Навчальний посібник Рокитне 2012 Психологія конфлікту: навчальний посібник/уклад І. А. Пахаленко, Рокитне, 2012



Сторінка4/7
Дата конвертації31.03.2016
Розмір1.3 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

Заняття «Способи вирішення конфліктів»

Мета: ознайомити учнів із способами вирішення конфлікту, формувати вміння безконфліктно поводитися, враховувати інтереси й потреби інших, розвивати аналітичні здібності, рефлексію, виховувати ввічливість, доброзичливість.

Обладнання: аркуші паперу, маркери, ватман.

Вступне слово тренера

Гра-розминка «Мінлива кімната»

Мета: зняття напруженості, згуртування групи.

Усі повільно, хаотично рухаються по кімнаті. Тренер каже: «Уявіть, що…»:


  1. Кімната наповнена жуйкою.

  2. Кімната жовтогаряча – і ви почуваєтеся наповненими енергією, щастям, легкими пухирцями.

  3. Йде дощ, усе сіре і похмуре, і вам дуже сумно.

  4. По підлозі плазують неотруйні змії.

  5. З неба падають гроші.

  6. Прохолодний вечір, віє свіжий вітерець, сонечко заходить за обрій і ви мрієте

про …

Учасники мають рухатися відповідно до почутої установки.

Обговорення: що ви відчуваєте? Що було найприємніше? У що було легко повірити і уявити?

Інформаційне повідомлення «Способи вирішення конфліктів»

Вчені К. Томас і Р. Кілмен визначили основні найбільш прийнятні стратегії поведінки в конфлікті. Вони вказують, що існує 5 основних стилів поведінки в конфлікті: пристосування, компроміс, уникання, суперництво, співпраця.



  • Пристосування – людина нехтує своїми інтересами,щоб задовольнити інтереси іншого.

  • Співпраця – процес, який складається з послідовних взаємодій, коли людина прагне брати активну участь у розв'язанні конфлікту й захищати свої інтереси , але ще й бажає співпрацювати з іншими учасниками конфлікту. Це спільна спроба знайти таке рішення, яке цілком задовольняло б вимоги обох сторін.

  • Уникання – людина намагається не займатися конфліктом. Уникання може бути фізичною або психічною, дипломатичне ухиляння. Шляхом уникання можна відкласти справу на кращий час.

  • Компроміс – це часткове задоволення обох сторін.

  • Суперництво – людина намагається задовольнити свої інтереси за рахунок іншого. Вона використовує здібності аргументувати свої суспільні контакти, економічні санкції. Суперництво може означати «стати на захист своїх прав», якщо людина переконана, що вона права.

Конкуренція Співробітництво



Компроміс



Ухиляння Пристосування

Сітка Томаса-Кілмена
Активна

реакція
Пасивна

реакція

Тест «Як би я поводився в конфліктній ситуації?»

Для кожного конфлікту в наведеному нижче переліку вкажіть, що ви найімовірніше зробили б. Відмітьте судження, яке найточніше відображає ваші можливі дії. У деяких випадках ви, можливо, не обрали б жодного варіанту, але, будь ласка, надайте якомусь із них перевагу.



  1. Ви й однокласник хочете працювати на одному й тому ж комп’ютері:

А) Я перестав би хотіти працювати й не вірив однокласнику як другу;

Б) Я намагався б примусити його поступитися й дозволити мені працювати на комп’ютері першому.

2. Ви й однокласник хочете читати одну й ту ж книгу з бібліотеки одночасно:

А) Я перестав би претендувати на неї й розчарувався в однокласникові як в другові;

Б) Я вислухав би уважно, навіщо йому потрібна ця книжка. І якби його аргументи були переконливіші, ніж мої, я дозволив би йому читати її, бо хороший друг – це дуже важливо.

3. Ви й однокласник хочете одночасно скористуватися під стругачкою для олівців:

А) Я б дозволив своєму однокласникові загострювати першому, аби не сваритися;

Б) Я б запропонував вирішити цю проблему так: один загострює два олівці, я в проміжку часу.

4. Ви й однокласник хочете одночасно стати першим в черзі в їдальні:

А) Я б дозволив однокласникові стати першим й розчарувався б у ньому як у другові;

Б) Старався б досягти компромісу й запропонував би стати першому у черзі в певні дні.

5. Ви й однокласниця хочете в один і той самий час сісти на одне місце за вашим улюбленим столом у бібліотеці:

А) Я намагався примусити однокласницю дозволити мені сісти на це місце, незважаючи на її невдоволення;

Б) Я уважно вислухав би, чому моя однокласниця хоче там сидіти, і якби її аргументи були переконливіші за мої, я б поступився, бо хороші відносини – це важливо.

6. Ви й однокласник працюєте над класним проектом. Ви обидва хочете малювати ілюстрацію до нього, й ніхто не хоче писати текст:

А) Я намагався б примусити однокласника дозволити мені малювати ілюстрацію й не зважав би на його невдоволення.

Б) Я б шукав компроміс і згодився на те, щоб кожен із нас малював половину малюнків і писав половину тексту.

7. Ви й однокласник граєте м’ячем. Ніхто з вас не хоче навести порядок на спортивному майданчику:

А) Я намагався б примусити однокласника це зробити і не зважав би на його невдоволення;

Б) Я запропонував би працювати разом.

8. Ви й однокласник знімаєте відеофільм. Обидва хочете знімати відеокамерою, але ніхто не хоче писати сценарій;

А) Я уважно вислухав би, чому мій однокласник хоче знімати фільм, і якби він мене переконав, я б дозволив йому, бо добрий друг – це важливо;

Б) Я шукав би компроміс з однокласником, щоб кожен з нас половину часу писав би сценарій.

9. Ви розповіли однокласниці секрет, а вона розкрила його для кількох сторонніх людей:

А) Я уважно вислухав би, чому вона так зробила, й постарався зрозуміти її, тому що друг – це важливо;

Б) Я запитав би мою однокласницю, що трапилось, й ми домовились би про зберігання секретів в майбутньому.

10. Ви й однокласниця вважаєте, що виконувати більшу частину роботи у спільному звіті:

А) Я дійшов би компромісу і погодився із тим, що кожен із нас виконував половину роботи;

Б) Я намагався б розв’язати цю проблему, переглядаючи кожну сторінку написаного, й вирішив би, який внесок кожного у цей звіт.

Нарахування балів

Обведіть кружечком ті літери, які ви обрали в кожному пункті. Потім полічіть кількість обведених літер у кожній вертикальній колонці.



Чим більша сума балів з певної стратегії розв’язування конфліктів, тим частіше ви схильні її застосовувати. Чим менша сума, тим рідше ви цією стратегією користуєтеся.



Ухиляння

Примус

Згладжування

Компроміс

Переговори

1

а

б










2

а




б







3

а







б




4

а










б

5




а

б







6




а




б




7




а







б

8







а

б




9







а




б

10










а

б

Інформаційне повідомлення

Важливість мети й стосунків впливають на наші дії під час конфлікту. Враховуючи ці умови можна визначити 5 способів розв’язання конфліктів.



  1. «Черепаха» (ухиляння). «Черепахи» втікають і ховаються у свій панцир, щоб уникнути конфлікту. Вони відмовляються від своїх цілей і тримаються осторонь як від суперечливих питань через які виникає конфлікт, так і від людей, причетних до суперечки. Вони вважають,що вирішувати конфлікт – річ безнадійна. Їм легше втекти (фізично чи психологічно) від конфлікту, ніж побачитися з ним.

  2. «Акула» (примус). «Акули» намагаються переконати опонентів, силоміць примушуючи їх розв’язувати конфлікт. Для «акул» найголовніше власні цілі, а стосунки з людиною мають для них другорядне значення. Вони будь-якою ціною готові добитися свого. Їх мало хвилює те, чи вони комусь подобаються. «Акули» переконані, що конфлікти вирішуються тоді, коли хтось перемагає. Вони намагаються здобути перемогу, шокуючи суперників, нападаючи раптово, а також залякуючи чи погрожуючи їм із позицій сили.

  3. «Плюшевий ведмедик» (згладжування). Для «ведмедиків» найголовніше – хороші стосунки, а власні цілі не мають для них великого значення. Вони прагнуть усім подобатися, щоб усі їх любили і цінували. Вони вважають, що конфлікти не можна обговорювати без шкоди для стосунків. «Ведмедики» бояться завдати болю, образити, зіпсувати стосунки під час конфлікту. Їх правило: «Я готовий пожертвувати власними цілями, роби все, що хочеш, аби тільки я тобі подобався».

  4. «Лисиця» (компроміс). «Лисиці» невибагливі як у своїх цілях, так і в стосунках з людьми. «Лисиці» шукають компромісу. Вони жертвують частиною своїх домагань під час конфлікту й переконують іншого поступитися якоюсь частиною своїх цілей. Вони шукають такого рішення, щоб обидві сторони отримали «золоту середину». Вони готові пожертвувати заради досягнення згоди для спільного добра як частиною своїх домагань, так і стосунками.

  5. «Сова» (переговори). «Сови» дуже високо цінують власні цілі та стосунки. Вони розглядають конфлікт як проблему, яку треба розв’язувати, й шукають таке рішення, яке б задовольнило і їх власні цілі, й цілі іншої сторони. «Сови» сприймають конфлікти як засіб поліпшення стосунків шляхом послаблення напруження між двома людьми. «Сови» не заспокояться доти, доки не буде знайдено рішення, яке б задовольнило і їх самих, і іншого.

Ще один спосіб вирішення конфлікту – картографія, або візуалізація. Це дає змогу зосередитися на проблемі, а не на емоціях, заглибитися не в переживання і задоволення своїх образ та амбіцій, а у вирішення проблеми.

Технологія картографії конфлікту:

Етап 1. У чому проблема?

Етап2. Хто учасники конфлікту?

Етап 3. Які істинні потреби та побоювання кожного із учасників конфлікту?

Етап 4. Можливе вирішення проблеми

Який з цих способів вирішення конфлікту ви найбільше застосовуєте? Який спосіб вам подобається найбільше і чому? Як впливає конфлікт на людський організм?



Релаксаційна пауза

Звучить музика, використовуються елементи хаготерапії (терапія погладжування). Учні гладять своє обличчя, заплющують очі, намагаються розслабити всі м’язи тіла, перенестися в уяві в іншу ситуацію, яка сприяє емоційному піднесенню.



Вправа «Вихід з конфлікту»

Мета: закріпити знання про способи вирішення конфліктів.

На плакаті записано прислів’я, які відображають один із способів виходу з конфлікту. Визначте, якого способу вирішення конфлікту стосується кожен вислів, і поясніть, чому ви так вважаєте.

Вислів

Спосіб вирішення конфлікту

Око за око, зуб за зуб

Суперництво

Краще тихо, аби без лиха

Пристосування

Моя хата з краю,я нічого не знаю

Уникання

Хліб-сіль їв, мед-пиво пив, по усах текло, а в рот не потрапило

Компроміс

Спершу треба поміркувати, а потім робити

Співпраця

Групова робота

Правила безконфліктної поведінки


  • Не використовувати конфліктогени

  • Розв’язуйте спірні питання тут і тепер, не відкладаючи їх.

  • Менше ображайтеся.

  • Прагніть адекватно сприймати й усвідомлювати конфлікт.

  • Спілкуйтеся відкрито

  • Намагайтеся зрозуміти позицію іншої людини зсередини.

  • Аргументуйте свої бажання для себе та іншого.

  • Будьте готові подолати своє самолюбство, визнати свої помилки, вибачитися.

  • Будьте гнучкими.

Тренер ознайомлює учнів з формулою мудрої поведінки в конфлікті.

Формула мудрої поведінки в конфлікті(ВПРСТ)

В – відкритість розуму.

П – позитивне ставлення.

Р – раціональне мислення

С – співпраця.

Т – терпимість до людей.



Рефлексія заняття

Кожний учасник може підійти до великого аркуша паперу і записати відповідь на якесь із запропонованих запитань (або на всі).

Що нового я дізнався?

Як я зможу використовувати набуті знання?

Що сподобалося найбільше?

Вправа-релаксація «Коло рук»

Інструкція: «Візьміться за руки, уявіть у своїх грудях вогник добра, ніжності, любові, уявіть, як він збільшується, його сила переходить у праву руку і вливається у долоню того, хто стоїть праворуч, збагачується його любов’ю та рухається далі по колу. Потім любов повертається, збагачена від сердець інших учасників групи».

Додаток 1

Ступені розв’язання конфліктів


  1. Розпізнати конфлікт, прийняти його наявність.

  2. Фаза м’якої конфронтації складається з:

  • опису суті проблеми;

  • питання: «Що я відчуваю?»;

  • питання: «Чого я хочу? Що для мене головне?»;

  • пропозиції варіантів розв’язання конфлікту;

  • опису можливих наслідків. Питання собі: «Чим я можу поступитися?»;

  • вияву мирної ініціативи: «Не будемо доводити справу до…»;

  • у разі відмови можна підбити свого роду підсумок першій фазі: «Отже, ти категорично відмовляєшся…».

  1. Фаза твердої конфронтації. Якщо конфлікт зростає, то можна:

  • вимагати виконання своїх законних інтересів;

  • описати наслідки;

  • виявити мирну ініціативу;

  • знайти нові альтернативи і запропонувати неординарні ідеї;

  • виявити готовність до відновлення взаємин у майбутньому.

  1. Фаза розв’язання конфлікту і налагодження взаємин

Додаток 2



Переговорне Айкідо

«Чи треба вміти «бити» ? «Бити» - не треба, а «вміти бити» - буває навіть дуже потрібно». (Н. Козлов)

Якщо співрозмовник нападає на тебе,а не на проблему,якщо ти шукаєш максимальної вигоди для обох сторін,а він стурбований лише власною вигодою,з чого слід розпочати ? Що можеш зробити ти ?


  1. Обговорювати виняткову якість проблеми замість того,щоб концентруватися на позиціях. Цей метод заразливий. Він допоможе тобі змінити гру, розпочавши нову. Це метод принципових переговорів.

  2. Застосувати переговорне «Айкідо».

Отже:

  1. Якщо ВІН оголосить про свою тверду позицію – ТИ можеш спробувати спокусу почати критикувати і відкинути її.

  2. Якщо ВІН критикує твою позицію, ТИ можеш відчути спокусу стати на його захист і тим самим погрузнути у свої й позиції.

  3. Якщо ВІН нападає на тебе особисто,ТИ можеш схилитися до захисту або контратакувати .

На Тебе тиснуть – ТИ у відповідь так само.

У результаті порочне коло атаки й оборони – «ДІЯ – ПРОТИДІЯ»

Як цьому запобігти ?

Не тисни у відповідь .

Не захищай своїх ідей .

Не відкидай ЇХНІХ підходів .

Не контратакуй.

Розірвати порочне коло можна лише одним способом: не реагувати . Адже від тебе і чекають цієї реакції. Тобою маніпулюють ,щоб змусити тебе прийняти гру. Замість того, щоб робити зворотний тиск – ухилитися від удару і спрямуй його на проблему. Як це робиться у східному бойовому і життєвому мистецтві Айкідо – дозволь супротивнику робити те,що він хоче … але не з тобою. Дозволь йому упасти там, де він хоче , спокійно відійшовши убік. Адже зробити це з тобою можна лише за однієї умови : якщо ти це дозволяєш. Якщо ти кидаєшся назустріч, коли на тебе нападають. Якщо ти входиш у роль кривдника, і не можеш вчасно звідти вийти. Тобто: якщо ти ідентифікуєш себе з тим, хто боїться того, на кого нападають. А в тебе завжди є можливість відступити від цієї ролі на крок убік і з третьої позиції почати управляти ситуацією і супротивником. Щойно вийшовши з пропонованої пастки,нею можна керувати.



Ключові питання

  • Чому я приймаю на себе ЙОГО ставлення до мене ?

  • Хіба я не заслуговую на краще ?

  • Чого ВІН хоче від мене ?

  • Яке в НЬОГО є право на це ?

  • Як зробити так, щоб не залежати від ЙОГО ставлення і управляти ситуацією ?

Як правило атака на людину має три маневри :

  1. посилене твердження своєї позиції ;

  2. дискредитація твоїх ідей;

  3. напад на тебе особисто .

Що пропонує переговорне Айкідо ?

  1. Не відкидай заявлювану позицію. Але і не приймай. Постався до неї як до одного з можливих підходів. Шукай за позицією інтереси. Подумай, як їх оптимізувати. З’ясуй і обговори принципи, покладені в підставі позиції іншої сторони.

  2. Не захищай своїх ідей, заохочуй критику і поради. Замість того щоб просити прийняти чи відкинути ідею, запитай,що твоєму співрозмовникові здається неправильним.

Спосіб скерувати критика в конструктивне русло – звернутися до співрозмовника за порадою. «Якби на карту була поставлена твоя дружба з кращим другом,щоб ти зробив?» У цьому разі він із твоєю допомогою виявиться перед частиною твоєї проблеми .

3. Перетвори напад на тебе в атаку на проблему. Почекай і дай змогу «випустити пару» . Покажи, що розумієш, про що йдеться і зверни на це обговорення проблеми. Очікування передбачає відповідної поведінки. «Коли ти говориш про … я поділяю твоє занепокоєння. Подумаймо,що ми обоє можемо зробити, щоб досягти якомога швидше домовленості».

Став запитання і роби паузу. Твердження викликають опір. Запитання передбачають відповіді. «Як ти гадаєш,що буде краще: через дурість назавжди позбавитися хорошого друга чи продовжити плідно і цікаво спілкуватися ?»

Пауза – одне з найбільш ефективних засобів. Якщо ти вмієш тримати достатню паузу – ти вже досить зрілий парламентер. Якщо тобі зробили нерозумну пропозицію найкраще – сидіти і не говорити ані слова, з мовчазним і повним достоїнства запитанням в очах : «Невже ти настільки не поважаєш себе і мене, що звертаєшся з такою пропозицією ?»

Якщо ти ставив приватне запитання, на яке дістав незадовільну відповідь, просто чекай. Люди зазвичай в мовчанні почуваються ніяково, особливо якщо вони не особливо впевнені у справедливості висловлень.

РОЗДІЛ 3

РІЗНОВИДИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ

3.1. Теоретичний блок

Існує безліч ситуацій, у яких одна людина впливає на поведінку, діяльність, вчинки, стани, думки, почуття, волю, мислення іншої. У реальному житті зміст і форма такого діяння надзвичайно різноманітні, оскільки це може охоплювати не лише особу, а й групу, організацію чи соціум.

Процес спілкування, який не існує поза діяльністю і організовується у групах, включає в себе різні способи впливу та взаємовпливу індивідів один на одного. В дійсності способи впливу можливі за допомогою знаків, механізмів ідентифікації, рефлексії, котрі реалізуються в ході діяльності і визначаються її характеристиками. Сенс реального діяння індивідів полягає у трансформації поведінки та дій, напрямок яких визначається спільними цілями і завданнями . Зміст і форма такого діяння надзвичайно різноманітні, оскільки можуть охоплювати не лише особу чи групу, а й організацію чи навіть соціум. У словнику сучасної російської мови зазначено, що вплив – це ,,дія, котра здійснена будь-ким та будь-чим на когось або щось...” . В життєвому контексті, як зазначає Г.О. Ковальов, впливати – означає справляти спрямований тиск на щось, тобто на суб’єкта, об’єкт, щоб змінити стан останнього. Під впливом учений розуміє процес, що виникає на різних рівнях існування матеріальних явищ та їх окремих властивостей (фізичних, хімічних, біологічних, енергетичних, інформаційних тощо), реалізується під час взаємодії двох чи більше рівновпорядкованих систем і результативно забезпечує зміну в структурі (просторово-часових характеристиках) чи стані хоча випадку діяння організовується як надскладний феномен-процес, котрий забезпечує регуляцію різних функціональних цілісностей і станів у сфері психіки.

З давніх-давен існує безліч ситуацій, у яких одна людина впливає на поведінку, діяльність, вчинки, стани, думки, почуття, волю, мислення іншої. Відомо, що основним засобом впливу є вербальна і невербальна комунікація між співбесідниками. Важливу роль під час спричинювального діяння відіграє ситуативне вираження думок у вигляді прохання, зауваження, коментаря, переконання і т. ін. „Вплив, залишаючись предметом дослідження для людей, далеко виходить за межі наукової проблеми. Червоною стрічкою проходить він через усе наше життя…”; У природі людського співжиття існують різноманітні впливи, котрі мають відмінну структуру, закони, принципи. Одні з них спричинюють певні зміни у формах людської активності, інші – у мотивації, пізнавальних процесах, ще інші – в емоційно-вольовій сфері особи. Загалом психологічний вплив – це процес і результат зміни індивідом поведінки іншої людини, її установок, намірів, уявлень і оцінок під час взаємодії з нею.

Вітчизняні дослідники Г.М. Андреєва, М.Н. Корнєв, А.Б. Коваленко довели, що у процесі спілкування містяться певні способи впливу індивіда один на одного. Але оскільки спілкування не існує поза діяльністю, а остання організовується у групах, головною детермінантою взаємовпливу людей є спільна групова діяльність”. Відтак науковці виділяють основні способи психологічного впливу у державно-управлінській діяльності, а саме зараження, навіювання, наслідування, переконання, спонукання, примус, осуд, вимога.

Психологічний клімат колективу створюється і виявляється в процесі спілкування, на тлі якого реалізуються групові потреби, виникають і розв’язуються міжособистісні й групові конфлікти. У цьому процесі набувають виразного характеру приховані ситуації взаємодії між людьми: змагання або таємне суперництво, товариська згуртованість або кругова порука, грубий тиск або свідома дисципліна.

Сигналами конфлікту є соціальна криза, напруження в групі, непорозуміння через вчинки, відхилення від норм, психологічні й етичні інциденти на роботі й у побуті, дискомфорт або інтуїтивне відчуття незручності в компанії чи на роботі.

Усі ситуації взаємодія людей здійснюються через основні способи взаємовпливу.



Переконання – це процес логічного обґрунтування певного судження або умовиводу.

Переконання пропонує таку зміну свідомості співрозмовника або аудиторії, що створює готовність захищати цю точку зору і діяти відповідно до неї. Переконання стосується і раціональної, і емоційної сфери особистості. Цей процес являє собою явну або приховану дискусію двох або кількох осіб, мета якої досягнення єдності розуміння і переживання, тобто переконання – це обов’язково діалогічний процес. Переконання словом – украй складний метод виховання. Необхідно знайти особливу логіку, тон розмови, які б працювали на зміну свідомості аудиторії. Переконання не можна плутати з моралізуванням. У переконанні положення доводиться, у моралізуванні – декларується в таких формах: «І не соромно?», «І не совісно?», «Кожен повинен…». Все, про що говориться у моралізуванні, добре відомо тим, до кого воно звернене і тому приймається іронічно, а іноді презирливо. Повідомлення що не несе в собі нової інформації, не сприймається.



Спонукання – позитивна форма психологічного впливу на людину, коли підкреслюються позитивні риси людини, що дає змогу підвищити моральну значущість особистості.

Примус – крайня форма психологічного впливу, коли інші прийоми не дали результатів і людину примушують, можливо, навіть проти його волі, виконувати певну роботу. Бажано застосовувати примус тільки в надзвичайних обставинах.

Осуд – прийом психологічного впливу на людину, що допускає більше відхилення від моральних норм у колективі або результати праці і якість роботи якого вкрай незадовільний. Такий прийом не можна застосовувати для впливу на людей зі слабкою психікою.

Вимога – має силу наказу. Тому вона може бути ефективною тільки тоді, коли керівник має велику владу або незаперечний авторитет в інших випадках цей прийом може виявитися марним або навіть шкідливим. У багатьох відносинах категорична вимога прирівнюється до заборони, поданої у формі примусу.

Зараження як спосіб взаємодії має два різновиди: наслідування і навіювання.



Наслідування - відтворення індивідом певних зовнішніх рис поведінки, манер, дій, вчинків шляхом особистого прикладу керівника. Буває зовнішнє і внутрішнє. За внутрішнього наслідування логіка почуттів і поведінки іншої людини вхоплюється інтуїтивно. Наслідування здійснюється повністю. Адже у спілкуванні з людиною ми сприймаємо і відчуваємо набагато більше, ніж можемо висловити. Не тільки голос, жести й манери, а й якісь узагальнені риси всього психологічного складу іншої людини – усе це відкладається в нас і неусвідомлено створює образ.

Навіювання – це психологічний вплив однієї людини на іншу або групу людей, розрахований на некритичне сприйняття слів, думок і волі. Зміст навіювання – якщо є повна довіра слухачів до того, хто говорить, то слова другого викликають у першого ті самі відчуття й вимагають дій, які мав на увазі той що говорить. Сугестивність – одна з властивостей психіки людини, найвища сугестивність у дітей. Може бути довільною й мимовільною, безпосередньою і опосередкованою. За умілого використання навіювання може бути сильним виховним засобом.

Використовуючи методику російського психолога А. Бодалєва, учням було дано завдання скласти словесний портрет за репродукцією картини. Одні описували жінку на картині «Мрії», а інші – жінку на картині «Горе». Одна група говорила: «судячи з одягу, не бідна», «вірить у краще», «романтичний вигляд», «замислений і зацікавлений погляд», «легка усмішка», «бачить удалині виконання своїх бажань». Інші казали: «запалі щоки», «величезні, сповнені болю очі», «опущені плечі», «життя безрадісне», «от-от заплаче», «зломлена».

У чому ж секрет експерименту? А в тому, що репродукція була одна. Діти бачили те, що хотіли бачити. Отже, психологічні методи є найтоншим інструментом впливу на групи людей і особистість людини.

1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка