого викладача Іщук Ольги Віталіївни

на дисертацію Луцана Ігора Васильовича

«Специфіка відносин державних органів влади з релігійними організаціями у Чернівецькій області (1991-2010 рр.)»,

поданої на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

за спеціальністю 09.00.11 – релігієзнавство

На початку 90-х рр. ХХ ст. Україна опинилась в епіцентрі важливих суспільних трансформацій, що в подальшому визначили тенденції розвитку національної духовної культури і незалежної української демократичної держави. Одночасно з яскравим спалахом національного життя почало оживати, набувати нових проявів і релігійно-духовне життя. Відродження храмів, збільшення кількості релігійних громад різних конфесій, створення церковних і церковно-громадських організацій просвітницького та доброчинного спрямування – це все результат безперечної демократизації суспільного життя України, у тому числі й релігійного. Природньо, що серед процесів, які визначають нову якість духовного життя суспільства, значне місце посідають зміни у стосунках між державою та релігійними організаціями. Зокрема, відбуваються глибокі процеси переосмислення суспільної ролі релігійно-церковних організацій й сутності самих державно-церковних відносин. Державна політика у сфері релігійно-церковних відносин в Україні й сьогодні перебуває у стані пошуку оптимальної моделі, основою якої має стати як врахування національних традицій і досвіду, так і сучасної конфесійної ситуації, та вимог міжнародного права. У цьому контексті, а також з огляду на важливість стабілізації міжконфесійних відносин, запропонована постановка проблеми в дисертаційному дослідженні Луцана Ігора Васильовича «Специфіка відносин державних органів влади з релігійними організаціями у Чернівецькій області (1991-2010 рр.)» видається актуальною з науково-теоретичної і практичної точок зору. Вона сприятиме гармонізації державно-церковних відносин та напрацюванню ефективних механізмів співпраці конфесій з урядовими, державними та громадськими інституціями не тільки на Чернівеччині, а й в Україні загалом..

Дисертаційна робота виконана відповідно до науково-дослідної теми кафедри культурології, релігієзнавства і теології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича «Суспільно-культурні та етнорелігійні фактори у контексті євроінтеграційних процесів: світлоглядно-ціннісні та практичні виміри» (номер державної реєстрації 011511001037) та спрямована на розв’язання завдань держбюджетного наукового проекту Міністерства освіти і науки України 71.800 «Роль етноконфесійних взаємовідносин транскордонних регіонів (Буковина, Галичина) в євроінтеграційних процесах: суспільно-практичний вимір».

У вступній частині дисертації та автореферату у відповідності з кваліфікаційними вимогами, визначено всі належні характеристики роботи: актуальність теми, її зв’язок з науковими програмами, мета і дослідницькі завдання, предмет і об’єкт дослідження, хронологічні та географічні межі роботи, її методологічна основа, наукова новизна, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, зазначена їх апробація.

У побудові структури дисертаційної роботи застосовано проблемно-хронологічний підхід, що дозволило автору сконцентрувати увагу на ключових аспектах теми, якими є відносини владних структур з релігійними конфесіями Чернівецької області впродовж 1991-2010 рр., правові й соціальні колізії функціонування релігійних організацій краю в умовах поліконфесійності, форми та принципи державно-конфесійних відносин в області.

У першому розділі «Взаємини державних органів влади з релігійними інституціями та міжконфесійні відносини у Чернівецькій області як об’єкт наукового аналізу», який складається з двох параграфів, на належному науковому рівні проведено аналіз стану вивчення проблеми. Фахову обізнаність дисертанта з літературою підтверджує спроба її класифікації з зазначенням методології, принципів дослідження та тематичної спрямованості. Історіографічний аналіз відзначається ґрунтовністю та системністю. Луцан І.В. доводить відсутність системних досліджень специфіки відносин державних органів влади з релігійними організаціями у Чернівецькій області (1991-2010рр.).

Заслуговує на схвалення використання автором значного масиву джерельного матеріалу, зокрема окремих фондів Центрального державного архіву вищих органів влади і управління (ЦДАВОУ) і Центрального державного архіву громадських об’єднань України (ЦДАГОУ), Державного архіву Чернівецької області, поточного архіву відділу з питань охорони культурної спадщини, національностей та релігій Чернівецької ОДА. Джерельну базу дослідження доповнили документи церковних архівів Чернівецького і Кіцманського єпархіальних управлінь УПЦ КП, у яких відображено становлення й розвиток автокефального руху в Чернівецькій області. Автором використані також документи з приватного архіву М. Шкрібляка, завдяки яким вдалося реконструювати окремі етапи відновлення роботи теологічного факультету Чернівецького державного університету. Значний масив джерельної бази становлять опубліковані джерела: законодавчі акти, які стали основою для вивчення правового забезпечення функціонування релігійних організацій в Чернівецькій області; церковні документи (декларації, постанови, рішення соборів); статистичні дані, що сприяло наповненню фактологічної бази дисертаційного дослідження й забезпечило достовірність історичних реконструкцій.

У другому розділі дисертації «Особливості реалізації принципів свободи совісті Чернівецької області» Луцан І.В. проаналізував особливості відносин державної та місцевої влади з конфесіями краю у 90-рр. ХХ ст. Автором констатовано, що вагомими причинами, які поглиблювали міжконфесійні конфлікти в краї були часта зміна місцевого керівництва, їхня некомпетентність в релігійних справах та небажання вести виважену політику щодо релігії й Церкви. Дисертантом з’ясовані правові й соціальні колізії формування релігійної мережі області. Визначено сукупність як зовнішніх, так і внутрішніх чинників, що були причиною конфліктів у релігійному середовищі Чернівецької області. Доведено, що причинами виникнення конфліктів у релігійному середовищі області стала низка проблем, а саме: стрімкий приріст релігійних організацій та кількості етноконфесійних напрямів у перше десятиліття незалежності, спричинило відсутність достатньої кількості культових будівель для релігійних потреб вірян; гальмування процесу повернення церковного майна; зволікання і необґрунтованість відмов у реєстрації статутів релігійних організацій; високий рівень політизації релігійних процесів. Також автор приходить до висновку, що одним із дестабілізуючих факторів та джерелом конфліктності на релігійному ґрунті й сьогодні залишається роз’єднання між православними церквами. Окремо автор приділяє увагу конфліктам на етноконфесійному грунті, що пов’язані з проблемами співіснування українського та румунського населення.

У змісті третього розділу «Стосунки державних органів влади з релігійними організаціями у Чернівецькій області в контексті суспільно-політичного розвитку України» з’ясовано тенденції розвитку релігійної мережі області й духовно-просвітницьку та соціально-значущу діяльність реліігйних організацій.

Ретельний аналіз діяльності релігійних громад на теренах Чернівецької області дає можливість дисертанту констатувати, що нові підходи у відносинах державних органів влади з релігійними організаціями в умовах незалежності, дії Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» викликали активізацію діяльності різних релігійних громад у Чернівецькій області. На основі ретельного дослідження статистичного матеріалу І. Луцану вдалося констатувати, що розширення релігійної мережі в області набуло найбільш динамічного характеру у перше п’ятиліття існування незалежної України, а впродовж 2001-2010 рр. динаміка темпів росту кількості церковно-релігійних інституцій в Чернівецькій області набула усталеного характеру, що свідчить про вичерпність екстенсивного розвитку релігійного середовища.

Заслуговує на увагу авторський ретельний аналіз і порівняння статистичних даних, отриманих ним з архівних джерел та існуючими в інших історіографічних джерелах та спроба з’ясувати причину такого явища.

В дисертації знайшла належне відображення й проблема забезпечення культовими будівлями. Автор констатує, що найкраще забезпеченими були громади АСД і УПЦ, найменше – УПЦ КП. Окремо дисертантом розглянуто питання кадрового забезпечення конфесій, їх духовно-просвітницької та соціальної діяльності.

У підрозділі 3.2. «Державно-конфесійні відносини в області: від конфліктногенності до толерантності» автор висвітлив питання віднайдення шляхів та механізмів налагодження співпраці між державними органами влади та релігійними організаціями у Чернівецькій області в першій половині ХХІ ст. Поряд із іншими аспектами, дисертантом детально висвітлено причини неприйняття УПЦ ідеї утворення єдиної Помісної Православної Церкви в Україні та методи перешкоджання їй. У цьому контексті І .Луцан зауважив про негативний вплив закордонних релігійних центрів. У першу чергу, це добре простежувалося на прикладі Румунії, яка й досі здійснює релігійно-політичний вплив на румуномовні парафії (станом на 2010 р. - 107 одиниць, а це складає 26% від усіх парафій УПЦ) і монастирі (6 одиниць) цієї ж конфесії, а також на 10 румуномовних парафій РПСЦ, що в Чернівецькій області. Автор справедливо зауважує, що такий тиск на румуномовні парафії здійснювався з метою їх підпорядкування Румунській Православні Церкві або ж створення в Чернівцях румунського вікаріатства.

Також у дисертації належним чином проаналізовані соціальна робота та духовно-просвітницька діяльність конфесій. І. Луцан справедливо зазначає, що соціальне служіння при значній активності релігійних організацій в області розвивалося не безпроблемно.

Висновки, зроблені автором по завершенню роботи, є аргументованими й корелюються з метою дисертаційного дослідження і його завданнями. Дисертація Луцана Ігора Васильовича є самостійним науковим дослідженням, яке характеризується зваженістю оцінок.

Основні положення дисертації пройшли належну апробацію у виступах дисертанта на 9-ти міжнародних та всеукраїнських і щорічних науково-викладацьких конференціях. Результати дослідження висвітлені у 19 публікаціях, 4 з яких надруковані в наукових фахових виданнях України, 2 - у зарубіжних наукових виданнях, одне з яких входить до наукометричної бази Index Copernicus., що відповідає вимогам ДАК України.

Текст автореферату відповідає структурі, основним положенням і висновкам дисертації. Відтак усі вимоги ДАК України до кандидатських дисертацій Ігорем Васильовичем дотримані.

Попри позитивне враження від змісту і результатів дисертаційного дослідження дисертантки, вважаємо за необхідне висловити декілька зауважень і побажань.

У підрозділі 1.2. «Джерельна база дослідження», на наш погляд, варто було б докладніше розглянути та проаналізувати документи з архівів не лише УПЦ КП (с. 28-29), а й інших конфесій краю, які функціонують на теренах Чернівецької області і так само впливають на його духовно-культурне і суспільно-політичне життя. Безумовно, робота набула б дещо більшої наукової масштабності, а ряд проблемних питань дисертаційного дослідження вдалося б висвітлити більш об’ємно та об’єктивно.

У рамках даного дисертаційного дослідження автору варто було б більше уваги зосередити на аналізі специфіки відносин місцевої влади не тільки з православними конфесіями, дещо менше – з католицькими й деякими протестантськими громадами, а й з іншими релігійними напрямами, течіями і рухами, які чітко кількісно репрезентовані дисертантом у підрозділі 3.1. «Динаміка релігійної мережі» (с. 107-127).

У підрозділі 3.1. здобувач досліджує динаміку релігійної мережі Чернівецької області, зокрема, як зазначається у одному із поставлених ним завдань, кількісний склад релігійних організацій/громад (с. 108-112). Однак, у виділеному контексті не зовсім зрозумілим видається поділ на організації та громади, адже поняття «релігійні організації», як відомо, ширше і охоплює «релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об’єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій». Наприклад, автор на с. 108-109 наголошує, що «у 1990 р. в Чернівецькій області діяло 519 зареєстрованих релігійних організацій і 32 незареєстрованих». Відтак, продовжує виокремлювати суто релігійні громади, уже не вказуючи на організації: «Серед них зареєстрованих: 360 громад УПЦ; 3 – УАПЦ; 10 – РКЦ; 2 – УГКЦ; 6 – РПСЦ; 75 – ЄХБ; 26 – ХВЄП; 36 – АСД і одна іудейська громада. Незареєстрованими були: 13 незалежних громад ХВЄП; 5 – АСД РР; 13 – Свідків Єгови та 1 громада в РЦЄХБ». Незрозумілим є поділ на громади та організації і в 1995 р. Зрештою, аналізуючи динаміку наступних років – 2000 р., 2005 р., 2010 р. (с. 109-110), такий поділ уже подається автором.

У представленій дисертаційній роботі, зокрема у підрозділі 2.3. «Розвиток мережі релігійних організацій у Чернівецькій області та загострення міжконфесійних конфліктів» при поданні типології релігійних конфліктів, які притаманні досліджуваному краю, варто було б виокремити в групі «інтерконфесійні (міжконфесійні) конфлікти» (с. 89-95) й конфлікти між протестантськими течіями, які в цей період набували гострого характеру. Хоча окремі приклади такого типу конфліктних ситуацій здобувач наводить у попередньо виокремленій групі (с. 82-83), проте не достатньо детально їх аналізує.

У підрозділі 3.3. «Духовно-просвітницька діяльність та соціальне служіння релігійних організацій» дисертант детально проаналізував динаміку, кількісні та якісні показники (с. 117-119) заснованих духовних навчальних закладів у Чернівецькій області. На нашу думку, дисертаційне дослідження набуло б більшої ваги якби дисертант більше уваги приділив вивченню і визначенню їх місця та ролі в церковно-релігійному просвітництві й утвердженні міжконфесійної злагоди у краї.

Висловлені зауваження ніяким чином не принижують наукової вартості дослідницької праці, не ставлять під сумнів концепцію і зміст дисертації в цілому, не позбавляють її актуальності та новизни. Не підлягає сумніву і практичне значення отриманих результатів дисертації. Вони можуть бути використані у науково-дослідній релігієзнавчій роботі істориків, політологів; у навчальному процесі у вищій та середній школі; у системі державного управління для практичного вирішення конфесійних проблем.

Підсумовуючи, зазначимо, що дисертаційна робота Луцана Ігора Васильовича «Специфіка відносин державних органів влади з релігійними організаціями у Чернівецькій області (1991-2010 рр.)» є завершеним, самостійним науковим дослідженням. Автореферат відповідає змісту дисертації. Враховуючи викладене вище, вважаємо, що Луцан Ігор Васильович заслуговує на присвоєння наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 09.00.11 – релігієзнавство.
Кандидат історичних наук,

старший викладач кафедри релігієзнавства і

теології

Національного університету «Острозька академія»



Іщук О.В.
20 січня 2017 року




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка