Навчально-методичний посібник Кафедра філософії та методології державного управління Київ Видавництво наду 2007 ; 316. 72



Сторінка1/4
Дата конвертації18.04.2016
Розмір0.6 Mb.
  1   2   3   4
Національна академія державного управління

при Президентові України

Розвиток організаційної культури

державних органів влади

Навчально-методичний посібник

Кафедра філософії та методології державного управління
Київ

Видавництво НАДУ

2007

УДК 351.85; 316.72

О 64

Схвалено Вченою радою Національної академії

державного управління при Президентові України.

Протокол № 134/5-13 від 24 травня 2007 р.



Укладачі:

В.М.Князєв, доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри філософії та методології державного управління НАДУ ( Вступ , розділ I );

А.В.Ліпенцев, кандидат економічних наук, доцент, докторант кафедри філософії та методології державного управління НАДУ ( Вступ, розділ I, розділ II, розділ III, Висновки, Додатки ) ;

Т.Е.Василевська, кандидат філософських наук, доцент, докторант кафедри філософії та методології державного управління НАДУ( розділ IV, Висновки ).

.
Рецензенти:



М.І.Мельник, доктор соціологічних наук, професор, заслужений юрист України, професор кафедри філософії та методології державного управління НАДУ;

Н.Й.Черниш, доктор соціологічних наук, професор, завідувач кафедри соціології Львівського національного університету ім. І.Франка;

С.М.Серьогін, доктор наук з державного управління, професор, директор ДРІДУ НАДУ.


О 64

Розвиток організаційної культури державних органів влади : Навчально-методичний посібник / Уклад.: В.М.Князєв, А.В.Ліпенцев , Т.Е.Василевська- К.: Вид - во НАДУ, 2007.

У матеріалах визначено зміст поняття організаційної культури державних органів влади та вплив організаційної культури на процеси реформування державного управління. Визначено сучасні підходи до діагностики організаційної культури, основні напрями розвитку організаційної культури державної установи.

Посібник допоможе керівникам державних установ здійснювати зміни організаційної культури у контексті реформування держаного управління.

«… у світі, паралельно силі смерті й силі примусу,

є ще одна величезна рушійна сила ,

що несе у собі впевненість,

і її ім'я - культура...»

Альберт Камю

ВСТУП

Реформування державного управління є однією з передумов побудови в Україні громадянського суспільства. Процеси глобалізації на початку ХХІ ст. на сьогодні охоплюють усі напрями людської діяльності та суттєво змінюють погляди на роль і місце держави в сучасному суспільстві. Вивчення світової практики дає змогу виділити характерні закономірності, притаманні ефективно діючому держапарату, та визначити основні з напрямів його еволюції. В узагальненому вигляді цей процес можна представити як перехід від традиційних цінностей до нових (табл. 1).


Таблиця 1

Традиційні та нові цінності державного управління




з/п


Традиційні цінності

Нові цінності





1

Складність структур

Простота структур та процесів

2

Централізація і залежність

Децентралізація, гнучкість і автономія

3

Управління за допомогою правил і директив

Управління через організаційну культуру

4

Акцент на фінансові та матеріальні ресурси

Акцент на людські ресурси

5

Орієнтація на внутрішні процеси

Облік зовнішніх факторів і орієнтація на споживачів

Гнучкі й ефективні системи управління здатні легко адаптуватися до швидкозмінного зовнішнього середовища і надавати керівникам більшу свободу влади . На наш погляд, однією з причин недостатньої ефективності функціонування вітчизняної державної служби є нерозуміння більшістю керівників усіх рівнів місця і ролі організаційної культури в системі управління діяльністю органів державної влади. Культура ( у організаційному контексті) - це набутий спільний спосіб мислити і діяти групи людей. У найбільш широкому трактуванні –організаційна культура , це спільні переконання , які поділяє більшість співробітників, наприклад про місію, засоби ведення справ,визначення цінностей. Індивідуальний характер є не тільки у кожної людитни,але й у кожної організації . Підходячи метафорично можна виходити з того, що організації як і люди,бувають жорстокими, дружніми, теплими, інноваційними, консервативними і т.д.Знаючи ті або інші риси той або іншої організації, можна прогнозувати погляди та поведінку її працівників. Тобто кожній організації притаманна певна системна змінна, котра, не зважаючи на складність її точного визначення та опису , все ж таки існує , причому описання , котрі дають їй працівники, у цілому співпадають.


Під час проведення досліджень нами була виявлена необхідність концентрації уваги на аналізі теоретичних аспектів і виробленні методологічних підходів до змін організаційної культури місцевих державних адміністрацій з метою надання рекомендацій щодо розвитку організаційної культури державних органів влади у контексті реформування державного управління .
Конкретизація цієї мети полягає у:

  • визначенні змісту поняття організаційної культури державних органів влади та впливу організаційної культури на процеси реформування державного управління;

  • здійсненні аналізу сучасних підходів до діагностики організаційної культури;

  • виробленні та адаптації методичних рекомендацій стосовно напрямів та змісту змін організаційної культури державних органів влади;

  • розгляді підходів до формування етичної складової організаційної культури місцевих держадміністрацій у контексті реформування державного управління.

“…більшість успішних реформ державного управління побудована на формуванні організаційної культури, у якій закріплюється поведінка державних службовців, зорієнтована на дотримання дисципліни та підтримку інновацій…”.



Менинг Н., Парисон Н.
І. Вплив організаційної культури державних органів влади на процеси реформування державного управління

в економічно розвинених країнах світу

Результати ,проведених фахівцями Світового банку, компаративних ( порівняльних) досліджень міжнародного досвіду реформ державного управління у 14 країнах та світових тенденцій демонструють, що формування відповідної організаційної культури і таким шляхом забезпечення або підвищення дисципліни відносять до основних напрямів реформ у державному управлінні.

Українська адміністративна культура заснована на централізації, непрозорості, на відсутності чітких і зрозумілих суспільству регламентів роботи адміністративних структур і чиновництва, внаслідок чого збільшується розрив між владою та народом. Відбувається те, що називається відчуженням влади від основного носія .

Серед науковців існують достатньо різні погляди на зміст поняття “адміністративна культура” і його співвідношення з поняттям “організаційна культура”. Адміністративна культура - це:



  • значимі цінності, позиції, думки, що існують у суспільстві стосовно органів державного управління (орієнтовні стереотипи, зразки). Відповідно до цього визначення носієм адміністративної культури є все населення, причому, по суті, цей вид культури є лише частиною політичної культури;

  • орієнтовні зразки й стереотипи, що існують у яких-небудь окремих органах державної влади або в усіх органах державної влади в цілому. У цьому випадку носіями адміністративної культури є співробітники даного органу державної влади, а сама адміністративна культура є різновидом організаційної культури;

  • певні зразки-стереотипи поведінки стосовно органів державної влади у поєднанні з певною формою суспільних інститутів й інституціональної поведінки (Вернер Янн).

У даній роботі ми будемо досліджувати підходи до розвитку організаційної культури органів державної влади, спираючись на наведене визначення, тобто розглядати адміністративну культуру як різновид організаційної культури.

Безпосереднє відношення до даної теми мають результати дослідження досвіду найуспішніших організацій світу, які входять до списку «500» журналу « Fortune », які дають можливість дійти висновку , що за останні 10 років XX сторіччя три чверті зусиль спрямованих на організаційний розвиток : на реінжинірінг, впровадження засад комплексного управління якістю(стандартів ISO),стратегічного планування та скорочення розмірів організації ,були невдалими – основною причиною невдач вважають нехтування культурою організації.За результатами двадцятирічних досліджень більше як ста великих найбільш успішних організацій США відомі фахівці у галузі менеджменту Ким Камерон та Роберт Куін стверджують, що їх успіх визначався цінностями компаній, заповідями особистого характеру, турботою (піклуванням ) про спільне для персоналу бачення та розуміння ситуації – тобто культурою організації .


  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка