Навчально-методичний посібник до практичних занять з «Гігієни та екології»



Сторінка9/10
Дата конвертації14.09.2017
Розмір1.76 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Тема 14. Гігієнічна оцінка протирадіаційного захисту персоналу і радіаційної безпеки пацієнтів при застосуванні радіонуклідів та інших джерел іонізуючих випромінювань в лікувальних закладах.

1. Мета: Навчитися розробляти протирадіаційні заходи при використанні джерел іонізуючого випромінювання на робочих місцях шляхом оцінки можливого радіаційного впливу на організм персоналу.

2.1. Знати:

2.1.1. Способи застосування радіонуклідів та інших джерел іонізуючих випромінювань в лікувальних закладах з діагностичною і лікувальною метою.

2.1.2. Сутність радіаційної небезпеки при роботі з радіонуклідами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань

2.2. Вміти:

2.2.1. Вимірювати і оцінювати параметри, які характеризують радіаційну обстановку в виробничих і суміжних приміщеннях та індивідуальні дози опромінення персоналу при роботі з радіонуклідами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань.

2.2.2 Проводити санітарне обстеження радіологічних і рентгенологічних відділень лікарняних закладів.

3. Питання для самопідготовки:

3.1. Іонізуючі випромінювання як виробнича шкідливість для персоналу лікувальних закладів.

3.2. Структура радіологічного відділення лікарні. Особливості радіаційної небезпеки та протирадіаційного захисту в кожному структурному підрозділі (відкритих, закритих джерел, дистанційної терапії).

2.3. Характеристика радіаційної небезпеки в рентгенівському діагностичному кабінеті та умови, від яких вона залежить. Вимоги до планування рентгенкабінету.

3.4. Шляхи зниження променевого навантаження персоналу та пацієнтів лікувальних закладів. Санітарно-технічне обладнання рентген- і радіологічних відділень.

3.5. Методи збору та знешкодження радіоактивних відходів при роботі з відкритими джерелами іонізуючої радіації.

3.6. Методи і засоби санітарного та радіаційного контролю при роботі з джерелами іонізуючої радіації в медичних закладах. Ведення реєстраційних записів.

4. Структура та зміст заняття:

Перевірка вихідного рівня знань (тестовий контроль: 15 тестів – 15 хвилин). Розгляд теоретичних питань. Знайомство з нормативно-технічною документацією та вирішення ситуаційної задачі за темою. Оформлення протоколу.



5. Література:

5.1. Основна:

5.1.1. Гігієна та екологія. Підручник/ За редакцією В.Г.Бардова. – Вінниця: Нова книга, 2006. – С. 528-535.

5.1.2. Радіаційна гігієна: підручник / За ред. проф. В.Я. Уманського та проф. С.Т. Омельчука. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – С. 45-49, 54-64.

5.2. Додаткова:

5.2.1. Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань»

5.2.2. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). – Наказ МОЗ України №62 від 01.12.1997р.

5.2.3. Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України (ОСПРБУ – 05) – Наказ МОЗ України від 02.02.2005р.

5.2.4. Гігієнічні вимоги до влаштування та експлуатації рентгенівських кабінетів і проведення рентгенологічних процедур. ДСанПіН 6.6.3-150-2007.

Додаток 1

Еталонна задача «Гігієнічна оцінка протирадіаційного захисту персоналу і радіаційної безпеки пацієнтів»

У жінки 25 років, що працює залізничним диспетчером на території Південноукраїнській атомній електростанції, діагностовано вагітність строком 7 тижнів.



Завдання:

  1. Визначте категорію, до якої відноситься вагітна жінка у відповідності до НРБУ-97.

  2. Викладіть дії, які необхідно виконати вагітній та адміністрації АЕС для попередження негативного впливу іонізуючого випромінювання на зародок.



Еталон висновку:

У відповідності до переліку категорій осіб, які зазнають опромінення (п. 4.3 НРБУ-97) вагітна жінка відноситься до категорії Б (персоналу), тобто осіб, які безпосередньо не зайняті роботою з джерелами іонізуючих випромінювань, але у звʼязку з розташуванням робочих місць в приміщеннях та на промислових майданчиках об'єктів з радіаційно-ядерними технологіями можуть отримувати додаткове опромінення. За вимогами НРБУ-97 (п. 5.6. «Обмеження опромінення вагітних жінок та жінок дітородного віку») при діагностуванні вагітності жінка повинна сповістити про це адміністрацію закладу. Повідомлення про вагітність не може бути причиною її усунення від роботи. Адміністрація закладу, в свою чергу повинна створити такі професійні умови для роботи жінки, щоб гарантувати її опромінення не вище межі допустимого рівня (ДР) для вагітних – у 20 раз нижче, ніж для персоналу категорії А, тобто не більше 1 мЗв/рік.



Додаток 2

Ведення санітарного та радіаційного контролю при роботі з джерелами іонізуючої радіації в медичних закладах (витяг з ОСПУ-2005)

9. Організація радіаційного контролю.

9.1. Відповідальним за організацію радіаційного контролю (далі - РК) при проведенні медичних рентгенологічних процедур є керівник лікувально-профілактичного закладу, фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності. Радіаційний контроль здійснюється з метою отримання інформації про дози опромінення персоналу та пацієнтів.

9.2. Основними завданнями РК є:

- визначення кількісних і якісних характеристик рентгенівського випромінювання, яке використовується з діагностичною або лікувальною метою;

- контроль потужності доз випромінювання на робочих місцях персоналу, у суміжних приміщеннях і на території;

- контроль захисної ефективності пересувних та індивідуальних засобів радіаційного захисту. Проводиться не рідше одного разу на два роки;

- індивідуальний дозиметричний контроль осіб категорії А;

- визначення доз, отриманих пацієнтами при проведенні різних видів рентгенологічних процедур.

9.3. З метою фіксації досягнутого рівня радіаційної безпеки в закладі встановлюються контрольні рівні (далі - КР). КР установлюються керівником лікувально-профілактичного закладу, фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності за узгодженням з територіальними закладами державної санітарно-епідеміологічної служби України. Значення КР повинні бути нижчими за відповідні ліміти доз для кожної категорії осіб, які опромінюються. При перевищенні КР керівником закладу охорони здоров'я, фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності проводиться розслідування причин їх перевищення.

9.4. РК у рентгенівських відділеннях (кабінетах) проводять: територіальні заклади державної санітарно-епідеміологічної служби України при здійсненні запобіжного та поточного державного санітарно-епідеміологічного нагляду, територіальні РРВ, штатна служба радіаційної безпеки (спеціально призначена особа в закладі) або організація, що уповноважена (атестована) на право проведення таких вимірювань.

9.5. РК проводиться на етапах:

введення рентгенівського кабінету в експлуатацію;

повсякденної експлуатації рентгенівських апаратів;

зміни умов експлуатації рентгенівського кабінету або апарата.

9.6. Заклади охорони здоров'я, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності погоджують з територіальними закладами державної санітарно-епідеміологічної служби України графік і обсяг РК при повсякденній експлуатації рентгенівського кабінету.

9.7. При введенні рентгенівського кабінету в експлуатацію проводять такі види РК:

- контроль потужності дози випромінювання на робочих місцях персоналу;

- контроль захисних властивостей пересувних і стаціонарних засобів захисту;

- контроль потужності дози випромінювання в суміжних з процедурною рентгенівського кабінету приміщеннях і територіях;

- контроль радіаційного виходу випромінювача.

9.8. Результати РК при введенні рентгенівського кабінету в експлуатацію оформляються протоколом дозиметричного контролю засобів захисту в рентгенівськму кабінеті, суміжних приміщеннях і на прилеглих територіях у 4 примірниках за встановленою формою (додаток 10 ОСПУ), які зберігаються в рентгенівському відділенні (кабінеті), службі радіаційної безпеки у особи, відповідальної за РК медичного закладу, територіальному РРВ та територіальному закладі державної санітарно-епідеміологічної служби України.

9.9. При повсякденній експлуатації рентгенівського кабінету проводиться РК, який поділяється на періодичний; поточний; позаплановий (аварійний).

9.10. Періодичний РК здійснюється територіальним РРВ і проводиться не рідше 1 разу на 2 роки і передбачає:

перевірку радіаційного виходу рентгенівського апарата за допомогою прямих вимірювань - перед початком експлуатації нової трубки і далі 1 раз на 2 роки;

перевірку правильності розрахунку чи вимірювань ефективних доз, одержуваних пацієнтами при рентгенологічних процедурах;

контроль потужності доз випромінювання на робочих місцях персоналу, у приміщеннях і на території, суміжних з процедурною рентгенівського кабінету;

контроль захисних властивостей індивідуальних засобів захисту персоналу і пацієнтів;

контроль за променевим навантаженням персоналу, пацієнтів і осіб, що періодично беруть участь у проведенні спеціальних рентгенологічних досліджень (хірурги, анестезіологи та ін.) у процесі рентгенівської діагностики та рентгенотерапії.

Періодичний РК на робочих місцях і в суміжних приміщеннях вибірково проводять територіальні заклади державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

9.11. Поточний РК включає:

контроль потужності доз випромінювання на робочих місцях персоналу, у приміщеннях і на території суміжних з процедурною;

індивідуальний дозиметричний контроль персоналу, пацієнтів і осіб, що періодично беруть участь в проведенні спеціальних рентгенологічних досліджень (хірурги, анестезіологи та ін.).

9.12. У разі великих обсягів виконання рентгенологічних процедур керівником закладу охорони здоров'я створюється штатна (об'єктова) служба радіаційної безпеки або призначається особа, відповідальна за РК, яка здійснює поточний РК. Положення про службу радіаційної безпеки (посадову інструкцію особи, відповідальної за радіаційний контроль), у якому визначені права і обов'язки служби (особи), обсяг і періодичність РК, затверджує керівник закладу охорони здоров'я, фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності за погодженням з територіальним закладом державної санітарно-епідеміологічної служби України.

9.13. Індивідуальний дозиметричний контроль осіб категорії А проводиться у випадках, коли ці особи можуть отримувати дози більше ніж 10 мЗв/рік. Жінкам до 45 років проводять індивідуальний дозиметричний контроль незалежно від очікуваної річної дози.

Індивідуальний дозиметричний контроль осіб категорії А проводитися постійно з реєстрацією результатів замірів 1 раз на квартал.

Індивідуальні річні дози опромінення персоналу необхідно фіксувати в карті обліку індивідуальної дози опромінення персоналу категорії А та/або в електронній базі даних. Карта обліку індивідуальної дози опромінення персоналу категорії А, форма якої наведена в додатку 11, та відповідна інформація в електронній базі даних повинні зберігатися до моменту досягнення робітником 75-річного віку, але не менше ніж 30 років після звільнення працівника. Картка обліку доз працівника в разі переходу його до іншого закладу повинна передаватися на нове місце роботи.

9.14. Позаплановий (аварійний) РК здійснюється службою радіаційної безпеки (особою, відповідальною за РК) і територіальним РРВ при зміні умов експлуатації рентгенівського кабінету (зміна призначення суміжних приміщень, заміна трубки, захисних засобів, при аварійних ситуаціях та ін.). Обсяг РК визначається характером зміни умов експлуатації кабінету.

9.28. Виміряні значення потужності дози на робочих місцях служать підставою для встановлення режиму роботи персоналу при проведенні рентгенологічних досліджень.

9.29. Про всі виявлені порушення вимог радіаційної безпеки служба радіаційної безпеки (особа, відповідальна за РК) повинна повідомляти керівника закладу, фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності з метою оперативного їх усунення.



Додаток 3

Поводження з радіоактивними відходами (витяг з ОСПУ-2005)

15.1.1. Радіоактивні відходи (далі - РАВ) - це особливий вид радіоактивних матеріалів (у будь-якому агрегатному стані), відносно яких установлено, що:

- ні зараз, ні в майбутньому вони не можуть бути використані;

- за сучасного рівня науки і техніки ще немає рішення щодо того, яким чином ці матеріали можуть бути використані в рамках сучасних чи створених у майбутньому технологічних процесів;

- питома активність радіонуклідів у цих відходах перевищує встановлені Правилами рівні вилучення радіоактивних відходів.

Вимоги до приміщень (місць) тимчасового зберігання (витримки) визначаються окремими санітарними правилами поводження з радіоактивними відходами.

15.1.6. Усі РАВ поділяються на чотири групи, належність до яких визначається в залежності від значення рівня вилучення, встановленого для тієї чи іншої групи радіонуклідів, що містяться в РАВ.
Класифікація твердих радіоактивних відходів

за критерієм "рівень вилучення"

Група
РАВ

Тверді РАВ

Рівень
вилучення,
кБк /кг

1

Трансуранові альфа-випромінюючі радіонукліди

0,1

2

Альфа-випромінюючі радіонукліди (завинятком трансуранових)

1

3

Бета-, гамма-випромінюючі радіонукліди(за винятком віднесених до групи 4)

10

4

H-3, C-14, Cl-36, Ca-45, Mn-53, Fe-55,
Ni-59, Ni-63, Nb-93m, Tc-99, Cd-109,
Cs-135, Pm-147, Sm-151, Tm-171, Tl-204

100

Примітка. За наявності у складі радіоактивних відходів кількох радіонуклідів, що належать до однієї групи, їх питомі активності додаються.

15.1.7. Уводиться три категорії для твердих та рідких РАВ, що не підлягають вилученню, причому їх питома активність є класифікаційним критерієм віднесення даних РАВ до тієї чи іншої категорії.



Класифікація категорій твердих і рідких РАВ

за критерієм питомої активності категорії


РАВ

Інтервал значень питомої активності
твердих РАВ, кБк / кг

Інтервал
значень питомої
активн.
рідких РАВ в
одиницях
кратності
ingest
PC B

альфа-радіонукліди

бета-, гамма-радіонукліди

Група 1

Група 2

Група 3

Група 4

1

Низько-
активні

> 10(-1)

< 10(1)

> 10(0)

< 10(2)

> 10(1)

< 10(3)

> 10(2)

< 10(4)

> 1 < 10(2)

2

Середньо-
активні

>= 10(1)

< 10(5)

>= 10(2)

< 10(6)

>= 10(3)

< 10(7)

>= 10(4)

< 10(8)

>= 10(2)

< 10(6)

3

Високо-
активні

>= 10(5)

>= 10(6)

>= 10(7)

>= 10(8)

>= 10(6)

15.1.8. Для гамма-випромінюючих РАВ з невідомою питомою активністю допускається використання класифікації їх на "низько-", "середньо-" та "високоактивні" за критерієм потужності поглиненої в повітрі дози на відстані 0,1 м від поверхні, на якій знаходяться РАВ.

Класифікація РАВ з невідомим радіонуклідним складом (НРС) та невідомою питомою активністю за критерієм потужності поглиненої в повітрі дози на відстані 0,1 м від поверхні об'єкта (контейнера)

Категорія РАВ

Потужність поглиненої в повітрі дози, мкГр/год

1

Низькоактивні НРС

> 1; <= 100

2

Середньоактивні НРС

> 100; <= 10000

3

Високоактивні НРС

> 10000

15.1.10. РАВ класифікуються також за критеріями величини періоду напіврозпаду радіонуклідів, які входять до цих відходів:

короткоіснуючі, у складі яких немає радіонуклідів з періодами напіврозпаду, що перевищують 10 років;

середньоіснуючі, які містять радіонукліди з періодом напіврозпаду понад 10 років, але не більше 100 років;

довгоіснуючі, в яких містяться радіонукліди з періодами напіврозпаду, що перевищують 100 років.

15.1.11. У свою чергу короткоіснуючі РАВ поділяються на:

"добовики", з періодами напіврозпаду радіонуклідів, які входять до них, що не перевищують 18 діб; до них, зокрема, належать Na-24, K-42, I-123, I-131, Te-132+I-132, Cs-136;

"місячники", період напіврозпаду яких не перевищує трьох місяців: Sr-85, Sr-89, Y-91, Nb-95, Zr-95, I-125, Ba-140;

"річники", до яких належать радіонукліди з періодом напіврозпаду понад три місяці: Ca-45, Ru-106, Ba-133, Cs-134, Ce-144, Tl-204.

15.1.12. Переробку радіоактивних відходів, а також їх захоронення здійснюють спеціалізовані організації з поводження з радіоактивними відходами.



Тема СРС 8. Гігієнічні аспекти проживання населення на територіях з підвищеними рівнями радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

1. Мета: ознайомитись з системою заходів для профілактики порушень здоров'я населення внаслідок підвищеної радіоактивності об'єктів навколишнього середовища на територіях, забруднених радіонуклідами в результаті Чонобильської катастрофи.

2.1. Знати:

2.1.1. Характеристику шкідливих чинників радіаційної природи, що виникли на територіях, забруднених в результаті Чорнобильської ядерної аварії.

2.1.3. Теоретичні основи профілактики шкідливої дії джерел зовнішнього і внутрішнього опромінення населення забрудненних територій.

2.2. Вміти:

2.2.1. Розробляти профілактичні заходи для обмеження шкідливої дії іонізуючих випромінювань на населення в зонах, ушкоджених внаслідок Чорнобильської катастрофи.



3. Питання для самопідготовки:

3.1. Особливості радіаційного навантаження на населення, що мешкає на територіях, забруднених в результаті Чонобильської аварії.

3.2. Зонування території навколо Чорнобильської АЕС в залежності від рівнів забруднення. Обмеження та особливості проживання населення в окремих зонах.

3.3. Вплив додаткового радіаційного навантаження на адаптаційно-пристосувальні можливості організму людини різних вікових категорій.

3.4. Психо-емоціональні реакції населення, що мешкає на радіаційно-ушкоджених територіях та їх роль у формуванні загального рівня здоров'я.

3.5. Основні напрямки протирадіаційного захисту населення, що мешкає на територіях підвищенного радіаційного забруднення (лікувальні, профілактичні, організаційні та ін.).

3.6. Шляхи забруднення продуктів радіонуклідами. Роль харчових
продуктів у збільшені внутрішнього опромінення населення.

4. Структура та зміст заняття:

Для опрацювання теми необхідно ознайомитись із змістом «Довідника для студентів…» з дисципліни і контрольними питаннями до підсумкового модульного контролю. Далі слід засвоїти матеріали, викладені у сучасній навчально-методичній літературі (підручниках, навчальних посібниках тощо), рекомендованих для вивчення гігієни у вищих медичних навчальних закладах.

Для поглибленого вивчення теми необхідно ознайомитись з науковою літературою (монографіями, статтями). Пошук літературних джерел студент проводить самостійно, керуючись орієнтовним переліком питань та списком літератури, вказаними в методичних розробках. Під час самостійного навчання студент може отримати консультацію у викладача.

Оцінювання теми, яка виносяться лише на самостійну роботу і не входить до аудиторних навчальних занять, проводиться при підсумковому модульному контролі.



5. Література:

5.1. Основна:

5.1.1. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни. /Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін. / За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 271-277.



5.2. Додаткова:

5.2.1. Антонов В.П Уроки Чернобыля: радиация, жизнь, здоровье. – К.: о-во «Знание» УССР, 1989. – 112 с.

5.2.2. З а к о н Ук р а ї н и «Про Загальнодержавну програму подолання наслідків Чрнобильської катастрофи на 2006-2010 роки ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 34, ст.290, або http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3522-15)
Додаток (інформаційний)

Витяг з ЗаконуУкраїни

«Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»

від 27 лютого 1991 року N 791а-XII

До територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, в межах України належать території, на яких виникло стійке забруднення навколишнього середовища радіоактивними речовинами понад доаварійний рівень, що з урахуванням природно-кліматичної та комплексної екологічної характеристики конкретних територій може призвести до опромінення населення понад 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік, і яке потребує вжиття заходів щодо радіаційного захисту населення та інших спеціальних втручань, спрямованих на необхідність обмеження додаткового опромінення населення, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпечення його нормальної господарської діяльності.

Залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей ґрунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони. Такими зонами є:

1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;

2) зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км2  та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;



3) зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;

4) зона посиленого радіоекологічного контролю - це територія з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км2, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км2, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км2  за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.

Землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення виводяться з господарського обороту, відмежовуються від суміжних територій і переводяться до категорії радіаційно небезпечних земель.



У зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення забороняється:

- постійне проживання населення;

- здійснення діяльності з метою одержання товарної продукції без спеціального дозволу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

- перебування осіб, які не мають на це спеціального дозволу, а також залучення до роботи осіб без їх згоди;

- вивезення за межі зон без спеціального дозволу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи землі, глини, піску, торфу, деревини, а також заготівля і вивезення рослинних кормів, лікарських рослин, грибів, ягід та інших продуктів побічного лісокористування, за винятком зразків для наукових цілей;

- винесення або вивезення із зон будівельних матеріалів і конструкцій, машин і устаткування, домашніх речей тощо без спеціального дозволу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської


катастрофи і дозиметричного контролю;

- ведення сільськогосподарської, лісогосподарської, виробничої та іншої діяльності, а також будівництво без спеціального дозволу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (у тому числі будівництво ядерних установок і об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення);

- випасання худоби, порушення середовища перебування диких тварин, спортивне та промислове полювання і рибальство;

- перегін тварин, сплав лісу. В'їзд на територію зони і виїзд з неї здійснюється тільки за спеціальними перепустками з обов'язковим дозиметричним контролем людей та транспортних засобів. Транзитний проїзд усіх видів транспорту здійснюється за спеціальними перепустками, що видаються Адміністрацією зони;

- будь-яка інша діяльність, яка не забезпечує режим радіаційної безпеки;

- перебування осіб, які мають медичні протипоказання для роботи в контакті з джерелами іонізуючого випромінювання або щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки вони є професійно хворими.



У зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення спеціалізованими підрозділами здійснюються обов'язкові заходи щодо:

- запобігання винесенню радіонуклідів з території зон і радіоактивному забрудненню навколишнього середовища;

- моніторингу стану природного середовища та медико-біологічного моніторингу;

- утримання території в належному санітарному і пожежобезпечному стані;

- застосування методів фіксації радіонуклідів на місцевості.

Всі види діяльності повинні проводитись з обмеженням загальної колективної дози радіоактивного опромінення, а також з обмеженням кількості залучених осіб.



У зоні гарантованого добровільного відселення забороняється:

- будівництво нових, розширення діючих підприємств, безпосередньо не пов'язаних із забезпеченням радіоекологічного, соціального захисту населення, а також умов його життя та праці;

- будь-яка діяльність, що погіршує радіоекологічну ситуацію;

- природокористування, яке не відповідає вимогам норм радіаційної безпеки;

- внесення пестицидів, гербіцидів, отрутохімікатів без спеціального дозволу відповідних органів Кабінету Міністрів України;

- залучення школярів, учнів і студентів до робіт, які можуть негативно вплинути на стан їх здоров'я.

З метою зниження ризику захворюваності населення та зменшення доз радіоактивного опромінення у зоні гарантованого добровільного відселення державою гарантується:

- добровільне переселення людей із зони;

- перепрофілювання виробництв на випуск екологічно чистої продукції;

- постійний дозиметричний контроль радіоактивного забруднення ґрунту, води, повітря, продуктів харчування, сировини, жилих і виробничих приміщень, а також медико-біологічний та радіоекологічний моніторинг;

- проведення суцільної щорічної медичної диспансеризації населення та забезпечення ранньої профілактики захворювань;

- забезпечення населення в необхідній кількості та асортименті медичними препаратами, питною водою, чистими продуктами харчування, у тому числі такими, які мають радіопротекторні властивості, сприяють виведенню з організму радіонуклідів; - у разі доцільності дезактивація території спеціалізованими підрозділами;

- проведення суцільної газифікації населених пунктів і будівництво доріг з асфальтовим та бетонним покриттям;

- надання громадянам, які проживають у зазначеній зоні, пільг та компенсацій, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"



У зоні посиленого радіоекологічного контролю забороняється:

- будівництво санаторіїв, піонерських таборів, баз і будинків відпочинку, а також будівництво нових підприємств, які шкідливо впливають на здоров'я населення і навколишнє середовище;

- будь-яка діяльність, що погіршує радіоекологічну ситуацію;

- природокористування, яке не відповідає вимогам норм радіаційної безпеки;

- внесення пестицидів, гербіцидів, отрутохімікатів без спеціального дозволу відповідних органів Кабінету Міністрів України;

- залучення школярів, учнів і студентів до робіт, які можуть негативно вплинути на стан їх здоров'я.

З метою зниження ризику захворюваності населення та зменшення доз радіоактивного опромінення у зоні посиленого радіоекологічного контролю державою гарантується:

- перепрофілювання виробництв на випуск екологічно чистої продукції;

- постійний дозиметричний контроль радіоактивного забруднення ґрунту, води, повітря, продуктів харчування, сировини, жилих і виробничих приміщень, а також медико-біологічний та радіоекологічний моніторинг;

- проведення суцільної щорічної медичної диспансеризації населення та забезпечення ранньої профілактики захворювань;

- забезпечення населення в необхідній кількості та асортименті медичними препаратами, питною водою, чистими продуктами харчування, в тому числі такими, які мають радіопротекторні властивості, сприяють виведенню з організму радіонуклідів;

- в разі доцільності дезактивація території спеціалізованими підрозділами;

- поетапне проведення суцільної газифікації населених пунктів і будівництво доріг з асфальтовим та бетонним покриттям;

- надання громадянам, які проживають у зазначеній зоні, пільг і компенсацій, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"


Змістовий модуль 7. Гігієна надзвичайних ситуацій.

Конкретні цілі:

  • Вміти пояснювати необхідність і невідкладність медичної, протипожежної та інших видів допомоги потерпілим від лихоліть різного генезу (природних, техногенних, соціальних).

  • Вирізняти міжнародні та національні організаційні структури по наданню допомоги потерпілим від різного виду лихоліть та ліквідації їх наслідків.

  • Планувати медичну допомогу потерпілим у катастрофах, інших катаклізмах, їх життєзабезпечення (розміщення, водопостачання, харчування, зняття стресу).

  • Знати принципи організації та проведення санітарного нагляду за розміщенням у польових умовах, водопостачанням, харчуванням, умовами праці ліквідаторів наслідків катастроф та інших надзвичайних ситуацій.

  • Планувати заходи організації медичного забезпечення в умовах надзвичайних ситуацій.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка