О. В. викладач кафедри фізичного виховання для гуманітарних факультетів Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича м. Чернівці шляхи вирішення



Скачати 101.17 Kb.
Дата конвертації08.09.2017
Розмір101.17 Kb.
Ківернік О.В.

викладач кафедри фізичного виховання

для гуманітарних факультетів

Чернівецького національного університету

ім. Юрія Федьковича

м. Чернівці

ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ ВНЗ ЗА РАХУНОК ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

У зв´язку із постійним технологічним розвитком суспільства виникає недостатньої рухової активності у студентів ВНЗ, яка є у більшості випадків причиною зниження розумової активності. Автор намагається детально розкрити причини її виникнення та пропонує варіанти вирішення за рахунок інтенсивного використання всіх засобів фізичної культури

Ключові слова: рухова активність, фізична культура.

In connection with permanent technological development of society there is insufficiency of motive activity for the students of institute of higher, which most cases have reason of decline of mental activity. An author tries in detail to expose reasons of her origin and offers the variants of decision due to the intensive use of all facilities of physical culture.

Keywords: motive activity, physical culture.
Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими чи практичними завданнями. Прискорення науково-технічного прогресу визначає підвищені вимоги до якісного потенціалу працівників, які займаються генеруванням, розробленням і впровадженням нових технологічних ідей [3, с.390]. За умов трансформації українського суспільства особливої значущості набувають питання формування особистістю нових життєвих стратегій, компетентності, посилення гнучкості й мобільності соціальної поведінки, а також підвищення функціональних можливостей організму.

Розвиток України у третьому тисячолітті визначається в контексті європейської інтеграції з орієнтацією на побудову громадянського суспільства. Зміни в суспільстві, економіці, життєвому устрої потребують відновлення соціальних пріоритетів самої особистості.

Сучасний процес навчання у ВНЗ пред'являє високі вимоги як до учбової діяльності, так і до здоров'я студентської молоді [6, с.287]. Проте незважаючи на державний пріоритет фізичного виховання, стан здоров'я студентів в Україні невпинно погіршується. За останні роки методика проведення навчальних занять у ВНЗ особливо не змінилася, її ефективність відносно низька, що не відповідає сучасним вимогам вищої школи.

Інтенсифікація навчальної праці поступово чинить сильну психофізичну дію на молодий організм студентів, який ще не сформувався, що призводить згодом до перевантаження організму і різних захворювань.

Основним засобом боротьби з цими проблемами є засоби фізичної культури. Аналіз системи фізичного виховання в Україні показує, що вона недостатньо вирішує завдання збереження здоров’я, відновлення працездатності та забезпечення нормальної життєдіяльності студентської молоді.

Аналіз наукових досліджень і публікацій довів, що незважаючи на державний пріоритет фізичного виховання, фізичний стан та здоров'я студентської молоді в Україні невпинно погіршується. Згідно опублікованих даних ресурсного центру Державного інституту сімейної та молодіжної політики лише кожен п’ятий школяр та кожен десятий студент мають достатній рівень рухової активності оздоровчої спрямованості, що є одним з найнижчих показників у Європі. Водночас 60 % українських школярів неспроможні виконати вимоги загальноєвропейських тестів фізичної підготовленості «Єврофіт». З віком, рухова активність учнівської молоді знижується та збільшується відсоток тих, хто не практикує у звичайному розкладі дня будь-яких фізичних вправ або тренувань: від 3% серед дітей у шостому класі до 9–10% серед студентів вищих навчальних закладів I–IV рівнів акредитації. Загалом, в залежності від віку та місця навчання, майже 76% молоді віддають перевагу пасивним формам проведення дозвілля (перед телевізором або за комп’ютером). Серед молоді віком 18-24 роки 50 % осіб мають незадовільну фізичну підготовку. Абсолютна більшість студентів має рівень соматичного здоров’я не вище середнього (86%). У зв’язку з цим постає питання всебічної активізації фізкультурно-спортивної роботи як генеруючого чинника здорового способу життя учнівської та студентської молоді.

Численні дослідження проблеми дефіциту рухової активності дітей та молоді, які провели науковці Ю. П. Кобяков, А. В. Магльований, Ю. А. Бородин, Г. Н. Арзютов, С. В. Трачук, О. М. Балакірєва, підтверджують той факт, що сьогодні одним із основних факторів кризового стану здоров’я населення України є обмежена рухова активність. Визначення оптимального режиму рухової активності для різного вікового контингенту давно належить до особливо актуальних проблем теорії і методики фізичного виховання, яка привертає увагу як окремих дослідників М. М. Амосов, В. К. Бальсевич, А. В. Магльований, Л. П. Пилипей, В. В. Остапенко, Е. В. Давиденко, С. В. Трачук, А. Р. Радзиевский, так і авторські колективи [4, с.13].

Про позитивний вплив фізичних навантажень із оздоровчим спрямуванням на розумову діяльність студентів відзначається в роботах ряду авторів А.Г. Фурманов, В. І. Ільїнича та ін..

Метою роботи є розкриття впливу рухової активності студентів вищих навчальних закладів на навчальний процес та здоров´я. Визначити необхідність використання фізичного виховання як фізіологічної потреби для гармонійного розвитку й реалізації розумового й фізичного потенціалу підростаючого покоління

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням здобутих наукових результатів. Здоров’я людини відноситься до числа глобальних проблем, тобто тих, що мають життєво важливе значення для всього людства, де в наявності найбільше загострення суперечностей, породжуваних поточними і очікуваними у майбутньому ситуаціями, де диспропорційні стани досягли або можуть досягти в перспективі катастрофічних наслідків.

Сучасний процес навчання у ВНЗ висуває високі вимоги не тільки до навчальної діяльності, але й, насамперед, до здоров'я студентської молоді. Інтенсифікація навчальної діяльності поступово здійснює значний психофізичний вплив на молодий організм студентів, який ще формується, що приводить згодом до перевантаження організму, виникненню стану гіподинамії й різних захворювань. Для збереження й зміцнення здоров'я студентів, їхнього повноцінного розвитку необхідні сучасна корекція й підтримка стану здоров'я молоді, в основу якої покладена рухова активність, як необхідна фізіологічна потреба для гармонійного розвитку й реалізації розумового й фізичного потенціалу молоді в процесі навчання у ВНЗ.

Тому, одним з обов'язкових чинників здорового способу життя студентів є систематичне, відповідне до статі, віку і стану здоров'я використання фізичних навантажень [5, с.18]. Але дотепер однією з найактуальніших і не повністю вирішених проблем є нормування рухової активності людини. Недостатньо обґрунтовані й оптимальні рухові режими для профілактики захворювань і соматичного здоров'я студентів

Треба відзначити, що сама спрямованість фізичної культури, як оздоровчої не є вірною, оскільки ґрунтується на твердженні про корисність фізичних вправ, а це є помилковим у фактичному ставленні та хибним – відносно дієвості фізичної культури. Фізичні вправи були корисними в античні часи, сьогодні ж вони стали життєво необхідними.

Під впливом занять фізичними вправами розширюються функціональні і адаптаційні можливості серцево-судинної і дихальної систем, опорно-рухового апарату, підвищується активність ферментативних реакцій, зростає інтенсивність окислювально-відновних процесів у тканинах, підвищується резистентність організму до дії несприятливих чинників зовнішнього середовища, поліпшується пам’ять, знижується дратівливість, нормалізується сон [6, с.287]. Рухова активність, систематичні заняття фізичними вправами є ефективними, потужними засобами мобілізації резервних можливостей людини, формування різних пристосувальних реакцій організму (окремих його органів, функцій, систем), які здатні ефективно та повноцінно функціонувати в несприятливих умовах зовнішнього середовища.

Працездатність студента визначається, передусім, його стійкістю до таких видів стомлення, як фізичне і розумове, й характеризується тривалістю якісного виконання відповідної роботи:

У ряді досліджень встановлено, що в студентів, які систематично займаються фізичною культурою і спортом та виявляють на заняттях досить високу активність, виробляється певний стереотип режиму дня, підвищується впевненість у поведінці, спостерігається високий життєвий тонус. Вони більшою мірою комунікабельні, висловлюють готовність до співпраці, радіють соціальному визнанню, менше бояться критики. У студентів спостерігається більш висока емоційна стійкість, витримка, їм більшою мірою властивий оптимізм, енергія, серед них більше наполегливих, рішучих людей, що вміють повести за собою колектив. Цій групі студентів більшою мірою притаманні почуття обов'язку, сумлінності та зібраності.

Українські вчені М. М. Амосов, В. К. Бальсевич, Т. Ю. Круцевич, А. В. Магльований, Е. В. Давиденко, С. В. Трачук звертають увагу, що сучасні школярі 18 годин на добу перебувають у стані повної або відносної нерухомості, тобто сидять або лежать. Отже, на активну м’язову діяльність, зокрема й на ігри, заняття фізичною культурою, залишається лише 6 годин на добу. Але й ці 6 годин, при їх максимальному й раціональному використанні, можуть принести велику користь здоров’ю [7, с.5].

Розглянувши загальну характеристику структури бюджету часу студентів, виявлено величезний розрив між значним об’ємом розумової діяльності і руховою діяльністю; спостерігається невідповідність між функціонуванням сенсорних і моторних систем, що призводить до суттєвих контрастів у витратах часу на заняття фізичними вправами і спортом, де студентами витрачається найменше часу.

Щоденні самостійні заняття фізичними вправами в загальному режимі дня сприяють підтримці достатньо високої і стійкої навчально-трудової активності та працездатності студентів. Під час виконання фізичних вправ у корі великих півкуль мозку виникає «домінанта руху», яка робить сприятливий вплив на стан м’язової, дихальної і серцево-судинної систем, активізує сенсомоторну зону кори, піднімає тонус усього організму.

Тим часом самостійні заняття фізичними вправами, куди повинні увійти ранкова гігієнічна гімнастика на відкритому повітрі, туристичні походи і екскурсії, оздоровчий біг і ходьба, спортивні ігри, лижні прогулянки, катання на велосипеді, заняття аеробікою, плаванням, на тренажерах тощо, ще не отримали достатнього практичного впровадження в побут студентства. Дефіцит рухової активності студентської молоді є соціальним, а не біологічним феноменом.

Як стверджують фахівці, після другої пари розумова працездатність студентів починає знижуватися. Через 2-3 години після завершення занять працездатність відновляється до рівня, близького до показників на початку навчального дня, а самопідготовка знову призводить до її зниження. Виходячи з перерахованого, рекомендується після 4-х годин навчання проводити фізкультурні паузи тривалістю 10 хв та 5 хв після кожної другої години самопідготовки. Дослідження показали, що ефективність впливу фізичної паузи виявляється при 10-хвилинній тривалості після чотирьох годин навчання [8, с.137].

Конкретні напрямки та організаційні форми використання масових оздоровчих, фізкультурних і спортивних заходів в умовах вищих навчальних закладів залежать від статі, віку, стану здоров'я, рівня фізичної і спортивної підготовленості тих, хто займається, а також від наявної спортивної бази, традицій ВНЗ та інших умов.

Для підвищення й стимулювання рухової активності сучасних студентів у період їх навчання у ВНЗ необхідно систематизовувати й інтегровувати різні форми фізичного виховання, але при цьому притримуватись наступних організаційно-педагогічних блоків: освітньо-оздоровчий; спортивно-масовий; індивідуально-самостійний.

Необхідно також розробляти етапи послідовного формування рухової активності на перших-четвертих курсах:

1. Перший курс – виховується загальний рівень рухової активності студентів.

2. Другий курс – розробляються організаційно-педагогічні заходи, що сприяють стимулюванню рухової активності студентської молоді.

3. Третій курс – реалізація інтегративних форм підвищення рухової активності.

4. Четвертий курс, на якому виявляється кінцевий рівень сформованості рухової активності студентів, й проводитися подальша корекція організаційно-педагогічних заходів фізичного виховання.

Масові оздоровчі, фізкультурні і спортивні заходи організовуються у вільний від навчальних занять час та проводяться спортивним клубом ВНЗ на основі широкої ініціативи і самодіяльності студентів, при методичному керівництві кафедри фізичного виховання і активної участі профспілкової організації ВНЗ [2, с.111].



Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Здоров’я студентів прямо пов’язано з працездатністю та стомлюваністю. Від стану здоров’я багато в чому залежить успішність навчальної та виробничої діяльності студента.

Маючи на увазі причини виникнення порушень в роботі функціональних систем студентів в процесі їх навчання, слід вжити заходів щодо збереження здоров’я та працездатності. Провідні світові тенденції характеризуються посиленням уваги до молоді та її розвитку. Міжнародна спільнота молодіжним проблемам приділяє належну увагу, адже від цього в значній мірі залежить майбутнє будь-якого суспільства. Вирішення проблеми зниження розумової та фізичної діяльності студентів досягається при використанні засобів фізичної культури. Упровадження під час навчання у ВНЗ засобів фізичної культури дозволить підвищити рухову активність студентів і тим самим запобіжить процесу розвитку розладів роботи функціональних систем організму.

Тому, на нашу думку, вченим необхідно більше приділяти уваги дослідженням причин низької рухової активності студентів, яка напряму залежить від оновлення методичної системи, де орієнтирами виступають такі критерії розвитку студента: 1) наявність активної потреби глибокого самопізнання, саморозвитку та самооздоровлення на базі адекватної самооцінки свого організму; 2) усвідомлення феномену цінності здорового способу життя як необхідної умови зміцнення здоров’я, збереження високої працездатності та покращання життєдіяльності; 3) активне прагнення до усвідомлення краси спортивної постави, естетичного сприйняття легких, граціозних, вишуканих рухів та створення свого естетичного образу; 4) здатність створювати і послідовно втілювати власну програму фізичного саморозвитку.

Література

1. Грибан Г.П. Аналіз стану здоров’я студентів вищих навчальних закладів / Г.П. Грибан, Т.Б. Кутек // Спортивний вісник Придністров’я: наук.-теорет. журнал Дніпропет. держ. ін-ту фіз. кул. і спорту. – № 7. – 2004. – С. 130–132.

2. Грибан Г.П. Вплив фізичних вправ на розумову та інтелектуальну діяльність студентів: [монографія] / Г.П. Грибан – Житомир: Вид-во Рута, 2008. – С. 110–118.

3. Грибан Г.П. Життєдіяльність та рухова активність студентів: [монографія] / Г.П. Грибан – Житомир: Вид-во Рута, 2009. – С. 389–432.

4. Драчук А.І. Оптимізація фізичного виховання студентів вищих закладів освіти гуманітарного профілю [Текст]: автореф. дис. … канд. наук з фіз. вих. і спорту: 24.00.02 / А.І. Драчук –Львів, ЛДІФК, 2001. – 20 с.

5. Кузнецова О.Т. Методика підвищення розумової і фізичної працездатності студентів з низким рівнем фізичної підготовленості / О.Т. Кузнецова, О.С. Куц. - Рівне: ППДМ, 2005. – 161 с.

6. Малімон О. Динаміка захворюваності та стану здоров’я студентів: / О. Малімон, А. Вольчинський // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві: зб. наук.праць. – Т. 1. – Луцьк, 2005. – С. 286–289.

7. Пильненький В.В. Організаційно-методичні основи оздоровчого тренування студентів з низьким рівнем соматичного здоров’я [Текст]: автореф. дис. … канд. наук з фіз. вих. і спорту: 24.00.02 / В.В. Пильненький – Львів, ЛДІФК, 2006. – 22 с.



8. Присяжнюк С.І. Фізичне виховання: навч. пос. / С.І. Присяжнюк – К.: Центр навч. літератури, 2008. – 504 с.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка