Невіруюча родина



Скачати 90.47 Kb.
Дата конвертації11.09.2017
Розмір90.47 Kb.
БІБЛІЙНА ШКОЛА

Церква ХВЄ, вул. Мочульського 1, м. Івано-Франківськ, 76002



Програма: церковне навчання для новонавернених
1-й триместр

ТЕМА: Невіруюча родина


Коли чоловік або дружина невіруючі

Священне Писання вчить вступати в шлюб «тільки в Господі» (1 Кор.7,39; Вих. 34:16; 2 Кор.6:14). Дехто думає, що одружившись з невіруючим, зможе придбати його для Господа. Це хибна думка. Як правило, у цьому двобої перемагає невіруюча сторона. Бо як ти можеш спасти когось, коли сам відступив від Божих настанов.

Невіруюча сторона буде вимагати подальших компромісів із гріхом (якщо зробив це раз, то можна і два). Виникають проблеми з питань дітонародження, з вихованням дітей та багато інших.

Якщо один із подружжя навернувся до Бога, а партнер залишається невіруючим, потрібно керуватися у повсякденній поведінці Словом Божим.

По-перше, якщо у когось із вас хоч раз виникла думка про розлучення, бо ви вже не можете терпіти – покайтеся перед Богом, тому що ця думка – від лукавого. Шлюб – це настанова Бога, у шлюбі двоє стають одним тілом. А що Бог створив, людина нехай не розлучає (Мт. 19:5;1 Кор.7:12-16).

В усьому треба бути світлом, завжди поводитися відповідно до Євангелія (1 Петр. 3:1-6). Доказати, що життя з Христом приносить в сім’ю щастя.

Дуже важко жити по-християнськи, маючи невіруючого чоловіка або ж дружину. Коли ваша половина вороже ставиться до всього, що святе для вас, що найдорожче, вона буквально випробовує вашу віру на міцність, то ставлячи ультиматуми, то на знак протесту йдучи туди, куди ви ніяк не можете піти. Невіруюча сторона намагається похитнути вас і радіє, коли їй вдається довести, що ви нічим не кращі за невіруючих. І ніяка міліція не допоможе тоді налагодити стосунки. Що робити?

1. Ви не можете змінити свого чоловіка (дружину) – ви можете змінити одну людину на світі – себе, і то лише з Божою допомогою. Ніхто не любить, коли його надмірно повчають, а тим більше чоловік не терпить повчань з боку дружини. Не написано, що лише віруючим, порядним і добрим чоловікам мають коритися дружини (1 Петр. 3:1-2). Коритися у всьому. А не навчати. 1 Тим. 2:12: «А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем».

2. Навернувшись до Господа, ми хочемо одразу привести до покаяння всіх. І стаємо вдома євангелістками і проповідниками. У ситуації з дітьми це дуже спрацьовує і навіть потрібне, але стосовно чоловіка чи дружини – малоймовірно. Проповідувати вдома конче потрібно, але язиком – в останню чергу. Про Матір Терезу хтось сказав: Вона проповідувала все своє життя. І деколи навіть язиком .

3. Найкраще змінити чоловіка чи дружину може наша постійна і ревна молитва до Бога. Треба бути ревними і постійними в молитві, пам’ятаючи, що чаша молитов обов’язково колись наповниться, бо Бог чує кожне наше слово. І все станеться в Його терміни, а не в наші. (Історія про Міллера).

Бог говорить: «Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав» (Іс. 54:11). Тому молитва Божим Словом – це могутня зброя в наших руках, справжній духовний меч, здатний вразити будь-яку ворожу силу, змести будь-яку перешкоду, а найголовніше – молитва Божим Словом дає впевненість, що ти молишся згідно з Божою волею, що Бог контролює весь процес і все, що стається, стається тільки на добро. (Рим. 8:28, 1 Ів. 3:22).

На моє переконання, відповідь на молитву дуже залежить від того, як саме ми молимося. За десять років свого перебування в церкві я помітила одну, так би мовити, закономірність. Часто сестри, ставши на коліна, різко змінюють тон своїх висловлювань, хоча до цього говорять цілком нормальною мовою, і починають плакати і ридати перед Господом. І для декого це вже стало цілком звичною формою спілкування з Богом.

Я зовсім не заперечую можливість таких ридань, більше того, сама я теж нерідко плачу перед Ним – така вже чутлива жіноча натура. Але тут я маю на увазі зовсім інше. Написано, що є час плакати і час сміятися. Уявіть, що кожного разу, коли ми приходимо до свого батька у якійсь справі, то одразу починаємо голосити. Тато докорить нам, мовляв, чого ти так лементуєш? Якщо я можу тобі чимось допомогти, то обов’язково зроблю це, хіба ти не віриш мені, що так ридаєш? То чи виправдано так поводитися перед нашим Небесним Отцем? Більше того, Він чітко наказав нам ні про що не турбуватися (Фил. 4:6), то чи не грішимо ми, коли легковажимо Його рекомендаціями?

Звичайно, у житті стається багато неприємностей, через які так і хочеться поплакати перед Господом. Поплакати можна – від цього справді стає легше, але залишатися на цьому етапі недопустимо. Треба згадати, що ми маємо право ні про що не турбуватися, і далі чинити згідно зі Словом: виявити свої бажання Богові в молитві з проханням і подякою. І тоді мир Божий, вищий всякого розуму берегтиме наші серця у Христі Ісусі. Тобто в ситуації, яка з людської точки зору виглядає дуже складною, наші серця наповнятиме Божий мир, бо ми довіряємо своєму Богові і віримо, що для Нього немає неможливої жодної речі і все Він зробить якнайкраще (Фил. 4:6-7).

Бог у Своєму Слові говорить, що праведний житиме вірою, а хто захитається, «того душа Моя не вподобає» (Євр. 10:38). Але як часто ми хитаємося замість того, щоб стати на Божому Слові. Циркові еквілібристи, перш ніж вийти з виступом на широку публіку, довго тренуються, щоб навчитися зберігати рівновагу. Нам так само треба тренуватися, щоб навчитися зберігати душевну і духовну рівновагу. І немає кращого способу для цього, як читати і вивчати Боже Слово.

Тому дуже корисно вивчати уривки з Біблії. У потрібний час вони обов’язково прийдуть на пам'ять, і наша молитва буде правильною і результативною.

Про молитву Божим Словом можна говорити дуже багато. І, мабуть, про якийсь один рецепт говорити недоречно, тому що кожен з нас може знайти в Біблії рекомендації особисто для себе, коли читатиме Слово регулярно і в молитовному стані. Скажімо, для мене одного разу 112-й псалом відкрився особливим чином, хоча до цього я читала його не раз. Я зрозуміла, що написано тут про... мого чоловіка. З того часу я молюся про нього так: «Блаженний мій чоловік, бо боїться він Господа і в Його заповідях вельми милується...»

Одного разу, перечитуючи Книгу Вихід, я звернула увагу на Божу обітницю чинити милість тисячам поколінь тих, хто любить Його і додержує Його заповідей (Вих. 20:6). І задумалася: можливо, серед моїх предків були віруючі люди, які молилися за своїх нащадків (тому що і я сама, і багато з моєї рідні навернулися до Бога якось раптово, в одну мить, без чиїхось спонук і закликів). Як з'ясувалося, один з моїх прадідів справді був євангельським віруючим. І, безперечно, він молився за своїх рідних. Тому цілком можливо, що я – результат і його молитов (хоча він помер задовго до мого народження), і Божої обітниці з Вих. 20:6.

Молитва Божим Словом – це найкращий спосіб позбутися страху перед проблемою, наповнитися Божим спокоєм і Божою силою, зростити свою віру. А тільки в такому стані можна сподіватися на перемогу. І коли ми опиняємося перед нездоланною, на перший погляд, горою, варто зразу прославити Господа хоча би таким словами: «А Богу подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі» (2 Кор. 2:14). Після такої молитви ми отримаємо силу перевести свій погляд з проблеми на Ісуса, а це перший крок до її вирішення.

Свій новий день я люблю починати словами зі 143-го Давидового псалма – «Об'яви мені вранці своє милосердя, бо на Тебе надіюсь. Повідом Ти мене про дорогу, якою я маю ходити, бо до Тебе підношу я душу свою. Урятуй мене, Господи, від моїх ворогів, бо до Тебе вдаюся. Навчи мене волю чинити твою, бо Ти – Бог мій. Добрий Дух твій нехай попровадить мене по рівній землі. Ради Ймення Свого, о Господи, оживи мене, Своєю правдою виведи душу мою від недолі» (Пс. 143:8-11).

Ще одна моя молитва за чоловіка і дітей – заснована на Кол. 1:9-10: «Щоб для пізнання волі Його вони були наповнені всякою мудрістю і розумом духовним, щоб поводилися належно щодо Господа, в усякому доброму ділі приносячи плід і зростаючи в пізнанні Бога».

Думаю, наведеного достатньо, аби заохотити всіх нас до такої ефективної і просто чудесної практики – молитви Божим Словом. Я абсолютно впевнена, що тоді наше життя наповниться новим змістом, а віра зросте і примножиться, і кожна з нас зможе ділитися з іншими людьми прикладами чудесних відповідей Божих на свої молитви.

4. Подивімося на себе збоку – як ми виглядаємо? Ми з вами щодня рекламуємо свого Бога. Тобто представляємо світу Того, у Кого ми ввірували. І коли ми розповідаємо про Христа, чи, дивлячись на нас, ті, хто слухає, схоче навернутися? Буває, люди дивляться і думають: То як я увірую, то мушу стати таким самим? Ні, я таким бути не хочу. Такий Бог мені не підходить. Ми маємо бути акуратними, чистими, доглянутими, охайно одягненими – і не лише в неділю на служінні, а навіть на городі. Ми є Божими дочками і синами, і наш зовнішній вигляд мусить відповідати нашому статусу завжди. А то буває, що чоловік порівнює свою дружину з жінками зі світу і думає: що ті баптисти зробили з моєю жінкою

5. Любімо чоловіка чи дружину, шануймо і догоджаймо їм особливо – пам’ятаючи, що це до вподоби Христу і що так ми можемо придбати для Царства їхні цінні душі. Робімо це насамперед заради Христа.

6. Не впадаймо в самостраждання. Не будьмо вічно сумними, невдоволеними, нарікаючи і плачучи. Задумайтеся, який напрям вашої молитви до Бога? Дуже часто жінки, схиляючи коліна починають ридати, жаліючи себе, мовляв, я так мучуся, Господи, а Ти чомусь не чуєш. Це категорично неправильно. Жаліти себе, ставити свою біду вище за інших – недостойно дітей Божих. На землі тисячі християн жили і живуть у ще гірших умовах. Якщо Бог допускає щось у вашому житті, то він знає, чому.

«Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробування, немовби чужому випадку для вас» (1 Петр. 4:12).

«Майте повну радість, коли впадаєте у всілякі випробування» (Як. 1:2). Чи ми виконуємо це слово? Не можна мати повну радість з пісним і сумним обличчям. Християни – найщасливіші люди на землі, вони сини і дочки всемогутнього Творця – чи це видно з нашої поведінки завжди і всюди? Якого Бога ми представляємо, коли сумуємо, плачемо, нарікаємо і сваримося, бурчимо, повчаємо чоловіка. А де плоди Духа – любов, радість, мир... Ці плоди повинні проявлятися в житті кожного незалежно від обставин – де вони у нас? Коли Бог за нас, то хто проти нас? Адже Той, Хто в нас, сильніший за того, хто в світі. Чи ми в це віримо?

7. Молімося, щоб бути такими, якими хоче бачити нас наш Господь. (Історія про дружину Сміта Віглсворта).



«Зажди радійте. Безперестанку моліться. За все дякуйте. Бо така воля Божа про вас в Христі Ісусі» (1 Сол. 5:16-18).

«Ні про що не турбуйтеся, але у всьому нехай виявляються Богові ваші прохання молитвами з благанням і подякою. І мир Божий, вищий всякого розуму, хай стереже серця ваші в Христі Ісусі» (Фил. 4:6-7).

Коли ми нехтуємо цими Божими повелінням, сатана має доступ до нас, і особливо це проявляється через депресію.

8. Один із способів навернути чоловіка чи дружину – це навернення дітей. Буває навіть, обоє з батьків і віруючими, а діти залишаються у світі. Причина цього – нехтування ними, особливо ж матір'ю, наказу Господа виховувати дітей в Божому остереженні. Якщо чоловік не хоче йти на зібрання, беріть з собою дітей. Хай дитина росте в церкві, а не у світі, і коли навіть вона змушена бути йти у світ – наприклад до школи, в інститут, у неї буде вироблено правильне ставлення, сильний імунітет проти пасток ворога. Моліться разом з дітьми, правильно настановляймо їх у ставленні до чоловіка – адже він їх батько і вони повинні поважати його. Тому ніколи не говоріть зневажливих слів на адресу чоловіка. Навпаки, заохочуйте їх до молитви за його спасіння, розпалюйте їхню віру.

9. Будьмо завжди зодягнені в повну Божу зброю (Еф. 6:10-18). У повну Божу зброю (а не тільки якусь її частину) повинні постійно бути зодягнені християни всіх часів та епох.

Насамперед треба підперезати стегна правдою (в. 14). Стегна, тобто ноги, – це те, на чому ми стоїмо. Для того, щоб ми стояли твердо, треба підперезатися правдою. Ісус сказав: «Я дорога, і правда, і життя…» (Ів. 14:6). Без знання Бога, Його Слова ми ніколи не зможемо знайти твердої основи для свого життя.

Людина, підперезана правдою, творить навколо мир, бо «плід правди сіється творцями миру» (Як. 3:18).

Наступний елемент нашого озброєння – броня праведності, своєрідний бронежилет, який зробить безпечними для нас всі ворожі кулі (в. 14). Апостол Павло, який добре знав Писання, використовує тут пророче слово Ісаї, яке стосувалося Самого Господа: «І Він зодягнув справедливість як панцир...» (Іс. 59:17).

Цілком очевидно, що християнин, зодягнувшись завдяки Голгофському подвигу в праведність Ісуса, повинен жити в цій праведності, зростаючи в вірі й любові. Не випадково Павло в листі до солунян, розвиваючи цю тему, пише про броню віри й любові (1 Сол. 5:8).

Далі читаємо, що треба взути «ноги в готовність Євангелії миру» (в. 15). Це значить, що в будь-який момент ми повинні бути готові засвідчити людям істину. Скажімо, на автобусній зупинці можна підхопити розмову про те, яка погана в нас влада, а можна скерувати її в інше, правильне русло, нагадавши співбесідникам про необхідність молитися за владу, благословляти, а не проклинати, бо всяка влада від Бога. І таких ситуацій дуже багато.

Про наступний елемент озброєння треба дбати найбільше – «найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого» (в. 17). Віра – це «підстава сподіваного, доказ небаченого» (Євр. 11:1). І без віри догодити Богові неможливо (Євр. 11:6).

Слово «візьміть» означає взяти раз і назавжди (інакше було б вжите слово «беріть»). Навчитися тримати щит віри в руках неможливо теоретично, і тому Бог створює в житті Своїх дітей навчальні ситуації, допускаючи різного роду випробування.

Завжди тримати в руках щит віри важливо ще й тому, що віра – саме те, що шукатиме Син Людський на землі при Своєму другому приході (Лк. 18:8).

Завершують список повного Божого обладунку шолом спасіння і меч духовний – Слово Боже. Шолом захищає голову воїна – від неправильних, хибних і відверто ворожих думок. Розуміння суті звершеного на Голгофі подвигу Христа і ціни, заплаченої за спасіння допоможе християнину захистити свій розум від ворожого впливу.

І нарешті меч – те, що дозволяє не лише захищатися, а й наступати і перемагати, якщо він доглянутий і нагострений. «Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного...» (Євр. 4:12).



10. У Бога немає випадковостей. Ви не випадково стали віруючою людиною першим за вашого партнера в подружжі, першим з вашої родини. Це великий привілей, честь і комплімент від Бога – представляти Його любов, Його милість і Його добру, приємну і досконалу волю для всіх інших членів вашої сім'ї. Тому це привід для радості, а не суму. 1 Петр. 5:9.






База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка