Обдарованість як психологічна проблема Методичний кабінет відділу освіти Васильківської рда



Скачати 86.69 Kb.
Дата конвертації15.04.2016
Розмір86.69 Kb.
Обдарованість як психологічна проблема

Методичний кабінет

відділу освіти

Васильківської РДА

Матеріали до засідання МО

практичних психологів та

соціальних педагогів підготувала методист РМК

І.А. Колесова

Обдарованість як наукова психологічна проблема передбачає розвиток здібностей особистості, її самовизначення та соціальної адаптації. Ще один із перших філософів в історії людства Конфуцій пропонував відбирати й інтенсивно розвивати обдарованих дітей. Існує думка, що обдарованість і сама може проторувати собі шлях, наукові ж дослідження досить часто це заперечують. Обдаровані діти - дуже цінна, але досить тендітна частина нашого суспільства й у своєму розвитку наражаються на особливий ризик. Під поняттям обдарованість ми розуміємо сукупність здібностей, які дозволяють індивіду досягти вагомих результатів в одному або декількох видах діяльності, що є цінними для суспільства. І не обов'язково, щоб обдарована дитина мала гарні оцінки з усіх без винятку предметів шкільної програми. Крім того, потрібно усвідомлювати, що яскрава обдарованість з одного напряму діяльності може поєднуватися з абсолютним відставанням в іншому.



З обдарованістю дитини психолог зустрічається у двох ситуаціях: благополучна обдарованість і обдарованість як проблема дитини і її оточення.

Обдарованість може органічно вписатися в життєдіяльність, а може породити безліч складних соціально-психологічних і внутрішніх протиріч.

Благополучна обдарованість.

Вона знає на доступному їй віковому рівні про свої здібності, приймає їх у собі, спирається на них у процесі свого розвитку і самореалізації. Якості дані дитині є предметом її самоповаги, але це не позначається негативним чином на її ставлення до людей, що ними не володіють. Дитині вдалося пристосуватися до наданих їй освітніх можливостей: беручи з них максимум користі для себе, вона активно просувається вперед.

Цим дитина шкільного віку зобов'язана насамперед своїм батькам, обраному ними стилеві виховання і спілкування, тим дорослим, з якими її звела доля в дошкільному віці, а також властивостям своєї нервово - динамічної організації, що дала їй поряд з активністю споконвічну організованість психічної діяльності, стійкість до навантажень. Часто важливим фактором є її міцне фізичне здоров'я.

Роботу психолога з такими дітьми можна розглядати як підтримуючу, що гармонізує та психопрофілактичну.

У роботі з педагогами і батьками обдарованої дитини можна виділити такі напрямки:

1) Контроль за нервово-фізичним навантаженням дитини, створюваним діяльністю і вимогами вихователів, вчителів, батьків.

2) Консультування і просвітницька робота з дорослими, що має численні завдання:

- не „експлуатувати" здібності дитини на шкоду іншим її інтересам і віковим потребам;

- орієнтувати дорослих і педагогів на цілісний розвиток дитини, зокрема тих сторін її психіки, її „Я"- концепції, в яких вона не виявляє себе яскраво;

- вироблення педагогами і батьками ефективного стилю спілкування, адекватної оцінки її вчинків, розуміння її поведінкових проявів.

3) Методична допомога педагогам у підготовці й реалізації індивідуальної програми навчання обдарованої дитини.

У роботі з обдарованою дитиною можуть бути виділені наступні завдання:

- консультування, тренінгова робота з дитиною або підлітком, спрямована на розвиток самосвідомості, широкого і поглибленого розуміння своїх здібностей і можливостей;

- навчання соціально-психологічних навичок, уміння встановлювати і підтримувати стосунки з навколишнім, розуміти свої почуття й переживання у спілкуванні, конструктивно вирішувати конфлікти.

Обдарованість як проблема

На жаль, зустрічається частіше. Прояви – симптоматика цього варіанта досить різноманітні. Головна особливість полягає в тому, що у своїй поведінці, навчанні, внутрішньому психологічному стані обдарована дитина наближається до дезадаптованої. Обдарованість набуває рис неуспішності, соціальної занедбаності, девіантності. Багатьом обдарованим дітям властива „диссинхронія розвитку" - при випереджальному розвитку окремих функцій обдаровані діти в інших аспектах не відрізняються від своїх ровесників або навіть іноді поступаються їм. Поширений приклад диссинхронії - слабкий розвиток моторики в деяких інтелектуально обдарованих дітей у старшому дошкільному та молодшому шкільному віці. Звідси - незадовільний правопис, невстигання, втрата мотивації - відраза до школи. Іншим, менш розповсюдженим, але більш драматичним прикладом диссинхронії є дислексія (слабкий розвиток мови).

Коли такі проблеми локалізуються. У сфері навчання це може виявитися в низькій навчальній мотивації, демонстративному або тривожному ігноруванні різних завдань педагога. При створенні відповідних умов для обдарованих дітей змінюються результати:

- виявляють інтерес до читання, мають великий словниковий запас;

- із задоволенням виконують складні й довготривалі завдання;

- завдяки частому зверненню до засобів масової інформації у більшості випадків уміють швидко виділяти найбільш значущі відомості, самостійно знаходити важливі джерела інформації;

- порівняно зі своїми однолітками, краще вміють розкривати взаємозв'язки між явищами та сутністю, індуктивно та дедуктивно мислити, здійснювати логічні операції;

- чимало з них ставлять перед собою завдання, виконання яких вимагає багато часу;

- їм притаманне почуття гумору, вони мають добре здоров'я, хоча зустрічаються діти зі слабким здоров'ям;

- у них перебільшене почуття страху, емоційна залежність, емоційна незбалансованість порівняно з іншими дітьми.



Категорії обдарованих дітей

М.С. Лейтес виділяє три категорії обдарованих дітей:

1) учні з ранньою розумовою реалізацією;

2) учні з прискореним розумовим розвитком;

3) учні з окремим ознаками нестандартних здібностей.



Учні з ранньою розумовою реалізацією – це діти, у яких за звичайного рівня інтелекту спостерігається особливе „тяжіння", інтерес до якого-небудь окремого навчального предмета (певні галузі науки чи техніки).
Такі учні (часто, починаючи із середніх класів) захоплюються математикою, фізикою, біологією або мовою, літературою чи історією. Вони можуть виділятися, значно випереджають однолітків і відзначаються легкістю
засвоєння специфіки матеріалу, поглибленим інтересом до нього. Уроки з інших предметів їх обмежують. Учні з прискореним розумовим розвитком за однакових умов різко виділяються серед однолітків високим рівнем інтелекту, особливо вони помітні в початкових класах. За даними психологів, прискорений розвиток інтелекту завжди пов'язаний з високою розумовою активністю та пізнавальною потребою.

Учні з окремим ознаками нестандартних здібностей не відзначаються розумовими особливостями, не випереджають однолітків у загальному розвитку інтелекту і не виявляють яскравих успіхів з того чи іншого
навчального предмета, але відрізняються особливими якостями окремих психологічних процесів ( надзвичайна пам'ять на певні об'єкти, багатство уяви або здатність до спостережень).

Сфери обдарованості дітей

Розрізняють шість сфер обдарованості дітей.

1. Інтелектуальна сфера. Обдарована дитина відзначаються гарною пам'яттю, живим мисленням, допитливістю, добре розв'язує різні задачі, зв'язно викладає свої думки, може мати здібності до практичного застосування знань.

2. Сфера академічних досягнень. Це успіхи з читання, математики, природознавства та інших навчальних предметів.

3. Творчість (креативність). Дитина дуже допитлива, виявляє незалежність і нестандартність мислення, висловлює оригінальні ідеї.

4. Спілкування. Добре пристосовується до нових ситуацій, легко спілкується з дорослими та дітьми, виявляє лідерство в іграх і заняттях з дітьми, ініціативна, бере на себе відповідальність за свої дії.

5. Сфера художньої діяльності. Дитина виявляє великий інтерїс до візуальної інформації, захоплюється художніми заняттями, її роботи відрізняються оригінальністю. Виявляє інтерес до музики, легко відтворює мелодію. Із задоволенням співає, намагається створювати музику.



6. Рухова сфера. Тонка і точна моторика, зорово-моторна координація, широкий діапазон рухів, добре володіє тілом, високий рівень розвитку основних рухових навичок.

Модель “Обдарованість”







Обдарованість



















прямая соединительная линия 161прямая соединительная линия 160прямая соединительная линия 162прямая соединительная линия 163




















Інтелектуальні здібності




Творчий потенціал




Психофізіологічні властивості




Світоглядні цінності


































Пізнавальний інтерес, ерудиція, нестандартність мислення, здатність до абстрагування, діалектичне бачення, багата лексика




Ініціативність, оригінальність, цілеспрямованість, наполегливість, допитливість, самоаналіз, неординарність підходів




Інтуїтивність, чуттєве сприйняття, природні потреби в розумовій праці, природні задатки




Високий рівень національної свідомості, духовної культури, відчуття відповідальності, активність, загальнолюдські якості

Обдаровані діти не докладають особливих зусиль, навіть домашні завдання не роблять, користуючись тим, що пам'ять їм зберігає точно все, про що розповідалося на уроці.

Тут раптом і виявиться, що не вистачає головного — працьовитості.



Наші бажання, за словами Гете, — передвісники прихованих у нас обдарувань. Стійкий інтерес, схильність до певної діяльності, виявлені дитиною, є сигналом, який повинен змусити оточуючих замислитися: чи не дають про себе знати здібності? У такій непростій справі, як навчання та виховання не можна гаяти часу. Таланти та здібності самі по собі виявляються не часто. Їх треба вчасно помічати й розвивати, аби потім не було пізно.

Психологічна служба повинна підтримати, допомогти їм, провести для таких дітей тренінгові й корекційні заняття.

Над чим же повинен працювати психолог у ході розвиваючих занять? Він повинен використовувати різні вправи для розвитку пам'яті, уваги, логічного мислення дитини, стимулювати розвиток дослідницьких якостей учнів. Підсумком корекційних занять можуть стати дебатні ігри,
ораторські марафони, інтелектуальні бої. Учні, які досягли найкращих результатів, можуть бути внесені до шкільної "Книги рекордів".

Частина обдарованих школярів гостро реагує на спрямованість школи на «середнього» учня і неувагу до їхніх інтелектуальних здібностей. «Психологічним відображенням цього стають невдоволення обдарованих учнів ставленням до них учителів, ігнорування рутинної, на їх погляд,


системи навчання, маскування своєї обдарованості (внаслідок чого вона набуває прихованої, латентної форми і справді зникає з поля зору педагогів), тривожність, депресія, агресивність тощо. Обдаровані учні вимагають поваги до себе як до унікальної особистості, що інтенсивно розвивається».
Список використаних джерел

  1. Кульчицька О.І Творча обдарованість, специфіка дитячої обдарованості // Обдарована дитина. – 2001. - № 1. – 17 с.

  2. Осадченко І.О. Проблема стимулювання творчої активності школярів // Рідна школа. – 2001. - № 1 – 49с.

  3. Чорна Л.Г. Психологічне забезпечення розвитку творчих здібностей учнів // Обдарована дитина. – 2002. - № 2 – 18 с.

  4. Як працювати з обдарованими дітьми // Завуч. – 2000. - № 17 – 18. – С. 7-8.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка