Одні й ті ж самі жести в різних народів можуть мати різні значення



Сторінка1/4
Дата конвертації15.04.2016
Розмір0.84 Mb.
  1   2   3   4
Одні й ті ж самі жести в різних народів можуть мати різні значення.

Так погойдування головою з боку в бік, що означає в Україні й більшості країн Європи "ні", у Болгарії, Греції й Індії означає схвалення, у той час як кивок головою - незгода. Заперечливий жест у неаполітанців теж трохи для нас незвичний - це піднята догори голова з осудливо висунутою нижньою губою.

Значення жесту, що має назву "кільце" - з'єднання великого й вказівного пальця, в англомовних країнах сприймається ознозначно як схвальний, позитивний жест. У той же час у Франції це вираження негативних емоцій, а в Бразилії взагалі вважається вульгарним жестом. У різних культурах він тлумачиться по-різному - від замилування до серйозної образи (мовляв, ти - абсолютний нуль). Наприклад, у Німеччині в суді був прецендент пов'язаний із цим, здавалося б, необразливим жестом. Водій мимохідь образив поліцейського, показавши йому з вікна авто великий і вказівний пальці руки, зімкнуті кільцем. Але німецький поліцейський образився й подав до суду. Суддя, ґрунтовно вивчивши відповідну літературу й розпитавши психологів, прийшов до висновку, що в Німеччині прийняті обоє значення цього сигналу, а як його розуміти - ваша особиста справа. Водій був виправданий.

Ще один розповсюджений жест - відстовбурчений догори великий палець. Застосовувати його можна по-різному. Так в автостопщиків усього світу він служить для зупинки попутного транспорту, піднята перед собою рука буде означати "Все нормально". Так в основному він застосовується в Європі. У мусульманських країнах цей жест є непристойним, а в Саудівській Аравії зробивши обертові рухи виставленим нагору великим пальцем ви говорите "котися звідси".

Вітатися й прощатися в різних країнах прийнято теж по-різному.

У багатьох державах, включаючи Китай і Японію, при знайомстві прийнято спочатку називати прізвище. У Японії ім'я практично не використовується, навіть при неформальних зустрічах, а офіційний уклін є необхідним ритуалом при знайомстві. У Лапландії вітаючи один одного, труться носами. Європейці, прощаючись, махають долонею, піднімаючи її догори й ворушачи пальцями. Американець сприйме цей жест як заклик "іди сюди". Прощаючись, американці тримають долоню горизонтально, лише злегка її піднімаючи, начебто поплескують когось по голові або по плечу. Українці при прощанні звичайно махають рукою не назад, а зі сторони убік, щоправда, латиноамериканець сприйняв би це як жест запрошення. А жителі Андаманських островів на прощання підносять долоню знайомого до своїх губ і тихенько дують на неї.

Не варто показувати дулю японцю. Цим жестом японські повії колись підкликали своїх клієнтів.

Нехай вас не шокує, якщо після виступу на науковій конференції в Німеччині слухачі раптом застукають кулаками по столу. У німецькому академічному середовищі саме так, а не оплесками, прийнято виражати своє замилування.

Голландець, спілкуючись із вами, може постукати себе пальцем по чолу. Як не дивно, він говорить, що ви дуже розумний.

В Італії ваш співрозмовник може самим непристойним чином почухуватися. Так прийнято, нічого страшного.

Німець за їжею буде видавати голосні й різноманітні звуки. Немає причин думати, що він вас не поважає. Просто німці дуже поважають їжу й фізіологію взагалі.

Існує декілька ектравагантних жестів. Наприклад, у Тибеті зустрічний перехожий покаже вам язик - не засмучуйтеся. Це буде означати - "Я нічого не замишляю проти тебе. Будь спокійним!". Але повторювати його приклад, будучи в Європі, не варто - це небезпечно для гаманця, з огляду на витрати на адвоката, а може й здоров'я. В Індії зображення пальцем язика змії означає "Ти - брехун!". Для того, щоб виразити знак замилування, жителі Іспанії й Мексии складуть три пальці, пригорнуть їх до губ і відтворять звук поцілунку.

Єдиним універсальним засобом розташування до себе партнера є посмішка, вона використовується й правильно сприймається в будь-якій країні й будь-якій культурі. Посмішка є найбільш ефективною формою спілкування, і, загалом, найкращим компліментом, котрий ми можемо зробити своєму співрозмовникові, буде щирий прояв інтересу до нього і його проблем. Вирушаючи у гості в інші країни, не забудьте своєї посмішки!
Види жестів

Ритмічні жести


Ритмічні жести повязані з ритмікою мовлення. Спостерігаючи за виступаючими по телебаченню, зверніть увагу на те, як часто мовець у такт мовлення розмахує рукою.
Ритмічні жести підкреслюють логічний наголос, уповільнення та прискорення мовлення, місце пауз, тобто те, що звичайно передає інтонація.



Емоційні жести 


Наше мовлення дуже часто буває емоційним. Хвилювання, радість, захоплення, ненависть, смуток, прикрість, непорозуміння, розгубленість, збентеженість — усе це проявляється не тільки в підборі слів, в інтонації, а й у жестах. Жести, що передають різні відтінки почуттів, називаються емоційними. Деякі з них закріплені у стійких сполученнях, оскільки такі жести стали загально-значущими. Наприклад: бити себе у груди, стукнути кулаком по столу, повернутися спиною, знизати плечима, розвести руками, вказати на двері тощо.

Вказівні жести 


Скажіть, чи можна виконати накази: "Відкрийте те вікно", "Цю книгу не бери, візьми ось ту", якщо вони промовляються без жестів? Відповідь буде одна: "Не можна!". У таких випадках вимагається вказівний жест. За допомогою цього жесту мовець виділяє якийсь предмет з ряду однорідних, вказує місце (поряд, зверзу, там), підкреслює порядок руху (по черзі, через одного). Вказати можна поглядом, кивком голови, рукою, поворотом тіла тощо. Деякі вказівні жести умовні. Вказівний жест рекомендується використовувати у виняткових обставинах, коли є предмет (або наочний посібник), на який можна вказувати.

Зображувальні жести 


Давайте проведемо експеримент. Запитайте того, хто знаходиться поряд з вами або близько від вас: "Що являють собою кручені сходи і брижі на воді?". У відповідь почуєте: "Це сходи ось такі (робиться обертальний рух правою рукою по вертикалі). А брижі — такі (хвилеподібний рух рукою по горизонталі)".
Зображувальні жести застосовуються у випадках:
якщо не вистачає слів, щоб повністю передати уявлення;
якщо одних слів недостатньо з якихось причин (підвищена емоційність мовця, неволодіння собою, незібраність, знервованість, невпевненість у тому, що адресат усе розуміє);
якщо необхідно підсилити враження і вплинути на слухача додатково та наочно.
Однак, користуючись зображувальними жестами, слід дотримуватись почуття міри: не можна мову слів підміняти жестами.

Символічні жести


Безумовно, ви бували в театрі, на концерті, дивилися виступи акторів по телебаченню. Згадайте, як вони жестикулюють, завершуючи виступ, прощаючися з аудиторією. Найбільш вживаний жест — уклін як символ вдячності за теплий прийом, за оплески. Або, стоячи на авансцені, актор широко розводить руки в сторони, немовби обіймає тих, хто сидить у залі. Використовується ще такий жест: руку (руки) притискають до грудей і низько вклоняються. Цей жест символізує щиросердне ставлення, любов актора до глядачів.

Інтерпритація жестів



Відкритість


У цій групі жестів можна виділити такі:
розкриття рук долонями догори — жест щирості і відкритості. Він може супроводжуватися прикладанням долонь до грудей або підняття плечей. Наприклад, коли діти пишаються своїми досягненнями, вони відкрито показують руки, і навпаки, коли почувають свою провину, ховають їх у кишені або за спину;

піджак, який розстібають, — так роблять люди відкриті і дружні до вас. Наприклад, відзначено, що коли ділові переговори успішні, спостерігається така жестова група: сидячі учасники розстібають піджаки, розпрямляють ноги, пересуваються на край стільця, ближче до столу, що відокремлює їх від співрозмовника.

Захист
До цієї групи відносимо жести, якими ми реагуємо на можливі конфліктні ситуації:
руки, схрещені на грудях, — співрозмовник прийняв захисну позицію. Тому якщо ми бачимо такий жест, необхідно
переглянути те, що робимо або говоримо, тому що партнер починає втікати від обговорення.



Оцінка
Ці жести мають відношення до задушевності і мрійності:

жест "рука в щоці" означає, що людина занурена в роздуми;

жест критичної оцінки (рука піднесена до обличчя, підборіддя спирається на долоню, вказівний палець витягається уздовж щоки, інші — нижче рота) означає, що людина злегка скептично ставиться до того, що відбувається в даний момент (позиція "почекаємо-подивимося");


нахилена голова свідчить про зацікавленість, увагу. Тому можна оцінювати, наскільки добре сприймається те, що ви говорите;

почісування підборіддя виражає зайнятість процесом ухвалення рішення (позиція типу "добре, давайте подумаємо");

маніпулювання окулярами (протирає скло, бере в рот дужку окулярів та ін.) має місце у випадках, коли співрозмовникові потрібен час для обмірковування перед тим, як зробити більш рішучий опір, вимагаючи пояснень або ставлячи запитання ("пауза для міркування");

походжування - сигналізує про вирішення складної проблеми. З тим, хто походжує, не варто починати розмову: це може порушити хід його думок і перешкодити угоді;

пощипування перенісся (звичайно поєднується із закриттям очей) говорить про глибоку зосередженість і напружені міркувань.
Підозра і прихованість

жест "рука прикриває рот" перед або під час висловлювання — людина хоче сховати свою позицію з питання, яке обговорюється;

погляд убік означає недовіру;

ноги (або все тіло), повернуті до виходу, — свідчення бажання закінчити зустріч, бесіду або те, що відбувається. Якщо більшість слухачів в аудиторії або на нараді приймають таку позу — це сигнал про необхідність завершити захід;


потягування або легке потирання носа (звичайно вказівним пальцем) — знак сумніву. Цей жест часто використовують оратори, коли вони не впевнені, як підійти до предмета розмови, або сумніваються в реакції слухачів.

"Домінантність — підпорядкованість" — коли хтось міцно потискує вам руку і повертає її так, що долоня лежить поверх вашої, він намагається виразити фізичну перевагу, якщо ж простягують руку для вітання долонею догори, то демонструють готовність прийняти підлеглу роль, коли людина стоїть поруч із сидячої, нависаючи над нею, це змушує почувати себе незахищеним і сприймається як перевага; рука партнера при розмові недбало засунута в кишеню піджака, а великий палець знаходиться зовні — це виражає його впевненість у перевазі над вами. Якщо ж зустрічаються два чоловіки, що звикли приймати таке положення, то вони звичайно утримуються від цього жесту на знак поваги одне до одного.

Жести світу

Відомо, що „таємні думки” і настрій іншої людини можна „прочитати” ще й за її позами та жестами. Цікаво те, що у різних народів одні й ті самі невербальні знаки і жести можуть тлумачитися по-різному, що інколи призводить до прикрих непорозумінь.

Тому, вивчаючи чужі культури та іноземні мови, важливу увагу потрібно приділити невербальним засобам спілкування. Так, у Болгарії звичний для нас кивок голови на знак згоди, означає діаметральну протилежність, тобто непогодження. Приміром, жест „окей” чи кружок з пальців, що був популяризований в Америці на початку XIX століття, добре відомий у всіх англомовних країнах, а також в Європі та Азії, але в деяких країнах він має інше значення і походження. 


Наприклад, у Франції - означає „нуль” або „нічого”, в Японії – „гроші”, а в деяких країнах Серед-земноморського басейну цей жест використовується для позначення гомосексуальності чоловіка.

В Америці, Англії, Австралії та Новій Зеландії піднятий догори великий палець має три значення. Зазвичай він використовується під час голосування на дорозі, намагаючись зловити подорожню машину. Друге значення – „все гаразд”, а коли великий палець різко підносять догори, це стає образливим знаком, що означає нецензурну лайку. У деяких країнах, наприклад в Греції, такий жест означає „замовкни”. Коли американці рахують, вони загинають пальці руки до себе, тому у їхньому товаристві не варто рахувати вигинаючи пальці від себе, - це може сприйнятися так, наче ви їх хочете кудись „послати”. V – подібний знак пальцями дуже популярний у Великобританії та Австралії і має образливе тлумачення. В більшості країн Європи, однак, V-жест в будь-якому разі означає „перемога”. У багатьох країнах цей знак ще означає цифру „2”.


Ці приклади свідчать про те, до яких хиб і непорозумінь може призвести неправильне тлумачення жестів, не враховуючи національні особливості того, хто говорить. Тому, перш ніж робити будь-які висновки про значення тих чи інших жестів та мови руху тіла, необхідно врахувати національну приналежність співрозмовника. Єдиними універсальними способами приваблення до себе співрозмовника є посмішка, вона використається і правильно сприймається в будь-якій країні і будь-якій культурі. 



Посмішка - найефективніша форма спілкування, і, нарешті найкращим компліментом, який ми можемо зробити своєму співрозмовникові, буде щирий прояв інтересу до нього і його проблем. А все ж посмішка, як і всі засоби невербального спілкування, виражає велику кількість відтінків переживання: існує дружня, іронічна, насмішкувата, презирлива, улеслива та інші види посмішок. Навіть одна й та сама посмішка може приховувати в собі різноманітні відтінки. Так, посмішка, за якої дещо розкривається верхній ряд зубів, виражає велику дружню прихильність. Таку відкриту посмішку не слід використовувати під час першої зустрічі, вона може викликати протилежну реакцію та заронити недовіру. Нарешті, існує ще широка посмішка, коли рот трохи розтулений та оголює обидва ряди зубів. Вона характерна для дружньої вечірки, під час жартів між друзями, але ніколи не використовується під час знайомства. 

Як не потрібно жестикулювати?

Манера триматися - це такий же спосіб проявляти повагу до навколишніх людей, як охайний одяг, ввічливе ставлення в розмові, тактовність. У манері поведінки досить велика роль звичок. Вони можуть, як підкреслювати гідності людини, так і зводити до нуля найкращі риси.


Іноді людина веде себе неприродно і при цьому багато втрачає. Бути природним - одна з головних умов ділової людини, так як спроба виглядати інакше найбільш помітна з боку.
Жести і рухи є частиною іміджу. Дуже часто трапляється так, що саме жест показує настрій, обличчя людини навіть тоді, коли він сам цього не хоче.

Рухи не повинні бути різкими і швидкими. Не треба при розмові опускати надовго очі або сидіти в розслабленій позі. Можна розслабитися в години дозвілля, але в робочий час підтягнутість - невід'ємна риса бізнесмена.


Якщо ви знаходитеся серед людей, які старші за вас, то в манері триматися варто бути більш зібраним, більш тактовним, ніж серед людей вашого віку.

Хода не повинна бути млявою. Але й не варто розмахувати руками і робити широкі кроки. Найкращий варіант - розмірені рухи, пряма постава. 


Сидячи на стільці, не потрібно розгойдуватися, не слід сідати на край, не рекомендується спиратися ліктем на стіл. Сідати і підніматися потрібно, не чинячи шуму. Стілець не рухають по підлозі, а переставляють, взявшись за спинку.
Звички машинально розгойдувати ногою, соватися на стільці, періодично постукувати по ньому каблуком відносяться до розряду «незручних». Це може бути сприйнято, як небажання продовжувати розмову. Розмовляючи, сидіти найкраще прямо, не нахиляючись і не відкидаючись тому. Підпирати голову рукою при розмові некрасиво. Це може означати нудьгу або втому.



Схрещування рук на грудях в принципі допустимо, але цей жест сприймається співрозмовником, як невдоволення або бажання припинити розмову. Підняті плечі або втягнута голова означають напруженість, справляють враження замкнутості.


Для розташування співрозмовника потрібно схилити набік голову. Нахил голови створює враження, що людина уважно слухає. Не варто робити те, що може бути сприйнято як затягування часу в розмові (закурювання сигарети, протирання стекол окулярів). Це виглядає спробою піти від відповіді.
Висновок

Зробимо короткий висновок сказаному. Людина в процесі спілкування використовує два види засобів: вербальні та невербальні. На перший погляд здається, що більше відсотків при передачі інформації припадає на вербальне спілкування, але хочемо зазначити, що близько 70 % ми спілкуємося невербальними засобами і 30 % — вербальними, або словесними. Отже, більше про людину може сказати не її слово, а її тіло, зважуючи на їх конгруентність.

Трохи про інтерпретації жестів. Не поспішайте з висновками, на практиці перевіряючи будь-яку інформацію з цієї сфери, обов'язково підкріплювати свої спостереження аналізом. Пам'ятайте, що дивитися і бачити - не одне й те саме. Міміка і жестикуляція можуть виявитися просто стійкими звичками вашого співрозмовника. Схрещені на грудях руки, схрещені здригається, ноги можуть інформувати не про психічний стан людини, а про те, що їх господареві холодно, а може бути, він хоче в туалет. Слабке рукостискання може бути викликане бажанням підкоритися, зайняти позицію слабкого, опікою чи ображеного, але воно може бути викликано і болями в руці і звичкою берегти руку, якщо, наприклад, співрозмовник грає на музичних інструментах.
Про що розкажуть нам класичні пози:
Наполеонівська поза (руки складені на грудях) - захисна позиція чи негативний стан.
Дотик розкритими долонями до грудей - жест чесності та відкритості.
Закладання рук за спину з захопленням зап'ястя - свідоцтво незадоволеності, спроби взяти себе в руки.
Підняті руки з розкритими долонями, спрямованими в бік співрозмовника, говорять про прямоті, відвертості людини.
Якщо ж долоні дивляться вниз, а руки роблять погойдуються руху вгору-вниз - жест говорить про прагнення заспокоїти, зупинити людину або групу людей.
Стислі в кулаки пальці, жовна на вилицях - свідоцтва ворожості.
Підпирання долонею щоки - демонстрація нудьги.
Погладжування підборіддя свідчить про роздуми, бажання прийняти рішення.
Постукування пальцями - про нетерпіння.
Рух руки впоперек тіла до іншої руці, гарячковий дотик пальцями до годинника, обручки, до гудзика на рукаві - про прагнення замаскувати невпевненість, нервозність.

Якщо мова - це мова нашої свідомості (що хочемо, те й говоримо), то міміка, жести і рухи тіла - це мова підсвідомості. Підсвідомість не вміє брехати, навпаки - воно, як дитина, завжди говорить правду. Коли ми передаємо інформацію словами, наша підсвідомість спілкується зовсім іншою мовою. І, знаючи цю мову, можна побачити багато особливостей, риси характеру і настрій співрозмовника. 


Практично кожен з нас займався вивченням іноземних мов. Однак існує ще один міжнародний мову, загальнодоступний і зрозумілий, про який до недавнього часу мало що знали - це мова жестів, міміки і рухи тіла людини. 
Актуальність теми дослідження полягає в наступному: психологами встановлено, що в процесі спілкування людей від 60 до 80% повідомлення доноситься за рахунок невербальних засобів вираження, і тільки 20-40% інформації передається за допомогою вербальних. Тому наша мета-розібратися у значенні основних жестів і розглянути їх особливості в різних країнах. 
Особливістю мови рухи тіла є те, що її виявлення обумовлене імпульсами нашої підсвідомості, і відсутність можливості підробити ці імпульси дозволяє нам довіряти цій мові більше, ніж звичайному, вербального способу спілкування. Мова рухи тіла можна підроблювати, але на дуже короткий час, оскільки незабаром організм мимоволі передасть сигнали, що суперечать його свідомим діям. 
Хотілося б відзначити, що підробляти і наслідувати мові тіла протягом довгого періоду часу важко, але корисно навчитися використовувати позитивні, відкриті жести для успішного спілкування з іншими людьми, і позбавитися від жестів, що несуть негативну, негативне забарвлення. 
Робота заснована на працях авторів: Піз А., Ніренбергд., Калера Дж., Лабунська ВА., Бороздіна Г.В., Кузін Ф.А., Петрова Ю.О. та ін 

1. Загальне уявлення про мову рухів тіла 


До кінця XX століття з'явився новий тип вченого-соціолога фахівця в області невербалики. Як орнітолог насолоджується наглядом за поведінкою птахів, так і невербалики насолоджується наглядом за невербальними знаками і сигналами при спілкуванні людей. 
Він спостерігає за ними на офіційних прийомах, на пляжі, по телебаченню, на роботі - всюди, де люди взаємодіють між собою. Він вивчає поведінку людей, прагнучи більше дізнатися про вчинки своїх товаришів для того, щоб тим самим більше дізнатися про себе і про те, як поліпшити свої взаємини з іншими людьми. Здається майже неймовірним, що більш ніж за мільйон років еволюції людини невербальні аспекти комунікації почали серйозно вивчатися тільки з початку шістдесятих років, а громадськості стало відомо про їхнє існування лише після того, як Юлій Фаст опублікував свою книгу в 1970 році. Ця книга узагальнювала дослідження про невербальних аспектах комунікації, пророблені вченими - бихевиористами до 1970 року, але навіть сьогодні більшість людей все ще не знають про існування мови рухів тіла, незважаючи на його важливість у їхньому житті. 
Чарлі Чаплін та інші актори німого кіно були родоначальниками невербальної комунікації, для них це було єдиним засобом спілкування на екрані. Кожен актор класифікувався як хороший чи поганий, судячи з того, як він міг використовувати жести та інші рухи тіла для комунікації. Коли стали популярними звукові фільми і вже менше уваги приділялося невербальним аспектам акторської майстерності, багато акторів німого кіно пішли зі сцени, а на екрані стали переважати актори з яскраво вираженими вербальними здібностями. 
Що стосується технічного боку дослідження проблеми боділенгвіджа; то, мабуть, найбільш впливовою роботою початку XX століття була роботаЧарльза Дарвіна "Вираження емоцій у людей і у тварин", опублікована в 1872 році, Вона стимулювала сучасні дослідження в області "мови тіла", а багато ідеї Дарвіна і його спостереження визнані сьогодні дослідниками всього світу. З того часу вченими були виявлені і зареєстровані понад 1000 невербальних знаків і сигналів. 
Альберт Мейерабиан встановив, що передача інформації відбувається за рахунок вербальних засобів (тільки слів) на 7%, за рахунок звукових засобів (включаючи тон голосу, інтонацію звуку) на 38%, і за рахунок невербальних засобів на 55%. Професор Бердвіссл виконав аналогічні дослідження щодо частки невербальних засобів у спілкуванні людей. Він встановив, що в середньому людина говорить словами тільки протягом 10-11 хвилин на день, і що кожна пропозиція в середньому звучить не більше 2,5 секунд. Як і Мейерабиан, він виявив, що словесне спілкування у розмові займає менше 35%, а більше 65% інформації передається за допомогою невербальних засобів спілкування. 
Більшість дослідників поділяють думку, що словесний (вербальний) канал використовується для передачі інформації, в той час як невербальний канал застосовується для "обговорення" міжособистісних відносин, а в деяких випадках використовується замість словесних повідомлень. Наприклад, жінка може послати чоловіку убивчий погляд, і вона абсолютно чітко передасть йому своє ставлення, навіть не розкривши при цьому рота. 
Незалежно від культурного рівня людини, слова і супроводжуючі їх руху збігаються з таким ступенем передбачуваності, що Бердвіссл навіть стверджує, що добре підготовлена ​​людина може по голосу визначити, який рух робить людина в. момент виголошення тієї чи іншої фрази. І навпаки, Бердвіссл навчився визначати яким голосом говорить людина, спостерігаючи за його жестами у момент мови
Багатьом людям важко визнати, що людина є все ж біологічною істотою. Homo sapiens є одним з видів великий, не покритій шерстю мавпи, яка навчилася ходити на двох ногах і має добре розвинений мозок. Подібно до тварини, ми підкоряємося біологічним законам, які контролюють наші дії, реакції, "мова тіла" і жести. Дивно, що людина-тварина рідко усвідомлює те, що його поза, жести і рухи можуть суперечити тому, що повідомляє його голос. 

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка