Навчальний посібник за науковою редакцією Т. М. Титаренко к иїв 2011 у дк 316. 614: 159. 944](072) ббк 88. 5Я7 п 84



Сторінка11/19
Дата конвертації02.04.2016
Розмір3.24 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   19

Висновки
Психологічна робота, спрямована на профілактику порушень адаптації молоді до сімейних стресів і криз, має бути спрямована на вирішення трьох основних цілей: 1) зменшення впливу чинників, що зумовлюють порушення адаптації в сімейному житті; 2) оптимізацію допінг-поведінки молоді у складних сімейних ситуаціях та 3) зниження конфліктогенності сімейних взаємин, розвиток умінь і навичок молоді конструктивно вирішувати подружні конфлікти.

Основними шляхами психологічної допомоги у профілактиці порушень адаптації молоді в сімейному житті можуть бути інформування, індивідуальне психологічне консультування, консультування подружньої пари (чи пари, що збирається одружитися) та групова робота (тренінги).

Основу програми профілактики порушень адаптації молоді в сімейній сфері життя можуть становити інформування молодих людей щодо змісту сімейних взаємин, стресогенів сімейного життя, чинників нормативних і ненормативних сімейних криз та шляхів їх подолання, психоконсультативні бесіди і спеціально підібрані психологічні вправи, рольові ігри, спрямовані на розвиток стресостійкості та розширення варіативності стратегій подолання з урахуванням індивідуальних особливостей молоді. При розробленні такої програми потрібно враховувати можливість її використання у навчальному процесі.

Головними завданнями психологічної роботи є оволодіння знаннями про феномени шлюбу та сім’ї й особливості їх функціонування, прийняття і розвиток відповідальності молоді у шлюбно-сімейних взаєминах; розвиток необхідних для гармонійної сімейної взаємодії особистісних якостей, навичок і вмінь; формування спрямованості на іншу людину; усвідомлення цінності взаємного кохання тощо.



Запитання і завдання


  1. Що таке адаптація в сімейному житті? У чому полягають її особливості?

  2. Які чинники порушень адаптації молоді до сімейних стресів і криз Вам відомі? Охарактеризуйте їх.

  3. Проаналізуйте власний внутрішній світ та свої взаємини з партнером залежно від наявності – відсутності дезадаптаційних чинників. Як Вам здається, чи схильні Ви до порушень адаптації до сімейних стресів та криз? А ваш партнер?

  4. Які Ви знаєте шляхи зменшення дії дезадаптаційних чинників? Якими, на Вашу думку, є їх можливості та обмеження?

  5. Розробіть орієнтовну програму групової роботи, спрямованої на розвиток особистісних рис, недостатній розвиток яких є чинником порушень адаптації молоді до сімейного життя.

  6. Дайте визначення поняттю копінг-поведінки. Які є стратегії продуктивного копінгу?

  7. Розкажіть про власні стратегії подолання важких ситуацій. Яких стратегій Ви хотіли б навчитися? Які стратегії з тих, що використовувалися Вами, тепер здаються Вам неефективними? Чому?

  8. Які відомі Вам методи і техніки спрямовані на зниження конфліктогенності подружніх взаємин?

  9. Розробіть орієнтовну програму тренінгу оволодіння навичками конструктивного вирішення конфліктів.

  10. У чому полягає специфіка такого сучасного методу роботи з подружніми конфліктами, як наративна медіація, порівняно з традиційними методами ?

  11. Які Ви знаєте техніки наративної медіації сімейних конфліктів? Охарактеризуйте їх.

  12. Розділіться на групи по три особи і розіграйте наративну медіацію, де один грає роль медіатора, а двоє інших – подружньої пари.

Тематика рефератів (повідомлень) для самостійної роботи студентів




  1. Сімейні кризи. Особливості виникнення та перебігу.

  2. Психологічні особливості сім’ї, що переживає кризу.

  3. Сімейне кризове консультування.

  4. Сімейний стрес: умови та чинники його виникнення.

  5. Особливості сім’ї, що ефективно долає стреси.

  6. Емоційне вигоряння в сім’ї.

  7. Домашній трудоголізм: поняття, особливості, шляхи подолання.

  8. Поняття гармонійної сім’ї, її передумови.

  9. Кризи в дисгармонійній сім’ї.

  10. Особливості консультування дисгармонійної сім’ї.

  11. Шляхи психологічної допомоги сім’ї, що переживає сімейну кризу.

  12. Ефективна поведінка подолання сімейних стресів і криз.



Рекомендована література
Бишоп С. Тренинг ассертивности / С. Би шоп. – СПб. : Питер, 2001.–
208 с.

Бойко В. В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и других / В. В. Бойко. – М. : Информ. издат. дом “Филин”, 1996.– 472 с.

Говорун Т. В. Гендерна психологія: навч. посіб. / Т. В Говорун., О. М Кікінежді. – К. : Академія, 2004.– 308 с.

Гремлинг С. Практикум по управлению стрессом / С. Гремлинг, С. Ауэрбах. – СПб. : Питер, 2002.– 240 с.

Гринберг Дж. Управление стрессом / Дж. Гринберг. – СПб. : Питер, 2002.– 496 с.

Дружинин В. Н. Психология семьи / В. Н Дружинин. – Екатеринбург : Деловая книга, 2000.– 208 с.

Кляпець О. Я. Підготовка молоді до подружнього життя: метод. рекомендації / О. Я Кляпець., Т. О Ларіна. – К. : Міленіум, 2009.– 104 с.

Крюкова Т. Л. Психология семьи: жизненные трудности и совладание с ними / Т. Л. Крюкова, М. В Сапоровская., Е. А Куфтяк. – СПб. : Речь, 2005. – 240с.

Лидерс А. Г. Семья как психологическая система. Очерки психологии семьи / А. Г Лидерс. – Москва ; Обнинск : ИГ- СОЦИН, 2004. – 296 с.

Майерс Д. Социальная психология / Д. Майерс. – СПб. : Питер, 1997. – 688 с.

Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы / А. Маслоу . – М. : Смысл, 1999. – 425 с.

Маслоу А. Психология бытия / А. Маслоу. – М. : Рефл-бук; К. : Ваклер, 1997. – 304 с.

Кляпець О. Я. Методики вивчення повсякденного стресу і способів розв’язання кризових життєвих ситуацій / [О. Я. Кляпець, Б. П. Лазоренко, Л. А. Лєпіхова, В. В. Савінов; за ред. Т. М. Титаренко. – К. : Міленіум, 2009. – 120 с.

Носенко Е. Л. Емоційний інтелект: концептуалізація феномену, основні функції / Е. Л. Носенко. Н. В. Коврига. – К. : Вища шк., 2003. – 126 с.

Олифирович Н. И. Семейные кризисы: феноменология, диагностика, психологическая помощь / Н. И. Олифирович., Т. А. Зинкевич-Кузёмкина., Т. Ф. Велента. – Москва ; Обнинск: ИГ- СОЦИН, 2005. –
365 с.

Перлз Ф. Внутри и вне помойного ведра / Ф. Перлз. – СПб., 1995. –
448 с.

Психологическая помощь и консультирование в практической психологии / под ред. М.К.Тутушкиной. – СПб. : Дидактика Плюс, 1998. – 352с.

Психологія життевої кризи / за ред. Т.М.Титаренко. – К., 1998. – 348 с.

Психологія особистості: словник-довідник / за ред. П.П.Горностая, Т.М.Титаренко. – К. : Рута, 2001. – 320 с.



Сатир В. Психотерапия семьи / В. Сатир. – СПб. : Речь, 2000. – 283 с.

Селье Г. Стресс без дистресса / Г. Селье. – М. : Прогресс, 1979. – 123 с.

Титаренко Т. М. Життєвий світ особистості: у межах і поза межами буденності / Т. М. Титаренко. – К. : Либідь, 2000. – 376 с.

Титаренко Т. М. Життєві кризи: технології консультування: у 2 ч. / Т. М Титаренко – К. : Главник, 2007. – 144 с. ; 176 с.

Титаренко Т. М. Сучасна психологія особистості / Т. М Титаренко. – К. : Марич, 2009. – 232 с.

Титаренко Т. М. Запобігання емоційному вигоранню в сім’ї як фактор гармонізації сімейних взаємин: наук.-метод. посібник / Т. М Титаренко, О. Я Кляпець. – К. : Міленіум, 2007. – 142 с.

Титаренко Т. М. Життєстійкість особистостості: Соціальна необхідність та безпека / Т. М Титаренко, Т. О Ларіна. – К. : Марич, 2009. – 76 с.

Титаренко Т. М. Психологічна профілактика стресових перевантажень серед шкільної молоді: наук.-метод. посіб. / Т. М Титаренко, Л. А Лєпіхова. – К. : Міленіум, 2006. – 204 с.

Шнейдер Л.Б. Психология семейных взаимоотношений: курс лекций / Л. Б Шнейдер. – М. : Апрель-Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. – 512 с.

Розділ 5
КОГНІТИВНІ, ЕМОЦІЙНІ І ПОВЕДІНКОВІ КОПІНГ-СТРАТЕГІЇ ОПАНУВАННЯ ПРОБЛЕМНОЮ МОЛОДДЮ СТРЕСОВИХ СТАНІВ


ТА КРИЗОВИХ ЖИТТЄВИХ СИТУАЦІЙ


Загальна характеристика
проблемної молоді

До проблемної належить певна частина молоді, яка має труднощі із включенням у соціальне життя, адаптацією до свого оточення. У соціальній психології ця молодь розглядається як така, що має зумовлені тими чи іншими соціальними або особистісними причинами відхилення від суспільних стандартів, норм у своїй поведінці. Незважаючи на значні матеріальні та людські ресурси, які витрачаються державами, міжнародною спільнотою на протидію негативним явищам та їх профілактику у молодіжному середовищі, проблемна молодь відтворюється в кожному поколінні і за сприятливих для неї умов чисельність її зростає.

Проблемною можна вважати молодь, що має внутрішньоособистісні конфлікти ціннісних настанов, котрі зумовлюють порушення загальновизнаних соціальних норм поведінки. Внаслідок цього вона закономірно потрапляє в життєві кризи і
перебуває у стресовому стані. Вихід із цих ситуацій вона знаходить, зловживаючи психоактивними речовинами та демонструючи безладну статеву поведінку (вживання алкоголю, наркотиків, тютюнопаління, випадковий секс). Така поведінка проблемної молоді, застосовування нею асоціальних засобів пошуку
фінансових ресурсів для забезпечення свого способу життя
породжують негативні явища, завдають шкоди їй, її близьким і
суспільству.

За критерієм прихильності до проблемної поведінки та ступенем її деструктивності для особистості й суспільства доцільно розрізняти ядра і периферії проблемної молоді. Ядро проблемної молоді становлять молоді люди які виявляють кримінальну, злочинну поведінку, вживають наркотичні та психотропні речовини, алкоголь, систематично хворіють на інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), поширюють ВІЛ-інфекцію статевим та ін’єкційним шляхом. До периферії проблемної молоді належать ті, хто експериментує з алкоголем і наркотиками, схильний до порушення громадського порядку, безладного статевого життя.

Лави проблемної молоді поповнюються молодими людьми, уразливими до негативних явищ. Уразлива молодь має деформований особистий потенціал, що сформувався внаслідок несприятливого сімейного виховання, і за негативних чи позитивних соціальних умов і впливів може стати проблемною або звичайною молоддю.

За результатами проведених досліджень основними зовнішніми соціально-психологічними чинниками формування проблемної молоді є: негативний вплив друзів, у тому числі


наркозалежних; вплив власної неблагополучної сім’ї, напружена атмосфера та сварки в родині; деструктивна капіталізація особистісного потенціалу; негативний вплив цивілізаційного стресу; стигматизація й дискримінація проблемної молоді; шкідливий вплив засобів масової інформації (ЗМІ), які прямо чи опосередковано пропагують стиль життя, прихильний до тютюну, алкоголю та наркотиків, принадність “вільних” статевих стосунків, низький рівень реальних знань молодих людей про природу наркозалежності, ВІЛ-інфекції та особливості їх поширення.

Внутрішньоособистісними чинниками проблемної поведінки молоді є: внутрішній особистісний конфлікт між залежністю і свавіллям у задоволенні своїх життєвих потреб; рання сексуалізація, схильність до випадкових сексуальних стосунків; потреба у груповій ідентифікації (ми) і протиставленні себе іншим (вони); знецінення традиційних, зокрема сімейних, цінностей та надання статусу визначальних позірним цінностям своєї субкультурної спільноти; відчуження суб’єктності особистості в субкультурних спільнотах, перетворення особистостей з “я” на “ми”.

Внаслідок дії внутрішніх і зовнішніх чинників у сере­дови­щі проблемної молоді формуються певні її психологічні типи з притаманною їм поведінкою. Наприклад, серед ВІЛ-інфікованої молоді поширеним є тип особистості, яка намагається пристосуватись до звичайного життя, не змінюючи своєї поведінки, витісняючи із свідомості свій статус і приховуючи його від оточення. Така молода людина усіляко намагається приховати свій статус, піклується про своє здоров’я, веде звичайний соціально прийнятний спосіб життя. Часто вона намагається уникати всього, що може нагадувати їй про хворобу. Проте може також безвідповідально поводитись зі своїми статевими партнерами. Фактично така молода людина намагається витіснити факт свого інфікування ВІЛ із свідомості і власного життя. Основним мотивом її поведінки є намагання бути зовні “хорошою” і уникати будь-яких. “Я живу, як і до захворювання на ВІЛ, у мене нічого не змінилося. Про мій діагноз ніхто не знає – ні рідні, ні друзі. Під час статевих стосунків я не завжди користуюсь кондомами, бо вважаю, що відповідальність маю нести не тільки я, але і мій партнер. Людина, що хоче мати статеві стосунки зі мною, сама повинна дбати про свою безпеку”.

Особистостям, схильним до авантюристичної поведінки, притаманні пошуки пригод, нехтування власними здоров’ям і життям, надмірна ризикованість, бравада, безвідповідальність. Молодь такого типу намагається жити сьогоднішнім днем, у своїй поведінці робить спроби втекти від свого життя і самої себе, вважає, що залишок життя варто провести якнайефективніше. Основною мотивацією її життєдіяльності є ”вільне і красиве життя”, як вона його розуміє. “У мене все виходило легко і просто – друзі, гроші, нічні клуби. Я брала від життя усе, що могла, користувалась, а потім кидала. Скоро я знайшла те, що шукала, – наркотик. З ним моє життя стало насиченим пригодами, безвідповідальністю і “свободою”.

Іншим поширеним типом поведінки є психологічне сприйняття себе жертвою інших людей, обставин, своєї власної безпорадності, долі. Для такої молоді характерні депресивні стани та суїцидальні тенденції. Вона схильна звинувачувати себе в усьому, що з нею сталося, зневіряється у власних силах, втрачає сенс життя. Їй властиві обмежена самосвідомість, неадекватно завищена або занижена самооцінка. Для “жертви” зазвичай притаманні втрата віри у власні можливості, надії на краще життя для себе. Для таких молодих людей характерні концентрація думок навколо негативних аспектів свого стану i тенденція до перекладання вiдповiдальностi за це із себе на інших – суспільство, медичних працівників, долю чи Бога.

Певним психологічним доповненням до жертовного типу особистості є тип переслідувача, який характеризується агресивністю, прихованими або явними тенденціями помсти оточенню за свої негаразди. У своїх бідах він схильний звинувачувати передусім інших, обставини, тільки не самого себе. Хоча він має переважно незначний суб’єктний потенціал і обмежену самосвідомість, проте демонструє неадекватно завищену самооцінку. Характерною для нього є безвідповідальність стосовно як себе, так і інших. “Озираючись на своє життя, я усвідомлюю, що нічого, крім болю, не дала людям. Дізнавшись про свій позитивний діагноз, ще більше озлобилася на оточуючих, звинувачувала їх у тому, що зі мною сталось, і ще з більшими ненавистю і злістю продовжувала вживати наркотики ”.

Основним мотивом життєдіяльності означених типів є задоволення власних нагальних потреб і потягів, самоствердження у власному статусі, часто за рахунок оточення, намагання зберегти свою високу самооцінку і свій позитивний “Я- образ ”.

Особливості життєвих криз
і стресів проблемної молоді і деструктивні засоби їх опанування

Проблемна молодь, як зазначалося вище, має конфліктну узалежнену особистість, яка зумовлює її проблемний спосіб життя і закономірне потрапляння у кризові життєві ситуації. Зазвичай найбільш серйозні життєві кризові стани проблемної молоді пов’язані із можливістю позбавлення волі внаслідок скоєння злочину, захворюваннями на ВІЛ/СНІД, туберкульоз, інші важкі соматичні хвороби, станом загального фізичного та психічного виснаження внаслідок зловживання наркотичними речовинами і загалом з її способом життя. У свою чергу, вказані життєві кризи зумовлюють переважне перебування проблемної молоді в гострих і хронічних стресових станах.

Для того щоб зарадити своїм стресовим станам, проблемна молодь вдається переважно до шкідливих для її соціального, психічного і фізичного здоров’я засобів, таких як: зловживання наркотичними, психотропними речовинами, в тому числі алкоголем і тютюном, безладне статеве життя. А для отримання коштів вона часто займається рекетом, крадіжками, кримінальною діяльністю.

Таким чином функціонує порочне коло поглиблення кризових, стресових станів проблемної молоді. Зазначимо, що соціально-психологічним змістом цих засобів є потреба в отриманні і переживанні змінених, ейфорійних станів любові, захищеності, впевненості в собі, сили, могутності, здатності до вирішення усіх завдань, завдяки чому зникають стани тривоги, страху, безпорадності, слабкості, непотрібності й ін. Важливою також є потреба у спілкуванні й психологічній підтримці, сприйнятті і солідарності з боку таких самих проблемних молодих людей.

Позитивні стратегії і засоби
опанування проблемною молоддю кризових ситуацій та стресових
станів

Крім деструктивних засобів подолання стресових станів і кризових життєвих ситуацій, які, на жаль, найбільш поширені в середовищі проблемної молоді, вона застосовує також звичайні прості стратегії та методи їх опанування. Емпіричні дослідження дали змогу виявити, що більшість сучасної молоді, в тому числі і проблемної, застосовує переважно такі стратегії і засоби опанування стресових станів та запобігання їм.

Когнітивні: зрозуміти причини стресу, визначити суть цього стану, все обдумати, “розкласти все по поличках”, тверезо оцінити проблему, осмислити ситуацію і своє ставлення до неї, знайти раціональне розв’язання, подивитися на ситуацію збоку і самостійно її подолати.

Емоційні: намагатися заспокоїтися, опанувати себе, взяти в руки, не панікувати; налаштуватися на позитив, перевести стресовий стан в оптимістичне русло, згадати щось приємне, думати про доброту.

Поведінкові: не залишатися на самоті, поговорити про це з рідними, з другом (подругою), виговоритися за кавою, побільше спілкуватися, бути поруч із близькою людиною; зайнятися корисним конкретним ділом, поринути в роботу, зробити щось приємне людям і собі; змінити обстановку, тимчасово змінити діяльність, переключитися на іншу.

Сучасні індивідуальні і групові
засоби опанування стресових
станів та особливості мотивації
проблемної молоді до їх опанування

Певна частина проблемної молоді, котра брала участь у реабілітаційних програмах державних і громадських організацій, обізнана із сучасними ефективними копінг-стратегіями і техніками опанування кризових ситуацій та стресових станів і результативно використовує їх у своєму житті. Серед них слід розрізняти індивідуальні і групові види. Для їх опанування доцільно проводити організаційні заходи – створення і забезпечення дружнього до проблемної молоді середовища.

Для розширення репертуару індивідуальних засобів опанування доцільно навчати більш широкий загал проблемної


молоді сучасних допінг-стратегій і методик саморегуляції психоемоційних станів. Під копінгом розуміємо опанувальну, свідому поведінку особистості, яка спрямована на усунення травмувальних чинників чи адаптацію до них адекватними для молодої людини і ситуацій способами. Психологічне призначення копінгу полягає в тому, щоб якнайкраще адаптувати людину до вимог складних життєвих ситуацій. S. Folkman і R.S. Lazarus визначають копінг як когнітивні й поведінкові спроби управляти специфічними зовнішніми й/або внутрішніми вимогами, які оцінені як такі, що викликають напругу або є надмірними для ресурсів людини. До основних сфер застосування копінг-стратегій належать: сім’я, батьки (“суперечки, проблеми в сім’ї”), проб­лемні стосунки з товаришами (“конфлікт із другом”), зі значущим дорослим оточенням за місцем праці, проблеми зі
здоров’ям (“хвороби, травми”).

Психологи виокремлюють три аспекти реалізації допінг-стратегій щодо вирішення проблемної ситуації: поведінковий, когнітивний та емоційний. При використанні копінг-стратегій доцільно спиратись на їх класифікацію за С. Carver і його співробітників. Згідно з цією класифікацією, найбільш ефективними копінг-стратегіями є ті, що спрямовані на системне вирішення проблемної ситуації. До них належать згруповані в певні блоки наведені нижче стратегії.

Насамперед це блок активних копінгів – дій проблемної молоді, які ведуть до усунення джерела стресу. Ці копінги нейтралізують конфліктні ситуації чи проблеми і водночас стають стимулами для конкретних життєвих рішень. Це планування – узгодження своїх дій щодо вирішення стресової ситуації. Це пошук активної соціальної підтримки – допомоги, поради у свого родинного та соціального оточення щодо подолання труднощів. Крім того, це позитивне тлумачення і зростання – переоцінка дошкульної кризової ситуації з огляду на її позитивний вплив як основу досягнення нових рішень і життєвого досвіду, стимулу до особистісного зростання. Цей копінг забезпечує функцію переозначення негативного впливу проблемних ситуацій на позитивні спонуки до подальших життєвих успіхів. До цього блоку належать також прийняття відповідальності – визнання кризової, стресової ситуації як важливого уроку і переконаність у реальності прийнятих рішень як засобів її вирішення.

Інший блок становлять допінг-стратегії, які також можуть сприяти трансформації стресової, кризової ситуації, але традиційно не пов’язані з активним копінгом. За нашим досвідом, проблемна молодь також активно використовує ці копінги для вирішення складних життєвих ситуацій. До цього блоку слід віднести пошук емоційної й соціальної підтримки – співчуття і розуміння з боку родинного і соціального оточення, який виконує функцію стимулу до пошуку ефективних життєвих рішень. Наступна допінг-стратегія цього блоку забезпечує пригнічення конкуруючої діяльності. Її дія полягає у зниженні активності щодо інших справ і занять і у повному зосередженні на вирішенні провідної для молоді проблемної ситуації. Така допінг-стратегія, як стримування негативних проявів конфліктної ситуації, також виконує нейтралізуючу функцію і створює умови для прийняття ефективного життєвого рішення.

Допінг-стратегії третьої групи не є адаптивними, однак іноді допомагають особистості в умовах кризової ситуації дистанціюватись від неї і зосередитись на пошуку оптимального рішення, підготовці до його реалізації. Це такі прийоми опанування, як фокусування на емоціях і їх вираженні в емоційному реагуванні на проблемну ситуацію. Поширеною допінг-стратегією цього блоку є заперечення конфліктної, стресової події, мисленнєве відсторонення від неї шляхом психологічного відволікання від джерела проблем і стресу через розваги, мрії, сон та ін. Окрім цих стратегій широко використовуються поведінкове відсторонення як відмова від розв’язання ситуації, також конфронтативна копінг-стратегія – емоційний напад, агресивна поведінка в конфліктній ситуації. Можна бачити, що
допінг-стратегії цього блоку є вельми ефективними у психоемоційному відстороненні особистості від кризової ситуації. Проте вони створюють певні труднощі у її мотивації до вирішення нагальних життєвих проблем, оскільки молода людина втрачає психоемоційний зв’язок із проблемою, психологічно виключає її зі свого життя. Застосування цих стратегій зазвичай має ефект тимчасового відсторонення від негативних і деструктивних думок і дій, що пов’язані з конкретною кризовою ситуацією, дає тимчасове полегшення, проте не усуває загрозливої ситуації. Воно просто допомагає особистості почуватися краще. Найбільш ефективним для людини є застосування активних допінг-стратегій як засобу переорієнтації сили емоцій і дій на прийняття адекватного існуючій проблемі рішення. Завдання фахівців полягає в допомозі проблемній молоді, яка схильна до систематичного застосування неефективних копінгів, у її спонуканні до використання для вирішення своїх складних життєвих ситуацій більш опановувальних стратегій.

Важливе значення для підвищення ефективності опанування кризових ситуацій і стресових станів має постійне розширення і вдосконалення репертуару допінг-стратегій, врахування можливих змін життєвих обставин, які можуть вимагати від молодої людини відповідних змін у застосуванні відповідних стратегій залежно від перебігу цих змін.

Ще одним засобом оптимізації адаптації проблемної молоді до кризових ситуацій і стресових станів є використання методик психоемоційної саморегуляції. Нині найбільш поширеними є техніки аутотренінгу, дихальні, медитативні психотехніки та інші. На основі досвіду надання психологічної допомоги проблемній молоді, опрацювання різних засобів саморегуляції розроблено методику усунення стресового стану та відновлення шляхом саморегуляції звичайного для особистості психоемоційного стану. Вона є ефективною і для профілактики стресових станів, які закономірно виникають за складних життєвих обставин і дезадаптивно впливають на життя і поведінку проблемної молоді. Ця методика поєднує елементи тілесно зорієнтованої дихальної терапії та елементи самонавіювання за методиками аутогенного тренування.

Відомо, що психічне навантаження, пов’язане зі стресовим станом, спричинює постійне фізичне напруження тих чи інших м’язів, утворення своєрідних блоків у відповідних зонах тіла, чого сама людина часто не усвідомлює, оскільки зживається з ними і вважає їх цілком нормальними особливостями свого організму. В. Райх та його послідовники, найвідоміший з яких А. Лоуен, у своїх дослідженнях дійшли висновку, що за тривалих стресових психоемоційних станів відбувається хронічне перенапруження м’язів і органів, які відповідають за психофізичні функції та емоційні стани (страх, тривога, розпач, злість, ненависть тощо). Як показує практика, ці м’язові блоки утворюють зони, котрі мають свої больові сигнальні точки. Причому в кожної людини може бути свій основний набір стресових зон. На першому етапі застосовування методики для зняття стресового напруження використовується тепло власної руки, яка накладається на основну стресогенну зону (серце, шлунок, шия, плечі та ін.), яка визначається за найбільш неприємним больовим відчуттям. Тілесне тепло на несвідомому рівні асоціюється із захистом, безпекою, спокоєм.

На другому етапі після встановлення тілесного контакту з теплом руки та концентрації уваги на ньому як позитивній психофізичній домінанті це тепло за допомогою дихання та самонавіювання збільшується й поширюється на інші зони і на все тіло. При цьому у просторі уяви відтворюється середовище, в якому людина відчуває себе найбільш комфортно. Це зазвичай місце спокою, відпочинку особистості або певне улюблене, вільне заняття для себе (хобі). В результаті цього виникає відчуття розслаблення і спокою, які так само за допомогою дихання поширюються по всьому тілу.

На третьому етапі, згадуючи тих, кого ми любимо, викликаємо цей стан любові і знову поширюємо його за допомогою дихання по всьому тілу й подумки посилаємо його тим, хто нас любить та кого ми любимо, встановлюючи позитивне психоемоційне спілкування, взаємообмін позитивними відчуттями у просторі уяви з тими людьми, тваринами, рослинами (квітами), які викликають у нас почуття задоволеності найбільшого мірою.

У результаті багаторазове застосування цієї методики як засобу опанування стресових станів і їх профілактики підтвердило її ефективність щодо різних представників проблемної


молоді.

Поряд з індивідуальними формами опанування проблемною молоддю кризових ситуацій і стресів важливими є групові засоби, зокрема, такі, як групи взаємодопомоги, тренінгові групи різного призначення.

Група взаємодопомоги – це тимчасове об’єднання рівних за статусом людей, які мають схожі життєві проблеми. Сенс і мета діяльності групи полягає у спільному пошуку вирішення власних проблем, у тому числі криз і стресових станів шляхом обміну власним життєвим досвідом. Цього досягають завдяки особливим чином організованому спілкуванню в оптимально позитивних умовах взаєморозуміння в атмосфері довіри, емоційного захисту, комфортності, дотримання спільно визначених принципів і правил. Групи взаємодопомоги реалізують функції усунення та профілактики стресових ситуацій завдяки розвитку особистих ресурсів проблемної молоді, сприйняття нею відповідальності за власне життя, повернення до звичайного життя в суспільстві через власну свідому й активну діяльність.

У процесі взаємного обміну життєвим досвідом та набуття нового досвіду відтворюються старі і формуються нові корисні навички життя в суспільстві, відбувається навчання спілкування, керування своїми емоціями та поведінкою, управління стресами. Тому групи взаємопідтримки є також групами самодопомоги, в яких відпрацьовуються ці позитивні навички долання кризових станів, стресів, вирішення складних життєвих ситуацій і профілактики негативних психоемоційних станів.

Робота груп взаємодопомоги проблемної молоді ґрунтується на принципах добровільності (допомога має надаватися на підставі добровільного звернення), своєчасності, особистісного підходу та поваги (участь у роботі групи не повинна принижувати честь і гідність людини, її самооцінку і самоповагу), самостійної активності клієнта (акцент на самостійне вирішення своїх проблем), комплексності (поєднання різноманітних видів діяльності групи, вправ, тренінгів, спрямованих на саморозвиток учасників, поліпшення якості їх життя), неупередженості щодо інших учасників групи, їхнього досвіду роботи, повага, толерантність, можливість висловити свою думку, право кожного учасника припинити обговорення певного питання.

Принципи групової роботи – це загальні норми поведінки, якими керуються учасники групи. Норми розробляються спільно усіма учасниками групової роботи.

Завдяки спільному об’єднанню члени групи взаємодопомоги ефективно усувають стресові стани, що спричиняють дезадаптацію та проблемну поведінку та запобігають їх утворенню. Вони допомагають перебороти ізоляцію, своєчасно отримати необхідну інформацію і практичну допомогу, формують корисні навички і впевненість у собі. Навчання на життєвих прикладах, на безпосередньому досвіді своїх товаришів у групах взаємодопомоги найбільш ефективне. Завдяки цьому групи стають джерелом підтримки нових членів, життєтворчим середовищем для соціально-психологічної адаптації, бо дають їм те, чого не можуть дати батьки, заклади охорони здоров’я чи інші організації та установи.

Групи взаємодопомоги дають можливість та спонукають учасників до усвідомлення проблем, активної участі в їхньому вирішенні. Вони формують у них новий стереотип відповідальності щодо власного життя і поведінки, мотивують їх до переходу із пасивно-агресивної позиції “жертви” (батьків, обставин, оточення) до активної позиції господаря власного життя. Групи взаємодопомоги створюють умови для більш ефективного засвоєння зазначених вище допінг-стратегій.

З діяльністю груп взаємодопомоги проблемної молоді органічно поєднана тренінгова робота. Участь у тренінгах подвійно допомагає адаптації та профілактиці стресових станів проблемної молоді. Передусім завдяки тренінгам молодь розвиває свій особистісний потенціал і навчається нових навичок подолання кризових ситуацій і запобігання пов’язаним з ними негативним психоемоційним станам. По-друге, у безпосередньому спілкуванні з рівними у захищеному безпечному середовищі проблемна молодь ненав’язливо отримує необхідну їй позитивну психоемоційну підтримку, яка веде до усунення негативних, дезадаптивних станів. Серед видів тренінгів найбільш ефективними для проблемної молоді є тренінги розвитку позитивних навичок спілкування, розвитку асертивності, впевненості в собі, розвитку навичок психоемоційної саморегуляції та інші.


1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   19


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка