Новаторство драматургії кінця XIX – початку XX ст. Генрік Ібсен франца Кафка



Сторінка1/8
Дата конвертації29.04.2016
Розмір1.56 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8


СВІТОВА ЛІТЕРАТУРА

11 КЛАС



Зміст

  1. Новаторство драматургії кінця XIX – початку XX ст. …..4

  2. Генрік Ібсен ………………………………………….6

  3. Франца Кафка ………………………………………....13

  4. Джеймс Джойс …………………………………………..22

  5. Михайло Булгаков……………………………………… …29

  6. Райнер Марія Рільке …………………………………………42

  7. Гійом Аполлінер ……………………………………………...50

  8. Федеріко Гарсіа Лорка …………………………………..…58

  9. «Срібна доба» російської поезії……………………………..65

  10. Олександр Олександрович Блок …………………….68

  11. Анна Андріївна Ахматова ……………………………..74

  12. Борис Леонідович Пастернак ………………………85



Новаторство драматургії кінця XIX – початку XX ст.

XIX ст. ввійшло в історію світової літератури як епоха новаторських пошуків митців, появи нових мистецьких напрямків, жанрів прози, поезії.

Звичайно, мистецтво театру не змогло уникнути впливу нових ідей, філософських концепцій.

У другій половині XIX ст. починається докорінна перебудова драматургії, яку пов’язують з народженням і розвитком «нової драми».



Риси «нової драми»



Зображує

трагедію

життя


У центрі уваги – душевні переживання людини, морально - філософські проблеми епохи

Внутрішні конфлікти – зіткнення персонажів із трагедією буття, духовні протиріччя героїв





Рушій сюжету – психологічні колізії, зіткнення ідей

Герой –особистість «духовний симптом» епохи


Глядач упізнає себе, залучається до «внутрішньої дії», переживає і мислить разом з героями

Cловник літературознавчих термінів до теми „Оновлення драматургії"

1. Дія — 1) акт драматичного твору; 2) перебіг подій у художньому творі, через які розкриваються конфлікт, сюжетні колізії, риси характеру певного персонажа, дійової особи чи ліричного героя (сценічна дія).

Дія зовнішня - вчинки, події, зіткнення персонажів.

Дія внутрішня - життя душі героїв, умонастрої, зіткнення ідей, позицій.

2. „Ібсенізм" - особливість художнього мислення, творчого методу, який полягає у розкритті трагізму життя через психологічні колізії, поєднання зовнішньої та внутрішньої дії, інтелектуально-аналітич­ному підході до подій та образів, філософському осягненні дійсності, широкому використанні підтексту, символіки тощо.

3. Інтрига - зав'язка, основна ситуація драми, навколо якої розвивається дія.

4. Конфлікт — (лат.соnflictus — зіткнення, сутичка) - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення супереч­ностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, супроводжуваних складними колізіями.

5. Підтекст - прихований, внутрішній зміст висловлювання.



Роль норвезького драматурга Г. Ібсена у створенні «нової драми»

Письменник, один з перших драматургів XIX ст. почав створювати п’єси, в яких зображувалися не дивовижні події, а повсякденні проблеми звичайної людини. Ібсен прагне до максимальної простоти. Він лише відтіняв простотою обставин значимість змісту своїх творів.



Особливості п’єс драматурга

Вони є розв’язкою Давня таємниця Найвагоміший

давно назрілих минулого персонажів внесок – це прийом

конфліктів стає причиною майже незавершеної кінцівки;

докорінної зміни долі, це змушувало глядачів

обставин життя героїв замислюватися над

основною ідеєю твору,

самим визначити

розв’язку конфлікту

* У п’єсах митця різних періодів переважають риси відповідно романтизму, реалізму і символізму.

* Ібсен намагався створити проблемний театр, максимально наближений мовою, стилістикою до сучасного глядача.

* Один із способів такого «осучаснення» театру – показ на сцені картин повсякденного життя, розкриття його найактуальніших соціальних і моральних проблем перед очима глядачів постають звичні для них картини побуту банкірів, бізнесменів, адвокатів інших пересічних громадян. Саме вони тепер намагаються знайти відповідь на найскладніші питання буття. Посилюється критичний і навіть викривальний пафос драматичних творів митця.



ГЕНРІК ІБСЕН (1828-1906)





Жити це знову й знову

З тролями в серці бій

Творити це суд суворий

Суд над собою самим

Г. Ібсе:н


Норвезький драматург, творець «нової» соціально-психологічної драми.

1828р.

Народився в сім'ї кораблевласника в м. Шиєне

1836

Здібний учень, особливо з літератури та малярства. Батько збанкрутував

1843

Через нестатки в сім'ї починає заробляти (учень аптекаря)

1841-1850

Працює, пише вірші та епіграми, малює

1848

Під впливом революції 1848 р. пише першу драму «Катіліна», потім — п'єсу «Богатирська могила» (про вікінгів). Готується до вступу в університет, працює в пресі, недільній школі

1851

Запрошено в Берлін, очолює Національний театр

1848-1864

І період творчості — національно-романтичний. Оспівує героїчне минуле Норвегії. «Катіліна», «Богатирська могила»

1864

На ЗО р. залишив батьківщину (політичні переслідування); живе в Італії, Німеччині

1865-1878

II період творчості — реалістичний. Засудження буржуазної дійсності — «Бранд»,«Пер Гюнт»

1878-1896

III період творчості — створення «нової драми». «Ляльковий дім» (1879), «Привиди», «Дика качка»

1906

Драматург помер


Пєса “Ляльковий дім ”– соціально-психологічна драма

Найбільшою популярністю серед реалістичних п’єс користувалася і користується сьогодні соціально-психологічна драма «Ляльковий дім». Як відомо, характерною рисою ібсенівських драм є те, що вони подають ніби останній етап життєвої драми, її розв’язку. Найважливіші події винесені в минуле, в передісторію п’єси. Всі головні герої Ібсена зберігають якусь заповітну таємницю, і вона поступово відкривається глядачам. Таким чином, вся п’єса перетворюється на картину розплати за те, що було скоєно героєм чи героїнею колись давно, будь це злочин чи звичайна помилка.

Саме так будується « Ляльковий дім». Сімейне життя Хельмерів зовні не затьмарене нічим. Адвокат, здається, обожнює свою привабливу, ніжну, покірну дружину Нору, турбується про неї, лише злегка кепкує над нею та зрідка дорікає за надмірну трату грошей. Проте дуже швидко з’ясовується, що це «сімейне щастя і благополуччя» не що інше, як фальш і лицемірство. Норі не дозволяється мати свої погляди, думки, смаки, вона має підкорятися чоловікові, що постійно нагадує їй про свою вищість.

Хельмер і не підозрює, що в їхньому шлюбі найбільші випробовування і турботи уже випали на долю дружини. Щоб врятувати чоловіка, який захворів на туберкульоз в перший же рік їхнього спільного життя, щоб відвезти його на лікування до Італії, Нора таємно бере гроші у ливаря. За законом того часу жінка не мала права взяти гроші під вексель – за неї мав поручитися чоловік. Нора поставила під векселем ім’я свого тяжко хворого батька. З огляду на закон, вона підробила вексель.

Звичайно, що на цей злочин штовхнуло Нору її кохання до чоловіка. (Ця подія винесена в минуле, і саме вона є «святою» таємницею Нори).

І ось тепер лихвар Крогстад тероризує, погрожує їй в’язницею, вимагає місця в банку, де директором стає її чоловік. Нора страшенно боїться, що її таємниця буде розкрита, але змушена вдавати щасливу дружину-«лялечку». Власне, цей глибокий контраст між зовнішньою поведінкою і справжніми переживаннями героїні і лежить в основі п’єси.

Нора надіється на «диво». Вона думає, що її сильний, впливовий чоловік врятує її, підтримає в біді. Та адвокат Хельмер, отримавши лист від шантажиста Крогстада, кидається на дружину з обвинуваченням. На його думку, вона злочинниця, Хельмер обіцяє їй заборонити спілкування з дітьми та страшне, сповнене принижень життя в його домі. Ниций егоїст, Гель мер забуває про причину, що штовхнула Нору на цей вчинок.

Але сталось так, що Крогстад, під впливом коханої жінки, знищує вексель Нори і відмовляється від своїх намірів. Хельмер щасливий, він знову називає свою дружину «лялечкою», «пташечкою». Проте Нора не має душевного спокою і перериває потік ніжності чоловіка, пропонує спокійно сісти і з’ясувати, що ж відбулось.

Ось тут проявляється ще одна характерна риса п’єс Ібсена – наявність в них дискусій, довгих суперечок, які мають ідейний принциповий характер. Герої самі обговорюють і пояснюють те, що сталось (т. зв. п’єси-«дискусії»).

Що ж з’ясовується із суперечки Нори та її чоловіка? Їхній шлюб ніколи не був щасливим шлюбом двох рівних, люблячих людей. Між ними була безодня, що прикривалась фальшю і лицемірством. Нора разом з Ібсеном розбиває всі доводи Хельмера на захист подібної сім’ї. Вона вважає, що перш ніж бути дружиною і матір’ю, вона має стати людиною. Нора йде від чоловіка, кидаючи трьох дітей.

Подібний фінал п’єси, звичайно ж, викликав жорстокі нападки на Ібсена. Його героїню звинувачували в легковажності і брехливості, його самого – в прагненні звести наклепи на такий важливий в суспільстві акт, як шлюб та зруйнувати сім’ю.

Були й ті, хто вважав фінал п’єси неприроднім, стверджували, що ніяка мати не покине своїх дітей.

Ібсен навіть змушений був написати інший кінець драми, але при першій же можливості відстояв попередній фінал.

Отже, у п’єсі «Ляльковий дім» норвезький драматург з проникливим психологізмом показує духовний бунт жінки, її протест проти брехливої моралі суспільства.


Візитна картка літературного твору

  1. Автор – Генріх Ібсен.

  2. Назва – «Ляльковий дім».

  3. Жанр – п’єса на три дії.

  4. Основні п’єси – історія життя молодої вродливої жінки Нори, яку оточує налаштований побут.

5. Головні герої твору: Нора, Хельмер, Крогстад, фру Лінне, доктор Ранк.

  1. Тема – проблема сімейного щастя, людської гідності, моральних цінностей.

7. Ідея п’єси – страждання, прозріння і протест Нори проти законів суспільства, відсутність бажання бути «лялькою» у «Ляльковому домі» .

8. Композиція п’єси має інтелектуально-аналітичний характер, це драма-

дискусія.



Презентація висловів
♥ Сім’я – це суспільство в мініатюрі,

від цілісності якого залежить безпечність

всього людського суспільства.

А. Адлер


♥ Всі протилежності сходяться

в серці жінки.

Вольтер

♥ Усі щасливі родини схожі одна



на одну, кожна нещаслива родина

нещаслива по-своєму.

А. Толстой

♥ Мне отмщение, и аз воздам

Не вам дано право судити,

Тому що і ви не без гріха

Біблейський вираз

♥ Життя, як терниста нива;

Не пройдеш, ноги не вколовши,

Біда помучить і мудрість научить.

Українські народні прислів’я

♥ Моє життя – це боротьба

Ш. Бронте

♥ Чтоб ценили Вас, и это так

Сами цену впредь себе вы знайте

Будьте горделивы!

Не меняйте

Золото на первый же пятак.

Э. Асадов
Символізм назви п’єси «Ляльковий дім»

Мрії Нори дружини


  • Нора віддана своєму чоловіку і дітям.

  • Мріяла з дитинства про ідеальну сім'ю.

  • Нора –лялька для свого батька.

  • Нора – лялька для свого чоловіка.

  • Ляльками стали її діти.

Поміркуйте про людське щастя і людську гідність

♦ Багато є скарбів і матеріальних, і духовних. Кожна людина на своєму життєвому шляху прагне знайти своє щастя, що вважається найбільшою цінністю.

♦ Щастя буває різним. Для одних щастя – гроші, розкіш. Інші його бачать у сімейному житті. Ще інші – у повсякденній роботі. Це все важливо мати.

♦ Ваші роздуми про людське щастя, про людську гідність, про ідеальну сім’ю.

- Що ж таке сім’я?

- Яку сім’ю, по-вашому, можна назвати ідеальною?

- Складіть усний опис ідеальної сім’ї.

♦ Сподіваємось, що на своєму життєвому шляху ви зустрінете справжнє Кохання і Щастя, і помандруєте разом із ними через усе життя.

М
Зважав на Нору не як на окрему людину, а як на складову його спокійного сімейного життя.
рії Торвальда про щасливу сім'ю

Вона була його «білочкою», «пташечкою», але нічим більше.



Висновок:

У цьому домі не живуть, а лише граються в шлюб, у кохання, і навіть у людську гідність і честь, тут нічого немає справжнього, це дім ляльок.

Питання, які порушує автор, глибокі і актуальні. Це робить твір співзвучним нашій епосі. Твір одночасно поетичний і нещадний, став новим словом в світовій літературі XІX століття.




Що зрозуміла героїня?




Життя кожного – це випробуван-ня, не кожний може витримати




Гіркота втрат не повинна озлобити людину. Самій героїні властиві зрадництво і ненависть




Головне – це віра. Вона дає сили, мужність жити далі. Врятування від жорстокої самотності – це віра.



Творче завдання.

Написати есе на тему:



  • «Міркування над сторінками…»

  • «Я хочу поговорити про…»

  • «Мої враження…»




П’єса «Ляльковий дім»-соціально-психологічна драма

Проблеми сімейного щастя



Головна дійова особа - Нора



П’єса

«Ляльковий дім»




Тема:


Становлення особистості головної героїні

Конфлікти зовнішні і внутрішні


Франца Кафка (1883-1924)


Якби Кафки не було, а я вмів би писати краще, ніж пишу, всі його твори написав би я.

Вацлав Гавел

Велика слава прийшла до Франца Кафки після другої світової війни як до автора творів "Вирок", "Перетворення", "Процес", "Замок". На наш час спадщина письменника складається з 10 томів.

Кафка, напевно, найбільш дивна фігура в європейській літературі 20 ст. Єврей за походженням, пражанин за місцем народження і проживання, німецький письменник за мовою і австрійський письменник за культурною традицією.

Роки життя (1883-1924). Біографія письменника на диво не багата подіями. Мати походила із роду учених равінів, батько - син дуже бідного сільського різника. На старість батько розбагатів, став галантерейником, власником лавки, і хотів побачити сина гідним спадкоємцем. Самовпевнений і нетерпимий, але внутрішньопримітивний, малоосвіченний, він був домашнім тираном. Про конфлікт з батьком Франц хворобливо докладно розповів у "Листі до батька". Батько подавляв сина, лишав його віри в себе. Син, вразливий, неврастенічний не міг відкрито повстати проти батька, як це робила сестра. Він чинив лише пасивний опір, безвихідний у своєму відчаї. Не захотів займатись комерцією, захопився літературною творчістю, що викликало нерозуміння і презирства батька. То була дивна війна не тільки без надії на перемогу, але і без впевненості, що перемога потрібна. Франц в той же час і любив батька, відчував перед ним провину. (Ці особливості сімейної атмосфери допоможуть зрозуміти новелу 'Перетворення", про яку піде мова на наступному уроці).

У Кафки було своє коло друзів, але ніхто з них "не был с ним на короткой ноге, его всегда как бы окружала некая стеклянная стена" (пригадує йото приятель Еміль Утіц).

Одружитися він не наважився: боявся, що це буде заважати його літературним заняттям і боявся втратити свою одинокість. В 1922 р. Кафка писав: "В сущности, одиночество является моей единственной целью, моим большим искушением... И несмотря ни на что, страх перед тем, чего я так сильно жажду... Эти два вида страха перемалывают меня как жернова".

В Празі письменник закінчив німецьку гімназію, там же в Празі, здобув освіту юриста. Працював в адвокатській конторі, потім - в приватному страховому закладі. Вдосконалює свої знання юриста при Празькій комерційній академії. Не дивлячись на докторський ступінь і старанність у виконанні службових обов'язків, він завжди займав лише скромні та низько оплачувані посади. В 1917р. захворів туберкульозом і в 1922р. змушений вийти на пенсію. З 1923р. живе в Берліні, бажаючи присвятити себе лише літературі. Але його здоров'я різко погіршилось, і це примусило його повернутись в Прагу. В 1924 році помер в санаторії Кірлінг під Веною.

Кафка ненавидів той обездушений, дегуманізований світ, в якому був приречений на існувати, ненавидів глибоко і пристрастно. Він страждав за людину і відчував себе відповідальним за неї. Але письменник був і полоненим цього ненависного йому світу, хворів його недугами, не вірив йому, сумнівався з можливостями людини. Про це говорить його вислів: "На зрости Бальзака было начёртано: "Я ломаю все преграды". На моей: "Все преграды ломают меня". Общее у нас это словечко "все".

Зовні біографія Кафки небагата на події. До вже сказаного слід додати, що він почав друкуватися з 1908 р., та за його життя надруковано було дуже мало: лише шоста частина того, що було ним написано. Але це пояснюється не цензурними чи якимись іншими переслідуваннями, а тільки особливостями особистості письменника: він свідомо писав свої твори, так би мовити, «у стіл», тому що не любив друкуватися (?!). Проте 1915 р. отримав найцрестижнішу літературну премію Німеччини — премію Фонтане. Та перед смертю Кафка заповів спалити усі свої рукописи. Однак, на щастя, той, хто мав це зробити — друг письменника (і сам письменник) Макс Брод, не виконав волі небіжчика і надрукував усе, що було створено Кафкою.
Психологічний портрет Кафки
Кафка не схожий ні на кого. Один із його німецьких біографів писав: «Як єврей він не був своїм серед християн. Як індиферентний єврей... він не був своїм серед євреїв. Як людина, що розмовляє німецькою, він не був своїм серед чехів. Як єврей, що розмовляє німецькою, він не був своїм серед німців. Він ніби голий серед одягнених. Як службовець із страхування робітників він не цілком належав до буржуазії. Як бюргерський син — не зовсім до робітників. Проте і на службі він не був увесь, адже відчував себе письменником. Але й письменником він не був, бо віддавав усі сили сім'ї. Водночас він жив у своїй сім'ї більш чужим, ніж будь-хто чужий».

Чужий серед людей, чужий у своїй сім'ї, самотній у товаристві друзів, він також не був одруженим, а своїй нареченій відмовив двічі. Його постійно переслідували матеріальні негаразди, Кафка був виснажений постійним безсонням, страждав від нападів страху, а також неврозами, галюцинаціями, фізичними хворобами, зокрема, хворобою серця та сухотами.

Це була особистість із надзвичайно тонкою психічною організацією, безмежно заглиблена в себе. 21 червня 1913 року він записав у свій щоденник: «Який жахливий світ юрмиться у моїй голові! Але як мені звільнитися від нього і звільни­ти його, не розірвавши. Та все ж таки краще тисячу разів розірвати, аніж ховати або поховати його у собі. Для цього я і живу на світі, це мені цілком зрозуміло».

ПИСЬМЕННИКИ XX СТОЛІТТЯ ПРО ФРАНЦА КАФКУ

Кафка не любив теорій. Він говорив образами, тому що мислив образами. Образна мова була для нього найприроднішою. Навіть у так званому щоденному спілкуванні.



Макс Брод

Нездатність людей пізнати добро, поєднати себе з ним і жити праведно зробив він предметом творчості, яка у кож­ній своїй фразі є свідченням фантастично-гумористично-роз-чарованої доброї волі.



Томас Манн

«Голодомайстер» — один із найпрекрасніших і найзво-рушливіших витворів Кафки, ефірний, як мрія, точний, як логарифм. Після «Сільського лікаря» й «У виправній колонії», цих шедеврів..., «Голодомайстер» — найбільш, мабуть, істинна, прониклива і запашна річ цієї мрійливої і доброчинної людини, що до того ж стала незбагненним майстром і володарем царства німецької мови.



Герман Гессе

Коли б ми захотіли назвати автора, який найтісніше пов'язаний із нашим часом, як Данте, Шекспір і Гете були пов'язані зі своїм, то Кафка був би одним із перших.



Вістен Гью Оден

Фашистська диктатура зародилася, так би мовити, в тілі зуржуазних демократій, і Кафка з чудовою фантазією описав ійбутні концтабори, майбутнє безправ'я, майбутню абсолю-ізацію державного апарату... У нього все відбувалося, як кошмарі, з плутаниною і незбагненністю кошмару. І водно-ас із тим як заплутувався розум, прояснялася мова.



Бертольт Брехт

Майстерність Кафки — в умінні примушувати перечи-зати. Його розв'язки — або їх відсутність — підказують іумачення, але не виражають його однозначно, і, щоб пе-гконатися в тому, що ви зрозуміли правильно, доводиться гречитувати всю історію спочатку під новим кутом зору.



Альбер Камю

Зараз видно, наскільки ми віддалилися від Кафки. Тому що, незважаючи на метафізичні коментарі, якими він перевантажував свої твори, Кафка був насамперед письменником-реалістом... видимий світ у нього — це реальний світ; те, що є за ним (якщо там взагалі щось є), постає незнач­им при зіткненні з присутніми «там» речами, жестами, умовленими словами, ефект галюцинації надає їм лише езвичайна чіткість, а не розпливчастість, туманність.



Ален Роб-Грійе

Провідною темою творчості Кафки є людина, що загубилася в лабіринті та не має дороговказної нитки. Однак, якщо людина більше не має дороговказної нитки, то лише тому, що більше не бажає її мати. Звідси його відчуття провини, страху й абсурдності історії.



Ежен Йонеско
Творча історія новели «Перевтілення»
В ніч з 6 на 7 грудня 1912 зоку Кафка пише новелу «Перевтілення», над якою він працював починаючи з 17 листопада. Разом із новелами «Кочегар» (перший розділ роману «Америка») і «Вирок» вона міла скласти своєрідну трилогію під загальною назвою «Сини». Адже герої цих творів – Карл Росман, Герг Бендмеман і Грегор Замза – були представниками покоління, що конфронтувало з «батьками».

Лише через два роки після створення «Перевтілення» Кафка наважується опублікувати твір — він відсилає його в журнал «Нойє рундшау», але, незважаючи на позитивний відгук редактора Р. Музіля, новела була відхилена. Вперше її надрукували у жовтні 1915 року в журналі «Вайсеблеттер». Цього ж року «Перевтілення» виходить окремою книжкою у видавництві «Курт Вольф». Коли Кафка довідався, що на обкладинці ілюстратор хоче зобразити комаху, він запротестував, говорячи, що її не можна зображати навіть здалеку. Але чому автор проявив таку категоричність? Спробуємо відповісти на це питання дещо пізніше...

Основна проблематика новели
Можна стверджувати, що головне у новелі — не сам процес перевтілення, а те, як до цього ставляться люди. Рідні спочатку стурбовані, коли Замза не виходить зі своєї кімнати, але варто їм було побачити його перевтілення, вони забувають про те, що то їхній син і брат, який утри­мував їх довгі роки, і намагаються всіляко відмежуватися від нього. Повірений із фірми, де працював Грегор, теж схвильований не тим, що сталося з людиною, а що «втра­ченому» працівникові треба швидко знайти заміну.

Грегор Замза важко переживає своє фізичне перевтілен­ня, але ще важче йому усвідомити, що рідні не розуміють і не співчувають йому. Він завжди намагався піклуватися про них, найняв для батьків пристойне помешкання, мріяв зібрати грошей для навчання сестри в консерваторії. Йому здавалося, що в його домі панує мир, затишок, згода, сі­мейна підтримка. Але цей реальний світ виявився химер­ним, фантастичне перетворення Замзи виявляє справжню сутність усіх стосунків. Батько поклав собі за мету найсуворіше ставитися до нього, він б'є його, заганяє до кімна­ти і замикає на ключ, жбурляє в нього яблуками і навіть поранив його. Сестра Грета спочатку ставилася до Замзи-комахи як до важко хворого, але потім він перетворився на ув'язненого, а вона стала жорстоким наглядачем. Грета вирішила винести з Грегорової кімнати всі меблі — «щоб йому було зручніше скрізь лазити», але, як зазначає автор, вона шукала в цьому дивне задоволення «зробити Грегорову тюрму ще страшнішою». Мати, яка раніше так любила сина, тепер рідко заходить до нього, вона боїться бачити його і не в змозі захистити від жорстокості батька.

Замза-комаха з особливою емоційністю сприймає все навколо: спершу сподівався, що хтось поцікавиться, як він їсть, чи зручно йому, але потім він покірно бере на себе роль в'язня, намагаючись не завдавати зайвого клопоту родині. У цьому плані потворна комаха виявляється більш людяною, ніж люди. Якщо Грегор — людська істота в комашиній подобі, то його родина — комахи в людській подобі. Володимир Набоков писав: «Всі вони — паразити, які експлуатують його, виїдають його зсередини. Це і є людська назва сверблячки, що її відчуває жук. Бажання від­шити який-небудь захист від зради, жорстокості і підлості втілилося в його панцирі, хітиновій оболонці, яка спочат­ку має твердий і надійний вигляд, але в кінці кінців виявляється такою ж вразливою, як у минулому його слабка людська плоть. Хто із трьох паразитів — батько, мати чи сестра — найбільш жорстокий? Спочатку здається, що батько. Але найгірший тут не він, а улюблена сестра Грегора, і зраджує його після випадку з переставлянням меблів посеред оповіді». Дійсно, спочатку найжорстокішим може здатися батько, який від самого початку прагнув завдавати фізичного болю своєму безпомічному синові. Тупаючи тами й розмахуючи ціпком та газетою, брутально заганяє Грегора, який виповз у вітальню, назад до його кімна-а згодом жбурляє в нього яблуками. Але фатальною для Грегора стає зрада його коханої сестри Грети. «Я не хочу називати цю потвору братом і кажу лиш одне: треба якось здихатись її... Ми мусимо звільнитися від цієї потвори,— мовила сестра». Мати ж Грегора є матір'ю швидше машинально, з якоюсь механічною любов'ю до сина, але й вона готова зректися його.

Сім'я, зокрема і Грегор, не задумуються над причинами незвичайного «перевтілення». Усе сприймається як норма життя, всі миряться з ним, сподіваючись лише на терпін­ня. Не випадково Кафка малює драму Замзи у стихії повсякденності, насичуючи розповідь дрібними буденними деталями. Автор намагається довести, що біда затаїлась у надрах звичайного, щоденного життя, постійно мешкає ньому і тільки чекає на слушний момент, щоб підстерегти людину. Життя вороже людині, яка не має ні засобів, впливу на нього.



Отже, Ф. Кафка у своїй новелі «Перевтілення» пока­зав, що реальний світ, який здається людям цілком нор­мальним, насправді жорстокий і жахливий. У ньому нікому немає ніякого діла до «маленької людини». Вона замкне­на в колі своїх проблем, і лише смерть може звільнити її з духовної в'язниці. В абсурдному світі немає нічого пев­ного, постійного, руйнуються родинні стосунки, а люди — «поспіль негідники, між ними немає жодної вірної, відда­ної людини». У реальному світі, на думку письменника, зміщені всі моральні, соціальні і навіть часові орієнтири. Для новели характерне злиття сну і дійсності. Марення Грегора Замзи об'єднують уявне і реальне, свідоме й підсві­доме в одне ціле. І як сон не можна пояснити, так не мож­на пояснити й ті абсурдні "закони, які змальовує Ф. Кафка. На думку письменника, світ не має ніяких пояснень, він втратив мету й логіку духовної еволюції. Такий світ при­речений на загибель, бо в ньому гине людина.
Літературні та автобіографічні джерела твору

Серед літературних джерел «Перевтілення» називають «Метаморфози» Овідія і «Двійника» Достоєвського. «Метаморфози», як відомо, складаються з понад 200 поетичних розповідей про «перевтілення», а дія повісті Достоєвського починається, як і новела Кафки, з пробудження героя, який незадоволений службою і не може зрозуміти, сон це чи ні; на балу ж він уявляє себе жуком поряд із молодим струнким офіцером. Ім'я героя Кафка запозичив, очевидно, з роману Я. Вассермана «Історія юної Ренати Фукс», де діє персонаж Грегор Замасса. Новела Кафки має і автобіографічні джерела. Так, Грегор пригадує про невдале сватання до касирки магазину капелюшків: наречена ж письменника Ф. Бауер носила екстравагантні капелюшки і була реєстратором на підприємстві. А в щоденнику Кафки міститься запис про те, що він на якийсь час відчув себе вкритим панциром.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

  1. Охарактеризуйте життєвий шлях Франца Кафки.

  2. Як відбувалося становлення Ф. Кафки-письменника?

  3. Охарактеризуйте Франца Кафку у колі західноєвропей­ських письменників початку XX століття.

  4. У чому полягало специфічне світовідчуття Ф. Кафки? Як воно відбилося в його творах?

  5. Що вплинуло на формування світогляду Ф. Кафки?

  6. Як би ви охарактеризували внутрішній світ Ф. Кафки? Чому він так боявся і водночас прагнув самотності?

  7. У листі до свого друга Макса Брода Кафка писав: «Жах перед цілковитою самотністю. По суті, самотність ста­ла моєю єдиною метою, моєю великою спокусою...» Що найбільше хвилювало митця?

  8. Ф. Кафка у своїх духовних і творчих шуканнях орієн­тувався на Ф. Достоєвського. Що є спільним для обох письменників? Чи є схожість у тому, як вони сприйма­ли світ?

  9. Чим ви можете пояснити трагічність світосприйняття Ф. Кафки?

  10. У чому письменник вбачав катастрофічність світу?

  11. Визначте особливості художнього світу Франца Кафки.

  12. Як ви розумієте вислів «празька німецька література»? Яке місце посідає в ній творчість Кафки?

  13. Охарактеризуйте ставлення Кафки до його рідного міс­та — Праги.

  14. Охарактеризуйте проблематику і поетику новел Кафки «Вирок» і «У виправній колонії».

  15. У чому полягає ідейна та художня специфіка романів Ф. Кафки «Америка», «Процес» і «Замок»?

  16. Яке місце у творчості Ф. Кафки посідає жанр притчі?

  17. Дайте характеристику жанру афоризму в творчості Каф­ки.

  18. Чому новела Кафки називається «Перевтілення»?

  19. З'ясуйте своєрідність сюжету і композиції новели «Пе­ревтілення».

  20. Як розкривається проблема відчуження у творі?

  21. Чи відчував Грегор Замза відчуження ще до свого пере­втілення?

  22. Як вплинула на його стосунки з людьми й світом дивовижна пригода?

  23. Ф. Кафка називав свою новелу «великим викриттям». Що ж викриває автор?

  24. Охарактеризуйте образи головних персонажів новели. Яку роль в їх змалюванні відіграють художні деталі?

  25. Як поставилися до перевтілення Замзи оточуючі (мати, батько, сестра, колеги)?

  26. Як вплинуло перевтілення Замзи на інших людей?

  27. Скільки біографій у Грегора Замзи? На які етапи мож­на розподілити «життя» цього образу? Дайте їм харак­теристику.

  28. Як сприймає світ Замза-людина і Замза-комаха? Чи змі­нилося світовідчуття героя внаслідок перевтілення?

  29. Покажіть біологічну інволюцію і духовну еволюцію ге­роя на прикладах із тексту. Чому ці процеси не збіга­ються у творі?

  30. Визначте авторські засоби створення образу Грегора За­мзи.

  31. Хто, окрім Грегора Замзи, також переживає трагедію відчуження в новелі? Поясніть свою точку зору.

  32. Охарактеризуйте образи головних персонажів новели. Яку роль в їх змалюванні відіграють художні деталі?

  33. З'ясуйте роль натуралістичних деталей у творі. Наведіть приклади з тексту.

  34. Як зображується художній простір у новелі «Перевтілен­ня»? Дайте характеристику помешканню Грегора Замзи-комахи. Знайдіть відповідні цитати і з'ясуйте їх метафо­ричний зміст.

  35. Який момент (або ж декілька моментів) новели можна вважати психологічною кульмінацією?

  36. Яку роль відіграє мотив музики у творі?

  37. Які кольори переважають у новелі «Перевтілення»? З'ясуйте їх символічне значення.

  38. Чому Грегор-комаха спочатку хотів виходити до людей, хоча й соромився свого потворного вигляду, а потім, «як двері стояли відчинені, не користався цього, а, щоб не бачила родина, лежав собі у найтемнішому куточку кім­нати»? Опишіть внутрішній стан персонажа.

  39. Яке значення в новелі має переплетіння дійсного і уяв­ного, свідомого і підсвідомого, сну і реальності?

  40. У чому виявляються риси модерністської поетики у но­велі? Проілюструйте свою думку цитатами.


Джеймс Джойс (1882 – 1941)


О серце моє безумне!

Невже надії немає?

Любове моя. Любове!

Не кидай мене самого!

Джеймс Джойс

Знайомтесь! Автор!

2 лютого 1882 року в Дубліні в сім’ї службовця податкового управління народився Джеймс Джойс. Це були нестабільні для Ірландії часи; його мати була католичкою, а батько – прихильником партії, що чинила опір церкві.

Навчався, незважаючи на матеріальні нестатки, спочатку в єзуїтських школах, а потім – у Дублінському університеті. Вивчав теологію, праці Фоми Аквінського, захоплювався творами Л. Толстого, Г. Ібсена, цікавився мистецтвом, мріяв про кар’єру співака.

Перші літературні спроби визначили позицію Джойса-митця: свобода митця – необхідна умова для розквіту таланту.

Через складну ситуацію в країні, письменник залишив Ірландію. Здобуття медичної освіти у Парижі перервала смерть матері. Юнак повернувся до Дубліна, звідки в 1905 р. разом із Норою Барнакль (майбутньою дружиною) поїхав до Трієста викладати англійську мову.

1907 р. книга «Камерна музика», 1927 р. – друга поетична збірка «Яблука – по пенні кожне», книга оповідань «Дублінці». Психологічне есе «Джакомо Джойс», написане в Трієсті (Італія) (1911-1914) побачило світ лише у 1968 р. Романи «Портрет митця замолоду», «Улісс», «Поминки за Фіннеганом» здобули авторові всесвітню славу.

З 1920 року до початку Другої світової війни живе у Парижі. Працювати над останнім романом через хворобу очей письменнику було надзвичайно важко. Допомагали друзі. 1930 р. Джойс переніс операцію на очах, за рік офіційно одружився з Норою Барнакль. 1941 р. помер.



Аналіз есе «Джакомо Джойс»

Есе «Джакомо Джойс» - своєрідний жанр психологічного есе (головна увага приділяється внутрішньому світу особистості, її думкам, стану душі).

В основі твору – історія кохання, що переростає в історію душі, яка прагне пізнати життя і дух епохи. У творі відчутні автобіографічні факти: перебування в Італії, Франції, Ірландії, робота вчителем англійської мови, одруження тощо. Однак всі ці факти переосмислені, узагальнені, завдяки чому твір набуває широкого звучання.

Композиція твору – фрагментарна, це потік свідомості головного героя.

Герой твору – Джакомо, в якому автор втілив концепцію про неперевершеність, багатогранність людської натури, здатної творити свій неповторний світ, не обмежений реальністю.

Конфлікт твору – конфлікт людини зі світом.

Історія кохання, життя людини, внутрішній світ сприймаються автором у біблійних асоціаціях.
Візитна картка літературного твору

Автор – Джеймс Джойс

Назва – «Джакомо Джойс»

Жанр – есе, лірична мініатюра.

Сюжет есе У творі немає чітко окресленого сюжету зі звичним початком і закінченням.

Проблематика – історія душі, історія кохання, прагнення до самопізнання, до пізнання життя, до творчості.

  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка