Навчально-методичний посібник смт Муровані Курилівці Л.І. Штефанюк рефлексивна дільність учителя навчально-методичний посібник



Скачати 294.86 Kb.
Дата конвертації15.04.2016
Розмір294.86 Kb.
Л.І.ШТЕФАНЮК

РЕФЛЕКСИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ
УЧИТЕЛЯ
Навчально-методичний посібник

смт Муровані Курилівці

Л.І.ШТЕФАНЮК

РЕФЛЕКСИВНА ДІЛЬНІСТЬ


УЧИТЕЛЯ

Навчально-методичний посібник


смт Муровані Курилівці

З М І С Т



  1. Вступ



  1. Сутність рефлексії




  1. Дослідження зарубіжних та вітчизняних психологів з питань рефлексії




  1. Самосвідомість і її роль у формуванні особистості:

а) самосвідомість, її сутність;

б) самооцінка і її сутність;


  1. Система роботи вчителя по формуванню рефлексивної діяльності




  1. Завдання школярам для оцінювання знань, вмінь, навиків.




  1. Рефлексивні вміння аналізу емоціонально-чутливої сфери




  1. Висновки




  1. Література


ВСТУП

В наш час у суспільстві, в системі освіти посилилась увага до питань гуманізації процесу навчання. Взаємодія учнів та вчителів стають більш демократичними, школярі виступають рівноправними учасниками учбового діалогу, суб’єктами навчальної діяльності. Суб’єктно-суб’єктний характер взаємовідносин виявляється в цілях, змісті, методах навчання. В той же час, один із компонентів методичної системи навчальної освіти не зазнав великих змін: мова йде про контроль і оцінку знань, умінь, навиків у школі. На жаль, дуже поширеним явищем є те, що контроль і оцінка належить тільки вчителю і носить імперативний характер, педагог веде себе достатньо егоцентрично по відношенню до учнів. Він стоїть начебто «над дітьми»: тільки він сам має право оцінювати діяльність учня (похвалити, виправити помилки знизити чи підсилити покарання оцінкою). Оцінка (і оцінювання) повинні внести свою частку у формування самоконтролю і самооцінки школяра, в розвиток учбово-пізнавальної мотивації, інтересу до учбової діяльності. Як зробити, щоб учень здійснював пізнавальні зусилля не ради вчительської оцінки? Залежність від зовнішньої оцінки знижується тоді, коли у людини формується внутрішня оцінювальна інстанція – самооцінка. Вона починається там, де дитина бере участь у процесі оцінювання – у виробленні критеріїв оцінки, в застосовуванні цих критеріїв до різних конкретних ситуацій. Необхідно осмислене відношення до оцінювання діяльності дітей сучасними вчителями і освоєння ними методики рефлексивної діяльності.

Мета цього посібника – представити теоретичні основи рефлексії як оцінюючої діяльності вчителя, показати методи і прийоми її реалізації.

У відповідності до поставленої мети, в посібнику вирішуються наступні завдання:

- здійснити аналіз поняття «рефлексія»;

- показати роль рефлексії у розвитку особистості;

- проаналізувати наукові підходи до класифікації видів рефлексії;

- назвати відомі методики по навчанню дітей самооцінці;

- запропонувати завдання з розвитку рефлексії учнів і методичні вказівки до їх застосування.

Цей посібник може бути використаний педагогами в процесі професійної діяльності на уроках та позакласній роботі. Методичний посібник розрахований на тих, хто цікавиться проблемами розвитку особистості дитини, питаннями мотивації та контролю учбової діяльності учнів.



Сутність рефлексії
Рефлексія – одна із основних філософських категорій, підходи до розуміння якої різні. Так, Аристотель трактував рефлексію як «мислення про мислення». В працях Джона Локка рефлексія трактується як спостереження свідомість стану власної душі.

В сучасності уява про рефлексію отримала подальший розвиток. Основною її функцією вважається критичний аналіз, логічна обґрунтованість, узагальнення і систематизація накопичених знань, позитивна розробка цілей, програм і засобів наукової діяльності. В сучасній психології спостерігається інтенсивний зріст експериментальних і прикладних досліджень рефлексивних процесів, а також поглиблений аналіз їх теоретичних основ. В цілому це свідчить про виділення і становлення такої особливої галузі знання, як психологія рефлексії. Межі застосування категорії рефлексії значно поширилися: вони активно використовуються не тільки на філософському, але й на загальнонауковому рівні, виступаючи в якості або методологічного засобу міждисциплінарних розробок і некласичних напрямків сучасної науки ( теорія рефлексивних ігор і т.д.). Заслуговує великої уваги і відповідного аналізу також і той факт, що рефлексія виступає і в якості особливого предмета наукового вивчення, в тому числі і психологічного (А.В.Захарова, І.М.Семенов, С.Ю.Степанов і інші). Поняття рефлексії є вже не тільки філософським і загальнонауковим, але також і соціально-науковим, психологічним поняттям. Цей факт особливо гостро ставить проблему вирішення особистого психологічного змісту даного поняття, тим більше, що звернення психології до проблематики рефлексії визначається не тільки сучасними загальнонауковими передумовами, пов’язаними із запитами практики, але й тією внутрішньо-психологічною передісторією і традиціями вивчення механізмів свідомості, пізнавальних процесів і самосвідомості особистості в їх соціальному бутті. У зв’язку з цим перейдемо до короткої характеристики становлення проблематики рефлексії в історії психології.



Дослідження зарубіжних та вітчизняних психологів питань

рефлексії
Дослідження процесу рефлексії займає одне з основних питань у зарубіжній психології. А. Буземан найпершим з психологів запропонував виділити дослідження з рефлексії і самосвідомості в особливий розділ і назвати її психологією рефлексії. Автор цієї думки трактує рефлексію як перенесення різних хвилювань із зовнішнього світу на самого себе. П. Дер-нер вважає, що рефлексія-це «це здатність думати про своє власне мислення з метою його удосконалення». Ж. Паже трактує рефлексивне мислення як процес, що здійснюється на основі знання суб’єктом логічних законів зв’язку об’єкта з направленням необхідності цього зв’язку.

Поняття «рефлексія» привертає увагу і українських вчених як принцип розкриття психологічного змісту різних феноменів і фактів, отриманих в експериментальних дослідженнях таких об’єктів і предметів вивчення психології як мислення, свідомість, пам’ять, особистість, спілкування. Експе-риментальні роботи, які висвітлюють дослідження рефлексії, підготували М. Аверін, І. М. Дичківська, Н. В. Зимівель, О. М. Любарська та інші.

В цілому аналіз вітчизняних конкретно- експериментальних робіт, присвячених вивченню рефлексії, доводить, що вона досліджується в чотирьох основних аспектах: кооперативному, комунікативному, особистіс-ному та інтелектуальному. При цьому два перших аспекти виділяються в дослідженнях колективних форм діяльності і в процесі спілкування, а два інших в індивідуальних формах проявів мислення і свідомості. Отже, рефлексія розглядається як: здатність розуму звертати свою увагу на себе; мислення про мислення; аналіз знань з метою одержання нових знань або перетворення знань неявних у явні; самоспостереження за станом розуму або души; дослідницький акт, спрямований людиною на себе.

Сутність самоосвіти
Вища ступінь розвитку психіки, властива тільки людині, називається свідомістю. Людина не з’являється на світ з готовою самосвідомістю. Вона зароджувалася у муках, пройшла складний тернистий шлях. Однак з найперших історичних часів людина стала наполегливо намагатися пізнати своє оточення і саму себе. Вона самостверджувалася і розвивалася в напрямку до самопізнання по мірі того, як посилювала свою реальну владу над природою, в’ялилася розуміти себе через світ речей, Які створювались нею в процесі виробництва, через осмислення нею суспільних відносин, через постійне спілкування з іншими людьми, а не через особисте «Я», яке начебто саме собі встановлювало визначні кордони, виростаючи з містичної категорії душі.

І.С.Кон говорить, що уява людини про саму себе в багатьох випадках залежить від того, як оцінюють її оточуючі, особливо, якщо це колективна, групова оцінка. Під впливом сприятливих думок самооцінка підвищується, несприятливих – знижується. Психологічні механізми самооцінки досить складні.

Рефлексивне «Я» активно бере участь в переробці інформації не тільки про себе, алей про інших людей. Рефлексивне «Я» - це свого роду пізнавальна схема, яка є посередником обміну інформації між індивідом та середовищем.

Таким чином, самосвідомість визначається дослідниками як уява людини про себе саму, що включає психологічні механізми само оцінювання: поняття не своєї думки (засвоєння зовнішньої оцінки); визначення значимості зовнішньої оцінки; самоопис.



Самооцінка та її сутність

Ні доросла людина, ні тим більше дитина не може бути щасливими, якщо в них не визнають активну, творчу особистість, самостійного діяча. «Я – сам!» - це девіз людини, яка зростає.

Самооцінка – це не тільки усвідомлення свого індивідуального «Я», але й усвідомлене своє ставлення до цього «Я». Стійка самооцінка веде до виникнення нової потреби – відповідати їй, бо вона визначає життєву позицію особистості. Самокритика та самооцінка є невід’ємними компонентами пізнання людиною самої себе, своїх взаємовідносин з іншими людьми, з оточуючим середовищем. В самооцінці відбивається те, що людина дізнається про себе від інших, і її особиста активність, направлена на усвідомлення своїх дій і особистих якостей.

Школа може виховати у дитини адекватну самооцінку і зв’язану з нею потребою в пізнанні свого «Я», місце цього «Я» серед інших людей. Одним із варіантів вирішення цього завдання може бути використання вчителем в діях учнів принципу рефлексії, які реалізується через оціночну діяльність учителя і оцінювану діяльність учителя і оцінювану діяльність учня.



Система роботи вчителя по формуванню рефлексивної діяльності

Життя щоденно переконує втому, що школа, яка навчає і виховує учнів, повинна бути храмом творення людини і формування творчої особистості з власною індивідуальністю.

Розвиток як даних умінь, так і особистісних якостей дитини найбільш ефективно здійснюється, коли учні володіють досвідом рефлексії.

Досвідчені педагоги вибрали методику організації навчального процесу у формі творчої пізнавальної діяльності, яка будується на активній взаємодії учнів в групах і парах різного складу. Дана методика дозволяє, використовуючи ігрові форми, створювати діалогове середовище та залучати учнів до творчої діяльності.

Творча пізнавальна діяльність розвиває рефлексію не тільки суто навчальних процесів. Вона сприяє розвитку рефлексії ніби у двох напрямках: навчальному( рефлексія своїх власних навчальних дій) та соціальному(рефлексія ставлення до особистості з приводу своїх навчальних та особистісних дій і вчинків.

Розвиток рефлексивних процесів учнів здійснювався при залученні їх до предметно-рефлексивних відношень. Учитель організовує спільну діяльність учнів в парах або групах. Основою для цього служили будь-які результати попередньої навчальної діяльності однокласників: виконані завдання, складені речення, самостійні та домашні роботи.

Спостерігаючи за діяльністю учнів, психологи дійшли висновку, що характер рефлексії дитини в парі і групі різний. При розвитку рефлексії, зорієнтованої на одного однокласника, психологи використали такі прийоми, як взаємні диктанти, взаємоперевірка самостійних та домашніх робіт або заданих вчителем творчих завдань одне для одного в парі, парна відповідь біля дошки після спільної підготовки, комбінування діалогів та ін.

Слід відзначити, що не всі прийоми взаємодії учнів у парах розвивають «парну» рефлексію. При роботі в парах не постійного, а змінного складу дитина вже не орієнтується на думку одного однокласника, а аналізує погляди ровесників, диференціює їх на групи і вибирає найбільш важливі для себе.

Крім роботи в парах змінного складу, рефлексію дитини в умовах групи розвивали прийоми організації групової та загально класної взаємодії: обговорення відповідей та ходу виконання завдань, групове розгадування кросворда, вибір учнями рецензента своєї відповіді, ігри-ланцюжки та інш.

У ході уроків чітко видно, що найбільш активно рефлексивні процеси відбуваються в групах по 4-6 учнів. У групах з більшою кількістю учнів і в класі в цілому рефлексивні процеси ніби загальмовуються, і отже, роль особистої індивідуальності дитини знижується.

Проведена психологами робота показала, що використання методики організації уроку у формі творчої пізнавальної діяльності, яка залучає учнів до активної ігрової і творчої взаємодії, дає потужній імпульс для розвитку рефлексивних процесів у свідомості. А постійна рефлексія дозволяє дитині отримати більшу віддачу від діяльності, швидше накопичити навчальний та особистий досвід й ефективніше його використати.

Питання про дитяче читання є одним з важливих моментів у навчально-виховному процесі, тому вимагає серйозної уваги спеціалістів. Психолог

І. Арямов розглядає цю проблему з точки зору рефлексології. Перш за все він зупиняється на тому, яка роль належить дитячому читанню в загаль ному навчально-виховному процесі.

Цей процес з позиції рефлексії подається в такому вигляді:



  1. повідомлення дитині точних знань, вивчення, аналіз навколишнього середовища- утворення в мозку осередків збудження та їх точне розмежування-диференціювання;

  2. поєднання, синтез накопичених знань;

  3. вироблення правильних координованих дій.

Іншими словами, ці три моменти мають таке значення: сприйняття, опрацювання та зовнішнє вираження.

Яку ж роль у цьому процесі може відігрівати читання?

Здебільшого воно може поставати як спосіб пізнання навколишнього світу та синтезу отриманих знань.

Певна роль належить читанню і як способу зовнішнього вираження тих чи інших внутрішніх станів людини.

Правильний шлях постановки читання має сприяти загостренню уваги, збудженню думки, творчості, а для цього необхідно, щоб матеріал для читання був близький, знайомий, зрозумілий, щоб дитина постійно пізнавала предмети та явища життя.

Одним словом, спочатку безумовні рефлекси, далі - натуральні рефлекси і тільки потім умовні рефлекси більш високого рівня, тобто відсторонення поняття.

Художній твір діє не тільки на процеси в корі головного мозку (умовні рефлекси), але й охоплює так звані підкоркові вузли; тому вплив художнього твору нерідко досить дієвий, глибокий, він охоплює й сферу інстинктів, тобто вроджених рефлексів.

Завдання школярам для оцінювання знань, вмінь,

На рефлексію раджу відводити від 5 до 15 хвилин, упродовж яких учні обговорюють хід роботи, аналізують здобуті результати, труднощі й шляхи їх подолання, досягнення намічених цілей, участь кожного в спільній діяльності, осмислюють свої відчуття, порівнюють їх з відчуттями й міркуваннями однокласників.

Рефлексія тісно пов’язана з ціле визначенням і оцінюванням, адже для успішного проведення цих етапів учень повинен чітко знати критерії своєї діяльності, орієнтуватися в поставлених цілях. Критерії оцінки бажано доводити до відома не тільки дітей, а й їхніх батьків.

Я організовую рефлективну діяльність за такими етапами:

* припинення предметної (дорефлексивної) діяльності ( виконання вправи, аналіз твору і т. ін. або завершується, або тимчасово припиняється );

* встановлення послідовності виконання дій ( усно чи письмово);

* аналіз зробленого з погляду його ефективності, продуктивності, відповідності поставленим цілям тощо,

* виявлення і формулювання результатів рефлексії ( ідей, відповідей на запитання, пропозицій щодо причин невдач і подальшої роботи та ін. );

* перевірка гіпотез у подальшій діяльності.



Результати рефлексії, як і цілі уроку, відображаються в учнівських зошитах!
Привчаю учнів поступово до усвідомлення важливості рефлексивної діяльності, необхідності вироблення умінь її проведення. На моїх уроках рефлексія відбувається як під час ціле визначення, так і в процесі оцінювання роботи над темою за семестр і оцінювання виховних заходів. Є рефлексія колективна і рефлексія власних досягнень.

Підведення підсумків заняття:

Для вироблення вмінь рефлексувати доцільно запропонувати таку анкету:

На заняттях з української літератури в цьому семестрі ( році ) я:
Дізнався……..

Зрозумів…….

Навчився……

Найбільший мій успіх – це……

Найбільші труднощі я відчув…….

Я не вмів, а тепер вмію………

Я змінився………..

У наступному семестрі ( році ) я хочу……

Учням також пропоную в кінці семестру і протягом навчання невеликі письмові роботи на кшталт: «Мої успіхи», «Мій сьогоднішній день», «Сьо-годнішній урок мови ( літератури )», «Заради чого я навчаюсь». Однак попередньо я морально налаштовую школярів, допомагаю їм чітко усвідомити, на що спрямувати основну увагу.

Аналіз діяльності теж потребує постійного вправляння. Наприкінці уроку чи спеціально зупинивши його, вчитель пропонує школярам проаналізувати власну діяльність: етапи (крок за кроком), використані прийоми й мислитель ні операції, труднощі, які виникали, і як вони переборювалися: що ми робили? Як ми це робили? Навіщо ми це робили? Чому саме так робили? Потрібно, щоб учень не лише відповідав на поставлене запитання, а й аналізував, як він дійшов того чи іншого висновку, розгортав свою мислитель ну діяльність і вербалізував її.


За допомогою спеціальних запитань спонукаю учня до рефлексії діяльності однокласників. Перевірку домашнього завдання можна провести в парах, не тільки визначаючи правильність чи неправильність досягнутого результату, а й аналізуючи шлях, мислитель ні операції, дії, способи, якими він був досягнутий.

І тут можна запропонувати анкету.


1 Чи задоволений ти результатом своєї роботи? А самим процесом? Чому?

2 Якщо тобі дали б змогу ще раз виконати її, які зміни ти вніс би в хід вико-нання?

3 Чи взявся б ти за цю роботу, якби міг передбачити результат?

4 Якби не взявся, то яку роботу хотів би виконати натомість?

5 Над чим ти хотів би працювати далі?
Послідовність формування рефлексивних умінь має такий вигляд:

Аналіз і оцінка ----взаємоаналіз і взємооцінка -----самоаналіз і самооцінка.
Таку роботу проводжу спочатку разом з учнями, а потім учні проводять її в парах і один з них (щоразу інший) виступає, перед класом з відповіддю на такі, орієнтовно, запитання анкети:
1 Яку мету я ставив перед собою сьогодні?

2 Що зробив?

3 Що нового довідався про себе?

4 Чи досягнув поставленої мети?

5 Які нові запитання і проблеми з’явилися в мене?

6 які враження від сьогоднішнього дня (що сподобалося? Що не сподобалося? Чому?)


Або:


Наш урок завершується , і я хочу сказати… Мені найбільше вдалось… А особливо вдалось…

Що я отримав(ла) від цього (уроку)?

За що можеш себе похвалити? За що можеш похвалити учителя?

Що думав? Що відчував? Чого досягнув? Що здивувало?

Як будував стосунки?

Чи вважаєте ви, що ми не дарма провели ці хвилини разом?

Для мене було відкриттям те, що…

Що на ваш погляд вдалось? А що ні? Чому? Що врахувати потрібно на майбутнє?

Поділимось враженнями про наш урок.

Навіщо нам потрібен цей урок?

Прослідкуйте за станом своєї душі.

Мої досягнення на уроці…

Сьогодні на уроці я: навчився… було цікаво… було важко… мої відчуття…

Що дав мені цей урок для життя? Чому ви навчились на занятті?

Які завдання вам сподобались найбільше?

Мені видалось найважливішим… Я зрозумів, що… Я відчув, що…


Урок: зацікавив мене тим… здався цікавим… схвилював…, змусив замислитись… навів на роздум…

Що вас найбільше вразило?

Чи стануть у при годі вам знання, які ви здобули на цьому уроці в майбутньому житті?

Що нового дізнались на уроці?

Що ви вважаєте потрібним запам’ятати?

Над чим ще потрібно попрацювати?

Своєю роботою на уроці я: задоволений; не зовсім задоволений; не задоволений, тому що…

Я вибрав ці завдання на уроці, тому що: вони мені найбільше подобаються; я відчуваю, що справлюсь з ними гірше поки що, ніж з іншими завданнями, вони не такі важкі як інші; важко відповісти.



З практики по вивченню оцінки діяльності учнів можна вибудувати систему роботи учителя по формуванню оцінки вмінь дитини.

Вважаю, що треба опиратись на три основні етапи, які виділяє відомий педагог Ш. А. Амонашвілі:

1 оцінююча діяльність педагога;

2 формування змістовної оцінки в колективній учбово- пізнавальній діяльності;

3 формування оцінюючого компонента в самостійній учбово-пізнавальній діяльності школяра.

Система роботи вчителя може бути вибудована на основі класифікації рефлексивних дій:

1 оцінка знань, умінь і навиків;

2 рефлексивні вміння аналізу відносин дитини до діяльності;

3 рефлексивні вміння аналізу емоціонально-чутливої сфери.

Нижче, відповідно до цієї класифікації, пропоную завдання, які може використати вчитель у своїй діяльності на уроці для розвитку навичок рефлексії в учнів.

Учням пропонується пригадати все, що їм відомо з теми «Розрізнення складносурядних речень і простих з однорідними членами».

Я вже знаю:

- основні одиниці синтаксису;

- складносурядне речення;

- речення з однорідними членами;

- відмінність ССР від простого з однорідними членами.

Дев’ятикласникам пропонується колективно побудувати й заповнити діаграму «Вена» (два кола, що мають спільні точки перетину).

Діаграма має три частини: до першої записується характеристики, властиві лише складносурядному реченню, до другої-особливості речення з однорідними членами, а до третьої – спільні ознаки, характерні для складносурядного речення і для речення з однорідними членами.

На основі цієї діаграми старшокласники самостійно визначають диференційні ознаки синтаксичних одиниць, формулюють висновки щодо відмінностей складносурядних речень від речень з однорідними членами, добираючи переконливі аргументи на підтвердження висловлених тез.

На уроках української мови та літератури можна застосовувати різні види рефлексії, наприклад:



  • На уроці я:

  • Дізнався…

  • Зрозумів…

  • Навчився…

  • Найбільший мій успіх-це…

  • Найбільші труднощі я відчув…

  • Я не вмів, а тепер умію…

  • Я змінився…

  • На наступному уроці я хочу…

« Вільне письмо»

Напишіть декілька речень про те, яким у вашій уяві постав герой твору, тощо.

Метод «Мікрофон» ( враження від пройденого матеріалу).

Учитель ставить запитання учням або учні-однокласникам.
Дай відповідь на питання:


  • За що ти можеш похвалити себе?

  • За що ти можеш похвалити своїх однокласників?

  • За що ти можеш похвалити учителя?

  • Кому ти хочеш подякувати?

  • Що взяв з уроку?

  • Що на твій погляд не вдалось? Чому? Що врахувати на майбутнє?

  • Як будував стосунки?

  • Над чим ще потрібно попрацювати?

  • Про що нове дізнався на уроці?

  • Для чого нам потрібен цей урок?

  • Чи стануть у пригоді тобі знання, які ти отримав на цьому уроці в майбутньому?

  • Чому це було недарма?

  • Чим привернув увагу цей урок?

  • Що було для тебе відкриттям?

  • Над чим примусив задуматись цей урок?

  • Що вважаєте потрібно запам’ятати?

  • Що було важко(легко) на уроці?

Закінчити речення:



  • Сьогодні на уроці я навчився…

  • Сьогодні на уроці було важко…

  • Я домігся результату в…

  • Я зрозумів, що…

  • Мої досягнення на уроці…

  • Я вибрав ці завдання на уроці, тому що…

  • Ці завдання допомогли мені…

  • Сьогодні на уроці ми опирались на правило…

  • Мої досягнення на уроці…

  • Своєю роботою на уроці я…

  • Мені видалось важливим…

  • Я відчув, що…

  • Мені лячно завтра в роботі…

  • Я вважаю, що ці хвилини не пройшли дарма, тому що…

  • Цей урок змусив мене задуматись над…

  • Урок мене зацікавив тим..

  • Цей урок навів на роздуми…

Вибери твердження:



  • Все зрозумів, зможу допомогти іншим;

  • Все зрозумів;

  • Можу, але потрібна допомога;

  • Нічого не зрозумів;

  • Запам’ятаю надовго;

  • Потрібно ще потренуватись;

  • Такі завдання мені подобаються.

Вибери твердження:

Я відчув себе:

- Добре - Комфортно

- Невпевнено - Злякано

- Впевнено - Сумно

- Сміливо - Гордо

Рефлексивна робота



- Опрацьовуючи твір, запишіть запитання, що виникають у процесі читання.

- Про що б хотів поговорити після ознайомлення з текстом?

- Чи хотів би ти бути на місці…

- Якби тобі довелося вибирати серед персонажів друга…

- Дозволь запитати, авторе…
«Хто є хто»

Базуючись на знаннях про Т. Г. Шевченка, пропоную дати відповідь на питання, поставлене на початку нашого уроку: «Геній чи талант Т. Г. Шев-ченко?» Тільки відповідь має бути аргументованою (метод дискусії).


Діагностування результатів дискусії ( метод «Світлофор» ).
Кожен учасник дискусії має перед собою 2 кружечки різних кольорів. Залежно від того, як вважає учасник: геній чи талант Т. Г. Шевченко, він підходить до дошки і на діаграмі Вена прикріплює його на відповідеу кулю. Висновки (орієнтовні).

Важко визначити, яке ж місце посідає Т. Г. Шевченко-генія чи таланту? Мабуть, він знаходиться десь посередині, як на діарамі Вена.



«Незакінчене речення»
Тепер я знаю, що Т. Г. Шевченко-це не тільки поет-борець, а й….

Для Т. Г. Шевченка земне щастя-це….

Найцікавішим на уроці було….

Заслуговує похвали робота….

Література для мене –це…
Картка самооцінки на уроці:


  • Я повторив раніше вивчений матеріал;

  • Я висловив нові ідеї;

  • Я плідно працював у парі, виконував письмові завдання;

  • Зможу скласти узагальнюючу розповідь із наведених прикладів;

  • Зможу скласти опорний конспект теми уроку; план своєї відповіді;

  • Настрій на уроці, мої очікування.

Картка для самооцінки своєї роботи у групі:

Прізвище ім’я ……………………….

Оцініть себе по кожному з визначених напрямків від 0 до 2 балів:

1 Ви брали активну участь у роботі групи………

2 Ви вносили вдалі пропозиції, які врахувала група……..

3 Ви надавали підтримку іншим членам групи, заохочували їх до роботи…..

4 Ви висунули цілком нову ідею, що сподобалась іншим……

5 Ви доповіли класу про результати роботи………

6 Ви виявили себе як творча особистість….


«Щоденник нотаток»


  • Прочитавши твір, я зрозумів….

  • Герої твору вчать нас…..

  • Мої враження від прочитання твору….

Рольова гра. Озвучення відіофрагменту:


Переказ підготовленим учнем легенди «Про заснування Києва»

  • Що нового дізнались про історію нашої Батьківщини?

  • Чим сподобалися вам літописи про наш край?

Рефлексія «Робота в парах»

- Чи хотілося б вам після закінчення уроку продовжити або змінити речення «Я думаю, що поезія П.Г. Тичини цікава ,тому що….». Якщо у когось з’явилося таке бажання, зробіть це.

(Коментар учнів)



  • Чи справдились ваші очікування щодо уроку?

( Технологія «Мікрофон-2».)

  • На сьогоднішньому уроці я зрозумів….

  • А тепер хочу почути думку …..(кольорова рефлексія)

Гра «Мікрофон»




  • На уроці я закріпив свої знання……

  • Я повторив………

  • Мене вразило……..

  • Я запам’ятав……..

  • Я дізнався……..

На шляху до успіху




  • Від сьогоднішнього уроку я очікував……

  • На уроці почув і дізнався…….

  • Мені цікаво було з’ясувати………

  • Навчився правильно визначати……

  • Хочу поглибити свої знання……

Гра «Країна Мовляндія»


  • Що з’ясували ви на сьогоднішньому уроці?

  • Чи вдалося досягти мети? Яким чином?

  • Чи звернули увагу на добір мовного матеріалу?

  • Якою темою він об’єднаний?

  • Виконання яких завдань викликало труднощі?

  • Що для вас виявилося найважливішим?

  • Над чим ще варто попрацювати?

  • Чи очікування від уроку справдилися?

Анкета



  • Яку інформацію отримали після цього уроку?

  • Які види завдань сподобалися найбільше і чому?

  • Що допомагало вам у роботі?

  • За яких життєвих ситуацій ви могли б скористатися матеріалом сьогоднішнього уроку?

  • Ваші зауваження, пропозиції.

Рефлексія результатів учнів

- З якою метою ви вивчали новий матеріал за допомогою «Ажурна пилка?» Учні отримують кольорові фішки й завдання на картках для кожної групи. Якщо діти гарно попрацюють: по-перше, стануть більш грамотними, по-друге, отримають гарну оцінку. До речі, в кінці уроку самі ви оціните свою роботу.

- Чому ви особисто навчилися?

- Чи відчуваєте потребу закріпити нові знання?

- Чи здійснилися ваші очікування?

- Як епіграф розкриває зміст уроку?

- У чому роль стилістичних засобів морфології?

- Побажання і зауваження вчителю.
Таблиця «Мій діагноз»

Я на уроці:

- дізнався………..

- навчився……..

- зрозумів……..

Мені сподобалося:



  • я не вмів( ла),а тепер умію…….

  • Я на наступному уроці хочу….

Картка самооцінки роботи на уроці:

Дата …………….. Прізвище, ім’я учня…………….




Як я працював(ла) на уроці

Коментар учня

1

Я висловлював нові ідеї




2

Я співробітничав з іншими, коли ми працювали в групі над досягненням загальних цілей




3

Зможу скласти узагальнюючу розповідь




4

Настрій на уроці, мої очікування



Вислови думку

Я - людина толерантна, тому що…

Я хочу толерантно ставитись до інших, тому що…


Рефлексивні вміння аналізу емоціонально-чуттєвої сфери
«Світлофор»

  • Зелений - більше таких завдань;

  • Жовтий - сподобалось, але не все;

  • Червоний - урок не сподобався;

  • Зелений - повчально;

  • Жовтий - цікаво;

«Дерево творчості»


Коли урок закінчився, учні прикріплюють на дереві листя, квіти, плоди.

  • Плоди - урок пройшов плідно, цікаво;

  • Квітка – непогано;

  • Зелений листочок - щось було, звичайно, а взагалі ні те ні се;

  • Жовтий листочок - все ні до чого.

« Метод п’яти пальців»

М ( мізинець) – міркуючий процес. Які знання, досвід я сьогодні одержав?

Б ( безіменний ) – наближення мети. Що я сьогодні і чого досяг?

С ( середній ) – стан духу. Якими були сьогодні мої настій і дух?

В ( вказівний) - послуга, допомога. Чим сьогодні допоміг? Чим порадував?

В ( великий) - бадьорість, фізична форма. Яким був мій фізичний стан сьогодні? Що зробив корисного для поліпшення свого здоров’я?

Щоб визначити настрій школярів по використаному в малюнку кольору ( малюнки до епізодів художнього твору, який вивчається; портрета героя, пейзажів і т. д.) можна застосувати характеристику кольорів Макса Люшера:


Червоний - колір м’яких тонів (рожевий, помаранчевий) радісний, захоплений настрій. Використання у великій кількості яскравого, дуже червоного кольору (колір крові, пожежі) свідчить про нервозний, збуджений стан, агресія.
Синій - сумний настрій, пасивність, стомленість, бажання відпочити.
Зелений - активний, але в той же час дуже велика увага до зеленого кольору свідчить про беззахисність дитини, про бажання бути захищеним.
Жовтий - спокійний колір( колір дня, радості), але дуже велика увага до цього кольору в малюнку свідчить про те, що в дитини може виникнути пасивність.
Сірий - свідчить про те, що учень не розкриває своїх можливостей, щось його зупиняє, заважає, засмучує.
Чорний - пригнічення, заперечення, не бажання виконувати завдання і визнання того, що учня недооцінюють або погано до нього ставляться.
Коричневий - колір пасивності, тривожності і невпевненості.

Технологічна картка «Символи кольорів»


Білий - чистота, невинність, мир, світло, щастя.

Чорний - печаль, траур, горе; строга урочистість.

Жовтий – сонце, життя, щастя, багатство; веселий, гарний настрій.

Червоний – життя, любов; війна, агресія, хвилювання.

Помаранчевий - тепло, сила, врожай; активний, зігріваючий.

Фіолетовий - величність, розкіш, інтелект.

Синій - холод, спокій, печаль.

Блакитний - свіжий, легкий; чистота, вірність, далечінь, сум.

Зелений - заспокійливий, врівноважений; мир, пасивність.

Яскраво-зелено-жовтий - ненависть, невірність, заздрість.

Світло-зелений - чистота, радість, свято.

Темно-зелений - надія, мир, спокій, віра.

«Веселка»

Сім кольорів веселки – сім оцінок учбового циклу. Кожна група учасників циклу виставляють свої оцінки - приклеюють кольорові паперові смужки на трафарет веселки.


«Сонечко»


Мій настрій схожий на:

  • сонечко;

  • сонечко із хмаркою;

  • хмарку;

  • хмарку з дощиком;

  • хмарку з блискавкою.

«Ялинка настрою»


Учням роздаю вирізані із паперу іграшки, на яких вони мають намалювати певним ( за вибором учня ) кольором свій настрій.

«Троянда за кольором»


Кожна дитина обирає для себе пелюстку, колір якої найбільше підходить до її настрою. Потім всі пелюстки збирають в одну троянду.

- жовтий – радісний, світлий, хороший настрій;

- зелений – спокійний, врівноважений;

- синій - сумний, невеселий.


«Казкове дерево»
Різнокольорові метелики, квіточки, пташечки. За аналогією до попередньої рефлексії.
«Мішень настрою»
Урок – це один вистріл. Чи в кожну мішень настрою він потрапив сьогодні? Малюється кружечок – попадання в одну з кольорових зон. Всередині – дата і мотивація.

«Малюємо настрій»


Настрій людини, насамперед, відображається в її діяльності: малюнках, розповідях, висловлюваннях і т. д. Щоб перевірити, як діє настрій навчання на стан дитини, перед уроком можна запропонувати завдання:

1 – варіант – На смужці паперу намалювати свій настрій. (Папір і олівці діти приносять, але краще, коли вчитель роздає все це).

2- варіант - На загальному листку ватману за допомогою фарб кожен учень малює свій настрій у вигляді смужки, хмарки, цяточки.

( 1 хв.)

Завдання кожного учня визначити настрій однокласника, доповнити його, домалювати. Після того малюнок обговорюється.
Рефлекторні картки
А тепер підніміть рефлекторні картки і оцініть свою роботу на уроці.


  • помаранчевий – працював добре, своєю роботою задоволений.

  • Зелений – виникли деякі труднощі.

  • Жовтий – було складно, потрібна допомога вчителя.

«Музичний тест»


На дошці нотний стан. Учневі дається маленька нотка. Для дітей не буде великих труднощів розмістити свою ноту на нотному стані. Отже, закінчився урок, учням пропонується оцінити свій настій по восьмибальній системі: від «мі» до «мі» октавою вище. Нота прикріплюється в потрібному місці. Непогано було б дізнатися, Мінорний чи мажорний настрій домінував сьогодні у кожного учня. Залежно від цього паличка ноти дивиться вниз(мінор), а якщо вверх (мажор).

«Гномики»


Учень віддає свій жетон тому гномику, настрій якого розділяє в даний момент. Гномики розміщені на дошці з відповідним виразом обличчя.
«Образна рефлексія»

Учитель пропонує учням намалювати образ уроку.


«Мій настрій»
На дошці намальовано три настрої ( обличчя веселе, сумне і байдуже). Після виконання будь-якого завдання на протязі деякого час асу учні визначають, якому настрою відповідає їхній. Вправа виконується на картках.

«Лінієчки»


Учні в зошитах малюють вертикальні лінієчки ( не більше трьох ), ви-діляючи середину у кожній.

Разом з учнями вчитель визначає критерії оцінювання. Наприклад, правильне виконання – «П», активність на уроці – «А», темп виконання – «Т» і інше. Школярі самостійно визначають свій рівень (високий, середній,

Нижче середнього).
«Драбинка успіху»

По закінченню роботи, учень у зошиті малює драбинку, де є 12 щаблів. Кожен потім зазначає щабель на драбинці, де він опинився після за-кінчення уроку.

Діагностика емоційного стану
Учитель пропонує учням визначити свій теперішній душевний емоційний стан у градусах, прикріпивши свою кольорову картку до зображеного на дошці градусника ( верхні та нижні значення шкали градусника дорівнюють +12 і -12.

Після закінчення роботи варто запропонувати учням загальну картину та висловити свої враження від градусника.

«Пік взаєморозуміння»

Пік – вершина, найвища точка. На вершині стоїть учень. По схилу гори карабкається вчитель. Наскільки близько він підійшов до дітей сьогодні, як пройшла робота на уроці по вивченню нового матеріалу, чи досягнуто взаєморозуміння – це і вирішують учні, розташовуючи фігуру вчителя або біля підніжжя, або вище по схилу.

Учень бере зображення людини і ставить його на ту сходинку, яка відповідає стану його душі. Цей вид рефлексії може бути використаний при оцінці знань, умінь і навиків учнів.

«Пошта»


В кінці уроку пропоную учням написати міні-лист з побажаннями, відгуком про роботу в класі – на уроці. «Поштар» або черговий учень розносить листи за адресою.

«Вогник спілкування»




  1. Учні стають в коло, обійнявши один одного за плечі, і кожен гово-рить, що, на його думку, було сьогодні найцікавішим на уроці.

  2. Діти сідають у коло і передають по колу сердечко. Той, у кого в руках сердечко, говорить: «Сьогодні мені сподобалось………»,

«Сьогодні мені не сподобалось….».

  1. На парті у кожного учня лежать три кружечки ( квіточки ) різних кольорів. Учитель пояснює дітям:

  • Блакитну квіточку ви даруєте найактивнішому на уроці ( кому хочеться сказати «дякую» );

  • Зелений – найграмотнішому, найуважнішому;

  • І т. д. Формування вказівок змінюються за вибором учителя.

Подивимось, у кого найбільший букет вийшов. Як ви думаєте, чому?
Отже, ця система повинна бути побудована на основі класифікації рефлексивних дій6 оцінка знань, умінь і навиків; рефлексивні вміння аналізу відношення дитини до діяльності; рефлексивні вміння аналізу емоціонально-чуттєвої сфери.

Таким чином, рефлексія може:





  • виступати формою теоретичної діяльності, засобом, який розкриває мету, зміст, засоби власної діяльності(інтелектуальна рефлексія);

  • відображати внутрішній стан людини (сенсорна рефлексія);

  • бути засобом самопізнання.

Тому в роботі з учнями потрібна система такої співпраці.

Висновки

Пріоритетною метою освіти є розвиток особистості, який залежить від соці-льного оточення. У становленні особистості учня велику роль відіграє педа-гог, від професіоналізму якого залежить розвиток мотивації до пізнання, інте-ресу до учбової діяльності, різних умінь та навиків школярів. Оцінка і оціню-вання повинні внести свій вклад у формування навичок самоконтролю і са-мооцінки учня. Одним із варіантів вирішення даного завдання може бути використаний учителем принцип рефлексії, який може бути реалізований через оцінюючу діяльність учителя і оцінюючу діяльність учня.

В психолого-педагогічній літературі є різні визначення поняття «рефлексія»:

* процес самопізнання суб’єктом внутрішніх психологічних станів і ак-

тів;

* чуттєво-хвилюючий процес усвідомлення суб’єктом освіти своєї



діяльності;

* процес пізнання людиною самої себе, внутрішніх психічних актів і станів та особливостей свого внутрішнього світу, усвідомлення того, як він сприймається іншими, і побудова своєї поведінки з урахуванням можливих реакцій інших;

* як людина дивиться на свої дії, як вона їх оцінює.

Учитель при взаємодії з учнями, залежно від обставин, використовує вид учбової рефлексії, який віддзеркалює одну із чотирьох сфер людського буття: фізичну (встигнув-не встигнув); сенсорну (комфортно-дискомфортно); інтелектуальну (що зрозумів, що усвідомив, чого не зрозумів, які труднощі відчував); духовну (став кращим-гіршим; усвідомив-зруйнував себе, інших).

Реалізація принципу рефлексії можлива, якщо учитель володіє методами та прийомами її проведення. В даному посібнику представлено як теоретичні основи рефлексії, її розуміння в психології і педагогіці, так і завдання, питання по закріпленню знань, наведені методики, які дозволяють учителю стимулювати розвиток оцінюючої діяльності школяра.

Посібник, насамперед, допоможе досвідченим педагогам – зробити виучуваний матеріал особистісно значущим для учня, а також починаючим учителям , які застосовують активні та інтерактивні форми учнівської діяльності.




Література:
1 Аверін М., Зміст методу самоорганізації особистості. Ж. «Відкритий урок»

№ 3, 2010 р.


2 Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології. К. Академічне видав-

ництво, 2004 р.


3 Зимівель Н. В., Лещук Н. О. та інші Методика освіти «рівний-рівному»:

Навчально-методичний посібник. К., На-

чальна книга, 2002 р.

4 Паламарчук В. Ф. Як виростити інтелектуала. Навчальна книга. Бог-

дан , 2000 р.

5 Пєхота О. М., Кіхтенко А. З., Любарська О. М. та інші Освітні тех.-

нології. Навчально-методичний посібник. 2001 р.
6 Пометун О. І., Піроженко Л. В. Інтерактивні технології навчання.

К., 2006 р.


7 Сазоненко Г. С. Мудрість учіння. Кроки до успіху. К., Магістр-1999р
8 Фасоля А. М., Особистісно-зорієнтоване навчання: цілепокладання,

рефлексія, оцінка. Ж. «Укр. мова і літ.», №7 2004р.







База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка