Обладнання: на дошці написана тема та розвішані обереги: рушники, ікона Матері Божої, калина, підкова, Отче наш; плакат «Моя сім’я-це моя сила»; фільм «Наш дружний клас» Присутні -15 батьків Хід зборів. Вчитель



Скачати 71.83 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір71.83 Kb.

Мета заходу: налагоджувати дружні стосунки між батьківськими, учнівськими та учительськими колективами; формувати почуття єдності школи та родин, відчуття спільності у вихованні і наступності поколінь; виховувати почуття співпраці разом, робити шкільне життя дітей змістовним, захоплюючим і корисним.

Обладнання: на дошці написана тема та розвішані обереги: рушники, ікона Матері Божої, калина, підкова, Отче наш; плакат «Моя сім’я-це моя сила»; фільм «Наш дружний клас»

Присутні -15 батьків


Хід зборів.

Вчитель. Шановні батьки, гості, діти! Запрошуємо вас на щире слово, на бесіду мудру, на зустріч родинну у дружньому колі. Ми раді вітати вас на нашому святі : «Родинні талісмани» Хочемо, щоб сьогодні ви познайомилися ближче, подружилися для того, щоб співпрацювати разом, зробити шкільне життя дітей змістовнішим, захоплюючим і корисним.

Учень В нашій школі знову свято,

Чути музику і сміх,

На родиннім святі нині

Ми вітаємо усіх!

Красиво і світло у нашій світлиці,

Квіти на вікнах стоять вогняні.

Сьогодні у школі – родинне свято,

І хочеться всіх привітати мені.

Діти, сьогодні ми з вами будемо говорити про батьків і ваш рід.

Учні виконують сценку. Мати з сином прибирають хату. Мати рублем прасує рушники.

Мати. Будеш допомагати мені, синку, щоб гарно виходило.

Син. Це ж цілу годину будемо прибирати, а на вулицю хочеться…

Мати. От і впоралися з рушником, що над застільним вікном. (Хлопчик хоче йти). Постривай. Ще над дверима треба повісити.

Син (бубонить невдоволено). Навіщо стільки?

Мати (заклопотано). Так треба. Обереги, які знаходяться на краях рушника, мають висіти не тільки над вікнами, а й біля дверей.

Син (здивовано зазирає на матір). Про які обереги ви мовите?

Мати (здивовано). Ти й досі їх не бачив? Тоді зачекай трохи. (Розвісила над дверима рушник, стала віддалік, оглянула задоволено світлицю). Бачиш (робить жест руками), наче й небагато зробили, а як гарно стало. Так ти питаєш про обереги? Вони онде, на кінцях рушника. Це такі, щоб ти знав, добрі охоронці нашої оселі, бережуть, аби до хати не заходили лихі люди, а приходили добрі ,веселі з хорошими намірами.

Учениця

Мій отчий дім, де всі стежки мої

Веселками ясними перевиті,

Де у садах співають солов’ї,

Де шлях в степи – лежить в високім житі.

Мій отчий дім! Ти дав мені усе!

Моя Вкраїна, піснею багата,

Ввійшла у серце співом голосним,

Як та любов, яку дарує мати.

Мій отчий дім! Не перебудь в мені

Пристанищем дитинства тимчасовим.

Мій отчий дім, даруй мені пісні,

І мамине до болю рідне слово.

Вчитель. Берегиня, обереги – наші давні і добрі символи, їхнє коріння сягає глибини століть, у них закладена мудрість народна. А чи знаєте ви свій родовід? Буває, що люди не знають нічого про батьків, не говорячи вже про дідусів і бабусь. А деякі народи Азії знають свій родовід за 7-8 поколінь, а іноді й більше. Коли ми з вами збирали відомості про свої родоводи, то, мабуть, усі переконалися, що кожен для себе відкрив щось нове з історії свого роду. Приємно було слухати розповіді тих учнів, які простежили свій родовід з глибокої давнини. Видно, що в цих сім’ях з пошаною ставляться до пам’яті своїх дідів, прадідів. Кожен родовід – це окрема книга життя. Послухаємо одну з них. (Розповідь тата )

Вчитель. Ви, мабуть, переконалися, що кожному варто записувати від своїх батьків, дідів, поки вони живі, історію свого роду, щоб потім було що розказати своїм дітям і внукам. Дорогими речами мають для кожного з нас стати ті домашні обереги, які е в кожній сім’ї.

Учениця Своїми домашніми оберегами я вважаю оцей невеличкий церковний псалтир, який гортала ще моя бабуся, і цей рушник, вишитий моєю мамою.

Учениця розповідає про свій домашній оберіг, якому вже за сто років – совочок, яким ще її бабуся набирала борошно, ступка, в якій затовкувала сало для борщу .

Мама розповіла про ялинкові прикраси ,які дісталися від прадідуся і якими прикрашають у їхній родині новорічну ялинку .

Вчитель. А чи не справжнім домашнім оберегом для кожного з нас повинні бути портрет батька й матері, обрамлений рушником? Будемо відвертими – не завжди ми знаходимо місце для них, а більше завішуємо стіни всякою всячиною. А з цього й починається повага до свого роду, до своїх батьків. Забули ми подекуди і шанобливе звертання до батьків на «ви».

Вчителька показує портрети батьків у рушнику і розповідає про них.

(Учениця разом зі своєю мамою виконує пісню «Вишиванка».)

Учень. Я хочу розповісти вам одну повчальну історію, яку почув від старших людей. Дуже давно жила сім`я з трьох поколінь. От якось батько наказує синові: «Приготуй назавтра візок, бабусю повеземо». Повставали вони до схід сонця. Батько виніс свою стару матір, посадив на візок, покликав сина і вдвох повезли. Заплакала стара, але нічого вже не могла вдіяти.


  • Куди ми веземо бабусю? – запитує син у батька.

  • До старого шахтного обвалу, бо яка від старої користь, якщо тільки сидить та їсть, а робити вже нічого не може.

Коли приїхали до шурфу, розвернув батько возика і тихенько пустив його разом з бабусею.

  • Що ви наробили, тату? – закричав син. – Навіщо і возика викинули? А коли прийде час, на чому я вас повезу на звалище?

Почув це батько і наче прокинувся, гірко заплакав і поліз до ями – витягти матір і возика.

Чи правда це було, чи ні. Але яка мораль цієї притчі?



(Учні й батьки висловлюють свої міркування. )

Учитель. Велику силу має українська пісня! Учені дослідили, що ті люди, які співають народні пісні, менше хворіють. Найдорожчих гостей на Україні завжди зустрічають піснею, хлібом-сіллю на вишитому рушнику. Хліб завжди був на почесному місці в Берегині. У народі говорили: «Без хліба – немає обіда», «Хліб – батько рідний».

Звучить пісня «Мамина хата»



Учениця читає вірш для мами

Моя люба мати,

Калиновий цвіт,

В тобі, рідна мати,

Весь мій любий світ.

В тобі – моє щастя,

В тобі – моя ціль.

Моє – твоє горе,

Моїм є твій біль.

Ти – мій скарб найбільший,

Ти – мій цвіт живий,

Ти – моя перлина,

Скарб мій дорогий.

Ти мене хорониш

Від лихих тривог.

Най благословить тя

З неба Господь Бог!

Учитель. Батько в родині був прикладом для синів. Він виховував їх, слово його завжди було законом. Кажуть, що дітей потрібно любити так, щоб вони цього не знали. Саме така – батьківська любов.

Костенко М. читає вірш для тата

Батько любий, тату милий,

Нинішньої днини

Ти прийшов до нас на свято

Нашої родини.

Ми тобі складаєм нині

Щире побажання,

Щоб прожив ти многії літа,

Не зазнав страждання.

Щоб ти вивів нас у люди

Та втішався нами,

Щоб гордитися міг своїми

Донями й синами.

Як мені вас не любити,

Батьку рідний, нене,

Та ж ви мене згодували

Щирими руками.

Ой нема ніде то в світі,

Як в батька і мами.

Батько розуму навчає,

Мати приголубить.

Ніхто мене так на світі,

Як вони, не любить.

Дай же, Боже, щоб я виріс,

В школі гарно вчився,

Щоб я батькові і неньці



Добре відплатився.

Вчитель. Батько завжди приділяв багато уваги вихованню дітей. Яка сьогодні роль батька в родині? Про свої захоплення, інтереси, які передають вони дітям, розкажуть наші батьки. Батьки розповідають і показують свої колекції, вироби, які вони виготовляють власними руками.

Учениця. Рушник на стіні-давній український звичай. Не було жодної на Україні оселі, навіть найбіднішої, яку б не прикрашали рушники. Рушник – обличчя оселі, її господині. З рушником, які з хлібом, приходили до породіллі, вшановуючи появу немовляти в родині, з ним виряджали в дорогу батька, сина. Під час шлюбу молоді ставали на рушник, зустрічали рідних, гостей, проводжали людину в останню путь, ним прикривали хліб на столі. Під час зведення житла рушниками, як і потім дарували майстрам, застеляли підвалини, піднімали сволоки. Рушниками скріплювали купівлю - продаж домашніх тварин. Портрети були в рушниках як святиня.

Вчитель. Кожен рушник – це окрема розповідь. Тут можна побачити гарні квіти, співучих пташок, неповторний орнамент. Часто на рушниках вишивали калину – оберіг, який зігрівав оселю. Тому і в нашому кабінеті народознавства ви бачите цей символічний образ калини.

Мама( розповідає про рушник , який подарувала їй бабуся на весілля )

Пісня «Зеленеє жито» співають батьки і діти

Вчитель. Минуть роки. Ви станете дорослими громадянами чудової нашої країни. І де б ви не були, ви повинні любити свій край, свою землю, натхненною працею примножувати її багатства, пам’ятати ту першу стежину, з якої пішли на великий шлях у життя, до школи, яка дала вам знання, вчила любові і добру.

Батько

Давайте ж берегти і шанувати кожну мить життя, бо вона –безцінна , уміймо нею дорожити , даруймо один одному любов, повагу, взаємопорозуміння. Слова вдячності шлемо адміністрації школи , класному керівнику за таку теплу і потрібну нам всім зустріч.

7-А клас, класний керівник Твердохліб Людмила Василівна


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка