Навчально-методичний посібник для очного та дистанційного навчання провізорів-інтернів Запоріжжя 2012



Сторінка1/11
Дата конвертації24.04.2016
Розмір2.6 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Міністерство охорони здоров’я України

Запорізький державний медичний університет

Факультет післядипломної освіти

Кафедра клінічної фармації, фармакотерапії і

управління та економіки фармації

Білай І.М., Войтенко Г.М., Давтян Л.Л., Стець Р.В., Райкова Т. С., Бушуєва І.В., Стець В.Р., Зарічна Т. П., Білоус М. В., Пругло Є.С.



КЛІНІЧНА ФАРМАЦІЯ

навчально-методичний посібник

для очного та дистанційного навчання провізорів-інтернів

Запоріжжя – 2012



Автори: д.мед.н., проф. Білай І.М.; д.мед.н., проф. Войтенко Г.М.; д.ф.н. проф. Давтян Л.Л.; к.мед.н., ас. Стець Р.В.; к.фарм.н., доц. Бушуєва І.В.;к.фарм.н., доц., Райкова Т. С.; к.фарм.н., ст. викл. Зарічна Т. П.; д.мед.н., проф. Стець В.Р.; ас. Білоус М. В.; к.фарм.н., ас. Пругло Є.С.

Під редакцією завідувача кафедри клінічної фармації, фармакотерапії і УЕФ ФПО Запорізького державного медичного університету, професора І. М. Білая.





Рецензенти:

Завідувач кафедри клінічної фармакології, фармакотерапії та клінічної фармації Донецького національного медичного університету ім. М. Горького, професор С.В. Нальотов




Завідувач кафедри терапії, клінічної фармакології та ендокринології ДЗ «ЗМАПО МОЗ України»,

професор І.М. Фуштей



Навчально-методичний посібник присвячено формуванню у провізорів-інтернів принципів клінічної фармації, раціональному вибору лікарських засобів при різних клінічних ситуаціях. Наведено анотацію, питання для самопідготовки і контролю вихідного рівня знань, практичну частину (ситуаційні задачі, аналіз листів призначення, завдання), контроль кінцевого рівня знань, тести та літературу. Призначений для очного та дистанційного навчання провізорів-інтернів.


Зміст

Вступ

4


Тема 1. Введення в клінічну фармацію. Основи клінічної фармації.

9


Тема 2. Чинники, що впливають на клінічну ефективність ліків.

21


Тема 3. Клінічна фармація в педіатрії та геріатрії. Застосування лікарських засобів у вагітних та годуючих жінок.

26


Тема 4. Побічні дії лікарських препаратів, їх профілактика і лікування. Взаємодія ліків. Принципи комбінованої терапії.

42


Тема 5. Фармацевтична опіка та її забезпечення при відпуску рецептурних та безрецептурних лікарських препаратів.

52


Тема 6. Клінічна фармація лікарських препаратів, які впливають на функцію дихальної системи.

65


Тема 7. Клінічна фармація в кардіології (частина I).

83

Тема 8. Клінічна фармація в кардіології (частина II).

97

Тема 9. Клінічна фармація в гастроентерології.

117


Тема 10. Клінічна фармація в ревматології.

134

Тема 11. Клінічна фармація в гематології.

148


Тема 12. Клінічна фармація в ендокринології.

159


Тема 13. Клінічна фармація в імунології та алергології.

171


Тема 14. Клінічна фармація антибактеріальних препаратів.

184


Тема 15. Клінічна фармація при невідкладних станах.

200


Тема 16. Фармацевтична опіка і планування сім’ї. Сучасні методи контрацепції.

216



Список скорочень

АА – апластична анемія

АПФ – ангіотензин-перетворюючий фермент

АТ – артеріальний тиск

АТФ – аденезинтрифосфат

БА – бронхіальна астма

ВООЗ – всесвітня організація охорони здоров’я

ГЕРХ – гастроезофагальна рефлюксна хвороба

ГКС – глюкокортикостероїди

ГП – гемоглобінопатія

ГРЗ – гостре респіраторне захворювання

ГХ – гіпертонічна хвороба

ДНК – дизоксирибонуклеінова кислота

ДОА – деформуючий остеоартроз

ДТЗ – дифузний токсичний зоб

ЕКГ –електрокардіограма

ЗАК – загальний аналіз крові

ЗАС – загальний аналіз сечі

ЗХС – загальний холестерин

ІМТ – індекс маси тіла

ІХС – ішемічна хворобі серця

КОК – комбінований оральний контрацептив

КП –кольоровий показник

ЛЗ – лікарський засіб

ЛПВЩ – ліпопротеїди високої щільності

ЛПДНЩ - ліпопротеїди дуже низької щільності

ЛПНЩ – ліпопротеїди низької щільності

МАО – моноамінооксидаза

НПЗЗ – нестероїдні протизапальні засоби

ОД – одиниці дії

ОЦК – об’єм циркулюючої крові

ПД – побічна дія

ПР – побічні реакції

РА – ревматоїдний артрит

РНК – рибонуклеїнова кислота

ССС – серцево-судинна система

СЧВ – системний червоний вовчак

УДХК – уродезоксихолева кислота

ФК – функціональний клас

ХДХК – хенодезоксихолева кислота

ХНН – хронічна ниркова недостатність

ХОЗЛ – хронічне обструктивне захворювання легенів

ХС – холестерин

ХСН – хронічна серцева недостатність

ЦД – цукровий діабет

ЦНС – центральна нервова система

ЦОГ – циклооксигеназа

ЧСС – частота серцевих скорочень

ШКТ – шлунково-кишковий тракт

ШОЕ – швидкість осідання еритроцитів



ВСТУП
Стратегічним напрямком розвитку охорони здоров`я в усьому світі є фокусування всіх галузей медицини на потребах пацієнта. Це положення закріплене в документах Всесвітньої організації охорони здоров`я (BОО3) і лежить в основі Програми дій по основних лікарських препаратах, затвердженої Європейським Регіональним Бюро ВООЗ.

Клінічна фармація – інтегративна прикладна наука, що поєднує фармацевтичні і клінічні аспекти лікознавства, головною задачею якої є створення надійних теоретичних основ і методологічних підходів раціонального застосування лікарських препаратів.

Клінічна фармація як предмет має своєю метою підготовку спеціалістів-провізорів, володіючих достатнім обсягом теоретичних знань та практичних навичок для проведення сумісно з лікарем роботи по забезпеченню максимально раціональної лікарської терапії у конкретного хворого, а також для здійснення фармацевтичної опіки пацієнтів в аптеці.

В процесі навчання клінічної фармації провізори-інтерни повинні:

- засвоїти ознаки основних захворювань внутрішніх органів людини;

- засвоїти ознаки основних синдромів, що можуть лікуватися за допомогою безрецептурних препаратів в межах концепції самолікування (нежить, головний біль, діарея тощо);

- засвоїти ознаки основних синдромів, що потребують обов`язкового втручання лікаря;

- вивчити загальні принципи діагностики захворювань внутрішніх органів;

- засвоїти методологію диференціальної діагностики захворювань внутрішніх органів;

- засвоїти загальні принципи інтерпретації результатів обстеження хворого;

- засвоїти основні принципи симптоматичної лікарської терапії захворювань і патологічних станів, при яких можливе самолікування;

- засвоїти основні принципи та придбати основні навички здійснення фармацевтичної опіки пацієнтів при лікуванні безрецептурними та рецептурними ліками;

- сформувати системні знання з клінічної фармакології, питань взаємозаміни препаратів; поєднання та взаємодії лікарських засобів при проведенні комплексної лікарської терапії захворювань внутрішніх органів ;

- засвоїти основні принципи та закономірності підвищення ефективності та зниження побічної дії лікарських препаратів при призначенні їх конкретним хворим;

- навчитися методології порівняльної оцінки окремих лікарських препаратів;

- придбати навички проведення інформаційної ро6оти серед медичних працівників про лікарські препарати;

- навчитися консультувати лікаря з питань фармакологічних властивостей різноманітних лікарських препаратів, показанням та протипоказанням до їх застосування;

- придбати основні навички проведення клінічних випробувань нових лікарських препаратів;

- придбати навички проведення консультаційної роботи серед різних верств населення з широкого кола питань, що стосуються лікарських препаратів.

ЗАДАЧІ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Головними задачами при вивченні теоретичного та практичного курсу клінічної фармації є:

- засвоєння загальної синдромології та клінічної симптомології найбільш поширених захворювань в клініці внутрішніх хвороб;

- засвоєння основних принципів симптоматичної лікарської терапії захворювань і патологічних станів, при яких можливе самолікування;

- засвоєння загальної методології та принципів вибору лікарських препаратів для ефективної та безпечної лікарської терапії, враховуючи функціональний стан хворого та фармакологічні особливості препарату;

- придбання необхідних теоретичних знань та навичок для здійснення фармацевтичної опіки пацієнтів;

- вивчення факторів ризику розвитку та клінічних проявів побічної дії лікарських засобів та їх комбінацій;

- засвоєння принципів оцінки ефективності та безпечності застосування конкретних фармакологічних груп та лікарських препаратів під час проведення їх клінічної апробації;

- засвоєння навичок придбання, аналізу та подання інформації про фармакологічні властивості лікарських препаратів;

- ознайомлення з принципами медичної деонтології, етичними нормами поведінки провізора в клініці, взаємовідношеннями провізора та лікаря, провізора та хворого;

- ознайомлення з основними видами медичної документації та методами клінічного обстеження хворих.

Роль провізора докорінно змінюється в системі сучасної охорони здоров`я. Основною метою його професійної діяльності стає не стільки збільшення асортименту і якості лікарських препаратів на ринку, скільки підвищення ефективності і безпеки лікарської терапії конкретного хворого. Для цього провізор повинен надати хворому повну інформацію про ліки, їх лікарську форму і особливості застосування, вплив на дію препарату віку, статі, стану внутрішніх органів, часу доби, оптимального для прийому даних ліків, поєднання з їжею та іншими лікарськими препаратами, можливий несприятливий вплив ліків на функції органів і систем людини та ін.

ТЕМА № 1

ВВЕДЕННЯ В КЛІНІЧНУ ФАРМАЦІЮ.

ОСНОВИ КЛІНІЧНОЇ ФАРМАКОЛОГІЇ
Вступ.

Клінічна фармакологія вивчає вплив лікарських засобів на організм хворої людини. Розвиток клінічної фармакології почався з 60-х років, коли в багатьох країнах різко підвищилися вимоги до випробування нових фармакологічних засобів. З'явилася необхідність розробки принципів і методів всебічного вивчення дії фармакологічних препаратів у клінічних умовах.

Клінічна фармакологія тісно пов'язана з іншими областями медицини і біології. Так, розкриття етіології і патогенезу багатьох захворювань дозволяє не тільки створити необхідний лікарський препарат, але і розробити раціональні методи його застосування. Завдяки успіхам аналітичної хімії та розробці високочутливої ​​апаратури стало можливим визначення в тканинах і рідинах організму мізерно малих концентрацій лікарських речовин, дослідження їх біотрансформації та виведення з організму.

У різних країнах положення клінічної фармакології як науки неоднаково. У деяких з них вона виділена в окрему дисципліну, а в системі охорони здоров'я працюють спеціально підготовлені клінічні фармакологи. В інших - клінічна фармакологія як наука не існує. Проте в даний час стало очевидно, що кожен лікар незалежно від спеціалізації повинен добре знати основи клінічної фармакології.

Основними розділами клінічної фармакології є фармакодинаміка і фармакокінетика. Предмет фармакодинаміки - вивчення сукупності ефектів лікарської речовини та механізмів його дії, а предмет фармакокінетики - вивчення шляхів надходження, розподілу, біотрансформації та виведення лікарських засобів з організму хворого. Крім того, клінічні фармакологи вивчають побічні реакції, особливості дії лікарських речовин у різних умовах (дитячий та похилий вік, вагітність і т.п.), взаємодія препаратів при їх спільному застосуванні, вплив їжі на фармакокінетику лікарських засобів та ін. Відносно новий розділ клінічної фармакології - фармакогенетика, предметом якої є визначення генетичних основ реакцій організму на лікарські речовини.

Основні завдання клінічної фармакології:

• клінічні випробування нових фармакологічних засобів;

• клінічні дослідження і переоцінка старих препаратів;

• розробка методів ефективного і безпечного застосування лікарських засобів;

• організація інформаційних служб та консультативна допомога різним фахівцям;

• навчання студентів, лікарів та провізорів

На практиці фахівець займається вирішенням наступних питань:

• вибір лікарських засобів для лікування конкретного хворого;

• визначення найбільш підходящих лікарських форм і режиму їх застосування;

• вибір шляху введення препарату;

• спостереження за дією лікарського засобу;

• попередження і усунення побічних реакцій і небажаних наслідків взаємодії лікарських речовин

Перш ніж призначити лікування фахівець повинен відповісти собі на наступні питання:



Яких конкретно змін у стані хворого він хоче домогтися?

Які лікарські засоби можуть надати бажану дію?

Який препарат найбільш підходить даному хворому?

Яким чином застосувати препарат, щоб дія його було найбільш ефективним?

Які побічні реакції може викликати препарат, чи може він зашкодити хворому?

Яке співвідношення можливих користі і шкоди при використанні лікарського засобу?

У кінцевому підсумку ефективність і безпека фармакотерапії залежать багато в чому від уміння провізора правильно оцінити всі ці фактори, яка повинна грунтуватися на глибоких знаннях як клінічної медицини, так і експериментальної фармакології.

Етіотропна терапія спрямована на усунення причини хвороби, наприклад, застосування протимікробних засобів при інфекційних захворюваннях або антидотів при отруєннях токсичними речовинами.

Патогенетична терапія спрямована на усунення або пригнічення механізмів розвитку хвороби. Більшість лікарських препаратів надають саме патогенетичну дію - гіпотензивну, антиаритмічну, протизапальну, психотропну і т.д.

Симптоматична терапія спрямована на усунення або зменшення окремих проявів хвороби. До симптоматичних засобів можна віднести знеболюючі препарати, які не впливають на причину або механізм розвитку хвороби.

Замісна терапія проводиться при недостатності природних біологічно активних речовин. До засобів замісної терапії відносять ферментні препарати, гормони та їх аналоги, вітаміни, які, не усуваючи причини захворювання, можуть забезпечити нормальну життєдіяльність організму протягом багатьох років.

Профілактична терапія проводиться для попередження захворювань. До профілактичних засобів відносять деякі противірусні, дезінфікуючі препарати, вакцини, сироватки і т.д.

Самолікування (син. концепція самолікування, відповідальне самолікування) — застосування споживачем лікарських препаратів, що знаходяться у вільному продажу, для профілактики і лікування у разі порушень самопочуття та для зменшення вираженості симптомів, розпізнаних ним самим; є частиною сучасної системи охорони здоров’я, спрямованої на виховання у громадян відчуття відповідальності за своє здоров’я, їх навчання в цій сфері та надання медичних і фармацевтичних послуг, які дозволяють громадянам реалізувати право на самостійну охорону власного здоров’я. На практиці поняття самолікування включає також лікування членів родини і знайомих, особливо коли справа стосується лікування дітей. Таке визначення самолікування надано в документах ВООЗ. Ключовою характеристикою цього поняття є відповідальність хворого за своє здоров’я, тому в 1994 р. Європейська асоціація виробників безрецептурних препаратів (АЕSGР) термін самолікування замінила на відповідальне самолікування. Як синонім самолікування це поняття, на відміну від нього, визначає концепцію, яка передбачає перенесення більшої частини турбот (і витрат) про здоров’я з медичних працівників і державної системи охорони здоров’я безпосередньо на пацієнтів за умови надання їм відповідної інформації. Відповідальне самолікування є об’єктивно існуючою первинною ланкою сучасної системи охорони здоров’я і не потребує створення якої-небудь спеціальної організації. Дуже важливо підкреслити, що застосування ліків, які не знаходяться у вільному продажу, під власну відповідальність, але без кваліфікованого контролю (за порадою друзів, із запасів домашньої аптечки тощо) жодною мірою не можна вважати самолікуванням і варто розглядати як зовсім неприпустиме явище, хоча і широко розповсюджене в реальному житті.

З поняттям самолікування тісно пов’язані поняття самодопомоги і самопрофілактики. У першому випадку мають на увазі ті випадки, коли пацієнту необхідно полегшити свій стан при тих чи інших хворобах, у момент загострення хронічного захворювання, надати до прибуття лікаря першу медичну допомогу. Самопрофілактика захворювань полягає в прийнятті населенням заходів для зниження ризику виникнення захворювання, виявленні симптомів хвороби на ранній стадії для запобігання розвитку або для більш легкого її перебігу, заходів з попередження рецидивів певного захворювання та поліпшення якості життя хворого. Самодопомога і самопрофілактика – невід’ємні складові концепції відповідального самолікування. Вони включають також поняття здорового способу життя, відмови від шкідливих звичок (паління, малорухомий спосіб життя, помірне вживання алкоголю тощо), правильне використання ліків.

Концепція відповідального самолікування визнає, що в окремих випадках навіть лікарю не завжди легко провести межу між серйозним і несерйозним захворюванням, тим більше що під маскою легких хвороб можуть приховуватися тяжкі патологічні стани. Тому люди, що вибирають самолікування, повинні бути поінформовані, коли можна його застосовувати, а коли слід звертатися до лікаря. Крім того, хворого необхідно інформувати про ефективні й найбезпечніші безрецептурні лікарські препарати, що можуть бути використані для самолікування у тих чи інших ситуаціях. Безумовними позитивними моментами впровадження концепції самолікування у структуру охорони здоров’я є: 1) економія часу і коштів пацієнтів; 2) зменшення навантаження на лікувально-профілактичні заклади і лікарів; 3) економія бюджетних коштів; 4) активне впровадження в практику аптечних закладів фармацевтичної опіки; 5) збільшення прибутку аптечних установ; 6) активне формування номенклатури ОТС-препаратів. Разом з тим, як у будь-якого явища, у концепції самолікування існують негативні моменти — небезпека несвоєчасного звернення до лікаря і, як наслідок, високий ризик ускладнення захворювань, а також високий ризик виникнення медикаментозних ефектів.

Слід підкреслити, що сучасною концепцією самолікування передбачено наявність у структурі державної системи охорони здоров’я, крім провізора і фармацевта, клінічного провізора, підготовленого з питань фармацевтичної опіки і раціонального використання ОТС-препаратів. Упровадження відповідального самолікування у повсякденну практику системи охорони здоров’я населення сприяє підвищенню загального рівня здоров’я нації та економічно вигідним змінам у структурі бюджетних витрат на охорону здоров’я населення.
І. Питання для самопідготовки і контролю вихідного рівня знань.

1. Зміст і завдання клінічної фармації. Її зв'язок з суміжними дисциплінами.

2. Історія розвитку клінічної фармації. Місце провізора в сучасній системі охорони здоров'я.

3. Деонтологія і етика у медицині і фармації. Основні аспекти взаємин провізор – лікар, провізор – хворий.

4. Етіологія, патогенез та клінічна картина хвороб людини.

5. Види фармакотерапії: етіотропна, патогенетична, симптоматична, профілактична, замісна.

6. Фармакодинаміка. Методи оцінки фармакодинамічних ефектів ліків, поняття про медикаментозний моніторинг.

7. Фармакокінетика. Основні етапи фармакокінетичних процесів (всмоктування, зв'язок з білками і розподіл, біотрансформація, екскреція).

8. Клінічне обстеження хворих (опитування, фізикальні, лабораторно-інструментальні методи дослідження).

9. Лікарський анамнез: поняття, значення, методика збору.

10. Оригінальні (брендові) та генеричні препарати.

11. Сучасна концепція самолікування. Самолікування і фармацевт.


ІІ. Практична робота.

1. Виконати наступні завдання:

Завдання № 1

Дайте визначення поняттю “Лікарський анамнез”. Які з нижче перелічених причин визначають необхідність збору лікарського анамнезу? Наведіть конкретні приклади.

1. З метою попередження побічних ефектів препаратів необхідно мати дані про попередній прийом ліків.

2. На фоні або незабаром після прийому лікарського препарату можливе невірне трактування даних лабораторно-інструментального обстеження.

3. Відміна лікарських препаратів може стати причиною загострення захворювання.

4. Лікарські препарати у ряді випадків можуть бути причиною хвороби, або викликати симптоми, що симулюють захворювання.



Завдання № 2

Дайте визначення поняттям «брендовий (оригінальний) препарат” і «генеричний препарат». Наведіть конкретні приклади лікарських засобів. Яким вимогам повинен відповідати генеричний препарат. Чи може препарат-генерик перевершити оригінальний лікарський засіб?



Завдання № 3

Хворий А., 39 років поступив у клініку зі скаргами на тупий біль у верхньому квадранті живота, що виникає приблизно через 1,5 години після прийому їжі, «голодні» болі, періодичну нудоту, печію. Хворіє протягом 2 років, періодично виникають вище перераховані скарги. По медичну допомогу не звертався. Нинішній стан пов'язує з погрішностями у дієті. Під час огляду: астенічної статури, над легенями перкуторно - легеневий звук, аускультативно - дихання везикулярне. Межі серця не розширені, при аускультації вислуховуються ритмічні звучні тони серця, частотою 72 уд./хв., АТ 120/80 мм рт.ст. Язик обкладений білим нальотом. Живіт м'який, при пальпації у пілородуоденальній зоні помірно болючий. Загальний аналіз крові та сечі без особливостей.

Попередній діагноз. Які методи дослідження необхідно рекомендувати? Ваші рекомендації щодо тактики лікування? У чому полягає фармацевтична опіка в даному випадку?

Завдання № 4

Хвора С., 32 років, скаржиться на підвищення температури тіла до 390С, малопродуктивний кашель, біль у правій половині грудної клітки, задишку. Перші симптоми захворювання з’явились після переохолодження. При огляді: ціаноз губ і щік, частота дихальних рухів 28/хв. Перкуторно: справа нижче кута лопатки вкорочений перкуторний звук. Аускультативно: там же вислуховуються вологі хрипи. Загальний аналіз крові: лейкоцити - 13,0 Г/л, ШОЕ 22 мм/г.

Попередній діагноз. Які додаткові методи дослідження необхідно рекомендувати? Ваша тактика лікування?

Завдання № 5

Хвора Л., 49 років, скаржиться на головний біль у потиличній ділянці, нудоту, відчуття сухості у роті. Страждає артеріальною гіпертензією протягом останніх 10 років. Не регулярно приймає адельфан, але покращення загального стану не відмічає (цифри АТ залишаються підвищеними). При огляді: хвора гиперстенічної статури, підвищеного живлення, пульс 90 уд./хв., ритм збережений, АТ 200/120 мм рт.ст. Верхівковий поштовх зміщений на 3см вліво від лівої середньо-ключичної лінії, I-й тон послаблений над верхівкою серця, II-й тон посилений над аортою. Печінка на 5 см виступає з-під краю правої ребрової дуги. Відмічається пастозність гомілок. Загальний аналіз крові – без особливостей. Загальний аналіз сечі: відносна щільність - 1,015, білок - 1,56 г/л, лейкоцити - 6-8 в п.з.

Попередній діагноз. Які додаткові методи дослідження необхідно рекомендувати? Ваші рекомендації щодо тактики лікування?

2. Аналіз листів призначення.

Проаналізуйте листи лікарських призначень у хворих, що знаходяться на стаціонарному лікуванні, вибравши найбільш раціональну терапію. Якщо необхідно, проведіть корекцію терапії. Визначте вид комбінованої дії при сумісному застосуванні ЛЗ. Обґрунтуйте необхідність застосування у даного хворого тих препаратів, які Ви вирішили залишити в листі призначень. Чим можна, у разі потреби, замінити залишені Вами в листі призначень препарати? Проаналізуйте доцільність тієї або іншої комбінації ЛЗ. Визначте спосіб профілактики побічної дії лікарських препаратів.

Хворий Л,. 80 років. Діагноз: ІХС, стенокардія напруги ІІІ ФК, миготлива аритмія, тахісістолія, ХСН ІІІФК-ІІ-Б стадія. Гіпертонічна хвороба, ІІ стадія, 2 степінь. Цукровий діабет, 2 тип, легкий перебіг, період компенсації. Бронхіальна астма, середньої тяжкості.

1. Tab. Lisinoprili 0,005

По 1 табл. 1 раз на день.

2. Tab. Digoxini 0,00025

По 1 табл. 3 рази на день.

3. Sol. Dibazoli 0,5% - 2 ml

По 1 мл в/м 2 рази на день.

4. Sol. Riboxini 2% - 10 ml

По 10 мл в/в 1 раз на день.

5. Tab. Glimepiridi 0,004

По 1 табл. 2 рази на день.

6. Tab. Prednisoloni 0,005

По 3 табл. 2 рази на день.

7. Tab. Isosorbidi dinitrati 0,04

По 1 табл. 2 рази на день.

8. Tab. Amlodipini 0,005

По 1 табл. 1 раз на день.

9. Tab. Hypothiazidi 0,025

По 1 табл. 1 раз на день.

10. Tab. Atenololi 0,01

По 1 табл. 1 раз на день.

3. Контроль кінцевого рівня знань.

1. Яку роль відіграє клінічний провізор в проведенні раціональної фармакотерапії? Яким чином клінічний провізор може вплинути на підвищення ефективності і безпеки фармакотерапії?

2. Перерахуйте основні методи обстеження хворого. Яке значення мають клінічні і лабораторно-інструментальні методи дослідження під час контролю ефективності і безпеки лікарських призначень?

3. Місце деонтології та етики в сучасній медицині і фармації.



4. Тести. Обгрунтуйте відповідь.

Тест 1. Які процеси не вивчає фармакокінетика?



  1. Виведення ліків

  2. Розподіл ліків в організмі.

  3. Біотрансформація.

  4. Механізм дії препаратів.

  5. Всмоктування ліків.

  6. Зв’язок ліків з білком.

Тест 2. При выборі режиму дозування лікарських засобів на основі періоду напіввиведення визначають:

  1. Кратність прийому.

  2. Разову дозу.

  3. Добову дозу.

  4. Інтенсивність печінкового кровотоку.

  5. Інтенсивність виведення препарату.

Тест 3. Величина біодоступності необхідна для визначення:

  1. Разової дози внутрішньо.

  2. Кратності прийому.

  3. Швидкості виведення препарату.

  4. Швидкості всмоктування препарату.

  5. Добової дози.

Тест 4. Фармакодинаміка вивчає:

  1. Побічні ефекти препаратів.

  2. Взаємодія лікарських засобів.

  3. Біотрансформацію ліків.

  4. Механізм дії і ефекти препаратів.

  5. Розподіл ліків.

Тест 5. Швидкість виведення препаратів із організму характеризує:

  1. Біодоступність.

  2. Біоеквівалентність.

  3. Період напіввиведення.

  4. Рівновісну концентрацію.

  5. Загальний кліренс.

Тест 6. Фактором, що визначає виникнення ефекту, його тривалість і інтенсивність, є:

  1. Плазмова концентрація препарату.

  2. Концентрація лікарського засобу біля специфічних або неспецифічних рецепторів в тканинах.

  3. Разова доза препарату.

  4. Добова доза препарату.

  5. Кратність прийому.

Тест 7. Термін «пресистемна елімінація» означає:

  1. Метаболізм першого проходження.

  2. Зв’язування з компонентами їжі.

  3. Біотрансформація в печінці.

  4. Біотрансформація в клітинах слизової оболонки.

  5. Комплекс процесів, що приводять до інактивації препарату ще до його попадання в системний кровообіг.


Література

  1. Белоусов Ю. Б. Клиническая фармакология и фармакотерапия. / Ю. Б. Белоусов, В. С. Моисеев, В. К. Лепахин. – М. : Универсум Паблишинг, 2000. – 541 с.

  2. Зупанец И.А., Бездетко Н.В., Попов С.Б. Развитие клинической фармации в Украине: итоги и перспективы // Ремедиум. — 2004. — № 4;

  3. Компендиум 2006 – лекарственные препараты / Под ред. В.Н.Коваленко, А.П.Викторова.- К.: МОРИОН, 2006.- I т. – 2270 с., т. II т. - 2270 с.

  4. Мельников А. Фармацевт и самолечение // Аптечный рынок. – 1998. - №2. – С.36-37.

  5. Мирошниченко И.И. Основы фармакокинетики. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2002. – 192 с.

  6. Регистр лекарственных средств России. РЛС-Энциклопедия лекарств. – 11-й выпуск /Гл. ред. Г.Л.Вышковский.- М.: РЛС-2004.- 1503 с.

  7. Система безрецептурных препаратов в Украине – какой ей быть? // Провизор. – 1997. – С11-12.

  8. Фармацевтична опіка : атлас / [ І. А. Зупанец, В. П. Чорних, В. Ф. Москаленко та ін. ] ; під ред. І. А. Зупанца, В. П. Черниха. – К. : «Фармацевт Практика», 2004. – 192 с.

  9. Фармацевтична опіка : курс лекцій для провізорів та сімейних лікарів / [ І. А. Зупанець, В. П. Чорних, С. Б. Попов та ін. ] ; під ред. В. П. Чорних, І. А. Зупанца, В. А. Усенко. – Х. : Мегаполіс, 2003. – 608 с.

  10. Фармацевтична опіка : практ. керівн. для провізорів та сімейних лікарів / [ І. А. Зупанець, В. П. Чорних, В. Ф. Москаленко та ін. ] ; під ред. В. П. Чорних, І. А. Зупанца, В. А. Усенко. – Х. : Золоті сторінки, 2002. – 264 с.

  11. A university course in pharmacokinetics: Textbook / B.B.Samura, B.A.Samura, V.F.Chernykh et al. – Kharkiv: NUPh, 2005. – 188 p.

  12. Boroujerdi M. Pharmacokinetics: principles and applications. – New York: McGraw-Hill, 2002. – 420 p.

  13. Goodman & Gilman’s the pharmacological basis of therapeutics.- 11th ed. / editor, Laurence L. Brunton; associate editor, John S.Lazo, Keith L.Parker. – New York: McGraw-Hill, 2006. – 2021 p.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка