О. М. Вишневська



Скачати 141.68 Kb.
Дата конвертації24.04.2016
Розмір141.68 Kb.

УДК 636:338.439.4


РОЗВИТОК І АДАПТАЦІЯ АГРАРНОГО СЕКТОРУ У ГЕОЕКОНОМІЧНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

О.М. Вишневська,

д.е.н., професор кафедри економічного аналізу і аудиту

Миколаївський національний аграрний університет
У статті розглянуто теоретичні і методологічні аспекти щодо розвитку аграрного сектору з урахуванням впливу геоекономічних чинників впливу з метою виявлення потенційних переваг і мінімізації економічних та екологічних ризиків. Обґрунтовано, що світові глобалізаційні потоки і процеси в економічній, фінансовій, виробничій, соціальній, екологічній і інших сферах виступають орієнтирами розвитку будь-якої національної економіки на перспективу. Виявлено, що ігнорування глобалізаційних змін і тенденцій буде обмежувати можливості у отриманні переваг на загальнодержавному рівні. Національна економіка як складова частина світової господарської системи активізувала окремі елементи цілісної світової системи, але їхній розвиток відбувається повільно. Саме тому нами обґрунтовано, що чинниками негативного впливу залишається невирішеність питання щодо регулювання внутрішнього ринку, процесу ціноутворення, якості і стандартизації створеної продукції, а також повільність інтеграційних процесів, формування адаптованих до зовнішніх умов організаційно-економічних структур.

Ключові слова: глобалізація, геоекономічні чинники, геоекономічній підхід, зовнішні ризики, геоекономічній простір.
Постановка проблеми. Геоекономічний підхід пов'язаний із технікою національного оперування у геоекономічному просторі з метою своєчасного реагування на глобалізаційні виклики з найбільшими перевагами, у тому числі з точки зору економічної, продовольчої і екологічної безпеки країни. Важливими геоекономічними аспектами виступають глобальні чинники (фактори) впливу, від фінансових і інформаційних, до продовольчих і екологічних, дія яких направлена на зміну внутрішнього і зовнішнього середовища окремої країни. Нівелювання зазначених чинників або несвоєчасність реагування на зміну глобального середовища може призвести до глибоких системних криз.

Особливо гостро питання постає у капіталоємких галузях народного господарства, у тому числі у аграрному секторі, де геоекономічні аспекти змінюють не тільки поведінкові і управлінські аспекти у зовнішньоекономічній діяльності, а і здійснюють переважно негативний вплив на природні екосистеми, біологічні особливості окремих видів природних ресурсів, їхню здатність до самовідновлення. Зазначений вплив може спровокувати загострення екологічних ризиків і призвести до екологічної кризи, що вимагає постійного і дієвого реагування не глобалізаційні виклики. Врахування геоекономічних аспектів формує стратегічні орієнтири щодо розвитку економіки країни і окремих її галузей, обґрунтовує можливість дієвої взаємодії на зовнішньому рівні, надає можливість передбачити і мінімізувати зовнішні ризики.

За умов безпосереднього впливу глобалізаційних процесів і явищ виникає необхідність врахування окремих з них і їхньої сукупності на розвиток економік країн світу, а також розвиток окремих галузей народного господарства. Оперування у світовому економічному середовищі за умов глобалізаційних змін спонукало до необхідності дослідження геоекономічних чинників з теоретичної, методологічної і практичної точок зору.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Динамічні глобілазційні зміни досліджуються вітчизняними і зарубіжними вченими, які обґрунтовують нове наукове знання, яке дозволяє дослідити світовий економічний простір як своєрідний синтез важливих сфер діяльності людства за умов глобалізаційних трансформацій, виявити їхній вплив і пріоритетність у подальшому розвитку світової спільноти. Значний внесок у розвиток наукового знання зробили: Богатуров О.Д., Буянов В.С., Вафіна Н.Х., Долгов С.І., Думная Н.Н., Євстигнєєв В.Р., Замятін Д.Н., Колєсов В.П., Кочетов Е.Г., Моісєєв М.М., Савчук В.К., Сапір Є.В., Соколов В.В., Чешков М.О., Яковець Ю.В.

Враховуючи існуючі глобалізаційні зміни і тенденцій, необхідність виявлення переваг у співіснуванні окремих державних систем, перспектив подальшого розвитку з метою збереження природно-ресурсної основи постає необхідність дослідження геоекономічних чинників, у тому числі у розвитку аграрного сектору з урахуванням територіальних особливостей окремих територій.



Постановка завдання. Метою нашого дослідження є обґрунтування теоретичних і методологічних основ щодо розвитку аграрного сектору у геоекономічному середовищі з метою виявлення потенційних переваг і мінімізації загроз і можливих зовнішніх ризиків, виявлення напрямів і складових адаптації галузі до умов геоекономічного середовища. Необхідність дослідження пов’язана із тим, що світові глобалізаційні потоки і процеси в економічній, фінансовій, виробничій, соціальній, екологічній і інших сферах виступають орієнтирами розвитку будь-якої національної економіки на перспективу. У свою чергу ігнорування зазначених тенденцій буде обмежувати можливості у отриманні переваг від глобалізаційних змін на загальнодержавному рівні.

Основним завданням дослідження є виявлення основних геоекономічних аспектів розвитку аграрного сектору у контексті глобалізаційних змін і тенденцій. Існуючі дослідження геоекономічних аспектів обмежуються загальними характеристиками процесів і явищ без урахування галузевих особливостей. Саме тому ми продовжуємо дослідження з метою виявлення галузевих особливостей і тенденцій під впливом геоекономічного середовища.



Виклад основного матеріалу дослідження. Розвиток аграрного сектору зорієнтований на формування продовольчої основи і нарощування експортного потенціалу, що пов’язане із параметрами всесвітнього господарського розвитку і адаптацією до зовнішніх умов. Пріоритетними параметрами, які необхідно враховувати при включенні або участі у геоекономічному господарському просторі, виступають: єдність світової економічної системи, її цілісність; модифікація або адаптація окремих виробництв до змін у геоекономічному просторі [1].

Глобалізаційні процеси характеризують не лише взаємодію складових світової господарської системи з природно-біологічним середовищем, але і відображає цілісність у соціально-природних аспектах розвитку. Глобалізаційні процеси активізують посилення економічних взаємозалежностей і взаємозв’язків, створення економічних відносин, які забезпечують розвиток окремих господарюючих систем у поєднанні інтересів суспільства і природи. Кількісні і якісні характеристики глобальної економіки проявляються через різнорідність типів економічної діяльності, перехід супроводжується рухом від структурних утворень до не структурних, що визначає фундаментальне підґрунтя розвитку на основі позасистемної інтеграції на різних рівнях геоекономічного простору, від виробничого і фінансового, до економічного і екологічного [2].

Глобалізаційні процеси і явища для розвитку аграрного сектору вимагають виважених дій не державному і міждержавному рівнях направлених на збереження природно-ресурсної основи, формування умов щодо самовідновлення окремих видів природних ресурсів, що може бути здійснено тільки через активізацію «еко-інвестицій» у рамках вже діючих міжнародних програм по збереженню екосистем світу.

Аграрний сектор через тісний взаємозв’язок і взаємозалежність із природними ресурсами і їх біологічними особливостями найбільш уразливий від зниження якісних властивостей окремих видів природних ресурсів, що підтверджує нестійкість виробничих аспектів у розвитку галузі. Для вітчизняного аграрного сектору парадоксальним залишається той факт, що не використовуються можливості геоекономічного простору, які характеризуються чіткими інноваційно-технологічними чинниками впливу на розвиток окремих господарюючих систем. Винятком є великі агрохолдінгові об’єднання, переважна більшість інших господарюючих суб’єктів заощаджує власні фінансові ресурси тільки у нарощування валового виробництва окремих видів сільськогосподарських культур без урахування факторів екологізації і збереження природних ресурсів.

Сучасні можливості геоекономічного простору характеризуються активним інноваційно-технологічним розвитком, який відображається у безперервних інноваційних проривах, формуванні технологічної єдності світу.

Саме тому актуальність питання полягає у створенні умов щодо адаптації до геоекономічних умов і отримання відповідних переваг для розвитку окремих галузей народного господарства країни, у тому числі для розвитку аграрного сектору, як продовольчої основи і експортного базису на перспективу. Головною умовою є посилення сприйнятливості національним господарством нових тенденцій розвитку світової господарської сфери.

Слід відмітити, що національна економіка як складова частина світової господарської системи активізувала окремі елементи цілісної світової системи, але їхній розвиток відбувається повільно. Чинниками негативного впливу залишається невирішеність питання щодо регулювання внутрішнього ринку, процесу ціноутворення, якості і стандартизації створеної продукції, а також повільність інтеграційних процесів, формування адаптованих до зовнішніх умов організаційно-економічних структур тощо.

При цьому виробнича основа національної економіки повинна бути адаптована відповідно до геосередовища з урахуванням валютно-фінансових умов і тенденцій, умов і рівня готовності до інвестування та залучення інновацій, змінами на ринку робочої сили тощо. Рівень адаптації до геоекономічного середовища може опосередковано відображати питома вага експорту у світовому його рівні, що характеризує можливості національної економіки до відтворення.

З метою адаптації аграрного сектору до геоекономічного середовища необхідно вдосконалити окремі елементи і взаємоузгодити аспекти розвитку галузі відповідно до тенденцій і змін у світовій господарській системі, а саме через: інноваційний розвиток галузей і зростання питомої ваги вітчизняної продукції у світовому експорті; активізацію процесу щодо використання альтернативних джерел енергії; запровадження еколого-орієнтованих технологій вирощування сільськогосподарської продукції направлених на збереження природно-ресурсної основи галузі.

Важливим геоекономічним чинником розвитку галузі є вибір дієвої стратегії або поведінкової моделі зовнішньоекономічної діяльності, яка буде враховувати цілісність світової господарської системи.

Стратегія повинна ґрунтуватися на внутрішніх аспектах з урахуванням галузевої структури національної економіки і можливостях адаптуватися до зовнішнього середовища. Адаптація зовнішньоекономічної діяльності до внутрішніх і зовнішніх геоекономічних змін може проводитись на умовах:


  • повної економічної адаптації зрівноваженої за основними соціально-економічними параметрами зовнішньоекономічної діяльності;

  • адаптація на основі економічної і територіальної співпраці з урахуванням встановлених торгових взаємозв’язків;

  • адаптація на основі сукупності різних поведінкових моделей з урахуванням особливостей економічного розвитку, геоекономічних тенденцій.

Геоекономічна модель зовнішньоекономічної діяльності не обмежується лише торгівельними зв’язками, а пов’язана із усіма ланками економічної і соціальної діяльності. Саме тому геоекономічними чинниками розвитку аграрного сектора виступають науково-технічні, інноваційно-інвестиційні, соціально-культурні і екологічні аспекти, як ті, які відображаються взаємозалежну сукупність факторів впливу на результати діяльності суб’єктів ринку, у тому числі на перспективу.

Отже, система може розвиватися у трьох формах, від саморегульованої, до індикативної та програмованої. Враховуючи динамізм у геоекономічних процесах і явищах саморегульована система має високий рівень чутливості, а, відповідно, і ризики від зміни зовнішнього середовища. Саме тому вимагає відповідних заходів економічного характеру щодо регулювання податкових, фінансово-кредитних і валютних механізмів.

Індикативна система передбачає періодичність впливу на зовнішньоекономічну діяльність на основі оцінки певних індикаторів у короткостроковому періоді.

На відміну від попередніх, програмована система враховую середньострокові і довгострокові перспективи з урахуванням обраних пріоритетів у розвитку. У національній економіці зазначені пріоритети пов’язані із співпрацею в умовах Світової Організації Торгівлі, що здійснює і на перспективу буде продовжувати здійснювати вплив на зовнішньоекономічні можливості країни.

Враховуючи зазначене, для розвитку національної економіки, а також аграрного сектору, як основи продовольчої безпеки, найбільш дієвою може бути програмована система зовнішньоекономічної діяльності з перспективою переходу на інші форми регулювання. Вибір зазначеної моделі пов'язаний і з відповідним інформаційним забезпеченням, що дозволить орієнтуватися на прогнозовані параметри розвитку і обґрунтовувати відповідні зміни у соціально-економічних показниках.

При цьому існуючі закономірності розвитку аграрного сектору у геоекономічному середовищі мають безпосередній зв'язок із формування продовольчої безпеки. Саме тому геоекономічні чинники у розвитку галузі повинні бути зорієнтовані на внутрішні ресурсні і виробничі можливості підприємств, а також враховувати організаційні, управлінські, соціальні, культурні, екологічні особливості, тобто поєднувати внутрішню основу у розвитку і зовнішньоекономічні тенденції у формуванні продовольчої основи світу.

Важливим аспектом у обґрунтуванні розвитку галузі є врахування позицій країн-лідерів, які у геоекономічному середовищі поступово переходять у рейтинг країн-систем, що змінює і поведінкову модель зовнішньоекономічної діяльності усіх інших учасників світової торгівлі, у тому числі у формуванні експортного потенціалу продовольства.

За даними Світового Банку вітчизняна національна економіка не має соціально-економічних і екологічних переваг, що пов’язане із необхідністю реалізації заходів на державному, регіональному і локальному рівнях з метою активізації інноваційно-інвестиційного розвитку у виробничій та соціальних сферах, а також активізації відповідного екологічного менеджменту.

Для активізації дій у напряму поєднання економічних, соціальних і екологічних пріоритетів на різних рівнях управління актуальним залишається питання щодо запровадження нових інноваційних технологій, що вимагає залучення додаткового інвестиційного капіталу. Перехід до нових технологій має тісний зв'язок із біотехнологіями, які пов’язані із орієнтацією товаровиробників на вирощування сільськогосподарських культур і формування продовольчої основи суспільства з використанням заходів з екологізації і збереження навколишнього середовища.

Поєднання економічних і екологічних пріоритетів у розвитку аграрного сектору стимулює появу нових соціальних переваг, у тому числі у споживанні населенням екологічно чистої продукції, збереженням екосистем для майбутніх поколінь. Запровадження нових технологій пов’язане і з активізацією біоенергетики, що здійснює позитивний вплив на збереження навколишнього середовища.

При цьому з урахуванням внутрішніх чинників впливу кожний регіон країни має різний рівень технологічної готовності до запровадження інноваційних технологій. За даними Всесвітнього економічного форуму у 2012 році позиції лідерів за рівнем технологічної готовності займає Харківська, Одеська, Дніпропетровська, Донецька і Київська області. За рівнем запровадження технологій – Донецька і Дніпропетровська області. Найменший рівень технологічної готовності обґрунтовано у Кіровоградській, Тернопільській і Чернігівській областях. Технологічна готовність характеризує можливості окремих регіонів країни запроваджувати технологічні інновації у різних галузях народного господарства, у тому числі у аграрному секторі, і ґрунтується на сукупності внутрішніх особливостей у розвитку регіону (рисунок).

Високий рівень технологічної готовності регіонів, у тому числі у залученні інновацій, характеризує можливості у освоєнні ресурсів у виробничій і соціальній сферах. У сукупності технологічна готовність може характеризувати можливості регіону до інвестиційно-інноваційного розвитку.

За оцінкою Всесвітнього економічного форуму технологічна готовність країни відповідає 81 місцю зі 144 країн у рейтингу глобальної конкурентоспроможності, що свідчить про необхідність підвищення маневреності і адаптації галузей народного господарства до зовнішніх умов з метою активізації залучення нових технологій і здатності економіки країни повноцінно використовувати інформацію і комунікаційні технологій, які перетворюються на технологію загального призначення і відіграють роль галузевої інфраструктури.
Рис. Рейтинг регіонів України за рівнем технологічної готовності у 2012 році*

*Побудовано автором за даними Всесвітнього економічного форуму [3]


За умов глобалізаційного впливу і активізації впливу геоекономічних чинників на розвиток аграрного сектору саме нарощування біоенергетичних можливостей є важливою складовою збереження екосистем що підтверджується практичним досвідом розвинених країн світу.

Професор В.К. Савчук обґрунтовує економічну, соціальну і екологічну ефективність переходу до нових технологій, відзначаючи масштабність наявності біологічної складової в усіх сферах життєдіяльності. Розвиток аграрної біоекономіки за умов впливу геоекономічних чинників автор поєднує із необхідністю вирішення питань з енергетичної, економічної і продовольчої безпеки, запровадження біотехнологій, скорочення енергетичних витрат, відновлення земельного потенціалу, збереження природно-ресурсного потенціалу сільських територій [4].

У своїх дослідженнях ми обґрунтовуємо, що вплив геоекономічних чинників на розвиток аграрного сектору має і буде мати тісний зв'язок із глобалізаційними процесами і явищами, у тому числі у контексті формування економічної, екологічної, продовольчої і у сукупності, національної безпеки країни.

Висновки. Розвиток і адаптація аграрного сектору повинні бути зорієнтовані на світові тенденції, враховувати процеси і явища у геоекономічному середовищі. Основними геоекономічними чинниками розвитку аграрного сектору виступають науково-технічні, інноваційно-інвестиційні, соціально-культурні і екологічні аспекти, як ті, які відображаються взаємозалежну сукупність факторів впливу на результати діяльності суб’єктів ринку, у тому числі на перспективу. І у контексті зазначеного повинні проходити постійний процес адаптації до геоекономічного середовища з метою виявлення відповідних конкурентних переваг.

З позиції можливостей до адаптації галузі процес є складним і багатогранним, саме тому повинен бути зорієнтований на максимальне використання внутрішніх можливостей на основі програмованої системи зовнішньоекономічної діяльності з перспективою переходу на інші форми регулювання.

При цьому, всі геоекономічні чинники у розвитку аграрного сектору, від зовнішньоекономічних до технологічних, повинні бути зорієнтовані на внутрішню природно-ресурсну основу, враховувати економічні, соціальні, культурні, екологічні особливості з метою мінімізації ризиків і активізації переваг від геоекономічного середовища. Поєднувати внутрішню основу у розвитку, відповідну технологічну готовність до запровадження інновацій і глобалізаційні тенденції у формуванні економічної, енергетичної, продовольчої безпеки країни.

Література




  1. Вишневська О.М. Ресурсний потенціал аграрного сектора економіки України: соціально-економічні та екологічні аспекти / О.М. Вишневська : [монографія]. — Миколаїв, 2011. — 487 с.

  2. Кочетов Э.Г. Геоэкономика. Освоение мирового экономического пространства / Э.Г. Кочетов. — М. : Норма, 2010. — 528 с.

  3. Звіт про конкурентоспроможність регіонів України. Фонд «Ефективне управління» Всесвітній економічний форум [Електронний ресурс] // http://feg.org.ua

  4. Савчук В.К. Биоэкономика как императив инновационного развития АПК / В.К. Савчук // Сборник научных трудов Санкт-Петербургского государственного аграрного университета. — Санкт-Петербург, 2011. — С. 384-386


РАЗВИТИЕ И АДАПТАЦИЯ АГРАРНОГО СЕКТОРА В ГЕОЭКОНОМИЧЕСКОЙ СРЕДЕ
Вишневская О.Н., д.э.н., профессор кафедры экономического анализа и аудита

Николаевский национальный аграрный университет
В статье рассмотрены теоретические и методологические аспекты развития аграрного сектора с учетом влияния геоэкономических факторов воздействия с целью выявления потенциальных преимуществ и минимизации экономических и экологических рисков. Обосновано, что мировые глобализационные потоки и процессы в экономической, финансовой, производственной, социальной, экологической и других сферах выступают ориентирами развития любой национальной экономики на перспективу. Выявлено, что игнорирование глобализационных изменений и тенденций будет ограничивать возможности в получении преимуществ на общегосударственном уровне. Национальная экономика как составная часть мировой хозяйственной системы активизировала отдельные элементы целостной мировой системы, но их развитие происходит медленно. Именно поэтому нами обосновано, что факторами негативного влияния остается нерешенность вопроса по регулированию внутреннего рынка, процесса ценообразования, качества и стандартизации созданной продукции, а также медлительность интеграционных процессов, формирования адаптированных к внешним условиям организационно-экономических структур.

Ключевые слова: глобализация, геоэкономические факторы, геоэкономический подход, внешние риски, геоэкономическое пространство.
Development and adaptation of the agricultural sector in Geo-economic environment
Vyshnevskaya O.M., Ph.D, professor of economic analysis and audit

Mykolaiv National Agrarian University
The article deals with theoretical and methodological aspects of the development of the agricultural sector with the influence of geo-economic factors influence in order to identify potential benefits and minimize the economic and environmental risks. Proved that the world globalization flows and processes in the economic, financial, social, environmental and other areas are the benchmarks of any national economy for the future. Found that ignoring globalization changes and trends will limit the possibilities of obtaining benefits at the national level. The national economy as part of the global economic system has activated some elements of an integrated world system, but their development is slow. Therefore, we proved that the negative factors affecting the issue remains unresolved to regulate the internal market, the process of pricing, quality and standards established products as well as slow the integration process, the formation adapted to external conditions Organizational and economic structures.

Keywords: globalization, geo-economic factors, geo-economic approach, external risks, geo-economic space.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка