Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення курсу за кредитно-модульною системою організації навчального процесу для студентів всіх форм навчання напряму



Сторінка2/10
Дата конвертації31.03.2016
Розмір1.52 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

3.1. Тематичний план дисципліни «Конфліктологія»

для студентів денної форми навчання напряму

6030507 «Маркетинг»


з/п


Назва змістового модуля (розділу), теми


Кількість годин за формами навчання та видами занять

денна

разом

аудиторні

заняття



позааудиторна робота

лекція

семінарськіе

практичні

лабораторне азаняття

ІР

СРС




Модуль 1. Загальні засади науки конфліктологія

1

Предмет і зміст курсу. Поняття конфліктної ситуації і конфлікту

14

2

2







2

8

2

Природа конфлікту на підприємстві

14

2

2







2

8

3

Аналіз конфліктів і вироблення методів їх подолання

16

4

2







2

8

4

Соціально-трудові конфлікти, їх урегулювання та вирішення

14

2

2







2

8

Всього за модулем 1

58

10

8

-

-

8

32

Модуль 2 “Управління конфліктами”.

5

Управління конфліктною ситуацією

14

2

2







2

8

6

Проведення організаційних змін

12

2

-







2

8

7

Профілактика міжособових конфліктів на основі інтертипних відносин соціоніки

14

2

2







2

8

8

Конфліктні ситуації в сфері обслуговування

10

2

2







3

3

Всього за модулем 2

50

8

6

-

-

9

27

Всього за 4 семестр

108

18

14

-

-

17

59



4. Методичні рекомендації до вивчення дисципліни



ТЕМА 1. Предмет і зміст курсу. Поняття конфліктної ситуації і конфлікту
  1. Алгоритм вивчення теми


Ця тема розкриває сутність і зміст предмету і змісту курсу “Конфліктологія”. Зміст курсу “Конфліктологія” охоплює все коло питань і проблем, що стосуються конфліктів у соціальній сфері: сутність конфлікту на підприємстві, характеристика типів конфліктів у трудовому колективі; управління конфліктною ситуацією, методи управління конфліктною ситуацією, міжособистісні стилі вирішення конфліктів, характе­ристика елементів соціально-психологічного клімату в колективі, згуртованість трудового колективу, фактори згуртування трудового колективу; аналіз причин появи конфліктів, характеристика елементів конфлікту, модель оволодіння конфліктною ситуацією, яким образом захистити себе від впливу важких у спілкуванні людей; природа стресу і його причини, організаційні й особистісні фактори стресів; профілактика конфліктів під час організаційних змін; профілактика міжособистісних конфліктів; вирішення конфліктів у сфері обслуго­вування.
Предметом “Конфліктології” на підприємстві є система соціаль­них і психологічних відносин працівників підприємства, а також соціально–психологічний клімат колективу підприємства з визначен­ням проблем походження конфліктів і їхньої профілактики.

Зв’язок курсу “Конфліктологія” з іншими дисциплінами

Деякі джерела, наприклад бібліографічного опису, розглядають конфліктологію, як складову частину психології. Однак сучасна конфліктологія розглядає не тільки психологічні аспекти конфліктів, але і багато інших характеристик конфліктів. Курс “Конфліктологія” тісно зв’язаний з цілим колом суспільних дисциплін. Так, конфлікто­логія використовує основні положення таких суспільних наук, як філософія, соціологія, психологія, менеджмент.



Значення курсу “Конфліктологія” для підготовки фахівців вищої кваліфікації. Загальне поняття конфліктної ситуації і конфлікту

Методами й інструментами конфліктології повинні володіти менеджери всіх управлінських рівнів, особливо керівники організацій і підприємств, що з метою підтримки стабільного соціально-психо­логічного клімату в колективі повинні уміло використовувати їх у своїй повсякденній діяльності. Колективи підприємств, що мають підвищений ступінь конфліктності, як правило, характеризуються низькими показниками ефективності господарської діяльності.



Причини виникнення конфліктів

У соціальних відносинах, особливо в діловій сфері, однією з важливих причин виникнення конфліктів є недостатність ресурсів, особливо матеріальних і фінансових, що приводить до зіткнення інтересів (особистих, колективних, галузевих, регіональних) на всіх рівнях управління підприємством, і економікою країни в цілому. Рішення господарсько-організаційних питань також може привести до виникнення конфліктів у діловій сфері, особливо якщо прийняття управлінських рішень зв’язано з численними узгодженнями в різних інстанціях і рівнях управління. У міжособистісній сфері причинами конфліктів найчастіше бувають розходження в ціннісних орієнтаціях у мотивах і життєвому досвіді, відсутності авторитету і знань у конкретних працівників. Незадовільні комунікації також можуть бути причинами виникнення конфліктів у діловій сфері через розходження в стан­дартах і традиціях у сфері спілкування, а також наявності технічних і управлінських перешкод і шумів у ланцюзі комунікацій.



Умови виникнення конфлікту

Серед умов виникнення конфліктів у соціальній сфері найбільш важливе значення мають об’єктивні суспільні умови, якість суспіль­них відносин і рівня життя. Соціально-політична нестабільність і напруженість у суспільній і політичній сферах життя конкретного колективу, регіону і країни в цілому також можуть сприяти виникнен­ню конфліктів. Особливості звичаїв, традицій, суспільної думки, стану моралі в конкретному трудовому колективі, регіоні також можуть створити умови для виникнення конфліктів у зв’язку з тим, що окремі члени трудового колективу, трудові колективи в цілому можуть виразити небажання виконувати існуючі соціальні норми і правила. При вивченні даної теми необхідно також усвідомити сутність і поняття масових соціальних явищ – безробіття, страйків, слухів і пліток як умов, що сприяють появі і розвитку конфліктів. Соціальні відхилення і деякі особливості стереотипів поводження окремих індивідів також можуть сприяти виникненню соціальних конфліктів.


Для розгляду даної теми вам необхідно:

1. Прослухати лекцію № 1 на тему: „Предмет і зміст курсу. Поняття конфліктної ситуації і конфлікту” і законспектувати основні питання лекції:

  1. Предмет і зміст курсу “Конфліктологія”. Зв’язок курсу “Конфлікто­логія” з іншими дисциплінами. Значення курсу “Конфліктологія” для підготовки спеціалістів вищої кваліфікації.

  2. Загальні поняття конфліктної ситуації і конфлікту. Класифікація видів конфліктів за різними ознаками.

  3. Причини та умови виникнення конфліктів.


2.Підготуватись до семінарського заняття № 1, для чого опрацювати основні літературні джерела і підготуватись до розгляду питань для обговорення; опрацювати додаткові літературні джерела і підготувати питання для самостійного вивчення; виконати практичні завдання з теми; підготуватись до тестування по темі і виконати завдання для самостійної роботи.

3. Під час роботи на семінарському занятті вам необхідно взяти участь у обговоренні основних питань.

Контроль знань по темі буде проводитись відповідно до встановленого порядку і критеріїв оцінювання знань студентів як за обговорення основних питань, доповнень, питань для самостійного вивчення та за виконання практичних завдань, завдань для самостійної роботи (як під час семінарського заняття так і за окремим графіком під час консультацій), так і за результатами заключного тестування по темі під час семінарського заняття

5. За результатами вивчення теми студенти повинні



знати: як трактується категорії „конфлікт” і „конфліктна ситуація”;

вміти: визначати вид конфлікту відповідно до класифікації конфліктів, причини та умови виникнення конфлікту.

Термінологічний словник до теми 1.


Конфліктологія – це наука, що вивчає систему соціаль­них і психологічних відносин працівників на підприємстві, а також соціально–психологічний клімат його колективу з визначен­ням проблем походження конфліктів і їхньої профілактики.

Предмет конфліктології – ідеальна модель конфліктної взаємодії, його теорія, основою якої виступає понятійний апарат із його центральною ланкою – категорією конфлікту.

Об’єкт конфліктології – це саме соціальне життя, все різнобарв’я реальних конфліктних ситуацій, котрими наповнене суспільне життя минулого і майбутнього.

Конфлікт – це стосунки між суб'єктами соціальної взаємодії, які характеризуються протиборством за наявності про­тилежних мотивів (потреб, інтересів, цілей, ідеалів, переконань) чи суджень (думок, поглядів, оцінок і т. п.). Конфлікт – це зіткнення індивідів, контактних і соціальних груп на основі певних конкретних протиріч.

Конфліктна ситуація – збіг обставин, що можуть викликати виникнен­ня і розвиток конфлікту. Конфліктна ситуація – це умова виникнення конфлікту, що являє собою фрагмент конфлікту, цілісний епізод його розвитку, своєрідне фіксування кон­флікту на певний момент часу.

Сторони конфлікту – суб'єкти соціальної взаємо­дії, інтереси яких порушено безпосередньо, або суб'єкти, які явно (неявно) підтримують конфліктерів.

Предмет конфлікту – об'єктивно наявна чи уявна проблема, що служить причиною протиборства між сторонами (проблема влади, взаємин, першості співробітників, їхньої сумісності). Це саме та суперечність, яка є причиною виникання конфлікту. Предмет конфлікту – це причина його виникнення (повід) – конфліктна ситуація, інцидент.

Об’єкт конфлікту – це певна цінність, з приводу якої виникає зіткнення інтересів протилежних сторін, а також об’єкт конфлікту це – будь-який предмет матеріального світу або соціальної реальності.

Суб’єкт конфлікту – всі учасники конфліктної взаємодії.

Вертикальні конфлікти – передбачають дії, при яких обсяг влади зменшується по вер­тикалі зверху донизу, що й визначає різні стартові умови для уча­сників конфлікту: начальник – підлеглий, вища організація – підприємство, засновник – мале підприємство.

Горизонтальні конфлікти – передбачають дії, при яких відбувається взаємодія рівно­цінних за обсягом наявної влади чи ієрархічним рівнем суб'єктів: керівники одного рівня, фахівці – між собою, постачальники – споживачі.

Причини конфлікту – це явища, події, факти, ситуації, що передують конфліктові та викликають його за певних умов дія­льності суб'єктів соціальної взаємодії. Причина конфлікту – це те явище (потреба, протиріччя), що визначає його появу.

Проблемна ситуація – співвідношення обставин і умов, що містить протиріччя і не має однозначного вирішення, у яких розвивається діяльність особистості чи групи.

Структура конфлікту – це сукупність стійких зв'яз­ків конфлікту, що забезпечують його цілісність, відмінність від інших явищ соціального життя, без яких він не може існувати як динамічно взаємозалежна цілісна система та процес.

3. Довідкова інформація


Класифікація видів конфліктів по різних ознаках

Ознак класифікації видів конфліктів існує досить багато. Так, у першу чергу, конфлікти підрозділяють на соціальні, існуючі в людському суспільстві, і природні конфлікти, зв’язані, як правило, зі стихійними лихами. Природні конфлікти розглядаються такими науками, як метеорологія, сейсмологія, матеріалознавство та інші науки, предметом яких є вивчення фізичних явищ і процесів у природі. Деякі види соціальних конфліктів також розглядаються спеціальними науками. Так, військові конфлікти вивчаються у військовій справі, військовій психології, стратегії і тактиці ведення бойових дій. Релігійні, етнічні і світоглядні конфлікти розглядаються в політології, етнографії, історії. Середовище підприємства – класифікаційна ознака, що дозволяє виділити конфлікти, які відбуваються поза підприємством і усередині нього стосовно внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства й організації. Горизонтальні конфлікти виникають між підрозділами того самого рівня в організаційній структурі підприємства, а верти­кальні конфлікти мають місце між підрозділами різних рівнів управління. Конструктивними називають конфлікти, спрямовані на творення і збереження позитивних початків у діяльності підприємства, а деструктивні конфлікти спрямовані на руйнування позитивних елементів у діяльності трудового колективу. Стосовно фактора часу, конфлікти можуть бути короткочасними, тривалими і затяжними (позиційними). У діловій сфері також розглядаються конфлікти міжорганізаційні, що відбуваються між підприємствами; внутріоргані­заційні, коли конфлікти відбуваються усередині підприємства. Стосовно особистості працюючого, конфлікти можуть виникати між працівниками – міжособистісні, і внутріособистісні. При вивченні даної теми необхідно звернути увагу на те, що можуть виділятися й інші види конфліктів.



Семінарське заняття №1


Тема: Предмет і зміст курсу. Поняття конфліктної ситуації і конфлікту

План (Питання для обговорення)

1. Предмет і зміст курсу “Конфліктологія”.

2. Зв’язок курсу “Конфлікто­логія” з іншими дисциплінами.

3. Значення курсу “Конфліктологія” для підготовки спеціалістів вищої кваліфікації.

4. Загальні поняття конфліктної ситуації і конфлікту. Огляд різних підходів до поняття конфлікту.

5.Класифікація видів конфліктів за різними ознаками.

6.Причини виникнення конфліктів.

7.Умови виникнення конфліктів.


Інформаційні джерела до теми 1.

  1. Конфлiктологiя [Текст] : психотехнологiї запобiгання i управлiння конфлiктами : навч. посiбник / I.I. Русинка . - К. : Професiонал , 2007. - 332 с. – C. 8-31.

  2. Конфлiктологiя : навчальний посiбник / Л.I. Скiбiцька . - К. : Центр навчальної лiтератури , 2007. - 384 с. – C. 8-38,

  3. Конфлiкт i згода : Основи когнiтивної теорiї конфлiктiв / А.Т. Iшмуратов . - К.: Наук. думка , 1996. - 190 с.- C. 71-83.

  4. Конфликтология : Учебник / А.Я. Кибанов ; Е.И. Ворожейкин ; Д.К. Захаров ; В.Г. Коновалова . - М. : ИНФРА-М , 2005. - 302 с. – C. 8-62.

  5. Конфлiкти : Структура, ескалацiя, залагодження: Навч. посiбник / А.М. Гiрник ; А.Ю. Бобро . - 2-ге вид., випр. i доп . - К. : Основи , 2004. - 172 с. – C. 5-68.



ТЕМА 2. Предмет і зміст курсу. Поняття конфліктної ситуації і конфлікту

1.Алгоритм вивчення теми


Трудовий колектив – поняття і визначення

Трудовий колектив є тим соціальним середовищем, у якому відбуваються конфлікти. Трудовий колектив – сукупність працівників конкретного підприємства, об’єднаних загальною метою і місією підприємства.



Класифікація трудових колективів

За фактором часу виділяються постійні і тимчасові трудові колективи. За галуззю діяльності – колективи підприємств промис­ловості, сільського господарства, транспорту, а також – військові, спортивні, навчальні, дитячі колективи. За статтю працівників – жіночі, чоловічі трудові колективи, а також трудові колективи змішаного типу. Існують й інші класифікаційні ознаки трудових колективів. Основні функції трудового колективу. Основна функція трудового колективу – виконання статутної мети – місії підприємства. Виховна функція полягає у формуванні ціннісних орієнтацій відповідних найкращим ідеалам людського суспільства. Об’єднуюча функція спрямована на підтримку цілісності трудового колективу. Виробничі і технологічні функції зв’язані з необхідністю постійного здійснення господарської діяльності підприємства. Існують й інші функції трудового колективу підприємства. Структура трудових колективів може характеризуватися різними показниками. Соціально-демографічні показники характеризують трудовий колектив за статтю, віком, рівнем освіти, стажем роботи, типом темпераменту, соціальною спрямованістю особистості, силою волі й ін. У трудовому колективі виділяються соціальні групи. Як правило, виділяються формальні і неформальні групи. Формальні групи – реально існуючі трудові колективи підроз­ділів підприємства. Неформальні групи на підприємстві складаються стихійно і ґрунтуються на спільності інтересів у різноманітних соціальних сферах (спорт, хобі та інше.). У структурі трудових колективів виділяються контактні групи – це, як правило, малі соціальні групи співробітників, що мають протягом робочого дня постійні соціальні контакти. Відносини особистості і групи можуть складатися на основі різних типів відносин: взаємодії і співробітництва, антипатії і протидії, відносин нейтралітету. Для характеристики структури трудового колективу необхідно виділити формальних і неформальних лідерів і стилі їхнього керівництва. Діяльність формальних і неформальних лідерів, у кінцевому рахунку, є визначальною для формування сприятливого соціально-психологічного клімату трудового колективу, безконфліктної його роботи.

Управління неформальними групами й організаціями необхідно здійснювати на основі взаємодії з формальними керівниками підрозділів підприємства і з неформальними лідерами малих соціальних груп. Головною метою такої взаємодії є збереження соціальної та юридичної цілісності підприємства, здійснення стабільної господарської діяльності підприємства.

Характеристика типів конфліктів у трудовому колективі

Передбачається, що в трудовому колективі можуть мати місце наступні типи конфліктів: міжособистісний конфлікт, між особистістю і групою, міжгруповий конфлікт, внутріособистісний конфлікт. Усі зазначені типи конфліктів мають тільки їм властиві характеристики й умови протікання. Внутріособистісний конфлікт виникає на основі існування декількох соціальних стандартів стосовно конкретного індивіда. Конкретний індивід в умовах існування декількох соціальних стандартів може не знати, яких орієнтирів дотримуватись. Причиною внутріособистісного конфлікту й інших типів конфліктів можуть бути також психічні захворювання індивіда. Наслідком внутріособистісного конфлікту може бути суїцид.

Суїцид – поняття і профілактика. Суїцид (від англ. suicide – само­губство) – акт самогубства, здійснений людиною в стані сильного щиросердечного розладу, усвідомлений акт усунення з життя під впливом гострих психотравмуючих ситуацій, при яких власне життя як вища цінність утрачає для даної людини зміст. Причинами суїциду можуть бути особистісні деформації суб’єкта і деформації в соціально-еко­номічній і моральній організації трудового колективу і суспільства в цілому. Для попередження суїциду в трудових колективах повинна культивуватися доброзичлива гуманістична атмосфера взаємин спів­робітництва між колегами і – у системі “керівник – підлеглий”. Суттєву допомогу по попередженню суїциду може зробити робота “телефонів довіри”.

Модель процесу конфлікту. Модель конфлікту як процесу можна проаналізувати за схемою (рис. 1).

Аналіз кожного елемента моделі дозволяє зробити висновок про те, що існування одного чи більше джерел конфлікту збільшує можли­вість виникнення конфліктної ситуації в процесі управління в діловій сфері.

Ф
ункціональні і дисфункціональні конфлікти. Стосовно юридичної цілісності підприємства конфлікти можуть бути функціональними – спря­мованими на підтримку цілісності підприємства, і дисфункціональ­ними – спрямованими на порушення нормального функціонування підприємства. Прикладом функціональних конфліктів може бути боротьба з порушниками трудової дисципліни, з іншими антисоціаль­ними проявами в житті трудового колективу.



Рис. 1. Модель процесу конфлікту

Термінологічний словник до теми 2.


Трудовий колектив – це відносно самостійна, організаційно оформлена група людей, об’єднаних спільною метою і діяльністю, єдністю інтересів, єдиною організацією і відповідністю кожного, відносинами співробітництва та взаємодопомоги. Трудовий колектив – сукупність працівників конкретного підприємства, об’єднаних загальною метою і місією підприємства.

Учасники конфлікту – це сукупність людей, які є основними рушійними силами будь-якого конфлікту (наприклад, опоненти, супротивники, агресори, вороги, ініціатори, групи підтримки, підбурювачі, організатори, медіатори і т.д.).

Мікросередовище конфлікту – це сукупність умов взаємодії людей, що безпосередньо впливають на міжособистісний і міжгруповий конфлікт. Масштаб мікросередовища – це мала соціальна група.

Макросередовище конфлікту – це сукупність тих умов, котрі впливають на розвиток конфліктів між великими соціальними групами і державами.

Діагностика конфлікту – припускає ретельний аналіз меж припус­тимих суперечностей у групі (організації), у яких ця ситуація здатна не перерости в пряме конфліктне протистояння або, на­впаки, має тенденцію до такого протистояння. Діагностика конфлікту – дослідження конфлікту з метою опису його сутності, змісту, функцій та інших характеристик.

Прогнозування конфліктів — це обґрунтоване при­пущення щодо можливості їх виникнення та розвитку. Воно ґрун­тується на дослідженнях конфліктів і на практичній діяльності з діагностики соціальних суперечностей, які назрівають.

Динаміка конфлікту – це процес зміни певних стадій (періодів, етапів) протікання конфлікту, його розвиток у просторі та часі.

Інцидент – начальний етап у динаміці відкритого конфлікту, що характеризується прямим протиборством сторін.

Ескалація конфлікту – розвиток конфлікту, який прогресує в часі, загост­рення протиборства, за якого наступні руйнівні впливи опонентів один на одного інтенсивніші, ніж попередні. Ескалація конфлікту – це наростання гостроти і розмаху конфліктних дій, обумовлене загостренням протиріч між опонентами.

Реверсія конфлікту – це повернення конфлікту на попередню стадію розвитку.

Завершення конфлікту — це закінчення конфлікту з будь-яких причин (наприклад, у формі розв'язання, уре­гулювання, згасання, усунення, переростання в інший конфлікт).

Соціальна група – обмежена в розмірах спільність людей, виділених із соціального цілого на основі специфіки діяльності, соціальної належності, спільності відносин, цінностей, норм поведінки, що склались у межах історично визначеного суспільства.

Контактні групи – малі соціальні групи співробітників, що мають протягом робочого дня постійні соціальні контакти.

Лідерство – це міжособистісна взаємодія, яка проявляється в певній ситуації за допомогою комунікаційного процесу і спрямована на досягнення специфічної цілі або цілей. Лідерство – здібність впливати на індивідуумів і групу людей з метою примусити їх працювати разом для досягнення встановлених цілей.

Стиль управління (керівництва) – це гнучка манера поведінки керівника, щодо співробітників, яка змінюється в часі залежно від ситуації і виявляється в способах виконання управлінських робіт, підпорядкованих керівнику співробітників. Стиль керівництва – це звична манера поведінки керівника з підлеглими, щоб мати на них вплив і спонукати їх на досягнення цілей підприємства.

Формальна (офіційна) група – соціальна спільнота, що має юридично зафіксований статус, нормативно закріплену структуру, керівництво, нормативно закріплені права і обов’язки її членів.

Неформальна (неофіційна) група – соціальна спільнота, що не має юридично зафіксованого статусу, добровільно об’єднана на основі інтересів, симпатій чи на основі прагматичної вигоди.

Внутрішньоособовий конфлікт – це стан структури особистості, коли в неї одночасно існують суперечливі і взаємовиключні мотиви, ціннісні орієнтації та цілі, які вона в даний момент часу не в змозі вирішити, тобто розробити пріоритети поведінки, що ґрунтуються на них. Внутрішньоособистісний конфлікт – виникає на основі існування декількох соціальних стандартів стосовно конкретного індивіда.

Міжособовий конфлікт – це відкрите зіткнення взаємодіючих суб’єктів на основі виникаючих протиріч, що проявляються у вигляді протилежних цілей, не сумісних у будь-якій конкретній ситуації.

Конфлікт між особою і групою – виникає у середовищі міжособових неформальних і формальних стосунків, а тому залежить від ступеню відхилення дій особи від прийнятих у трудовому колективі норм поведінки.

Міжгруповий конфлікт – конфлікт між різними групами, підрозділами, у якому зачіпаються інтереси людей, об'єднаних на період конфлікту в єдину згуртовану спільноту. Міжгруповий конфлікт – це суперечність між підрозділами (функціональними групами) керованої та керуючої підсистем підприємства, в основі якої лежать відмінності у цілях і способах їх досягнення.

Суїцид – це акт самогубства, що здійснюється людиною у стані сильного душевного розладу або під впливом психічного захворювання.

Функціональний конфлікт – конфлікт, спрямований на підтримку цілісності підприємства.

Дисфункціональ­ний конфлікт – конфлікт, спрямований на порушення нормального функціонування підприємства.
СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 2

ТЕМА 2. Природа конфлікту на підприємстві

Питання для обговорення

  1. Трудовий колектив. Поняття і визначення. Класифікація трудо­вих колективів. Основні функції.

  2. Соціальні групи в трудовому колективі. Формальні і нефор­мальні групи. Контактні і неконтактні групи. Взаємодія особи і групи.

  3. Характеристика типів конфліктів в трудовому колективі.

  4. Внутрішньоособовий конфлікт. Суїцид – поняття і профілактика.

  5. Міжособовий конфлікт, конфлікт між особою і групою, міжгрупо­вий конфлікт.

  6. Модель процесу конфлікту.

Завдання 1. Дайте відповідь на тести № 12; 13; 16; 17; 18; 19; 20.

Завдання 2. Вирішити ділові ситуації: 8; 9; 10; 11; 12.
Інформаційні джерела до теми 2.


  1. Конфлiктологiя [Текст] : психотехнологiї запобiгання i управлiння конфлiктами : навч. посiбник / I.I. Русинка . - К. : Професiонал , 2007. - 332 с. – C.32-35, 65-103, 140-158.

  2. Конфлiктологiя : навчальний посiбник / Л.I. Скiбiцька . - К. : Центр навчальної лiтератури , 2007. - 384 с. – C. 45-58,

  3. Конфликтология : Учебник / А.Я. Кибанов ; Е.И. Ворожейкин ; Д.К. Захаров ; В.Г. Коновалова . - М. : ИНФРА-М , 2005. - 302 с. – C. 166-191, 191-210,

  4. Конфлiкти : Структура, ескалацiя, залагодження: Навч. посiбник / А.М. Гiрник ; А.Ю. Бобро . - 2-ге вид., випр. i доп . - К. : Основи , 2004. - 172 с. – C. 69-75.

ТЕМА 3. Управління конфліктною ситуацією

1.Алгоритм вивчення теми


Управління конфліктною ситуацією може бути здійснене різними методами і стилями, спрямованими на їхнє подолання.

Методи управління конфліктною ситуацією в діловій сфері звичайно підрозділяють на структурні і міжособистісні. До структур­них методів подолання конфлікту відносяться: роз’яснення вимог до роботи; координаційні й інтеграційні механізми; установлення загально­організаційної мети; використання системи винагород. Рідше викорис­товується, особливо в трудовій сфері, такий метод вирішення конфлікту, як механічний (локаут) – видалення чи звільнення всіх учасників конфлікту.

Міжособистісні стилі подолання конфліктів – це відхилення, згладжування, примус, компроміс, рішення проблеми. Зазначені стилі до їхнього застосування вимагають детального, дуже вдумливого аналізу ситуацій. Найкращим з них є – компроміс і рішення проблеми, оскільки після їхнього застосування передбачається подолання конфлікту і зникнення конфліктної ситуації.

Управління соціально-психологічним кліматом колективу на без­конфліктній основі припускає використання комплексу засобів, спрямованих на створення конструктивних гармонічних відносин у трудовому колективі.



Згуртованість членів трудового колективу

Згуртованість трудового колективу являє собою єдність поведінки членів трудового колективу, засновану на спільності інтересів, цінностей, норм поведінки. Єдність поведінки членів трудового колективу озна­чає злагодженість дій його членів при виконанні загальних задач і реалізації місії підприємства. У цьому випадку прийнято говорити про дух команди – team spirit.



У залежності від рівня згуртованості, розрізняють кілька типів первинних трудових колективів: згуртовані, розчленовані і роз’єднані колективи. Стадії згуртування трудового колективу характеризують різні етапи в розвитку трудового колективу від пошуку взаємних точок дотику між співробітниками до формування колективу з вира­женою загальною метою і ціннісними орієнтирами. При вивченні факторів згуртування трудового колективу варто розрізняти загальні і специфічні фактори, а також локальні фактори згуртованості трудо-вого колективу.

Термінологічний словник до теми 3.


Конфлікт в організації – відкрита форма існування суперечливих інтересів, що виникають у процесі взає­модії людей під час вирішення питань виробничого та особистого характеру.

Трудовий конфлікт – це зіткнення інтересів і думок, оцінок між представниками різних груп з приводу трудових взаємовідносин (умов, змісту, організації праці і її оплати тощо).

Соціальна напруженість – усвідомлення більшістю членів трудового колективу явних порушень принципу соціальної справедливості і готовність знайти вихід із ситуації через різні форми конфлікту.

Управління конфліктом — це цілеспрямований, обумовле­ний об'єктивними законами вплив на його динаміку в інтересах розвитку чи руйнування тієї соціальної системи, до якої має сто­сунок даний конфлікт. Управління конфліктом – це здатність керівника передбачити конфліктну ситуацію, усвідомити її і здійснити адекватні та цілеспрямовані дії для її вирішення.

Внутрішньоособистісні методи – впливають на окрему особу й полягають у правильній організації своєї власної поведінки, в умін­ні висловити свою точку зору, не викликаючи захисної реакції з боку опонента.

Структурні методи – впливають переважно на учасників орга­нізаційних конфліктів, що виникають через неправильний розподіл функцій, прав і відповідальності, погану організацію праці, несправедливість системи мотивації і стимулювання працівників та ін.

Міжособистісні методи – передбачають необхідність вибору адекватної форми впливу на етапах виникнення конфліктної си­туації або розгортання конфлікту для корекції стилю індивіду­альної поведінки його учасників з метою запобігання шкоди особистісним інтересам.

Згуртованість членів трудового колективу – це єдність поведінки членів трудового колективу, засновану на спільності інтересів, цінностей, норм поведінки.

Стадії згуртування трудового колективу – характеризують різні етапи в розвитку трудового колективу від пошуку взаємних точок дотику між співробітниками до формування колективу з вираженою загальною метою і ціннісними орієнтирами.

Вирішення конфлікту – це усунення цілком чи част­ково причин, що породили конфлікт, або зміну цілей і стилю по­ведінки учасників конфлікту.

Розв'язання конфлікту — це спільна діяльність його учасників, спрямована на припинення протидії й на вирішення проблеми, що призвела до зіткнення.

Корпоративна культура – це система цінностей і переконань, які поділяться всіма працівниками фірми, що ви­значає їхню поведінку й характер життєдіяльності організації. Це прийнята основною частиною колективу організації філософія та ідеологія управління, ціннісні орієнтації, вірування, чекання й норми, що лежать в основі відносин і взаємодії всередині органі­зації та за її межами.

Культура управління – це сукупність традицій, що склалися на певний період в певній організації, при реалізації системи елементів менеджменту.

Стиль взаємовідносин – це стійкі стереотипи свідомості та поведінки, що набувають в конкретній організації характер міцних традицій, звичок, інститутів.

Соціально-психологічний клімат – це стійкий психологічний стан трудового колективу, що відображає ціннісні орієнтири і характер міжособистісних стосунків, які впливають на підвищення продуктивності праці та стабільності трудового колективу.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 3

ТЕМА 3. Управління конфліктною ситуацією

Питання для обговорення

  1. Методи управління конфліктною ситуацією. Структурні методи розв’язання конфлікту: роз’яснення вимог до роботи; координаційні та інтеграційні механізми; встановлення загальноорганізаційної мети; використання системи винагород.

  2. Міжособові стилі (методи) розв’язання конфліктів: ухилення, згладжування, примушення, компроміс, вирішення проблеми.

  3. Соціально-психологічний клімат в трудовому колективі.

  4. Згуртованість членів трудового колективу. Стадії згуртування трудового колективу.

  5. Управління соціально-психологічним кліматом колективу.

Завдання 1. Дайте відповідь на тести № 21; 25; 26.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка