Навчальний посібник Рокитне 2012 Психологія конфлікту: навчальний посібник/уклад І. А. Пахаленко, Рокитне, 2012



Сторінка1/7
Дата конвертації31.03.2016
Розмір1.3 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7

Головне управління освіти і науки

Киівської обласної державної адміністрації

Відділ освіти Рокитнянської районної державної адміністрації


І.А. Пахаленко

Психологія конфлікту

Навчальний посібник

Рокитне

2012

Психологія конфлікту: навчальний посібник/уклад І.А. Пахаленко, - Рокитне, 2012. –


Рекомендовано методичною радою

при методичному кабінеті

відділу освіти Рокитнянської райдержадміністрації

протокол № від


Рецензенти:

Сатиренко О.А., методист відділу освіти Рокитнянської державної адміністрації.

Комкіна К.М., заступник директора з виховної роботи Ольшаницької загальноосвітньої школи 1-111 ступенів Рокитнянського району.

Життєвий досвід свідчить про те, що нам доводиться вчитися все життя – вчитися жити. Цей посібник не претендує на те, щоб навчити вас жити – він написаний для того, щоб допомогти навчитись спілкуватись, навчитись запобігати конфліктам та контролювати конфліктні ситуації. І щоб все це допомогло свідомо будувати стосунки на засадах любові і поваги людей одне до одного.

Навчальний посібник буде корисний педагогам, працівникам соціально-психологічної служби, молоді та підліткам, всім, хто цікавиться корекцією людського спілкування та прагне встановлення гуманних стосунків між людьми.

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………..………4

РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ, СТРУКТУРА, ВИДИ, ФУНКЦІЇ, ПРИЧИНИ

КОНФЛІКТУ


    1. Теоретичний блок

1.1.1. Поняття конфлікту…………………………………………….….6

1.1.2. Функції конфліктів…………………………………………….….8

1.1.3. Види конфліктів…………………………………………….........11

1.1.4. Основні типи конфліктів………………..…………………….....12

1.1.5. Структура і динаміка конфлікту…………….…………….…....13

1.1.6. Причини конфлікту……………………………………….……...18



1.2. Практичний блок

1.2.1. Заняття «Що таке конфлікт і хто такий Я?»..............................21

1.2.2.Заняття «Класифікація, функції, структура і динаміка

розвитку конфлікту»……………………………………………..24

1.2.3. Заняття «Причини конфліктів»…………….…………………...30

РОЗДІЛ 2

СТРАТЕГІЇ ПОВЕДІНКИ В КОНФЛІКТІ

2.1. Теоретичний блок

2.1.1. Стилі конфліктної поведінки…………………………...…….....37

2.1.2. Вибір стратегії поведінки в конфлікті……………………….…39

2.2. Практичний блок

2.2.1. Заняття «Секрети ефективної взаємодії»……………………....51

2.2.2. Заняття «Способи вирішення конфліктів»….……………….…55

РОЗДІЛ 3

РІЗНОВИДИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ

3.1. Теоретичний блок………………………………………..….…..….68

3.2. Практичний блок

3.2.1. Заняття «Різновиди психологічних способів впливу у

процесі спілкування»……………….……...………………………….73

РОЗДІЛ 4

ПСИХОЛОГІЧНА СУМІСНІСТЬ ЛЮДЕЙ

4.1. Теоретичний блок………………………………………………..….79

4.2. Практичний блок

4.2.1. Заняття «Психологічна сумісність і конфлікт у

міжособистісних стосунках»…………………………..……………….91

ГЛОСАРІЙ…………………...………………………………………………106

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………...…112
ВСТУП

Життя – це можливість. Скористайся нею.

Життя – це краса. Захоплюйся нею.

Життя – це мрія. Здійсни її.

Життя – це виклик. Прийми його.

Життя – це обов’язок твій насущний. Виконай його.

Життя – це гра. Стань гравцем.

Життя – це багатство. Не розтринькуй його.

Життя – це надбання. Борони його.

Життя – це кохання. Насолодися ним сповна.

Життя – це таємниця. Пізнай її.

Життя – це долина сліз. Здолай усе.

Життя – це пісня. Доспівай її до кінця.

Життя – це боротьба. Стань борцем.

Життя – це безодня невідомого. Ступи у неї без страху.

Життя – це удача. Шукай цю мить.

Життя таке чудове – не змарнуй його!

Це твоє життя. Виборюй його!

Мати Тереза

Що так часто приносить біль? Чого бояться і намагаються уникати люди? Без чого не можливе спілкування? Мабуть, без конфліктів, їх безліч…Крик голодного немовляти, бійка дітей, які не можуть поділити іграшку, непорозуміння між батьками і дитиною – це все конфліктні ситуації. Конфлікти є частиною нашого організму, психіки, людського спілкування. Вони просто необхідні для життя.

Слово «конфлікт» латинського походження. В перекладі означає зіткнення протилежних інтересів, цілей, потреб, думок, різних позицій. Це процес загострення боротьби двох чи більше сторін учасників конфлікту під час розв’язання значної для всіх проблеми.

Конфлікт – це норма, тут нічого не можна змінити. Людина приречена на конфлікти з першого дня життя. Як же зберегти спокій, дружбу, улюблену справу, благополуччя в таких складних ситуаціях?

З метою формування навичок безконфліктного спілкування, підвищення рівня поінформованості підлітків щодо підходів до вирішення конфліктів, враховуючи потреби й інтереси інших був створений навчальний посібник «Психологія конфлікту».

Даний посібник допоможе підліткам знайти відповіді на запитання, які виникають під час виникнення конфліктів. Допоможе розібратися з поняттями «конфлікт», «конфліктність», «психологічна сумісність», освоїти класифікацію, функції, структуру і динаміку розвитку конфлікту. Учні ознайомляться із способом вирішення конфлікту та різновидами психологічного впливу. Також отримають рекомендації щодо поведінки в конфліктній ситуації та вміння обирати способи безконфліктного спілкування.

Посібник складається з чотирьох розділів: «Поняття, структура, види, функції, причини конфлікту», «Стратегія поведінки в конфлікті», «Різновиди психологічного впливу», «Психологічна сумісність людей».

Кожен розділ містить теоретичний та практичний блок. Практичний блок – це, розроблені відповідно до теми, тренінгові заняття.

Матеріали посібника стануть у пригоді учням, класним керівникам, працівникам соціально-психологічної служби – всім, хто бажає краще розібратися у взаємостосунках з оточуючими та допомогти їм донести ідеї ненасильства і толерантності до молоді, використати ці знання для практичної допомоги щодо розв’язання конфліктів.

Цей світ і наше оточення зміниться після того, як ми змінимося самі і змінимо своє життя.




РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ, СТРУКТУРА, ВИДИ, ФУНКЦІЇ, ПРИЧИНИ КОНФЛІКТУ

    1. Теоретичний блок

      1. Поняття конфлікту

Поняття конфлікту можна визначити як відсутність згоди між двома або більше сторонами, які можуть бу­ти фізичними особами або групами. Кожна сторона ро­бить все можливе, щоб була прийнята її точка зору і за­важає іншій стороні робити те саме. Саме слово “конфлікт” означає зіткнення. І справді, конфлікт – це завжди зупинення та розрив нормальних, усталених відносин. Існують різні визначення конфлікту, але всі вони підкреслюють наявність протиріччя, яке виникає в процесі соціальної взаємодії, що заключається в протидії суб’єктів конфлікту та зазвичай супроводжується негативними емоціями. Необхідно відмітити найважливіші положення даного визначення:

  • У конфлікті завжди існує протиріччя, зіткнення несполучних поглядів, інтересів, потреб, цінностей, мотивів. Однак сутність конфлікту полягає не стільки у виникненні і існуванні протиріччя, скільки в способі його вирішення. Адже з соціальними протиріччями ми зустрічаємося кожен день, вони виникають завжди і скрізь, але тільки деякі вирішуються шляхом конфлікту.

  • До конфлікту призводить таке зіткнення інтересів, потреб, поглядів, цілей, мотивів, при якому з’являється протидія сторін. Соціальна протидія – це таке спілкування, поведінка і діяльність, однією з основних цілей якого являється нанесення моральної або матеріальної шкоди опоненту або супротивнику. Саме протидія є ядром соціального конфлікту.

  • В психологічному плані конфлікт для його учасників завжди супроводжується негативним емоціональним станом, негативним відношенням один до одного. Якщо суб’єкти конфлікту протидіють, але не відчувають неприємних емоцій або, навпаки, відчувають, але не проявляють це зовнішньо, такі ситуації можна охарактеризувати як передконфліктну.

У конфліктах беруть участь як окремі особи, так і групи людей. Учасників конфлікту називають опонентами, суперниками тощо.

Конфліктна ситуація – це об’єктивна основа конфлікту, яка фіксує виникнення реального протиріччя в інтересах і потребах сторін. Вона включає:



  • учасників конфлікту (сторони конфлікту), якими можуть бути різні аспекти особистості (внутрішньоособистісний конфлікт), окремі індивіди або різні за масштабами соціальні групи;

  • умови протікання (перед за все соціально-психологічні);

  • образи конфліктної ситуації.

У конфліктній ситуації кожна зацікавлена сторона прагне від­стоювати та досягати реалізації власних цілей, думок, завдань, точки зору, при цьому вона наводить аргументи на свою користь, пере­шкоджає опоненту чинити так само, використовує всі прийнятні у даній ситуації заходи та форми впливу і намагається здолати опір іншої сторони.

Кожна сторона-учасник конфлікту має внутрішню і зовнішню позицію. Зовнішня позиція – це мотивування участі у конфлікті, яке сторони відкрито демонструють одна одній. Вона може співпадати, але може і не співпадати із внутрішньою позицією, яка є набором тих інтересів, мотивів, цінностей, які примушують людину або групу людей включитися в конфлікт. Слід відзначити, що внутрішня позиція дуже часто прихована не лише від супротивника, але й від самого суб’єкта. Прикладом такого неспівпадання внутрішньої і зовнішньої позиції може бути конфлікт дорослого і підлітка, де зовнішня агресивність останнього лише приховує потребу у визнанні, повазі, необхідності підтримки свого “Я”. Розрізнення зовнішньої та внутрішньої позиції учасників конфлікту необхідно для того, щоб знаючи це, намагатися побачити за зовнішнім, ситуативним – внутрішнє, суттєве. Образи конфліктної ситуації – це внутрішні картини ситуації: уявлення учасників конфлікту про самих себе; уявлення про протилежну сторону ; уявлення кожного учасника про те, як інший сприймає його, уявлення про середовище, в якому реалізуються конкретні відносини.

Донедавна, домінуючою вважалася точка зору, згідно з якою конфлікти в родині, учнівській групі або організації - річ небажана (доктрина школи Вебера), їх необхідно уникати, а якщо вони все ж таки з'являються, то гасити на ранній стадії, не даючи змоги розвиватися. Конфлікти асоціюються з усілякими негараздами, суперечками, ворожістю, боротьбою і не ма­ють позитивних ознак.

Однак сучасна школа менеджменту дійшла до висновку, що конфлікт, попри негативні риси, відіграє і позитивну роль - сприяє ру­хові організації вперед і визначає фактори, що заважають цьому про­цесові. Термін "конфлікт" можна визначити як дже­рело творчої енергії, якою слід управляти, тобто спрямовувати її у бажане русло.



      1. Функції конфліктів

Конструктивні функції:

  1. конфлікт повністю або частково ліквідує конкретне протиріччя, яке виникає в наслідок недосконалості організації діяльності, помилок управління, інших причин. Він висвітлює проблемні місця, невирішені питання;

  2. міжособистісні конфлікти впливають на відносини в колективі в цілому або в тій частині, яка виявилася втягнутою в конфлікт. Оцінку впливу конфлікту на відносини в колективі можна представити таким чином.

  3. конфлікт дає можливість більш глибоко оцінити індивідуально-психологічні особливості тих, хто прямо або опосередковане бере в ньому участь. Це пояснюється тим, що конфлікт тестує ціннісні орієнтації особи, відносну силу його мотивів, які спрямовані на діяльність, на себе або на відносини, виявляє психологічну сталість до стресових факторів соціальної взаємодії. Конфлікт висвітлює такі сторони психіки особистості, які в умовах звичайних є непомітними для оточуючих;

  4. конфлікт в цілому справляє позитивний вплив на ефективність сумісної діяльності на колектив, в якому він відбувся, а також на якість індивідуальної роботи. Через відкриту конфронтацію конфлікт звільняє колектив від ймовірності застою та занепаду. Крім цього, він сприяє розвитку взаєморозуміння між учасниками сумісної діяльності.

  5. конфлікт дозволяє послабити стан психічної напруги, який є реакцією учасників на конфліктну ситуацію. Конфліктна взаємодія, тим більше, якщо воно супроводжується сильними емоційними реакціями, рішучими діями, знімає у особи власну емоційну напругу, призводить до природнього подальшого зниження інтенсивності негативних емоцій. Той, хто на конфліктну ситуацію реагує бурхливо, швидко повертається до нормального стану після часткового або повного вирішення конфлікту;

  6. конфлікт є важливим джерелом розвитку особистості, міжособистісних відносин. Конфлікт, за умови його конструктивного вирішення, дозволяє людині піднятися вище, розширити та змінити сфері та способи взаємодії з оточуючими.

Деструктивні функції:

  1. більшість міжособистісних конфліктів здійснюють негативний вплив на психологічний стан учасників конфлікту. Оскільки він іноді може призводити до психічного травмування, можна сказати, що конфлікт негативно впливає на здоров’я людини;

  2. у багатьох випадках конфлікт погіршує відносини між його учасниками. Ворожість, а іноді й ненависть по відношенню до іншої сторони, порушують або навіть руйнують ті відносини і взаємні зв’язки, які існували до початку конфлікту. Дослідження доводять, що в 56% випадків конфліктних ситуацій відносини між сторонами погіршуються. У 35% конфліктних ситуацій це погіршення зберігається навіть і після завершення конфлікту;

  3. конфлікти можуть здійснювати негативний вплив на ефективність індивідуальної і сумісної діяльності, а також на соціально-психологічний клімат в колективі. Це виникає внаслідок поганого настрою та негативного психологічного почуття, що знижує якість праці окремої особи, та негативно впливає на результати сумісної праці і атмосферу в колективі;

Слід відзначити, що конфлікти нерідко негативно впливають на розвиток особистості. Вони можуть сприяти формуванню в одній з сторін, а іноді й у іншій, зневіру в справедливість, впевненість, що лише керівник завжди правий, думку про те, що в даному колективі нічого нового і цікавого відбутися не може.
1.1.3. Види конфліктів

1. Залежно від причин суперечностей конфлікти поділяють на такі види:

- економічні;

- ідеологічні;

- соціально-побутові;

- соціально-психологічні;

- педагогічні.

2. За джерелом виникнення:

- об’єктивні;

- суб’єктивні;

3. Залежно від того позитивні чи негативні інтереси учасників:

- «+ і +»;

- «+ і -»;

- «- і -»;

4. За об’ємом:

- міжособистісні;

- між особистістю та групою;

- між групові;

- внутрішньо особистісні;

5. За тривалістю протікання:

- короткочасні;

- затяжні;

6. За мірою впливу конфлікту на життя колективу:

- дрібні;

- руйнівні;

7. За впливом на подальше життя та розвиток колективу:

- конфлікти, які не мають ускладнень;

- конфлікти з ускладненнями або післяконфлікт;




      1. Основні типи конфлікту

Розрізняють сім основних типів конфлікту за кількістю та складом сторін конфлікту:

  • внутрішньоособовий конфлікт,

  • міжособовий конфлікт,

  • конфлікт між особистістю і групою,

  • міжгруповий конфлікт.

  • міжколективний конфлікт,

  • міждержавний конфлікт,

  • міжнаціональний конфлікт.

За проблемно-діяльнісною ознакою:

  • управлінські,

  • сімейні,

  • педагогічні,

  • політичні,

  • економічні,

  • творчі,

За тривалістю перебігу конфлікту:

  • гострі і хронічні,

  • швидкоплинні і тривалі та інші.

За змістом:

  • побутові й суто проблемні,

За ступенем загострення протиріч:

  • незадоволення,

  • протидія,

  • розбрат,

  • ворожнеча,

  • війна.




      1. Структура і динаміка конфлікту

Першоджерелом конфлікту або умовою його виникнення вва­жається конфліктна ситуація - тобто ситуація, у якій одна із скла­дових змінює свої кількісні чи якісні значення, що призводить до за­гострення стосунків між конфліктуючими сторонами. Тут вступає у силу ще один з основних законів філософії - закон переходу кількісних змін у якісні. Конфлікт не виявляється доти, поки існуюча ситуація або влаштовує усі задіяні чи зацікавлені сторони, або ж ці сторони ще не в змозі вплинути на розвиток ситуації, не володіють достатнім по­тенціалом (тобто конфлікт прихований).

Конфліктна ситуація, що вимагає вирішення, передбачає існування кількох обов'язкових елементів:

учасників конфлікту (дві або більше сторони, що переслідують не­схожі чи прямо протилежні цілі);

об'єкт конфлікту (конкретне явище, причина, стан справ, навколо якого розгортається суперечка);

рушійну силу - інцидент (факт зіткнення протилежних сил).

Об'єкт конфлікту та його учасники у своїй сукупності утворю­ють предмет конфлікту, тобто вони розглядаються як необхідні обов'язкові умови виникнення конфліктної ситуації. Інцидент призво­дить до початку конфлікту, відіграє роль каталізатора. Конфліктна си­туація визначається об'єктивними обставинами, а інцидент виникає випадково, коли створені необхідні передумови. Типову схему конфлікту можна узагальнити так, як це показано на рис. 2.

У структурі конфлікту деякі вчені-психологи також виділяють такі основні поняття: учасники конфлікту, умови перебігу конфлікту, образи конфліктної ситуації, можливі дії учасників конфлікту, наслідки конфліктних дій. Учасниками конфлікту можуть бути окремі індивіди, соціальні групи, організації, держави й т.д. З точки зору соціальної психології, що досліджує особистісні, міжособистісні та міжгрупові конфлікти, найтиповішими сторонами конфлікту є окремі аспекти (риси) особистості, самі особистості та соціальні групи. За такої класифікації учасників можливі конфлікти типу: риса особистості – риса особистості, особистість – особистість, особистість – група, група – група. В соціально-психологічному плані учасники конфлікту характеризуються передусім мотивами, цілями, цінностями, установками тощо.

Конфлікт – це процес, іноді майже миттєвий (сварка у транспорті або у черзі), але частіше – тривалий. Незалежно від тривалості конфлікту існують характерні особливості його перебігу, пов’язані з внутрішніми станами внутрішніх світів конфліктуючих . “Свідомість особистості при втягуванні у конфлікт “хворобливо” викривлюється, і ці викривлення динамічно нарощуються, свідомість конфліктуючого проходить певні фази, що мають чіткі межі”



Перехід від нормального спілкування до конфліктного відбувається здебільше непомітно, для самих учасників конфлікту розуміння того, що вони є його учасниками, приходить набагато пізніше у порівнянні з його народженням. А.М.Ішмуратов виокремлює чотири фази протікання конфлікту:

  1. Латентна фаза передбачає виникнення реального протиріччя в інтересах, потребах, цілях сторін. Спочатку з’являється відчуття, що від вас щось приховується, з вами якось дивно розмовляють, дивляться підозріло, тобто ви чимось обділений у порівнянні з іншими. Це ще не конфлікт, але перехід від нормального спілкування до саме конфліктного вже розпочатий. Латентність – це прихованість, небажання оголювати суперечність спілкування, продовжувати робити вигляд, що стосунки немов нормальні, звичайні. В залежності від характерів учасників таке спілкування може тривати невизначене довго. Основна особливість спілкування в латентній фазі конфлікту – це виникнення непорозумінь, що виявляються через різні ситуації з приводу різних аспектів діяльності. Під час неї усвідомлюються інтереси як свої, так і опонента, їх взаємовідносини, особливо щодо їх несумісності. Завершується фаза заявою про відмінності інтересів і формування наміру їх узгодити. Отже, латентна фаза – це можливість конфлікту. “Об’єктивні суперечливі ситуації, які виникають в діяльності людей, створюють можливість виникнення конфліктів, які перетворюються в реальні лише при наявності суб’єктивних факторів”.

  2. Демонстративна фаза. Під час цієї фази реальність вже сприймається як конфліктна, люди прагнуть переконати один одного, контактують, спілкуються і це майже нормальний тип спілкування. Акцентується увага на тому, чим вони відрізняються один від одного. Будь-яка відміна використовується для створення негативного образу, ситуація сприймається як наявність реальної загрози по відношенню до однієї з сторін взаємодії або по відношенню до суспільно важливим цілям та інтересам. Ця стадія характеризується проявами роздратування, агресивності, незваженості. Дискусії з метою переконати один одного перетворюються на емоційні суперечки, потім – на взаємні звинувачення один одного, і, насамкінець, на розрив спілкування, оскільки психологічно неможливо спілкуватися, бо існує думка про неможливість переконати. Опоненти не говорять на загальні теми. Кінцем цієї фази є ігнорування один одного, припинення спілкування, взаємне мовчання. Поступово опонент перетворюється у ворога. Конфлікт переходить в агресивну фазу. Починаються підозри в агресивних намірах. Характерним для цієї фази є переконання у можливості відновити відносини шляхом доведення своєї правоти, і всі контакти, якщо вони збереглися, забарвлюються цим переконанням, яке іноді доходить до фанатизму.

Отже, усвідомлення об’єктивної конфліктної ситуації стає поштовхом до конфліктної поведінки.

  1. Агресивна фаза – це інцидент. Вся увага поглинута бажанням зробити якомога гірше іншому, блокуванням можливості досягнення цілей іншої сторони. Це – намагання знищити противника, агресія, яка не обов’язково виражена демонстративно. Підлості, наклепи робляться потайки, розповсюджується інформація, яку може бути навмисно перекручена, компрометуюча; можливі апеляції до вищі органи, дискредитація опонента. У разі відкритої боротьби, а не переговорів, можливі взаємні погрози, моральні образи, інтриги, чвари, сутички і у крайньому випадку навіть фізичне насильство. Образ ворога – головне надбання цієї стадії розвитку конфлікту. Добре, якщо в результаті його буде зруйновано. Ця удача може означати повернення до попередньої стадії. Чи будуть потім колишні противники співробітничати, не та вже й важливо, головне, що нейтралізовані їхні устремління чинити один одному зло, що є передумовою для подальшого “лікування”.
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка