Навчально-методичний посібник до практичних занять з «Гігієни та екології»



Сторінка7/10
Дата конвертації14.09.2017
Розмір1.76 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Тема10. Гігієнічна оцінка факторів трудового процесу та виробничого середовища.

1. Мета: Навчитися оцінювати умови праці працюючих за ступенем важкості, напруженості, шкідливості та небезпечності, планувати профілактичні заходи щодо їх оздоровлення.

2.1. Знати:

2.1.1. Поняття про умови праці, шкідливі та небезпечні фактори виробничого середовища та трудового процесу, їх класифікація.

2.1.2. Фізіологічні зміни в організмі працюючого в процесі фізичної та розумової праці, методи їх дослідження.

2.1.3. Принципи класифікації умов праці за „Гігієнічною класифікацією праці”.



2.2. Вміти:

2.2.1. Класифікувати фактори виробничого середовища та трудового процесу за їх природою.

2.2.2. Користуватись при комплексній гігієнічній оцінці умов праці „Гігієнічною класифікацією праці”.

2.2.3. Класифікувати умови праці за ступенем шкідливості та небезпечності, важкості та напруженості.

2.2.3. Визначати основні напрямки проведення профілактичних заходів щодо раціоналізації умов праці.

3. Питання для самопідготовки:

3.1. Поняття про умови праці, шкідливі та небезпечні фактори виробничого середовища та трудового процесу.

3.2. Поняття про важкість та напруженість трудового процесу.

3.3. Фізіологічні зміни в організмі працюючого в процесі фізичної та розумової праці, методи їх дослідження.

3.4. Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих факторів (ГОСТ 12.0.003-74).

3.5. Поняття про гігієнічні нормативи умов праці (ГДК, ГДР)

3.6. Поняття про професійний ризик, професійне захворювання, виробничо-обумовлену захворюваність.

3.7. Сфера застосування „Гігієнічної класифікації праці”.

3.8. Основний принцип диференціації умов праці за „Гігієнічною класифікацією праці”.

3.9. Визначення 1класу умов праці – ОПТИМАЛЬНІ умови праці.

3.10. Визначення 2класу умов праці – ДОПУСТИМІ умови праці.

3.11. Визначення 3класу умов праці – ШКІДЛИВІ умови праці.

3.12. Визначення 4класу умов праці – НЕБЕЗПЕЧНІІ умови праці.

4. Структура та зміст заняття:

Заняття проводиться в учбовій аудиторії кафедри. Контроль початкового рівня знань здійснюється методом тестового контролю або письмового чи усного опитування. Після вирішення організаційних питань та інструкцій викладача студенти самостійно знайомляться з структурою „Гігієнічної класифікації праці”. Далі студенти виконують практичну роботу за даними ситуаційної задачі: „Оцінка умов праці робітників за ступенем шкідливості та небезпечності, важкості та напруженості згідно „Гігієнічної класифікації праці”. Результати оцінки заносять до таблиці (додаток 1). За результатами оцінки складається гігієнічний висновок. Робота оформляється протоколом. Наприкінці заняття студенти доповідають результати роботи, обговорюють з участю викладача висновки.



5. Література:

5.1. Основна:

5.1.1. Методична розробка кафедри (Додаток 2)

5.1.2. Гігієна та екологія: Підручник / За ред. В.Г. Бардова. – Вінниця.:
Нова книга, 2006. – С. 485-492.

5.1.3. Гігієна та охорона праці медичних працівників: навч. посіб./за ред. В.Ф. Москаленко, О.П. Яворівського. – К.: Медицина, 2009. – С. 49-54, Додаток Б.

5.1.4. Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу / Затверджена наказом МОЗ України № 528 від 27.12.2001 р. – Київ , 2001.

5.2. Додаткова:

5.2.1. ГОСТ 12.0.003-74. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация.

5.2.2. Гігієна праці (методи досліджень та санітарно-епідеміологічний нагляд) / За редакцією А.М. Шевченка, О.П. Яворівського. – Вінниця: Нова книга, 2005. – С.10-91.

5.2.3. Гігієна та екологія людини: навчальний посібник до практичних занять / За редакцією В.Я. Уманського. – Донецьк: НОРД Комп’ютер, 2004. – С. 215-230.



Додаток 1.

Оцінка шкідливості, небезпечності важкості та напруженості умов праці за „Гігієнічною класифікацією”

п/п

Фактори

Характе-ристика

факторів

Перевищення допустимих величин

Клас шкідливості, небезпечності, важкості, напруженості

1.

Виробничого середовища:










1.1.

Шум

85 дБА

+ 5 дБА

ІІІ кл. 2 ст.

2.

Важкості праці:










2.1.

Маса вантажу

35 кг

+ 5 кг

ІІІ кл. 1 ст.

3.

Напруженості праці:










3.1.

Тривалість зосереджено-го спостерження (у % до тривалості зміни)

80

+ 5

ІІІ кл. 1 ст.


Еталон складання висновку

При оцінці факторів виробничого середовища та трудового процесу за „Гігієнічною класифікацією праці”, затвердженою наказом МОЗ України № 528, умови праці робітника відносяться: по шуму до ІІІ кл. 2 ст., по важкості до ІІІ кл. 1 ст. (маса вантажу), по напруженості до ІІІ кл. 1 ст. (тривалість зосередження).

В цілому умови праці характеризуються ІІІ кл. 2 ст. шкідливості, що може призвести до... (дати характеристику можливих змін в організмі згідно визначення класів умов праці).

Для збереження здоров’я працюючих слід розробити профілактичні заходи, направлені на... (назвати основні напрямки поліпшення умов праці).


Число Підпис Прізвище
Додаток 2 (інформаційний).

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

охорони здоров'я України

від 27.12.2001 року №528
ГІГІЄНІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ПРАЦІ

ГН 3.3.5-3.3.8; 6.6.1-083-2001 р.

1. Сфера застосування та загальні положення.

1.1. Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу призначена для гігієнічної оцінки умов та характеру праці на робочих місцях з метою:

- контролю умов праці працівника (працівників) на відповідність діючим санітарним правилам і нормам, гігієнічним нормативам та видачі відповідного гігієнічного висновку;


  • атестації робочих місць за умовами праці;

  • встановлення пріоритетності в проведенні оздоровчих заходів;

- розробки рекомендацій для профвідбору, профпридатності;

- санітарно-гігієнічної експертизи виробничих об'єктів;

- вивчення зв'язку стану здоров'я працюючого з умовами його праці ( при проведенні епідеміологічних досліджень здоров’я, періодичних медичних оглядів);


  • складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці;

  • розслідування випадків професійних захворювань та отруєнь;

1.2. Застосування Гігієнічної класифікації з іншою метою можливе виключно за погодженням з Міністерством охорони здоров'я України.

1.3. Гігієнічна класифікація базується на принципі диференціації умов праці залежно від фактично визначених рівнів факторів виробничого середовища і трудового процесу в порівнянні з санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативами (далі – гігієнічні нормативи), а також з урахуванням можливого шкідливого впливу їх на стан здоров'я працюючих.



  1. Робота зі збудниками інфекційних захворювань, речовинами вдихання та потрапляння яких на шкіру повинно бути виключене (протипухлинні лікарські засоби, гормони-естрогени, наркотичні анальгетики), дає право віднесення умов праці за потенційну небезпечність до відповідного класу шкідливості.

  1. Робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів може бути дозволена тільки при застосуванні засобів колективного та індивідуального захисту і скороченні часу дії шкідливих виробничих факторів (захист часом). Робота в небезпечних (екстремальних) умовах праці (4 клас) не дозволяється, за винятком ліквідації аварій, проведення екстрених робіт для попередження аварійних ситуацій. Ця робота повинна виконуватись у відповідних засобах індивідуального захисту та регламентованих режимах виконання робіт.

3. Терміни та визначення , що застосовуються в Гігієнічній класифікації.

  1. Гігієна праці - галузь профілактичної медицини, що вивчає умови та характер праці, їх вплив на здоров'я, функціональний стан людини, розробляє наукові основи гігієнічної регламентації факторів виробничого середовища і трудового процесу, практичні заходи, спрямовані на профілактику шкідливої і небезпечної їх дії на працюючих.

  2. Умови праці - сукупність факторів трудового процесу і виробничого середовища, у якому здійснюється діяльність людини.

3.3 Шкідливий виробничий фактор - фактор середовища і трудового процесу, вплив якого на працюючого за певних умов (інтенсивність, тривалість та ін.) може викликати професійне захворювання, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищити частоту соматичних і інфекційних захворювань, призвести до порушення здоров'я нащадків.

Шкідливими виробничими факторами можуть бути (ГОСТ 12.0.003-74):

3.4. Фізичні фактори:

• температура, вологість, швидкість руху повітря, інфрачервоне випромінювання;

• барометричний тиск;


  • неіонізуючі електромагнітні випромінювання;

  • іонізуючі випромінювання;

  • виробничий шум, ультразвук, інфразвук;

  • вібрація (локальна, загальна);

  • освітлення природне (відсутність або недостатність), штучне (недостатня освітленість, пряма і відбита осліплююча блискість, тощо);

  • іонізація повітря.

3.5. Хімічні фактори: речовини хімічного походження, деякі речовини біологічної природи, що отримані хімічним синтезом, та/ або для контролю яких використовуються методи хімічного аналізу.

3.6. Біологічні фактори - мікроорганізми-продуценти, живі клітини і спори, що містяться в препаратах, патогенні мікроорганізми.

3.7. Фактори трудового процесу.

3.7.1. Важкість праці характеристика трудового процесу, що відображає рівень загальних енергозатрат, переважне навантаження на опорно-руховий апарат, серцево-судинну, дихальну та інші системи (ДСТУ 2293-93).

Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, величиною статичного навантаження, робочою позою, переміщенням в просторі.

3.7.2. Напруженість праці характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника.

До показників, що характеризують напруженість праці, відносяться: інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи.

3.8. Небезпечний виробничий фактор - фактор середовища і трудового процесу, що може бути причиною гострого захворювання, раптового різкого погіршення здоров'я або смерті.

Залежно від кількісної характеристики рівнів і тривалості дії окремі шкідливі виробничі фактори можуть стати небезпечними.

3.9. Гігієнічні нормативи умов праці (ГДК, ГДР, ОБРВ тощо) - рівні шкідливих виробничих факторів, які при щоденній (крім вихідних днів) 8-годинній роботі, але не більш 40 годин на тиждень протягом усього робочого стажу не повинні викликати захворювань або відхилень у стані здоров'я, що виявляються сучасними методами досліджень у процесі роботи або у віддалені періоди життя нинішнього та наступних поколінь. При більшій (ніж 8-годинна) тривалості зміни у кожному конкретному випадку можливість виконання роботи повинна бути погоджена з закладами (установами) державної санітарно-епідеміологічної служби.



  1. Професійний ризик - величина ймовірності порушення (ушкодження) здоров'я з урахуванням тяжкості наслідків у результаті несприятливого впливу факторів виробничого середовища і трудового процесу. Оцінка професійного ризику проводиться з урахуванням величини експозиції останніх, показників стану здоров'я і втрати працездатності працівників.

  2. Захист часом - зменшення шкідливого впливу шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу на працюючих за рахунок обмеження часу їхньої дії: введення внутрішньозмінних перерв, скорочення робочого дня, збільшення тривалості відпустки, обмеження стажу роботи в конкретних умовах.

  3. Здоров'я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних вад (преамбула Статуту ВООЗ).

  4. Професійні захворювання - захворювання, у виникненні яких вирішальна роль належить впливу несприятливих факторів виробничого середовища і трудового процесу.

  5. Професійна захворюваність - показник числа виявлених вперше протягом року хворих із професійними захворюваннями і отруєннями, розрахований на 100, 1000, 10000, 100000 працюючих, які зазнають впливу шкідливих виробничих факторів.

  1. Виробничо-обумовлена захворюваність - захворюваність (стандарти-зована за віком) на загальні захворювання різноманітної етіології (переважно на поліетіологічні), що має тенденцію до зростання при збільшенні стажу роботи в несприятливих умовах праці і перевищує таку в професійних групах, що не контактують із шкідливими факторами.

3.19 . Працездатність - стан людини, визначений можливістю фізіологічних і психічних функцій організму, що характеризує його здатність виконувати конкретну кількість роботи заданої якості за необхідний інтервал часу.

3.21. Постійне робоче місце - місце, на якому працівник перебуває більше 50% свого робочого часу, або більше 2 годин безперервно. Якщо при цьому робота виконується на різних дільницях робочої зони, постійним робочим місцем вважається вся зона (ДСТУ 2293- 93).

4. Гігієнічні критерії та класифікація умов праці.

4.1. Принципи класифікації умов праці. Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи:

1 клас - ОПТИМАЛЬНІ умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності.

Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для мікроклімату і деяких показників важкості трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.



2 клас - ДОПУСТИМІ умови праці - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах

3 клас - ШКІДЛИВІ умови праці - характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені:



  1. ступінь (3.1) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни, перерві контакту з шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров'я;

  2. ступінь (3.2) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання виробничо-обумовленої захворюваності, появи окремих ознак або легких форм професійної патології (як правило, без втрати професійної працездатності), що виникають після тривалої експозиції (10 років та більше);

  3. ступінь (3.3) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять, окрім зростання виробничо-обумовленої захворюваності т.ч. хронічної патології, до розвитку професійних захворювань, як правило, легкого та середнього ступенів важкості (з втратою професійної працездатності в період трудової діяльності);

4 ступінь (3.4) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань (з втратою загальної працездатності);

4 клас - НЕБЕЗПЕЧНІ (ЕКСТРЕМАЛЬНІ) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.

Особливо шкідливі та (або) важкі та напружені умови праці характеризуються наявністю не менше одного виробничого фактора 3 класу 4 ступеня або двох факторів 3 класу З ступеня.

Шкідливі та (або) важкі та напружені умови праці характеризуються не менше одного виробничого фактору 3 класу.

Тема СРС 6. Гігієна праці медичних працівників у лікувально-профілактичних закладах.

1. Мета: Навчитися визначати основні шкідливі та небезпечні виробничі чинники, що можуть негативно впливати на медичних працівників, та розробляти профілактичні заходи спрямовані на покращення умов праці основних професійних груп медичних працівників.

2.1. Знати:

2.1.1. Фізіолого-гігієнічні особливості умов праці основних професійних групп медичних працівників.

2.1.2. Особливості виробничо обумовленої та професійної захворюваності
основних професійних груп медичних працівників.

2.1.3. Основні напрямки оздоровлення умов праці у лікувально-профілактич-них закладах.



2.2. Вміти:

2.2.1. Розробляти профілактичні заходи спрямовані на оздоровлення умов праці медичних працівників з урахуванням конкретних умов праці.



3. Питання для самопідготовки:

3.1. Фізіолого-гігієнічні особливості умов праці медичних працівників хірургічних спеціальностей.

3.2. Фізіолого-гігієнічні особливості умов праці медичних працівників терапевтичного профілю.

3.3. Фізіолого-гігієнічні особливості умов праці медичних працівників стоматологічного профілю.

3.4. Професійні і професійно зумовлені захворювання медичних
працівників:

3.5. Захворювання токсико-хімічної етіології.

3.6. Захворювання, зумовлені дією фізичних факторів.

3.7. Захворювання, пов’язані з фізичними перевантаженнями та перенап-руженням окремих органів і систем.

3.8. Захворювання, зумовлені впливом біологічних чинників.

3.9. Заходи по оздоровленню умов праці медичних працівників.

3.10. Законодавчі заходи щодо охорони праці медичних працівників (скорочений робочий день, підвищення посадових окладів, додаткові відпустки за роботу із шкідливими умовами праці та за особливий характер праці).

4. Структура та зміст заняття:

Для опрацювання теми необхідно ознайомитись із змістом «Довідника для стулентів…» з дисципліни і контрольними питаннями до підсумкового модульного контролю. Далі слід засвоїти матеріали, викладені у сучасній навчально-методичній літературі (підручниках, навчальних посібниках тощо), рекомендованих для вивчення гігієни у вищих медичних навчальних закладах.

Для поглибленого вивчення теми необхідно ознайомитись з науковою літературою (монографіями, статтями). Пошук літературних джерел студент проводить самостійно, керуючись орієнтовним переліком питань та списком літератури, вказаними в методичних розробках. Під час самостійного навчання студент може отримати консультацію у викладача.

Оцінювання теми, яка виносяться лише на самостійну роботу і не входить до аудиторних навчальних занять, проводиться при підсумковому модульному контролі.



5. Література:

5.1. Основна:

5.1.1. Гігієна та охорона праці медичних працівників: навч. посіб./за ред. В.Ф. Москаленко, О.П. Яворівського. – К.: Медицина, 2009. – 176 с.

5.1.1. Гігієна та екологія: Підручник / За ред. В.Г. Бардова. – Вінниця.:
Нова книга, 2006. – С. 485 - 492.

5.2. Додаткова:

5.2.1. Гігієна праці: Підручник / За ред. Проф. А.М. Шевченка. - К.: Інфотекс, 2000. – С. 576 - 592.

5.2.2. Гігієна праці (методи досліджень та санітарно-епідеміологічний нагляд) / За редакцією А.М. Шевченка, О.П. Яворівського. – Вінниця: Нова книга, 2005. – 528 с.

5.2.3. Гигиена лечебно-профилактических учреждений // Гигиена: Учебник / Под ред. Г.И. Румянцева. – М.: ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 2000. – С. 360 - 432.

5.2.4. Кундієв Ю.І.,Нагорна А.М. Особливості професійної захворюваності медичних працівників // Професійне здоров’я в Україні. Епідеміологічний аналіз. Монографія. – К.: Авіцена, 2005. – 544 с.

5.2.5. Охорона праці в медицині та фармації / В.М. Мороз, І.В. Сергета, Н.М. Фещук, М.П. Олійник. Вінниця.: Нова книга, 2006. – С. 485 - 492.

5.2.5. Косарев В.В. Профессиональные заболевания медицинских работников: Монография. – Самара: ГП „Перспектива”, 1998. – 200 с.
Додаток 1

Гігієнічна характеристика професійних шкідливостей

медичних працівників різного профілю

До професійних навантажень та шкідливостей лікарів хірургічних спеціальностей відносяться:



  • кількість оперативних втручань – до 150 на рік в загальній хірургії, 170 – в оториноларингології, 370 – в акушерстві та гінекології. З підвищенням кваліфікації хірурга зростають як кількість, так і складність операцій;

  • вимушене положення тіла з нахилом тулуба вперед та тривалим статичним напруженням мускулів плечового поясу, спини, витягнутих вперед рук;

  • нагріваючий мікроклімат операційної з високими потоками радіаційного тепла від джерела штучного освітлення (безтіньової лампи);

  • іонізуюча радіація при рентгенологічних дослідженнях, особливо в травматології, судинній хірургії, нейрохірургії;

  • токсична дія засобів наркозу (закису азоту, фторотану, хлороформу, діетилового ефіру) та анестетиків;

  • високе розумове та нервово-емоційне напруження, пов’язане з складністю, тривалістю операційного втручання, виникаючих можливих ускладненнях, відповідальності за життя хворого.

Серед захворювань лікарів хірургічних спеціальностей з тимчасовою втратою працездатності переважають хвороби нервової системи, системи кровообігу, травлення, гострі респіраторні захворювання.

Серед хронічних захворювань цих спеціалістів найбільшу питому вагу займають захворювання системи кровообігу, неврастенії, що пов’язані з високим психоемоційним та фізичним напруженням. Це стенокардія, гіпертонічна хвороба, вегето-судинна дистонія, неврастенія.

Часті захворювання, пов’язані з тривалим стоянням за хірургічним столом: радикуліт, остеохондроз, дискінезії, варикозне розширення вен нижніх кінцівок.

Інвалідність хірургів або необхідність міняти професію у 60 – 80 % обумовлена хронічними інтоксикаціями наркотичних засобів та анестетиків, у 11 – 20 % - інфекційними захворюваннями, 9 – 10 % фізичними і нервовими перенапруженнями.

Гігієнічні особливості умов праці та стан здоров’я лікарів терапевтичного профілю залежать від форм обслуговування хворих. При поліклінічному, дільничному обслуговуванні провідна роль належить надмірному фізичному навантаженню, яке залежить від сезону року (кількості викликів), розмірів лікарської дільниці, типу забудови (одно- багатоповерхові будівлі, наявність чи відсутність ліфтів). Для цих спеціалістів характерні також психоемоційне напруження несприятлива дія фізичних факторів – рентгенівського випромінювання, УВЧ, НВЧ, ультразвукові, лазерні та інші діагностичні і фізіотерапевтичні засоби, хімічні шкідливості – фармакологічні препарати, від яких частіше страждають медичні сестри.

До професійних захворювань лікарів терапевтичного профілю, у першу чергу фтизіатрів, інфекціоністів, дермато-венерологів, гельмінтологів, лаборантів бактеріологічних, вірусологічних, гельмінтологічних лабораторій відносяться відповідні інфекції; фізіотерапевтів, рентгенологів, радіологів – дерматити, екземи, токсикодермії, меланоми, лейкози, рак шкіри, променева хвороба; психіатрів – психоневрози та інші.

Для лікарів-стоматологів однією з основних професійних шкідливостей є вимушене стояче, з нахилом і поворотами тулуба положення, яке спричиняє до тривалого статичного напруження відповідних м’язових груп, шум та вібрація від бормашин, напруження зору, засліплююча дія фотополімерних ламп, попадання в зону дихання парів ртуті від ртутних амальгам, випарів розчинників полімерних матеріалів, небезпеки інфекцій від пацієнта з захворюваннями верхніх дихальних шляхів в стадії інкубації, реконвалесценції, при виконанні маніпуляцій, пов’язаних з контактом з слизовою оболонкою, кров’ю пацієнта.

Перераховані шкідливості можуть спричинятися до порушень осанки (34 – 45 %), варикозного розширення вен нижніх кінцівок (19 – 49 %), ознак вібраційної хвороби (парестезії, втрата температурної, тактильної чутливостей кистей рук, контрактура Дюпюітрена).

Напруження зорового аналізатора може призводити до спазму акомодації, так званої несправжньої міопії, різі в очах.

Через слину, тканину ясен, відкриту рану можуть передаватися СНІД, пріонова хвороба, гепатити В і С.


Заходи по оздоровленню умов праці медичних працівників.

Однією з основних умов охорони праці медичних працівників та успішного лікування хворих є планувально-архітектурне вирішення лікувальних закладів, основою якого є будівельні норми і правила (БНіП-ІІ 69-78 “Лікувально-профілактичні заклади”). Цими нормами передбачено перелік необхідних приміщень згідно призначення лікарні, відділення, їх взаєморозміщення, розміри площі, кубатури, особливі вимоги до розміщення, розмірів, захисних властивостей стін і перекриття рентгенологічних, радіологічних, фізіотерапевтичних відділень. Розроблені окремі норми та вимоги до корпусів інфекційних, туберкульозних і т.п. відділень та лікарень.

Санітарними правилами і нормами (СанПіН) та ГОСТ № 12.1.005 – 88 “Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны» передбачено створення оптимальних мікрокліматичних умов в окремих функціональних приміщеннях лікарняних закладів, природного та штучного освітлення, вентиляції, кондиціонування повітря, санітарно-технічного обладнання тощо. В сучасних операційних передбачена також місцева вентиляція (відсоси) в зоні робочого місця анестезіолога, систематичний лабораторний контроль концентрації анестетиків у повітрі. Найбільш ефективним профілактичним заходом проти токсичної дії анестетиків на членів операційної бригади є перехід на внутрішньовенний наркоз та спинномозкову анестезію .

Широко використовуються індивідуальні засоби захисту тіла, очей, органів дихання.

Для захисту від іонізуючих і неіонізуючих електромагнітних випромінювань використовуються методи, основані на фізичних законах послаблення випромінювань – захист обмеженням потужності джерел випромінювання, відстанню, часом, екрануванням, які вирішуються у законодавчому та організаційно-технічному напрямку.

Так, законодавчо передбачені ліміти доз іонізуючої радіації, гранично допустимі концентрації радіонуклідів у повітрі робочої зони (НРБУ - 97), максимально допустимі їх активності на робочому місці (ОСПУ-01) та інші.

З метою збереження здоров’я медичних працівників з шкідливими умовами праці законодавством встановлено скорочений робочий день:


  • 4-годинний – для медичних працівників, безпосередньо зайнятих роботою з відкритими радіонуклідами;

  • 5-годинний робочий день встановлено для персоналу, зайнятого робою з закритими джерелами іонізуючих випромінювань (гама-, рентгенівських), а також для патологоанатомів, прозекторів, судмедекспертів, анатомів;

  • 5,5-годинний робочий день – для лікарів туберкульозних, психоневрологічних диспансерів, фізіотерапевтів, стоматологів;

  • 6-годинний робочий день – інфекційних, туберкульозних, психіатричних, наркологічних, бальнеологічних, радонових, лабораторних відділеннях.

Особливе місце в системі охорони здоров’я медичних працівників займають попередні та періодичні медичні огляди, які регламентуються Наказом МОЗ У № 246 від 21.05.2007 р. та Наказом МОЗ України № 45 від 31.03.1994 р., згідно з якими такі попередні та періодичні огляди повинні бути обов’язковими і для медичних працівників з шкідливими умовами роботи.

Питання охорони праці медичних працівників передбачені також “Законом України про охорону праці” (1992 рік), рядом положень і нормативів Кодексу законів про охорону праці (КЗОП).


Змістовий модуль 4. Гігієна дітей та підлітків.

Конкретні цілі:

  • Знати фактори та умови навколишнього середовища, що впливають на формування здоров’я дітей і підлітків.

  • Вміти диференціювати основні критерії здоров’я дітей і підлітків та володіти методами комплексної оцінки стану здоров’я дітей і підлітків.

  • Використовувати методики гігієнічної оцінки фізичного розвитку дітей і підлітків та організованих дитячих колективів.

  • Використовувати позитивні фактори довкілля як оздоровчі чинники та запобігати негативному впливу середовища на стан здоров’я, фізичний, психічний та інтелектуальний розвиток дітей і підлітків.

  • Вміти застосовувати організаційні заходи навчального і виховного процесу в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах різного типу для збереження та зміцнення здоров’я дітей і підлітків.

  • Знати гігієнічні особливості планування та експлуатації дошкільних і шкільних будівель, а також окремих їх приміщень (класи, кабінети, майстерні тощо) для забезпечення належних умов перебування учнів.

  • Знати та використовувати у лікарській практиці санітарне законодавство у галузі гігієни дітей і підлітків.


Тема 11. Аналіз стану здоров’я дітей та підлітків організованих колективів в сучасних умовах.

1. Мета: Засвоїти методику аналізу захворюваності дітей та підлітків.

2.1. Знати:

2.1.1. Показники стану здоров’я дітей та критерії, які лежать в основі розподілу дітей по групам здоров’я.



2.2. Вміти:

2.2.1. Розраховувати і оцінювати показники, що характеризують стан здоров’я дитячого колективу.



3. Питання для самопідготовки:

3.1. Характеристика стану здоров’я і його роль в гігієні дітей та підлітків.

3.2. Показники, що характеризують стан здоров’я дітей та підлітків.

3.3. Комплексна оцінка стану здоров’я.

3.4. Вікова динаміка стану здоров’я дітей та підлітків.

3.5. Медичне забезпечення дитячого населення.



4. Структура та зміст заняття:

Після перевірки початкового рівня знань тестовим контролем та згідно учбових питань методом співбесіди, студенти виконують самостійну роботу. Кожний студент отримує дані результатів поглиблених медичних оглядів дітей та розраховує відносні показники соматичної захворюваності як по окремим нозологічним формам, так і по загальній (Додаток 1).

На підставі розрахунків показників стану здоровя колективів дітей проводиться аналіз захворюваності аналогічних показників колективів.

При оцінюванні стану здоровя розраховується також індекс здоровя, кількість дітей, що часто хворіють, відсоткове відношення дітей різних груп здоровя. Оцінку вірогідності результатів порівняльного вивчення рівня захворюваності колективів проводять методом розподілу відносних чисел.

В заключній частині протоколу необхідно відобразити динаміку стану здоровя дітей, рахуючи вік, а також розробити заходи спрямовані на зменшення захворюваності.

5. Література:

5.1. Основна:

5.1.1. Гігієна та екологія /за ред. чл.-кор. АМН України, професора В.Г.Бардова.- Вінниця.: Нова книга, 2006.- С. 391-397

5.1.2. Гигиена детей и подростков. Учебник /под ред. Д.Н. Кардашенко, 2-е изд. – М.: Медицина, 1988. – С. 108-114, 487-502.

5.1.3. Гігієна дітей та підлітків. Підручник /За ред. чл.-кор. АПН України, проф. В.І. Берзіня. – К.: Видавничий дім “Асканія”, 2008. – С. 21-77.



5.2. Додаткова:

5.2.1. Руководство к лабораторним занятиям по гигиене детей и подростков / Под ред. В.Н. Кардашенко. – 3-е изд. – М.: Медицина, 1983. – С. 7-10

5.2.2. Руководство к лабораторным занятиям по гигиене детей и подростков / В.И. Берзинь, И.И. Слепушкина, А.Г. Глущенко и др. – К.: Вища школа, 1988. – С. 60-62, 66-69.

5.2.3. Екологія та здоров’я дитячого населення: фактори ризику, епідеміологія /Монографія/ М.П. Гребняк, С.А. Щудро. Видавництво «Пороги», Дніпропетровськ – 2010. – С. 95

5.2.4. Методические рекомендации по комплексной оценке состояния здоровья детей и подростков при массовых врачебных осмотрах. – Москва – 1982. – 16 с.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка