Навчально-методичний комплекс



Скачати 322.47 Kb.
Дата конвертації30.03.2016
Розмір322.47 Kb.


НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ЗАОЧНОГО НАВЧАННЯ

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС



КИЇВ 2014

Укладачі:

Заступник начальника юридичної психології, кандидат психологічних наук, доцент Волошина О.В.

професор кафедри юридичної психології, кандидат психологічних наук, професор Андросюк В.Г.
Навчально-методичний комплекс з дисципліни «Юридична психологія» затверджений на засіданні кафедри юридичної психології

« 04» вересня 2014 р., протокол № 2


АНОТАЦІЯ ДИСЦИПЛІНИ
Практичні проблеми управління в органах внутрішніх справ як складного соціального явища неоднозначні. Вони зумовлені багатьма закономірностями та зв’язками, в тому числі психологічними. Місце психології в теорії і практиці управління визначається тим, що всяке управління – це, врешті-решт керівництво людьми. Психологія управління в ОВС має свій предмет – вона вивчає поведінку керівного складу, підлеглих йому осіб, їх взаємозв’язки та взаємозалежності. Останнє зумовлюється цілями, що досягаються під час здійснення управлінської діяльності, її завданнями, мотивами та результатами, а також особливостями системно-функціонального, організаційно-технологічного та ресурсного забезпечення.

Метою вивчення дисципліни «Психологія управління» є оволодіння керівником ОВС знаннями в галузі психології управління, спрямованими на всебічне удосконалення діяльності по вирішенню професійних завдань в ситуаціях необхідності організувати, регулювати та підпорядковувати поведінку окремих осіб та соціальних груп у визначеному регламенті.

Завданнями вивчення дисципліни є створення умов для опанування слухачами знань, вмінь та навичок практичного використання психологічних чинників і детермінант доцільного управління поведінкою особистості та соціальних груп, розуміння їх ролі при вирішенні організаційно-управлінських проблем і завдань юридичної діяльності.

Основні професійні компетенції

Засвоївши програму навчальної дисципліни «Психологія управління» магістри за відповідним напрямом підготовки мають бути здатними вирішувати професійні завдання та володіти наступними професійними компетенціями:



У науково-дослідній і педагогічній діяльності:

- знання історико-гносеологічних основ та методологічного підґрунтя соціального управління, сучасного стану сформованості психології управління в Україні та індустріально розвинених країнах; можливостей застосування теорії управління на етапі реформування правових відносин в державі;



  • формування психолого-управлінської складової загальної психологічної культури керівника ОВС, розуміння сутності закономірностей і механізмів соціального управління у становленні суспільної та індивідуальної правосвідомості, психологічної детермінації правової ідеології суспільства;

  • формування уявлень щодо нормативно-регулятивних параметрів загально соціальних та індивідуально-психологічних складових поведінки особистості, щодо впливу управлінських заходів на формування групової правомірної і протиправної поведінки;

  • засвоєння знань щодо змісту та технології психолого-управлінських методів організації поведінки осіб і спільнот з метою підвищення рівня професійної юридичної майстерності.

У професійній юридичній діяльності:

  • озброєння слухачів необхідними теоретичними та практично-орієнтованими знаннями про психологічні чинники, закономірності та механізми системи управління;

  • реалізація знань про структурно-системні параметри управління, їх психологічну детермінацію та зумовленість;

  • застосування знань та навичок виконання функцій управління при найкращому їх сполученні з соціально-виховною функцією та урахуванні психологічних наслідків практики управління;

  • використання знань про сутність та структуру управлінської компетентності, психологічних вмінь її удосконалення;

  • формування готовності до нововведень, творчого та ініціативного підходу до вирішення управлінських завдань в сфері юридичної діяльності.


Тематичний план

№ п/п

Найменування

теми


Кількість навчальних годин

Всього год.

Лекції

Семінарські заняття

Практичні

заняття



Індивідуальна робота

Самостійна

робота


1

Теоретичні та методологічні засади психології управління

12

2










10

2

Особистість працівника міліції та колектив як об’єкт управління

12

2










10

3

Професійна компетентність керівника та прийняття управлінського рішення

12




2







10

4

Лідерство та керівництво. Психологічні аспекти удосконалення стилю та методів керівництва в ОВС

12







2




10

5

Діяльність керівника ОВС в екстремальних умовах

12

2










10

6

Формування професійно-важливих якостей керівника ОВС. Імідж керівника

12







2




10




Разом:




6

2

4




60


Форма контролю – залік.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ



Психологія управління – це науково-практична дисципліна, яка вивчає закономірності психологічного опосередкування процесу управління й спрямована на оптимізацію та підвищення ефективності управлінської діяльності.

Організація системи управління – це забезпечення психологічних умов, що сприятимуть оптимальній результативності роботи.

Управління – цілеспрямований вплив керівника на свідомість і поведінку окремих індивідів або членів організації з метою підвищення організованості та ефективності їх спільної діяльності.

Керівництво – процес правової організації й керування спільною діяльністю членів колективу, що здійснюється керівником як представником соціального контролю й влади.

Лідерство – це процес внутрішньої соціально-психологічної організації й керування спілкуванням і діяльністю членів малої групи й колективу, що здійснюється лідером як суб'єктом групових норм, що спонтанно формуються в міжособистісних відносинах, і очікувань.

Менеджмент – це процес планування, організації, приведення в дію та контроль організації з метою досягнення координації людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного виконання завдань.

Організація – цільове об'єднання ресурсів для досягнення певної мети. Частіше всього термін вживається для означення соціальної групи, яка розподіляє виконання завдань між учасниками для досягнення певної колективної мети.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ
Монографії

  1. Барко В.І. Психологія управління персоналом органів внутрішніх справ (проактивний підхід). - К., Ніка-Центр, 2003.

  2. Мороз Л.І. Теоретичні засади та організація психологічного тренінгу в ОВС. – К., Паливода, 2005.

  3. Шепель В.М. Управленческая психология.- М.,1984.

  4. Медведєв В.С. Проблеми професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ: теоретичні та прикладні аспекти. – К.,1997.

  5. Третьяченко В.В. Колективні суб”єкти управління: формування, розвиток та психологічна підготовка.- К.,1997.

  6. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління. – К.,Академвидав, 2003.

  7. Карпов А.В. Психология принятия решений в профессиональной деятельности. – Ярославль, 1991.

  8. Китов А.И. Психология управления.- М., Акад.управления МВД РФ, 1989.

  9. Казмиренко В.П. Социальная психология организаций. – К., МАУП, 1993.

Підручники та навчальні посібники

  1. Юридична психологія. За ред. Я.Ю.Кондратьєва.- К.,НАВСУ,2000.

  2. Юридична психологія. За ред..Є.М.Моісеєва та Л.І.Казміренко. – К.,КНТ, 2007.

  3. Барко В.І. Професійний відбір кадрів до органів внутрішніх справ.- К., Ніка-Центр, 2002.

  4. Барко В.І. та ін..Робоча книга керівника органу внутрішніх справ. – Вінниця, 2009.

  5. Столяренко А.М. Психологические и педагогические проблемы управления в МВД, УВД.- М., Акад.управления МВД РФ, 1982.

  6. Колодкин Л.М. Успех служебной деятельности руководителя органа внутренних дел.- М.,Акад. управления МВД РФ, 1992.

  7. Колодкин Л.М., Фатула А.В. Организация работы с кадрами в органах внутренних дел.- М.,Акад.управления МВД РФ, 1990.

  8. Кондратьєв Я.Ю. Роль керівника органу внутрішніх справ в удосконаленні правоохоронної діяльності. – К.,НАВСУ, 2000.

  9. Бакеев В.А. Психологические проблемы повышения эффективности управленческих решений в ОВД.- М., Акад.управления МВД РФ, 1983.

  10. Деркач А.А., Ситников А.П. Формирование и развитие профессионального мастерства руководящих кадров.- М.,1993.

  11. Методы диагностики и развития психологического потенциала руководителей ОВД. – М.,Акад.управления МВД РФ, 1996.

  12. Авдеев В.В. Психологические основы повышения эффекктивности деятельности работников ОВД в экстремальных ситуациях.- М.,1988.

  13. Напреенко А.К., Петров К.А. Психическая саморегуляция.- К., 1995.

  14. Лобзин В.С., Решетников М.М. Аутогенная тренировка.- Л.,1986.

  15. Дебольский М.Г. Психолого-педагогическое обеспечение нововведений в органах внутренних дел.- М.,Акад.управления МВД РФ, 2000.

Курси лекцій, статті,автореферати

  1. Ануфрієв М.І. Актуальні проблеми реформування системи органів внутрішніх справ України // Науковий вісник НАВСУ.-К.,1997, № 2, С.39 – 43.

  2. Волошина О.В. Соціально-психологічний клімат в колективі працівників міліції та його оптимізація. – Автореф.канд.дис. – К.,НАВСУ, 2005.

  3. Йосипів Ю.Р. Психологічна готовність працівників ОВС до діяльності в екстремальних умовах. – Автореф.канд.дис..- К., НАВС, 2010.

  4. Кобера А. В. Організаційно-психологічні детермінанти лідерства в ОВС. – Автореф.канд.дис. – К.,КНУВС, 2008.

  5. Кондратьєв Я.Ю. Головні проблеми та перспективи використання психологічних знань в діяльності керівників органів внутрішніх справ.- К., НАВСУ,2000.

  6. Кондратьєв Я.Ю. Загальна характеристика психологічного забезпечення оперативно-службової діяльносі органів внутрішніх справ. Лекція.- К.,НАВСУ,2000.

  7. Психологія та педагогіка управління в органах внутрішніх справ. Курс лекцій. – К.,НАВСУ, 1995.

  8. Психологія управлінської діяльності органів внутрішніх справ // Психологічне забезпечення оперативно-службової діяльності ОВС. Ч.5. – К.,НАВСУ, 2005.

  9. Юхновець Г.О., Казміренко Л.І. Психолого-педагогічне забезпечення діяльності органів внутрішніх справ// Мат-ли республ. наук.-практ. конференції “ Практична психологія в органах внутрішніх справ”.- К., Ви-во Інституту внутрішніх справ України,1995, С.20 – 24.

  10. Запорожцев Є.Г. Керівник органу внутрішніх справ і колектив.// Вісник Одеського інституту внутрішніх справ.- Одеса, 1999, № 2, С.180-184.

  11. Мякишев Г.М. Работа с кадрами в органах внутренних дел: задачи, ситуации, деловые игры. – М.,Акад.управления МВД РФ, 1995.

  12. Андросюк В.Г. Будьте напоготові: ситуація екстремальна// Науковий вісник НАВСУ.- К.,1997, № 1, С.174 – 179.

  13. Забезпечення оособистої безпеки співробітників ОВС при виконанні службових обов”язків. Науково-практичні рекомендації.- К.,НАВСУ, 1999.

  14. Иванов Н.Н. Управленческие решения в деятельности аппаратов МВД УВД.- М., Акад.управления МВД РФ, 1989.

  15. Андросюк В.Г., Казміренко Л.І., Юхновець Г.О. Які якості вимагаються від працівника міліції: методологічні засади розробки професіограм та кваліфікаційних характеристик\\ Науковий вісник НАВСУ, К.,1996, №1, С.105 – 115.

  16. Роша А.Н. Профессиональная ориентация и профессиональный отбор в органы внутренних дел.- М.,Акад.управления МВД РФ,1989.

  17. Дебольский М.Г. Психолого-педагогическое обеспечение нововведений в органах внутренних дел.- М.,Акад.управления МВД РФ, 2001.

  18. Генов Ф. Психологические барьеры при внедрении достижений научно-технического прогресса.\\ Психологический журнал, 1982 № 4.

Інформаційні ресурси

  1. Національний Темпус-офіс в Україні. – Режим доступу до сайту: http://tempus.org.ua/uk/vyshha-osvita-ta-bolonskyj-proces.html

  2. Офіційний сайт ЮНЕСКО [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту : http: //www.unesco.org/

  3. Офіційний сайт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту : http://www.mon.gov.ua.



ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ
ТЕМА 1. Теоретичні та методологічні засади психології управління

Теоретичні знання. Загальні положення теорії управління. Основні поняття психології управління. Управління як система, її основні структурні елементи. Історія становлення та розвитку психології управління. Основні зарубіжні та вітчизняні теорії управління. Менеджмент та його характеристика. Методи дослідження проблем управління. Можливості застосування теорії управління на етапі реформування правових відносин в державі.

Основні психологічні проблеми управління в ОВС. Характеристика системи та контурів управління в ОВС. Оперативна обстановка в структурі управління в ОВС. Врахування соціально-психологічних та правових наслідків управління. Проблема психологічного забезпечення поточного та ситуативного управління в МВС України. Сутність закономірностей і механізмів соціального управління в ОВС. Зміст колективної готовності міськрайоргану внутрішніх справ до виконання професійних завдань.


ТЕМА 2. Особистість працівника міліції та колектив як обєкт управління

Теоретичні знання. Особистість керівника ОВС – поняття, структура, ознаки. Структурні компоненти особистості (За К.К.Платоновим). Рольова поведінка в управлінні. Напрямки вивчення особистості підлеглого. Психологічні характеристики соціальної перцепції та візуальної психодіагностики поведінки і станів підлеглих в діяльності керівника ОВС. Психологічний вплив керівника на підлеглого: напрями та механізми. Формування позитивної професійної мотивації підлеглих. Професійна деформація працівника ОВС: прояви та профілактика. Соціальні та психологічні проблеми адаптації молодих працівників міліції.

Колектив працівників ОВС, його різновиди та функції. Формування та розвиток колективу. Формальна та неформальна організація колективу працівників ОВС. Формування команди та проактивне управління колективом ОВС. Психологічна сумісність та згуртованість. Соціально-психологічний клімат в колективі ОВС та його вплив на ефективність службової діяльності. Комунікація в організаційно-управлінській структурі підрозділу ОВС. Індивідуально- та соціально-психологічні витоки конфліктогенності в управлінні. Профілактика конфліктів в колективі працівників ОВС.




ТЕМА 3. Професійна компетентність керівника та прийняття управлінського рішення

Теоретичні знання. Управлінська компетентність керівника організації як система внутрішніх ресурсів особистості. Основні складові компетентності. Психологічний рівень управлінської компетентності. Змістовні, ресурсно-часові та соціально-психологічні аспекти компетентності. Соціально-психологічна компетентність як запорука професійної управлінської діяльності та статусу керівника в колективі. Еталонна особистісна модель системи управління.

Психологічна характеристика управлінського рішення керівника ОВС. Різновиди управлінських рішень, їх основні ознаки. Умови та чинники, які визначають ефективність рішення в ОВС. Управлінське рішення та делегування повноважень. Етапи опрацювання та прийняття управлінського рішення: актуалізація проблемної ситуації; визначення мети, засобів, методів та суб’єктів реалізації рішення; забезпечення його адекватного сприйняття виконавцями. Доведення управлінського рішення до виконавця. Наслідки управлінських рішень. Брейн-стормінг та синектика.


ТЕМА 4. Лідерство та керівництво. Психологічні аспекти удосконалення стилю та методів керівництва в ОВС

Теоретичні знання. Поняття стилю керівництва, його основні детермінанти. Лідерство та керівництво. Основні теорії стилю керівництва. Соціальні, культурологічні та психологічні умови і чинники формування стилю керівництва. Роль колективу у формуванні лідера організації. Взаємини між керівником та неформальним лідером – співробітництво і конкуренція. Шляхи та напрями розвитку лідерських якостей. Самооцінка керівника як детермінанта управління. Правила та детермінанти самопрезентації керівника ОВС при вступі на посаду.

Психологічні засади оптимального стилю керівництва в ОВС. Зв’язок стилю керівництва з управлінською ситуацією, характером вирішуваних завдань та особливостями об’єктів управління. Прийоми та способи стилей керівництва в ОВС. Проблема авторитаризму та демократичності в управлінні ОВС. Професійна деформація керівника ОВС. Соціальні наслідки застосування відповідного стилю керівництва.



Практичні навички: формування вмінь та навичок щодо оцінки ефективності власного стилю та методів керівництва.
ТЕМА 5. Діяльність керівника ОВС в екстремальних умовах

Теоретичні знання. Поняття і психологічна характеристика екстремальних ситуацій в діяльності керівника ОВС. Ситуативні та особистісні детермінанти екстремальності в управлінні. Персональна відповідальність керівника ОВС. Стани психоемоційної напруженості, їх каузальна зумовленість. Наслідки впливу психоемоційної напруженості на прийняття управлінського рішення. Методи діагностики станів психоемоційної напруженості.

Психологічна готовність та підготовленість керівника ОВС до дій в екстремальних умовах. Структурні компоненти готовності керівника ОВС, умови їх формування. Поняття змобілізованості, надмобілізованості та соціально-психологічної анестезії до діяльності в екстремальних умовах. Психологічна підготовленість керівника ОВС – спеціальна підготовка та особистий управлінський досвід. Поняття стресу критичного інциденту і постстресові емоційні стани. Методи нейтралізації постстресових станів: дефбрифінг та деф’юзинг.



ТЕМА 6. Формування професійно-важливих якостей керівника ОВС. Імідж керівника

Теоретичні знання. Напрями та методологія професіографічних досліджень управлінської діяльності. Проблема професійної придатності до управлінської діяльності. Ознаки та критерії професійної придатності. Професіограма управлінця, характеристика її структурних компонентів. Професійно-психологічний розвиток і особистісне зростання.

Психограма керівника ОВС, її параметричні складові. Загальні та спеціальні управлінські здібності. Структура професійно-важливих якостей керівника ОВС, їх критеріальні частини згідно структурних компонентів особистості. Шляхи та методи формування професійно-важливих якостей керівника ОВС. Поняття професійно-психологічного тренінгу.

Поняття іміджу керівника ОВС, його складові. Формування іміджу і його вплив на ефективність управління. Правила та детермінанти самопрезентації керівника ОВС при вступі на посаду. Професійна деформація особистості керівника ОВС, її профілактика та запобігання.

Практичні навички: формування вмінь та навичок щодо діагностики та оцінки та професійно-важливих якостей керівника ОВС, шляхів їх розвитку та удосконалення.
ТЕМАТИКА ТА ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ-КОНСПЕКТИ ЛЕКЦІЙ
Тема 1. Теоретичні та методологічні засади психології управління.

Лекція – 2 год.

1. Психологія управління як наука, її предмет, завдання та функції.

2. Функціонально-психологічна характеристика діяльності керівника правоохоронних органів України.

3. Основні психолого-педагогічні проблеми управління органами внутрішніх справ.
Тема 2. Особистість працівника міліції та колектив як об’єкт управління.

Лекція – 2 год.



  1. Особистість як об’єкт управління.

  2. Формування та розвиток особистості співробітника ОВС.

  3. Поняття групи та колективу (команди) в ОВС. Регулювання колективу керівником ОВС.



Тема 5. Діяльність керівника ОВС в екстремальних умовах

Лекція – 2 год.



  1. Загальна характеристика екстремальності в діяльності керівників ОВС.

  2. Чинники екстремальної управлінської поведінки.

  3. Психологічні засади розв’язання конфліктів у сфері управлінської діяльності ОВС.

  4. Поняття стрес та дистрес. Роль управлінця в подоланні стресів.



ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Тема 3. Професійна компетентність керівника та прийняття управлінського рішення.

Навчальний час – 2 год.

1. Соціально-психологічні аспекти компетентності керівника

2. Управлінське рішення керівника ОВС, його психологічна сутність та різновиди

3. Психологічна характеристика стадій процесу прийняття управлінських рішень

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Тема 4: Лідерство та керівництво. Психологічні аспекти удосконалення стилю та методів керівництва в ОВС

Навчальний час – 2 години.


Мета заняття: ознайомити студентів (слухачів) із елементами практичної психодіагностики та визначити схильність до конкретних проявів стилю лідерства та керівництва; визначити ознаки прояву конкретного стилю керівництва; окреслити позитивні та негативні прояви управлінських рішень.
Тема 5: Формування професійно-важливих якостей керівника ОВС. Імідж керівника

Навчальний час – 2 години.



Мета заняття: ознайомити студентів (слухачів) із елементами практичної психодіагностики та діагностувати низку професійно-важливих здібностей, необхідних для успішного виконання управлінської діяльності, зокрема: спроможність керувати власною особистістю, наявність чітких цінностей та уподобань, наявність системи особистих цілей в діяльності, схильність до постійного саморозвитку та зростання, наявність знань та навичок вирішення проблем, творчий підхід до керівництва підлеглими, вміння впливати на оточуючих, розуміння особливостей управлінської діяльності тощо.
ОРІЄНТОВНІ ПИТАННЯ ДО ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ

  1. Предмет та об’єкт психології управління

  2. Поняття «Управління», його характеристики

  3. Основні напрями (школи) наукового управління

  4. Психологія управління як науково-практична дисципліна

  5. Управлінська компетентність керівника

  6. Основні значення поняття «організація»

  7. Контури управлінської діяльності керівника

  8. Стиль керівництва

  9. Стилі управління (за К.Левіним)

  10. Закономірності управлінської діяльності

  11. Складові управлінської компетентності

  12. Структура управлінського спілкування

  13. Форми вияву управлінських конфліктів

  14. Креативність керівника

  15. Мотиваційна спрямованість керівника ОВС

  16. Психологічна характеристика керівника ОВС

  17. Сфери діяльності управлінських рішень

  18. Компоненти професійної готовності керівника

  19. Соціальні групи як об’єкти управління

  20. Характеристика особистості як об’єкта управління

  21. Чинники поведінки керівника в емоційно-напружених ситуаціях

  22. Тренінг ділового спілкування керівника

  23. Психологічні чинники лідерства

  24. Соціально-психологічний клімат підрозділу ОВС

  25. Функціонально-психологічні вимоги до управлінського рішення

  26. Використання керівником типових та звичних способів поведінки та прийняття рішень

  27. Структура особистості як об’єкта управління

  28. Професійна деформація працівника ОВС

  29. Чинники формування оптимального соціально-психологічного клімату

  30. Чинники розуміння керівником ОВС мотивів поведінки підлеглих

  31. Поняття «Лідерство» та його характеристики

  32. Поняття «Менеджмент», його особливості

33. Основні функції управління

34. Поняття «оперативна обстановка» як об’єкт управління

35. Організаційно-правова підсистема управління

36. Складові управлінської діяльності

37. Основні різновиди функцій управління в ОВС

38. Психологічні умови організації системи управління в ОВС

39. Основні засади проактивного управління в ОВС

40. Основні групи психолого-педагогічних проблем управління в ОВС

41.Складові системи особистісних відношень в колективі ОВС

42. Основні теорії особистості

43. Професійна спрямованість працівника ОВС

44. Мотиви професійної діяльності працівника ОВС

45. Професійний досвід особистості

46. Індивідуальна виховна робота керівника з підлеглими

47. Основні форми управлінського впливу керівника на підлеглого

48. Внутрішні(особистісні) чинники поведінки підлеглих

49. Типологія темпераментів особистості (За К.Галеном)

50. Різновиди адаптації підлеглих до умов організації

51. Різновиди деструктивних психоемоційних станів працівників ОВС

52. Самооцінка особистості підлеглого, її роль в управлінні

53. Поняття «команда», її значення в управлінні колективом ОВС

54. Групова динаміка колективу ОВС

55. Основні процеси прояву групової динаміки колективу ОВС

56. Міжособистісна сумісність в колективі ОВС

57. Основні формалізовані методи дослідження взаємин в колективі підлеглих

58. Комунікативні професійно-важливі якості керівника ОВС

59. Характеристика управлінського рішення

60. Типологія спрямованості управлінські рішення

61. Ступені відповідності управлінських рішень можливостям виконавців

62. Рівні обґрунтованості управлінських рішень

63. Стадії прийняття управлінських рішень

64. Основні психологічні аспекти прийняття управлінського рішення

65. Елементи традиційної концепції стилю керівництва

66. Об’єктивні фактори стилю керівництва

67. Суб’єктивні фактори стилю керівництва

68. Ступені прояву лідерства

69. Типологія лідерів в ОВС

70. Основні теорії лідерства

71. Характеристика основних лідерських ролей

72. Причинна зумовленість (детермінація)екстремальних ситуацій в діяльності керівника ОВС

73. Криза професійного становлення керівника ОВС

74. Особливі управлінські чинники екстремальності

75. Особистісні чинники ефективної управлінської діяльності в екстремальних умовах.


Тестові завдання


  1. Психологія управління – це:

А) галузь психології, яка вивчає закономірності функціонування системи «керівник-підлеглий», формує рекомендації щодо оптимізації управлінського впливу для досягнення визначеної мети;

Б) наукова дисципліна, яка вивчає організаційно-функціональні та соціально-психологічні аспекти поведінки керівника, умови та чинники її удосконалення;

В) науково-практична дисципліна, яка вивчає соціально-психологічні та індивідуально-психологічні закономірності і явища, зумовлені управлінською діяльністю; формує рекомендації щодо її психологічного удосконалення.


  1. До контурів управлінської діяльності керівника не відноситься:

А) зовнішній;

Б) внутрішній;

В) координуючий.


  1. Управління – це:

А) вплив на об’єкт (процес), який вибрано з множини можливих впливів з урахуванням кінцевої мети, стану об»єкта (процесу), його визначальних характеристик, та який призводить до ефективного функціонування об’єкта (процесу) в напрямку наближення до мети;

Б) цілеспрямований вплив керівника на свідомість та поведінку членів організації з метою підвищення організованості та ефективності їх спільної діяльності;

В) організований вплив на керовану систему, який передбачає формування узгодженої та непротирічної взаємодії усіх компонентів (організаційних, функціональних та психологічних) зазначеної системи.


  1. До основних напрямів (шкіл) наукового управління відносяться:

А) адміністративний менеджмент, людські відносини, класичне наукове управління;

Б) класичне наукове управління, біхевіористичне (поведінське) управління, школа «фізіологічного оптимуму»;

В) людські відносини, класичне наукове управління, організаційне управління.


  1. Предмет психології управління – це:

А) організована діяльність колективу по досягненню спільної мети;

Б) психологічні закономірності управлінської діяльності;

В) діяльність керівника, спрямована на корекцію поведінки підлеглих.


  1. До закономірностей управлінської діяльності відносяться:

А) етико-психологічні, кадрово-організаційні, економічні;

Б) соціально-економічні, індивідуально-психологічні, технологічні;

В) організаційно-технічні, соціально-психологічні, соціально-економічні.

7. Менеджмент – це:

А) система управлінських впливів на керовану систему з метою досягнення цілей управління за умови оптимального розподілу об’єктивного та суб’єктивного ресурсу організації;

Б) процес планування, організації, приведення в дію та контроль організації з метою досягнення координації людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного виконання завдань;

В) процес узгодження окремих компонентів системи управління, необхідних для виконання стратегічних та ситуаційних управлінських завдань з урахуванням стану людських та матеріальних ресурсів.

8. До основних функцій управління відносяться:

А) соціокультурна, координаційна, забезпечувальна;

Б) інформаційна, соціокультурна, соціально-психологічна;

В) мотиваційна, інтеграційна, соціокультурна.

9. Соціальні групи як об’єкти управління бувають:

А) корпорації, службові, рольові;

Б) професійні, референтні, комунікативні;

В) референтні, малі, неформальні.

10. Характеристиками особистості як об’єкта управління є:

А) наявність структури, професійні якості, свідомість;

Б) самосвідомість, наявність структури, активність;

В) толерантність, характер, наявність структури.

11. Соціально-психологічний клімат – це:

А) система міжособистих стосунків, яка зумовлює успішність реалізації формальних та неформальних функцій в структурі управління;

Б) спосіб життєдіяльності колективу, який визначається ефективністю міжособистісного та групового сприйняття та інтеракції;

В) сукупність психологічних умов, які сприяють або перешкоджають продуктивній спільній діяльності і всебічному розвитку особистості і групи.

12. Структуру особистості як об’єкта управління утворюють:

А) психічні процеси, спрямованість, біопсихіка;

Б) біопсихіка, характер, воля;

В) здібності, психічні стани, біопсихіка.

13. Професійна деформація працівника – це:

А) моделі поведінки, які не відповідають вимогам регламенту службової діяльності та негативно впливають на особистість і діяльність;

Б) комплекс негативних особистісних зрушень в структурі особистості, які виникають під впливом змісту та умов виконання службової діяльності;

В) використання в службовій діяльності прийомів та методів, які не зумовлені чинниками та обставинами ситуації управління і призводять до негативних наслідків.

14. Який з наведених чинників формування оптимального соціально-психологічного клімату у колективі є зайвим:

А) психологічна сумісність працівників;

Б) справедливість оцінки підлеглих з боку керівника;

В) особистісна незалежність і самостійність членів колективу.

15. Основними теоріями особистості є:

А) мотиваційні, функціональні, статусно-рольові;

Б) психоаналітичні, структурні, персоналістичні;

В) структурні, поведінські, ціннісно-орієнтаційні.

16. Індивідуальна виховна робота керівника з підлеглим – це:

А) формування особистості підлеглого щодо дотримання ним статутних вимог та вимог Етичного кодексу працівника міліції;

Б) системна діяльність по розвитку у особистості підлеглого позитивних соціальних, етичних та психологічних якостей.

В) сукупність форм, методів та прийомів цілеспрямованого, систематичного впливу керівника органу внутрішніх справ на особистість підлеглого;

17. Управлінське рішення – це:

А) результат реалізації розпорядчої функції керівника, спрямований на забезпечення органiзацiйної стiйкостi й удосконалення дiяльностi органу внутрішніх справ;

Б) процес і результат інтелектуально-організаційної діяльності керівника, який відображає програму дій підрозділу по досягненню функціонально-визначеної мети.

В) свiдомий акт організуючої діяльності суб’єкта управлiння, який пов’язаний з вибором цiлi, дiй i шляхiв її досягнення;

18. За спрямованістю управлінські рішення поділяються на:

А) дозволяючі, приписуючі, забороняючі;

Б) поточні, перспективні, тактичні;

В) адміністративні, координаційні, організаційні.

19. Стадії прийняття управлінських рішень:

А) попередня, основна, результативна;

Б) орієнтовна, пояснювальна, розпорядницька;

В) орієнтовна, мотивувальна, виконавська.

20. Основні психологічні аспекти прийняття управлінського рішення:

А) взаємодія осіб в опрацюванні рішення, інтелектуальні компоненти рішення, доведення рішення до виконавців;

Б) оцінка оперативно-службової ситуації, визначення сил та засобів, урахування можливостей виконавців.

В) особистісний профіль рішення, сприйняття рішень виконавцями, наслідки управлінського рішення;

21. До складових управлінської компетентності відносяться такі різновиди:

А) комунікативна, технологічна, лідерська компетентність;

Б) соціально-психологічна, змістовна, ресурсно-часова компетентність;

В) змістовна, психологічна, техніко-економічна.

22. Управлінська компетентність керівника – це:

А) здатність до здійснення доцільного впливу на керовану систему з метою її організаційної оптимізації та досягнення мети;

Б) система його внутрішніх ресурсів, необхідних для організації ефективного керівництва підлеглими та колективом відповідно їх діяльності;

В) наявність організаційних рис та професійних умінь як умови доцільної реалізації керівних функцій.

23. Використання керівником типових чи звичних способів поведінки та прийняття рішень – це:

А) раціоналізація;

Б) сублімація;

В) стереотипізація.

24. Необхідними вимогами до управлінського рішення є:

А) конкретність, своєчасність, наукова обґрунтованість;

Б) наукова обґрунтованість, стабільність, всебічність;

В) доцільність, наукова обґрунтованість, психологічні наслідки.

25. Лідерство – це:

А) здатність керівника вирішувати управлінські завдання, спираючись на неформальні об'єднання в структурі колективу шляхом реалізації емоційно-забарвлених психологічних впливів;

Б) система особистісних якостей керівника, які забезпечують ефективне управління у визначеному колі ситуацій.

В) процес внутрішньої соціально-психологічної організації й керування спілкуванням і діяльністю членів малої групи й колективу, що здійснюється лідером як суб'єктом групових норм, що спонтанно формуються в міжособистісних відносинах;

26. Елементи традиційної концепції стилю керівництва:

А) спосіб прийняття рішення, форми контролю, розподіл відповідальності;

Б) спосіб розподілу функцій, контроль і санкції, наслідки виконання рішення;

В) оцінка ситуації, формулювання завдання, сприймання рішення виконавцями.

27. Об’єктивні фактори стилю керівництва:

А) зміст виконуваної діяльності, умови виконання задач, способи і засоби діяльності;

Б) соціально-політична ситуація, ступінь організованості підрозділу, матеріально-техічна забезпеченість;

В) спрямованість та зрілість колективу підлеглих, комплектація підрозділу та служби, способи і засоби діяльності.

28. Суб’єктивні фактори стилю керівництва:

А) соціально-психологічний клімат, професійно-важливі якості, соціально-економічна забезпеченість;

Б) властивості характеру, спрямованість, здатності людини; способи прийняття рішень;

В) властивості темпераменту, професійна майстерність підлеглих, способи впливу на підлеглих.

29. Ступені прояву лідерства:

А) внутрішньо груповий, міжгруповий, міжособистісний;

Б) емоційний, інтелектуальний, соціальний.

В) високий, середній, низький;

30. Типологію лідерів складають:

А) організатори, тактики, бунтарі;

Б) стратеги, тактики, організатори;

В) тактики, інтелектуали, емоційні.

31. Основні теорії лідерства:

А) ситуаційні, біологічні, гуманістичні;

Б) трансферні, ситуаційні, біосоціальні;

В) структурні, гуманістичні, поведінські.

32. До основних лідерських ролей відносяться:

А) організатор, координатор, комунікатор;

Б) консультант, комунікатор, радник;

В) комунікатор, опозиціонер, конформіст.

33. Особливі, суто управлінські чинники екстремальності:

А) командирський обов’язок, прийняття екстремального рішення, здатність до саморегуляції поведінки;

Б) зміст екстремальної ситуації, ступінь підготовленості колективу підрозділу, командирський обов’язок.

В) чинник честі і достоїнства, командирський обов’язок, управлінська відповідальність;

34. Особистісні чинники ефективної управлінської діяльності в екстремальних умовах:

А) психологічна надійність, психологічна підготовленість, функціональний стан організму;

Б) психологічна підготовленість, характер та темперамент керівника, ступінь психологічної готовності;

В) біопсихічні якості, схильність до ризику, психологічна підготовленість.

35. За причинною зумовленістю (детермінацією) екстремальні ситуації в діяльності керівника поділяються на:

А) обстановочно-ситуативні, діяльнісні, особистісні;

Б) регламентовані, ситуативні, функціональні;

В) об’єктивні, суб’єктивні, ситуативні.

36. Різновиди деструктивних психоемоційних станів працівників:

А) стрес, фрустрація, афект;

Б) фрустрація, істерія, дезадаптація;

В) ейфорія, дистимія, фрустрація.

37. Зниження чутливості керівника до емоційно-напружених ситуацій досягається:

А) методом дерелаксації;

Б) методом десенситизації;

В) методом дестабілізації.

38. Дайте визначення поняттю “особиста безпека”.

А) Особиста безпека – це система фізичних і тактико-психологічних заходів, які дозволяють забезпечити збереження життя та здоров’я працівників ОВС та членів їх сімей

Б) Особиста безпека – це система організаційно-правових, фізичних і тактико-психологічних заходів, які дозволяють забезпечити збереження життя та здоров’я працівника ОВС і підтримання високого рівня ефективності його професійних дій.

В) Особиста безпека – це комплекс тактико-психологічних заходів, спрямований на забезпечення життя і здоров”я працівника ОВС.

40. Дайте визначення поняттю психічна саморегуляція.

А) Психічна саморегуляція. це комплекс вправ, спрямованих на покращення діяльності організму.

Б) Психічна саморегуляція. це самостійна, цілеспрямована і свідома зміна суб’єктом регуляторних механізмів своєї психіки на основі використання ресурсів несвідомого рівня.

В) Психічна саморегуляція. це методика керування діяльністю своєї психіки.

41. Назвіть види небезпеки.

А) Реальна небезпека, потенційна небезпека, наближена небезпека, провокована небезпека,

Б) Потенційна небезпека, реальна небезпека, наближена небезпека, уявна небезпека.

В) Потенційна небезпека, уявна небезпека, провокована небезпека, реальна небезпека.

42. Креативність керівника – це:

А) творчий потенціал можливостей нестандартний рішень;

Б) високий ступінь енергійності та активності керівника;

В) форма реактивного психічного розладу.

43 .Мотиваційна спрямованість – це:

А) здатність керівника розуміти мотиви поведінки підлеглих;

Б) прагнення особистості до будь-чого, стійка сукупність мотивів поведінки;

В) здатність об’єднати мотиви поведінки підлеглих для досягнення мети.

44. До компонентів професійної готовності керівника відносяться:

А) операційний, орієнтаційний, мотиваційний;

Б) орієнтаційний, комунікативний, організаційний;

В) емоційно-вольовий, мотиваційний, регулятивний.

45. Складовими системи особистісних відношень є:

А) відношення до об’єктивного та суб’єктивного світу;

Б) відношення до діяльності, до особистісного розвитку, до статусу в суспільстві.

В) відношення до оточуючих, до себе, до діяльності;

46. Професійний досвід особистості складається з:

А) професійних вмінь та стажу перебування на посаді;

Б) професійних знань, вмінь та навичок;

В) соціальної та професійно-службової зрілості.

47. До комунікативних професійно-важливих якостей керівника ОВС відносяться:

А) толерантність, екстравертованість, психоемоційна стриманість;

Б) екстравертованість, конформність, інтелект;

В) емпатія, симпатія, конкордація.

48. Криза професійного становлення керівника ОВС – це:

А) період перебудови особистості керівника, зумовлений тимчасовим психоемоційним станом сприйняття управлінської ситуації та прийняття управлінських рішень;

Б) радикальна перебудова особистості керівника, зумовлена ситуативними та особистісними чинниками зміни стилю управління п В) відносно нетривалі періоди кардинальної перебудови особистості керівника підрозділу, обумовлені внутрішніми протиріччями й незадоволеністю своєю управлінською діяльністю;

49. Самооцінка особистості керівника – це:

А) оцінка особистістю самої себе, своїх якостей, можливостей та статусу в колективі;

Б) ставлення особистості до своїх можливостей та перспектив службового просування;

В) ступінь відповідності між ставленням особистості до себе та ставленням колективу до особистості.






База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка