Образотворче мистецтво (авт. Любарська Л., Резниченко М., Протопопова О.) Пояснювальна записка



Скачати 279.37 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір279.37 Kb.
ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО
(авт. Любарська Л., Резниченко М., Протопопова О.)

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Виховний потенціал мистецтва міститься у самій його суті і пояснюється тим, що емоційна сторона свідомості, естетичні ідеали особистості - первинні стосовно інтелекту в фор­муванні духовних інтересів, ставлення до світу взагалі

З-поміж інших видів мистецтва образотворче є унікальним у вирішенні завдань як худож­нього, так і особистого розвитку, громадського і духовного становлення підростаючого покоління Це зумовлено не тільки природою сприймання образотворчого мистецтва, а й тим, що вже в ранньому віці образотворча діяльність становить одну з найдоступніших і емоційно-захоплюючих форм творчості

В аспекті зазначеного проблема радикального поліпшення емоційно-естетичного і духовно-морального виховання диктує такий розподіл акцентів завдань у викладанні образо­творчого мистецтва, серед яких виховні та художньо-розвиткові були б провідними стосовно навчальних Адже саме вирішення художньо-розвивальних завдань передусім формує рівень художньо-творчої свідомості особистості, що й визначає ступінь залучення її до глобальних культурогенних процесів 3 огляду на викладене - мету художнього виховання засобами образотворчого мистецтва в стислій, сконцентрованій формі можна визначити як розвиток у дітей високих естетичних ідеалів, формування потреб і здібностей до образотворчого мистецтва в процесі художнього осмислення світу.

Відповідно до вимог Державного стандарту початкової загальної освіти предмет “Образотворче мистецтво” реалізує змістову лінію візуального мистецтва. У програмі також передбачається залучення таких видів мистецької діяльності, як художнє слово, музика, частково – театральні та екранні види мистецтва та ін.


Головні завдання викладання образотворчого мистецтва


1. Формування в дітей художньо-естетичного ставлення до дійсності як здатності до неутилітарного, художнього пізнання світу та його образної оцінки Це передбачає наявність таких особистісних якостей, як відчуття краси та гармонії, здатність емоційно відгукуватися на різноманітні прояви естетичного у навколишньому світі, вміння підмічати прекрасне у спостережуваних явищах та усвідомлювати його, потреба в спогляданні та милуванні.

2. Розвиток специфічних для художньо-творчого процесу універсальних якостей особистості як основи для розвитку п творчого потенціалу, художньо-творчої уяви, оригінального, нестереотипного асоціативно-творчого мислення, художньо-образних якостей зорового сприй­няття, спостережливості, зорової пам'яті та ін

3. Формування знань і уявлень про образотворче мистецтво, його історію та роль у житті людей, навичок розуміння мови різних видів образотворчого мистецтва, усвідомлення ролі художнього образу в мистецтві і розвиток навиків його сприйняття та емоційно-естетичної оцінки, культури почуттів

4. Формування потреб і здібностей щодо продуктивної художньої творчості, вміння створити виразний художній образ, оригінальну композицію мовою того чи іншого виду обра­зотворчого мистецтва, оволодіння основами художньо-образної мови і виражальними можли­востями художніх матеріалів та різних видів художніх технік, що допоможе набувати свободи вираження у творчості

5. Розвиток сенсорних здібностей дітей, що більшою мірою сприятиме повноцінності худож­ньо-естетичного сприймання та поліпшенню якісного боку практичної художньо-творчої діяльності

Успішний художньо-творчий розвиток дітей буде зумовлено отриманням низки методичних принципів, адекватних специфіці мистецтва:



  • Керування художньо-творчим розвитком учнів передбачає врахування вікових, індиві­дуальних, національних, культурних, регіональних особливостей і традицій; останнє зумовлює звертання до глибоких коренів народної творчості, проникнення національним духом, а не сліпе копіювання взірців і канонів національного декоративного мистецтва;

  • Залучення учнів до розуміння змісту та сутності мистецтва повинно здійснюватися шляхом особистісно-емоційного сприйняття художньої інформації. Саме через це досягається духовно-моральне й естетичне виховання особистості учня, пробудження в його душі добрих почуттів, чуйності, здатності до співпереживання,

  • Художній образ - це основа, на якій будується художньо-образне сприймання мистецтва і власна художня діяльність. Через це опору на художній образ необхідно передбачати у всіх видах художньої діяльності - і в розділі «Практична робота», і в розділі «Сприймання»;

  • Освоєння мови мистецтва і формування навичок практичної роботи доцільні лише в художньо-образному ключі як освоєння засобів виразності художнього образу. В іншому разі набуті знання й уміння будуть позахудожніми (тобто марними);

  • Ефективність занять мистецтвом істотно залежить від зацікавлення художньою працею, від одержуваного дітьми в процесі занять емоційного задоволення, радості. Забезпечення цієї умо­ви досягається дотриманням вищезазначених положень і характером організації занять (уроків),

  • Заняття образотворчим мистецтвом повинні бути організовані за законами мистецтва, що передбачає:

а) нестереотипність, структурну різноманітність, структурну режисуру;

б) залучення учнів до співпереживання, створення відповідного що до теми уроку емоцій­ного настрою, чому сприятиме включення до сценарію уроку ігрових, казкових моментів, використання інших видів мистецтв (художнього слова, музики, елементів театрального дійства, кінофрагментів);

в) наявність трьох основних структурних елементів уроку (відповідно до законів будь-якої художньої творчості): сприймання, формування творчого задуму, його посильна творча реалізація.

Відповідно до методичних принципів, мети і завдань предмета програма з образотворчого мистецтва складається з двох головних розділів:

1. Сприймання;

2. Практична (творча) художня діяльність.



Розділ СПРИЙМАННЯ“ включає в себе два взаємопов'язаних види діяльності.

1. Естетичне сприймання дійсності. Передбачає її художнє освоєння:

формування вміння бачити, емоційно відгукнутись та усвідомити красу, естетичні якості різноманітних явищ і об'єктів діяльності: природи і тваринного світу, міст і сіл, будинків і квартир, зовнішнього вигляду людини (віддзеркалених в одязі, прикрасах, зовнішніх рисах і пластиці тіла).



2. Сприймання мистецтва. Передбачає формування навичок сприймання й оцінки художнього образу у творах образотворчого мистецтва (по можливості - і в інших видах). Як розділ роботи сприймання здійснюється на матеріалі шедеврів світового образотворчого мистецтва, творів сучасних авторів, як українських, так і зарубіжних, і вирішує три основні завдання:

1) формування уявлення про особливості образної мови різних видів образотворчого мистецтва, розуміння ролі виражальних засобів у створенні художнього образу (певного стану, настрою, характеру тощо) твору мистецтва;

2) розвиток уміння виразити своє ставлення та емоційне переживання щодо твору, який аналізується:

а) у формі словесного відгуку на рівні емоційно-естетичної оцінки, художнього аналізу (порівняння, зіставлення, виявлення загальних рис тощо), розгорнутої художньої оповіді, що передає естетичні погляди, смаки, ідеали учнів;

б) у формі «графічної мови», тобто передавання враження про твір за допомогою зображення (миттєво виконані начерки і замальовки з пам'яті);

в) можливо - в інших формах художньої творчості (музика, театр, художня фотографія, анімація тощо);

3) формування знань та уявлень про мистецтво і художників, специфіку їхньої праці. Засвоєння спеціальних художніх термінів.

Розділ «ПРАКТИЧНА (ТВОРЧА) ХУДОЖНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ» передбачає максимально широкий спектр художніх технік і матеріалів, включає роботу на площині і в об'ємі.

По кожному з розділів робота виконується за чотирма основними навчальними пробле­мами:



  1. форма (силует, частина і ціле, пропорції, конструкція, передача об’єму форми засобами світлотіні тощо);

  2. простір;

  3. питання композиції і композиційна діяльність;

  4. колір.

Головні напрями і завдання роботи щодо реалізації перелічених проблем з урахуванням вікових особливостей дітей наведені в таблиці 1.

Роботу щодо освоєння навчальних проблем програма пропонує здійснювати у трьох аспектах художньо-творчого розвитку: 1) реальному; 2) декоративному; 3) виражальному, які передбачають посильне створення художнього образу на основі передачі різноманітних якостей і властивостей форми, кольору, простору та композиції відповідно:



1. У реалістичному художньому ключі. Методи і форми роботи: з натури, за пам'яттю, за уявленням, індивідуальна робота;

2. У декоративній манері. Методи і форми роботи: за уявленням; індивідуальна, групова і колективна робота;

3. У різних стильових напрямах від абстрактних до асоціативно-виражальних. Методи і форми роботи: за уявленням.

Реалізація трьох аспектів художньо-творчого розвитку учнів у практичній роботі на площині і в об'ємі передбачає створення таких основних продуктів художньої діяльності (табл.2).

Таким чином, зміст практичної діяльності орієнтовано на можливість ознайомлення учнів з особливостями художньо-образної мови різних видів образотворчої діяльності, з різно­манітними пластичними техніками і доступною технологією створення художнього образу у власних творчих роботах.

Структура програми, послідовність освоєння завдань, зміст уроків визначені відповідно до вікових закономірностей у галузі образотворчої діяльності і поділені на три великих блоки, що дозволяють найповніше враховувати вікові особливості дітей: 1- 4, 5 - 7 і 8 - 11 класів.

У програмі вказані лише навчальні завдання (мета). Завдання, спрямовані на розвиток художньо-образного мислення й уяви не завжди вказані , але повинні реалізовуватися вчителем на кожному уроці.

Провідне навчальне завдання уроку завжди вказане першим, супутні завдання - у порядку значущості для даного уроку.

Вказана в програмі приблизна тематика завдань розрахована на дитяче сприйняття і не може виступати календарним планом. Якщо кількість завдань перевищує кількість навчальних годин, вчителю надається можливість вибрати найкращий варіант завдання або замінити його за своїм бажанням, але з урахуванням навчальних проблем програми.

Таблиця 1






Головні напрями і завдання художньої діяльності




Примітки




Питання композиції та композиційної діяльності





1. Формування емоційно-смислового задуму композиції. Повинно здійснюватися в художньо-образному ключі з акцентуванням уваги на чуттєво-естетичному світові людини, предметів або подій; можна зробити припущення щодо їх настрою, характеру, взаємин тощо. Передбачається також формування свідомого ставлення до вибору елементів композиції, які «працюють» на образ.

2. Втілення задуму художніми засобами. Являє собою структурно - пластичний (де­коративний, зовнішний ) бік композиції і засіб досягнення дохідливості смислової ідеї зображення.

Передбачає також освоєння композиційних властивостей і засобів (єдність, співрозмірність, супідрядність, динамічний і статичний стани, ритм, симетрія і асиметрія, контраст і нюанс, масштаб і пропорції тощо)


По суті це відповідь на запитання «що?» (що зобра­жатиметься, виражатиметься?).

При роботі з молодшими школярами слід врахову­вати їхню, підвищену емоційну чутливість


Це відповідь на запитання «як?» (як, якими засоба­ми передати задумане?).

Конкретні завдання щодо засвоєння композиційних властивостей, засобів і понять з урахуванням віку учнів запропоновані в ПРОГРАМІ (див. далі)


Колір


1. Розвиток кольорочутливості ока, уміння бачити багатство кольору в навколишньо­му світі, здатності до розпізнавання колірних станів середовища. Внаслідок цього -подолання стереотипних колірних уявлень, формування в учнів художньо-естетичного ставлення до навколишньої дійсності, потреби насолоджуватися красою природи і творами мистецтва; в практичній роботі - вміння передавати різноманіття і виразність кольору в малюнках, пов'язаних із відображенням явищ навколишньої дійсності

2. Формування відчуття декоративної виразності кольору, що передбачає:



  1. розумін­ня умовності декоративного кольору;

  2. розуміння гармонії кольоросполучень. У власних творчих роботах - вміння використати колір для декорування і за законами колірної гармонії

3. Усвідомлення учнями виражальних можливостей кольору і розвиток в них (на рівні синтезу розуміння і почуття) вміння використовувати колір для передавання своїх емоцій, певного стану, ставлення, настрою в різних видах художньої діяльності

4. Освоєння основ кольорознавства; формування вмінь і технічних навичок


Перші три напрями роботи здійснюються в емоційно-естетичному ключі і є стратегічними; ре­алізуються впродовж усього періоду навчання. Водночас, при виконанні конкретного завдання той чи інший напрям розвитку дитячого кольоросприйняття виступає провідним щодо інших

Даний напрям також реалізується впродовж усього періоду навчання; конкретні завдання з урахуванням віку учнів кожного класу запропоновані у наведеній ПРОГРАМІ (див. далі)




4 клас. Як і про що говорить художник

(таємниці мистецтва)

Вагомим завданням навчання в 4 класі є розширення знань про види, жанри і специфіку художнього образу в образотворчому мистецтві.


Практична діяльність спрямовується на подальше вивчення головних навчальних проблем (“Форма”, “Простір”, “Колір”, “Композиція”).


Значна частина уроків присвячена розвитку в учнів відчуття кольору і свідомому використанню кольору як засобу художньої виразності.

Велика увага приділяється засвоєнню поняття про специфіку декоративного образу, про декор як засіб збагачення форми і композиційної організації образотворчої поверхні та створенню декоративних композицій.



Новим у 4 класі є ознайомлення учнів:

  • з деякими конкретними народними художніми промислами України і початковим освоєнням прийомів роботи народних майстрів.;

  • з передачею об’ємних якостей округлих предметів засобами світлотіні.

За бажанням учителя можлива перестановка провідних і супутніх навчальних завдань у межах тієї чи іншої теми.




Навчальні завдання





Кі

ль

кі



сть

уро


ків

Орієнтовна тематика


Рекомендована техніка та матеріали


Методи, прийоми, засоби викладання

1

Сприйняття:

художній образ як основа мистецтва. Специфіка художнього образу в образотворчому мистецтві; жанри образотворчого мистецтва; засоби художньої виразності в різних видах образотворчого мистецтва (і в порівнянні з іншими видами мистецтв); особливості реалістичної і декоративної манери зображення (на початковому рівні)



3-4

Уроки-бесіди:

про що, про кого і як “розповідають” художники:



  • пейзаж;

  • натюрморт;

  • анімалістичний жанр;

  • образ людини в мистецтві (стислий огляд);

  • побутовий жанр (на рівні ознайомлення)







Фіксація термінів у словнику. Замальовки. На рівні оглядової розповіді-бесіди з акцентом на сприйняття художньої форми (художніх засобів вираження) і відчуття емоційної тональності, настрою у творах образотворчого мистецтва.

Можливі екскурсії до художніх музеїв, в майстерні професійних художників



2

Основи кольорознавства. Багатство колірних відтінків, одержаних шляхом:

різнонасиченності (розбіл в гуаші, освітлення в акварелі, замутнення чорно-сірим);

ускладнення палітри змішуванням між собою хроматичних кольорів

Гармонія колірних співзвуч заснована на використанні:

споріднених колірних тонів (теплих і холодних, інтенсивних і м’яких);

колірних відтінків одного (певного) кольору;

контрастів додаткових кольорів (яскравих, інтенсивних і м’яких, пастельних)


2-3

  • “Чудовий ранок – молодий і ніжний”.




  • “Сіяють зорі, місяць сходить із синьої височини”

  • Хмара грізна (чорнохмарище)

  • Радість і сум природи (або: які фарби у погоди?)




  • Зелена (будь-яка інша палітра):

  • Зелений сон; “А навколо синій вечір сині чари розпустив”; “Я стільки сонця в очі взяв” та інше

  • Серед поля мак розцвів (або:

  • Білка спить у синім лісі;

  • Одяг для папуги та інше)

Гуаш, акварель

Гуаш, акварель


Гуаш, акварель

Вправи і короткотермінові завдання асоціативного характеру на створення палітри кольорів (з урахуванням виражальних можливостей кольору).
Можуть являти собою окремі завдання або включатись у структуру уроку відповідної тематики впродовж навчального року.

3

Поняття про нюансний (живописний) колір. Набуття навичок отримання кольору із нюансним переходом (в акварелі – перетіканням) кольору в колір.

На початковому рівні:

передавання об’єму округлих предметів кольоротональними засобами та перспективної зміни кола в предметах циліндричної та конічної форми


1
1

  • Золотокоса осінь (або: Жовтопад).

Осінній натюрморт

Акварель (можливо гуаш)
Акварель (можливо гуаш)

Малювання за спостереженням натури та з натури: осіннього листя, овочів, фруктів; в натюрморт можливо включення предмета простої циліндричної або конічної форми

4

Виражальні можливості кольору: свідомий вибір теплого, холодного або контрастного колориту, створення певної гами для передавання “настрою” пейзажу. Усвідомлення залежності кольорової гами від освітлення.

Стосовно простору: поняття про перспективне зближення паралельних горизонтальних ліній, що йдуть у глибину, та значення напряму падаючих від об’єктів тіней для визначення положення джерела світла щодо зображуваного



2-3

  • Осінь за вікном:

-Осіння мряка

-Свято осені





  • Зимова казка

  • Завесніло вже довкола (або: Свято весняної природи; “Білі каштани любі мені” тощо)

Акварель по вогкій основі
Гуаш; акварель (робота окремими мазками). Для декоративного пейзажу – аплікація.

Гуаш; акварель (робота окремими мазками); можливо – кольорова (краще пастельна) крейда

Гуаш, акварель, різновиди аплікації; комбінованих технік


За вибором учителя – можливе виконання окремих пейзажних композиції за мотивами музичних творів, створення малюнку в реалістичній або декоративній манері

5

Передавання плановості простору за допомогою просторових явищ: розміщення об’єктів по вертикалі картинної площини, зменшення та загороджування; далі – шляхом використання кольоротональних засобів (на рівні першого знайомства).

Використання колірної гами для передавання певного стану (природи), настрою.

Передавання основної будови та характеру силуетної форми: людини, тварини, архітектурних споруд тощо


5-6

Край, де я хотів би побувати:

  • Краю мій любий, краю мій рідний (або: “Беру різнобарвну палітру і землю малюю мою”)

  • В далекій пустелі

  • По снігу на оленях




  • Подорож до моря (“Біліє парус одинокий на морі в синім тумані”...)

Я в Карпати закохалась

Гуаш, акварель


Гуаш, кольоровий папір

Гуаш, кольоровий папір
Гуаш, акварель


  1. Набризк: абриси гір виривають з аркушу паперу певного формату. Для роботи використовують залишену від вирваного формату частину, послідовно переміщуючи її уверх (також вправо – вліво)

  2. Заливка фарбою і зміною тону та кольору

Для набризку зручно використовувати зубну щітку. Можна замінити набризк тампонуванням поролоном, торцем щетинного пензля, домагаючись розтягнення тону по планах



6

Відмінні особливості будови дерев, рослин. Усвідомлений вибір засобів художньої виразності для передавання характеру форми (пляма, лінія, штрих тощо) та створення образу.

Декоративна насиченість силуетної форми (деталями, фактурою).

Видозмінення форми під впливом вітру (дерево в стані покою та русі)


1-2



Як живуть дерева?

  • “Твердими вузлуватими руками вхопився дуб за землю”

  • Танок берізки

  • “Шелестять тополі на світанні, скільки в тому шелесті краси!”

  • “Над ставом верби миють коси”

  • “Вітер в гаї нагинає лозу і тополю”.

Гуаш, акварель (робота без олівцевого контуру).

Туш, паличка (перо), однокольоровий фломастер, круглий пензель.

Плямографія. Ниткографія. Комбіновані техніки


Для вирішення поставлених завдань, окрім перелічених, підходить ряд вказаних вище тем (наприклад, пейзажі)



7.

Естетичний характер силуетної форми та відмінні особливості будови предметів побуту архітектурних споруд

1

  • Що може розповісти про себе будинок?

  • Архітектурні споруди у казці (або: Кому належить будинок?)

Зображення на площині (фарби, графіка, аплікація, колаж). Можливо – високий вирізний (за контуром будинку) рельєф









Пріоритетна роль форми у створенні художнього образу посуду, будинку.

Модифікація (видозміна) форми. Узгодження декору з формою



1

Придумаємо гарний посуд (або: що робить посуд гарним?)

Кольоровий пластилін, глина;

Рельєф у техніці “торцева стрічка”

Гуаш, акварель, аплікація (різана)





8

Сприймання:

передавання основних особливостей будови і характеру руху тварин. Пластична виразність силуетної форми, її декоративна насиченість, художньо-образна характеристика



3-4

Світ тварин у мистецтві


  • Вірні друзі


  • Кіт-воркіт (або: “Віє вітер з-під воріт, у воротях сірий кіт”)

  • Карнавал картин


  • Здрастуйте звірі, малі і великі!

Ліплення (пластилін, глина)

Гуаш, кольоровий папір

Гуаш, акварель (круглий пензель, тампон, палець); графіка
Графіка. Вар.: естамп (друк по аплікації); робота пензлем; рвана та різана аплікація


Бажані спостереження за тваринами (в зоопарку, в цирку, на фермі тощо; на уроці – перегляд слайдів).

Малювання “від плями”. Робота одразу пензлем, пальцем

На тему музичного твору “Карнавал тварин” К. Сен-Санса

Розтяжка одного (темного) кольору



9


Сприймання (на рівні ознайомлення).

Основні пропорції та особливості будови людини, передавання руху фігури людини, пластичної виразності силуетної та об’ємної форми.

Засоби створення виразного портретного образу (на елементарному рівні)


4

Уроки-бесіди:

Людина в мистецтві (фігура, портрет, побутовий жанр, образ жінки, спорт у мистецтві)





  • Малюємо людину

  • Людина в русі

  • Спорт і рух


  • Портрети казкових богатирів



Графіка, ліплення, гуаш, акварель, комбінована техніка



Вправи. Використання рухомої моделі (“слухняних чоловічків”).

Акцент на виразності характеру казкового героя


10

Сприймання:

  • художній образ в народному декоративному мистецтві. Засоби художньої виразності.



  • порівняння художнього образу у творах мистецтва, виконаних у реалістичній і декоративній манері;

  • поняття про декор, як про засіб наповнення й збагачення форми.

Початкове освоєння прийомів петриківського розпису
Свідома переробка реальної форми і реалістичного кольору в декоративні на площині та в просторі. Використання виражальних прийомів художньої обробки паперу для виявлення декоративної образної характеристики образу

4-5

Уроки-бесіди (на рівні стислої оглядової розповіді):

українська художня кераміка (Опішня, Косів, Васильків та ін.). Петриківка. Знайомство з творами К. Білокур; М. Тимченко; Є. Миронової та ін. Народна глиняна іграшка (українська, російська, середньоазійська). Національний костюм (на рівні ознайомлення).


Декоративні образи рослин, квітів, дерев (пейзаж), птахів і тварин, людини.

а)на площині: казкові квіти Петриківки; осінні (будь-які інші) квіти; декоративний пейзаж; образи фантастичних істот;


б) у просторі: чудо-звіри; новорічне панно; символи року тощо

Гуаш; аплікація; колаж; витинанка; ляпкографія, комбіновані техніки тощо.

Ліплення (пластилін, глина, інші пластичні матеріали); об’ємна і напівоб’ємна паперопластика


Бажані екскурсії до краєзнавчих музеїв, в місця розміщення художніх промислів, у майстерні народних майстрів. Акцент на сприйняття художнього образу, художніх засобів вираження.

Замальовки. Фіксація термінів у словнику.

За мотивами творчості М. Примаченко
За мотивами творів народних майстрів кераміки та народної глиняної іграшки.

Образи тварин (зодіакальні символи за східним календарем)



11

Принципи, прийоми та засоби організації композиції (у тому числі декоративної): свідомий вибір елементів композиції і формату аркуша;
підпорядкованість форми та розміру елементів композиції формату;
розуміння (та свідомий вибір) симетричного або асиметричного принципу композиційної організації площини; ритм у композиції;
визначення композиційного центра (кольором, тоном, розміром, фактурою та ін.); поняття про статичну та динамічну, відкриту та закриту композиції про уведення шрифту в декоративну композицію.

Навички вільного написання шрифту (пензлем, пальцем, фломастером тощо)



5-6




  • Мама в інтер’єрі.

  • Люблять добру казку люди.




  • Подарунок для мами (кухонна дощечка, вітальна листівка або вітальний плакат).



  • Заспівай мені, райська птахо! (панно).






Гарна витинанка.

  • “Дружба та братство ліпше за всяке багатство” (фриз або панно)

Гуаш, комбінована техніка з використанням графічних матеріалів; аплікація (можливо з використанням напівоб’ємних елементів), колаж.

Гуаш, пензлевий розпис. Папір тонований.

Гуаш, пензлевий розпис.

Вар.: торцева паперопластика.

Витинанка.

Гуаш, кольоровий або тонований папір. Вар.: аплікація, колаж; комбіновані техніки


Для вирішення тих або інших композиційних завдань, окрім перелічених, підходить більшість раніше наведених тем


За мотивами петриківського розпису

12

Ознайомлення з петрушковою лялькою



Театральна лялька (петрушкова лялька). Вар.: виготовлення декорацій і розігрування сцени

Голова – пап’є-маше, одяг – допоміжні матеріали, конструкція – дерев’яна

В позаурочний час

13

Художній образ у мистецтві; засоби художньої виразності. Види і жанри в образотворчому мистецтві

1

Вікторина: “Як і про що розповідає художник”





Підсумковий урок, виставка


Основні навчальні досягнення на кінець року
У розділі Сприймання

  1. Під час сприймання дійсності учні повинні

Набути певних навичок цілеспрямованого спостереження естетичних проявів дійсності. При цьому:

- відчувати гармонійні співвідношення кольорів у забарвленні предметів, об’єктів, представників флори і фауни, вміти помічати виразність (вишуканість та витонченість або кряжистість та масивність тощо) їхніх форм, абрисів;

- відкривати асоціативно-образний характер предметів та об’єктів, красу або естетично-незвичайне у природі та оточенні;

- вміти бачити та відчувати красу природи рідного краю, Батьківщини; мати уявлення про своєрідність природи інших країн;



    • посильно виражати естетичні почуття та переживання в різних видах образотворчої діяльності та в усній образній формі.




  1. Під час сприймання творів мистецтва учні повинні знати:

    • види образотворчого мистецтва, а також зміст та назви деяких жанрів: пейзаж, натюрморт, портрет, побутова (сюжетна) картина, анімалістичний жанр;

    • призвіща та твори (1-3) найбільш відомих майстрів образотворчого мистецтва України та світу; декілька відомих пам’яток архітектури; деякі відомі народні промисли України (народний розпис Петриківки, кераміка Опошні й Косова та ін.), декілька відомих майстрів народної творчості;

    • основні художні засоби розкриття змісту та емоційного впливу на глядача (рисунок, лінія, площина та об’ємна форма, композиція, колір, колорит, освітлення, контраст світла й тіні, статика і динаміка та ін.) у творах живопису, графіки, скульптури;

    • набути певної здатності розповідати про твір, провести його простий аналіз, демонструючи знання основ образотворчої грамоти (передачі особливостей форми, колірного та композиційного вирішення, просторових явищ), використовуючи при цьому елементи порівняльного аналізу, свої враження та спостереження дійсності, художні терміни і образне слово;

Учні повинні мати загальні уявлення про:

    • значення мистецтва в житті людей;

    • художній образ як основу будь-якого мистецтва та специфіку вирішення художнього образу в різних видах і жанрах образотворчого мистецтва; особливості реалістичної, декоративної та асоціативно-абстрактної манери зображення;

    • етнографічні відмінності національного костюму народів світу;

    • архітектуру як будівельне мистецтва, взаємозв’язок архітектури з природним середовищем та призначенням.


У розділі “Практична художня діяльність

Учні повинні:

- виявляти інтерес та ініціативу до образотворчої діяльності, прагнути до створення оригінальних ( не репродуктивних) красивих робіт;

- вміти мислити художніми образами та переводити їх у матеріально зримі засобами кольору, графіки, аплікації тощо.
Володіння технічними навичками

- у роботі фарбами (гуаш, акварель): застосовувати різні прийоми роботи пензлями; змінювати консистенцію фарби; працювати по сухій основі окремими мазками та в акварелі – по вогкому паперу; покривати площину фарбою рівно або з плавною тональною розтяжкою; набути перших навичок отримання живописного кольору із нюансним переходом ( в акварелі – перетіканням) кольору в колір;



- у графіці: удосконалити набуті раніше навички та вміння у володінні графічними матеріалами та інструментами, більш вправно працювати у доступних графічних та змішаних техніках;

- у ліпленні: розуміти специфіку виготовлення виробів з глини, пластиліну (можливо солоного тіста тощо); працювати конструктивним, пластичним та комбінованим способами ліплення;

- у декоративній роботі:

- засвоїти доступні прийоми Петриківського розпису (робота м’яким білячим пензлем, пальцем, тичком, різно заточеними паличками чи рогозинками); виконувати нескладний розпис на папері та картоні (можливо на дерев’яних виробах); знати усі основні прийоми роботи у техніці аплікації, витинанки, об’ємної та напівоб’ємної паперопластики; мати належні навички роботи;



бути ознайомленими:

    • з прийомами вільного написання шрифту або цифри пензлем, пальцем та ін. (вирізуванням з паперу);

    • з прийомами трансформації паперу за допомогою перерізування та складання “від себе” та “до себе” для створення ребра жорсткості; мати уявлення про трансформацію як засіб формоутворення.


Проблема ФОРМА

з н а т и:



    • такі шляхи модифікації (видозміни) форми як: 1) варіювання пропорцій (загальної форми та її складових частин), деталей і декору; 2) перетворення статичного стану об’єкта в динамічний (людина, рослини, природні явища);

    • основні пропорції дорослої людини і дитини;

    • особливості декоративної форми та способи перероблення реальних форм у декоративні ( у тому числі – на основі вивчення декоративного образу рослин у народному мистецтві Петриківського розпису).

м а т и у я в л е н н я про:

    • специфіку форми у скульптурі, ліпленні ( узагальненість, відсутність зайвих дрібниць, тонких та таких, що далеко стирчать, компактність, цілісність);

    • пріоритетну роль форми у створенні художнього образу предметів (посуду); перспективну зміну кола в предметах конічної та циліндричної форми; роль світлотіні у виявленні об’єму округлих предметів та її складові (світло, півтінь, власна тінь, рефлекс, падаюча тінь);

    • особливості і пропорції форми голови (обличчя) людини та засоби створення індивідуальної характеристики портретного (казкового) образу.

в м і т и:

а) у зображенні на площині працювати швидко, розкуто, “на почуття ока” ( в основному без т.зв. попередньої побудови олівцем): відтворювати характерні особливості будови і пластичну виразність силуетної форми рослин, архітектурних споруд, людини, образів фантазії; створювати зображення тварин і людини в русі ( у тому числі інтенсивному); при створенні художнього образу об’єкта чи предмета пов’язувати передачу його характеру із зміною пропорцій загальної форми, складових частин, характеру деталей та декору; створювати художній образ у декоративному ключі; на початковому рівні – передавати об’єм округлих предметів кольоротональними засобами (можливо – без передачі рефлексу), перспективну зміну кола при зображенні предметів циліндричної та конічної форми.



б) у зображенні в об’ємі (ліплення, паперопластика) на посильному рівні: створювати виразну цілісну (реальну або декоративну) форму з урахуванням специфіки виразних засобів скульптури; підпорядковувати пластичне рішення задачам образного відтворення задуму.
Проблема ПРОСТІР
З н а т и:

крім основних теоретичних положень наочної перспективи, вивчених у 3 класі, ще й про точку зору, що перебуває поза картинною площиною;



- набути попередніх уявлень про такі просторові явища:

    • просторові плани у відкритому просторі, їх відмінність за тоном, кольором, предметним складом; засоби виділення 1-го плану (тоном, кольором, деталізацією);

    • роль джерела освітлення у дотриманні єдності точки зору на зображуване та ознаки визначення цього джерела у пейзажі, натюрморті тощо;

    • зорове зближення паралельних горизонтальних ліній, направлених у глибину відкритого простору.

в м і т и:

  • передавати у малюнку глибину відкритого простору (розміщення об’єктів по вертикалі картинної площини; зменшення та загороджування; на початковому рівні – різницю близького та дальнього планів за тоном та кольором);

  • у замкненому просторі (кімната у фронтальному положенні) розташувати предмети, що стоять на підлозі, з урахуванням межі зламу поверхонь (підлога – стіна);

  • просторове розміщення елементів натюрморту на предметній площині;

  • на елементарному рівні: відтворювати шлях руху об’єктів у відкритому просторі ( рух та повороти річки, звивистої стежини чи дороги, рух лижника тощо) та зорове зближення паралельних горизонтальних ліній, що йдуть у глибину; передавати у пейзажі освітленість (справа, зліва, спереду, ззаду), підкреслювати просторове положення об’єктів стосовно джерела світла напрямом падаючих тіней.


Проблема КОЛІР
з н а т и:

  • основи кольорознавства, у тому числі: шість основних груп відтінків кольорів; перехід однієї групи кольорів у сусідню через проміжні (перехідні) кольори; зміст термінів та понять: “хроматичні”, “ахроматичні” кольори, “колірна гама”, “колірна гармонія”, “колорит”, “додаткові кольори” тощо;

  • професійні назви фарб: стронціанова жовта (лимона), вохра, кадмій жовтий (червоний), краплак і т.д.;

  • про умовність та специфіку декоративного кольору;

м а т и у я в л е н н я:

  • про залежність колірної гами у пейзажі від освітлення та про просторову зміну забарвлення об’єктів у пейзажі;

  • про принципи створення гармонійних колірних співзвуч;

в м і т и:

  • відчути “настрій” кольору, емоційно-образні можливості кольорів та використовувати в їх вербальній характеристиці емоційно-образні терміни (теплі та холодні, грізні та ласкаві, сумні та веселі, тяжкі та легкі і т. ін.);

  • працювати більш широкою палітрою колірних відтінків, отриманих шляхом різнонасиченості (розбіл в гуаші, освітлення в акварелі, замутнення чорно-сірим) та змішуванням між собою хроматичних кольорів;

  • підбирати колірну палітру, що відповідає певному емоційному стану, настрою, відчуттю та виконувати короткотермінові завдання на основі асоціацій (абстрактний характер зображення);

  • елементарно передавати освітлення у пейзажі, зміну кольору у просторі;

  • використовувати колір у декоративних цілях (за принципом краси);

  • в роботі аквареллю отримувати т.зв. живописний колір із вливанням кольору в колір.


Проблема КОМПОЗИЦІЯ
з н а т и та в м і т и :

      • зміст термінів “композиція”, “формат”, ”статика”, “динаміка” у композиції, “ескіз” та набути початкових навичок виконувати попередній ескіз творчої роботи ( у першу чергу – декоративної композиції);

      • втілювати в практичній роботі такі принципи, прийоми та засоби організації композиції: вибір формату, елементів композиції, рівня, точки зору та освітленості ( на початковому рівні) відповідно до творчого змісту роботи; засоби визначення композиційного центру (розміром, кольором, тоном, фактурою, контуром тощо);

      • особливості асиметричної організації композиції та вміння на початковому рівні досягти рівноваги зображення в композиції при асиметричному заповненні площини;

      • вимоги щодо доцільного розміщення на площині одиничного предмета або групи предметів ( у тому числі натюрморту);

      • виразні засоби створення певного емоційного стану природи (спокій, радість, сум, тривога, спека тощо).

м а т и у я в л е н н я про:

  • динамічну і статичну, відкриту і закриту композиції;

  • особливості реалістичної і декоративної манери зображення та початковому рівні вміти втілити своє розуміння у творчій роботі ( у тому числі у пейзажі та натюрморті);

  • взаємозв’язок шрифту і зображення та набути перших вмінь уведення шрифту (слова, цифри) в декоративно-графічну композицію.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка