Навчальний посібник для студентів III-V курсів медичних факультетів Дніпропетровськ, 2014 (075. 8)



Сторінка1/6
Дата конвертації08.09.2017
Розмір1.42 Mb.
  1   2   3   4   5   6


ДЗ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

МОЗ УКРАЇНИ»

Основні синдроми захворювань дитячого віку
(Патологічні синдроми дитячого віку)
Навчальний посібник для студентів III-V курсів медичних факультетів





Дніпропетровськ, 2014

УДК 616-053.2(075.8)

ББК 57.3я73 О-75

Укладачі:

професори Ільченко С. I., Чергінець В. I., Дука К. Д., доценти Мишина Н. В., Ярошевська Т. В., Коренюк О. С., асистенти Крамаренко Н. М., Єфанова А. О., Фіалковська А.О.

Рецензенти:

зав.кафедри пропедевтики педіатрії №1 Харківського національного медичного університету, проф. Т.В. Фролова зав.кафедри педіатрії ПО Луганського державного медичного університету, проф. М.Є. Маменко зав.кафедри пропедевтики педіатрії Донецького національного університету ім. М. Горького, проф. Є.І. Юліш зав.кафедри педіатрії №1 з пропедевтикою та неонатологією ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», проф. В.І. Похилько

О-75 Основні синдроми захворювань дитячого віку

Навчальний посібник. - Д.: АРТ-ПРЕС, 2014. - 120 с.

ISBN 966-7985-55-5

У посібнику викладені патологічні синдроми основних захворювань дитячого віку. В його основу покладено критерії формування уяви про синдром. Для кращого засвоєння матеріалу синдроми подані з визначеннями, розподілені за системами організму дитини у вигляді окремих патологічних симптомів, підкріплені джерелами літератури, тестовими завданнями, ситуаційними задачами та еталонами відповідей до них.

Посібник призначений для використання підчас вивчення дисципліни «Пропедевтика педіатрії» студентами вищих медичних навчальних закладів III-ІV рівнів акредитації. Він також може використовуватись при вивченні педіатрії студентами старших курсів, та у підготовці лікарів-інтернів за фахом «Загальна практика – сімейна медицина».

Рекомендовано до друку ЦМК з вищої медичної освіти МОН України Протокол № 23-01-25/153 від 27.05.2014р.

ББК 57.3я73

© Ільченко С. І., Чергінець В. І., Дука К. Д., Мишина Н. В., Ярошевська Т. В., Коренюк О. С., Крамаренко Н. М., Єфанова А. О., Фіалковська А.О., 2014

© ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», 2014

ISBN 966-7985-55-5

ВСТУП

Викладання педіатрії, як клінічної дисципліни, у вищому медичному навчальному закладі розпочинається з курсу, на якому у відповідності до навчальних планів медичних факультетів вивчається пропедевтика дитячих хвороб. Це перша клінічна кафедра, на якій студент отримує початкову професійну підготовку з питань педіатрії.

Відомо, що кожен віковий етап життя дитини має свої специфічні морфологічні, фізіологічні та психологічні особливості. Вивчення анатомо-фізіологічних особливостей органів та систем є основою для засвоєння студентами навичок правильного обстеження дітей, оволодіння вмінням адекватно оцінювати результати проведених обстежень. Окрім того, на кафедрі пропедевтики дитячих хвороб розпочинає вивчатись семіотика ураження різних органів та систем при захворюваннях дитячого віку. Оскільки вивчення конкретних клінічних проявів захворювань дитячого віку є предметом курсу факультетської педіатрії, то при викладанні пропедевтики дитячих хвороб питання діагностики доцільно розглядати через вміння правильно визначати симптоми захворювання та поєднувати їх в певний клінічний синдром без виходу на конкретну нозологічну форму.

Першим етапом діагностики є встановлення студентом симптомів на основі пошуку відомостей про хвору дитину серед скарг та даних анамнезу, і тільки потім - результатів лікарського обстеження. Об’єктивною основою для діагностики повинні бути виявлені патологічні відхилення в організмі, які проявляються у вигляді симптомів. Це ознаки, які у своїй сукупності складають конкретний комплекс симптомів, як один з характерних проявів певного захворювання.

Другим етапом діагностичного процесу є встановлення синдромів. Розкриття суті симптомів дозволяє згрупувати їх за принципом загальності обумовленого патологічного механізму. Необхідність встановлення синдромів зумовлена можливими змінами симптомів, їх нестійкістю, індивідуальними особливостями, а інколи невідповідністю основному патологічному процесу. Симптоми можуть зменшуватись або зникати в перебігу захворювання, виникати лише на тому чи іншому його етапі, бути пов’язаними із змінами в інших системах організму. Тому студенту необхідно орієнтуватись в послідовності клінічних змін, що виникають у дитячому організмі при патологічному процесі. Він повинен вміти встановлювати патогенетичний зв’язок між різними симптомами захворювання, що можливо лише при сндромному аналізі проявів хвороби.

Такий підхід до оволодіння студентом навичками діагностики при вивченні пропедевтики дитячих хвороб зменшує труднощі, пов’язані із традиційним збереженням в педіатрії певної кількості описових термінів та використання назв епонімних синдромів.

Даний посібник допоможе студентам засвоїти основні початкові етапи діагностичного процесу, як одного з важливих завдань курсу пропедевтики педіатрії.


КОРОТКИЙ СЛОВНИК ТЕРМІНІВ
Нозологічна одиниця (нозологічна форма) - певна хвороба, діагноз якої встановлено на підставі характерної клініко-морфологічної картини, типового патогенезу та етіологічного підтвердження. Є одиницею номенклатури і класифікації хвороб.

Семіотика (семіологія, симптоматологія) - вчення про ознаки (симптоми) хвороби і прояви патологічних станів.

Симптом (від грецького symptom - ознака) – один з проявів патологічного стану або хвороби.

Симптоматика - сукупність ознак певної хвороби або групи хвороб.

Симптомокомплекс - див. “Синдром”.

Синдром - (від грецького syndromes - бігти разом) - сукупність симптомів, що об’єднані загальним патогенезом. Іноді цим терміном називають самостійні нозологічні одиниці або стадії (форми) якоїсь хвороби.

1. ЗАГАЛЬНІ ПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ


    1. Синдром гарячки

Гарячка – захисно - пристосувальна реакція організму, що виникає в результаті перебудови процесів терморегуляції і теплоутворення у відповідь на дію пірогенів, яка характеризується активацією обміну речовин і проявляється підвищенням температури тіла понад норму.

За рівнем підвищення температура тіла може бути:

- субфебрильна (до 38,0°С);

- фебрильна: помірна (38,0 - 39°С); висока (39,1 - 40,0°С);

- гіперпіретична (вище 40,0°С).



За характерними особливостями температурних коливань протягом доби виділяють наступні типи гарячок:

- постійна - добові коливання температури, не перевищують 1,0°С (характерна для черевного тифу);

- ремітуюча - коливання температури тіла протягом доби більше 1,0°С (характерна для більшості бактеріальних і вірусних інфекцій);

- інтермітуюча - протягом доби короткочасні періоди високої температури змінюються періодами нормальної або зниженої температури тіла (гнійно-септичні захворювання, абсцеси, туберкульоз, ревматизм, ревматоїдний артрит);

- неправильна (атипова) - добові коливання високої фебрильної або помірної фебрильної температури не мають певного ритму, не повторюються;

- гектична - добові коливання температури перевищують 2,0 -3,0°С;

- зворотна - реєструються чередування періодів високої температури (2-7 днів) з періодами апірексії (1-2 дні) (малярія, дифузні захворювання сполучної тканини, інші імунопатологічні захворювання).

За причинами виникнення розрізняють інфекційні та неінфекційні гарячки.

Гарячку інфекційної природи викликають:

- бактерії;

- віруси;

- рикетсії;

- мікоплазми;

- хламідії;

- найпростіші;

- патогенні гриби.



Гарячка неінфекційної природи може виникати при:

- тепловому ударі (сонячний удар, перегрівання);

- порушеннях центральної терморегуляції (термоневроз);

- ендокринопатіях;

- стресових ситуаціях (вплив психогенних чинників),

- сильному болю,

- дії резорбційних чинників (опіки, некроз, гемоліз);

- застосуванні деяких медикаментозних засобів (кофеїн,

гіперосмолярні розчини, антибіотики).

За клінічним перебігом виділяють “рожеву” гарячку і “бліду” гарячку.

- “рожева” гарячка - стан дитини погіршується незначно, шкіра рожева, волога, тепла на дотик;

- “бліда” гарячка - важкий загальний стан дитини, виражений озноб, блідість і сухість шкіри, акроціаноз, холодні кінцівки, підвищення систолічного артеріального тиску, можливі фебрильні судоми, токсична енцефалопатія.

Гіпертермічний синдром - критичний стан, при якому дитина з підвищеною температурою тіла має розлад вітальних функцій і потребує невідкладної допомоги.

Для гіпертермічного синдрому характерні:

- підвищення температури тіла більше 38°С;

- гіперемія або блідість шкіри;

- похолодіння кінцівок;

- тахіпное;

- тахікардія;

- головний біль;

- симптоми інтоксикації.


    1. Синдроми порушень фізичного розвитку

Порушення фізичного розвитку (дистрофії) - хронічні розлади харчування з порушенням обміну речовин, при яких спостерігаються різні ступені відхилення антропометричних показників від нормативних зна­чень. Відхилення показників від норми можуть бути у бік збільшення, зме­ншення чи диспропорційні.

Дистрофії бувають:



  • з перевагою маси тіла над довжиною (паратрофія, ожиріння);

  • з пропорційним надлишком маси і довжини тіла; з переважним зменшенням маси тіла при збільшеній або нормаль­ній його довжині (гіпотрофія);

  • з пропорційним дефіцитом маси і довжини тіла (гіпостатура).

Гіпотрофія - хронічний розлад харчування, при якому спостерігається зниження маси з затримкою розвитку і порушенням метаболізму та функцій ряду органів і систем.

Характеристика гіпотрофій різного ступеня

Ступені гіпотрофії

Дефіцит маси

Дефіцит довжини тіла

Індекс Чулицької

Пропорції тіла

I

10-20%

Немає

10-15

В нормі

II

21-30%

2-4 см

0-10

Порушені

III

Більше 30%

7-10 см

Від’ємний

Значно порушені


Паратрофія (надмірна маса тіла на першому році життя) - хронічний розлад харчування, при якому спостерігається збільшення маси тіла дитини понад вікову норму без затримки розвитку.

Виділяють пастозну та ліпоматозну форми паратрофії.



За рівнями збільшення маси тіла паратрофії розподіляються на:

  • паратрофію І ступеня - надлишок маси 11-20%;

  • паратрофію II ступеня - надлишок маси 21-30%;

  • паратрофію III ступеня - надлишок маси більше 30%.

Ожиріння (надмірна маса тіла дитини після року) – збільшене утворення та відкладення жиру, з порушенням процесів метаболізму та функцій ряду органів та систем в організмі дитини.

За рівнями збільшення маси тіла ожиріння розподіляється на:

  • ожиріння І ступеня - надлишок маси 15-25%;

  • ожиріння II ступеня - надлишок маси 26-50%;

  • ожиріння III ступеня - надлишок маси 51-100%;

  • ожиріння IV ступеня - надлишок маси більше 100%.

Порушення довжини тіла - невідповідність довжини тіла дитини її

віковим нормам:



  • затримка росту (децелерація, нанізм);

  • надмірний зріст (високий фізичний розвиток, гігантизм);

  • акцелерація (пришвидшений фізичний розвиток).


1.3. Симптоми інтоксикації – можуть бути гострими і хронічними.

Клінічні прояви:



  • швидка втомлюваність;

  • головний біль;

  • зниження працездатності;

  • блідість шкіри;

  • зниження апетиту;

  • збільшення печінки;

  • метеоризм;

  • зменшення прошарку підшкірної клітковини;

  • млявість (апатія), малорухомість (адинамія), сонливість, ступор, кома, судоми, підвищена дратівливість;

  • можливі симптоми зневоднення (сухість шкіри і слизових оболонок, зниження тургору м’яких тканин, загострення рис обличчя, западання ті­м’ячка у немовлят);

  • виснаження;

  • порушення з боку серцево-судинної системи: зміни серцевого ритму, послаблення тонів серця, брадикардія, слабке наповнення пульсу, зниження артеріального тиску;

  • порушення з боку органів дихання: тахіпное, брадипное;




    1. Синдроми порушення свідомості

Ступор:

  • загальна гіпорефлексія;

  • оціпеніння, з якого хворий тяжко виходить;

  • часті періоди збудження з атетозоподібними рухами;

  • реакція на больове подразнення чітка, але не тривала.

Сопор:

  • глибокий сон;

  • загальмованість;

  • чутливість шкіри не визначається;

  • сухожильні рефлекси викликаються тяжко, не постійно;

  • реакція на біль нечітка;

  • рефлекси (зіничний, роговичний, ковтальний) збережені.

Кома:

  • некоординовані рухи;

  • заплющені очі;

  • відсутність або зменшення зіничних рефлексів;

  • фіксований мідріаз;

  • розлади дихання;

  • відсутність захисних реакцій на біль;

  • артеріальна гіпотензія;

  • нерухомість очних яблук.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДО РОЗДІЛУ

1. Який рівень збільшення маси тіла спостерігається при ожирінні II ступеня?


  1. 10-20%

  2. 15-25%

  3. 21-30%

D. 26-50%

Е. 30-50%

2. Надлишок маси тіла при ожирінні III ступеня складає:


  1. 10-30%

  2. 15-25%

  3. 31-60%

D. 26-50%

Е. 51-100%

3. Який рівень збільшення маси тіла спостерігається при паратрофії І ступеня?


  1. 21-30%

  2. 10-20%

  3. 15-25%

D. 7-15%

Е. 26-50%

4. Надлишок маси тіла у дитини з паратрофією II ступеня складає:


  1. 1-10%

  2. 21-30%

  3. 11-20%

D. 11-30%

Е. 15-25%

5. Який ступінь гіпотрофії визначається при дефіциті маси тіла дитини від 21 до 30%?


  1. II

  2. І

  3. III

  4. V

  5. IV

6. Яким терміном характеризується температура тіла дитини, якщо вона вимірюється на рівні 38,3 °С?

  1. Фебрильна висока

  2. Фебрильна помірна

  3. Субфебрильна

  4. Гіперпіретична

  5. Гектична

7. Як називається температурна крива, якщо добові коливання температур складають 1,0-2,0°С?

  1. Постійна

  2. Інтермітуюча

  3. Зворотна

D. Гектична

Е. Ремітуюча

8. Що не є проявом інтоксикації?


  1. Виснаження

  2. Адинамія

  3. Гіпотрофія

  4. Апатія

  5. Децелерація

9. Як оцінюється захисна реакція на біль у дитини, що знаходиться в комі ?

  1. Нечітка

  2. Недовга

  3. Відсутня

  4. Підвищена

  5. Чітка

10. Для синдрому ступору не характерно:

  1. Загальна гіпорефлексія

  2. Розлади дихання

  3. Оціпеніння

  4. Періоди збудження

  5. Больова реакція

11. Для “блідої” гарячки не характерно:

  1. Вологість шкіри

  2. Фебрильні судоми

  3. Виражений озноб

  4. Блідість шкіри

  5. Похолодіння кінцівок

12. Для гіпертермічного синдрому характерні наступні клінічні прояви, окрім:

A. Підвищення температури тіла більше 38°С

B. Похолодіння кінцівок

С. Брадикардія

D. Головний біль

E. Симптоми інтоксикації

ЕТАЛОНИ ВІДПОВІДЕЙ

1. D 7. Е

2. Е 8. Е

З. В 9. С

4. В 10. В

5. А 11. А

6. В 12. С
СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1.

Після огляду дівчинки 7-ми років, яка протягом 2-х діб хворіє на ГРЗ, сімейний лікар, який прибув на виклик, визначив що загальний стан дитини тяжкий, а основними проявами хвороби є виражений озноб, сухість і блідість шкіри, похолодіння кінцівок, акроціаноз.

Який патологічний синдром з урахуванням клінічного перебігу захворювання має місце в даному випадку?
Задача 2.

У ревматологічному відділенні дитячої лікарні знаходиться на лікуванні хлопчик 13-ти років з характерними клінічними і лабораторними ознаками ювенільного ревматоїдного артриту. Протягом доби у дитини спостерігаються короткочасні підвищення температури тіла до високих значень.

Який за характером тип температурної кривої спостерігається у дитини?
Задача 3.

На плановому огляді у сімейного лікаря знаходиться мати з дівчинкою 5-ти років. Після обстеження та оцінки антропометричних даних дитини лікар дійшов висновку, що у даному випадку має місце порушення фізичного розвитку у вигляді надмірного відкладенням підшкірного жиру та збільшення маси тіла на 21% понад вікову норму.

Як слід назвати порушення у фізичному розвитку дитини, що виявив сімейний лікар?

Який ступінь цих порушень?


Задача 4.

На прийомі в поліклініці лікар загальної практики проводить огляд хлопчика віком двох місяців. Відомо, що дитина народилась масою тіла 3000 г, довжиною 50 см. У зв’язку з відсутністю лактації у матері, дитина з моменту народження знаходиться на штучному вигодовуванні. Зараз її маса тіла складає 3700 г, довжина тіла - 55 см. Підшкірна жирова клітковина в області грудей та на животі розвинена недостатньо. Патологічні симптоми з боку інших органів та систем не реєструються.

Який синдром порушення фізичного розвитку має місце у цієї дитини?

Який його ступінь?


Задача 5.

Дівчинка віком 10 місяців має масу тіла 12100 г і довжину тіла – 72см. Відомо, що при народженні маса тіла складала 3200 г, довжина – 50 см. З моменту народження знаходиться на штучному вигодовуванні з переважанням в денному раціоні каш. Психомоторний розвиток дитини відповідає її віку.

Чи порушення фізичного розвитку у даному випадку?

Якщо є, то які?

Визначте ступінь можливих порушень.
Задача 6.

У відділенні дитячої лікарні госпіталізовано дитину 7-ми років. Збір даних анамнезу виявив, що на тлі типового перебігу гострого респіраторного захворювання стан здоров’я дитини раптово погіршився. При огляді дитини сімейний лікар виявив мляву реакцію на біль, відсутність чутливості шкіри. Сухожильні рефлекси викликалися тяжко, частково. Рефлекси з роговиці, зіничний та ковтальний збережені.

Який синдром порушення свідомості має місце у даної дитини?
Задача 7.

До лікаря загальної практики звернулася мати з хворою дитиною 6-ти років, в якої перебіг захворювання супроводжується підвищенням температури тіла до 39,3-39,5°С.

Як називається така температура тіла у дитини (за ступенем підвищення)?
ЕТАЛОНИ ВІДПОВІДЕЙ

Задача 1.

1. В цьому випадку має місце синдром “блідої” гарячки.



Задача 2.

1. У хлопчика спостерігається інтермітуючий тип температурної кривої.



Задача 3.

1. Синдром ожиріння.

2. Ожиріння І ступеня.

Задача 4.

1. У дитини має місце синдром гіпотрофії.

2. Гіпотрофія І ступеня.

Задача 5.

1. Так.


2. Синдром паратрофії.

3. Паратрофія II ступеня.



Задача 6.

1. У дитини спостерігається синдром порушення свідомості - сопор.



Задача 7.

2. Така температура називається фебрильною.


Джерела інформації

Основні:

1. Пропедевтична педіатрія: підручник для студентів вищих мед. навч. закладів/ В.Г. Майданник, В.Г. Бурлай, О.З. Гнатейко; за ред. проф. В.Г. Майданника. – Вінниця: Нова Книга, 2012. – 880с.

2. Пропедевтика детских болезней с уходом за детьми / Т.В.Капитан - 5-е издание, доп. — М.: МЕДпресс-информ, 2009. — с.44-85 , 100-119.

Додаткові:

1. Практикум з пропедевтичної педіатрії з доглядом за дітьми /За ред. В.Г. Майданника, К. Д. Дуки. - К.: Знання України, 2002. - С. 6-23.

2. Воронцов И.М., Мазурин А.В. Пропедевтика детских болезней. – 3-е изд., доп. и перераб. – Спб: ООО «Издательство Фолиант», 2009. – с.365-375.

3. Пропедевтика детских болезней // Под редакцией Н.А. Геппе, Н.С. Подчерняевой. - Учебник. - изд. «ГЭОТАР-Медиа». – М:, 2009. – с.34-58 .


2. СИМПТОМИ УРАЖЕНЬ ШКІРИ ТА ПІДШКІРНОЇ КЛІТКОВИНИ


2.1. Симптоми патологічних змін шкіри при захворюваннях інфекційної природи (екзантеми).

  • Скарлатина - генералізований дрібно-папульозний висип на фоні гіперемії шкіри з переважною локалізацією на нижній частині живота бокових поверхнях тулубу та згинальних поверхнях кінцівок, який згодом лущиться. Характерним є білий дермографізм.

  • Краснуха - характеризується мінімальними або відсутністю продромальних симптомів, 3-деною дрібноплямистою висипкою та генералізованою лімфаденопатією з залученням потиличних лімфовузлів.

  • Кір - генералізований макуло-папульозний висип, який розпочинає виникати на 4 добу захворювання з послідовним розповсюдженням (голова, шия, груди, живіт, кінцівки) та наступним переходом у пігментацію.

  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка