Норіцина Н.І. Канд екон наук, доцент, двнз «кнеу імені Вадима Гетьмана» екологічна безпека діяльності як індикатор соціальної відповідальності підприємства



Скачати 35.69 Kb.
Дата конвертації24.04.2016
Розмір35.69 Kb.

Норіцина Н.І.

Канд.екон.наук, доцент,

ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима

Гетьмана»


ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ІНДИКАТОР СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Екологічна безпека діяльності підприємства є базисом формування його соціально відповідальності. Безпечна екологічна діяльність формується шляхом формування механізмів протидії як макро-, так і мікро загрозам. Як наслідок, це позитивно оцінюється оцінюється соціумом.

Noritsyna Nataliya

PhD in Economics, Associate Professor


KNEU named after Vadym Hetman

ECOLOGICAL SECURITY OF THE ACTIVITY AS INDICATOR OF THE ENTERPRISE SOCIAL RESPONSIBILITY

The ecological security of enterprise activity is a basis of its social responsibility formation. The secure ecological activity is forming in a way of the mechanisms of resistance to the macro- and microthreats formation. As a result, it is positively appreciated by the society.


Зважаючи на перспективи входження в світовий економічний простір, топ-менеджмент найбільш успішних українських підприємств розуміє необхідність формування та реалізації моделей соціально відповідально бізнесу. Сьогодні, незважаючи на економічну кризу, навіть українські споживачі стають більш вибагливими та соціально зрілими, отже, недостатньо вже виробляти та пропонувати споживачам необхідні товари. Вкрай важливо піклуватись про екологічні наслідки техногенної діяльності підприємства, виробляти продукцію екологічно безпечну як для споживачів, так і для суспільства.

Доцільно наголосити, що соціальна відповідальність бізнесу включає етичний, правовий, екологічний та соціальний контексти діяльності підприємств, серед яких, на нашу думку, зважаючи на важливість наслідків відсутності, домінує екологічний. Екологічний контекст діяльності передбачає, перш за все, оптимальне використання невідновлюваних чи вкрай обмежених ресурсів, зменшення техногенного навантаження на природне середовище та поліпшення його екологічного стану, розробку програм рециклінгу та утилізації відходів з залученням інноваційних технологій.

Екологічна безпека підприємства означає, що його функціонування прямо або опосередковано не призводить до погіршення якості навколишнього природного середовища, не наносить прямі або опосередковані збитки державі, споживачам, населенню та персоналу.

Доцільно зазначити, що забезпечення екологічної безпеки є достатньо складно вирішуваною проблемою, оскільки існують як зовнішні загрози, дія яких некерована з боку підприємства, так і внутрішні загрози, тобто ті, які продукуються переважно виробничою системою підприємства. Як внутрішні, так і зовнішні загрози унеможливлюють реалізацію механізмів екологізації виробництва.

До зовнішніх загроз слід віднести особливості природних ресурсів конкретного регіону, зміни клімату, негативні трансформації водних ресурсів та біосистем, забруднення довкілля, природні катаклізми та техногенні аварії. Зрозуміло, що дію зовнішніх загроз господарюючі суб»єкти не в змозі призупинити, але в коаліції з державою та шляхом прикладання цілеспрямованих зусиль, можливим є суттєве зменшення та нівелювання їх дії .

Внутрішні загрози екологічній безпеці підприємства формують, перш за все, застосовувані ( переважно застарілі) технології та залежні від них інші складові виробничої системи підприємства – сировина, матеріали, комплектуючі, енергоносії, вироблювана продукція, відходи, викиди тощо. Окремо слід вказати на таке джерело внутрішньої загрози як персонал, здатний порушувати технологічні регламенти та правила безпеки.

Вважаємо, що найвагомішою умовою формування екологічної безпеки є інноваційний розвиток підприємства за рахунок оновлення техніко-технологічної бази виробництва. Це впровадження новітніх ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій, сучасного виробничого обладнання та установок, досконалих очисних споруд. Одночасно екологічна безпека забезпечується шляхом тотальної екологізації виробництва з метою упередження внутрішніх загроз, продукованих переважно виробничою системою. Як наслідок зазначеного, позитивно змінюється кваліфікація і структура персоналу, соціальна складова виробничої системи підприємства, формується сучасна соціальна інфраструктура, що відповідає прогресивним екологічним нормативам та законодавству.

З часом підприємство здійснює так зване «відповідальне інвестування», тобто, вкладає інвестиції в проекти, що враховують екологічні та соціальні фактори і наслідки реалізації проекту. Як наслідок. поступово формується імідж підприємства, яке здійснює екологічно відповідальну діяльність, що зазвичай позитивно оцінюється соціумом.


Література:


  1. Закон України «Про охорону навколишнього середовища» - № 1268-ХІІ від 26.06.1991 р. , ВВР, 1991, №41

  2. Закон України « Про екологічну експертизу»- №45/95-ВР від 09.02.1995 – www.rada.gov.ua

  3. Екологічна експертиза . Теорія і практика. - Навч.пос. –Чернівці, Рута, 2008

  4. Куркін М.В., Понікаров В.О., Назаренко Д.В. Контроль та захист економічної безпеки діяльності підприємств : Навч.пос.- Х.- ФОП Павленко О.Г.ВД «ІНЖЕК», 2010

  5. Шевчук В.Я, Ситалкін Ю.М, Білявський Г.О., Гетьман В.В. Екологічне управління. Підручник. К.: Либідь, 2004


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка