Нестандартні форми і методи навчання в образотворчому мистецтву



Скачати 384.15 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір384.15 Kb.
Нестандартні форми і методи навчання в образотворчому мистецтву
РОЗДІЛ 1. Нестандартні форми проведення уроків образотворчого мистецтва .

1.1. Сучасні погляди на нестандартний урок.

1.2. Бінарні уроки.

1.3. Віршовані ( Римовані ) уроки.

1.4. Інтегровані уроки.

1.5. Уроки – змагання

1.6. Типи, жанри і структура уроків мистецтва.

РОЗДІЛ 2. Методика використання ігрових ситуацій під час вивчення образотворчого мистецтва.

2.1. Дидактичні ігри на уроках образотворчого мистецтва.

2.2. Методика використання художньо – дидактичних вправ і ігор на уроках образотворчого мистецтва.

2.3. Художньо – дидактичні ігри і вправи на уроках образотворчого мистецтва.
Вступ

Мета уроків образотворчого мистецтва учити дітей до спостереження за навколишньою дійсністю, розвивати найважливіше для художньої творчості – уміння бачити життя очима художника. Формування спостережливості, уваги до навколишньої дійсності освоєння художніх матеріалів – основні завдання цього уроку навчання.

Уроки образотворчого мистецтва повинні бути цікавими для дітей. На кожному уроці вчитель повинен вишукувати неординарні засоби і методи їх проведення.

Швидкий розвиток науки, зростання обсягів нової інформації потребують від школи підготовки активних, самостійних людей з розвиненими творчими здібностями.

Практичний досвід переконує нас у недостатній ефективності традиційного уроку для розв’язання проблем , тому науковці і педагоги – практики беруть за мету створення нових форм і методів навчання.

Очевидно, одним із можливих варіантів розв’язання проблеми може стати застосування нестандартних форм проведення уроків.

Нестандартний урок – таку назву отримало явище, що виникло як своєрідна реакція масової педагогічної практики 70 – х років ХХ сторіччя на втрату учнями інтересу до навчання. Первинне значення терміну – навчальне заняття, яке має нестандартну ( невизначену ) структуру.

Визнання свободи вчителя в доборі форми уроку (звичайно з огляду на його мету, зміст, вікові особливості учнів) стимулює широке використання відомих форм та пошук нових

Об’єкт дослідження: методи і форми роботи в школі.

Мета: теоретично обґрунтувати суть методів і форм роботи у класах.


Предмет дослідження: інноваційні технології і методи при вивченні тем.

Структура дослідження:

Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, літератури та додатків.

РОЗДІЛ 1. Нестандартні форми проведення уроків образотворчого мистецтва.


Існує кілька поглядів на нестандартний урок.
Наразі можна нарахувати біля 50 нестандартних форм проведення уроків, які використовують вчителі у своїй роботі. Класифікація нестандартних уроків ще не склалася, але добірка їх уже досить різноманітна. Форми уроків, які застосовуються в сучасній школі, можна згрупувати так:

- бінарні уроки ( двічі на семестр);

- віршовані ( римовані ) уроки (раз на місяць);

- інтегровані ( між предметні ) уроки ( тричі на семестр);

- уроки – дискусії ( урок – діалог, урок диспут, урок – засідання, урок – круглий стіл, урок – прес-конференція, урок – семінар) ( двічі – тричі на семестр);

- уроки – дослідження ( урок – знайомство, урок – панорама ідей, урок «Що? Де? Коли?») ( тричі на семестр );

- уроки звіти ( урок – аукціон, урок – захист, урок – композиція, урок – концерт, урок-презентація, урок – ярмарок, урок – екзамен) ( 3 – 4 рази на семестр );

- уроки – змагання ( урок – конкурс, урок – турнір, урок – мозкова атака ) ( 3 – 4 рази на семестр );

- уроки – мандрівки ( урок – екскурсія, урок – марафон, урок – подорож ) 3 – 4 рази на семестр );

- уроки – сюжетні замальовки ( урок – віночок, урок – казка, урок – картинна галерея, урок – фестиваль, урок – ранок) ( двічі – тричі на рік ).

У запропонованій класифікації бінарні, віршовані та інтегровані уроки виділені окремо. Інші види зібрані за групами, що відрізняються характером реалізації творчого потенціалу вчителя й учнів.
1.2. Бінарні уроки.

Бінарними ми називаємо заняття, на яких матеріал даної теми уроку подається блоками різних предметів. При цьому такий нестандартний урок готують учителі – предметними, кожний із яких проводить етап ( блок ) уроку стосовно того предмета, який викладає. Проведенню таких занять передують наступні етапи підготовки:

- ознайомлення вчителів – предметників з чинними програмами;

- знаходження суміжних тем у програмах з різних предметів:

- складання структури майбутнього уроку:

- написання спільного плану – конспекту.

Однак не треба плутати етапи – блоки бінарного уроку з «блочними» уроками В. Ф. Шаталова ( вчителя математики, досвід якого широко висвітлений у методичній літературі 80 – х років минулого століття ). Уроки цього творчого педагога мають на меті подати матеріал кількох тем блоками, фіксуючи його на схемах – опорах, що допомагає школярам, швидко осмислювати й запам’ятовувати формули, докази, а також виділяти головне, складати власні тези.

1.3. Віршовані ( римовані ) уроки.

Віршовані ( римовані ) уроки – це такі нестандартні уроки, що проводяться у віршованій формі. Всі етапи такого уроку, всі завдання, задачі, пояснення – римовані тексти. Як правило, ці уроки підсумовують вивчені теми, тобто є узагальнюючими ( систематизуючими ), їх структура подібна до структури уроків узагальнення знань.

Важливо зазначити, що римовані уроки максимально зосереджують, увагу школярів, бо матеріал подається стисло – віршами, і не можна пропустити основне, треба зуміти його чітко виділити й зробити певні висновки. Такі нестандартні уроки стають справжнім святом для учнів і вчителя.

Пропонується використовувати римовані заняття раз на місяць. Спостереження показали, що після таких нестандартних уроків діти «грають у рими», а деякі, за свідченням батьків, пробують самі «складати» вірші. Ось скільки цінного у проведенні віршованих уроків і для школярів, і для вчителя!

1.4. Інтегровані уроки.

У сучасному педагогічному процесі значного розвитку набула ідея між предметної інтеграції.

Інтегровані уроки ставлять за мету спресувати споріднений матеріал кількох предметів навколо однієї теми. Діти розглядають якесь явище, поняття з різних боків.

Підготовка інтегрованих уроків передбачає:
- аналіз річного календарного планування;
- зіставлення матеріалу різних предметів для виділення тем, близьких за змістом або метою використання;
- визначення завдань уроку;
- «конструювання» уроку.
Найбільш відповідальним етапом підготовки інтегрованого заняття, на нашу думку, є визначення завдань уроку. З огляду на це, справедливим буде виділення навчальної, розвивальної та виховної мети окремо для кожного з предметів, що інтегруються.

Учитель С.Барсук (учасник творчої групи Л.Варзацької) наводить класифікацію інтегрованих уроків. На думку нашої колеги, інтегровані уроки можуть поділятися залежно від:

1. Навчальних предметів, що інтегруються:

- урок рідної мови і мовлення з образотворчим мистецтвом;

- урок рідної мови і мовлення з ознайомленням з навколишнім світом (природознавством);

- урок рідної мови і мовлення з художньою працею;

- урок рідної мови і мовлення з народознавством тощо;

2. Визначення мети уроку:

- урок з автономними цілями;

- урок з домінуючими та супровідними цілями;

3. місця проведення уроку:

- уроки, що проводяться у класній кімнаті;

- поза класом:

урок у залі, музеї, на виставці; урок творчості серед природи;

- комплексна форма (класна у поєднанні з позакласною);

4.Тривалості уроку:

- академічний урок;

- спарений (два-три 45- чи 30-хвилинних уроки);

5. Кількості інтегрованих уроків:

- подвоєні ( інтегрування змісту двох навчальних предметів);

- потроєні ( інтегрування змісту трьох навчальних предметів).

У фаховій літературі останніх років можна знайти багато розробок інтегрованих уроків. Вивчення значної кількості таких уроків та власний досвіт їх проведення дозволяють зробити висновок про наявність певної структури такої форми уроку.

Перший етап проведення інтегрованого уроку –організаційний.

Другий - ознайомлення з темою та метою. На третьому етапі під час актуалізації опорних знань учнів важливою є вступна бесіда, характерна особливість якої - актуалізація знань з усіх інтегрованих предметів. Час її проведення має бути не більше ніж 8-10 хвилин. Підготовка цього етапу уроку потребує від класовода особливої уваги: бесіда повинна бути змістовною, лаконічною, чіткою. Якщо уроки з різних предметів за однією темою проводяться окремо, вступна бесіда триває двічі (втричі) довше. Саме тому, об'єднання змісту навчальних дисциплін значно скорочує час на Їх опанування і забезпечує різнобічне сприймання предметів чи явищ, що є безперечною перевагою інтеграції. Наступні етапи інтегрованого уроку можуть проводитися по-різному, залежно від теми й мети конкретного уроку.

Цікаво, що характерною особливістю початкової школи більшості закордонних країн стало навчання за інтегрованими курсами. Так, читання, письмо, усне мовлення об'єднані в мистецтво мовлення; відомості з історії, географії, громадянського права - у суспільствознавство; відомості з фізики, хімії, астрономії - у природознавство (Колягин Ю., Алексеенко О. Интеграция школьного обучения //Начальная школа.-1990. - №9. - С. 28-29).

Варто наголосити, що методика проведення інтегрованого уроку вимагає від учителя високого професіоналізму та ерудиції. Якщо такі нестандартні уроки відбуваються систематично, це значно впливає на розвиток пізнавальних здібностей молодших школярів. О.Савченко зазначає, що «змістовні, цілеспрямовані інтегровані уроки вносять . у звичайний плин шкільного життя новизну, певною мірою знімають суворі кордони предметного викладання і допомагають дітям емоційно і системно сприйняти деякі поняття, явища» (Савченко О. Урок у початкових класах /Навчально-методичний посібник. – К.: Освіта. - 1993).


1.5. Уроки – змагання.
Готуючись до уроку – змагання, учитель проводить таку роботу (п. 6, 7 розробляються всім класом):

1.Спостереження за учнями.

2. Проведення різноманітних тестувань, індивідуальних бесід з метою виявлення лідерів класу.

3. Підготовка кількох школярів для роботи в ролі консультантів команд і асистентів учителя для записування отриманих балів на дошці.

4.Опрацювання на звичайних уроках окремих ігрових ситуацій.

5.Роз'яснення критеріїв оцінювання журі (артистизм, виразність співу, ерудиція, оригінальність виконання танку, ритмічність гри на музичному інструменті, чітка дикція під час виконання поетичного твору тощо).

6. Визначення кількості балів, одержаних за правильну відповідь чи обrpунтоване доповнення.

7. Виготовлення наочності, дидактичного матеріалу, добір ТЗН та музичних творів.

8. Розподіл учнів класу на команди.

Організовуючи учнів класу в команди, класовод враховує, щоб до них увійшли як хлопчики, так і дівчатка з різним рівнем розвитку, типом темпераменту та стилем навчання.

Діти в командах самостійно обирають своїх капітанів, учитель тільки тактовно спрямовує цей вибір. У ролі ведучого виступає класовод, якому допомагають консультанти. До складу журі запрошують адміністраторів, учителів - предметників старшої школи, шкільного психолога, лікаря, працівників їдальні тощо (відповідно до теми уроку-змагання).

Крім того, у складі журі можуть бути й учні середніх і старших класів.

Якщоце урок-конкурс, то журі обирають з учнів класу. В такому випадку судді оцінюють і коментують якість виконавської діяльності своїх однокласників (декламування віршів, гра на музичному інструменті, спів, танок, театральне дійство). Учитель стежить за тим, щоб висловлювання школярів були об'єктивними. Бажано, щоб склад журі постійно змінювався.

Етапами уроку можуть бути складові частини телевізійного КВК (який, безсумнівно, діти неодноразово бачили на домашніх телеекра­нах, а хтось і разом з батьками обговорював передачу, що для багатьох дорослих стала улюбленою).

І.Вступне слово вчителя. Привітання. Оголошення теми, девізу уроку, порядку проведення змагання (правила поведінки й дисципліни під час заняття). Представлення команд, Їх капітанів, асистентів, консультантів та журі. Ознайомлення з проблемним питанням, відповідь на яке учні повинні дати наприкінці уроку.

ІІ. Розумова «розминка». Вона може проводитися в усній (кілька дидактичних ігор за темою уроку) чи письмовій формі (п'ятихвилинна самостійна робота школярів на аркушах паперу: наприклад, розв'язування прикладів, виконання граматичних завдань, музична чи літературна вікторина тощо).

ІІІ. Перевірка домашнього завдання. Розв'язування задач різними способами, написання творів-мініатюр, складання кросвордів приро­дознавчої тематики.

ІV. Конкурс капітанів. Виконання завдань підвищеної складності.

V. Конкурс творчих робіт (конкурс юних знавців музики, поезії, образотворчого мистецтва, кулінарії тощо).

VІ. Відповідь на проблемне запитання уроку. Має супроводжуватися обов'язковим наведенням прикладів чи доведенням правильності висловлених думок.

VІІ. Підсумкове слово журі. Підбиття підсумків змагання. Нагородження переможців. Члени журі тактовно висловлюють свої думки після кожного конкурсу, пам'ятаючи про виховання естетичного смаку учасників гри.

Важливо, щоб підсумком такого уроку стала не лише перемога однієї з команд, а й фіксування всіх складових, завдяки яким група здобула перемогу.

Отже, уроки-змагання дають змогу дітям працювати активно, зацікавлено: виконавці відчувають радість творчості, а їхні друзі-судді мають можливість проявити самостійність, продемонструвати вміння оцінювати почуте й обrpунтовано висловлюватися. При цьому навіть у найслабкішого учня формується почуття відповідальності за власні знання. Бажання не підвести однокласників спонукає дитину підвищувати свій рівень знань, тренувати навички та вміння, допомагає розкрити особисті здібності задля перемоги команди, до складу якої вона входить. Робота на кінцевий результат, на перемогу змушує школяра працювати самостійно, виробляє навички самоаналізу, формує точну самооцінку (Гусак Т. Нестандартні уроки: формування відповідного ставлення школярів до учіння // Рідна школа. - 1999. - № 9. - С. 49-50).

Доцільно вчити дітей не тільки радіти успіхам (власним та однокласників), а й співчувати невдачам товаришів, робити все можливе для досягнення перемоги. Залучення дитини до спільної праці з ровесниками, на думку О.Митника та В.Шпак, допомагає їй відчути й зрозуміти необхідність дотримуватися загальноприйнятих норм і правил взаємодії, привчає підпорядковувати особисті цілі й бажання спільній справі, сприяє розвитку комунікативних умінь (Митник 0., Шпак В. Народження нестандартного уроку //Початкова школа. - 1997.№ 12. - С. 11-23).


1.6. Типи, жанри і структури уроків.
У дидактиці існують різноманітні класифікації уроків ( Ю. Чабанський, Г. Кирилова, І. Лернер, М. Махмутов, В. Онищук, О. Савченко та інші. ), проте єдиної та універсальної класифікаційної схеми створити неможливо з огляду на багатоманітність цілей, завдань, методів тощо. Утвердилися такі основні типи уроків, які належать і до уроків мистецтва: урок уведення в тему, урок розширення і поглиблення теми, урок узагальнення. Більш деталізований варіант типології передбачає урок вивчення нового матеріалу, урок повторення і закріплення матеріалу, урок комплексного застосування отриманих знань і вмінь учнів, урок систематизації та узагальнення знань і вмінь учнів, урок перевірки і контролю освітніх результатів, а також комбінований урок, який одночасно вирішує декілька перелічених вище завдань.

Радимо в процесі викладання мистецтва застосовувати поширені в останні роки жанри уроків: урок-гра, урок-екскурсія, урок-подорож, урок-казка, урок-дослід, урок-турнір, урок-вистава, урок-естафета, урок-панорама, урок-діалог, урок-концерт, урок-вернісаж тощо. Варто також синтезувати елементи різних жанрів на одному уроці, коли це дидактично доцільно.

Як і всі інші шкільні предмети, уроки мистецтва плануються з дотриманням дидактичних закономірностей, їх структура (послідовність і взаємодія основних елементів) умовно поділяється на такі етапи, що забезпечують цілісність уроку:

- підготовчий, що включає організаційний момент, актуалізацію знань і способів діяльності учнів, лаконічне повторення попередньо вивченого матеріалу (пригадати проаналізовані на попередніх уроках художні образи, зміст елементарних термінів або відомості про митців, творчість, яких уже вивчалася, заспівати вивчену пісню тощо);


- основна частина, що передбачає виклад і організацію засвоєння нового матеріалу (бесіда, організація сприйняття творів мистецтва та художньо-практичної діяльності учнів);

- підсумок - лаконічне оцінювання, зокрема «акордна» форма оцінки за різні види діяльності, за загальний внесок у спільну роботу.

Зрозуміло, що наведені класифікації і регламентації досить умовні, їх не можна стандартизувати. Варіювання, змінювання, комбінування, синтезування різних елементів· залежать від змісту навчального предмета, теми уроку, конкретної педагогічної ситуації, навіть від настрою педагога та учнів. Дотримуючись загального алгоритму структури уроку, бажано заздалегідь орієнтовно розподілити навчальний час на окремі етапи, ураховуючи при цьому, що організація різної діяльності учнів вимагає не однакового обсягу часу. Вона щонайперше залежить від форм і методів навчання: фронтальна робота і, економніша в цьому плані, ніж робота в парах і групах; деякі методи взагалі потребують значних витрат часу (проведення дискусії, гри), інколи виходу за межі одного уроку ( організації проектної діяльності, театралізації ).
РОЗДІЛ 2. Методика використання ігрових ситуацій під час вивчення образотворчого мистецтва
Дитинство – суттєвий період у розвитку дитини. Характерною його особливістю є прагнення до гри. В ігровій ситуації дитина здійснює свої бажання, реалізує свої потреби, інтереси. В неї розвивається фізична сила, моторність, швидкість і точність рухів, координація. Гра є важливим засобом навчання дитини, пізнання навколишнього життя і людських взаємин. У грі учасники вчаться думати, працювати, творити і радіти успіхам, набувати досвіду в різних ігрових ситуаціях.

Таким чином, гра охоплює все: мислення, нові інформації, новий досвід, комунікацію, працю, є засобом для фізичного, розумового, суспільного та психічного розвитку дитини. Ігри мають особливе значення як для кожної дитини зокрема, так і для організованої групи дітей. Вчителі повинні постійно мати на увазі слова В. Сухомлинського про те, що «дитина має справжнє емоційне і інтелектуальне життя тільки тоді, коли вона живе в світі ігор, музики, фантазії, творчості. Без цього вона не краще за зів’ялу квітку».

Творча активність школярів на уроці не виникає сама по собі, її треба стимулювати, створити відповідну атмосферу. Найефективніший прийом щодо цього – застосування гри, ігрових ситуацій, завдяки яким значно зростає інтерес дітей до навчання

Використовуючи гру на уроках образотворчого мистецтва. Вчитель повинен мати певну педагогічну мету, чітко знати, що він цим виховує. Поставлена педагогічна мета визначає дидактичні задачі гри, її навчаючий характер.

Одна з головних задач дидактичних ігор – естетичне виховання. Досягається воно шляхом розвитку у дітей спостережливості, художнього бачення краси форми і кольору.

Дидактична гра чи вправа триває 3-5 хвилин. Пояснення змісту повинно бути коротким, зрозумілим і емоційним. Всі дидактичні ігри повинні бути узгодженні із змістом наступної образотворчої діяльності.


В удосконаленні техніки малювання, засвоєнні деяких прийомів композиції допомагає, зокрема, гра у «фотографування». На екскурсіях у природу, прогулянках дітям пропонується «видошукач»- картонна планка розміром 15* 10 сантиметрів з віконечком близько 10* 7 сантиметрів. Учитель загадує кожному «сфотографувати» те, що найбільше сподобалось, а після уроку образотворчого мистецтва, під час наступної прогулянки учні колективно вгадують, який предмет чи куточок природи зображено на тому чи іншому малюнку. Одночасно відбувається аналіз робіт.

З великим задоволенням учні виконують на уроках образотворчого мистецтва ролі героїв казок. Такий ігровий прийом робить урок нестандартним, живим, і діти легко засвоюють правила образотворчої грамоти.

На уроках тематичного малювання важливе використання таких ігрових моментів, як виконання відеорепортажів з коментарями, віршами, розповідями, інтерв’ю на вулицях.

Результативність образотворчої діяльності кожного учня залежить від того, з яким настроєм він працює, чи охоче виконує завдання. І коли дитина задоволена зробленим, коли малювання приносить їй радість, - це вже успіх педагога.


2.1Дидактичні ігри на уроках образотворчого мистецтва.
Художник - чарівник.
Мета: набуття навичок роботи з аквареллю по вогкому паперу. Вливання одного кольору фарби до іншого для отримання нового кольору.
Матеріал: два листки паперу: один простий, інший – змочений водою, вода, фарби, пензлик,
склянка.
Спочатку учитель вводить дітей в ігрову ситуацію:
- Ми всі художники – чарівники, творимо на папері чудеса. Зараз я вам покажу, як це робиться. У мене два листки паперу. Це – звичайний папір, а цей – змочений чарівною водою. У вас на партах у склянках стоїть чарівна вода. Я беру папір, змочений чарівною водою 9папір повинен знаходитися в стадії висихання, пензликом малюю три пелюстки малиновою фарбою, кольори будуть розпливчастими), потім – три пелюстки фіолетовою фарбою. Бачите, як кольори впливають один на другий. Ось і вийшли чарівні квіти.
- Тепер давайте зробимо папір чарівним. Візьміть пензлик і опустіть у воду та змочіть ним папір. Покладемо пензлик, держіть руки над папером, закрийте очі і повільно рухайте і промовляйте: «Раз, два, три, папір чарівний. Дивись!». Так треба сказати 2-3 рази.
Учні повторюють чарівні слова, а папір тим часом підсихає.
- Тепер ми можемо створювати чарівні квіти. Візьмемо тоненький пензлик, вмочимо у
жовту фарбу, промалюємо три пелюстки жовтою фарбою, потім – три пелюстки
червоною фарбою, потім малюємо зелень.
В кінці уроку підводиться підсумок робіт. Діти дивляться, у кого вийшли незвичайні квіти на папері.

Діти пригадують правила роботи з акварельними фарбами:
1) акварель потрібно розвести і, перш ніж малювати, перевірити колір на папері;
2) кольори не повинні перекривати один одного, інакше буде бруд;
3) якщо малювати аквареллю, де поряд є ще фарба, яка не просохла, фарба розтечеться;
4) малювати аквареллю можна і по вологому папері, тоді фарба розпливається, і виходить, що ми дивимося на малюнок через вологе скло;
5) потрібно знати правила змішування кольорів: червоний і синій кольори дають при злитті фіолетовий, червоний і жовтий – оранжевий, синій і жовтий – зелений.

Домалюй предмет.
Матеріал: аркуш паперу, прості і кольорові олівці.
Роздаються аркуші, на кожному з яких намальовано коло діаметром 4 сантиметри. Діти на уроці працюють простими і кольоровими олівцями. Вчитель сповіщає дітям, що до них на урок завітав гість Це – Барвінок. Він пропонує цікаву гру.
Барвінок. Діти, зараз я покажу вам свій малюнок. Це коло. Спробуйте відгадати, що я хотів намалювати за допомогою цього кола, і відтворіть це на своїх листках. Тільки не можна збільшувати і зменшувати це коло.
Діти домальовують коло. Не всі відразу здогадуються, як потрібно зображати предмет, використовуючи готову форму кола, бувають і помилки. І тоді Барвінок вказує на помилки, допомагає переробити роботу. Коли малюнки майже готові, він підбиває підсумки: «Правильно, все це я й хотів намалювати!». Малюнки у всіх вийшли різні: тут і повітряна куля, і обличчя клоуна, курчатко, Чебурашка, чайник, вишня, помідор, колесо, гарбуз, торт та інше. Барвінок додає: «Просто я такий хитрий, що одного кола мені було мало».
Дітям зразу полюбилася ця гра, але щоб вона не обридла, її треба поступово ускладнювати шляхом введення:
1) елементу змагання, коли дітям дається не один листок з формою кола (або іншою геометричною фігурою), а скільки вони забажають;
2) нових геометричних форм: півкола, квадрата, прямокутника, трикутника;
3) загадок, відповіді до яких зображуються за допомогою вже готових геометричних форм. На цих уроках діти виконують лінійні малюнки.
2.2 методика використання художньо – дидактичних вправ і ігор на уроках образотворчого мистецтва.

Ігри та вправи можуть бути іще однією формою перевірки і закріплення знань з образотворчого мистецтва. У процесі гри діти навчаються правильно сприймати форму предмета, його барву, величину, пропорції, положення у просторі відносно інших предметів.

Художньо – дидактичні ігри і вправи можуть передавати новому навчальному матеріалу, спонукуючи учнів оволодіти ними, закріплювати пройдене, служити повторенням.

Дидактичне завдання кожної гри або вправи визначається змістом програмового матеріалу і виховними цілями. Учитель заздалегідь визначає місце і роль гри у навчальному процесі, її зв'язок з іншими методами роботи, продумує можливі варіанти ускладнення (або полегшення), її органічний зв'язок з іншими частинами уроку. При цьому слід неодмінно виділяти ті знання, вміння і вчинки, які необхідно сформувати в учневі.

Пояснення змісту гри має бути емоційним, стислим, логічним і зрозумілим. Можливий пробний хід, у процесі якого учитель ознайомлює з правилами гри. Щоб переконатися в тому, що учні зрозуміли ігрову дію і завдання гри чи вправи, можна припуститися умисної помилки і активізувати мисленнєву діяльність учнів. Тривалість однієї художньо – дидактичної гри або ігрової вправи – від трьох до п’яти хвилин.

Розробляючи художньо – дидактичні ігри, ми враховували чотири види діяльності учнів на уроці: малювання з натури, тематичне, декоративне малювання, бесіди про образотворче мистецтво.

Художньо – дидактичні ігри можна поділити на кілька видів: ігри – подорожні або екскурсії, ігри – змагання або естафети, ігри – загадки, ігри – лото, композиційні ігри.

Ігри – естафети є своєрідними фізкультурними паузами, оскільки в момент ігрової дії діти активно рухаються. Під час гри царює дух змагальності.

2.3. Художньо – дидактичні ігри і вправи на уроках образотворчого мистецтва.
Лото «Чи знаєш ти дерево?».
Гра проводиться на початку уроку перед малюванням осіннього дерева з пам'яті і за уявою.
Дидактичне завдання. Вдосконалювати спостережливість, досвід учнів, зорову пам'ять.
Дидактичний матеріал. Набір карток з зображеннями або фотографіями різноманітних дерев (береза, дуб, ялина, сосна, липа, осика, клен, горобина, модрина) на кожного учня; набір фішок, карточки з загадками про дерева.
Гра пройде більш ефективно, якщо перед її проведенням організувати екскурсію до лісу чи парку, під час якої учні спостерігатимуть за цими деревами у природі.
Зміст. Перед грою учні отримують набір карток з чотирма або шістьма зображеннями дерев. Учитель попереджає, що виграють найбільш уважні і спостережливі.
Правила. Учні мовчки відгадують загадки, закриваючи зображення-відгадки фішками. Той учасник гри, у якого всі зображення будуть закриті, піднімає руку. Виграє той, хто правильно впізнав усі дерева.
Пробний хід. Учитель демонструє одну з карток (бажано збільшений варіант, щоб було добре видно всім учням) і загадує одну з загадок, учні повідомляють відгадку і показують на картці зображення дерева, про яке була загадка. Учитель загадує іще одну загадку про дерево, зображення якого немає на картках. Учні відповідають, про яке дерево була загадка, і додають, що цього дерева немає на картках.
Примітка. Якщо картки лото не вдасться виготовити одразу, то можна використати
просто зображення дерев. Учитель читає загадку, і на лічбу «один, два, три» учні мають підняти карточку-відгадку. Учасник гри, що підняв не ту картку, кладе її назад до набору, а ті, хто відгадав правильно, відкладає свою картку окремо. Виграє той, у кого в наборі не залишиться жодної картки.
Естафета «Ми прикрасимо ялинку».
Гра проводиться на початку або в кінці уроку для закріплення навичок зображення ялинкових іграшок з натури.
Дидактичне завдання. Розвивати спостережливість, o комір , чуття пропорцій, вдосконалювати навички малювання з натури.
Дидактичний матеріал. Три великих аркуші паперу з зображенням неприкрашених ялинок, набір ялинкових іграшок нескладної форми на кожен ряд (ліхтарики, бурульки і інші).
Зміст. Клас ділиться на три команди-ряди. Кожна команда отримує по однаковому набору ялинкових іграшок, які розподіляються між учасниками. Перед кожною командою на класній дошці - аркуш паперу з зображенням ялинки. За командою вчителя (або коли закінчиться куплет якоїсь новорічної пісеньки) до дошки по одному виходять учні від кожної команди зі своєю ялинковою іграшкою. Кожен учасник має «почепити» (тобто намалювати) свою ялинкову іграшку на ялинку своєї команди. Малюнок виконується простим олівцем. Потім до своїх ялинок підходять наступні три учасники і так далі. Виграє та команда, яка прикрасить ялинку швидко і гарно.

Правило. Кожен учасник команди виходить до дошки прикрашати ялинку своєї команди тільки після того, як на своє місце сів товариш по команді.

Примітка. У групі подовженого дня можна запропонувати учням завершити розпочату роботу фарбами. Закінчені роботи можна буде використати в оформленні класу до новорічного свята.
Вправа «Чарівні фарби».
Вправа проводиться при ознайомленні з акварельними фарбами.
Дидактичне завдання. Закріпити знання учнів про три основні кольори (червоний, жовтий, синій) і похідних від них складених (зелений, жовтогарячий і фіолетовий); навчити отримувати складені кольори, змішуючи основні кольори на палітрі; відпрацьовувати графічні навички роботи з фарбами і пензлем, вчити отримувати потрібний відтінок кольору, покривати поверхню зображення рівним прозорим шаром фарби у межах контуру зображення.
Дидактичний матеріал. Набір з трьох карток на кожного учня з зображенням трьох повітряних кульок, дві з яких зафарбовані в основні кольори, а третя залишається незабарвленою. На першій картці дві кульки зафарбовані у червоний і жовтий кольори, на другій - у жовтий і синій, на третій - у червоний і синій; набір фільтрів основних кольорів (на кожного учня або один на парту).
Зміст. Після розповіді про чарівний світ барв учнів слід запитати про те, які кольори найголовніші. Якщо дітям відповісти важко, учитель сам називає три основні кольори. Потім учні отримують пакети з трьома картками-завданнями і набором кольорових фільтрів. Спочатку оптичним шляхом за допомогою кольорових фільтрів основних кольорів, а потім змішуючи фарби на палітрі, учні встановлюють, що при змішуванні жовтого і червоного кольорів виходить жовтогарячий, при змішуванні синього і жовтого зелений, червоного і синього – фіолетовий. При цьому учні виконують самостійно такий дослід: накладають один на одного два фільтри, наприклад, жовтий і синій, і бачать, що вийшов зелений колір. Потім змішують ці два кольори на палітрі і переконуються у правильності визначення складеного кольору. Отриманим складеним кольором учні зафарбовують третю кульку на карточці-завданні. Аналогічна робота проводиться з рештою фільтрів і двома карточками-завданнями.
Вправа «Які голки у сосни і ялинки».

Вправа проводиться перед малюванням з натури гілки сосни і ялини. Ця вправа допоможе

учням графічно краще виконати малюнок з натури.

Дидактичне завдання. Вдосконалювати графічні навички учнів (вміння працювати тонким пензлем, наносити мазки у потрібному напрямі).

Дидактичний матеріал. Два аркуші паперу (положення альбомної сторінки) з зображенням гілки сосни і гілки ялини (на кожного учня).

Зміст. Після розгляду гілок сосни і ялини, порівняння їхньої будови, голок (їхньої довжини і особливостей кріплення до гілки) учні отримують аркуші паперу з незакінченим зображенням гілки сосни і ялини. Спочатку учні мають визначити, де зображено гілку ялини, а де - сосни. Потім вони отримують завдання: завершити малюнок у кольорі тушшю або аквареллю, тобто намалювати на обох гілках голки, використовуючи на практиці свій досвід спостереження. Підсумки виконання вправи можна підбити таким чином: кілька учнів по черзі демонструють свої малюнки, а решта визначають, де зображена гілка ялини, а де - гілка сосни. Якщо характер голок передано правильно, то зображення гілок діти відразу впізнають.



ВИСНОВКИ
Підсумовуючи сказане вище, можна зробити деякі висновки.

1. Отже, термін «нестандартний урок» дещо втратив своє первинне значення. Проте набув нового, бо конструювання «специфічних форм проведення уроків», безумовно, є свідченням спроби вчителя вийти за межі шаблону в побудові методичної структури заняття. Вийти за межі будь-чого можливо лише за умов осмислення принципів його побудови. . Таким чином, використання, а тим більше створення нестандартних форм уроків вчителями є виявом учительської творчості

2. Нестандартні уроки дозволяють урізноманітнювати форми й методи роботи, позбавлятися шаблонів, створюють умови для виховання творчих здібностей школяра, розширюють функції вчителя, дають змогу враховувати специфіку певного матеріалу та індивідуальні особливості кожної дитини.

3 Використання нестандартних форм уроків сприяє формуванню пізнавальних інтересів школярів, діти безпосередньо беруть участь у процесі навчання. Пізнавальна діяльність учнів переважно має колективний характер, що створює передумови для взаємодії суб'єктів навчання, дає можливість для обміну інтелектуальними цінностями, порівняння й узгодження різних точок зору про об’єкти, які вивчаються на уроці.

4. Ефективність нестандартних уроків забезпечується за умов володіння вчителем методикою їх проведення та умілого використання таких уроків у певній системі в поєднанні з традиційними формами роботи.

5. Проведення нестандартних уроків робить процес навчання інтенсивним, бо створює атмосферу змагання, виховує вміння співпрацювати. Такі уроки сприяють розвитку творчості, формуванню власних поглядів на проблеми, які слід вирішити. Під час цих занять молодші школярі вчаться зіставляти, узагальнювати, систематизувати, розвивають мовлення.

6. Введення дидактичних ігор та ігрових ситуацій дозволяє учням у більш доступній формі пізнавати красу навколишнього світу, розширювати і поглиблювати свої пізнавальні інтереси, оволодівати основами образотворчої грамоти, сприяє створенню атмосфери невимушеного творчого пошуку, емоційного комфорту.
Дослідження.
ЛІТЕРАТУРА
3. Типи, жанри і структура уроків// Машан Л. М. Методика навчання мистецтва в початковій школі. – К. Ранок,2006. – с. 58 – 60.
4. Курінша В. І. Дидактичні ігри на уроках образотворчого мистецтва//Початкове навчання і виховання – 2006. – №19-21. – с. 53-55
5. Юшкіна О. Ігри та вправи до уроків образотворчого мистецтва//Початкова школа. – 2007. - №11. – с. 39-40
6. Дидактичні ігри на уроках образотворчого мистецтва – БВПШ – 1999. -№21-22. – с. 44-46

8. Казковий шлях. Урок казка у дружньому класі //БВПШ. – 2001. - №9 – с. 44-45


9. Декоративно ужиткове мистецтво України. Урок-подорож//БВПШ – 2001. - №9 – с. 45-47
10. Конструювання української дитячої іграшки. Урок-змагання//БВПШ – 2001. - №9. – с. 47-48
11. Шкарєбіна Г. Чарівні фарби. Урок-конкурс//Шкільний світ. – 2007. - №40. – Вкладка – с.9-12
Додаток 1

Тема: чарівні фарби.

Мета : дати поняття про елементарні закони кольорознавчтва, про емоційно – виражальні можливості кольорів; учити виражати свої почуття, душевні переживання та думки мовою кольору; розвивати здібності до емоційного сприйняття навколишнього світу кольорів; збагачувати суб’єктивні світовідчуття через взаємозв’язок музичного, поетичного і візуального сприйняття;виховувати потребу у творчому самовираженні.

Тип уроку: інтегрований ( образотворче мистецтво, музика, література).

Форма проведення: урок – змагання.

Місце проведення: актовий зал.

Обладнання: для вчителя – репродукції картин із методичного фонду, планшети, трикотажна торбинка, прості музичні інструменти; для учнів – мольберт, аркуші паперу, фарби, пензлі, склянки з водою.


Хід уроку
І. Організаційний момент

Класи поділяються на дві команди: зліва - команда «Веселка»; справа - «Палітра». Учитель повідомляє про порядок проведення конкурсу, пояснює принципи його оцінювання.

Представляється журі конкурсу (це можуть бути старшокласники - учні художньої школи).

Чарівні фарби (легенда)

Один раз на сто років найдобріший із найдобріших дідів - Дід Мороз - у ніч під Новий рік приносить сім чарівних фарб. Цими фарбами можна намалювати все, що захочеш, і намальоване оживе. Хочеш - малюй череду корів і потім паси їх. Хочеш - малюй пароплав і пливи на ньому . Або зореліт - і лети до зірок. А якщо необхідно тобі намалювати щось простіше, наприклад, стілець, будь ласка . Намалюй і сідай на нього. Чарівними фарбами можна намалювати що завгодно, навіть мило, і воно буде милитися. Тому Дід Мороз приносить Чарівні фарби найдобрішому з усіх найдобріших дітей.

І це зрозуміло . Якщо такі фарби потраплять у руки до злого хлопчика або злої дівчинки, вони можуть скоїти багато лиха. Прималюють людині другий ніс і буде людина двонога. Намалюють собаці роги, курці - вуса, а кішці - горб, і буде собака рогатою, курка - вусатою, а кішка - горбатою.

Тому Дід Мороз дуже довго перевіряє дітей, а потім уже вибирає, кому із них подарувати чарівні фарби.

Цього разу дід Мороз подарував їх одному дуже доброму хлопчику. Найдобрішому із найдобріших.

Хлопчик дуже зрадів фарбам і відразу ж узявся малювати. Малював для інших. Тому що він був найдобрішим із найдобріших хлопчиків. Він намалював бабусі теплу хустку, мамі - святкову сукню, а батькові - мисливську рушницю. Сліпому дідусеві хлопчик намалював очі, а своїм товаришам - велику-превелику школу .

Він малював, не розгинаючись, увесь день і весь вечір . Він малював і на другий, і на третій, і на четвертий день . Він малював, ба­жаючи людям добра. Малював до того часу, поки не закінчилися фарби. Але .

Але ніхто не міг скористатися намальованим. Хустка для бабусі була схожа на ганчірку для миття підлоги, а сукня, намальована для матері, виявилася такою кособокою, яскравою і мішкуватою, що вона її не захотіла навіть приміряти. Рушниця нічим не відрізнялася від палиці. Очі для сліпого нагадували дві голубі плями, та він і не міг ними бачити А школа, яку дуже ретельно малював хлопчик, вийшла такою потворною, що діти до неї боялися й близько підходити.

На вулиці з'явилися дерева, схожі на мітли. З'явилися коні з ногами із дроту, машини з кривими колесами, будинки з падаючими стінами, дахами набакир, шуби і пальта, у яких один рукав був коротший від іншого . З'явилися тисячі речей, якими не можна було скористатися. І люди злякалися:

- Як ти міг створити стільки зла, найдобріший з усіх найдобріших хлопчиків?!

І хлопчик заплакав. йому захотілося зробити людей щасливими! Але він не вмів малювати і тільки дарма використав фарби.

Хлопчик плакав так голосно, що його почув найдобріший з усіх найдо6ріших дідусів – Дід Мороз. Почув і повернувся до нього, і поклав перед хлопчиком нову коробку з фарбами:

- Тільки це, мій друже, звичайні фарби. Але вони можуть теж стати чарівними, якщо ти цього захочеш.

Так сказав дід Мороз і зник.

А хлопчик замислився: як же зробити, щоб звичайні фарби стали чарівними і щоб вони радували людей, а не приносили їм нещастя? Він дістав пензля і почав малювати.

Хлопчик малював, не розгинаючись, весь день і увесь вечір. Він малював і на другий, і на третій, і на четвертий день. Малював доти, доки не закінчилися фарби. Тоді він попросив нові.

Минув рік . Минуло два роки . Минуло багато-багато років. Хлопчик став дорослим, але, як і раніше, не розлучався з фарбами. Очі його стали зіркими, руки умілими, і тепер на його малюнках замість кривих будинків із падаючими стінами красувалися високі, світлі будівлі, а: замість суконь, схожих на мішки, - яскравий, святковий одяг.

Хлопчик не помітив, як став справжнім художником. Він малював усе, що було навкруги, і те, чого ще ніхто ніколи не бачив: літаки, схожі на величезні стріли, і кораблі, схожі на літаки, повітряні мости і палаци зі скла.

Люди зі здивуванням дивили ся на його малюнки, але ніхто не лякався. Навпаки, всі раділи й захоплювались.

- Які чудові картини! Які чарівні фарби! – говорили вони, хоч фарби були звичайнісінькі.

Картини і справді були такі гарні, що людям захотілося їх оживити. І ось настали щасливі дні, коли намальоване на папері стало переходити в життя: і палаци зі скла, і повітряні мости, і крилаті кораблі…

Так трапляється на білому світі. Так трапляється не тільки з фарбами, а й зі звичайною сокирою чи швейною голкою, і навіть з простою глиною. Так трапляється з усім, до чого доторкнуться руки найбільшого з найбільших чарівників – руки працелюбної, наполегливої людини.

- Діти, у вас удома у всіх є кольоровий телевізор. А хто бачив чорно – білий? Який цікавіше дивитися?

( Відповіді учнів. )

- А тепер уявіть собі, що всі кольори зникли з навколишнього світу і ми бачимо його тільки сіро – білим. Яка одноманітна, похмура і незвична картина виходить! Виявляється, дуже багато в нашому житті означає колір!

Маки червоні. Жовтий пісок.

Зблиснув на гілці зелений листок.

Жук фіолетовий гріє боки.

Синя хлюпоче ріка в береги.

Жовтогаряча кора у сосни.

Очі блакитні в шпака навесні.

Будь-який предмет має свій колір. Деякі об’єкти ми впізнаємо тільки завдяки кольору.

ІІ. Конкурс «Чарівні фарби»
Завдання 1. «Відгадай, що в торбинці»

На планшеті малюнок – три однакові кола. У трикотажній торбинці – три круглі предмети (яблуко, апельсин, помідор). Визначити на дотик, що це за предмети і що намальовано на аркуші паперу.

(Орієнтовані відповіді: яблуко, м’ячик, апельсин, маленька динька, помідор, грейпфрут.)

Учитель демонструє предмети , виймаючи їх із торбинки, і відкриває на малюнку верхні кружальця, під якими намальовані кольором ці ж предмети.

Висновок: три однакові за формою і розміром об’єкти можна, завдяки кольору, «перетворити» на оранжевий апельсин червоний помідор чи зелене яблуко.

- Через колір ми пізнаємо природу, що нас оточує. Завдяки йому ми знаємо, чи доспіли ягоди, або що вже настала осінь, тому що зелене листя дерев пожовкло і почервоніло. У різний час доби залежно від кольору сонця змінюються відтінки неба, землі, води, дерев. Ранок – у блакитному серпанку, в світлих і ніжних тонах; день наповнюється різноманітністю соковитих, яскравих фарб; захід сонця забарвлює природу в пурпурові, малинові, оранжеві фарби; ніч приносить темні, сині, фіолетові, сірі, чорні кольори.

(Демонструються репродукції картин: В. Непийпиво «Ранкові хліба», О. Бородай «спалене листя», В. Чаус «вулиця Бродстейрса», П. Волик «Літня ніч».)

- Що ж таке колір? Яка його природа? Чому одні предмети сині, інші – червоні, а треті – зелені? Щоб відповісти на це запитання, відгадайте загадку:

Що у світі най світліше,

Наймиліше, найтепліше?

Все від нього навкруги

Набирається снаги.

Тільки ранок настає,

Виглянь у віконце!

Всім воно життя дає,

Променисте… (Сонце.)

Виявляється, всьому причиною є сонце, його промені, які освітлюють усе на своєму шляху. У темряві ми не бачимо ніяких кольорів. Наше око розрізняє тільки силуети предметів.

Які ж кольори нас оточують усі кольори діляться на дві групи: ахроматичні – чорний, білий усі сірі; та хроматичні – всі кольорові

Англійський фізик Ньютон зробив відкриття: сонячні промені, переломлюючись у краплях дощу, перетворюються на веселку. Учений розклав білий колір на сім кольорів спектра.

Завдання 2. «Намалюй веселку»

По одному учаснику від команди малюють веселку на окремих аркушах паперу. Мета завдання – перевірити знання учнів.

- Як підтвердження правильності результатів, розглянемо кольори, які ви використали:

Це – червоний, жар неначе.

Це – оранжевий, гарячий.

Жовтий – як пшениця в полі.

Мов трава – зелений колір.

Голубий – як у краплині.

А наступний колір – синій.

Синій колір – ніби річка,

Фіолетовий – як нічка.

А чи знаєте ви, що будь-який колір можна отримати при змішуванні всього трьох кольорів: червоного. синього, жовтого? Ці три кольори називаються основними. А ті, що утворюються при змішуванні основних кольорів, - похідними.

Усі кольори діляться на теплі й холодні. До теплих належить: червоні, жовті, оранжеві, зелені. Ці кольори нагадують нам сонце, вогонь, те, що в природі справді дає тепло. До холодних належить: синій, блакитний, фіолетовий, зелений (смарагдовий), синьо - зелений. Ці кольори нагадують лід, сніг воду.

Кожний колір може дати декілька відтінків при освітленні, затемнені чи змішувані фарб між собою.



Завдання 3. «Відремонтуй павучку будиночок»

Домалювати вічка павутини, яких не вистачає, застосовуючи спосіб змішування фарб для отримання відтінку потрібного кольору.

- коли художник створює свою картину, він використовує відповідну кольорову гаму, тобто поєднання кольорів – теплих, холодних чи тих та інших разом.

Ми кажемо: «Картину написано в теплій кольоровій гамі, чи в холодній чи в змішаній».

(Демонструються репродукції картин у різноманітній кольоровій гамі: П. Сезан «У лісі», Ю. Терентьєв «Місто сонця…», М. Андрущенко «На подвір’ї».»

- Багато кольоровість живої природи по-своєму радує нас у всі пори року. Кожній порі року відповідає певна палітра фарб, що поєднується одна з одною.

Хто вона, ота красуня в золотім намисті,

Що без пензля і без барв скрізь малює листя…( Осінь. )

Згадайте картини про природу, відтворені українськими поетами в чудових віршах. Подумайте, які фарби ви будете використовувати, створюючи ілюстрації до поетичних рядків, наприклад, таких:

Красива осінь вишиває клени

Червоним, жовтим, срібним, золотим.

А листя просить: - Виший нас зеленим!

Ми ще побудем, ще не облетим.

А листя просить: - Дай нам тої втіхи!

Сади прекрасні, роси – як вино.

Ворони п’ють надкльовані горіхи.

А що їм, чорним? Чорним все одно.

Завдання 4. «Склади палітру пір року»

Представники кожної команди почергово пропонують свої вірші про одну із пір року. Суперники повинні підібрати різнокольорові кружальця і заповнити ромб відповідно їх пори року.

Весна – ніжно-зелені, блакитні, жовті.

Літо – всі яскраві, мальовничі кольори й відтінки.

Осінь – соковиті жовто-червоно-оранжеві (теплі).

Зима – блакитні, білі, сині, фіолетові (холодні).

- теплу і холодну кольорову гаму художники використовують не тільки при зображенні картин про природу (пейзажах), а й інших жанрах живопису. Наприклад, створюючи натюрморт і використовуючи при цьому відповідну кольорову гаму, художник формую, кольором передає красу звичайнісіньких речей.

(Демонструється два натюрморти в теплій і холодній гамі: Г. Шкабєріна «Хризантеми», Г. Шкабєріна «Натюрморт».)



Завдання 5. «Склади натюрморт»

Із запропонованих предметів побуту і різнокольорових драпіровок обрати та скласти натюрморт у теплій кольоровій гамі. (перший учасник) і холодній (другий учасник).

- колір може не тільки радувати, а й викликати тривогу, почуття печалі чи смутку. Іншими словами, колір впливає на ніші емоції. Одні кольори заспокоюють нервову систему, інші, навпаки, подразнюють. Заспокійливо діють зелений, блакитний, синій, а збуджують – пурпуровий, червоний, оранжевий, жовтий кольори. Людина, що потребує фізичного відпочинку, емоційного спокою, інстинктивно вибирає темні тони. Якщо ж організм потребує віддачі енергії, людина обирає яскраві, світлі тони.

- А тепер дайте відповіді на запитання:

- Які бувають свята? Як вбираються на них люди?

- Як одягнені наречена і наречений на весіллі?

(Відповіді учнів.)

- Отже, традиційно білий колір вважають символом чистоти й невинності, чорний – колір горя, смутку, печалі, смерті. Для українських народних вишивок найбільше характерне поєднання червоного і чорного кольорів, як співається в пісні: «Червоне – то любов, а чорне – то журба».

Є різні кольори на цьому світі,

Є колір жаху, колір заздрості, нудьги.

Є ніжні кольори, як світлий вітер,

Є колір волі й висоти.

Є колір і кохання, і турботи,

І сонця, і повітря, і землі,

У всього колір свій…

У багатьох людей кольори асоціюються з різними речами: з містами, буквами, звуками тощо. А яким кольором чи поєднанням кольорів ви уявляєте зло, добро, радість, ненависть, ласку, печаль? Яким кольором можна уявити звуки музики?

(Відповіді учнів.)

Завдання 6, «Колір і почуття»

Виконують по одному учаснику з команди. Використовуючи по одному слову із кожного стовпчика таблиці, на великих аркушах, без олівця, за допомогою фарб та великого пензля, потрібно намалювати картину, яка виникне в уяві. Особливу увагу звернути на кольорове вирішення замислу. Колір повинен передавати почуття.

Поки двоє учнів працюють над картиною, інші беруть участь у наступному конкурсі.

ІІІ. Підсумок уроку.


- Я друзі побачила, що ви всі добре знаєте теоретичний матеріал і добре малюєте. Ви всі молодці!

(Учитель підбиває підсумки конкурсу, визначає команду яка перемогла і нагороджує її призами.)


Додаток 2
Тема: Як птахи врятували ліс.

Мета: розширювати й поглиблювати знання дітей про птахів; вчити розрізняти птахів за своїм зовнішнім виглядом; пояснити ланцюжок живлення в природі: листя – шкідливі комахи – птахи; розкрити з дітьми таємницю природи: птахи – це тварини, що народжуються двічі; уточнити уявлення про користь птахів.

Навчити розмальовувати птахів за зразком (техніка роботи зубною щіткою);вчити розфарбовувати яєчка та робити плямки на них тичкою; розвивати відчуття колірної гармонії: уміння «входити» в образ, передавати характерні риси живих істот: розвивати мовлення та акторські здібності.

Пояснити дітям правила поведінки в лісі: виховувати любов і дбайливе ставлення до пернатих друзів, викликати бажання їх оберігати.

Тип уроку: інтегрований (образотворче мистецтво та природознавство.)

Місце проведення: класна кімната.

Обладнання: діаграма «Ліс»; гнізда, птахи, пташенята, яєчка; силуети птахів, запис музики «Пісні лісу»: гуашеві фарби, пензлики, зубні щітки, тички, клей.

Хід уроку.

І. Організація класу.

Ми всі веселі і кмітливі,

Серйозні і непоступливі,

Допитливі, цікаві, чемні.

В розмові з старшими приємні.

Ми всі любимо природу:

Турбуємось про чисту воду,

Дерева, квіти доглядаємо,

Вдома старшим помагаємо,

Тваринок ми маленьких любимо, гілочок ми не зламаємо, взимку про пташок ми дбаємо.

Жарти любимо і сміх.

Тут ви бачите нас всіх

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Сьогодні у нас незвичайний урок.

Сьогодні ми зробимо ще один крок

В країну Весну, в країну чудову.

Що нас чекає – нам ще невідомо.

Рукою легенько я лиш махну

І в казку чудову вас всіх поведу.

Казка про ліс

Одного ранку я вирішила намалювати ліс я намалювала берізки і ялинки, дуби і сосни, кущики, травичку і квіти. А в куточку намалювала лісовичка. Подув вітерець – і все ожило. Глянула я на свій ліс і мені здалося, що тут чогось не вистачає. І раптом я почула хриплуватий голос лісовичка: «У твоєму лісі немає комах». І справді. Я намалювала комах і ліс ще більш ожив. Та раптом він став чорнити, кудись зникли листочки. Хто міг це зробити? (Гусінь, шкідливі комахи.)

Я не хотіла, щоб мій ліс загинув, але не знала, що мені робити?

Тоді я знову почула хриплуватий голос: «Візьми ось це!» - сказав лісовичок.

Я простягла руку, і в мене в руці з’вилось маленьке зеленувате з плямками… Що ж це таке? (Яєчко.)

- А хто в лісі міг знести яєчко. Можливо курочка? (Ні, пташечка.)

- А яке яєчко може врятувати мій ліс? (Із яєчка вилупиться пташеня, а із пташеняти виросте пташка.)

- Так, на весні в лісі відбувається дивина. Усі пташки відкладають у гніздечка яєчка і висиджують пташенят. Пташенята народжуються слабенькими, зовсім безпорадними, і єдине, що можуть робити – це дуже багато їсти, від чого швидко ростуть. (Учитель показує гніздечко, яєчко, пташенятко, пташку.)

- Як же ми можемо врятувати ліс? Можливо, це дереву допоможе?

На листочках напис був.

Летів щиглик і крилом махнув,

Всі слова порозсипав,

Щоб ти хутенько їх зібрав.

Якщо правильно розставиш,

То прислів’я прочитаєш.

(Де багато пташок, там нема комашок.)

- Як ви розумієте це прислів’я? (Пташки їдять шкідливих комах, приносячи цим велику користь.)

- Так, щоб врятувати ліс, треба поселити в ньому пташок. Може, допоможете мені?

ІІІ. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

- Отже, у нас дуже відповідальне завдання: врятувати ліс. Працюватимете ви в групах. Кожна група оформлятиме своє гніздечко. Прошу підійти до цього деревця й вибрати пташку.

(Діти називають пташок. Учитель вручає кожній групі чарівний кошик від лісочка.)

IV. Пояснення вчителем поставлених завдань.

- У чарівному кошику ви знайдете пташок, та не простих, а з тіста солоного виліплених. Пензлик лиш слід вмочити в гуаш, і оживе твоя пташечка враз. А ще цікавіше розмальовувати пташку зубною щіткою.

Техніка роботи зубною щіткою:

- Вмочити щітку у воду, набрати фарбу й легкими рухами нанести на пташку;

- Малювати можна кінчиком щітки і усією її площиною;

- Рука може рухатися по колу і по спіралі, знизу догори й навпаки.

Малювати пташку слід за зразком і починати розмальовувати із світлих тонів! Око краще зробити тичкою.

- Ось ці маленькі клубочки – пташенят. Щоб вони ожили, слід наклеїти їм на голівки, дзьобики й очі, та тулуб – крильця, хвостики і лапки. Перед вами інструкційні картки, які допоможуть працювати. Клею слід набирати на пензлик небагато і деякий час потримати деталі на повітрі для міцного скріплення.


Яєчками зліпили на передодні з глини. Порахуйте їх! Вам слід нанести потрібний фон, а потім за допомогою тички зробити відповідні ямки. Перед вами також інструкційні картки. У кого виникнуть запитання, я відповім.

V. Фізкультхвилинка.

А щоб гарно все робити.

Треба трішки відпочити.

Трава – низенька-низенька.

Дерева – високі-високі.

Вітер дерева колише, гойдає.

То вправо то в ліво хитає.

То вперед, то назад.

То вниз пригинає.

Птахи у лісі літають,

Птахи комах поїдають.

Пір’ячко чистять, крильцями виправляють

Пісеньку гарну на весь ліс співають.

А діти тихенько за парти сідають

І до роботи приступають.

VI. Самостійна робота.

Музичний супровід – «Пісня лісу».

Індивідуальна допомога дітям.

Бесіда з кожною групою дітей.

- Чому вибрали саме цю пташку? Що про неї знаєте?

- Хто подарував пташці таку сукню? Які в неї яєчка?

- Який голос?

- Де будує своє гніздо?

(Доповнення знань дітей цікавими пізнавальним матеріалом.)

Перша група – щиглик

Друга група – вивільга.

Третя група – синиця.

Четверта група – повзик.

П’ята група – соловей.

Проблемна ситуація.

- У гніздо соловейка підкинули яєчка. Хто це міг зробити? (Зозуля.) Чому? (Бо свого гнізда не має.)

Послухайте, як гарно співають птахи! Піснею вони супроводжують влаштування гнізд, висиджування пташенят.

Птахи – невід’ємна частина природи. Тому ніколи не забувайте, що в лісі не можна галасувати, голосно вмикати музику. Так можна злякати пташку, вона злетить з гнізда, яєчка, які вона висиджувала, захолонуть, і з них ніколи не виведуться пташенята. Краще послухайте, як шумить ліс. Якщо знайшли гніздечко, не зачіпайте його, бо пташка помітить і покине його. Краще спостерігайте і побачите багато цікавого.

Не чіпайте, та й іншим не дозволяйте брати яєчка.

Ситуативні завдання.

Діти побачили в лісі маленьке пташенятко. Дівчинка сказала: «Заберімо його з собою і виростимо». А хлопчик: «Ні, нехай залишається!»

Допоможіть дітям роз’яснити цю суперечку. (На основі оповідання К. Мару каса «Чому плакала пташка?».)

VII. Виставка робіт учнів.

(Учні кожної групи збирають своє гніздечко і по черзі несуть до «Лісу». Прикріпляють гніздечко, пташку.)

- Як ви гадаєте, чи загине тепер наш ліс? Яким він став? Помилуйтеся. Чи подобається вам такий ліс?

У природі пташки не будують свої гніздечка так близько одна від одної. У кожної є своя територія. Але не забувайте, що створювали ми сьогодні лісову науку, і допоміг нам у цьому наш лісовичок. А ось ще одне чародійство лісовичка – наші птахи заговорили дитячими голосочками.

Діти.

1. Скільки тут пташок літає,



Дзвінкий спів кругом лунає,

Всюди сонце пригріває

І літає комашня

2. Жовтогруда я синичка,

Не хвилюйся задарма.

За добу комах з’їдаю,

Скільки важу я сама.

3. Кожний кущик, кожну гілку


Облітаю залюбки.
Щоб не шкодили не скільки

м зажерливі жуки!


4. Сили в крилах не жаліє
Кожна пташка – ні-ні-ні!
Всюди гусінь поїдає
На зеленому гіллі.
5. Пробудивсь на зорі –
Застрибав по корі.
Де сховався жучок
Короїд-черв’ячок?
6. Лиш прицілився – стук-стук!
І вже в дзьобі жук,
Деревце не одне звеселяє гучне
Стук-стук-стук! Стук-стук-стук!
То личинка, то жук!
7. Всю весну і ціле літо
Бережемо ми наш гай
І веселими піснями
Звеселяєм рідний край!
8. Бережемо ліс ми, бережемо води,
Як матусю рідну, бережем природу,
Бережемо кожну квіточку й травинку,
Бо ми всі природи рідної частинки.
9. Природа рідна – наша втіха,
Тож, хай вона не знає лиха,
Ми всі господарі природи,
Тож, бережімо її вроду!!!
10. Квіточку кожну, кожну травинку
Пташку маленьку плекай, бережи!
Іншим всім людям, всім своїм друзям
Теж покажи!


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка