Обґрунтування вибору його методичного забезпечення



Скачати 413.46 Kb.
Сторінка2/2
Дата конвертації15.04.2016
Розмір413.46 Kb.
1   2

Наукова новизна дослідження полягає у розробці нового підходу до операціоналізації поняття “емоційний інтелект”, який базується на визначенні механізму взаємозв’язку зовнішнього та внутрішнього у функціонуванні емоцій, у виокремленні внутрішніх (диспозиційних) та зовнішніх (доступних сенсорному сприйманню) компонентів емоційного інтелекту і обґрунтуванні підходу до оцінки рівнів його сформованості.

У якості внутрішніх (диспозиційних) компонентів емоційного інтелекту запропоновано розглядати чотири з п’яти “великих” факторів особистості (емоційну стійкість, сумлінність, відкритість новому досвіду, гнучкість (доброзичливість) у спілкуванні [94, 96, 181]). У якості зовнішніх компонентів доведена доцільність використання параметрів інтенсивності та якості актуальних переживань людини, які оцінюються як якісно в термінах їх знаку, модальності, різноманіття та особливостей ситуаційної детермінації, так і кількісно – у термінах інтенсивності, тривалості, частотності виявлення та самоусвідомлення появи спонукань до агресивної моторної поведінки, виникнення фізіологічних реакцій і таке інше [62, 96, 182].

Вперше обгрунтований підхід до оцінки рівня сформованості емоційного інтелекту із застосуванням власне психологічних критеріїв, що базується на урахуванні внутрішньої структури і типів поведінкових реакцій [182].

Ознакою низького рівня сформованості емоційного інтелекту запропоновано вважати реактивний характер емоційної поведінки і здійснення регулювання поведінки на сенсорному рівні.

Про більш високий рівень сформованості емоційного інтелекту запропоновано судити по наявності опосередкування реакції на ситуаційні емоціогенні подразники на рівні мислення.

Найвищому рівню сформованості емоційного інтелекту приписується здійснення активності на так званому “надситуативному” рівні [28], тобто на рівні інтеріоризованих настанов.

З’ясовані форми репрезентації у свідомості людини рівня сформованості в неї емоційного інтелекту. Встановлено, що репрезентація емоційного інтелекту у свідомості здійснюється як інтегровано – у вигляді почуття психологічного благополуччя так і специфічно: 1) у вигляді актуальних емоцій, що людина переживає в конкретних актах діяльності; 2) у формах самооцінки себе як суб’єкта життєдіяльності: оцінки власного характеру, розуму, щастя, здоров’я; 3) у вигляді стратегій подолаючої поведінки, які людина свідомо обирає при появі певних емоціогенних або складних життєвих ситуацій, що вимагають мобілізації її зусиль.

Теоретичне значення дослідження полягає у поглибленні уявлень про конкретні форми реалізації єдності внутрішнього і зовнішнього у детермінації психічного; у розширенні знань про роль емоційного фактору у життєдіяльності людини, про механізм впливу емоцій на здійснення задач самореалізації людини і забезпечення її успішного функціонування у соціумі.

Практична цінність роботи полягає у тому, що висвітлений в ній підхід до операціоналізації феномену емоційного інтелекту відкриває нові перспективи для планування зусиль, спрямованих на модифікацію цієї важливої інтегральної властивості особистості, яка розглядається як одна з провідних детермінант успіху життєдіяльності, що виконує стресозахисну та адаптивну функції.

Теоретичні положення роботи та її практичні результати можуть бути використані для розробки спецкурсу з проблем психології “емоційного інтелекту” для студентів факультетів психології університетів.

Матеріали дисертаційного дослідження можуть знайти практичне застосування при розробці тренінгів емоційного інтелекту для суб’єктів різних вікових категорій (для дітей різного віку у процесі шкільного навчання, для студентів вищих навчальних закладів, а також для фахівців у різних сферах професійної діяльності, які зацікавлені у підвищенні особистісного потенціалу для досягнення успіху у життєдіяльності та підтриманні сприятливих стосунків з колегами по роботі.

Особистий внесок здобувача. Наведені в роботі наукові данні є самостійним внеском автора в розробку проблеми, яка висвітлюється у дисертації. Хоча ідеї та думки співавтора роботи - наукового керівника були покладені в основу розробки основних теоретичних положень роботи, їх емпірична перевірка та інтерпретація отриманих результатів здійсненні автором роботи повністю самостійно.

Надійність та достовірність результатів забезпечується адекватним теоретичним аналізом проблем, відповідністю застосованих методів меті та завданням дослідження, поєднанням якісного та кількісного аналізу одержаного емпіричного матеріалу, використанням сучасних багатомірних методів статистичного аналізу даних, відповідним добором груп досліджуваних, створенням їм адекватних умов обстеження, достатньою репрезентативністю виборки досліджуваних.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертаційного дослідження доповідались на підсумкових наукових конференціях факультету психології та соціології ДНУ у 1999, 2000, 2001 роках; на двох Європейських психологічних форумах: (7-ому Європейському психологічному конгресі у Лондоні (Великобританія) у 2001 році та на 11 Європейській конференції з психології особистості у Йені (Німеччина) у 2002 році; а також на міжнародній конференції молодих науковців у м. Дніпропетровську “Людина і космос” у 2002 році.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у шести публікаціях, три з яких - у наукових фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається з: вступу; трьох розділів; висновків; списку використаних джерел; додатків.

Робота виконана на 172 сторінках комп’ютерного тексту. Ілюстрована 12 таблицями та 2 рисунками. Бібліографія включає 195 найменування, з них іноземними мовами – 50.



ВИСНОВКИ
1. У дисертації представлений теоретичний та експериментальний аналіз проблеми стресозахисної та адаптивної функцій інтегральної особистісної властивості, яка в останнє десятиліття набула статусу окремого предмету психологічних досліджень, - емоційного інтелекту. Доведена зумовленість стресозахисної та адаптивної функцій емоційного інтелекту характером його зв’язку з внутрішнім світом людини, у структурі якого він відіграє роль аспекту, що відбиває міру розумності ставлення людини до світу, до інших та до себе як суб’єкту життєдіяльності.

З позицій когнітивно-експерієнціальної теорії внутрішнього світу особистості поглиблено тлумачення змісту самого конструкту емоційного інтелекту, який запропоновано розглядати як форму виявлення позитивного ставлення людини до світу (оцінка його як такого, у якому вона може здійснювати успішну життєдіяльність); до інших (як гідних доброзичливого ставлення); до себе (як спроможного самостійно визначати цілі власної життєдіяльності й активно діяти у напряму їх здійснення; як гідного самоповаги). Такий погляд на емоційний інтелект передбачає притаманність йому стресозахисного та адаптивного потенціалу.

2. В роботі доведено, що автори теорії емоційного інтелекту, описавши його основні компоненти: здатність адекватно ідентифіковувати власні емоції і почуття та емоції оточуючих, регулювати їх з метою підтримання доброзичливих стосунків з оточуючими, самомотивуватись на досягнення цілей власної діяльності і такі інші, недостатньо уваги приділили розкриттю внутрішніх особистісних детермінант емоційного інтелекту та вивченню характеру їх відбиття в актах зовнішньої поведінки та у свідомості людини.

У даній дисертації знайшли подальшого розвитку і поглиблення уявлення про те, як у внутрішньому світі людини репрезентуються уявлення про те, яким є і повинен бути оточуючий світ та мотиваційні уявлення про те, що необхідно робити, щоб досягти цілей та запобігти несприятливих наслідків в процесі життєдіяльності.

3. З урахуванням провідного принципу вітчизняної психології – єдності внутрішнього і зовнішнього у детермінації психічного в роботі визначені найменш досліджені внутрішні (онтологічні і феноменологічні) детермінанти емоційного інтелекту і обґрунтований принципово новий підхід до його операціоналізації і діагностики рівнів розвитку крізь аналіз різних форм виявлення цього особистісного конструкту у зовнішній поведінці та відбиття у свідомості.

За допомогою цього підходу долаються обмеження вербальних тестів як засобів вимірювання емоційного інтелекту з їх культурною детермінованістю та труднощами однозначного тлумачення результатів.

4. З опорою на концептуальну мережу 24 основних понять психології, за допомогою яких упорядковані уявлення про системну організацію психологічного знання [105], в роботі обґрунтовано підхід до інтерпретації емоційного інтелекту як такої інтегральної властивості особистості, що базується на відповідних знаннях стосовно того, що є добро і що є зло у ставленні людини до світу, до себе як суб’єкту життєдіяльності та інших як партнерів по спілкуванню, для чого запропоновано застосувати термін „логос”, який у категоріальній мережі загальнопсихологічних понять знаходиться на вищому рівні пізнання світу – рівні ноосфери поряд із свідомістю. Це – інтелектуальний компонент емоційного інтелекту, про який цілком правомірно говорити у такий постановці саме як про форму інтелекту (недарма у „вертикалі” основних понять категоріальної мережі, в якій представлені поняття „афективного ряду”: афективність, переживання, почуття, міститься й поняття „зміст”, яке відповідає рівню ноосфери).

Отже, в дисертації уточнена інтелектуальна складова емоційного інтелекту, причому це зроблено з урахуванням базових понять системи психологічного знання, та продемонстрований механізм спирання на цю „інтелектуальну складову” в процесі життєдіяльності людини, що вимагає мотиваційних і вольових зусиль. Це забезпечує емоційному компоненту емоційного інтелекту крізь механізм його динамічної взаємодії з інтелектуальним компонентом єдність внутрішнього і зовнішнього в детермінації характеру емоційного реагування.

В роботі вперше обґрунтовано положення про те, що здійснення емоційного реагування з опорою на зміст характеризує функціонування суб’єкту життєдіяльності як особистості, а емоційний інтелект як складова внутрішнього світу особистості відповідає саме цьому вищому рівню функціонування суб’єкту життєдіяльності, провідною ознакою якого можна вважати внутрішню мотивацію емоційного реагування як такий тип детермінації поводження, при якому „ініціюючий” і регулюючий його фактори витікають з внутрішнього „Я” і повністю знаходяться всередині самого поводження .

5. В дисертації доведено, що виявлення емоційного інтелекту опосередковано внутрішніми (онтологічними і феноменологічними) ознаками особистості. В якості онтологічних ознак запропоновано розглядати принаймні чотири з п’яти „великих” факторів особистості, а саме: сумлінність, доброзичливість (готовність до сприйняття людей такими, як вони є), відкритість новому досвіду, емоційну стійкість, яким приписується роль диспозиційних компонентів емоційного інтелекту [94, 181].

Висунута гіпотеза, яка знайшла в роботі емпіричне підтвердження, що особистісний фактор “сумлінність” може сприяти (якщо сумлінність є високою), або заважати (якщо низькою) розвитку внутрішньособистісного емоційного інтелекту, одним з провідних компонентів якого є здатність до самомотивування, наполегливість і методичність у здійсненні діяльності.

Фактор доброзичливість („гнучкість у спілкуванні”) сприяє підтримці добрих стосунків з іншими людьми і тому може вважатись провідним диспозиційним фактором до виявлення людиною у спілкуванні міжособистісного емоційного інтелекту (за ознаками емпатії, комунікабельності, товариськості і таких інших).

Фактори „великої п’ятірки” – “емоційна стійкість” і “відкритість новому досвіду” сприяють (якщо вони мають високі позитивні рівні розвитку) формуванню і виявленню як міжособистісного, так і внутрішньосообистісного підвидів інтелекту.

Усі зазначені фактори особистості мають відношення до емоційного аспекту функціонування особистості, бо практично усі виконують безпосередньо або опосередковано стресозахисну функцію.

В якості феноменологічних ознак суб’єктивного світу людини, опосередкуючих зовнішнє виявлення емоційного інтелекту, пропонується розглядати індивідуальні уявлення про порядок у світі, а також характер ставлення суб’єкту до світу, оточуючих, себе, його цінності, настанови, ідеали тощо.

6. Інтегрованим відбиттям внутрішніх детермінант емоційного інтелекту можна вважати, за даними проведеного дослідження, почуття психологічного благополуччя, зміст якого детально розкритий у 3 розділі цієї роботи. Саме на рівні відчуття людиною психологічного благополуччя фіксується позитивне ставлення індивідууму до себе як суб’єкту життєдіяльності. Крім цього, в роботі доведено, що формою внутрішньої оцінки ставлення індивідууму до оточуючого світу, себе як суб’єктів діяльності і спілкування є також самооцінка, яку можна вважати специфічною формою відбиття внутрішньоособистісних факторів емоційного інтелекту (самооцінку можна здійснювати по відношенню до власного ума, характеру, здоров’я, щастя).

Ще одною формою внутрішнього відбиття ставлення людини до світу і до себе як суб’єкту діяльності запропоновано розглядати вибір нею подолаючих стратегій поведінки в критичних ситуаціях діяльності і спілкування, бо домінування тих чи інших стратегій психологічного подолання відбиває певні аспекти внутрішнього суб’єктивного світу особистості.

7. Зовнішні аспекти вияву емоційного інтелекту теж мають рівневу структуру: їх „внутрішнім компонентом” можна вважати характер мотивації діяльності (внутрішня чи зовнішня), характер контролю (інтернальний, екстернальний), характер вибору актів поведінки: а) з широкого поля можливостей, не диференційованого суб’єктом; б) з поля „можливостей для себе” і в) з поля можливих альтернатив поведінки. Зазначені аспекти відбивають феноменологічний рівень зовнішнього або внутрішній компонент зовнішнього. Онтологічний та феноменологічний рівні одночасно відбивають зовнішні ознаки емоційного інтелекту. Основною структурною одиницею емоційного інтелекту на рівні аналізу його зовнішніх аспектів доведено доцільним розглядати перебіг емоційного процесу (як якісні, так і кількісні його характеристики: інтенсивність, частоту виникнення емоційних процесів, знак основної емоції, що супроводжує емоційний процес; модальність емоційного процесу, конгруєтність/неконгруєтність модальності емоційного процесу ситуаційним подразникам тощо).

8. В ході емпіричного дослідження, результати якого проаналізовані в основному – третьому розділі дисертації і в наших публікаціях [62, 182], розкрита ієрархічна структура рівнів сформованості емоційного інтелекту, яка виявляється в залежності від характеру його внутрішніх опосередкуючих компонентів.

Найнижчому рівню сформованості емоційного інтелекту відповідає здійснення емоційного реагування по механізму умовного рефлексу. При цьому емоційне реагування ініціюється на сенсорно-перцептивному рівні, активність здійснюється з переважанням зовнішніх компонентів над внутрішніми, на низькому рівні її усвідомлення, при низькому виявленні самоконтролю, з високою ситуативною зумовленістю, з вибором поведінки з досить широкого поля можливостей у високій залежності від ситуації, з низьким виявленням контролю (мотивація – зовнішня).



Середньому рівню сформованості емоційного інтелекту відповідає здійснення зовнішньої активності (діяльності, спілкування) довільно, на підставі уявлень (мислення), із застосуванням певних вольових зусиль, що відповідним чином відбиватиметься у свідомості на рівні емоційних переживань. Середній рівень сформованості емоційного інтелекту характеризується переважанням внутрішнього над зовнішнім, високим рівнем виявлення самоконтролю, поєднанням у подолаючій поведінці стратегії концентрації на задачі як зі стратегією емоційного реагування, з відбиттям на рівні відчуття психологічного благополуччя позитивного ставлення до себе як суб’єкту життєдіяльності та спілкування. Для цього рівня сформованості емоційного інтелекту, характерною є також і високий рівень самооцінки суб’єкту, у формі якої відбиваються ставлення до себе як суб’єкту діяльності і спілкування. Це специфічна форма оцінки самоусвідомлення функціонування власного емоційного інтелекту, яку ми обрали поряд з відчуттям психологічного благополуччя, вибором стратегії подолаючої поведінки, для того щоб охарактеризувати один з рівнів внутрішнього аспекту виявлення емоційного інтелекту.

Найвищий рівень сформованості емоційного інтелекту відповідає, як ми обґрунтували теоретично і довели в процесі емпіричного дослідження, найвищому рівню розвитку внутрішнього світу людини. Він базується на наявності у суб’єкта відповідних настанов щодо можливих для нього особисто альтернатив поведінки у конкретних ситуаціях життєдіяльності. Ці настанови відбивають індивідуальну систему цінностей суб’єкта, яка чітко усвідомлена ним. Емоційна реакція зароджується не на сенсорно-перцептивному рівні, а на рівні уявлень людини про те, як треба поводитись у цілому класі подібних ситуацій життєдіяльності, які свідчать про наявність у нього системи знань про розумну особистісну поведінку. Такий етап розвитку емоційного інтелекту характеризується гармонійним співвіднесенням внутрішнього і зовнішнього, бо людина відчуває себе звільненою від безпосередніх ситуаційних вимог. Тому вибір характеру поводження, адекватного ситуації, здійснюється нею без надмірних зусиль волі, бо він відбиває систему соціальних навиків, які сформувались під впливом переконань на рівні свідомості. Мотивування такої поведінки здійснюється суб’єктом не ззовні, а із середини. Достатній рівень самоконтролю має інтернальний локус і людина у зовнішній поведінці виявляє досить помірний рівень сензитивності до можливих емоціогенних подразників та інтенсивності реагування на них, бо поведінка дійсно носить розумний, в плані її організації, характер. Що стосується самооцінки суб’єкту, який володіє високим рівнем емоційного інтелекту, то вона є досить високою у всіх аспектах її виявлення. Людина відчуває також досить високий рівень психологічного благополуччя як форми відбиття у свідомості власного оцінювання адекватності своєї поведінки уявлення про те, як її треба здійснювати розумно у гармонії з іншими людьми. В цьому виявляється стресозахисна і адаптивна функції емоційного інтелекту. На цьому рівні розвитку емоційного інтелекту відбиваються певні відмінності у виборі суб’єктом подолаючої поведінки у порівнянні з особливостями подолаючої поведінки суб’єктів, які мають низький чи середній рівень емоційного інтелекту. Зокрема, людина з високим рівнем емоційного інтелекту відчуває певну незалежність від ситуації у виборі стратегій подолаючої поведінки, бо ці стратегії базуються на настановах, які сформувались і закріпились у досвіді. У суб’єктів з високим рівнем сформування емоційного інтелекту різні форми подолаючої поведінки, у тому числі і запобігання певних ситуацій представлені рівномірно у гармонійному поєднанні з загальним переважанням у подолаючих стратегіях найбільш продуктивної з них - концентрації на задачі. Показники за стратегією емоційного реагування – найнижчі у порівнянні з іншими групами досліджуваних.

В ході емпіричного дослідження підтверджена наявність зазначених трьох рівней виявлення емоційного інтелекту. На підставі аналізу актуальних емоційних переживань групи досліджуваних, які вивчались за допомогою методики самоспостереження шляхом фіксування його результатів у емоційному щоденнику, виявленні статистично значущі розбіжності між групами досліджуваних по показниках інтенсивності, частоти, знаку, модальності, тривалості, різноманіття актуальних емоцій досліджуваних, відчуття ними різних рівнів психологічного благополуччя та інших ознак відбиття у свідомості емоційних переживань. Результати підтвердили наявність у емоційному інтелекті як стресозахисної, так і адаптивної функцій.

Емпіричні дані свідчать про те, що найважче досліджуваним вдається контролювати власну поведінку, самоорганізовуватись на діяльність і навчання.

Вплив уявлень про зміст емоційно розумної поведінки в різноманітних ситуаціях життєдіяльності (тобто інтелектуального компоненту емоційного інтелекту) на актуальні емоції суб’єктів досить чітко виявився при співставленні характеру актуальних емоцій досліджуваних, розподілених на полярні групи за показниками онтологічних і феноменологічних ознак емоційного інтелекту. Зокрема, встановлено, що на одні й ті ж ситуації життєдіяльності суб’єкти з різними рівнями емоційного інтелекту реагують в деяких випадках протилежними за знаком емоціями.

Отже, емпіричне дослідження дозволило переконливо продемонструвати зв’язок емоцій з інтелектом у різних ситуаціях життєдіяльності людини і практичну можливість і доцільність цілеспрямованого формування емоційного інтелекту.

Встановлено також, що розбіжності у рівнях сформованості емоційного інтелекту найбільш контрастно виявляються в показниках, що характеризують ставлення людини до себе як суб’єкту життєдіяльності. На другому місці в цій своєрідній ієрархії знаходяться розбіжності, що виявляються у ставленні суб’єкту до інших як партнерів по спілкуванню і взаємодії і найменш суттєво суб’єкти з різними рівнями сформованості внутрішніх ознак емоційного інтелекту відрізняються в аспекті ставлення до світу і оцінювання зовнішніх подій (принаймні, така закономірність виявилась по результатах даного емпіричного дослідження).


Список використаних джерел


  1. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.:Наука, 1991 -302с.

  2. Абульханова-Славская К.А. Личность в процессе деятельности и общения //Психология личности. Хрестоматия. –Самара. -1999. –т.2. -С.301-331.

  3. Алфимова М.В., Трубников В.И. Психогенетика агрессивности //Вопросы психологии. -2000. -№6. –С.112-123.

  4. Амбурова А.Г. Анализ состояний психологического кризиса и их динамика //Психол. журнал. -1985. –Т.6. №6. –С.107-115.

  5. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. С.-Пб.: Питер, 2001. –288с.

  6. Андреева Г.М. Процессы казуальной атрибуции в межличностном восприятии //Вопросы психологии. -1979. –№6. –С.26-38.

  7. Антонова-Турченко О.Г. Як вижити серед конфліктів –Київ: Т-во „Знання” України, 1991. -32с.

  8. Анциферова Л.И. К психологии личности как развивающейся системы //Психология формирования и развития в психологии. М.: Наука. –1978. -С.3-20.

  9. Арсеньев А.С. Размышления о работе С.Л.Рубинштейна «Человек и мир» //Вопросы философии. -1993. -№5. –С.130-160.

  10. Асмолов А.Г. Движущие силы и условия развития личности //Психология личности. Хрестоматия. –Самара. -1999. –Т.2. -С.345-384

  11. Балл Г.А. Для розробки теоретичної моделі вільної особистості //Психологія суб’єктивної активності особистості. -К., 1993. –С.12-13.

  12. Балл Г.А. Психологическое содержание личностной свободы: сущность и составляющие //Психол. журнал. -1997. –Т.18. №5. –С.7-19.

  13. Бандура А., Уолтерс Р. Подростковая агрессия: изучение влияния воспитания и семейных отношений: Пер. с англ. –М.: Апрель Пресс: Эксмо-пресс, 2000. -508с.

  14. Берковиц Л. Агрессия: причины, последствия и контроль. –С.-Пб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2001. -501с.

  15. Бернс Р. Раз витие Я-концепции и воспитание. Пер. с англ. –М.: Прогресс, 1986. –423с.

  16. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. –М.:МГУ, 1982. -200с.

  17. Бодалев А.А. Личность и общение. М.:Педагогика, 1983. – 273с.

  18. Божович Л.И. Психологический анализ условий формирования и строения гармонической личности //Психология формирования и развития личности. –М.: Наука. –1981. –с.257-284.

  19. Бондаренко А.Ф. Социальная психотерапия личности (психосемантический подход). Киев: КГПИИЯ, 1991. –189с.

  20. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: Теория и практика. К.:Укртехпрес, 1997. –215с.

  21. Борисова А.А. Психологическая проницательность как проблема психологии общения //Социально-психологические проблемы ускорения социального развития общества в период перестройки. Тезисы докл. к VII съезду общ.-психол. СССР. –М., 1989. –С.101-102.

  22. Боришевский М.И. Развитие саморегуляции поведения школьников: Дис. в форме науч. доклада ….д.психол.н. 19.00.07. –М., 1990. –77с.

  23. Брушлинский А.В. Проблема субъекта в психологической науке //Психол.журнал. -1991. –Т.12, №6. –С.3-11.

  24. Брушлинский А.В. Деятельность и опосредование //Психол. журнал. –1998. –Т.19. -№6. –С.118-126.

  25. Бурлачук Л.Ф., Коржова Е.Ю. Психология жизненных ситуаций. –М.:Российское Педагогическое Агентство, 1998. –с.5-10.

  26. Бурлачук Л.Ф., Корольов Д.К. Адаптация опросника для диагностики пяти факторов личности //Вопросы психологии. –2001. -№1. –С.126-134.

  27. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия: Пер. с англ. /Под ред. В.Усманова. –С.-Пб.: Питер, 1998. -330с.

  28. Васильев Я.В. Надситуативность в структуре личности. –Николаев: Темп, 1994. -264с.

  29. Василюк Ф.Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций). –М.: Изд-во МГУ, 1984. -200с.

  30. Веккер Л.М. Психические процессы: Субъект. Переживание. Действие. Сознание. –Л.:Изд-во ЛГУ, 1981. –Т.3. – 326с.

  31. Веккер Л.М. Психика и реальность: единая теория психических процессов. –М.: Смысл, 1998. –685с.

  32. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. –М.:Изд-во МГУ, 1976. -142с.

  33. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. –М.:Изд-во МГУ, 1990. -288с.

  34. Вилюнас В.К. Эмпирические характеристики эмоциональной жизни //Психол. журнал. –1997. -№3. –С.26-34.

  35. Виноградова Л.В. Проблема совладающих стратегий в современных исследованиях //Журнал практикующего психолога. –1999. -№5. –С.92-99.

  36. Выготский Л.С. О психологических системах //Собрание сочинений: В 6-ти томах. –Т.1. –М.:Педагогика, 1982. –С.109-131.

  37. Гальперин П.Я. К учению об интериоризации //Вопросы психол. –1966. -№6. –С.25-33.

  38. Гилфорд Дж. Три стороны интеллекта //Психология мышления. –М.:Прогресс, 1969. –С.433-456.

  39. Головаха Е.И., Панина Н.В. Социальное безумие: история, теорія и современная практика. –Киев: Абрис, 1994. -168с.

  40. Гоноблин Ф.Н. О некоторых психических качествах личности учения. //Вопросы психологии. –1975. №1. –С.100-111.

  41. Гуменюк О. Феномен полімотивації: сутнісний зміст взаємин за модульно –розвивальної оргсистеми. //Психологія і суспільство. -2001. -№1. –С.74-123.

  42. Гуменюк О. Психологія Я-концепції. Тернопіль: Економічна думка, 2002. –186с.

  43. Дикая Л.Г., Махнач А.В. Отношение человека к неблагоприятным жизненным событиям и факторы его формирования. //Психол. журнал. -1996. –Т.17. №3. –С.137-148.

  44. Донченко Е.А. Социетальная психика. –К.: Наукова думка, 1994. -208с.

  45. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность: конфликт, гармония. –Киев:Политиздат Украины, 1987. -158с.

  46. Дубинко Н.А. Влияние когнитивных процессов на проявление агрессивности в детском возрасте //Вопросы психологии. -2000. -№1. –С.53-57.

  47. Життєві кризи особистості: Науково-методичний посібник: В 2ч. /Ред рада: В.М.Доній, Г.М.Несен, Л.В.Сохань, І.Г.Єрмаков та ін. –Київ: Вид-во ІЗМН, 1998. –Ч.1:Психологія життєвих криз особистості. -339с.

  48. Забродин Ю.М. Вопросы развития прикладной психологии в реформирующейся России //Прикладн. психология. -1998. -№2. -С.1-17.

  49. Зазыкин В.Г. Основы психологической проницательности. М.:Тривола, 1997. -88с.

  50. Занюк С.С. Психологія мотивації та емоцій. –Луцьк: ред.-вид. відд. Волин. держ. ун-ту ім.Лесі Українки, 1997. –180с.

  51. Зинченко В.П. Миры сознания и структура сознания //Вопросы психологии. -1991. -№2. –С.24-36.

  52. Зинченко В.П. Проблема внешнего и внутреннего и становление образа себя и мира как реализация сознания //Мир психологии. –1999. -№1.

  53. Зинченко В.П. Проблемы психологии развития (читая О.Мандельштама) //Вопросы психологии. –1991. -№5, -С.146.

  54. Изард К.Э. Эмоции человека. Пер. с англ. /Под ред. Л.Я.Гозмана, М.С.Егоровой. –М.: Изд-во МГУ, 1980. –439с.

  55. Ильин Е.П. Эмоции и чувства. –С.-Пб.: Питер, 2001. –752с.

  56. Каган М.С. Системный подход и гуманитарное знание. –Л.:Наука, 1991. -340с.

  57. Калуев А.В. Проблемы изучения стрессовых реакций. –Киев:CFS, 1998. -98с.

  58. Карпенко З.С. Аксіопсихологія особистості. –К.:ТОВ „Міжн.фін.агенція”, 1998. -216с.

  59. Кириленко Т.С. Виховання почуттів. –Київ: Політвидав України, 1989. -93с.

  60. Кириленко Т.С. Гармонізація емоційних станів особистості //Наука і освіта – 2000. -№1-2. –С.22-23.

  61. Киселева Е.А., Санникова О.П. Психологическая проницательность и ее диагностика //Виховання економічної культури. Одеса, 1997. –С.91-98.

  62. Коврига Н.В. Операційні критерії емоційної розумності людини та результати їх емпіричної перевірки //Вісник Дніпропетровського університету Серія „Педагогіка і психологія”, 2001. -Вип..7.

  63. Кон И.С. В поисках себя: Личность и ее самосознание. –М.:Политиздат, 1984. -335с.

  64. Корольов Д.К. Структура, детермінанти та функції емоційно-оціночного ставлення до життя. Автореф. дис… канд. психол. наук. –К., 2001, -18с.

  65. Коссов Б.Б. Личность: теория, диагностика и развитие. –М.:Изд-во «Академический проект», 2000. -236с.

  66. Коссов Б.Б. Личность: актуальные проблемы системного подхода //Вопросы психологии, 1997. -№6. –С.38-42.

  67. Котик М.А., Емельянов А.М. Эмоции как показатель субъективных предпочтений при принятии решения //Психол. Журнал. –1992. –Т.13. -№1.

  68. Кочубей Б.Б. Действие и поступок //Знание сила. –1991. -№7. –С.67-72.

  69. Лазурский А.Ф. О составе личности //Психология личности в трудах отечественных психологов. –С.-Пб.:Питер, 2000. –С.17-23. (составитель Куликов Л.В.)

  70. Лактионов А. Координаты индивидуального опыта. –Харьков: Бизнес-Информ, 1998. –489с.

  71. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. –М.: Политиздат, 1975. -304с.

  72. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В.2-х т. –М.:Педагогика, 1983. –Т.1. –392с. –Т.2. –320с.

  73. Леонтьев Д.А. Три грани смысла //Традиции и перспективы деятельностного подхода в психологии. Школа А.Н.Леонтьева. –М.:Смысл, 1999.

  74. Леонтьев Д.А. Очерк психологии личности. –М.:Смысл, 1997.

  75. Леонтьев Д.А., Пилипко Н.В. Выбор как деятельность: личностные детерминанты и возможности формирования //Вопросы психологии. –1995. -№1. –С.97-110.

  76. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1984. –354с.

  77. Ломов Б.Ф. Направленность личности. Субъективные отношения личности. –В кн.: Психология личности в трудах отечественных психологов. –С.-Пб.: Питер, 2000 /Составитель Куликов Л.В. –С.105-110.

  78. Максименко С.Д. Психологічні проблеми загальної психології //Практична психологія та соціальна робота. –1999. -№3. –С.2-4.

  79. Максименко С.Д. Навчання і розвиток: психологічні аспекти //Практична психологія та соціальна робота. –1997. -№10. –С.5-8.

  80. Максименко С.Д. Основи генетичної психології. –К.: НПЦ Перспектива, 1998. –220с.

  81. Максимова Н.Ю. Психотрамвуюча ситуація як детермінанта адиктивної поведінки неповнолітніх //Українська психологія: сучасний потенціал. Матеріали Четвертих Костюківських читань (25 вересня 1996р.): В 3.т. -К.: Вид-во ДОК-К, 1996. –Т.2. –С.136-144.

  82. Маслоу А. Психология бытия: Пер. с англ.. М.: Рефл.-бук, К.: Ваклер, 1997. –304с.

  83. Моргун В.Ф., Ткачева Н.Ю. Проблема периодизации развития личности в психологии. –М.:МГУ, 1981. -84с.

  84. Мерлин В.С. Очерк интегрального исследования индивидуальности. –М.:Педагогика, 1986. –256с.

  85. Мясищев В.Н. Понятие личности в аспектах нормы и патологии. //Психология личности. Т.2.Хрестоматия. –Самара, 1999. С.197-223.

  86. Мясищев В.Н. Структура личности и отношение человека к действительности. // Психология личности. Т.2.Хрестоматия. –Самара, 1999. С.223-227.

  87. Назаретян А.П. Агрессия, мораль и кризисы в развитии мировой культуры (Синергетика исторического прогресса): Курс лекций. –М.: Наследие, 1996. -184с.

  88. Небылицын В.Д. Темперамент //Психофизиологические исследования индивидуальных различий. М., 1976. –С.178-186.

  89. Носенко Е.Л. Эмоциональное состояние и речь. Киев: Вища школа. 1981. -192с.

  90. Носенко Е.Л., Єгорова С.М. Пам”ять і емоційний стан. Дніпропетровськ: ДНУ, 1996. -176с.

  91. Носенко Е.Л. Емоційний інтелект як одна з форм множинності проявів інтелекту //Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Педагогіка і психологія, 1998. -Вип.3. -С.3-10.

  92. Носенко Е.Л., Нестеренко М.В. Шляхи детекції сприйняття суб’єктом певної інформації як загрозливої з позицій когнітивно-семантичної моделі тривоги //Вісник АПН України «Педагогіка і психологія». –1998. –Вип.4. –С.45-54.

  93. Носенко Э.Л. Эмоциональное состояние как опосредующий фактор влияния самооценки на ефективность интеллектуальной деятельности подростка //Психол. журнал. –1998. –Т.19. -№1. –С.16-26.

  94. Носенко Е.Л., Коврига Н.В. Емоційна розумність як детермінанта успішності життєдіяльності людини і шляхи її операціоналізації //Вісник Дніпропетровського університету. Серія „Педагогіка і психологія”, 2000. -Вип..6. -С.3-9.

  95. Носенко Э.Л., Чоботарь А.И., Элькинбард О.Б. Формирование эмоционального интеллекта как фактора предупреждения стрессовых состояний у детей.// Наука і освіта. –2000. -№1-2. –С.190-192.

  96. Носенко Е.Л. Диспозиційні та перцептивно оцінювані характеристики емоційного інтелекту //Вісник Харківського університету. Серія Психологія. Харків, 2002. -№550, Ч.1. –С.177-179.

  97. Ольшанникова А.Е. Эмоции и воспитание. М.: Знание, 1983. -80с.

  98. Онуфрієва Н.М. Внутрішній конфлікт і амбівалентність особистості в умовах суспільної кризи //Соціологія. Психологія. Педагогіка. – Київ: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 1997. –Вип.3. –С.35-43.

  99. Орлов А.Б. Восхождение к индивидуальности. –М.:Просвещение, 1991. -240с.

  100. Орлов А.Б. Личность и сущность: внешнее и внутреннее Я человека. //Психология личности. Т.2. Хрестоматия. –Самара, 1999, с.509-533.

  101. Пацявичюс И.В. Соотношение индивидуально-типических характеристик эмоциональности с особенностями саморегуляции деятельности: Автореф. дис…. канд. психол. наук. –М.: 1981. -26с.

  102. Переверзева И.А. Психофизиологический анализ индивидуальных различий по эмоциональности (на примере функции контроля за эмоциональной экспрессией): Автореф. дис … канд. психол. наук. –М., 1986. -19с.

  103. Перов А.К. Развитие черт характера из психических процессов и временных состояний человека. //Материалы совещания по психологии. –М., 1957. - С.79-89.

  104. Петровский В.А. Личность в психологии: парадигма субъектности. –Ростов-на-Дону:Феникс, 1996. -512с.

  105. Петровский А.В., Ярошевский М.Г., Основы теоретической психологии. –М.:ИНФРА-М, 1998. -528с.

  106. Психологический словарь /Под ред. В.П.Зинченко, Б.Г.Мещерякова. –М.:Педагогика-Пресс, 1997. -440с.

  107. Психология жизненного успеха. Опыт социально-психологического анализа преодоления критических ситуаций /Авторы Сохань Л.В., Головаха Е.И., Ануфриева Р.А., Балакирева О.Н., Очеретяный В.В. –К.:Институт Социологии НАН Украины. –1995. –149с.

  108. Реан А.А., Агрессия и агрессивность личности //Психол. журнал. -1996. -Т.17. -№5. –С.37-49.

  109. Роджерс К. К науке о личности //История зарубежной психологи. -М.: Изд-во МГУ, 1986. –С.199-230.

  110. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. –С.-Пб.:Питер, 2000. -712с.

  111. Рубинштейн С.Л. Человек и мир. //Проблемы общей психологии. –М.:Изд-во АН СССР, 1973. –424с.

  112. Санникова О.П. Взаимодействие учителя и психолога //Педагогическая инициатива. –Одесса, 1991. -С.9-13.

  113. Санникова О.П. Системный анализ эмоциональности. //Наука и освита, 1997. -С.63-67.

  114. Санникова О.П. Соотношение устойчивых индивидуально-типических особенностей эмоциональности и общительности //Вопросы психологи. -1982. -№2. -С.109-115.

  115. Санникова О.П. Эмоциональность в структуре личности. –Одесса: Хорс., 1995. -334с.

  116. Санникова О.П. Эмоциональность и регуляция активности общения //Вопросы психологии. -1984. -№3. -С.123-128.

  117. Семенов В.В. Психогенетические исследования эмоциональности //Вопросы психологии. –1983. -№3. –С.149-153.

  118. Семиченко В.А. Психологія соціальних відносин. –К.:Магістр-S, 1999. -168с.

  119. Симонов П.В. и др. Происхождение духовности /П.В.Симонов, П.М.Ершов, Ю.П.Вяземский. –М.:Наука, 1989. -352с.

  120. Симонов П.В. Теория отражения и психофизиология эмоций. –М.:Наука, 1970. -139с.

  121. Симонов П.В. Эмоциональный мозг. –М.:Наука, 1981. -211с.

  122. Словарь-справочник психологической диагностики /Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. (сост.). Киев: Наукова думка, 1989. –198с.

  123. Сохань Л.В., Головаха Е.И., Ануфриева Р.А. и др.. Психология жизненного успеха. Опыт социально-психологического анализа преодоления критических ситуаций. К.: Институт социологии НАН Украины, 1995. -С.23.

  124. Суворова В.В. Психофизиология стресса. М.: Педагогика, 1975. –206с.

  125. Судаков К.В. Новые акценты классической концепции стресса //Бюлетень экспериментальной биологии и медицины. -1997. -№2. –С.124-130.

  126. Татенко В.А. Психология в субъектном измерении. –К.:Просвита, 1996. -404с.

  127. Тенденции развития психологической науки. М.:Наука, 1989. -296с.

  128. Теплов Б.М. Проблема индивидуальных различий. –М.: Изд-во АПН РСФСР, 1961. –536с.

  129. Титаренко Т.М. Жизненный мир личности: структурно-генетический подход. Дис… докт. психол. наук./ АПН України. Інститут психології. –К., 1994. –305с.

  130. Франкл В. Человек в поисках смысла. –М.:Прогресс, 1990.-386с.

  131. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. –М.:Прогресс, 1994. -327с.

  132. Фурман А.В. Духовність – основа нової школи //Освіта. -1996. -30 жовтня. –С.2-3.

  133. Фурман А.В. Психодіагностика особистісної адаптованості. –Тернопіль: Економічна думка, 2000. –197с.

  134. Фурман А.В. Психокультура української ментальності. –Тернопіль: Економічна думка, 2002. –132с.

  135. Чеботарь А.И. Эмоциональный интеллект как основа успешности жизнедеятельности человека //Вісник Дніпропетровського університету. Серія “Педагогіка і психологія”. –1999. –Вип.4. –С.129-134.

  136. Чебыкин А.Я. Распознавание эмоций школьников педагогами //Вопросы психологии. -1991. -№5. –С.74-80.

  137. Чебыкин А.Я. Теория и методика эмоциональной регуляции учебной деятельности. –Одесса: «АстроПринт» -1999. -158с.

  138. Чирков В.И. Самодетерминация и внутренняя мотивация поведения человека //Вопросы психологии. –1996. -№3. –С.116-133.

  139. Чудновский В.Э. К проблеме соотношения «внешнего» и «внутреннего» в психологии //Психол. журнал. –1993. -Т.14. -№5. -С.3-11.

  140. Чудновский В.Э. Смысл жизни: Проблема относительной эмансипированности от «внешнего» и «внутреннего» //Психол. журнал. –1995. -Т.16. -№2. -С.15-26.

  141. Шебанова С.Г. Профілактика та корекція агресивної поведінки студентів засобами тренінгу спілкування: Автореф. дис.... канд.психол.наук. Київ, 2000. -18с.

  142. Эмоциональная регуляция учебно-познавательной деятельности /Под ред. А.Я. Чебыкина. М., 1988. -254с.

  143. Ядов В.А. Диспозиционная концепция личности //Социальная психология в трудах отечественных психологов. –С.-Пб.:Питер, 2000. -С.76-93.

  144. Яценко Т.С. Активная социально-психологическая подготовка учителя к общению с учащимися. К.:Освіта, 1993. -208с.

  145. Яценко Т.С. Психологічні основи групової психокорекції: Навч.посібник. –К.:Либідь, 1996. -264с.

  146. Aggression and violence: social interactionist perspectives /Edited by R.B.Felson and J.T.Tedeschi. –Washington: American psychological association, 1993. -265p.

  147. Bar-On, R. Emotional Intelligence in Men and Women: Bar-On Emotional Quotient Inventory: Technical Mannual. Toronto: Multi-Health Systems, 1997.

  148. Berkowitz L. Frustration-aggression hypothesis: Examination and reformulation //Psychological Bulletin. -1989. -Vol.106. –P.59-73.

  149. Block J. And Block J.H. The role of ego-control and ego-resiliency in the organization of behavior //Development of Cognition, Affect and Social Relations. –1980. –Vol.13. –P.39-101.

  150. Bolger N. And Zukerman A. A Framework for Studying Personality in the stress process //Journal of Personality and Social Psychology. –1995. –Vol.69. –N5. –P.890-902.

  151. Bryant,F. And Veroff, J. The structure of psychological well-being: A sociohistorical analysis //Journal of Personality and Social Psychology. –1982. –Vol.43. –P.653-673.

  152. Children exposed to domestic violence: current issues in research, intervention, prevention, and policy development /Edited by R.A.Geffner, P.G.Jaffe, M.Silermann. –New York: Haworth, 2000. -373p.

  153. Daniel, M. Self-scoring Emotional Intelligence Tests – New york; Barnes and Noble Books – 2000. -50p.

  154. De Raad, Kokkonen, M. Traits and emotions: a review of their structure and management. //European Journal of Personality. –2000. –Vol.14. –P.477-496.

  155. Digman, J. Personality structure: Emergence of the five-factor model //Annual Review of Psychology. -1990. –Vol.41. -P.417-440.

  156. Dollinger, S. Identity styles and the five-factor model of personality //Journal of Research in Personality. -1995. -Vol.29. –N4. -P.475-479.

  157. Durrheim, K. And Foster, D. Tolerance of ambiguity as a content specific construct //Personality and Individual Differences. –1997. –Vol.22. -N5. –P.741-750.

  158. Emotional IQ Test: www.QuenDom.com serious Entertainment.

  159. Endler, N.S. & Parker, J.D.A. Assessing a patient’s ability to cope. In J.N.Butcher (Ed.), Practical considerations in clinical personality assessment. New York: Oxford University Press. –1995. P.329-352.

  160. Endlerr, N.S., Kantor, K & Parker, J.D.A. State-Trait coping, State-Trait anxiety an academic performance. //Personality and Individual Differences. –1994. -Vol.16, N5. –P.663-670.

  161. Epstein, S. Cognitive – experiential self-theory //Pervin, Lawrence A. (Ed) Handbook of Personality: Theory and Research. New York: The Gilford Press. – 1990. -P.165-192.

  162. Gallagher, D.J. Extraversion, neurotism and appraisal of stressful academic events. //Personality and Individual Differences. -1990. –Vol.11. -N10. -P.1053-1057.

  163. Gardner, H. Frames of mind: The theory of multiple intelligences. New York: Basic Books, 1983.

  164. Gardner, H. Multiple intelligences: the theory in practice. New York: Basic Books, 1993. -304p.

  165. Goldberg, L. An alternative description of personality: The Big Five structure //Journal of personality and Social Psychology. -1990. -Vol.59. –P.1216-1229.

  166. Goleman, D. Emotional Intelligence. New York: Bantam books, 1995. -352p.

  167. Goleman, D.. Working with Emotional Intelligence. New York: Bantam Books, 1998. -383p.

  168. Grazzani Gavazzi, I. How to do things with emotions: problematic shared plans in everyday life //Proceedings of the 9th Conference of ISRE, University of Toronto Press. Toronto, 1996. –P.339-343.

  169. Harre, R. Personality as dramaturgical production |//11th European Conference on Personality. Friedrich-Schiller-Universitat Jena, Abstracts. 21.07.-25.07.2002. Lengerich, Pabst Science Publishers, 2002. -P.76-77.

  170. Hogan, R. Reinventing personality //11th European Conference on Personality. Friedrich-Shiller-Universitat Jena, 21.07 – 25.07.2002 Conference Program and Abstracts: Lengerich: Pabst Publishers, 2002. -P.33-34.

  171. Izard, C.E., Libero, D.Z., Putnam, P. And Haynes, O.M. Stability of emotion experiences and their relations to traits of personality //Journal of Personality and Social Psychology, 1993. –V.64. –P.847-860.

  172. King, L. Walker, L., Broyles, S. Creativity and the five-factor model //Journal of Research in Personality. -1996. –Vol.30. –N2. –P.189-203.

  173. Larsen, R. and Ketelaar, T. Personality and susceptibility to positive and negative emotional stress. //Journal of Personality and Social Psychology. -1991. –Vol.61. –P.132-140.

  174. Lazarus, R.S. Emotion and adaptation. N.Y.: Oxford University Press. –1991.

  175. Mayer, J.D. and Salovey, P. Emotional intelligence and the construction and regulation of feelings //Applied and Preventive Psychology. –1995. -V.4. -P.197-208.

  176. Mayer, J.D., and Salovey, P. The Intelligence of emotional intelligence //Intelligence. –1993. -V.17. -N4. -P.433-442.

  177. Mayer, J.D. and Geher, G. Emotional Intelligence and the Identification of Emotion //Intelligence. -1996. -V.22. -P.89-113.

  178. McCrae, R.R. & Costa, P.T. Adding Liebe und Arbeit: The full five factor model and well being. //Personality and Social Psychology Bulletin.-1991. –Vol17. –P.227-232.

178. McCrae, R.R. and Costa, P.I., Jr. Conceptions and correlates of openness to experience. In R.Hogan; J.Johnson and S.Brigges (Eds.) Handbook of Personality Psychology, 1997, San Diego, London; Academic Press. –P.824-826.

  1. Milgram, N. Stress and coping in Israel during the Persian Gulf War //Journal of Social Issues. –1993. –Vol.49. –P.103-123.

  2. Norton R. Measurement of ambiguity tolerance //Journal of Personality Assessment. –1975. –P.607-619.

  3. Nosenko, E., Kovriga, N. Trait-oriented approach to operationalizing emotional Intelligence. //Abstracts of the 7th European Congress of Psychology. Great Britain, London, 2001. July 1-6, p.211.

  4. Nosenko E.L., Kovriga, N. V. An approach to operatiolizing emotional intelligence as a dynamic unity of its internal and external components //In.B.Rammstedt, R.Riemann(Eds.) 11th European Conference of Personality. Friedrich-Schiller-Universitat, Jena, 21.7-25.7.2002. Conference Program and Abstracts. –Lengerich: Pabst Science Publishers. –2002. –P.232.

  5. Nosenko E., Tverdomed O. Some peculiarities of emotionality in the personality structure and their “panetics” potential //Abstracts of the 6th European Congress of Psychology. Rome. Italy. July 4-9, 1999. P.321

  6. Ramstedt, B., Rieman, R. (Eds). //11th European Conference on Personality. Friedrich-Shiller-Universitat Jena, 21.07 – 25.07.2002 Conference Program and Abstracts: Lengerich: Pabst Publishers, 2002, -P.47-54.

  7. Ryff, C.D. Happiness is everything or is it explorations on the meaning of psychological well-being. //Journal of Psychology and Social Psychology. –1989. –Vol.57. –N6. –P.1069-1081.

  8. Rolland, J.P. Job-related stress: Examining the role of consciousness and Agreeableness //8th European Conference on Personality. Ghent, Belgium, July 8-12, 1996.

  9. Salovey, P and Sluyter, D (Eds). Emotional development and Emotional Intelligence: Implications for educators. New York: Basic Books, 1997. -288p.

  10. Siu, R. Understanding and minimizing the infliction of suffering: an integrated discipline called panetics //Panetics. -1997. -V.6. -N4. -P.30-39.

  11. Sternberg, R. Beyond I.Q.: A Triarchic theory of human intelligence. –N.Y.: Cambridge University Press. -1985.

  12. Stoycheva, K. Ambiquity tolerance in adolescents //Abstracts of the 8th European Conference on Developmental Psychology. Rhenne, France, 1997, p.111.

  13. Thayer, R. The origin of everyday moods. New York: Oxford University Press, 1996. -372p.

  14. The emotionally intelligent workplace: how to select for, measure, and improve emotional intelligence in individuals, groups and organizations //Eds. Cary Cherniss, Daniel Goleman. San Francisco; California: Jossey-Bass. A Wiley Company, 2000. -352p.

  15. Throndike, R., Hagen, E., and Sater, J. Stanford- binet Intelligence Scale: 4th edition (Technical Mannual) –Chicago: Riverside. -1986.

  16. Watson, D., & Pennebaker, J. Health complaints, stress, and distress: Exploring the central role of negative affectivity //Psychological Review. –1989. –Vol.96. –P.234-254.

  17. Weisinger, H. Emotional intelligence at work. San Francisco, California: Jossey – Bass Inc., 1998. -218p.



Для заказа доставки диссертации сделайте запрос через форму обратной связи по ссылке: http://mydisser.com/ru/contact.html



1   2


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка