Навчально-методичний посібник до практичних занять з «Гігієни та екології»



Сторінка4/10
Дата конвертації14.09.2017
Розмір1.76 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Таблиця 1


Нормативи для розрахунку площі земельної ділянки стаціонару для дорослих з допоміжними будинками і спорудами

Заклади, підприємства, споруди

Од. вим.

Нормативна величина в розрахунку на 100 чол. населення, не менш

Розміри земельних ділянок

Стаціонар всіх типів для дорослих з допоміжними будівлями та спорудами

койка

14,15 (у середньому по Україні). Для населення, що мешкає в міських поселеннях, котрі не являються центрами систем розселення, не виконують роль районного, обласного та міжобласного центрів, нормативний показник не нижче 6,9 – 7,6 коєк на 1000 чоловік населення

При потужності стаціонарів, коєк:

  • до 50 – 300 кв.м;

  • більш 50 до 100 – 300-200 кв.м;

  • більш 100 до 200- 200-140 кв.м;

  • більш 400 до 800- 100-80 кв.м;

  • більше 1000 – 60 кв.м.

Примітка:

На одну койку для дітей слід приймати норму всього стаціонару з коефіцієнтом 1,5. При розміщенні двох та більш стаціонарів на одній земельній ділянці загальну площу слід приймати за нормою сумарної місткості стаціонарів. В умовах реконструкції та в крупних і найбільш крупних містах земельні ділянки лікарень допускається зменшувати на 25%. Розміри земельних ділянок лікарень, що розміщені в приміський зоні, слід збільшити: інфекційних та онкологічних – на 15%; туберкульозних та психіатричних – на 25%; востановчого лікування для дорослих – на 20%; для дітей – на 40%. Площа земельної ділянки родільних будівель слід приймати по нормативам стаціонарів з коефіцієнтом 0,7.




Таблиця 2

Нормативи площі палат у палатних відділеннях

Найменування відділення


Площа на 1 койку

(не менш), м2

Інфекційні та туберкульозні для дорослих

7,5

Інфекційні та туберкульозні для дітей

а) без місць для матерів;

б) з денним перебуванням матерів;

в) з круглодобовим перебуванням матерів


6,5


8

10


Ортопедо-травматологічні, нейрохірургічні (в тому числі востановчого лікування), опікові, радіологічні:

а) для дорослих і в палатах для дітей з денним перебуванням матерів;

б) для дітей з круглодобовим перебуванням матерів


10
13



Інтенсивної терапії, післяопераційні:

- для новонароджених і дітей до 1 года



13

10


Дитячі неінфекційні:

а) без місць для матерів;

б) з денним перебуванням матерів;

в) з круглодобовим перебуванням матерів


6

7,5



9,5

Для новонароджених:

Психоневрологічні та наркологічні:

а) загального типу;

б) інсулінові та надзорні.

Психіатричні для дітей:

а) загального типу;

б) надзорні.


6
6

7
5


6

Інші:

7

Системи забудови лікарні:

  • децентралізована (павільйонна), коли кожне відділення розміщене в окремому корпусі;

  • централізовано-блочна, коли всі відділення розміщені в одному (зблокованому) корпусі;

  • змішана, коли більшість відділень розміщені в головному корпусі, а окремі (інфекційне,

дитяче, психіатричне і т.п. відділення) розміщені в ізольованих корпусах.

Позитивною якістю децентралізованої системи є краща можливість перебування хворих на свіжому повітрі, недоліком – ускладнення при використанні діагностичних, фізіотерапевтичних засобів або їх дублювання, що збільшує капітальні витрати.

При проектуванні земельної ділянки лікувального закладу виділяють такі зони:


  • зона лікувальних корпусів для неінфекційних хворих;

  • зона поліклініки;

  • зона радіологічного відділення;

  • зона патолого-анатомічного відділення;

  • господарська зона;

  • садово-паркова зона

При цьому для інфекційних, акушерських, дитячих, туберкульозних, психіатричних відділень повинні виділятися окремі садово-паркові зони.

Щільність забудови лікарняної ділянки у залежності від кількості ліжок не повинна перевищувати 10-15%. До 60-65% площі повинні займати всі види зелених насаджень; 20-25%- господарський двір, проїзди, проходи. Розміри садово-паркової зони повинні складати з розрахунку не менше 25м2 на одне ліжко.

Відстані між будівлями лікарняного закладу повинні бути: між стінами з вікнами палат, кабінетів - 2,5 висоти протистоячої будівлі але менше 25 м; між радіологічним корпусом та іншими будівлями – 25 м; патолого-анатомічний корпус, господарські будівлі - на відстані 30 м від інших, у тому числі - житлових; між торцями будівель - не менше 30 м, від поліклініки, жіночої консультації, диспансеру – не менше 15 м.

Приймальне відділення для соматичних хворих (у головному корпусі) та помешкання виписки хворих повинно бути єдиним і включати: оглядове приміщення, санітарний пропускник, палати тимчасового утримання поступаючих хворих, реанімаційний бокс, у ряді випадків - рентгенкабінет.

Для дитячого, акушерського, інфекційного, шкіряно-венерологічного, туберкульозного, психіатричного відділень повинні бути окремі приймальні відділення і помешкання виписки хворих.

Площі приміщень приймальних відділень нормуються відповідно кількості хворих, які будуть поступати на протязі доби.

Санітарний пропускник планується за поточним принципом і включає: оглядову, роздягальню, ванно-душову, одягальню.

В інфекційному, туберкульозному, шкірно-венеричному відділенні одежу поступаючого хворого направляють в дезінфекційне відділення, яке розміщують у окремому корпусі в господарській зоні.

В господарській зоні розміщують також пральню, центральний харчоблок, котельню, гаражі та інші підрозділи лікарні.
Гігієнічні вимоги до лікарняних відділень.

Кожне лікарняне відділення призначене для хворих з однаковими захворюваннями. Відділення повинне включати: палатні секції на 25-30 ліжок, з 6-8 палатами на 2-4 ліжка площею 7 м2 на одне ліжко, не менше двох одноліжкових палат площею 9-12 м2 для важких соматичних та інфекційних хворих, кубатурою на одного хворого 20-25 м3, об’ємом вентиляції 40-50 м3/годину. Крім палат в палатній секції передбачається кімната для денного перебування хворих площею 25 м2, засклена веранда (30 м2), лікувально-допоміжні приміщення: кабінет лікаря (8-9 м2), процедурна-маніпуляційна (12-15м2), пост медичної сестри (4 м2), а в секціях відділень хірургічного профілю - перев’язні (чиста і гнійна). Крім цього, повинні бути: буфетна з їдальнею (на дві палатні секції площею 18 м2), кімната для чистої та брудної білизни (по 4 м2), санітарний вузол з ванною (10 м2), туалетом для хворих і персоналу, санітарна кімната (6-8 м2), коридор. Коридор може бути боковим, з вікнами на північні румби або центральним, з світловими розривами (холами).

Оптимальною орієнтацією вікон палат у північній півкулі є південно-східна та південна. Проте повинно бути передбачено 1-2 палати з орієнтацією на північні румби для важких хворих та хворих з гарячкою. Розміщення ліжок повинно бути паралельне світлонесучій стіні для того, щоб хворий мав можливість відвернутись від засліплюючої дії прямої сонячної радіації. Показники природного освітлення (біля внутрішньої стіни) повинні бути: коефіцієнт природної освітленості – 1,3-1,5%, світловий коефіцієнт – 1:4 - 1:6, кут падіння – не менше 27, кут отвору – не менше 5, коефіцієнт заглиблення – не більше 2. Штучне освітлення повинне бути загальне, 30-60 лк, та нічне чергове – 10-15 лк з світильниками в нижній частині стін.

Вентиляція палат повинна забезпечуватись витяжними вентиляційними каналами, наявністю кватирок та вікон, що відкриваються, а в сучасних лікарнях, і кондиціонуванням повітря.

В відділеннях інфекційного профілю обладнуються: боксовані палати (з ізоляцією кожного ліжка), напівбокси (ізольовані палати з загальним туалетом і ванною), повні бокси (ізольовані палати з ванною та туалетом).

Операційний блок відділень хірургічного профілю розміщують в тупиковому виступі або окремому крилі лікарняної будівлі. В операційному блоці повинні бути передбачені: операційна – 30 м2 (з розрахунку на 30-50 хірургічних ліжок у відділенні; для складних операцій – площа 45-50 м2), передопераційна – 10-20 м2, стерилізаційна (одна на дві операційні), наркозна – 15 м2, інструментальна, кабінет хірурга (протокольна), лабораторія екстрених аналізів, гіпсова перев’язна, кабінет пересувної діагностичної та реанімаційної апаратури, анестезіологічного обладнання, приміщення для чистої і брудної операційної білизни, мийна і душова для операційної бригади, післяопераційні реанімаційні палати, туалети для персоналу, кімната операційної сестри та інші у залежності від профілю хірургічного відділення.

У відділеннях хірургічного профілю повинні бути передбачені чиста та гнійна перев’язні.

Існують певні особливості планування дитячих відділень та лікарень, туберкульозних, психіатричних та інших специфічних лікувально-профілактичних закладів, які розглядаються в нормативних документах і можуть бути вивчені при необхідності.



Тема 6. Сучасні проблеми внутрішньолікарняних інфекцій та комплекс гігієнічних заходів для їх профілактики. Гігієнічна оцінка умов перебування хворих в лікувально-профілактичних закладах.

1. Мета: засвоїти основні гігієнічні та протиепідемічні заходи у системі профілактики внутрішньолікарняних інфекцій (ВЛІ) в умовах сучасних лікувально-профілактичних закладів та давати оцінку лікувально-охоронного режиму перебування хворих у ЛПЗ.

2.1. Знати:

2.1.1. Визначення та класифікацію ВЛІ, основні шляхи реалізації специфічного епідемічного поцесу ВЛІ, санітарно-гігієнічні заходи їх профілактики.

2.1.2. Архітектурно-планувальні, інженерні та організаційні заходи для забезпечення лікувально-охоронного режиму перебування хворих у ЛПЗ.

2.2. Вміти:

2.2.1. Складати план заходів з попередження та ліквідації вогнищ ВЛІ у лікарнях, пологових будинках та інших лікувальних стаціонарах.

2.2.2. Давати гігієнічну оцінку умовам перебування хворих у стаціонарних відділеннях лікарні за данними ситуаційної задачі.

3. Питання для самопідготовки:

3.1. Визначення та класифікація ВЛІ.

3.2. Причини виникнення та особливості перебігання інфекційного процесу в лікарняних закладах.

3.3. Джерела, шляхи передачі та найбільш поширені збудники ВЛІ в умовах сучасних стаціонарів.

3.4. Система санітарно-гігієнічних заходів з профілактики ВЛІ:

- архітектурно-планувальні рішення стаціонарів;

- внутрішнє оздоблення та санітарно-гігієнічне оснащення стаціонарів;

- вентиляція і опалення приміщень стаціонарів;

3.5. Організація санітарного режиму стаціонару, прибирання приміщень.

3.6. Особиста гігієна хворих та персоналу, як засіб попередження ВЛІ.

3.7. Протиепідемічні заходи при організації харчування та відвідування хворих.

4. Структура та зміст заняття:

Після тестового контролю вихідного рівня знать (15 тестів на 15 хвилин) студенти під керівництвом викладача розбирають основні питання теми згідно п.3.1 – 3.7, знайомляться з діючими нормативними документами у галузі гігієни лікувально-профілактичних закладів. Надалі студенти отримують індивідуальні завдання, які містять відомості щодо архітектурно-планувальних рішень та санітарного режиму стаціонару, в також умови перебування хворих у палатному відділенні. На підставі даних, наведених у задачах, студенти складають гігієнічний висновок.

При виконанні завдань студенти користуються діючими нормативними документами, а також еталоном оформлення гігієнічних висновків (Додаток 1).

5. Література:

5.1. Основна:

5.1.1 Гігієна та екологія / Під ред. В.Г. Бардова. – Вінниця, «Нова книга», - 2003. – С. 485-492.



5.2. Додаткова:

5.2.1 Комунальна гігієна / Під ред. Е.Г. Гончарука. – К., 2003. – С. 618-632, 651-657.

5.2.2. ДБН “Учреждения здравоохранения”. – К., 2001.

5.2.2 «Санитарные правила устройства, оборудования и эксплуатации больниц, родильных домов и других лечебных стационаров» (СанПиН 5279-90). – М., 1990.



Еталонна задача «Сучасні проблеми ВЛІ та комплекс заходів з їх профілактики»

При поточному санітарному обстеженні архітектурно-планувальних рішень та інженерного благоустрою кардіологічного (терапевтичного) відділення N-ської районної лікарні лікарем райСЕС з комунальної гігієни було встановлено наступне: лікарня збудована у 1996 році за типовим проектом. Терапевтичне відділення розташоване у двоповерховому лікувальному корпусі на другому поверсі і складається з двох палатних секцій на тридцять ліжок кожна. Вхід до секцій здійснюється безпосередньо з маршового майданчику через одинарні двері. Внутрішнє планування відділення коридорне з двохсторонньою орієнтацією вікон палат на захід і схід. Західну орієнтацію мають 6 палат (на 4 ліжка) – по три у кожній секції. На момент обстеження у відділенні перебувало на стаціонарному лікуванні 72 хворих. Стіни у коридорах палатних секцій пофарбовані масляною фарбою жовтого кольору на висоту 1,3 м, а вище – вибілені вапном. Поли – дерев’яні з дощок, пофарбовані масляною фарбою. Коридор має світловий хол, вікна якого виходять на південь. Підлога в палатах також дерев’яна, пофарбована масляною фарбою. Стіни вкриті водоемульсійною фарбою жовто-зеленого кольору. Приміщення процедурної та маніпуляційної кімнат мають підлогу з неглазурованої керамічної плитки, стіни вкриті шаром масляної фарби на висоту 1,2 м. Стелі у всіх приміщеннях мають вапняну оздобу, білого кольору. Вбиральні для персоналу та хворих спільні для двох палатних секцій та мають підлогу з неглазурованої керамічної плитки, стіни вибілені вапном на всю висоту. У чоловічій вбиральні для хворих встановлено чотири унітази та два пісуари, у жіночій – три унітази. Палати для хворих мають прямокутну форму, ліжка розташовані: у тримісних палатах – 2 уздовж бокових стін та одне – під вікном, у чотирьохмісних палатах – бильцями одне до одного уздовж бокових стін з проходом по центру палати. В кожній палаті мається по 1 тумбочці на кожне ліжко та по 1 стільцю. На момент перевірки у двохмісних палатах було встановлено по 1 додатковому ліжку. Площа на одне ліжко у 3-х та 4-х місних палатах складає 4,7, 6,0 та 6,5 м2 відповідно.

Опалення лікувального корпусу здійснюється місцевою котельною, в якості обігрівачів прийняті чавунні радіатори, що встановлені у підвіконнях окремих приміщень палатних секцій. Теплоносій – перегріта пара з температурою на подачі у корпус – 90 ОС . Вентиляція палат, приміщень персоналу та процедурних – природна за рахунок нещільностей у віконній арматурі та квартирок. Гаряче водопостачання – місцеве за рахунок бойлерної. На момент обстеження 20 січня параметри мікроклімату, визначені у двох палатах, були такими: вологість повітря – 60%, температура – 27 ОС, швидкість руху повітря – 0,01 м/сек.Температура поверхні чавунного радіатора в палаті - 92 ОС. У всіх функціональних приміщеннях палатних секцій застосовано бокове природне освітлення та загальне штучне верхнє освітлення лампами накалювання з суцільними сферичними розсіювачами.

Завдання.

1.Оцініть результати санітарного обстеження терапевтичного відділення.

2.Запропонуйте заходи щодо виправлення виявлених порушень.


Еталон гігієнічного висновку.
Мною, студентом VI курсу 22 групи I медичного факультету ЗГМУ Петренком С. М. проведено аналіз результатів санітарного обстеження терапевтичного відділення N-ської районної лікарні на підставі вимог СанПиН 5279-90 «Санитарные правила устройства, оборудования и эксплуатации больниц, родильных домов и других лечебных стационаров».

Встановлено наступні порушення санітарних вимог, що можуть призвести до поширення ВЛІ та порушення лікувально-охоронного режиму:



  1. При вході до палатних секцій відділення відсутні тамбури, що може призвести до порушення температурного режиму відділення в зимовий час.

  2. Палатні секції є перегруженими – на проектну потужність у 60 ліжок насправді приходиться 72 ліжка.

  3. Стіни у коридорах палатних секцій (приміщення з сухим режимом) необхідно пофарбувати акриловими фарбами на всю висоту. Тон фарби повинен бути теплим, але не яскравим. Теж стосується і палат для хворих (панелі жлвто-зеленого кольору у палатах можуть мати негативний психо-емоційний вплив на хворих).

  4. Підлогу у коридорах та палатах слід передбачити з міцного суцільного матеріалу (наприклад – лінолеуму) оскільки поли з дощок можуть мати щілини, що ускладнює їх прибирання та знижує ефективність застосування дезінфекційних засобів при вологому прибиранні.

  5. Вбиральні для хворих слід передбачити для кожної палатної секції. Стіни у вбиральнях, процедурних та маніпуляційних (приміщення з вологим режимом) необхідно пофарбувати водостійкою фарбою, або вкрити глазурованою плиткою на всю висоту.

  6. Кількість пісуарів чоловічій вбиральні повинна бути за кількістю унітазів – тобто чотири. Кількість унітазів у жіночій вбиральні (2 шт.) не відповідає кількості хворих – 1 унітаз на 10 жінок.

  7. Розташування ліжок у палатах для хворих не відповідає гігієнічним вимогам – ліжки повинні бути встановлені паралельно до стіни з вікнами.

  8. Не припустимо збільшувати кількість ліжок у палатах проти проектної. Площа на одне ліжко у палатах з додатково встановленими ліжками не відповідає гігієнічним нормативам ( повинна бути не менше 7,0 м для терапевтичних хворих).

  9. Температура обігрівачів значно вища за допустиму (максимальна - 85 оС), що може призвести до опіків у хворих та погіршити мікроклімат палат (пересушування повітря). В якості теплоносія слід передбачати не перегріту пару, а воду. Температура повітря в палаитах є зависокою (оптимальна у холодну пору року – 22-25 оС), що створює нагріваючий дискомфортний мікроклімат.

  10. Штучне освітлення палат для хворих слід передбачати комбінованим, тобто біля кожного ліжка на стіні на рівні 1.7 м від підлоги необхідно встановити місцевий світильник, а в палаті – чергове освітлення (біля вхідних дверей на рівні 0,3 м від підлоги).

Дата Підпис Прізвище



Тема СРС 4. Гігієнічне значення фізичних чинників антропогенного походження в умовах населених місць.

1. Мета: ознайомитись з основними фізичними факторами, що впливають на мешканців сучасних населених пунктів (міст, селищ), їх впливом на здоров’я людини та основними напрямками профілактики шкідливої дії.

2.1. Знати:

2.1.1. Фізичні ознаки та характер біологічної дії на організм неіонізуючих випромінювань, найбільш поширених в умовах сучасних населених пунктів (шум, електромагнітні випромінювання від ЛЕП, радіо - та телеретрансяційних передавачів, об’єктів стільникового зв’язку).

2.1.3. Теоретичні основи профілактики шкідливої дії неіонізуючих випромінювань в умовах населених пунктів.

2.2. Вміти:

2.2.1. Розробляти профілактичні заходи для обмеження шкідливої дії неіонізуючих випромінювань на організм мешканців населених місць.



3. Питання для самопідготовки:

3.1. Класифікація неіонізуючих випромінювань в залежності від довжини хвилі, одиниці вимірювання.

3.2. Найбільш поширені джерела неіонізуючих випромінювань у населених пунктах.

3.3. Комунальний шум: визначення, джерела, класифікація (за часовими та хвильовими характеристиками).

3.4. Фізіологічні основи дії шуму на організм. Гігієнічне нормування шуму в умовах населеного пункту.

3.5. Електромагнітне випромінювання: джерела зовнішні та внутрішні (побутові пристрої), загальна характеристика впливу на організм.

3.6. Класифікація та зміст основних заходів для профілактики шкідливого впливу неіонізуючих випромінювань.

4. Структура та зміст заняття:

Для опрацювання теми необхідно ознайомитись із змістом «Довідника для студентів…» з дисципліни і контрольними питаннями до підсумкового модульного контролю. Далі слід засвоїти матеріали, викладені у сучасній навчально-методичній літературі (підручниках, навчальних посібниках тощо), рекомендованих для вивчення гігієни у вищих медичних навчальних закладах.

Для поглибленого вивчення теми необхідно ознайомитись з науковою літературою (монографіями, статтями). Пошук літературних джерел студент проводить самостійно, керуючись орієнтовним переліком питань та списком літератури, вказаними в методичних розробках. Під час самостійного навчання студент може отримати консультацію у викладача.

Оцінювання теми, яка виносяться лише на самостійну роботу і не входить до аудиторних навчальних занять, проводиться при підсумковому модульному контролі.



5. Література:

5.1. Основна:

5.1.1. Комунальна гігієна: Підручник/ За ред. Є.Г. Гончарука. –Київ: «Здоров’я», 2003. – С. 507-532, 540-552.



5.2. Додаткова:

5.2.1. «Санитарные нормы допустимого шума в помещениях жилых и общественных зданий и на территории жилой застройки» № 3077-84.

5.2.2. «Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань», ДСНіП-239-96.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка