О. Роберт де Грандіс зцілення роду дві історії від перекладача на російську мову Історія Ірини Таких своєрідних



Сторінка1/7
Дата конвертації11.09.2017
Розмір1.01 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7
о. Роберт де Грандіс

ЗЦІЛЕННЯ РОДУ
Дві історії від перекладача на російську мову
Історія Ірини

Таких своєрідних «сімейних» пар останнім часом з’явилося доволі багато. Мама одна виховує сина чи дочку, дитина виростає, завершує навчання, починає працювати, і так триває до зрілості, до сивини і до лисини.

Психологи рекомендують вчасно «перерізати пуповину». Легко сказати, але переважно справа впирається в квартирне питання і не дуже великі кошти. Думаючи про все це, Ірина приїхала у Меджугор’є. Дочці уже за тридцять. Кілька місяців тому вона почала зустрічатися з якимось хлопцем. Що з цього буде? У дочки не було перед очима прикладу вдалого сімейного життя, Ірина ростила її без чоловіка, дала все, що змогла – виховання, освіту, тепло й турботу. Віру дати не вдалося, сама прийшла до неї лише у зрілому віці, коли дівчинка уже виросла. Тепер же, на реколекціях посту й молитви, Ірина знову й знову поверталася думками до своєї історії, ніби Сама Богородиця ніжною рукою торкалася її болючих ран.

Останнього дня російська група здійснювала Хресну дорогу на вершину гори Кріжевац. Біля підніжжя Ірина вирішила, що пройде весь шлях босоніж. Вона зняла взуття і, зробивши перші кроки, одразу зрозуміла, що буде боляче.

Її ступні аж запалали, каміння нещадно впивалося у плоть, але чомусь не ранило. (Пізніше Ірина дізналася, що відсутність травм на Хресній дорозі – одне з багатьох меджугорських чудес). Але їй все одно подобалося це сходження. Вона дала волю сльозам і всім серцем співчувала Господу, який йшов на Голгофу. Разом з Ним вона несла тепер на вершину свій хрест: усіх своїх рідних, усю сім’ю, усі свої особисті помилки та невдачі, щоби все віддати і довірити Ісусу.

… Дочка з цікавістю слухала розповідь про поїздку, раділа за маму, але про спільну молитву не було й мови. А невдовзі мама дізналася, що її дочка чекає дитину. Стосунки з хлопцем почали згасати і через деякий час, коли вагітність стала помітна, взагалі припинилися.

Ірина переживала, мабуть, більше за дочку. Саме у цей скрутний період хтось приніс у молитовну групу безіменну ксерокопію книжки на польській мові, й сказав, що вона неодмінно повинна це прочитати. Ірина згадала, що я знаю польську, зв’язалася зі мною і невдовзі почала отримувати фрагмент за фрагментом роздруківку книги «Зцілення роду» по-російськи.

В очікуванні продовження багаторазово прочитувалися одні й ті ж сторінки. Тяжкі думки про майбутнє дитини непомітно змінилися турботами й покупками милих дитячих речей. Образа на доччиного приятеля кудись зникла. Раптом вдалося все пробачити, і стало легко. Тепер у своїх молитвах Ірина дякувала Богові й тому хлопцеві за дар життя, за внука, народження якого мати й дочка з нетерпінням очікували.

До пологів залишався місяць. Батько дитини з’явився у квартирі, коли дочка Ірини була вдома сама. Він просто сказав: «Ходімо додому». І вони пішли. Хлопчика назвали Степаном.
Моя історія

Коли ця книга потрапила мені до рук, одразу виникло переконання, що її потрібно перекласти на російську незалежно від того, чи хтось візьметься за її видання. Прізвище автора, здавалося, мені десь траплялося, але лише під кінець роботи над перекладом я зненацька згадала, звідки воно мені відоме.

Працюючи кілька років у Польщі, я брала участь у багатьох харизматичних форумах, куди приїздили відомі особи з Руху Оновлення у Святому Дусі: Тардіф, Хосе Прадо, Жак Верлінде… Прізвище де Грандіса я не відзначила у пам’яті з двох причин. Перша – це моє не дуже добре на той час знання мови, а друга – я, м’яко кажучи, не дуже повірила власним очам.

Це було наприкінці 90-х років. На молитовний форум звідусіль із Польщі з’їхалося кілька тисяч осіб. Отець де Грандіс служив Святу Месу, просячи Бога про зцілення присутніх і запропонував всім, кого торкнеться Цілитель Ісус, помахати над собою носовою хустинкою. Під час усього богослужіння білі паперові хустинки постійно здіймалися над натовпом то тут, то там. Їх було стільки, що складалося враження, ніби люди видають бажане за дійсне. Закрадалася думка й про «підставних качок». Однак ті, хто були ближче до вівтаря, пробиралися до мікрофона й зі сльозами щастя свідчили: сліпим очам повернулася гострота зору, глухе вухо почало чути, кульгавий перестав кульгати… Найбільші сумніви у моєму серці посіяли слова де Грандіса про те, що під час нашої молитви Ісус зцілив чотирнадцять осіб від діабету й приблизно стільки ж від раку. Вони дізнаються про це пізніше, коли обстежаться у лікаря, сказав він. Усі співали хвалу Ісусу, а в мені боролися суперечливі почуття…

Не пам’ятаючи нічого цього, я захоплено працювала над перекладом численних молитов, наведених у книзі, й помічала, що багато текстів торкаються моїх болючих струн. Почала до них повертатися і повільно, із зупинками, промолювати кожну тему.

Розлучення у нашому роду почалися ще в 30-ті роки, і потім не було жодної пари, яка б прожила усе життя разом. Батько закохався в іншу жінку й пішов від нас, залишивши трьох дітей. Другий його шлюб теж розпався. Він вирушив у експедицію в Заполяр’я і невдовзі там помер.

Моя сім’я по обох лініях неодноразово змінювала місце проживання, і ми втратили зв’язок з усіма батьковими рідними, яких я знала в дитинстві. І ось, молячись про зцілення свого роду, раптом дізнаюся, що в Москві живе моя рідна сестра по батькові, яка народилася у другому шлюбі. Ми списалися по електронній пошті, потім зідзвонилися й обидві ходили ошаленілі від щастя в очікуванні зустрічі, яка невдовзі відбулася. Скільки було розмов, скільки радості, скільки схожості! Умить відновилася вся батьківська лінія: я дізналася, коли померла моя мила бабуся Ліза, де тепер мої дядьки та тітки, що роблять кузени й кузини, з якими я колись гралася у хованки, і востаннє ця гра так болісно затягнулася…

Можу оцінити всю дотепність Господа, який влаштував так, щоби я цілковито забула ім’я отця де Грандіса, і це забуття тривало саме доти, допоки у моєму роду не відбулося чудо зцілення. Якби я пам’ятала про свої сумніви, можливо б, не взялася за цей переклад і не довірила Христу вилікувати мій родовід за допомогою цієї книги.

Слухаючи історію Ірини, я зрозуміла, що, існуючи в Росії в одному екземплярі, книга «Зцілення роду» уже почала приносити свої плоди.
Наталія Кандудіна

перекладач на російську мову



ПЕРЕДМОВА АВТОРА

Ця книга зорієнтована переважно на католиків з метою познайомити їх з порівняно новими і доволі суперечливими аспектами харизматичного служіння зцілення. Щоби дати загальне уявлення про таку практику зцілення, я звернувся до поминального плачу невідомого автора, узявши звідти такі слова: «Ісус в моєму серці, а дід мій в могилі».

Предок у могилі – це проблема всезагальна. Християнину зцілення роду дає шанс розпізнавання та оздоровлення сімейних впливів, які тягнуться з минулого і проявляються в майбутньому. Родове зцілення показує, що негативні дії та вчинки наших предків можуть якимось чином проникати у нашу «кров» і брати плату з наступних поколінь. Переміна стосунків з цими проблемними джерелами й називається зціленням роду. Це цікава й захоплююча ділянка цілющого служіння.

Я не є експертом у цій сфері й тому не беруся робити в цій книзі всебічний аналіз явища. Сподіваюся лише пробудити цікавість до теми, яка згодом може стати предметом скрупульозного вивчення та дослідження.

Я хотів би закликати читача притихнути перед обличчя Господа і попросити Його, щоби Він відкрив нам правду про зцілення в поколіннях. Випадки й спостереження, наведені у цій книзі, можуть породити запитання, на які не знайдеться відповідей. Читач повинен представити свої сумніви Господу, закликати Його мудрість, керівництво й осяяння.

Цей матеріал призначений для зрілих християн, які несуть служіння зцілення. Остерігайтеся робити його доступним для новачків, які можуть неправильно зрозуміти ці дані й скористатися отриманими дарами на шкоду. Без практики й точності оцінок ці дари можуть бути використані невірно.

Щоразу, коли ми входимо в духовне царство, ми повинні пам’ятати про духовну боротьбу. Запропонована тут молитва про звільнення та опіку має особливу силу. Я раджу застосовувати її щоразу, коли ви торкаєтеся питання зцілення роду.

Благослови, Господи, всіх, хто читає цю книгу, на глибоке незворотне оздоровлення усіх їхніх сімейних стосунків.


МОЛИТВА

Стою перед обличчям Ісуса Христа й віддаюся Його волі. Одягаюся у «повну зброю Божу», щоби зуміти «дати відсіч хитрощам диявольським» (Еф. 6.10-11). Я не уступлю, «підперезавши правдою бедра…, вдягнувшись у броню справедливості» (Еф. 6.14). Несу «щит віри», щоби «згасити всі розпечені стріли лукавого» (Еф. 6.16). Беру «шолом спасіння і меч духовний, тобто Cлово Боже» (Еф. 6.17).

В ім’я Ісуса Христа розп’ятого, померлого та воскреслого, зв’язую усіх злих духів у повітрі, атмосфері, воді, вогні, вітрі, на землі, під землею і в пеклі. Усуваю також вплив всякої загиблої та грішної душі, яка може бути тут присутня, і зв’язую усіх посланців сатанинської обителі, шабашу відьом, чаклунів, сатаністів, які можуть тут з’явитися будь-яким надприродним чином. Закликаю Кров Христа у повітрі й атмосфері, у воді, вогні, вітрі, на землі й в оточуючих нас її плодах, під землею і в пеклі.

В ім’я Ісуса Христа забороняю усім названим противникам спілкуватися між собою і підтримувати один одного будь-яким чином, а також як-небудь діяти й спілкуватися зі мною, окрім тих випадків, коли я накажу їм в ім’я Ісуса Христа.

В ім’я Ісуса Христа я закриваю Кров’ю Христовою це місце і все, що тут є, всю сім’ю і всіх тут присутніх, наші помешкання, майно і фінансові засоби. (Повторюється тричі).

В ім’я Ісуса Христа я забороняю всім духам погибелі, відьмацьким зборищам, сатанинським групам та посланцям сатани ранити мене або якось мстити мені, моїй сім’ї, моїм близьким, а також завдавати шкоди нашому майну.

В ім’я Ісуса Христа, ціною Його дорогоцінної Крові, я розриваю і знищую всяке прокляття, таємну мітку, вроки, чари, приворот, ворожбу, пастки, закляття, заговори, обман, оману, перепону, шахрайство, втручання, відволікання уваги, духовну залежність або вплив, а також всяку хворобу тіла, душі й свідомості.

Я виганяю злого духа з нас, з цього місця, з людей і речей, накликаного на нас кимось із названих посланців або приставленого до нас унаслідок наших помилок та гріхів. (Повторюється тричі).

Піднімаю Хрест Ісуса Христа між собою і всіма поколіннями мого родового дерева. Проголошую, що не виникне жодного безпосереднього контакту між поколіннями. Будь-яке спілкування буде профільтроване через дорогоцінну Кров Господа Ісуса Христа.

Непорочна Діво Маріє! Наділи мене ясністю, могутністю та силою Твоєї віри! Отче, молю, зішли мені на допомогу Твоїх Ангелів та Святих. Дякую Тобі, Господи Ісусе, за те, що Ти – моя Мудрість, Праведність, Освячення та Спасіння. Я піддаюся дії Святого Духа і приймаю Твою правду про родове зцілення. Слава Отцю і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і навіки вічні! Амінь.



ЧАСТИНА І

Вступ

Щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави,

дав вам дух мудрості та об’явлення, щоб його добре спізнати;

щоб він просвітлив очі вашого серця, аби ви зрозуміли,

до якої надії він вас кличе, яке то багатство славної спадщини між святими,

і яка безмірна велич його сили для нас, що повірили,

за діянням могутності його сили.

(Еф. 1.17-19)


Розділ 1

ЩО ТАКЕ ЗЦІЛЕННЯ РОДУ?

Та він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі.

Ми ж, ми гадали, що його покарано, що Бог його побив, принизив.

Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші.

Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані.

(Іс. 53.4-5)


Кожен бере свій початок в іншому. Після того, як у 1979 році я повністю присвятив себе служінню зцілення, я багато подорожував Сполученими Штатами Америки й іншими країнами світу й усе більше розумів, наскільки глибокі зв’язки, які з’єднують всіх і вся. Проблеми та страждання мешканців Австралії або Індії нічим не відрізняються від проблем і страждань жителів Сан-Хосе в Каліфорнії чи Бостона в штаті Массачусетс.

Коли я грішу, певним чином слабшає все Тіло Христове. І так само, коли я творю добро, все Тіло Христове зміцнюється.



Цілковито осягнути це, скоріш за все, неможливо, але можна зробити висновок, що кожен з нас має свої витоки в іншому. Мені видається вірним старий вираз: жодна людина не є «одиноким островом у безкрайньому океані». Твоє страждання – це моє страждання, а моя радість – також твоя.

Долаючи бар’єри часу. У період мого служіння зціленню я зосередився на внутрішньому зціленні й часто мав справу з душею дитини, яка живе у дорослій людині. Цей дорослий, схоже, досі переживає наслідки ран та емоційного болю, завданого в п’ятирічному віці, й, нехай він приглушений, але дає про себе знати уже в зрілому віці. Підведення цієї пораненої дитини до Господа Ісуса може якимось чином звільнити дорослого.

Емоційні розлади. Рух внутрішнього зцілення дійшов до розуміння того, наскільки важливе зцілення емоційних ран, отриманих ще в материнському лоні. Наприклад, переживання матері, яка не хотіла, щоб дитина з’явилася на світ, або, яка під час вагітності брала участь у судових розглядах, негативно впливають на плід і призводять потім до емоційних розладів підростаючої дитини. Ставлення до дитини також сильно впливає на психіку ще не народженої дитини.

Невідоме джерело. Займаючись духовним зціленням, я помітив, що навіть коли людина занурюється у минуле аж до моменту свого зачаття, то й тоді не завжди вдається знайти джерело її проблеми. Іноді страждання продовжує точити її зсередини, живлячись із невідомого джерела.

Сімейні риси. У місії зцілення усе більше почала підніматися тема спадковості. Те, що фізичні характеристики передаються у спадок, нам відомо давно. Ми легко здогадуємося, що хвилясте волосся дісталося комусь від матері чи форма носа – від дідуся. Відомо також, що в одних сім’ях є схильність до певної хвороби, наприклад до раку, діабету, хвороб серця. А в інших, у свою чергу, люди мають схильність до проблем із зубами чи зором.

Десь усе це почалося. Усі більше відкриттів, пов’язаних зі спадковістю, торкаються уже не стільки фізичних моментів, скільки психологічних. Вам не доводилося чути про гнів чи впертість, як про характерну особливість певної сім’ї? Якщо я постійно серджуся, отже і мій батько так само спалахував, і мій дід також, тому що десь усе це повинно було розпочатися. Злість, як правило, бере свій початок в невтамованій потребі любові.

Поховані заживо. Люди мають здатність уникати неприємних переживань, закривати перед ними двері. Вони відгороджуються від спогадів про самогубства, аборти, психічні розлади, намагаються забути випадки трагічної смерті в сім’ї. Ми емоційно ховаємося від цього. У більшості сімей є свої страшні таємниці, та оскільки вони закриті й не вилікувані, то практично поховані заживо. Насправді ці джерела болю просто ігноруються, але не ліквідуються.

Поховані, але не зовсім. Що відбувається з тим, що поховано заживо? Коли-небудь воно дасть про себе знати. Якщо до нас ставляться без любові, ми почуваємося обділеними й ображеними. Але услід за цим самі проявляємо байдужість до людей і завдаємо образ іншим. Виходить так, що той, хто не аналізує своєї реакції на негативні події, у подальшому знову й знову до них повертатиметься. Якщо людина підходить до подій правильно уже в той момент, коли вони здійснюються, то вона може розв’язати проблему раз і назавжди. Застарілі, невирішені, непрощені страждання переважно тягнуться у спадок, судячи з усього, вони кодуються в генах і передаються наступним поколінням. Можна сказати, що в деяких випадках духовні рани виявляються значно старшими за тих, хто він них страждає.

Страх Генрієти. Візьмімо гіпотетичну жінку, назвавши її, наприклад Генрієтою. Припустімо, вона патологічно уникає чоловіків. Цей страх може походити від її прабабусі, з якою певний чоловік справді вчинив дуже погано. І розкриття цієї ситуації відкриває нові можливості для внутрішнього зцілення.

Відчути пастку. Святий Павло у Посланні до Римлян (7.15) пише: «Бо, що роблю, не розумію: я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те роблю». Напевно, кожен із нас переживав щось подібне. Завдання полягає в тому, щоби відділити себе від глибоко закоренілих стереотипів невідомого походження.

Зміна стереотипу. Британський хірург-психіатр, доктор Кеннет Мак-Алл поділився зі мною декількома способами лікування у цій галузі. Він навчив мене дивитися на деякі життєві проблеми так, ніби їхнє джерело розташоване поза нашим життям. Хоча він йде ще далі, кажучи про зцілення померлих молитвами живих, я не буду зосереджуватися на цьому аспекті. Молитви за померлих є частиною католицької традиції і, безумовно, є важливим предметом вивчення. Але наша тема – розмова про зцілення живих за допомогою молитов за померлих, про зцілення успадкованих психологічних, фізичних та духовних каліцтв, які передаються в генах із покоління в покоління. Мова йде про зцілення конкретних важких випадків психічної, фізичної, мисленнєвої, емоційної та духовної ознак. Тут йдеться про благословення «всього нутра мого» (Пс. 103.1) шляхом прощення, з надією на зміну стереотипів у наступних поколіннях.

Діагностика. Завдяки харизматичним дарам ми можемо, наприклад, виявити, що ірраціональний страх Генрієти виник із-за того, що з минулого за нею тягнеться непереборене потрясіння її прабабки. Я впевнений, що всі ці дари розпізнання доступні християнам, наповненим Святим Духом. Питання тільки в тому, як їх застосувати у нашому житті.

Під проводом Духа Святого. Ми отримуємо таку інформацію, яку неможливо отримати «нормальними» способами. Тільки Святий Дух, який проникає у наші думки та серця, може бачити наші найглибші потреби (Рим. 8.27) і знає, що вже піддається зціленню. Святий Дух за допомогою дарів дозволяє нам побачити або відчути «поховані заживо» емоції давніх часів, з якими ми продовжуємо боротися.

Діагноз і терапія. Поясню популярно: Святий Дух веде нас до джерела проблеми – це і є діагноз. Ми ж показуємо це джерело Ісусу Христу, і це є терапією.

Він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі…

і його ранами ми вилікувані.

(Іс. 53.4-5)


Любов прийде легко. Генрієта (у своєї свідомості або в уяві) може привести свою прабабку, яка пережила психічну травму, до джерела всепрощення – Ісуса Христа. Розіп’ятий Христос скаже їй: «Я помер, щоб ти була вільна». У люблячій і всепрощаючій присутності Христа-Цілителя ця жінка відчує гіркоту свого непрощення, і тоді вона звільниться. Коли це станеться хоча б в уяві Генрієти, можна очікувати ланцюгової реакції зцілень, що переходять з покоління в покоління. Вона відчує, що життя не настільки небезпечне й незатишне. І любов прийде легко, просто серед повсякденних справ.

Він зцілює завжди. Я не знаю, чи може насправді якесь зцілення торкнутися самої прабабки, яка давно померла, але знаю, що близька активна зустріч з Ісусом Христом – неважливо чия і де – завжди принесе якусь форму зцілення. І знаю також, що Він не обмежений ні місцем, ні часом.

Як поводилася сімя де Грандіс. Багато років тому група експертів, які займалися родовим зціленням, такою молитвою допомогла й мені самому.

Загалом, у процесі внутрішнього зцілення ми закликаємо Духа Святого, щоби допоміг нам прискіпливо вдивитися у своє життя (перший, другий, третій рік і т.д.) і щоби зосередив нашу увагу на тих обставинах, які Він хоче зцілити уже зараз. Тоді ми просимо Господа висвітлити нам детально ситуацію, на якій ми зупинилися, і поставити діагноз.

Саме таким перевіреним методом діяла та конкретна група. І завдяки баченню і слову пізнання, Господь вишикував поведінку сім’ї де Грандіс у поколіннях.

Крадіжка овець та убивство. Під час групової харизматичної молитви у тій психологічній клініці Оновлення у Святому Дусі ми занурилися у моє минуле приблизно на сім поколінь і побачили моїх предків, які втікали з Іспанії до Франції. Предок, який не вмів вести справи, позичив гроші у жінки, а потім на додачу ще й став батьком її дитини. Коли вона почала наполягати, щоби він одружився з нею, він у приступі люті почав бити її й нехотячи убив. У результаті сім’я була змушена втікати з Іспанії, а потім їй довелося знову втікати, цього разу із-за крадіжки овець. (Пам’ятаю, батько мені розповідав, що наша сім’я утекла з Франції до Італії із-за крадіжки овець, але тоді я йому не повірив). Значно пізніше, кілька років тому, я дізнався, що мій дід убив людину уже в Італії й утік до Сполучених Штатів.

Приклади браку любові. Досвідчені експерти молитви, опираючись на отримані дари Святого Духа, виявили в моєму роду всілякі окультні практики й ритуали, убивства та всі різновиди поганих вчинків, які тільки можна собі уявити. У моїй сім’ї існує давня традиція звичної поведінки без проявів любові до інших людей. І багато рис, які свідчать про відсутність любові у моїх предків, певним чином відобразилися і на моїй натурі. Господь хотів торкнутися Своєю любов’ю тих ділянок і зцілити їх, щоби мої вчинки не були результатом не вилікуваних негативних емоцій з минулого.

Прощення і є зціленням. Коли я прощаю членам моєї сім’ї, я обрізаю пута їх гріха і представляю їх Господеві Ісусу. І тоді, частіш за все, я добиваюся одужання. Плоди цього зцілення проявляються у збільшеній здатності піклуватися про людей і виявляти до них любов.

Відкриття тих давніх випадків з моєї сім’ї і розуміння того, що я потребую зцілення, надихнуло мене на пошук нових даних, які стосуються родового зцілення. І зараз я упевнений, що ми торкнулися лише надводної частини айсберга.



На образ і подобу Божу. На моє глибоке переконання, у більшості сімей приховані численні таємниці. Моя сім’я – не виняток. Окультні практики, вбивства, ланцюг образ та вчинків, позбавлених любові, схоже, торкнулися усіх поколінь. Господь, відкриваючи нам двері, показує, як ми можемо використовувати впливи минулого, щоб вони мобілізували нас на досягнення зрілості. Дозволимо ж Господу змінювати нас на Його образ і подобу.

Господь дає перший урок. Багато років тому, коли я жив у Мобілені, штат Алабама, я любив слухати радіопрограму, під час якої дзвонили слухачі. Саме у той період я вперше почав цікавитися зв’язками між живими та мертвими. Під час тих передач було багато дзвінків від людей, які розказували, що бачили духа померлої тітки або сестри. Я тоді подумав, чи не хоче Господь чогось мене навчити? Але в той час я ще не знав, як застосувати цю інформацію.

Розпуста генерується у поколіннях. Наступна частина інформації з цієї сфери надійшла до мене наприкінці 1979 року, коли я працював над внутрішнім зціленням однієї негритянки. Жінка та її сестри мали проблеми щоразу, коли опинялися в громадських місцях. Вони привертали до себе увагу чоловіків більше, ніж самі цього хотіли. Усі вони були добрими католичками, мали приємну зовнішність, але при цьому чоловіки до них тягнулися значно сильніше, ніж до інших жінок.

У нашій молитві ми сконцентрувалися саме на цій проблемі. Під час молитви з тією жінкою я побачив образ: білий корабель з невільниками. Оскільки вона була зрілим аніматором, розуміла весь процес внутрішнього зцілення, то ми вирішили разом із нею вгледітися у цей образ. «Що-небудь бачиш?», – запитав я. Вона підтвердила, що бачить корабель, який везе чорних рабів. Коли вона почала описувати подробиці, я у своїй свідомості побачив те ж саме: вигляд корабля і одяг людей вказували на те, що ми бачимо часи рабства.

Негритянка описала жінку, з якою відчула родинний зв’язок. Вона одразу ж з’явилася і в моїй картині: на голові у неї була червона хустинка, а своєю поведінкою вона явно провокувала чоловіків. Ми задумалися над тим, чи може розпусна поведінка передаватися із покоління в покоління. Довелося погодитися, що ця незрозуміла привабливість для чоловіків була результатом легкої поведінки предка.

  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка