Нормативно-правове забезпечення інформаційної безпеки



Сторінка1/9
Дата конвертації27.04.2016
Розмір2.3 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

Фізичний факультет

Кафедра твердотільної електроніки з/с інформаційної безпеки



НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

Старший викладач: Гребенніков Вадим Вікторович



ЗБІРНИК ЛЕКЦІЙ - 2


Семестр 7 Модуль 1

Змістовий модуль 2. Нормативно-правові акти з регулювання, експертизи та контролю сфери інформаційної безпеки
6. Закони України про електронний документообіг та електронний цифровий підпис

7. Підзаконні нормативні акти щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису

8. Нормативно-правові акти у сфері захисту державних електронних інформаційних ресурсів України

9. Нормативно-правові акти з інформаційної безпеки телекомунікаційних і радіочастотних ресурсів України

10. Нормативно-правові акти України щодо ліцензування господарської діяльності у сфері інформаційної безпеки

11. Нормативно-правові акти України з технічного регулювання сфери інформаційної безпеки

12. Нормативно-правові акти України з державної експертизи у сфері інформаційної безпеки

13. Нормативно-правові акти України з державного контролю у сфері інформаційної безпеки




6. Закони України про електронний документообіг та цифровий підпис
Криптографія є одним з найбільш потужних засобів забезпечення конфіденційності і контролю цілісності інформації. У багатьох відношеннях вона займає центральне місце серед програмно-технічних регуляторів інформаційної безпеки. Наприклад, для портативних комп'ютерів, фізично захистити які вкрай важко, тільки криптографія дозволяє гарантувати конфіденційність інформації навіть у випадку крадіжки.

У криптографії криптографічні системи (або шифри) класифікуються наступним чином: симетричні та асиметричні криптосистеми. Під симетричними криптографічними системами розуміються такі криптосистеми, в яких для шифрування і розшифрування використовується один і той же ключ, що зберігається в секреті. 

Спочатку криптографія вивчала методи шифрування інформації - оборотного перетворення відкритого (вихідного) тексту на основі секретного алгоритму і ключа в шифрований текст. Традиційна криптографія утворює розділ симетричних криптосистем, в яких зашифрування і розшифрування проводиться з використанням одного і того ж секретного ключа.

Симетричне шифрування має таку перевагу як швидкість криптографічних операцій. Воно особливо корисно для шифрування даних, що залишаються у вас. Однак, симетричне шифрування, використане саме по собі як засіб захисту цінних даних, що пересилаються, може виявитися досить витратним просто через складність передачі секретного ключа.

Симетричні алгоритми шифрування були єдиними загально відомими до липня 1976 року, коли новий асиметричний алгоритм запропонували американські вчені У.Діффі і М.Хеллман.

Новим класом криптографічних систем є асиметричні або двохключеві системи. Ці системи характеризуються тим, що для шифрування і для розшифрування використовуються різні ключі, зв'язані між собою деякою залежністю. Застосування таких шифрів стало можливим завдяки Клоду Шеннону, який запропонував будувати шифр таким способом, щоб його розкриття було еквівалентно рішенню математичної задачі, що вимагає виконання обсягів обчислень, що перевершують можливості сучасних ЕОМ.

Один з ключів (наприклад, ключ шифрування) може бути зроблений загальнодоступним, і в цьому випадку проблема отримання загального секретного ключа для зв'язку відпадає. Якщо зробити загальнодоступним ключ розшифрування, то на базі отриманої системи можна побудувати систему аутентифікації переданих повідомлень. Оскільки в більшості випадків один ключ з пари стає загальнодоступним, такі системи отримали також назву криптосистем з відкритим ключем. Перший ключ не є секретним і може бути опублікований для використання всіма користувачами системи, які зашифровують дані. Розшифрування даних за допомогою відомого ключа неможливо.

Для розшифрування даних одержувач зашифрованої інформації використовує другий ключ, який є секретним. Зрозуміло, ключ розшифрування не може бути визначений з ключа зашифрування.

Центральним поняттям в асиметричних криптографічних системах є поняття односторонньої функції. Під односторонньої функцією розуміється ефективно обчислювана функція, для звернення якої (тобто для пошуку хоча б одного значення аргументу по заданому значенню функції) не існує ефективних алгоритмів.

У асиметричній криптографії використовуються так звані хеш-функції. 

Хеш-функції - це односторонні функції, які призначені для контролю цілісності даних. При передачі інформації під час пересилання вона хешується, хеш передається одержувачу разом із повідомленням, і одержувач визначає його хеш цієї інформації повторно. Якщо обидва хеша співпали, то це означає, що інформація була передана без спотворень. 

Додаткова перевага від використання криптосистем з відкритим ключем полягає в тому, що вони надають можливість створення електронних цифрових підписів (далі - ЕЦП). ЕЦП дозволяє одержувачу повідомлення переконатися в автентичності джерела інформації (іншими словами, у тім, хто є автором інформації), а також перевірити, чи була інформація змінена (перекручена), поки знаходилася в шляху.

Таким чином, цифровий підпис є засобом авторизації і контролю цілісності даних. Крім того, ЕЦП несе принцип незречення, що означає, що відправник не може відмовитися від факту свого авторства підписаної ним інформації. Ці можливості настільки ж важливі для криптографії, як і таємність.

ЕЦП служить тієї ж мети, що печатка або власноручний автограф на паперовому листі. Однак внаслідок своєї цифрової природи ЕЦП перевершує ручний підпис і печатку в ряді дуже важливих аспектів. Цифровий підпис не тільки підтверджує особистість що підписала, але також допомагає визначити, чи був зміст підписаної інформації змінений. Власноручний підпис і печатка не мають подібної якості, крім того, їх набагато легше підробити. У той же час, ЕЦП аналогічна фізичної печатки у тому плані, що, як печатка може бути проставлена будь-якою людиною, що одержала в розпорядження печатку, так і цифровий підпис може бути згенерована ким завгодно з копією потрібного закритого ключа.

На даний час в Україні діє державний стандарт ЕЦП ДСТУ 4145 - 2002 «Інформаційні технології. Криптографічний захист інформації. Цифровий підпис, що ґрунтується на еліптичних кривих. Формування та перевірка», який установлює механізм цифрового підписування, оснований на властивостях груп точок еліптичних кривих, та правила застосування цього механізму до повідомлень, що пересилаються каналами зв’язку та/або обробляються у комп’ютеризованих системах загального призначення. Застосування цього стандарту гарантує цілісність підписаного повідомлення, автентичність його автора та неспростовність авторства.

Крім того, використовуються російський стандарт ГОСТ 28147-89 «Системы обработки информации. Защита криптографическая. Алгоритм криптографического преобразования», який у 2009 році був прийнятий в Україні як національний, і стандарт ГОСТ 34.311-95 «Информационная технология. Криптографическая функция хеширования».
З метою вирішення питань криптографічного захисту інформації ще 22 травня 1998 року Указом Президента України № 505 було затверджено «Положення про порядок здійснення криптографічного захисту інформації в Україні» (далі - Положення), яке визначає порядок здійснення криптографічного захисту інформації з обмеженим доступом, розголошення якої може завдати шкоди державі, суспільству або особі.

Згідно п.3 Положення державну політику у сфері криптографічного захисту інформації (далі - КЗІ) відповідно до закону реалізує Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - Держспецзв'язку).

Згідно п.4 Положення ліцензування діяльності, пов'язаної з розробкою, виготовленням, ввезенням, вивезенням, реалізацією та використанням засобів КЗІ, а також з наданням послуг із КЗІ, здійснюється згідно із законодавством України.

Згідно п.5 Положення державні органи, підприємства, установи і організації придбавають, вивозять з України, використовують криптосистеми і засоби КЗІ за погодженням з Адміністрацією Держспецзв'язку.

Згідно п.6 Положення з метою визначення рівня захищеності від несанкціонованого доступу до інформації з обмеженим доступом проводяться сертифікаційні випробування криптосистем і засобів криптографічного захисту.

Згідно п.11 Положення діяльність, пов'язану з розробкою, виготовленням, ввезенням, вивезенням, реалізацією та використанням засобів КЗІ, а також з наданням послуг із КЗІ, можуть здійснювати суб'єкти підприємницької діяльності, зареєстровані в порядку, встановленому законодавством.


Крім того, в українському законодавстві щодо КЗІ є два Закони: «Про електронний цифровий підпис» та «Про електронні документи та електронний документообіг», які були прийняті у 2003 році.

Закон України «Про електронний цифровий підпис» (далі - Закон) визначає правовий статус ЕЦП та регулює відносини, що виникають при використанні ЕЦП.



У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних;

- ЕЦП - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. ЕЦП накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа;

- засіб ЕЦП - програмний засіб, програмно-апаратний або апаратний пристрій, призначені для генерації ключів, накладення та/або перевірки ЕЦП;

- особистий ключ - параметр криптографічного алгоритму формування ЕЦП, доступний тільки підписувачу;

- відкритий ключ - параметр криптографічного алгоритму перевірки ЕЦП, доступний суб'єктам відносин у сфері використання електронного цифрового підпису;

- засвідчення чинності відкритого ключа - процедура формування сертифіката відкритого ключа;

- сертифікат відкритого ключа (далі - сертифікат ключа) - документ, виданий центром сертифікації ключів, який засвідчує чинність і належність відкритого ключа підписувачу. Сертифікати ключів можуть розповсюджуватися в електронній формі або у формі документа на папері та використовуватися для ідентифікації особи підписувача;

- посилений сертифікат відкритого ключа (далі - посилений сертифікат ключа) - сертифікат ключа, який відповідає вимогам цього Закону, виданий акредитованим центром сертифікації ключів, засвідчувальним центром, центральним засвідчувальним органом;

- акредитація - процедура документального засвідчення компетентності центра сертифікації ключів здійснювати діяльність, пов'язану з обслуговуванням посилених сертифікатів ключів;

- компрометація особистого ключа - будь-яка подія та/або дія, що призвела або може призвести до несанкціонованого використання особистого ключа;

- блокування сертифіката ключа - тимчасове зупинення чинності сертифіката ключа;

- підписувач - особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає ЕЦП під час створення електронного документа;

- послуги ЕЦП - надання у користування засобів ЕЦП, допомога при генерації відкритих та особистих ключів, обслуговування сертифікатів ключів (формування, розповсюдження, скасування, зберігання, блокування та поновлення), надання інформації щодо чинних, скасованих і блокованих сертифікатів ключів, послуги фіксування часу, консультації та інші послуги, визначені цим Законом;

- надійний засіб ЕЦП - засіб ЕЦП, що має сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері КЗІ. Підтвердження відповідності та проведення державної експертизи цих засобів здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Згідно статті 2 Закону суб'єктами правових відносин у сфері послуг ЕЦП є:

- підписувач;

- користувач;

- центр сертифікації ключів;

- акредитований центр сертифікації ключів;

- центральний засвідчувальний орган;

- засвідчувальний центр органу виконавчої влади або іншого державного органу (далі - засвідчувальний центр);

- контролюючий орган.



Згідно статті 3 Закону ЕЦП за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо:

- ЕЦП підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів ЕЦП;

- під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення ЕЦП;

- особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно статті 4 Закону ЕЦП призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів.

ЕЦП використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Використання ЕЦП не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.



Стаття 5 Закону визначає деякі особливості застосування ЕЦП.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності для засвідчення чинності відкритого ключа використовують лише посилений сертифікат ключа.

Інші юридичні та фізичні особи можуть на договірних засадах засвідчувати чинність відкритого ключа сертифікатом ключа, сформованим центром сертифікації ключів, а також використовувати електронний цифровий підпис без сертифіката ключа.

Розподіл ризиків збитків, що можуть бути заподіяні підписувачам, користувачам та третім особам, які користуються ЕЦП без сертифіката ключа, визначається суб'єктами правових відносин у сфері послуг ЕЦП на договірних засадах.

У випадках, коли відповідно до законодавства необхідне засвідчення дійсності підпису на документах та відповідності копій документів оригіналам печаткою, на електронний документ накладається ще один ЕЦП юридичної особи, спеціально призначений для таких цілей.

Порядок застосування ЕЦП органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності визначається Кабінетом іністрів України.

Порядок застосування електронного підпису, у тому числі ЕЦП в банківській системі України та суб'єктами переказу коштів визначається Національним банком України.

Згідно статті 6 Закону сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані:

- найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру);

- зазначення, що сертифікат виданий в Україні;

- унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа;

- основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа;

- дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката;

- відкритий ключ;

- найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа;

- інформацію про обмеження використання підпису.

Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа.

Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Згідно статті 5 Закону підписувач має право:

- вимагати скасування, блокування або поновлення свого сертифіката ключа;

- оскаржити дії чи бездіяльність центру сертифікації ключів у судовому порядку.

Підписувач зобов'язаний:

- зберігати особистий ключ у таємниці;

- надавати центру сертифікації ключів дані згідно з вимогами статті 6 цього Закону для засвідчення чинності відкритого ключа;

- своєчасно надавати центру сертифікації ключів інформацію про зміну даних, відображених у сертифікаті ключа.

Згідно статті 8 Закону центром сертифікації ключів може бути юридична особа незалежно від форми власності або фізична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, що надає послуги ЕЦП та засвідчила свій відкритий ключ у центральному засвідчувальному органі або засвідчувальному центрі з дотриманням вимог статті 6 цього Закону.

Обслуговування фізичних та юридичних осіб здійснюється центром сертифікації ключів на договірних засадах.



Центр сертифікації ключів має право:

- надавати послуги ЕЦП та обслуговувати сертифікати ключів;

- отримувати та перевіряти інформацію, необхідну для реєстрації підписувача і формування сертифіката ключа безпосередньо у юридичної або фізичної особи чи у її уповноваженого представника.

Центр сертифікації ключів зобов'язаний:

- забезпечувати захист інформації в автоматизованих системах відповідно до законодавства;

- забезпечувати захист персональних даних, отриманих від підписувача, згідно з законодавством;

- встановлювати під час формування сертифіката ключа належність відкритого ключа та відповідного особистого ключа підписувачу;

- своєчасно скасовувати, блокувати та поновлювати сертифікати ключів у випадках, передбачених цим Законом;

- своєчасно попереджувати підписувача та додавати в сертифікат відкритого ключа підписувача інформацію про обмеження використання ЕЦП, які встановлюються для забезпечення можливості відшкодування збитків сторін у разі заподіяння шкоди з боку центру сертифікації ключів;

- перевіряти законність звернень про скасування, блокування та поновлення сертифікатів ключів та зберігати документи, на підставі яких були скасовані, блоковані та поновлені сертифікати ключів;

- цілодобово приймати заяви про скасування, блокування та поновлення сертифікатів ключів;

- вести електронний перелік чинних, скасованих і блокованих сертифікатів ключів;

- забезпечувати цілодобово доступ користувачів до сертифікатів ключів та відповідних електронних переліків сертифікатів через загальнодоступні телекомунікаційні канали;

- забезпечувати зберігання сформованих сертифікатів ключів протягом строку, передбаченого законодавством для зберігання відповідних документів на папері;

- надавати консультації з питань, пов'язаних з ЕЦП.

Зберігання особистих ключів підписувачів та ознайомлення з ними в центрі сертифікації ключів забороняються.

Згідно статті 9 Закону центр сертифікації ключів, акредитований в установленому порядку, є акредитованим центром сертифікації ключів.



Акредитований центр сертифікації ключів має право:

- надавати послуги ЕЦП та обслуговувати виключно посилені сертифікати ключів;

- отримувати та перевіряти інформацію, необхідну для реєстрації підписувача і формування посиленого сертифіката ключа, безпосередньо у юридичної або фізичної особи чи її представника.

Акредитований центр сертифікації ключів має виконувати усі зобов'язання та вимоги, встановлені законодавством для центру сертифікації ключів, та додатково зобов'язаний використовувати для надання послуг ЕЦП надійні засоби ЕЦП.

Порядок акредитації та вимоги, яким повинен відповідати акредитований центр сертифікації ключів, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 10 Закону Кабінет Міністрів України за необхідності визначає засвідчувальний центр центрального органу виконавчої влади для забезпечення реєстрації, засвідчення чинності відкритих ключів та акредитації групи центрів сертифікації ключів, які надають послуги ЕЦП цьому органу і підпорядкованим йому підприємствам, установам та організаціям.

Інші державні органи за необхідності, за погодженням з Кабінетом Міністрів України, визначають свої засвідчувальні центри, призначені для виконання функцій, зазначених у частині першій цієї статті.

Засвідчувальний центр по відношенню до групи центрів сертифікації ключів, зазначених у частині першій цієї статті, має ті ж функції і повноваження, що й центральний засвідчувальний орган стосовно центрів сертифікації ключів.

Засвідчувальний центр реєструється, засвідчує свій відкритий ключ і акредитується у центральному засвідчувальному органі.

Положення про засвідчувальний центр центрального органу виконавчої влади затверджується Кабінетом Міністрів України.

Національний банк України має право створити Засвідчувальний центр для забезпечення реєстрації, засвідчення чинності відкритих ключів та акредитації центрів сертифікації ключів.

Згідно статті 11 Закону Центральний засвідчувальний орган (далі - ЦЗО):

- формує і видає посилені сертифікати ключів засвідчувальним центрам та центрам сертифікації ключів з дотриманням вимог статті 6 цього Закону;

- блокує, скасовує та поновлює посилені сертифікати ключів засвідчувальних центрів та центрів сертифікації ключів у випадках, передбачених цим Законом;

- веде електронні реєстри чинних, блокованих та скасованих посилених сертифікатів ключів засвідчувальних центрів та центрів сертифікації ключів;

- веде акредитацію центрів сертифікації ключів, отримує та перевіряє інформацію, необхідну для їх акредитації;

- забезпечує цілодобово доступ засвідчувальних центрів та центрів сертифікації ключів до посилених сертифікатів ключів та відповідних електронних реєстрів через загальнодоступні телекомунікаційні канали;

- зберігає посилені сертифікати ключів засвідчувальних центрів та центрів сертифікації ключів;

- надає засвідчувальним центрам та центрам сертифікації ключів консультації з питань, пов'язаних з використанням електронного цифрового підпису.

Центральний засвідчувальний орган відповідає вимогам, встановленим законодавством для акредитованого центру сертифікації ключів.

Положення про центральний засвідчувальний орган затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 12 Закону функції контролюючого органу здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації.

Контролюючий орган перевіряє дотримання вимог цього Закону центральним засвідчувальним органом, засвідчувальними центрами та центрами сертифікації ключів.

Згідно статті 13 Закону скасування, блокування та поновлення посиленого сертифіката ключа

Акредитований центр сертифікації ключів негайно скасовує сформований ним посилений сертифікат ключа у разі:

- закінчення строку чинності сертифіката ключа;

- подання заяви власника ключа або його уповноваженого представника;

- припинення діяльності юридичної особи - власника ключа;

- смерті фізичної особи - власника ключа або оголошення його померлим за рішенням суду;

- визнання власника ключа недієздатним за рішенням суду;

- надання власником ключа недостовірних даних;

- компрометації особистого ключа.



ЦЗО негайно скасовує посилений сертифікат ключа центру сертифікації ключів, засвідчувального центру у разі:

- припинення діяльності з надання послуг електронного цифрового підпису;

- компрометації особистого ключа.

ЦЗО, засвідчувальний центр, акредитований центр сертифікації ключів негайно блокують посилений сертифікат ключа:

- у разі подання заяви власника ключа або його уповноваженого представника;

- за рішенням суду, що набрало законної сили;

- у разі компрометації особистого ключа.

Скасування і блокування посиленого сертифіката ключа набирає чинності з моменту внесення до реєстру чинних, скасованих і блокованих посилених сертифікатів із зазначенням дати та часу здійснення цієї операції.

ЦЗО, засвідчувальний центр, акредитований центр сертифікації ключів негайно повідомляють про скасування або блокування посиленого сертифіката ключа його власника.



Блокований посилений сертифікат ключа поновлюється:

- у разі подання заяви власника ключа або його уповноваженого представника;

- за рішенням суду, що набрало законної сили;

- у разі встановлення недостовірності даних про компрометацію особистого ключа.


Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлює основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів.

Згідно статті 5 Закону електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Згідно статті 6 Закону електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора або підписувача електронного документа. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно статті 7 Закону оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора.

У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Згідно статті 9 Закону електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів.

Згідно статті 11 Закону електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу.

Згідно статті 12 Закону перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.

Згідно статті 13 Закону суб'єкти електронного документообігу повинні зберігати електронні документи на електронних носіях інформації у формі, що дає змогу перевірити їх цілісність на цих носіях.

При зберіганні електронних документів обов'язкове додержання таких вимог:

1) інформація, що міститься в електронних документах, повинна бути доступною для її подальшого використання;

2) має бути забезпечена можливість відновлення електронного документа у тому форматі, в якому він був створений, відправлений або одержаний;

3) у разі наявності повинна зберігатися інформація, яка дає змогу встановити походження та призначення електронного документа, а також дату і час його відправлення чи одержання.

Згідно статті 15 Закону в інформаційно-телекомунікаційних системах, які забезпечують обмін електронними документами, що містять інформацію, яка є власністю держави, або ІзОД, повинен забезпечуватися її захист відповідно до законодавства.
Застосування ЕЦП передбачено також у платіжних системах і системах розрахунків (далі - платіжні системи) згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який визначає загальні засади функціонування платіжних систем, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду за платіжними системами.

Так, згідно статті 18 Закону електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ:

- процедуру перевірки електронного підпису;

- процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ.


28 жовтня 2004 року постановою Кабінету Міністрів України № 1451 функції ЦЗО були покладені на Міністерство юстиції України та було затверджене «Положення про ЦЗО».

Організаційно-методологічні, технічні та технологічні умови діяльності ЦЗО під час обслуговування посилених сертифікатів відкритих ключів центрів, проведення реєстрації, акредитації ЦСК, а також порядок взаємодії ЦСК із ЦЗО у процесі надання послуг ЕЦП визначаються «Регламентом роботи ЦЗО» (далі - Регламент), затврдженим наказом Міністерства юстиції України від 29 січня 2013 року  № 183/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 січня 2013 року за № 191/22723.

Згідно п.3.1 Регламенту на офіційному веб-сайті ЦЗО розповсюджується (публікується) така інформація:

- перелік зареєстрованих Центрів, що надають (припинили надання) послуги ЕЦП;

- перелік акредитованих Центрів, що надають (припинили надання) послуги ЕЦП;

- сертифікати ключів ЦЗО;

- електронні реєстри чинних, блокованих та скасованих сертифікатів ключів Центрів;

- відомості про прийняття від АЦСК на зберігання документованої інформації у разі припинення діяльності АЦСК.



Офіційний сайт ЦЗО: http://czo.gov.ua.
Крім того, згідно Указу Президента України від 27 червня 1996 року № 468 «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів» (далі - Реєстр) на Міністерство юстиції України були покладені функції ведення Реєстру, розроблення організаційних заходів та впровадження методологічних принципів, створення фонду нормативних актів та підтримання їх у контрольному стані, надання інформації про них.

23 квітня 2001 року постановою Кабінету Міністрів України № 376 був затверджений «Порядок ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним» (далі - Порядок).

Згідно п.2 Порядку Реєстр - це автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання актів законодавства, яка складається з еталонного, страхового, робочого, інформаційного фондів та окремого розділу.

Еталонний фонд Реєстру - комп'ютерна інформаційна система, призначена для зберігання та обліку еталонних текстів нормативно-правових актів у контрольному стані. Еталонний фонд формується та зберігається в Мін'юсті.

Еталонний текст Реєстру - текст нормативно-правового акта у формі комп'ютерного файла, цілісність якого забезпечується за допомогою спеціальних ознак.

Робочий фонд Реєстру - комп'ютерна інформаційна система, яка підтримує технологію ведення Реєстру і використовується для підготовки та опрацювання текстів нормативно-правових актів при внесенні їх до еталонного фонду Реєстру.

Страховий фонд Реєстру - архівні копії еталонного фонду Реєстру, які зберігаються в Мін'юсті на електронних носіях і призначені для відновлення в автентичній формі еталонного фонду Реєстру у разі його повної або часткової втрати.

Інформаційний фонд Реєстру - спеціально створена для надання широкому колу користувачів інформації з Реєстру комп'ютерна інформаційна система у формі окремої бази даних, в якій зберігаються копії еталонних текстів нормативно-правових актів.

Копія еталонного тексту Реєстру - копія тексту нормативно-правового акта у формі комп'ютерного файла, який ідентичний відповідному еталонному тексту та зберігає всі спеціальні ознаки, що забезпечують його цілісність.

Окремий розділ Реєстру - комп'ютерна інформаційна система, що використовується для підготовки та накопичення текстів нормативно-правових актів з відповідним грифом секретності.



Офіційний сайт Реєстру: www.reestrnpa.gov.ua.
26 червня 2002 року наказом Міністерства юстиції України № 57/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 червня 2002 року за № 546/6834, була затверджена «Інструкція про порядок та умови одержання інформації з інформаційного фонду Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів» (далі - Інструкція).

Згідно п.1.3 Інструкції Адміністратор технологій ведення всіх фондів Реєстру та доступу до Реєстру (Технічний адміністратор Реєстру) - Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», яка здійснює супроводження програмно-інформаційного забезпечення Реєстру, відповідає за його функціонування, збереження даних і захист їх від руйнування, технічну підготовку текстів нормативно-правових актів для внесення їх до відповідного фонду Реєстру із збереженням спеціальних ознак для забезпечення їх цілісності, формування та підтримання інформаційного фонду, обслуговування та технічну підтримку користувачів Реєстру.



Офіційний сайт центру: www.liga.net.

Згідно п.1.4 Інструкції Адміністратор обліку користувачів та контролю доступу до Реєстру (далі - Адміністратор обліку) - державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, яке здійснює обслуговування і веде облік користувачів Реєстру та організовує контроль доступу до нього. Для забезпечення контролю за доступом


до інформаційного фонду Реєстру кожному користувачу видається унікальний програмно-технічний ключ-ідентифікатор.

Офіційний сайт центру: www.informjust.ua.

Згідно п.1.5 Інструкції користувачами Реєстру можуть бути будь-які юридичні та фізичні особи, у яких виникла потреба в отриманні інформації з інформаційного фонду Реєстру та які звернулися до одного з Адміністраторів Реєстру з відповідним запитом за встановленою формою. Зазначені юридичні та фізичні особи набувають статусу користувачів Реєстру після реєстрації їх Адміністратором обліку в порядку, установленому цією Інструкцією.

31 березня 2003 року наказом Міністерства юстиції України № 25/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 березня 2003 року за № 243/7564, був затверджений «Порядок та розмірів плати за надання права доступу, користування та одержання інформації з інформаційного фонду Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів»:


Форма надання інформації

Одиниця виміру

Тариф для юридичних

осіб, грн.



Тариф для фізичних

осіб, грн.



На паперових носіях

1 кбайт

0,50

0,30

У вигляді окремого комп'ютерного файла

1 кбайт

0,40

0,20

Шляхом безпосереднього доступу до інформаційного фонду Реєстру

1 кбайт

0,20

0,10

Крім того, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 1999 року № 1272 «Про державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції» Інфоцентр є адміністратором реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції цього Міністерства.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка