Науково-методичний супровід інноваційної діяльності педагогів в закладах освіти Орджонікідзевського району м. Харкова



Скачати 204.54 Kb.
Дата конвертації04.04.2016
Розмір204.54 Kb.
Науково-методичний супровід інноваційної діяльності педагогів в закладах освіти Орджонікідзевського району м.Харкова
Початок ХХІ століття – час історичних підсумків і народження нових ідей. На зламі століть відбувається осмислення минулого знання, досвіду та формування нового розуміння сенсу життя, створення якісно нової моделі суспільства. Це період активного розвитку та оновлення соціально-економічної, суспільно-політичної сфер життя, вироблення і впровадження нових технологій. Інноваційність – ознака сучасного суспільства, об’єктивна реальність, яку потрібно усвідомити та прийняти.

Закономірним є факт прийняття на рівні держави Законів "Про інноваційну діяльність" та "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні", які орієнтують суспільство на інноваційний розвиток і визначають механізм реалізації інноваційної діяльності.

У нормативно-правових актах чітко визначено мету державної інноваційної політики: створення економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, відродження духовного та інтелектуального потенціалу нації. Формування інноваційної культури населення розглядається як стратегічний пріоритетний напрям інноваційної діяльності та державної інноваційної політики в Україні . Безперечно, визначальне значення в цьому має освіта як процес і результат засвоєння знань, розвитку, формування життєвих компетенцій.

Ключова роль у системі освіти належить учителю. Саме за допомогою діяльності педагогічних працівників реалізується державна політика. В сучасних умовах змінюються і погляди на вчителя як носія культурно-історичної спадщини, загальнолюдських і національних цінностей. Педагог сьогодні перестає бути для учнів єдиним джерелом знань, тому сучасний учитель має постійно здобувати й узагальнювати нові знання з різноманітних джерел і володіти технологіями їх передачі у такій послідовності (або в такий спосіб), щоб в учнів формувалися вміння відшуковувати інформацію, виробляти (продукувати) нові знання, співставляти, систематизувати, використовувати їх у житті. У такого вчителя сформована інноваційна культура, а отже - він здатен сформувати її у своїх вихованців.

Логічним є висновок про те, що впровадження інновацій в освіту є і необхідністю, і вимогою, і завданням, і об’єктивною реальністю.

Проте аналіз інноваційної діяльності закладів освіти Орджонікідзевського району м.Харкова як відкритих соціально-педагогічних систем дозволив виявити протиріччя між:



  • формуванням якісно нової моделі суспільства з новою філософією життя, потребою держави в освічених спеціалістах з високим рівнем культури, мобільності, творчості, адаптивності до соціально-економічних змін і недостатнім рівнем усвідомлення функцій інновацій в освіті;

  • необхідністю впроваджувати нові знання та використовувати сучасні способи передачі інформації, застосовувати інноваційні освітні технології й низьким рівнем як психолого-педагогічної підготовленості вчителів, так і недостатніми економічними можливостями впровадження інновацій;

  • широким поширенням інновацій у всіх галузях господарства та недостатньою розробленістю організаційного механізму їх поширення в освітній діяльності.

Таку низку протиріч можна продовжувати. Особливо, якщо розглядати регіональні освітні системи, які, окрім загальних, мають свої особливості функціонування.

Аналіз понять "інновація", "освіта", "простір", "інноваційна діяльність" дозволяє нам розглядати поняття " освітній простір" у двох площинах: як середовище, територію, в межах якої діють узгоджені єдині правила інноваційної діяльності, та як цілісну систему, результатом функціонування якої є новітні ідеї та оригінальні технології.

Складовими такої системи, на нашу думку, можуть бути:

1)     інноваційна інфраструктура – сукупність закладів, організацій, установ, об’єднань, що займаються інноваційною діяльністю та надають послуги в її проведенні. До районної інноваційної освітньої інфраструктури відносимо заклади освіти, шкільні методичні кабінети, бібліотеки, та інформаційно-методичний центр управління освіти району;

2)     інноваційний потенціал – сукупність науково-методичних, матеріально-технічних, кадрових можливостей закладів.

До внутрішніх належать такі можливості закладу освіти:



  • науково-методичні – наявність у закладі освіти бібліотечного фонду, інформаційно-ресурсного банку даних про ефективний педагогічний досвід школи, району (міста), області, України, досягнення науки, нормативно-правову базу функціонування освітньої системи та інноваційної діяльності й ін.;

  • матеріально-технічні – функціональна спроможність приміщень і території закладу освіти (наявність ігрового та спортивного майданчиків, дослідних ділянок, спортивної зали, музею, приміщень для проведення додаткової роботи з учнями, вчителями тощо); технічне оснащення закладу освіти (наявність організаційної техніки, комп’ютерної бази, підключення до мережі Інтернет, електронної пошти, аудіо-, відеоапаратури тощо);

  • кадрові – наявність працівників відповідно до штатного розпису закладу освіти (забезпеченість школи педагогічними працівниками, посадами психолога, соціального педагога, педагога-організатора дитячого колективу тощо)

До зовнішніх – науково-методичні, матеріально-технічні, кадрові можливості району (міста), області та їх спрямованість на реалізацію інноваційних проектів кожного закладу освіти;

3)     інноваційна культураскладова інноваційного потенціалу, що характеризує рівень освітньої загальнокультурної, соціальної, психолого-педагогічної підготовленості вчителів до інноваційної діяльності. Інноваційну культуру вчителя розглядаємо як сформованість мотивації до впровадження інновацій регіонального й локального рівнів, володіння знаннями про сучасні наукові досягнення, поінформованість про дослідно-експериментальну роботу та інноваційну діяльність закладів освіти України, області, району (міста), вміння проводити психолого-педагогічні дослідження;

4)     моніторинг інноваційної діяльності систематичний збір, обробка, аналіз інформації про перебіг інноваційних процесів. Моніторинг інноваційної діяльності розуміємо як наявність на рівні району технологій проведення експертизи інноваційних проектів та результатів їх реалізації.

Лише у своїй єдності описані компоненти створюють цілісну систему, чітке функціонування якої здатне породжувати (продукувати) нову якість у вигляді нових ідей та досвіду.

Головним завданням організаторів інноваційної діяльності на рівні району є створення таких умов, за яких названі компоненти існували б не окремо один від одного, а функціонували в межах єдиної цілісності. Тобто мова йде про створення організаційного механізму, який розглядаємо як системоутворюючу діяльність, спрямовану на збільшення кількості об’єктів інноваційної діяльності у районі та зростання якості інноваційних продуктів.

Розроблений нами організаційний механізм формування інноваційного освітнього простору в районі складається з двох елементів:

1)     визначення етапів організаційної діяльності;

2)    проектування організаційної структури управління інноваційною діяльністю в районі.

До етапів організаційної діяльності відносимо:

І етап – інформаційне забезпечення інноваційної діяльності;

ІІ етап – створення правового поля інноваційної діяльності;

ІІІ етап – координація інноваційної діяльності;

ІV етап – експертиза результатів інноваційної діяльності;

V етап – поширення інноваційних педагогічних пошуків;

VI етап – системно-узагальнююча діяльність.
Якщо організаційний механізм працюватиме чітко, як "годинник", тобто буде дотримано послідовність етапів та реалізовано їх основні завдання, то кількість об’єктів інноваційної діяльності в районі збільшиться.

Розкриємо призначення та основні завдання кожного етапу організаційної діяльності, спрямованої на розгортання інноваційних процесів та формування інноваційного освітнього простору в районі.



I.                   Інформаційне забезпечення інноваційної діяльності

Виділення етапу пов’язане з необхідністю накопичення, аналізу, поширення інформації, створення інформаційно-ресурсного банку даних інноваційних процесів (стан інноваційної інфраструктури, рівень інноваційної культури та інноваційного потенціалу).

Окрім того, на цьому етапі відбувається і формування інноваційного потенціалу, інноваційної культури вчителів та збір, систематизація інформації про перебіг інноваційних процесів у районі. Основними завданнями даного етапу є:

1)     накопичення зовнішньої інформації:



  •  нормативно-правові акти України;

  • програми та проекти міжнародного та Всеукраїнського рівнів; дослідно-експериментальна робота областей України;

  • наукові дослідження з педагогіки, психології та ін.;

2)     накопичення внутрішньої інформації:

  • проекти та програми, що реалізуються в районі;

  • результати діяльності закладів освіти та вчителів району (банк педагогічних інновацій)

3)     поширення інформації на:

  • науково-методичних заходах;

  • публікаціях, посібниках;

  •  інформаційно-методичному збірнику (розділ "Інноваційна діяльність");

  • бібліотеку;

  • Веб-сторінку.

Уся внутрішня та зовнішня інформація накопичується та аналізується у створеному районному банку даних.

II.                Створення районного правового поля інноваційної діяльності

Основне призначення даного етапу полягає у визначенні правил, алгоритмів, технологій, єдиних підходів до організації і проведення інноваційної діяльності у межах району.

Виділення такого етапу сприяє формуванню інноваційної інфраструктури, інноваційного потенціалу та інноваційної культури.

Завдання, які передбачено реалізувати на даному етапі:

1)     розробка планів, що регламентують інноваційну діяльність в районі;

2)     науково-методичне консультування щодо розробки концепцій, програм інноваційної діяльності в закладах освіти, іншої документації;

3)     укладання угод про співпрацю з науковими, науково-методичними, культурно-освітніми закладами й установами, що надають допомогу у проведенні інноваційної діяльності в межах району.

III.             Координація інноваційної діяльності

Виділення етапу пов’язане з тим, що інноваційний потенціал закладу освіти може бути недостатнім для реалізації інноваційних проектів. У зв’язку з цим виникає необхідність у призначенні консультантів, координаторів, керівників інноваційної діяльності.

Призначення координаторів, консультантів, керівників, здійснення інформаційно-організаційного, науково-методичного, психолого-педагогічного супроводу інноваційної діяльності є основним завданням даного етапу.

На цьому етапі відбувається формування інноваційної інфраструктури та інноваційного потенціалу, підвищення рівня інноваційної культури вчителів, збір поточної інформації про перебіг інноваційної діяльності у закладах освіти.



IV.              Експертиза результатів інноваційної діяльності

Особливість ІV етапу полягає у проведенні моніторингових досліджень щодо ефективності та доцільності інноваційної діяльності у районі.

На цьому етапі:

1)     аналізується інформація про перебіг інноваційних процесів;

2)     проводиться експертиза освітніх інновацій;

3)     проводиться експертиза творчих продуктів діяльності педагогічних працівників області за напрямами інноваційної діяльності (поточна та остаточна експертиза);

4)     проводиться експертиза результатів інноваційної діяльності роботи (остаточна експертиза);

5)     отримані результати порівнюються з прогнозованими;

6)     вносяться корективи у діяльність закладів освіти.
Психологічний супровід

інноваційної діяльності ЗНЗ.
Освітні інновації, що здійснюються на сучасному етапі розвитку у вітчизняній системі загальної середньої освіти, теоретично обґрунтовані психологічною наукою.

Серед психолого-педагогічних інновацій виділяються наступні технології:



  1. Розвивальне навчання. Автори: Д. Ельконін, В. Давидов, О. Дусавицький, В.Паламарчук.

  2. Особистісно-орієнтоване навчання. Автори: С. Подмазін, О. Савченко.

  3. Особистісно-орієнтоване виховання. Автор: І.Бех.

  4. Інтеграційної природничої освіти. Автор: В. Рільченко.

  5. Колективного навчання. Автори: Л. Кочина, Н. Бібік.

  6. Модульно-розвивального навчання. Автор А. Фурман.

  7. Психологічного управління. Автори: Л. Карамушка, Н. Коломінський.

  8. Адаптивного управління. Автор: Г. Єльнікова.


Психологічний супровід інноваційної діяльності загальноосвітнього навчального закладу змістовно полягає

  • у співробітництві практичних психологів з педагогічним колективом,

  • психологічній підтримці педагогів-інноваторів,

  • моніторингу розвитку учнів.

Надаємо перелік видів робіт, які використовують у своїй діяльності працівники психологічної служби у роботі з педагогами загальноосвітніх навчальних закладів (не тільки тих, у яких впроваджуються інноваційні технології)

  1. Просвітницька робота, метою якої є підвищення психологічної культури педагогів.

Виступи практичних психологів, соціальних педагогів на педагогічних радах, нарадах ,де вони ознайомлюють вчителів з новинками психологічної та соціально-педагогічної науки.

2. Діагностична робота.

Соціологічні дослідження проводяться з метою аналізу діяльності школи, аналізу досягнень і недоліків системи внутрішньошкільної методичної роботи.

Завдання дослідницької роботи:



  • вивчення потреб вчителів у підвищенні рівня психолого-педагогічної підготовки;

  • вивчення методичних потреб вчителів;

  • визначення рівня задоволеності вчителів власною діяльністю;

  • визначення зацікавленості педагогів у творчості та інноваціях;

  • вивчення мотивації вчителів до педагогічної діяльності;

  • вивчення соціально-психологічного клімату у колективі;

  • вивчення мотивації навчальної діяльності учнів, ставлення учнів до школи.

3. Просвітницько-розвивальна робота.

Мета: формування позитивної мотивації педагогів до творчої діяльності, вдосконалення загально-педагогічної та методичної підготовки вчителів, розробка єдиної психолого-педагогічної стратегії супроводу дитини в процесі її навчання, а також стратегій розвитку певних учнівських груп і паралелей.

Практичний психолог бере участь у методичних семінарах з вчителями-предметниками, класними керівниками.

Методичні семінари-це творчий процес аналізу різних педагогічних підходів, ідей, технологій роботи з погляду їхнього психологічного змісту, можливих психологічних висновків (і наслідків). Це спільна спроба синтезувати педагогічні знання стосовно конкретного предмета, даної теми, власного стилю викладання і спілкування.

Практичні психологи та соціальні педагоги беруть участь у підготовці та проведені просвітницьких психолого-педагогічних семінарів для педагогічного колективу.

Просвітницькі семінари орієнтовані, насамперед, на вироблення загальної психолого-педагогічної мови, за допомогою якої описується дитина, її особливості і прояви.

Сенс семінарської роботи не тільки в вироблені стратегій щодо створення умов для навчання, виховання і розвитку дитини, а й у взаємному професійному збагаченні педагогів і психологів, побудові корисного і важливого для педагогів процесу самоаналізу і саморозвитку.

Рекомендуємо організувати у школі Педагогічний клуб – неформальне зібрання вчителів, де у теплій дружній атмосфері вони разом з психологом обговорюють проблемні ситуації, які виникають у роботі, обмінюються досвідом. Тема кожного засідання Педагогічного клубу народжується як запит вчителів до психолога, як результат їх сумісного творчого спілкування. Така форма організації не потребує попередньої розробки програми занять.

З зацікавленням вчителі беруть участь у Психологічних іграх, які надають можливість глибоко усвідомити власні потреби, бажання, можливості щодо самореалізації та самоактуалізації особистості.

З метою формування комунікативної компетентності педагогічних працівників доцільно організувати проведення семінарів- тренінгів.

Розвиток емоційної стійкості педагогів до стресових ситуацій, зняття психоемоційної напруги – суттєва допомога практичних психологів, яку вони можуть надати вчителям. Цю роботу можна проводити як індивідуально так і з групою педпрацівників.



Психологічні студії – цікава форма взаємодії психологів з вчителями де використовуються інтерактивні методики.

Обговорення підсумків проведеної педагогічної роботи в певній паралелі, представлення досвіду роботи, вироблення загальної системи дій може відбуватися під час такої відомої групової форми роботи як Круглий стіл.

Одним з пріоритетних напрямків роботи психологічної служби інноваційного навчального закладу може бути психологічна підтримка

педагогів-новаторів.

Сутність психологічної підтримки педагогів-інноваторів полягає у



  • формуванні мотиваційної готовності вчителя до інноваційної діяльності;

  • формуванні нової позиції вчителя — орієнтації педагогічної діяльності на вихід від принципів авторитарної, заідеологізованої педагогіки;

  • побудову “суб'єкт-суб'єктних” відносин з учнями.

Змістовно, це можуть бути як індивідуальні консультацї, так і всі вищезазначені види робіт, які використовують у своїй діяльності працівники психологічної служби.

Результативність та ефективність психологічного супроводу інноваційних технологій значно підвищиться тільки після того, як у неї включиться педагог, що зумів накласти психологічне знання на свій власний педагогічний досвід, свої знання і технології.

Зате й перспективи – новий тип освітньої установи, стратегія і тактика педагогічного колективу якої орієнтована на дитину, її благополуччя й розвиток.

Діяльність практичних психологів загальноосвітніх навчальних закладів, в яких впроваджуються інноваційні технології ,не передбачає проведення експертизи психолого-педагогічних інновацій з метою оцінювання їх ефективності, технологічності та придатності до росповсюдження й засвоєння. Але, практичні психологи всіх закладів освіти району систематично проводять моніторинг розвитку учнів. Результати досліджень мотиваційної сфери, самооцінки, сформованості основ теоретичного мислення учнів-випускників початкової школи представлені далі у діаграмах. Матеріали надані практичним психологом НВК №15, де впроваджується розвивальне навчання.



Результати вивчення сформованості основ теоретичного мислення учнів – випускників початкової школи
В НВК №15 у лосліджені брали участь 36 учнів 4-х класів, із них

21 учень 4-А класу, які навчались за традиційною програмою,

15 учнів 4-Б класу, які навчались за програмою розвивального навчання.

За допомогою тестів-завдань А.З.Зака визначалися:



  1. Здатність діяти в умі.

  2. Здатність встановлювати структурну спільність задач.

  3. Здатність до аналізу умов задачі.

  4. Рівень розвитку рефлексії.

  5. Здатність планувати хід та етапи мисленнєвого рішення.









Аналіз результатів досліджень свідчить про випереджальний розвиток учнів, які навчалися за розвивальною програмою навчання, вищий рівень розвитку рефлексії, вміння планувати хід та етапи мисленнєвого рішення, сформованість позитивного відношення до себе.

Психологічний супровід інноваційних психолого-педагогічних технологій – потреба нашого часу. Результатом спільної роботи практичних психологів і вчителів стане новий тип освітньої установи, стратегія і тактика педагогічного колективу якої орієнтована на дитину, її благополуччя й розвиток.



V.                Поширення інноваційних педагогічних пошуків

Основне призначення та завдання V етапу полягає у створенні умов для поширення інноваційних продуктів у практику роботи інших закладів освіти району.

Така діяльність пов’язана із:

1)     залученням учителів, які займаються інноваційним педагогічним пошуком до проведення науково-методичних заходів на рівні району;

2)     організація широкого інформування вчителів про результати роботи об’єктів інноваційної діяльності;

3)     проведенням консультування зацікавлених працівників;

4) роботою творчих груп;

5)     розробкою методичних матеріалів та рекомендацій за результатами інноваційної діяльності;

6)     надання консультативної допомоги щодо впровадження продуктів інноваційної діяльності у практику роботи інших закладів освіти.


Три пути ведут к знанию:

путь размышления – это путь самый благородный,

путь подражания – это путь самый легкий,

и путь опыта – это путь самый горький.

Конфуций

Становлення оновленої освіти передбачає природні процеси розвитку педагогічної практики, цілеспрямований управлінський вплив на систему підготовки, перепідготовки педагогічних кадрів, суттєві корективи змісту, стилі діяльності педагогічних установ, педагогів, тобто перехід освітньої системи до функціонування на нових засадах.

Передове завжди зберігає в собі багато елементів традиційного, що яскраво виявляється і в педагогіці. Це свідчить про необхідність бережливого ставлення до традиції, у лоні якої зароджується, формується і функціонує нове.

Школа в усі часи була і залишається своєрідною моделлю, дзеркалом, яке відбиває життя і проблеми суспільства, тому освіта сьогодні – важливий чинник управління змінами суспільства. Вона має стати засобом підвищення добробуту громадян, чинником економічної стабільності і гарантом безпеки регіону, країни.

Інновації в педагогіці пов’язані із загальними процесами в суспільстві, глобальними проблемами, інтеграцією знань і форм соціального буття.

Характерна ознака сучасної педагогіки – інноваційність – здатність до оновлення, відкритість новому.

Не завжди і не всюди впровадження нового забезпечує позитивні результати, не кожне нововведення раціональне, виправдане, часто воно дестабілізує функціонування педагогічної системи, створює додаткові труднощі для педагогів та їх вихованців. Прогресивним, як відомо, є лише ефективне, що дає максимальні результати, не спричиняє шкоди, відкриває нові можливості. про прогресивність або не прогресивність нового можна судити лише за результатами його освоєння, функціонування.

Інновація як процес означає часткову або масштабну зміну стану системи й відповідальну діяльність людини.

Інновація як результат передбачає процес створення (відтворення) нового, що має конкретну назву „новація”. На цій підставі розрізняють поняття „новація” („новий засіб”) як певний засіб (нові ідеї, методи, методики технології, програми тощо) та „інновація” як ширше за змістом, оскільки означає процес, предметом якого є новація.

Наукові інтереси педагогічної інноватики пов’язані з вивченням інноваційних процесів у системі освіти й виховання. Саме такими є процеси створення, освоєння й застосування педагогічних новацій.



Новації не можуть існувати поза творчістю , тому що творчість, як зазначав О Леонтьєв, - це процес людської діяльності, який створює якісно нові матеріальні і духовні цінності. Важливою умовою інноваційного процесу та об’єктивною необхідністю в інноваційній діяльності педагога, сутнісною характеристикою інноваційного процесу є творчість.

Результатами педагогічної творчості можуть бути:

1. Педагогічні відкриття – наймасштабніші новаторські педагогічні рішення, пов’язані з формуванням, обґрунтуванням нових педагогічних ідей та їх упровадженням у конкретній педагогічній системі.

2. Педагогічні винаходи – перетворення, конструювання окремих елементів педагогічних систем, засобів, методів, умов навчання і виховання.

3. Педагогічні вдосконалення – модернізація й адаптація до конкретних умов уже відомих методів і засобів.

Інноваційною діяльністю займається багато творчих педагогів, серед яких умовно можна виокремити три групи:

1. Педагоги-винахідники, які приходять до нового в результаті власних пошуків.

2. Педагоги-модернізатори, що вдосконалюють і по-новому використовують елементи створених систем задля позитивного результату.

3. Педагоги-майстри, які швидко сприймають, досконало використовують як традиційні, так і нові підходи та методи.

Педагогічна інноватика – вчення про створення, оцінювання, освоєння й використання педагогічних новацій.

Тому існує нагальна потреба об’єднання творчих, прогресивних учителів у творчі групи.

Робота творчої групи
Творчі групи вчителів – групи педагогів одного фаху або різних за фахом, котрі цікавляться якоюсь професійною проблемою, яка стосується інноваційного розвитку навчально-виховного процесу.

Умовно творчі групи можна поділити на:



  • групи, які займаються вивченням якоїсь проблеми, узагальненням відомостей з проблеми, розробкою методичних рекомендацій з цього питання та аналізом можливих результатів;

  • групи, які займаються впровадженням у навчально-виховний процес сучасного інноваційного досвіду у вітчизняній та зарубіжній освіті або власних інноваційних підходів; розробкою методичних рекомендацій з питання впровадження та аналізом отриманих результатів.

Тематика роботи творчої групи постає з певних потреб організації вивчення окремих предметів або із загальних потреб інноваційного розвитку освіти. Тому в практиці створення творчих груп склалися такі підходи:



  • створення творчої групи з ініціативи методичних служб району, міста, області, виходячи із загальних потреб інноваційного розвитку освіти;

  • створення творчої групи з ініціативи адміністрації школи, виходячи з розв’язання потреб окремого закладу освіти;

  • створення творчої групи з ініціативи МО різних рівнів, виходячи з питань вивчення окремого шкільного предмета;

  • створення творчої групи з ініціативи окремих учителів, зацікавлених деякими питаннями сучасного стану навчально-виховного процесу.

Безумовно в будь-якому разі успішність роботи творчої групи та досягнення реалізації її мети залежить від:



  • актуальність тематики та правильної організації роботи членів групи;

  • наявність лідера творчої групи, спроможного організувати та вивести групу на вирішення певних питань;

  • фахових та особистісних компетенцій членів групи;

  • підтримки групи з боку ініціаторів, адміністрації закладу, методичних служб;

  • наявності необхідного технічного та науково-методичного забезпечення, фахових консультацій у разі потреби.

Члени творчої групи глибоко і всебічно вивчають науково-педагогічну літературу з проблеми, відомі педагогічні здобутки. З’ясувавши суть проблеми і досягнувши високого рівня компетентності, члени групи розробляють моделі, схеми, рекомендації щодо впровадження у практику нових знань.

Чимало наукових робіт дають практичні рекомендації, сформульовані самими вченими. Але творча група покликана їх конкретизувати, деталізувати на рівні індивідуальних методик і специфіки педагогічної діяльності в конкретній школі. При цьому творча група не спрощує ідеї науки і передового педагогічного досвіду, не знижує рівень рекомендацій стосовно готових рецептів.

Робота творчої групи над однією якоюсь проблемою дає змогу її членам поглиблено вивчати рекомендації педагогічної думки, апробувати їх, вносити необхідні корективи, створювати досвід їх реалізації, цілеспрямовано впливати на навчально-виховний процес. Діяльність творчих груп розглядаються на засіданнях, надається допомога шляхом проведення інструктивно-методичних нарад, консультацій, обміну досвідом.


Однією з форм методичної служби району є функціонування творчих груп:

„Довкілля”, „Крок за кроком”, „Розвивальне навчання”

Нові педагогічні технології доцільно впроваджувати також через інші, інноваційні форми методичної роботи: творчі лабораторії, авторські школи, школи передового педагогічного досвіду, майстер-класи, конкурси, виставки-ярмарки педагогічних ідей тощо.

У районі іде впровадження в практику роботи шкіл району інноваційних моделей організації навчально-виховного процесу через реалізацію різноманітних інноваційних програм і для вирішення кожної актуальної проблеми при ІМЦ створено творчі групи, які здійснюють розробку та реалізацію цільових проектів, дають оцінку їхньої ефективності.



Творчі групи, які працюють за інноваційною програмою всебічного розвитку дитини „Крок за кроком”, освітньою програмою „Довкілля”, технологією „Розвивальне навчання”.

Мета діяльності груп: підвищення рівня майстерності вчителів, спрямування їхньої роботи на реалізацію творчого потенціалу, пошук ефективних шляхів застосування результатів наукових досліджень.
Всі схеми
Очікувані результати:

  • вироблення індивідуального стилю педагогічної діяльності;

  • розробка авторських програм, методик;

  • становлення готовності педагогів до інноваційної діяльності – важливий рівень професійного розвитку;

  • формування особистості, яка володіє навичками саморозвитку, яка виявляє діяльну, творчу активність;

  • підвищується відсоток учнів із високим та достатнім рівнями навчальних досягнень;

  • зростає кількість учнів – переможців олімпіади випускників школи І ступеня „Путівка в науку”, різних етапів Всеукраїнських олімпіад із базових дисциплін, конкурсів-захистів науково-дослідницьких робіт МАНу,


VI.              Системно-узагальнювальна діяльність

Виділення системно-узагальнюючого етапу дозволяє вирішити такі завдання:

1)     проведення систематизації та узагальнення результатів інноваційної діяльності;

2)     оформлення матеріалів інноваційної роботи, видавнича діяльність;

3)     поповнення інформаційно-ресурсного банку даних науковими розробками, сучасними технологіями, результатами діагностичних досліджень, новою інформацією.

Для забезпечення єдності та послідовності виконання завдань кожного етапу організаційної діяльності призначаються відповідальні працівники, формуються структурні підрозділи, тобто проектується організаційна структура управління.



Отже, представлений організаційний механізм формування інноваційного простору в районі дозволяє забезпечити впровадження сучасних освітніх технологій, продукувати нові ідеї та регулювати інноваційні процеси в закладах освіти району.

 


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка