Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів



Сторінка8/32
Дата конвертації11.04.2016
Розмір7.25 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   32

74

Психоаналіз і літературознавство

Робота сновидіння і робота тлумачення

Процес, внаслідок якого латентне сновидіння пере­творюється на явне, Фройд назвав роботою сновидіння, а зворотний процес — роботою тлумачення. Отже, робо­та тлумачення полягає в тому, щоб усунути перекручен­ня сновидінь, зруйнувати роботу сновидіння.

Фройд визначав три основні механізми роботи сно­видіння: згущення, зсув, символіку (перетворення ла­тентних думок на зорові образи).

Згущення — один із основних механізмів роботи СНОВИДІННЯ і ПСИ­ХІКИ у сфері несвідомого, завдяки якому окремі елементи і відно­шення постають у концентрованій формі, що сприяє формуванню

яскравості й цілісності уявлення.

Його механізму властиві такі особливості:

  • певні латентні елементи не відтворюються;

  • латентні елементи об’єднуються між собою на спільній основі: відмінності зникають, формуються ти­пові риси;

  • окремі елементи поєднуються між собою так, що утворюють дещо нове й химерне.

Отже, форма уявлення залежить від сумісності чи несумісності сновидних ідей: сумісність є недостатньою для його ефективності, тому робота сновидіння створює нові, штучні, відсутні в реальному житті образи.

Згущення має економічно-енергетичне пояснення: різні асоціативні ланцюги, якими переміщується енер­гія, перетинаються в одній точці, в одному уявленні, внаслідок чого образи сновидіння набувають яскравос­ті, оскільки мають велике енергетичне навантаження. Результати згущення, вважав Фройд, можна спостері­гати на прикладі мішаних образів сновидіння: згущен­ня кількох різних осіб, кількох предметів, краєвидів то­що в один, а також — складних витворів людської фан­тазії, що легко поєднує несумісні частини в одне ціле (дивовижні міфологічні образи, наприклад, образ цик­лопів, кентаврів тощо).

Сонна фантазія, на думку Фройда, нічого не вигадує, а лише «поєднує в цілість чужі один одному складни­ки» . Унікальну суть роботи сновидіння він вбачав у про­цесі мислення, що відбувається у сфері несвідомого: «Матеріалом роботи сновидіння є думки, і хоча декотрі з них можуть видаватися огидними й неприйнятними, вони все ж правильно побудовані й виражені. Робота

Психоаналіз 3. Фройда.



75

сновиддя надає думкам іншої форми, використовуючи засоби злиття і комбінування. Її зусилля спрямовані на згущення двох різних думок, підбір, мов для дотепу, ба­гатозначного слова, яке б могло виражати обидві дум­ки»1. Саме в такому дивовижному злитті, у незвичайно­му способі передання думок він вбачав ключ до таємниці роботи сновидіння. Сновидіння як несвідоме мислення, «переклад» думок образами є складним для тлумачен­ня, адже в явному сновидінні може бути об’єднано два цілком різні напрями латентних думок; один явний еле­мент може відповідати багатьом латентним, один латен­тний може бути властивий багатьом явним і т. д.

Зсув — несвідомий процес у роботі сновидіння і психіки в цілому, завдяки якому відбувається перехід психічної енергії з одних уяв­лень на інші.

Зсув є прямим наслідком втручання цензури, що дає змогу спотворити смисл несвідомого. Фройд розглядав його в таких двох формах: «по-перше, латентний еле­мент заступає не якась його частина, а щось іще даль­ше, щось ближче до натяку, а по-друге, психічний ак­цент переходить із важливого елемента на якийсь ін­ший, неважливий, так що сновиддя змінює свій центр і видається дивним»2. Отже, зсуваючи акцент афектів
(лат. аііГесіив — хвилювання; бурхливе переживання) із значущих елементів на незначні, цензура досягає своєї мети: сновидіння для сновидця стає незрозумілим, а то­му прийнятним, таким, що не порушить сон. Зсуви на­явні у всіх сновидіннях і мають різні прояви. Крім від­хилень від логічної послідовності, до них належать усі види непрямого зображення, тобто замінювання важли­вого символами, метафорами, деталями тощо.

Витлумачуючи роботу сновидіння, Фройд знаходив відповідники в лінгвістичних моделях, пояснював його через багатозначність, амбівалентність мови. А оскільки елемент у явному сновидінні здатний означати як себе самого, так і свою протилежність, цей факт зіставлявся з семантикою найдавніших мов, слова яких містили в собі два протилежні значення. Зв’язок психоаналізу з лінгвістикою розгортався у структуралістських теоріях. Так, російський лінгвіст Ролан Якобсон (1896—1982) порівнював описані Фройдом несвідомі механізми робо­
1Фройд 3. Лекція 11. Робота сновиддя... — С. 167—168.

2Фройд 3. Там само. — С. 169.

76

Психоаналіз і літературознавство

ти сновидіння з риторичними прийомами метафори та метонімії як двома основними полюсами мови (зсув — з метонімією, а згущення — з метафорою). Синтез психо­аналітичного тлумачення з лінгвістичним здійснив французький психоаналітик і філософ Ж. Лакан.

Символіка (грєц.symbolon знак, прикмета) — образне втілен­ня зв’язку між явним і прихованим смислом психічного утворення.

Деякі думки зберігають навіть у явному сновидінні свою первинну форму, постаючи як думки або бажання, а деякі набувають «пластичного конкретного виображення» у слові. Механізм переведення думок в образи вважають «психологічно найцікавішим». Складність процедури символізації Фройд ілюстрував на прикладі переходу від алфавітного письма до ієрогліфічного.

Зрозуміти процес безпосереднього перетворення латентних думок на чуттєві зорові образи дає змогу ме­ханізм зародження мислення. Наше мислення, вважав Фройд, зароджувалося з чуттєвих образів, його най­давніший матеріал і перші етапи його розвитку — це спогади-образи чуттєвих вражень, до яких пізніше до­далися слова, поєднавшись із думками. Робота снови­діння спонукає мислення до регресивного процесу — «змушує його повернутися назад щаблями розвитку, і при цій регресії відпадають усі нові здобутки, засвоєні протягом розвитку мислення від образів-спогадів до думок»1.

Інфантильний характер сновидіння як несвідомого мислення

Результатом роботи сновидіння, за Фройдом, є фор­ма, в яку були переведені латентні думки. Ця форма ви­раження названа архаїчною, або регресивною, оскільки повертає до того стану, який передував розвитку мис­лення, тобто до стану символічних відносин. Регресія буває не лише формальною, а й смисловою: робота сно­видіння, вважав Фройд, не тільки «надає нашим дум­кам примітивної форми вираження, а й знову пробу­джує властивості, притамані примітивному психічному життю, відроджує давню зверхність Я, початкові вияви
1Фройд 3. Лекція 11. Робота сновиддя... — С. 176—177.

Психоаналіз 3. Фройда...

77

нашого сексуального життя і навіть наше давнє інтелек­туальне надбання, якщо під цим можна розуміти симво­лізм»1.

«Інфантилізація», по суті, визначає характер сно- видної творчості. Фройд аналізував її через опорні пункти:

  • «всі сновиддя — насправді сновиддя дитини»;

  • сновидіння використовують інфантильний мате­ріал;

  • сновидінням властиві пориви й механізми дитя­чої психіки;

  • сновидіння мають подвійний характер інфан­тильного («Той прачас, у який нас повертає робота сно­видіння, подвійний: по-перше, це індивідуальний пра­час — дитинство, а по-друге, оскільки кожен індивід у скороченій формі повторює в дитинстві весь розвиток людського роду, ще й другий прачас, філогенетич­ний»2).

Йдеться про те, що символічний (чуттєво-образний) спосіб вираження належить до історичної спадщини. На питання, що змушує психічну діяльність під час сну вда­ватися до цієї регресії, до так званих «інфантильних» виявів форми-змісту, Фройд висував відповідь-гіпотезу: «Єдина відповідь, яка могла б задовольнити нас, — та, що лише таким чином може утворитися сновиддя, що в динамічному аспекті лише таким способом можна усу­нути подразники сну»3. Із психоаналітичної теорії сно­видінь постає також розуміння «інфантильного» харак­теру творчого мислення, його несвідомих виявів.

Дві техніки тлумачення сновидінь

Тлумачення сновидінь у психоаналітичному розу­мінні тісно пов’язане з розумінням сновидіння як пси­хічного феномену, мотивом утворення якого є несвідоме бажання. На основі цього Фройд виділив дві техніки тлумачення — символічну та асоціативну.

Символічна техніка тлумаченьтехніка, заснована на розумін­ні символів.
1Фройд 3. Лекція 13. Архаїчні та інфантильні риси... — С. 209.

2Фройд 3. Там само. — С. 196.

3Фройд 3. Там само. — С. 210.

78

Психоаналіз і літературознавство

Раціоналіст Фройд був далекий від того, щоб при тлу­маченні сновидінь вдаватися до окультизму
(лат. occultus

  • таємний; містичне вчення, яке визнає існування надприродних сил і можливість спілкування з ними). Він різко критикував давні (містичні) методи тлумачен­ня сновидінь, називаючи їх символічними. Поняття символічного у Фройда позбавлене містики і ґрунтуєть­ся на «типових сновидіннях», у яких бажання і кон­флікти виражаються незалежно від індивідуальності за допомогою спільної для всіх людей специфічної мови сновидінь. Ключ до розуміння символіки Фройд бачив передусім у порівнянні. «Такі порівняння, — пояснював він, — не відбуваються кожного разу наново, вони вже готові, готові споконвіку й довіку, — про це свідчить їх­ня тотожність у різних осіб, тотожність, яка проступає навіть тоді, коли люди послуговуються різними мова­ми»1. Тому символіка у фройдівському тлумаченні сно­видінь — це сукупність знаків, які мають стійкі значен­ня і виявляються в різних несвідомих утвореннях. Сим­воли «майже завжди відображають сексуальні об’єкти та відносини»2.

Шукаючи зв’язок між символами і сексуальністю, Фройд вдавався до теорії походження мови Г. Шпербера, який у 1912 р. висунув гіпотезу про те, що сексуаль­ні потреби відіграли першорядну роль у виникненні й розвитку мови (слово виражало сексуальне бажання; ним прикликали сексуального партнера, тому первинні слова мали сексуальне значення, яке у процесі розвитку мови замінювалось або переносилося на інші потреби позначування). Мову сновидінь Фройд також поясню­вав за допомогою сексуальної пам’яті мови.

Попри те, що психоаналіз відкриває множинність символів, загальна сфера символізуючого дуже обмеже­на. Якщо суттю сновидіння є образне, символічне вира­ження несвідомого бажання, то це, як правило, бажан­ня сексуальне, до якого можуть додаватися й деякі ін­ші. Але загалом у тлумаченні символіки сновидінь Фройд виділяв сексуальну семантику. Цю обмеженість символічного тлумачення критикував Юнг, вважаючи, що Фройд семіотичне розуміння несвідомого (таке, що має справу зі знаком) видав за символічне. Проблема
1Фройд 3. Лекція 10. Символізм у сновидіннях... — С. 161.

2Фройд 3. Там само. — С. 162.

Психоаналіз 3. Фройда...

79

символічного способу вираження несвідомого по-ново­му постала у структурному психоаналізі Лакана, який символічне пов’язував зі словом, мовою загалом.

Асоціативна техніка тлумаченьтехніка, заснована на аналізі

спонтанного вільного асоціювання.

Її Фройд розробив під впливом німецького письмен­ника Л. Берне, який в одній зі своїх статей рекоменду­вав усім, хто хотів стати оригінальним письменником «за три дні», записувати все, що спадає на думку, ігнору­ючи самоцензуру. Недаремно Г. Гессе вважав, що психо­аналіз «пізнав і науково сформував те, що письменники знали завжди, адже письменник був представником особливого роду мислення, яке, власне, ішло врозріз із аналітично-психологічним. Він був сновидцем, аналі­тик же — тлумачем його снів» \ Єдність психоаналізу та літератури підтверджує спільність ідей Берне з голов­ним методом Фройда.

Нова техніка замінила гіпноз і була названа методом вільних асоціацій, заклавши основу класичного психо­аналізу. Метод вільних асоціацій
(лат. аввосіаііо — з’єднання) побудований на тому, що несвідомо людина знає про себе значно більше, ніж свідомо, тому повинна говорити все, що спадає на думку, оскільки за допомо­гою вільних асоціацій можна виявити психологічний зв’язок між уявленнями в певний момент і вже мину­лими, між почуттями, думками (будь-яка незначна і випадкова думка може відновити втрачений зв’язок). Вільне асоціювання, за словами Фройда, — руда, з якої за допомогою тлумачення можна добути дорогоцінний метал.

Отже, Фройд використав механізм асоціативного мислення, зважаючи на зв’язок, властивий психічній системі як єдиному цілому. Зв’язок, що виникає між двома психічними елементами, є асоціацією, послідов­ність асоціацій (взаємопов’язаність багатьох елементів) утворює асоціативний ряд, який Фройд образно називав ниткою, ланцюгом тощо. Наявність у мовленні суб’єкта асоціативних рядів зумовлена складною організацією пам’яті, яку можна порівняти із системою архівів.
1Гессе Г. Художник и психоанализ. // Называть вещи свои­ми именами. Программные выступления мастеров западно-евро- пейской литературы XX века. — М., 1986. — С. 400.

80

Психоаналіз і літературознавство

Подія може бути зафіксована в різних системах пам’яті. Фройд використовував поняття «слід пам’яті», що означає спосіб вписування події в пам’ять. Сліди по­дії пробуджуються в певному місці внаслідок енергетич­ної провокації. Один слід пам’яті (уявлення про подію) зв’язується з іншими, тому кожне нове пробудження обирає свій шлях пригадування залежно від прокладе­них шляхів, тобто слідів інших пробуджень. Адже, як відомо, вільне переміщення енергії є властивістю несві­домих психічних процесів, а утворення асоціацій пов’язане з обміном енергією всередині структурованої, розгалуженої системи. Оскільки уявлення про одну й ту саму подію може виявитися в багатьох місцях, виникає можливість вільної гри асоціацій. Групування асоціа­цій, «фальшиві зв’язки* між ними, можливість їх дос­тупу у свідомість є складовими динаміки захисного кон­флікту, властивого кожній людині.

Захисний конфліктконфлікт, що виникає на основі стихійного

потягу до захисту від уявлень, здатних викликати відчуття незадо­волення.

Тлумачення психічних утворень пов’язане з розкрит­тям захисного конфлікту, а в кінцевому результаті — з виявленням несвідомого бажання, що намагається ухи­литися від усвідомлення.

Оскільки уявлення про подію постає як дискретний (перервний) елемент асоціативного ланцюга, то значен­ня уявлення залежить від більш загального цілого, до якого воно належить. Тому пунктом відліку для психо- аналітика може бути елемент сновидіння, від сновидця вимагається лише віддатися вільному потоку асоціацій. Ланцюг асоціацій тягнеться доти, поки не згасне ім­пульс, що їх наснажує. Психоаналітик має уважно сте­жити за розгортанням цього ланцюга (або живого «ху­дожнього» тексту), оскільки вільні асоціації завжди є детермінованими, тобто належать до певної системи взаємозв’язків. Крім вихідної ідеї у вигляді елемента сновидіння, вони також пов’язані з різними індивіду­альними думками та інтересами. Метод вільних асоціа­цій Фройд пояснив так: «А наша техніка тлумачення полягає в тому, щоб за допомогою вільних асоціацій, пов’язаних із тими елементами (маються на увазі явні елементи сновидіння, що є замінниками чогось, про що сновидець знає, але те знання йому неприступне — зау­важення Н. 3.), дати виринути в свідомості іншим за­

Психоаналіз 3. Фройда..



81

мінникам, по яких уже можна було б здогадатися про приховане»1.

Отже, основні правила, яких потрібно дотримувати­ся при асоціативній техніці, спрямовані на сприяння вільному потоку асоціацій. Тому суб’єкт не повинен послідовно триматися вихідної ідеї чи явного елемента сновидіння, не вибирати, не перебирати асоціації, не за­мовчувати жодної з них. Адже аналітик знає, що енер­гетичне навантаження конфліктного уявлення (яке викликає почуття незадоволення) здатне полишати са­ме уявлення і вільно переміщатися по всьому асоціатив­ному ланцюгу: завдяки зміщенню у роботі сновидіння відчуття напруги, значущості цього уявлення може пе­рейти на інші, значно слабші, але теж пов’язані з голов­ним в асоціативному ланцюгу. Зміщення головного акценту, тобто асоціативна «переоцінка психічних цін­ностей», заслуговує на особливу увагу: конфліктне уяв­лення передає іншому всю свою енергію, через що незначуще уявлення, віддалене від конфліктного, енергетизується і стає частиною асоціативного ланцюга. За допомогою методу вільних асоціацій сновидець має по цьому ланцюгу добратися до конфліктного уявлення. Тому під час тлумачення сновидінь потрібно усувати опір.

Опірдіяльність психічних сил, що заважає проникненню в гли­бини несвідомого, усвідомленню несвідомих уявлень та бажань.

Асоціації, які суб’єкт прагне приховати, виявляють­ся найважливішими для пізнання неусвідомленого. «Коли опір малий, — зауважував Фройд, — замінник відходить від неусвідомленого не дуже далеко; великий опір призводить до чималого перекручення неусвідомлених думок, і тому шлях від замінника до неусвідомле­ного довгий»2. Психоаналіз відкриває значення опору і аналізує його. Саме відмова від гіпнозу і перехід до мето­ду вільних асоціацій пов’язані з визнанням значущості опору: опір, якого пацієнт майже позбавлений під час гіпнозу, у стані неспання дає розуміння гри психічних сил, оскільки вияв несвідомого постійно супроводжуєть­ся різноманітними перешкодами, а усування перешкод веде до психоаналітичного перевиховання людини.
1Фройд 3. Лекція 7. Явний зміст сновиддя і його приховані думки... — С. 107.

2Див.: Фройд 3. Там само. — С. 111.

82

Психоаналіз і літературознавство

Метод вільних асоціацій передбачає наявність спон­танного пригадування, живого тексту суб’єкта, бо знання здобуваються безпосередньо, під час усного мовлення. Так з’ясовують психічну ситуацію людини. Це відповідає аналізу художнього тексту письменника, в якому також наявне спонтанне вираження образів. Психобіографія дає змогу остаточно прояснити психіч­ну ситуацію.

Психоаналітичне тлумачення не може обмежитися культурним перекладом символів, які постають у тексті «німими елементами», не здатними включитися в асоці­ативний ряд. Тільки в поєднанні з асоціативною техні­кою, яка дає змогу проникнути в психічну історію люди­ни, символічне тлумачення може дати цінні результати.

Отже, психоаналітичне тлумачення, що виникло на основі тлумачення сновидінь, ґрунтується на таких ос­новних положеннях:

  1. Явний зміст сновидінь — це спотворений і зміне­ний запис певних психічних утворень — прихованих думок (ідей) сновидіння.

  2. Знання про приховані думки сновидіння здобува­ються шляхом розкладу явного змісту на складові час­тини та аналітичного простеження асоціативних лан­цюгів, що виходять від кожного окремого елемента. Ад­же ці ланцюги, перетинаючись, утворюють сукупність думок як взаємопов’язаних психічних процесів. Підда­ний аналізу, зміст сновидіння очищується від неясностей і заплутаності.

  3. Із зіставлення явного змісту та прихованих думок психоаналітик має уявлення про роботу сновидіння, якою є сукупність різноманітних процесів перетворен­ня (процесів, що переводять приховані ідеї в явне снови­діння). Ця робота аналогічна до «роботи творчості».

  4. Механізм роботи сновидіння має таку схему: складне поєднання неусвідомлених думок (денний за­лишок) зберігає вночі свою енергетичну силу, тому ста­новить загрозу для сну. Під впливом сновидної діяль­ності передусвідомлений денний залишок перетворю­ється на сновидіння і не перешкоджає сну. Приводом для роботи сновидіння він стає лише тоді, коли має здатність утворити бажання. Адже сновидіння утворю­ється під активним впливом несвідомого бажання на відповідний матеріал сновидних ідей. Отже, сновидіння (як і художній твір) — це сировина несвідомого мислен­ня, сформована бажанням.

Психоаналіз 3. Фройда.



83

  1. Роботі сновидіння властивий «інфантилізм» («ди­тинство розуму»), що виявляється як регресія — повер­нення від думок до образів, внаслідок чого перетворені в образи сновидні думки набувають чуттєвої зображаль­ності. Під час перетворення ідей в образи матеріал сновидних думок зазнає згущення (надзвичайного поєд­нання, що зумовлює виникнення нових, штучних типо­вих рис та елементів) та зсуву (в центрі явного сновидін­ня з’являється і супроводжується великою емоційною силою те, що було периферійним і другорядним у сновидних ідеях). Оскільки сновидіння утворюється, щоб подолати гальмування «цензури» (свідомого мислен­ня), це завдання вирішується зсувом психічної енергії в межах сновидних ідей. Отже, непряме зображення (пе­ретворення ідей в образи), згущення і зсув — три най­важливіші процедури, які характеризують роботу сно­видіння.

Сновидіння як прототип інших видів психічної діяльності

Теорія психоаналітичного тлумачення розвивається в напрямку порівняння особливостей роботи сновидін­ня з особливостями психічної роботи у творчій діяль­ності людини загалом. Фройд одним із перших провів зіставлення різних форм комічного і сновидіння у праці «Дотеп і його відношення до неусвідомленого» (1905). Технічними прийомами словесного дотепу (гостро­слів’я) виявилися ті самі засоби: непряме вираження, згущення і зсув. Отже, психічна робота, спрямована на утворення словесного дотепу, і психічна робота, спря­мована на утворення образного сновидіння, у своїй суті мають багато спільного.

Гострослів’я і його психоаналітична класифікація

Психоаналітичне дослідження Фройдом естетичної насолоди від дотепу, комічного та гумору є актуальним для літературознавства, яке протягом XX ст. перейма­лося проблемою осмислення сміхової культури. Своє­рідним прологом до цього стали слова Ніцше: «Я дозво­лив людям сміятися над їх великими вчителями добро­чинності, над їх святими і поетами, над їх спасителями

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   32


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка