Обдаровані діти – сфера особливої уваги педагога (з досвіду роботи) Марія Олександрівна Давня



Скачати 74.21 Kb.
Дата конвертації15.04.2016
Розмір74.21 Kb.
ОБДАРОВАНІ ДІТИ – СФЕРА ОСОБЛИВОЇ УВАГИ ПЕДАГОГА

(з досвіду роботи)

Марія Олександрівна Давня,

вчителька Недобоївської СШ

Хотинського району, вчитель - методист

Процеси державотворення в Україні зумовили нові тенденції в розвитку освіти. Суспільство потребує творчих діяльних і обдарованих, інтелектуально розвинених громадян, оновлення національної свідомості та відродження духовності.

Швидко почали утворюватися такі навчальні заклади, як гімназії, ліцеї, спеціальні заклади для обдарованих дітей, школи-комплекси, недільні, приватні школи, експерементальні майданчики, авторські, асоційовані школи і т.д.

На перший план сьогодні необхідно висувати особистість, здатну до саморозвитку та самореалізації, тобто дітей, які виділяються насамперед підвищеним рівнем розумового розвитку. Цих дітей ми називаємо - обдаровані діти.

Обдаровані діти – це діти, які різко виділяються із середовища ровесників високим розумовим розвитком – це є наслідком як природних задатків, так і сприятливих умов виховання. Обдарованість формується і проявляється в діяльності. Серед обдарованих дітей зустрічаються учні з нелегким характером: незалежні, вперті, недостатньо контактні. Але обдарованим дітям треба приділяти значну увагу. Тому робота з обдарованими та здібними дітьми ставить перед нами – учителями високі вимоги. Для вчителя, який працює з творчою дитиною, мають бути притаманні такі риси:


  • доброзичливість і чуйність;

  • розвинутість базових та предметних компетентностей;

  • знання особливостей психології обдарованих дітей, їхніх потреб та інтересів;

  • високий рівень інтелектуального розвитку;

  • розвинутий кругозір, широке коло інтересів;

  • жива та активна вдача;

  • доброзичливе почуття гумору;

  • готовність до зміни своїх поглядів і постійного самовдосконалення;

  • творчий підхід до роботи.

Головним завданням у цій справі на сьогоднішній день є бажання організувати розумове виховання дитини так, щоб здібності розвивалися якомога повніше. Вчителю треба вчасно помітити здібності дитини та розвивати їх на уроках.

Обдаровані діти мають такі характерні особливості:



  1. в них добре розвинуте відчуття самоцінності життя, усвідомлення власної гідності та значимості;

  2. вони мають добру пам’ять та розвинуте абстрактне мислення;

  3. вони дуже активні, ніколи не сидять без діла;

  4. вони мають гостре відчуття справедливості;

  5. обдаровані діти досить настирливі в досягненні результату у сфері, в якій вони працюють;

  6. для них характерний постійний творчий пошук;

  7. вони хочуть добре вчитися, досягають успіхів у навчанні, бо дістають від цього задоволення;

  8. вони цікавляться багатьма питаннями і шукають на них відповіді;

  9. вони можуть самостійно знайти важливі джерела інформації.

У процесі навчання в школі проявляють себе діти, які мають стійкий інтерес до історії. Тому я намагаюся їх підтримати, не дати погаснути цьому вогнику їхнього інтересу.

Насамперед націлюю таких дітей на те, що потрібно багато працювати, щоб досягти вагомих результатів у житті.

Намагатися пробуджувати в таких дітей радість і бажання новизни, розвивати їх здібності, уміння мислити нестандартно, доносити до них, що потрібно багато вчитися, щоб реалізувати свій талант.

Важливе значення має проблемний метод. Діти проявляють творчість, новизну та оригінальність навчальної діяльності тоді, коли вони знаходять відповідь на поставлену проблему.

Коли ставлю проблему намагаюся, щоб залишилося «не розв’язане питання», а діти мають знайти відповідь самостійно з інших джерел: літературних, експерементальних, шляхом консультації і т.д.

Вважаю, що досить важливе значення в роботі з обдарованими дітьми має самостійна робота. У цьому я переконалася, готуючи учнів до участі в олімпіадах. При підготовці використовую збірники олімпіадних завдань, фахові газети, журнали, додаткову літературу, кодекси, різноманітні тестові завдання, атласи, контурні карти, документальні матеріали і т.д. Даю учням завдання, пояснюю зміст питань, наголошую якою літературою треба користуватися, на які події звертати головну увагу.

Така робота в унісон, єднання душ вчителя та учня, і є реалізацією на практиці того суб’єкт-суб’єктного підходу, про який так багато говориться останнім часом у педагогіці. Я переконую дітей, що тільки їх самостійна, наполеглива праця з підручником та іншими джерелами інформації при допомозі та під керівництвом учителя дасть результат.

Але самостійна робота учнів залежить від багатьох умов, а саме:



  • посильність завдання;

  • інструктаж учителя про порядок виконання завдань;

  • визначення необхідного часу на самостійну роботу;

  • підбір завдань підвищеної складності;

  • учні виконують завдання самостійно;

  • допомога вчителя учням у виконанні завдань, але без підказування і опіки;

  • підготовка вчителем списку додаткової літератури для виконання індивідуальних складних завдань;

  • підбір таких завдань, які при самостійній роботі з підручником, додатковою літературою вимагають від учнів осмисленого перетворення тексту даного завдання;

  • завершення результатів самостійної роботи самоконтролем і контролем з боку учителя;

Я намагаюся завжди максимально використовувати шкільний підручник, додаткову літературу, що дає можливість прищеплювати навички самоосвіти, творчо підходити до матеріалу над яким працює учень, формувати логічне мислення, вчити їх користуватися змістом книжок. Така форма роботи дає позитивний результат тоді, коли на поставлені завдання учні дають письмову відповідь.

Важливе значення у цьому контексті має робота з першоджерелами (документами). Так, вивчаючи Універсали Центральної Ради, спочатку опрацьовуємо їхній зміст повністю. Потім даю завдання порівняти ці документи в письмову вигляді. Першочергове значення у такого роду мисленнєвій діяльності має вироблення критеріїв, за якими буде здійснюватися порівняння. По суті справи критерії порівння, це не що інше, як наскрізний план-тези цих чотирьох ключових документів українського державотворення ХХ століття. (Це, до речі, стосується порівння як виду роботи, і роботи достатньо складної для багатьох учнів узагалі.)

Потім разом перевіряємо, виправляємо, доповнюємо, щоб була конкретна відповідь. І так по кожному питанню, які готуємо до олімпіад, учні дають письмову відповідь. Це розвиває мислення, дає можливість краще запам’ятати матеріал, розвиває зорову пам’ять.

Досить кропіткою є робота з контурною картою. Спочатку ті питання, які потрібно виконати на контурній карті учні читають з підручника, потім працюють з атласом, а далі самостійно наносять на контурну карту. При наявності помилок повторюємо все спочатку. Це заставляє учня думати, і він добре виконає завдання.

При підготовці до олімпіад важливе значення має використання додаткової літератури, яку приходиться купляти самому. Держава сьогодні майже не забезпечує школи ніякою наочністю. Тому відсутність матеріальної бази гальмує розвиток обдарованих дітей. Але творчий вчитель сам поповнює цю базу, бо це дає можливість розширювати кругозір дитини. Учнів треба вчити працювати з додатковою літературою, тобто вказати їм які є форми записів при опрацюванні літератури. Ними є: план, виписки, конспект, тези, анотації, резюме, реферат. Особливу увагу звертаю на складання планів, перш за все по історії рідного краю. Якщо учень склав план, то він напише будь-яке питання відповіді з історії рідного краю.

Складання плану має кілька етапів:



  • треба прочитати заголовок параграфа і подумати який зміст закладено в нього;

  • треба прочитати весь параграф, виділити в ньому головне і зрозуміти нові терміни;

  • потрібно розглянути малюнки та їх частини, що відносяться до тексту;

  • прочитати текст окремо по абзацах і зрозуміти про що говориться в кожному абзаці;

  • скласти план прочитаного тексту (пунктами плану можуть бути заголовки абзаців);

  • потрібно переказати за складеним планом увесь текст;

  • дати відповідь на питання в кінці параграфа.

Важливе значення для кращого розуміння та засвоєння матеріалу має складання плану-тез. Вивчаючи теми нашого краю в різні часи, практикую складання як такого, що значно активізує роботу учнів, заставляє їх думати і одночасно використовується робота з підручником, додатковою літературою.

Важливе значення мають дослідницькі методи, що залучають учнів до творчої діяльності. Це написання рефератів, що привчає до самостійності у здобутті знань, самоосвіти. Реферат – це вища форма письмової роботи. При його написанні треба не тільки використати літературу, виділити проблему, але й застосувати вміння виділяти головне, конспектувати, складати план, тези, аналізувати документи.

Практикую написання рефератів, які пов’язані з життям с.Недобоївці.


  • Історія мого села;

  • Недобоївські вітряки;

  • Турецький підвал;

  • Голод в селі Недобоївці в 1946-1947рр;

  • Еміграція з с. Недобоївці.

Це систематизує роботу учнів, заставляє краще думати і як наслідок дає позитивний результат.

Не обійтися без додаткової літератури при підготовці питань про історичні особистості. Щоб краще запам’ятати їх діяльність, заставляю учнів вибрати щось унікальне в їхньому житті, і це допомагає їм краще вивчати дані питання.

Не потрібно забувати в роботі з обдарованими дітьми про синхронність вивчення подій всесвітньої історії та історії України.

Теорію підкріплюємо практичними завданнями. Діти працюють в парах, задають одні одним тестові завдання з тієї чи іншої теми (швидко питання відповідь), потім кожен одержує завдання на певний час і опрацьовує його.

Практикую і своєрідне учнівське наставництво – ті хто займається три, чотири роки працюють з тими, хто лише починає вчити правознавство.

Дуже добре допомагають завдання, які виносяться на турніри юних істориків. Я не практикую розподіл тем серед учасників гри. Кожен опрацьовує всі теми. До кожної теми підбираємо літературу, опрацьовуємо питання, які будемо задавати суперникам, намагаємося передбачити обставини. Усі теми програємо повністю як на турнірі. Така робота дає позитивний результат.

Але для такої кропіткої роботи потрібний час. Тому готуючи учнів, я працюю з ними по 2-3 год. щодня, починаючи десь з 15 вересня до кінця березня. Під час канікул працюємо по 4-5 год. Квітень, травень – перерва, а в літній час вчимося на вихідні.

Важливе значення у роботі з обдарованими дітьми має сім’я, бо інколи з таких дітей виростають егоїсти, циніки, а це дуже небезпечно. Тому і батьки повинні направляти діяльність своїх дітей у правильне русло.

Незамінними для роботи з обдарованими дітьми у сучасних умовах є також інформаційні ресурси всесвітньої мережі Інтернет. Оскільки рівень інтернет-проникнення у селі залишається низьким, нашими помічниками є мої колеги – вчителі інформатики.

Загалом робота з дітьми багатогранна. Кожен раз відкриваються нові горизонти для творчості. Звичайно є багато труднощів, але вчитель – це майстер, це – каменяр, який оптимістично дивиться вперед, адже від нього залежить вихованість, навченість обдарованих дітей – майбутньої еліти нашої нації.






База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка