Навчально-методичне забезпечення дисципліни «транспортне право» Дніпропетровськ нгу



Сторінка7/14
Дата конвертації18.04.2016
Розмір2.98 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   14
ТЕМА 7.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ
Історична довідка

Історія Морського танспорту нараховує кілька тисячоліть.

Історично склалося, що у транспортному праві передусім розвивалося регулювання мореплавства та морської торгівлі. Норми морського торговельного права складалися спочатку у формі морських звичаїв рабовласницьких держав, які були розташовані у середземноморському басейні і отримали назву “Родовське морське право”. Із розвитком торговельного мореплавства зростала і кількість збірників морських звичаїв. Так в Італії у Х столітті діяли морські звичаї Амальфі (Tabula Amalfitana); на Атлантичному узбережжі у ХІІ-ХІУ століттях застосовуються Олеронські правила (Lex de Oleron); на Середземномор’ї у ХІУ-ХУ століттях були широко відомі морські правила Консолота дель Маре (Concolato del Mare); у ХУІІ столітті набуває великої популярності морський ордонанс Людовіка ХІУ; на Балтиці у ХУ-ХУІІІ століттях діяли Закони Вісбі та Кодекс Ганзи. В подальшому поширення мали звичаї морських торговельних портів. Так під час Першої світової війни у Сполучених Штатах Америки у правилах Нью-Йоркського порту передбачалося, що портова митна влада давала дозвіл підняти якір тільки після отримання спеціального маніфесту (декларації про вантажі, команду і пасажирів) від капітанів суден, що відпливали. Зазвичай, такі маніфести оголошувались щодня, що уможливлювало отримання інформації усіма зацікавленими державами і використання її у своїх цілях.

Поняття та склад водного транспорту

Водний транспорт складається з двох окремих елементів:



    1. Морського транспорту.

    2. Річкового транспорту.


Підстави об’єднання

  1. Загальне централізоване управління – Мінінфраструктури, Укрморрічінспекція.

  2. Використання подібних транспортних засобів, що переміщуються водою.

  3. Наявність значної кількості однотипних юридичних категорій (порт, судно, капітан).


Переваги морського транспорту:

  • можливість проведення масових перевезень пасажирів;

  • необмеженість провізної і пропускної спроможності;

  • менші витрати палива і енергії через менший питомий опір руху, ніж на наземних видах транспорту.

Недоліки морського транспорту:

  • залежність роботи від метеорологічних і кліматичних умов;

  • невелика швидкість переміщення;

  • великі капітальні вкладення в порти і судна.


Переваги річкового транспорту:

  • висока провізна і пропускна спроможність глибоких рік;

  • забезпечення масових перевезень пасажирів під час навігаційного періоду;

  • невеликі питомі капіталовкладення, витрати метала і палива через невелику величину питомого опору руху (особливо при русі за течією ріки).

Недоліки річкового транспорту:

  • залежність роботи флоту від географії розміщення судноплавних рік;

  • нерегулярність (сезонність) роботи флоту протягом року через замерзання рік в зимовий період;

  • менша в порівнянні із залізничним і морським транспортом швидкість перевезень; затримка перевезень через шлюзування.


Склад водного транспорту

(див. ст. 24, 27 Закону України “Про транспорт”)


Морських портів – 20.

Річкових портів – 10.

Довжина внутрішніх водних шляхів – 2500км.

Судноремонтних заводів – 6 (працює Керченський і Одеський).

Судноплавних державних компаній - 8.

Суден – 400.


Землі водного транспорту

(див. ст. 25, 28 Закону України “Про транспорт”)


Повноваження суб’єктів управління водним транспортом

Держава здійснює регулювання на Водному транспорті:



  1. ВРУ.

  2. КМУ.

  3. Мінінфраструктури (див. ст. 3, 10 Кодекса торговельного мореплавства України (далі КТМ).

  4. Укрморрічінспекція (Державна інспекція України з безпеки на морському та річковому транспорті). Очолює Голова, який призначається і звільняється з посади Президентом України за поданням Прем’єр-Міністра України на підставі Міністра Інфраструктури. Має двох заступників (першого і заступника). Див. 4.

  5. Адміністрація морських портів України.

  6. Державне підприємство “Адміністрація річкових портів”. Комерційне підприємство підпорядковане Укрморрічінспекції.

На жаль, ні Водний Кодекс України, ні Статут Внутрішнього Водного Транспорту СРСР нічого не повідомляє про управління Річковим Транспортом.
Правові основи діяльності водного транспорту

Водне транспортне право є однією з складових Транспортного права – це правовий інститут Транспортного права. Правове регулювання діяльності водного транспорту здійснюється за допомогою правових норм, що містяться в таких нормативно-правових актах:



  1. Закони України.

    1. Закон України “Про транспорт”.

Розділ І “Загальні положення” – розглянули при вивченні Залізничного Транспорту.

Ст. 24 “Морський транспорт і його склад” – вже розглянули раніше.

Ст. 27 “Річковий транспорт і його склад” – вже розглянули раніше.

Ст. 25 “Землі Морського транспорту”.

Ст. 28 “Землі Річкового транспорту”.


    1. Закон України “Про морські порти України” № 4709 від 17.05.2012 р. діє з 14.06.2013 р.


Структура закону

Розділ І – Загальні положення (ст. 1-3).

Розділ ІІ - Загальні засади функціонування морських портів (ст. 4-12).

Розділ ІІІ – Державне регулювання діяльності, управління в морських портах (ст. 13-17).

Розділ ІУ – Господарська діяльність в морських портах (ст. 18-22).

Розділ У - Земельні та майнові відносини у морських портах (ст. 23-27).

Розділ УІ – Прикінцеві положення.


  1. Кодекси:

    1. КТМ (09.12.1994 р).


Структура КТМ

Розділ І – Загальні положення (ст. 1-14).

Розділ ІІ - Судно (ст. 15-47).

Розділ ІІІ – Екіпаж судна (ст. 48-72).

Розділ ІУ – Мореплавство у територіальному морі, внутрішніх водах, акваторіях морських портів (ст. 73-127).

Розділ У - Морські перевезення (ст. 128-202).

Розділ УІ – Фрахтування суден (ст. 203-221).

Розділ УІІ – Морське буксирування (ст. 222-238).

Розділ УІІІ- Морське страхування (ст. 239-276).

Розділ ІХ – Надзвичайні морські події (ст. 277-347).

Розділ Х – Обмеження відповідальності судновласника (ст. 348-378).

Розділ ХІ – Претензії та позови (ст. 379-393).




    1. Водний Кодекс України – (06.06.1995 р.).




  1. Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР (далі СВВТ СРСР) – (15.10.1955 р.). Рада Міністрів СРСР № 1801.


Структура СВВТ СРСР

Розділ І – Загальні положення (ст. 1-10).

Розділ ІІ - Внутрішні водні шляхи. Флот. (ст. 11-40).

Розділ ІІІ – Порти, пристані, вантажне і комерційне господарство (ст. 41-52).

Розділ ІУ – Планування і організація перевезень вантажів (ст. 53-103).

Розділ У - Перевезення пасажирів, багажу та пошти (ст. 104-125).

Розділ УІ – Буксирування плотів та суден (ст. 126-140).

Розділ УІІ – Порядок встановлення тарифів і зборів (ст. 141-146).

Розділ УІІІ- Перевезення в прямому змішаному і прямому водному сполученні за участю інших видів транспорту (ст. 147-148).

Розділ ІХ – Відповідальність пароплавств, вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів (ст. 179-213).

Розділ ХІ – Акти, претензії і позови (ст. 214-232).


  1. Указ Президента. Про Положення про Державну інспекцію України з безпеки на морському і річковому транспорті (Укрморрічінспекція). № 447 від 08.04.2011 р.




  1. Постанови КМУ:

    1. Про затвердження Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України. № 1069 від 26.09.1997 р.

    2. Про затвердження Положення про порядок надання морським і річковим судноплавним компаніям статусу національного перевізника. № 668 від 21.06.2001 р.




  1. Накази Мінінфраструктури:

    1. Про створення Державного підприємства “Адміністрація річкових портів”. № 942 від 22.10.2004 р.

    2. Про затвердження Інструкції про огляд суден, які здійснюють плавання (експлуатуються) на внутрішніх водних шляхах України. № 225 від 19.04.2001 р. Встановлює порядок огляду Держфлотінспекцієй. Обов’язкові – не менше 1 разу на рік. Профілактичні – не менше 1 разу на квартал.

    3. Про затвердження Порядку проведення конкурсу щодо надання судноплавним компаніям статусу національного перевізника. № 584 від 04.09.2001 р.

    4. Про затвердження Правил оформлення вантажних перевізних документів на перевезення Морським транспортом. № 1098 від 13.12.2004 р.

Структура наказу

1. Загальні положення.

2. Вимоги до заповнення бланків вантажних перевізних документів.

3. Оформлення вантажних перевізних документів.

Додаток 1. – Картка обліку експортного, транзитного вантажу.

Додаток 2. – Доручення на відвантаження експортних, транзитних вантажів.

Додаток 3. – Штурманська розписка.

Додаток 4. – Люкова розписка.

Додаток 5. – Вантажний список.

Додаток 6. – Здавальний акт.

Додаток 7. – Вантажний план.

Додаток 8. – Маніфест на вантаж.

Додаток 9. – Тальманська розписка.

Додаток 10. – Наряд.

Додаток 11. – Видатковий ордер.

Додаток 12. - Повідомлення.

Додаток 13. – Навантажувальний ордер.

Додаток 14. – Приймально-здавальна відомість.

Додаток 15. – Відвіс.

Додаток 16. – Подорожній лист.



    1. Про затвердження правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах України № 91 від 16.02.2004 р.


Структура наказу

Розділ І. Загальні положення.

Розділ ІІ. Марки і шкали осадки, обмір суден.

Розділ ІІІ. Візуальна сигналізація суден.

Розділ ІУ. Звукова сигналізація суден – радіотелефонний зв’язок.

Розділ У Сигналізація і навігаційне устаткування водного шляху.

Розділ УІ Правила судноплавства.

Розділ УІІ Правила стоянки.

Розділ УІІІ Додаткові положення.


  1. Правовий звичай.

Термін “звичай”, як спеціальна норма, вживається у Кодексі торговельного мореплавства України (далі - КТМ). Наприклад, в ст. 146 КТМ. Розміщення вантажу на судні, зазначено, що вантаж розміщується на судні за розсудом капітана, але не може бути поміщений на палубі без письмової згоди відправника, за винятком вантажів, перевезення яких на палубі допускається відповідно до чинних правил і звичаїв.

Серед правових звичаїв широко застосовується у транспортному праві термін “звичаї торговельного мореплавства”, наприклад, згідно зі ст. 6 КТМ (щодо дозволу включення в договори, передбачені КТМ, умов про застосування іноземного законодавства і звичаїв торговельного мореплавства у разі, коли сторони можуть відповідно до названого Кодексу відступати від його правил), згідно зі ст. 293 КТМ (щодо можливості визначення виду аварії, обчислення розмірів загальної аварії та складання диспаші диспашер в умовах неповноти закону керується міжнародними звичаями торговельного мореплавства), згідно з ч. 1 ст. 295 КТМ (щодо невизнання загальною аварією збитками вартість викинутого за борт вантажу, що самозайнявся, і вантажу, що перевозився на судні не у відповідності з правилами і звичаями торговельного мореплавства). Крім терміну “звичаї торговельного мореплавства”, також застосовується у транспортному праві термін “звід звичаїв порту”. Наприклад, по-перше, в Законі України “Про морські порти України” існує ст. 9. Звід звичаїв морського порту, в якій зазначено, що Звід звичаїв морського порту встановлює правила надання послуг у морському порту, обслуговування суден і пасажирів, що склалися і тривалий час застосовуються на практиці у цьому морському порту; при яких умовах може застосовуватися Звід звичаїв морського порту та які певні правила повинен містити в собі; хто видає, завіряє і де оприлюднюється Звід звичаїв морського порту.

В кожному порту України діє свій Звід звичаїв. Основними факторами, що впливають на характер формування Зводу звичаїв порту є: специфіка масштабу діяльності та спеціалізації порту; специфіка географічного положення порту; а також наявність певних операцій, які здійснює порт. Звід звичаїв, як правило, регламентує: режим роботи портів; порядок і умови заходу суден в порт і їх виход з порту; навантаження, розвантаження й обслуговування суден, що перебувають в порту; порядок і умови прийому, зберігання, завезення до порту і відправлення з порту вантажів; порядок і умови обслуговування пасажирів. А також інші взаємини порту з його клієнтами та ін.

Наведемо правові підстави застосування Зводів звичаїв деяких Морських торговельних портів (далі – МТП), розташованих на території України.


Звід звичаїв Іллічівського МТП ґрунтується на:

1. Міжнародній практиці роботи МТП.

2. Чинному законодавтві України.

3. КТМ.


4. Статуті Державного підприємства “Іллічівський МТП”.

5. Обов'язкових постановах по Іллічівському МТП.


Звід звичаїв Ренійського МТП ґрунтується на:

1. Міжнародній практиці роботи МТП.

2. Законі України “Про підприємства в Україні”.

3. КТМ.


4. Статуті порту.

5. Обов'язкових постановах по порту.



Звід звичаїв Ренійського МТП є основним документом регламентуючим:

1. Порядок і умови заходу і виходу суден в/із порт/а.

2. Порядок і умови завозу в порт: відправлення вантажів з порту водним, залізничним, автомобільним і іншими видами транспорту.

3. Порядок і умови збереження вантажів на складах порт.



Звід звичаїв Одеського МТП розроблений на підставі:

1. КТМ.


2. Закона України “Про зовнішньоекономічну діяльність”.

3. Статуту Одеського МТП.

4. Обов'язкових постанов по Одеському МТП.

5. Міжнародної практики роботи Морських портів.



Звід звичаїв Одеського МТП застосовується у випадках:

1. Відсутності договору морського перевезення.

2. Відсутності в договорі або іншому документі, що є складовою частиною правил, що стосуються врегулювання певних відносин.

3. Посилання на них в договорі морського перевезення або іншому договорі, або іншому документі.

4. В усіх інших випадках, передбачених спеціальними доповненнями і змінами, виданими належним чином.
Основні суб’єкти діяльності водних транспортно-правових відносин


  1. Пароплавство (судноплавна компанія).

  2. Морський (річковий) порт.

  3. Морське (річкове) судно.



Пароплавство

Це самостійне судноплавне підприємство водного транспорту, яке об’єднує різні підприємства водного транспорту, що забезпечують перевезення пасажирів, багажу, вантажу та пошти; ремонт і утримання суден, підготовку кваліфікованих спеціалістів.

Основна виробнича ланка водного транспорту. Юридична Особа. Але ця категорія не відпрацьована ні в Статуті ВВТ СРСР, ні в КТМ.
Державні пароплавства


    1. Державна судноплавна кампанія “Чорноморське морське пароплавство” (Одеса).

    2. Державна судноплавна кампанія “Українське морське пароплавство” (Одеса).

    3. Державна судноплавна кампанія “Керченська паромна переправа”.

    4. Відкрите АТ “Українське Дунайське пароплавство” (Ізмаїл).

    5. Об’єднання “Український Комерційний флот” (Одеса).

    6. Акціонерна судноплавна холдінгова компанія “Сі. Трайдент” (Київ).

    7. Акціонерна судноплавна компанія “Укррічфлот”.

    8. ТОВ “Торговий флот Донбасу”.

Розглядаючи діяльність пароплавств, її можна визначити на основі такої категорії, як торговельне мореплавство (див. ст. 1-2 КТМ).

Порт

Морський порт (далі МТП) – визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності.

Адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об'єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту).

Голова адміністрації морських портів України призначається на посаду та звільняється з посади центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Керівник адміністрації морського порту (начальник морського порту) призначається на посаду та звільняється з посади центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, за поданням голови адміністрації морських портів України. Керівник адміністрації морського порту (начальник морського порту) діє на підставі положення про адміністрацію морського порту, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.


Державне регулювання діяльності, управління в МТП (див. ст. 13-15 1.2.)

Державне регулювання діяльності в морському порту здійснюється:

1. Кабінетом Міністрів України.

2. Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

3. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.

4. Адміністрацією МТП України (див. ст. 15 1.2, безпека мореплавства в акваторії МТП).

5. Капітаном МТП (нагляд за мореплавством в МТП, .функції та повноваження див. ст. 77-79 КТМ).


Господарська діяльність у МТП (див. ст. 18 1.2.)

1. Господарська діяльність у МТП провадиться відповідно до законодавства, обов'язкових постанов по порту та зводу звичаїв МТП.

2. У межах МТП функціонують суб'єкти господарювання усіх форм власності, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням суден, пасажирів, вантажів, та підприємства, продукція та/або сировина яких транспортується територією та акваторією порту.

У морському порту утворюється Рада МТП (Рада порту) - постійно діючий дорадчо-консультаційний орган, основним завданням якого є координація питань, пов'язаних із розвитком та функціонуванням МТП.

До складу Ради порту входять начальник та капітан МТП, представники власників (користувачів) морських терміналів, стивідорних компаній, інших суб'єктів господарювання, що надають послуги у МТП. Раду порту очолює начальник МТП, який забезпечує організацію її роботи.

Рада порту розглядає зміни та доповнення до плану розвитку порту, зводу звичаїв МТП та постанов по порту і приймає відповідне рішення щодо доцільності їх внесення.


Річкові порти і пристані поділяються на:

(див. ст. 42 Статуту ВВТ СРСР)



  1. Пасажирські.

  2. Вантажні.

  3. Об’єднані.

Визначення річкового порту не дається. Норми права річкового порту можна розглядати за аналогією з морським торговельним портом.

Судно

Це самохідна чи несамохідна плавуча споруда, що використовується для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти (див. п. 1.4. 5.4.).

Торговельне судно (див. ст. 15 КТМ).
Типи суден (див. п. б. ст. 18 4.3.)


  1. Пасажирське.

  2. Пасажирське високошвидкісне.

  3. Вантажне високошвидкісне.

  4. Навалочне судно.

  5. Нафтовий танкер.

  6. Танкер-хімовоз.

  7. Пересувна морська бурова споруда.

  8. Газовоз.

  9. Інше вантажне судно.

  10. Риболовне.

  11. Інші (ядерне, для спорту, рятувальні, для наукових цілей, для державної служби).

Право плавання судна під прапором України (див. ст. 32 КТМ)

  1. Судно перебуває у державній власності, або у власності Фізичної Особи (громадянин України), Юридичної Особи (засновники виключно українці), або у цих осіб на умовах договору фрахтування “бербоут-чартер”.

  2. З часу реєстрації.

2.1. У Державному судовому реєстрі України.

2.2. У Судновій книзі України.



  1. Придбання судна за кордоном з часу видачі консулом України тимчасового свідоцтва (до 1 року).



Капітан судна

(див. ст. 58-72 КТМ; ст. 32-36 Статуту ВВТ СРСР)



Послуги, які підлягають ліцензуванню та надаються водним транспортом

  1. З перевезення пасажирів та вантажів.

1.1. Річковим Транспортом.

1.2. Морським Транспортом.

1.3. Змішаного плавання (Морським і Річковим Транспортом).

1.4. Маломірними суднами.

2. Надання маневрових та буксирувальних послуг.

Особливості договору перевезення вантажів Річковим Транспортом

(див. ст. 53-103 Статуту ВВТ СРСР)

На підставі річного плану перевезень вантажів та буксирування плотів і суден по внутрішнім водним шляхам затверджуються квартальні плани перевезень вантажів, а на їх базі складається місячний графік руху та розклад.

Згадаємо, що, згідно ч. 1 ст. 908 ЦКУ договір перевезення повинен бути засвідчений відповідним письмовим документом.

На Річковому транспорті вантажовідправник зобов’язан одночасно з пред’явленням вантажу надати пароплавству накладну (див. ст. 67 Статуту ВВТ СРСР). Накладна за підписом вантажовідправника супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення. На підставі накладній порт або пристань відправлення складає дорожню відомість, яка слідкує разом з вантажем і після видачі вантажу в пункті призначення залишається у пароплавства.

Про посвідчення прийому вантажу до перевезення вантажовідправнику надається квитанція.


Перевізні документи

  1. Накладна.

  2. Квитанція.

  3. Дорожня відомість.

  4. Інші документи: санітарні, митні, карантинні (див. ст. 69 Статуту ВВТ СРСР).

  5. Посвідчення про якість, з вказівкою % вогкості вантажу – цукор, борошно, риба (див. ст. 73 Статуту ВВТ СРСР).

  6. Посвідчення про % сорності (хлібний вантаж - ст. 73 Статуту ВВТ СРСР).


Сторони договору перевезення вантажу Річковим Транспортом

  1. Пароплавство.

  2. Вантажовідправник.

  3. Вантажоодержувач.

Вантажі приймаються до перевезення вантажною швидкістю або великою швидкістю. Швидкість перевезення зазначається у накладній вантажовідправником (див. ст. 76 Статуту ВВТ СРСР).
Перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні за участю внутрішнього водного транспорту та інших видів транспорту

(див. ст. 147-178 Статуту ВВТ СРСР)

Регламентує організацію і порядок перевезення Розділ УІІІ Стауту ВВТ СРСР та Правила, які не існують.

Пряме внутрішнє водне сполучення – перевезення, що здійснюються кількома пароплавствами внутрішнього водного транспорту.

Пряме водне сполучення – перевезення, що здійснюються за участю річкових і морських пароплавств.
Система змішаних прямих сполучень


  1. Залізнично-водні.

  2. Залізнично-водно-автомобільні.

  3. Водно-автомобільні.


Перевізники-суб’єкти господарської діяльності

  1. Порти.

  2. Залізничні станції.

  3. Транспортно-експедиційні контори.

  4. АТП.


Основний договір укладається між вантажовідправником і портом.

Додатковий договір – вузлова угода на 2 роки між транспортними організаціями.
Особливості договору перевезення пасажирів Річковим Транспортом

Починаємо зі ст. 910 ЦКУ – “Договір перевезення пасажира та багажу”.

Організацію перевезення пасажирів забезпечує пароплавство.

Форма договору – квиток.

Судна, які призначені для перевезення пасажирів поділяються:


  1. В залежності від швидкості руху.

1.1. Експресні.

1.2. Швидкі.

1.3. Поштові.

1.4. Пасажирські.

1.5. Екскурсіонно-туристські.


  1. В залежності від відстані.

2.1. Транзитні.

2.2. Місцеві.

2.3. Приміські.

2.4. Внутрішньоміські (працюють на переправі).


Правовий статус пасажира

(див. ст. 110-112, 114 Статуту ВВТ СРСР)



Багаж – без обмеження кількості. Безкоштовно – не більше 36 кг. Багаж втрачений, якщо пройшло 20 діб після терміну доставки. Надається багажна квитанція. Дозволяється перевозити безкоштовно одну дитину віком не більше 5 років – без окремого місця.
Перевезення пошти (див. ст. 122 Статуту ВВТ СРСР)

Морські перевезення (див. ст. 128-202 КТМ)

Організація морських перевезень та умови перевезень здійснюються на підставі договору.


Види перевезень

  1. Каботажні (між портами України).

  2. Міжнародні (між портами України і іноземними портами).


Види договорів морських перевезень

  1. Договір морського перевезення вантажу (див. ст. 133-183 КТМ).

  2. Договір морського перевезення пасажира (див. ст. 184-194 КТМ).

  3. Договір морського круїзу (див. ст. 195-202 КТМ).


Особливості договору морського перевезення вантажу

Згідно ч. 2 ст. 908 ЦКУ “Перевезення вантажу, … здійснюється за договором перевезення”. Ця норма передбачає, що підставою для здійснення перевезення вантажу, … є укладення договору перевезення, що повинен бути засвідчений відповідним письмовим документом (див. ч. 3 ст. 909 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 909 ЦКУ “За договором перевезення вантажу…”. Порівнюємо цю статтю зі ст. 133 КТМ.

Сторони договору перевезення вантажу Морським Транспортом


  1. Перевізник (фрахтівник).

  2. Фрахтувальник.

  3. Відправник.

  4. Одержувач.


Форма договору – письмова.
Документи, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу (див. ст. 134 КТМ):

  1. Рейсовий чартер (укомплектоване екіпажем – тайм-чартер; не укомплектоване екіпажем – бербоут-чартер).

  2. Коносамент.

  3. Інші письмові докази (див. ч. 2 ст. 137 КТМ).


Реквізити рейсового чартеру

  1. Найменування сторін (фрахтівник (перевізник) і фрахтувальник).

  2. Найменування судна.

  3. Інформація про вантаж.

  4. Порт відправлення і порт призначення.


Види коносаментів

  1. В залежності від підстави здійснення перевезення.

А) Чартерний (якщо прийому вантажу передує укладення між сторонами чартеру).

Б) Лінійний (лінійне судноплавство, на підставі договору морського перевезення вантажу).

2. В залежності від умов передачі.

А) Іменний (вантаж може отримувати лише та Фізична Особа або Юридична Особа на ім’я якої він виписаний).

Б) Ордерний (вантаж отримує третя сторона “за наказом відправника” або згідно “наказу одержувача”).

В) Пред’явницький (на пред’явника, тобто вантаж отримує особа, що має коносамент).

3. В залежності від умов прийняття вантажу до перевезення.

А) Бортові (на вантаж, який навантажено на судно).

Б) Небортові (на вантаж, який прийнято до перевзення, але не навантажено на борт судна).

4. В залежності від умов навантаження.

А) Із застереженням (щодо кількості, якості, міри, стану вантажу).

Б) “чисті” (без застереження).


Реквізити коносаменту

  1. Найменування судна.

  2. Найменування перевізника.

  3. Місце приймання вантажу.

  4. Найменування відправника.

  5. Місце призначення вантажу.

  6. Найменування одержувача вантажу.

  7. Найменування вантажу.

  8. Час і місце видачі коносаменту.


Функції коносаменту

  1. Доказ наявності і змісту договору перевезення.

  2. Слугує розпискою перевізника в прийомі вантажу.

  3. Є цінним папером (коносамент може бути куплений, проданий, переданий на певних умовах).


Відмова сторін від договору до відходу судна (див. ст. 156 КТМ)
Відмова сторін від договору під час рейсу (див. ст. 157 КТМ)
Припинення договору без відмови сторін (див. ст. 158 КТМ)
Відповідальність перевізника за договором перевезення вантажів Морським Транспортом (див. ст. 163-183 КТМ)
Особливості договору перевезення пасажира морським транспортом

Правове регулювання діяльності здійснюється за допомогою правових норм, що містяться в таких нормативно-правових актах:

1. Ст. 910 ЦКУ “Договір перевезення пасажира та багажу”.

2. Ст. 184-187, 189 КТМ.



Форма договору – квиток. Багажна квитанція.
Правовий статус пасажира (див. ст. 188, 190, 191 КТМ)
Відповідальність перевізника за договором перевезення пасажирів Морським Транспортом (див. ст. 193-194 КТМ)


Домашнє завданняТранспортне право України. Навч. посіб. /Демський Е.Ф., Іжевський В.К. та ін : За заг. ред. В.К. Іжевського, Е.Ф Демського. – К. : Атіка. 2008. - с. 167-185; Булгакова І.В., Клепікова О.В. Транспортне право України: Академічний курс: підруч. Для студ. Юр. Спец. Вищ. закл. – К. : Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”. 2008. - с. 210-341.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   14


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка