Наталія Лігачова, Сергій Черненко, Валерій Іванов, Сергій Дацюк Маніпуляції на тб



Сторінка3/25
Дата конвертації10.09.2017
Розмір4.27 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25
4. Як ви вважаєте, глядачі найчастіше:

- підсвідомо розпізнають маніпулятивні технології

6

16%

- свідомо розпізнають маніпулятивні прийоми

6

16%

-не розпізнають маніпуляцій, і сприймають все за „чисту монету”

5

13%

-не розпізнають маніпуляцій, але й не дуже довіряють інформації з ТБ

18

47%

- глядачі взагалі не розуміють, про що йдеться в політичних новинах українського ТБ

2

5%


- інша думка. Яка саме? 2 5% Наводимо декілька розгорнутих відповідей:


Частина глядачів свідомо розпізнає маніпуляції, частина підсвідомо, а частина сприймає все за правду (я таких знаю).

Різні категорії глядачів по-різному сприймають маніпуляції, на них спрямовані. Практично кожна із перерахованих вище позицій у тій чи іншій мірі присутня. Я б сформулював відповідь так: “ Більшість населення маніпуляцій не розпізнає, але підсвідомо їх відчуває, через що й не довіряє інформації на ТБ”.

50/50. Усе залежить від доступності для людей різних джерел інформації, в тому числі – і незалежних та Інтернет-видань. Більшість людей підсвідомо відчувають, що їм брешуть, але не знають, де правда, кому вірити. А головне – вони відчувають власну безпорадність хоч якось вплинути на ситуацію. За відсутності інформації мимоволі починаєш орієнтуватися на доступні джерела інформації. А оскільки в багатьох випадках (особливо по селах) цей перелік обмежується першою програмою радіо, УТ-1, рідше – додається „Інтер” та „1+1”, то “формування громадської думки” іде досить однобоко, але – в “потрібному напрямку”. Судячи з настроїв простих людей, не можна відкидати можливість, що перед наступними виборами деякі нинішні “соратники” Кучми спробують зробити з нього чергового „офірного цапа” на кшталт Лазаренка, і на білому коні в’їхати в Білий дім на Банковій.

Все залежить від рівня освіти. Глядач освічений у більшості своїй маніпулятивні прийоми розпізнає, не освічений – ні. Проте й серед останніх у разі, коли інформація не збігається з їхньою думкою, їй віри не ймуть (скажімо, коли пенсіонеру втовкмачують, як зростає економіка в Україні, він лише дратується: „Як, собаки, брешуть!”)

Є можливість підсвідомого розуміння деякої частини аудиторії, що ними намагаються маніпулювати. Зовсім небагато людей усвідомлюють факт маніпулювання (здебільшого це самі журналісти, політологи, громадські активісти тощо). Існує також досить стабільний відсоток людей, які не довіряють інформації з ТБ традиційно. Проте для більшості людей сучасні маніпуляції з інформацією (особливо якщо вони здійснені якісно) проходять повз їхньої уваги та розуміння.




  1. Чи можете ви навести якісь приклади маніпуляцій, які вам особисто запам’яталися у 2002-му році (у порівнянні з іншими роками)? Чи відзначили б ви якісь ноу-хау для українського ТБ?


Запитання передбачало відкриті відповіді, всі розгорнуті ми наводимо:


Це подача майже ідентичної інформації у всіх новинах, з фактично однаковими коментарями. Не попадання в ефір окремих опозиційних лідерів. Перекручення слів або певний наріз відеоряду неугодних владі політиків. Інформаційне кіллерство всіх щотижневих аналітичних телепрограм.

Найбільш запам’яталося замовчування головних новин або ж перетасовка другорядних і головних подій місцями. (Акції 16 вересня, не надання акредитації журналістам “Української правди” Генпрокуратурою, тощо.) Для України також - це поява і розквіт „творчості” на телеканалі ІСТV Д. Кисельова.

Найбільш ганебним прикладом маніпуляцій були "теледебати" на ICTV під час парламентських виборів та програма Д.Кисельова "Свобода слова", програма "Народна платформа" (Інтер), висвітлення всіма без винятку каналами подій 16 вересня, висвітлення спроб формування парламентської більшості восени 2002-го.

Новини УТ-1, ТРК “Ера”, програми “Саме той”, “Епіцентр”, „Подробности”, новини та політтехнологічні проекти ISTV. Все старе. Нав’язування інформації під виглядом авторської позиції з багаторазовим рефреном думки, яку необхідно ввести в свідомість глядача.

Якщо до 2001 панівною була практика замовчування, то у 2002 опоненти могли з’явитися на екрані, але часто лише для того, щоб стати жертвою “правильної думки”. А ще верстка новин “під стихійні лиха”, коли небажані події, але такі, що видати все ж доведеться, відпадали на третій план.

Показ фільму "PR" на ICTV. Дезінформація про ініціативу "Нашої України" щодо реабілітації вояків дивізії СС "Галичина”.

Однакова тональність та інтерпретація подій, фактів у новинах на майже всіх телеканалах. Дуже своєрідні „ноу-хау”: всякі „Народні платформи” Інтера, специфічні передвиборні „опитування” та організація специфічних „теледебатів”, шквал інформації про „озимих” навіть у репортажах, схожіх на документальні фільми, на ІСТV, безкінечні інформації про різноманітні профілі діяльності „Демсоюзу” на „1+1” під час кампанії, коли навіть з малозначущих фактів робилися „події”, хоча це не „ноу-хау”, але ”добрий тон” вітчизняних теленовин

Мені найбільше запам’ятався Празький самміт і участь там Президента України. Все подали як гідне представлення України, в якої хоч і є недоліки, проте її прагнуть, без неї не можуть, в неї просто мріють інвестувати і чекають колись побачити в ЄС. А ще, звичайно ж, “Кольчуга-гейт”. Щоправда, це питання досить складне, на мою думку, обидві сторони не надали достатніх підтверджень своїм позиціям. Але у цій темі була одна сильна маніпуляція – США говорили про причетність до скандалу особисто Кучми та інших посадовців, українські ЗМІ – про намагання очорнити Велику Державу Україну.

Особливих ноу-хау не з’явилося, традиційно використовуються вже напрацьовані моделі.

Здивувала, насамперед своєю невибагливістю задуму, цілковита монополізація владою телепростору країни. Це – відступ від завоювань демократії і демонстрація владою нездатності дискутувати на рівних. Замість навчитися творити позитивні інформаційні приводи, владним структурам значно легше вдаватися до грубого "лома", проти якого, як відомо, немає прийома.

Наиболее “выдающимся” ноу-хау были игры в замалчивание и игнорирование той или иной темы. Хотя маловероятно, что это можно отнести именно к манипулятивным технологиям

Найперше, що приходить на думку — постійне маніпулювання термінами “опозиція” і “більшість”, підміна понять, приписування неадекватних функцій тим чи тим політичним силам (наприклад, стверджувалось, що пасивність опозиційних сил у парламенті завадила прийняттю важливих законів чи постанов, в результаті чого постраждав імідж України) тощо.

Це передусім – тотальність, неприхованість організації маніпуляцій, але також можна вести мову про те, що в Україні маніпулятивні технології переважно виявляють свою неефективність у співвідношенні з витраченими коштами. Через те, що відповідні кампанії, як правило, організовуються російськими політтехнологами, без врахування української специфіки.

Починаючи з 2000-го року, згадуються фільми державного телебачення, які коментували березневі виступи опозиції. Показуючи хроніку подій у пам'ятника Шевченка біля КДУ, телевізійні піарщики підклали інший звук під відео. Народ скандував: "Кучму геть!", а в ефір пішло щось із зовсім іншої опери... Дивно, що це мало хто помітив.А ноу-хау 2002-го – це надання Адміністрацією Президента власно підготовлених відеоматеріалів телеканалам для обов'язкового показу в новинах. Дуже сподобався хід з демонстрацією анти - ющенківського фільму напередодні виборів по "ГРТ"...

Народна платформа”, „Епіцентр”, „Подробиці”, „Новини” на УТ-1, „ТСН”, Радіо „Свобода”, Радіо „Люкс” (проющенківське), передача Корчинського на „1+1” .

Маніпуляції “напівправд” із висвітленням перебігу та основних дійових осіб “касетного скандалу” - як з одного, так і з іншого боку. Брутальність у всьому.

Незабываемое впечатление – освещение всеми украинскими каналами сентябрьских акций протеста оппозиции в 2002-ом. Примеры манипуляций: съемка многотысячной акции таким образом, что все это выглядело небольшой кучкой людей; доминирование планов с людьми преимущественно пожилого возраста – таких себе сумасшедших „красных” бабушек и дедушек.

Найяскравіший минулорічний приклад – “темники” з адміністрації Президента як спроба формування віртуальної політичної реальності за допомогою телеканалів.

Програма Піховшека “Епіцентр” є прикладом суцільної маніпуляції. Передвиборчі дебати на ICTV.

Ще у 2000-му році почалося “формування позитивного іміджу Президента”. Тоді ж з’явилися газети “Президентський вісник”, журнал “Президент”, розвинулися програми Лапікури та Долганова на УТ-1, які можна назвати ноу-хау по-українськи, настільки грубою і примітивною була робота. Однак ці програми існували і розвивалися, незважаючи на громадську думку (один епізод: перед тим, як відповісти на запитання журналіста НТКУ, один із респондентів запитав: “А ви не від Лапікури? Бо мене від нього верне”). З особистого досвіду – запровадження Кучменком на Народному Телебаченні України щоденної бліц-програми “Кучма – наш Президент” (черговий журналіст протягом години приставав до людей з питанням, що вони думають по Кучму, а тоді монтувалися лише позитивні відповіді і видавалися в ефір. Щось на кшталт “Народної платформи”).

Специфічним ноу-хау українського ТБ може вважатися технологія „врізки”, коли слова експертів - часто людей не одіозних і цілком об’єктивних – „врізають” у зовсім інший контекст. Про це багато писалося в „Телекритиці”

Технологія “конструктивної” більшості і „неконструктивної” опозицїія

"Интер": полуправда о результатах работы правительства В.А.Ющенко и о нём самом. О Юлии Тимошенко: внедряется в сознание мысль, что она - главная воровка и принесла неисчислимые бедствия народу Украины.

Головне – це фільтрація інформації, коли телеглядач не може отримувати всієї необхідної інформації для генерації власної думки. При цьому фільтрація поділяється на свідому і об‘єктивну. Об‘єктивна пов‘язана з непрофесіоналізмом журналістів, економічною слабкістю медіасуб‘єктів, що збирають первинні данні тощо.

Найбільшим ноу-хау 2002-го є збільшення дикторського формату та вилучення експертних коментарів на „1+1”, вибіркове запрошення експертів на ICTV, негативно-персональна маніпуляція на „Інтері”.

Народна платформа”, Піховшек, Кисельов – як явище

"Дискусія" щодо вступу України до НАТО, вона зовсім не цікавила українців, проте було велике підживлення грішми. Хоча маніпуляцій було багато, а це перше, що спало на думку.

Найбільш показовий приклад із „Епіцентром” та ICTV, коли вдалися до підтасовки фактів щодо плівок Мельниченка та двох різних експертних висновків – Кенінга та якогось французького бюро. Ну й традиційний засіб замовчування розумних людей із команди Ющенка, Мороза та Тимошенка, натомість підкреслена увага до таких харизматичних (до неприйняття) людей, як Стецько, Удовенко, Танюк тощо._

Самий свіжий приклад – розіграний анонімний дзвінок Піскуну на пряму лінію в “Фактах” з доносом на Тимошенко, який йшов другою новиною у вечірньому «ТСН» на «1+1». Найбільш ж сконцентрована сукупність телеманіпуляцій спостерігалась напередодні та під час акції “Повстань, Україно!”

Последнее, что запомнилось – история с санкциями FATF – „прямо конец света пришел из за оппозиции, которая почему-то заблокировала работу парламента и тем самым поставила под угрозу жизнь миллионов украинцев” – это общий рефрен всех сообщений центральних телеканалов. Комментарии были такими неадекватными для того, чтобы зритель поменьше думал о том , что же реально происходит в парламенте.

Це і формування певного „порядку денного” в теленовинах, і невідповідність відеоряду справжнім подіям, і зменшення або випадання взагалі експертних коментарів з теленовин, і цитування у відриві від контексту, і представлення другорядних позицій ньюзмейкерів і замовчування головних…

Свідоме замовчування чи надто вільні трактування результатів соціологічних досліджень напередодні виборів, водночас – використання результатів із сумнівних джерел чи взагалі анонімних. Особливого ноу-хау не помітив. Натомість – надто масоване використання давно відомих прийомів._



6. На вашу думку, які саме маніпулятивні прийоми могли дійсно суттєво впливати на суспільну свідомість та процес отримання/неотримання громадянами важливої інформації протягом вересня-грудня 2002-го року? ( наприклад, формування певного „порядку денного” в теленовинах, невідповідність відеоряду справжнім подіям, зменшення або випадання взагалі експертних коментарів з теленовин, цитування у відриві від контексту, представлення другорядних позицій ньюзмейкерів і замовчування головних, тощо)?


Ангажированная и односторонняя экспертиза, соответствующий подбор экспертов, вариации экспертных точек зрения в свою пользу, использование "экспертных дуэтов" - первый эксперт твердо поддерживает определенное мнение, другой - "мягко", толерантно критикует. И самая эффективная, хотя и наиболее очевидная манипуляция – так называемый "интерактив " с последующим политическим «обобщением» телеведущих.

Формування певного порядку денного, відсутність певних політиків і політичних сил на телеканалах, не висвітлення певних подій, нав’язування глядачам певної точки зору через систему “правильних” синхронів та коментарів без подачі думки протилежної сторони.

Формування певного „порядку денного” в теленовинах , представлення другорядних позицій ньюзмейкерів і замовчування головних

Все що вказується в питання. Прикладом може бути і історія з “темниками”, коли ті хто не може контролювати представлення новин в ЗМІ, добилися обговорення цієї теми за рахунок маніпулювання інформацією журналіста А.Шевченка (див. стенограму виступу на парламентських слуханнях з приводу свободи слова) про те що він отримав на факс не підписану інформацію від невідомого, яка співпала пізніше з висвітленням вказаних там подій в ЗМІ. Фактично застосовуються технології що активно використовувалися і використовується всіма хто працював в “Українських перспективах” - в ЗМІ вноситься ідея про події, що найчастіше за все існують тільки в свідомості авторів, але завдяки правильно розробленому плану введення і інтенсивному повторюванню та використанню під різними заголовками, стає новиною навіть в тих виданнях, які начеб то і не повинні її повторювати. Як правило це або шокова інформація, яка викликає відповідь в офіційних ЗМІ, або застосування силових заходів, або впроваджує використання термінів у виступах опонентів тих проти кого це направлено. Про тупість видачі інформації на 7 каналах які вказані вверху годі й говорити.

Дане питання потребує додаткового дослідження, але перечислені прийому не можуть суттєво впливати на суспільну свідомість

Всі прийоми вже застосовуються. Водночас, не мають суттєвого ефекту. Наприклад, за опитуваннями Центру Разумкова близько 56% громадян не довіряють інформації телебачення про опозицію. Найбільш ефективний метод - повне замовчування подій.

Порядок денний теленовин”, коментарі щодо подій одних і тих же осіб („політологи” – як комунікатори), замовчування в інформаціях позицій всіх сторін

Замовчування головних ньюзмейкерів, зміна формату програм таким чином, що виключає запрошення гостей у прямий ефір, централізовані важелі управління інформацією( в тому числі й шляхом замовчування цілої низки суспільно важливих подій)

Усі перелічені прийоми при умілому застосуванні мають значний вплив на отримання суспільно значимої інформації. Одними з найбільш ефективних з перелічених методів у наших умовах є невідповідність відеоряду справжнім подіям, а також замовчування головних подій і осіб. Також часто в телепросторі стала застосовуватися технологія імітації плюралізму. Ви не помічали, що на наших екранах за за "нашоукраїнців" замість Ющенка говорить Костенко, за комуністів – замість Симоненка Крючков, замість Мороза у соціалістів – Вінський, від "тимошенківців" іноді показують Павловського. Реальні ж ньюзмейкери цих політичних сил лишаються поза кадром. Імітацією плюралізму також можна вважати зростання на деяких каналах інформаційного лібералізму у нерейтингових нічних передачах, у порівнянні з- рейтинговими вечірніми. Досить ефективною виявилася монополізація інформаційного простору: брехня або ніщо, оприлюднене одночасно з кількох каналів, набуває в суспільній свідомості певної, при умілому застосуванні – досить переконливої форми

И коньюнктурное формирование новостных приоритетов, и информационная блокада, и откровенная ложь, и выдавание желаемого за действительное. Идеальный пример для подражания - Пиховшек.

Все перелічене, але, насамперед, — спосіб подачі інформації, коли замість фактів даються коментарі. Часом це робиться майже непомітно, шляхом додавання лише 1-2 слів

Всі перераховані прийоми, але головне – загальна атмосфера блефу, яка призводить до існування віртуальної дійсності, яка не відповідає дійсному стану справ.

Невідповідність відеоряду справжнім подіям, цитування у відриві від контексту

Скоріше переведення акцентів на ненаціональні новини. Але в принципі й те, що вище перераховано. Просто кожен канал має своїх хазяїнів, які мають свою політику і своє бачення на все, що відбувається.

Все вышеперечисленное, действительно, имеет место. Но я бы не стала со всей убежденностью утверждать, что все эти „изыски” так уж серьезно влияют на телезрителя. Пример – „мочилово” „Нашей Украины” и БЮТ, устроенное УТ-1, Унтером, „плюсами” во время предвыборной кампании. Результат – именно они победили на выборах

1. Інформаційна блокада опозиційних політичних сил та їх лідерів;

2. Формування визначеного владою “порядку денного” в теленовинах

3. Викривлення змісту політичних подій шляхом “псевдооб”єктивного” тенденційного коментування.

Завуальоване трактування подій замість їх представлення з недобросовісною метою формування певних уявлень у глядача (Наприклад, повсякчасне завуальоване пояснення дій опозиції намаганнями за всяку ціну спасти “свою шкуру” тощо).

Пошук протиріч у виступах опозиції, і акцентування на цьому, замовчування протиправних дій з боку влади, намагання пригасити актуальність теми і ще багато чого подібного.

Усі названі прийоми, у комплексі. Проте, знов повторюся, в одних випадках вони були дійовими, у інших – ні. Вони аж ніяк не спромоглися підняти рейтинг Кучми чи Медведчука, але змогли істотно погіршити ставлення населення України до НАТО та Заходу загалом.

Перевага однієї точки зору над іншою (опозиційною), замовчування інформації

Формування певного „порядку денного” в теленовинах, зменшення або випадання взагалі експертних коментарів з теленовин, представлення другорядних позицій ньюзмейкерів і замовчування головних. Сюди б треба додати використання підсумків явно замовних соціологічних досліджень , що часто застосовується політичними силами. Глядачеві надзвичайно важко відрізнити замовне дослідження від реального за його підсумками, довести маніпуляцію логічно дуже важко також, підступність прийому очевидна...

Фільтрація - неповне, вибіркове інформування

Невідповідність відеоряду справжнім подіям, зменшення або випадання взагалі експертних коментарів з теленовин, цитування у відриві від контексту, представлення другорядних позицій ньюзмейкерів і замовчування головних,

Формування певного „порядку денного” в теленовинах, цитування у відриві від контексту, представлення другорядних позицій ньюзмейкерів

Все, Вами перечисленные. Но самый главный - подмена фактов комментариями и замалчивание фактов.

Всі, що вами приведені, а ще – піднесення деякими ТВ-каналами подій і особистостей у винятковому, непідсудному ореолі...

Все це впливало суттєво, щодо зменшення експертних коментарів, - не згоден, на мій погляд, було навіть певне збільшення, тут головне – добір експертів (приклад – діяльність Кисельова). А взагалі я не надто пильно дивлюся телевізійні новини, бо на власному досвіді переконався: вмістити важливу тему у кілька рядків і при цьому не спотворити її у принципі неможливо. Інша річ – аналітичні передачі, але їхнім високим рівнем наше ТБ поки що похвалитися не може.


7. Якими, на вашу думку, були головні месседжі маніпулятивних спецоперацій протягом вересня-грудня 2002-го року?


"Фальшивая оппозиция", т.к объединились национал-демократы и коммунисты;что объединяет Ющенко и Симоненко? Ющенко не способен к политической борьбе,"Наша Украина" "проиграла парламент и большинство", власть укрепила позиции, т.к опирается на сильную "команду менеджеров" Администрации.Президента

Акція 16 вересня це намагання окремих сил провести в країні революцію і ввести Україну в хаос. Деструктивна позиція США та Європи до України Процес формування парламентської більшості, як запорука стабільності в країні та покращення економічного стану. Деструктивна позиція парламентської меншості, діяльність якої призвела до ведення проти України санкції ФАТФ Новорічне привітання Президента

1. Опозиція – головне джерело нестабільності в країні.

2. Однак, дії опозиції апріорі приречені на невдачу

3. Парламентська більшість, на відміну від опозиції, стабільна і реально діюча, а тому готова взяти на себе відповідальність за події в країні і виставити єдиного кандидата на майбутніх президентських виборах.

Тємніки”, “Кінах -гоу хоу”, “Залиште нам Комітети”, “Ющенко - єдиний кандидат в президенти”, “Кольчуга”

Спец операцій”? – це занадто..., швидше використовувалися маніпулятивні прийоми – “правильна” точка зору подається першою або останньою для підсилення сприйняття; формування первинності певних подій в теленовинах

Влада сильна як ніколи. Опозиція не має громадської підтримки. Діяльність опозиції дестабілізує ситуацію в країні, негативно позначається на економіці. Президентські вибори пройдуть у визначений Конституцією термін. Лише завдяки Президентові Україна поступово виходить на шлях соціально-економічного розвитку. Касетний скандал - це підступи ворогів України. Україна має великий авторитет на міжнародній арені.

Все традиційно вересень: „країна на межі „громадянської війни” – напередодні 16 вересня, опозиція погана – нецивілізована, Україна нічого не продавала Іракові, всі звинувачування Заходу надумані - це спецопереція щодо відсторонення Л. Кучми від влади.

Так само – проблема цензури – надумана, апеляції до цієї теми відбуваються з благословення Заходу заради спотворення іміджу України та повалення Кучми, люди, які цим займаються, просто заробляють гроші. В Україні економічне зростання. В Україні вперше формується „коаліційний уряд” і більшість, яка бере в цьому участь, бере на себе і відповідальність, а Президент при цьому є своєрідним українським Ден-Сяо-Піном.

_Росія – єдиний друг. На Заході нас не чекають, хоча ми вперто стукаємо у двері НАТО, ЄС, і.т. ін. На Заході заколот проти України – розпочинаючи від „кольчужного скандалу-2, завершуючи недопущенням нас, скажімо, на зернові ринки.

Влада ночей не спить і думає про народ.

Нарешті у нас є коаліційний уряд та парламентська більшість, нарешті і вперше збудована “зрозуміла всім” система влади в Україні.

А нападки на владу ініційовані Заходом та опозицією, які хочуть зупинити економічне зростання української економіки, що такими важкими зусиллями досягали Кучма та його братія за 8 років відданої праці.

А ще в нас свобода слова, друку, гарно розвивається малий та середній бізнес.

Теза про покращення економічної ситуації в країні як антитеза - про антиукраїнську змову за кордоном, що є головною причиною політичних негараздів, також спроба применшення реальних розмірів міжнародної ізоляції України і українського керівництва

Боротьба за покращення іміджу окремих представників влади (зокрема й у зв‘язку із міжнародними скандалами), асоціювання влади зі стабільністю, опозиції – з безладом, удари по діячах опозиції, спроби звести нанівець поставлення проблеми свободи слова в Україні тощо.

Юля – грабіжниця, партнерка Лазаренка Ющенко – слабак, куплений американцями Мороз – соціаліст-утопіст з особистими претензіями до президента Симоненко – лідер старих дурнів під червоними прапорами, популіст Кучма – контролює усі процеси, працює цілодобово (серед народу, дипломат), йому не зручно за таку поганеньку опозицію

Лідери опозиції не здатні зібрати під свої знамена скільки-небудь значну кількість прихильників; Кучма впливовий політик на міжнародній арені; Уряд Януковича - найбільш реформаторський уряд в Україні за період незалежності; Опозиція, блокуючи роботу ВР, зупиняє рух України до Європи, (унеможливлює прийняття бюджету-2003, не дає більшості можливості відкрито розібратися із станом справ у Нацбанку і т.п.).

На мой взгляд, главные идеологические установки для „клиента”, которые спускались с информационного Олимпа таковы: 1.”Парламент – безответственный орган, который способен лишь на драки и скандалы”.

Оппозиция – неорганизована, маргинальна.

Діяльність опозиції в Україні має деструктивний і по суті антидержавний характер, опозиційні сили виконують “замовлення” з-за меж країни; В.Ющенко – не є справжнім лідером, він-слабкий політик, яким маніпулюють інші;

Усі звинувачення на адресу українського керівництва з боку лідерів зарубіжних країн – безпідставні, це – цілеспрямована кампанія проти України в цілому та її народу;

Влада в Україні “сильна, як ніколи, відкрита, прозора, і демократична”. Уособленням цієї влади є Президент та його адміністрація.

Опозиція – це щось маргінальне й недолуге, що намагається всякими сумнівними шляхами утримати біля себе якихось прибічників, або просто видумати їх. З іншого боку – пропрезидентські сили, і особливо Адміністрація Президента – ось хто може “вирішувати питання”.

Показовими були випуски новин 15-16 вересня, де було застосовано увесь арсенал “маніпулятивних спецоперацій”:15 вересня. - Сюжет про проблеми із закриттям пунктів обміну в центрі столиці. Здається, лише на 1+1 проскочила інформація про закриття у зв’язку з масовими перевірками з боку податкової, решта просували інформацію – “незручності напередодні акцій протесту”.- “Звернення церковників”, начитане диктором, написане і підкріплене фотографіями усіх релігійних авторитетів, при чому, під самим текстом не було жодного підпису. Зміст і стиль тексту не давав підстав для сумнівів про місце, де він писався.16 вересня.“Мовчання ягнят” до обіду на всіх телеканалах і запуск по першій програмі радіо музичного “Променя”, де немає новин.Початок усіх випусків новин із довгого й нудного репортажу про черговий візит Кучми.Телерепортажі про акцію почилася з регіонів, і то – з негативним відтінком (1+1: в Луцьку опозиція провела два окремих мітинги – не змогли домовитися, про це ж і синхрони; в Луганську мітингуючи розігнав дощ) Головний акцент усіх репортажів - міліція вела себе дуже коректно.Репортаж зі столиці теж формував у підсвідомості глядача інформацію про роз’єднаність опозиції (різні колони підходили різними шляхами), шукалися суперечності і протиріччя у висловах лідерів чи представників опозиції. Головні акценти робилися на те, як мітинг зашкодив руху транспорту та роботі тих же самих обмінних пунктів у центрі.Короткий репортаж доповнювався обширними коментарями з боку Кінаха, Семиноженка тощо.

Майже усі ЗМІ розповіли про прес-конференцію Кононова, який назвав акцію “боротьбою за владу”.Про річницю зникнення Гонгадзе або не згадували взагалі, або – мимохідь.(список подібних “месседжів” можна продовжувати, але все зводиться до одного: “Люди, вас використовують, це просто боротьба політиків за сфери впливу: опозиція програла і тепер прагне реваншу, блокуючи роботу Верховної Ради. Але усе це несерйозно, це такі дорослі ігри, в які краще не втручатися. Яка негарна опозиція і який хороший президент, Литвин, Кінах тощо”).

1. Що Президент на своєму місці і виконує свої обов’язки, у всякому разі, що він нормально справляється з ними...

2. Що ще невідомо що таке цензура і треба розібратися чому журналісти хочуть, щоб їх не контролювали, а цензура як така, можливо, навіть потрібна суспільству, та й невідомо, чи можна її знищити взагалі..

Що більшість у Верховній Раді створена та діє справно і перспективно.

Я зробив з цього приводу спеціальне дослідження політичної телереклами, опубліковане в “Телекритиці”Базове послання “За Єду”: «Голосуйте за нас, ми влада, і під нами Україна буде єдиною» Гра слів абревіатури: «За ЄдУ» — «За їжу!» Базове послання “Яблуко”: «Ананас не подведет»Базове послання “Команди озимого покоління”: «Голосуйте за нове покоління, молодих та успішних, подивіться, які ми класні»

Маніпуляція була з двох боків. Опозиційний месседж - "З нами вся Україна", владний "Все хорошо прекрасная маркиза!" - обидва не відповідають дійсності.

Відповідальність влади, потужність, здатність контролювати ситуацію, зростання впливу СДПУ(О), стабільне економічне зростання — популістські мотиви та розпорошеність опозиції. Слабкість Ющенка, нездатність до конструктивної роботи парламенту_

Хороша, чесна та прозора влада й підкуплена Заходом придуркувата та жадібна до влади й грошей опозиція

Заперечую розповсюджену думку щодо спекуляцій на чисельності учасників масових акцій: сам був, бачив. Тут спекуляціями займалися якраз опозиційні ЗМІ. На мою думку, якихось яскравих спекуляцій взагалі не відбувалося. Навпаки, все робилося тихо, мирно, набагато тоншими методами: тут трохи замовчали, там трохи цитату обрізали або подію проігнорували



8. Як давно, на ваш погляд, українське новинне телебачення припинило розвиток:

1998

7

18%

1999

6

16%

2000

7

18%

2001

2

5%

2002

1

3%

воно і зараз розвивається

10

26%



Розвиток відбувається. Він іде за якоюсь складною функцією, де під впливом різних чинників тимчасові злети чергуються з тимчасовими ж провалами, але процес іде.

Украинское телевидение всегда отображало мнение руководителей страны, областей и городов.

Справа в тому, що поява 1+1, а потім Нового, чи СТБ і ICTV, поява нових новинних програм – це були етапи розвитку, вони давали дещо інакші новини, ніж їх попередники, але справа в тому, що вони теж не є на всі 100% якісними, якщо це можливо взагалі. Я оптиміст, думаю, що ТБ все ж розвивається, що там є достойні професіонали, які згодом (але коли – через 5, 10, 15 років?) будуть робити якісне ТБ. Не можна сказати, що розвиток припинився, але він іде різними темпами – то скоріше, то уповільнюється, то навіть повертає назад...

Потрібно розглядати кожен канал окремо. “Вікна опівночі” Скрипіна, на мою думку, були останнім острівцем потонувшим у цьому говні

Проте певні негативні віхи можна відзначити – вихолощення у 2001 році новин на СТБ, відхід з “Нового” Андрія Шевченка, прихід на ПЛЮСИ “темничної” ідеології) Також можна відзначити й позитивні моменти – активність окремих журналістів, стійкість новинної команди ПЛЮСІВ (інколи допускаються образливі для влади “ляпсуси”)


9. У 2002-му році, на думку авторів дослідження, ми стали свідками того, як на ТБ використовують для маніпуляцій навіть класичні прийоми якісної журналістики (наприклад, принцип представлення двох точок зору нівелюється прийомом „останнього слова” – коли „правильна” точка зору завжди йде останньою і вона є коментарем не проблеми, а саме „неправильної” точки зору. Також викладені ТБ дві точки зору можуть стосуватися другорядних проблем, і не відображати Суті конфлікту, і таке інше).
Запропонуйте – з урахуванням вже висловленої вами думки стосовно інтенсивності використання нинішнім ТБ тих чи інших маніпулятивних прийомів – найбільш актуальні на сьогодні форматні принципи Відкритої інформаційної технології, які б робили процес виробництва новин максимально прозорим для самих журналістів і - для глядачів. Саме відсутність в новинах та щотижневиках таких форматних процедур мала б давати одразу сигнал „SOS, маніпуляція!”.


1) Резкое повышение уровня профессионализма и компетентности политических тележурналистов.

2) Подбор экспертов и показ интересных (а не только "нужных" и "своих") политиков. 3)Тележурналист должен иметь свою точку зрения на события, репортаж следует делать с обьективных позиций.

4) Не злоупотреблять так называемым интерактивом. Иметь свежие мысли, новых экспертов и политиков, не ангажированных и с оригинальным видением проблем, компетентнтных и т.д.

Обов’язкова подача двох чи навіть трьох коментарів протилежних сторін учасників події, присутність різних аналітиків, відсутність особистісних оцінок журналістів, а лише подача фактів.

1. Подання журналістами конкретних фактів (чи відповідає новина на класичні п’ять питань журналістики?) 2.Надання слова безпосередньо головним учасникам події

Це практично неможливо. Оскільки інформаційну політику формує власник телеканалу, а це нічого спільного не має з цензурою, яка на мою думку може бути тільки державною функцією. Ми маємо приклад ББС з її стандартом незалежності, і реальним висвітлення останніх президентських виборів в Україні, коли представництво цієї радіокомпанії в Україні інтенсивно агітувало за Мороза. І де тут контроль. Навіть в часи КПРС, журналіст, який мав на це сміливість, міг друкувати інформацію, скажімо про “зелених”, якщо правильно знаходив форму подачі і підтримку керівників ЗМІ. Так саме це робиться і зараз. Це підтверджує інтенсивність виступу так званої опозиції на каналах ТРК “Ера”, і навіть вихід їх власних програм. Головне створити “фішку”, яку будуть вимушені обговорювати, і ввести її в “обіг”. Невміння призвело до набуття “темників” та “кольчужних питань” величезного розголосу.

В сформульованому вами запитанні вже використовуються прийоми маніпуляцій в соціологічному опитуванні, оскільки подається стверджувальна точка зору авторів дослідження... принцип представлення двох точок зору не вирішує суті проблеми, особливо коли мова йде про економічні та політичні сюжети

Відсутність конкуренції між службами новин телеканалів (коли у всіх те саме, тільки різними словами) є таким сигналом.

Незалежність власників від влади. Відкрита редакційна політика. Угоди журналістів з редакціями.

Визначена, прозора редакційна політика, різноманітні обличчя тих, хто коментує події, будучи їх безпосереднім учасником, більше якісної аналітики, але не прямолінійних інтерпретацій

Треба просто подавати події такими, якими вони є - без ретуші, без замовних коментарів, без підглядань на різні “інформативні” листки з будь-яких адміністрацій. Не потрібно робити “своїх” доморощених і замовних останніх слів у стилі Кисельова, коли вже відразу включаться, як ви кажете, сигнал SOS. Редакціям варто шукати свої оригінальні новинні теми, а не орієнтуватися виключно на агенції (які, на мою думку, маніпульовані, як будь-який канал).

Таких важелів на даному етапі розвитку українського суспільства немає

Ці принципи прості. На телебаченні мають бути приблизно однаковою мірою висловлені усі важливі точки зору, і висловлені саме тими людьми, які є ньюзмейкерами в даному питанні, а не статистами, які мають до того опосередковане відношення. Коментар, взятий у особи, що представляє якийсь один спектр, без коментаря з "іншого боку" має вважатися проявом непрофесіоналізму. Закінчення сюжету не повинно містити тенденційних оціночних суджень. Також на телебаченні частіше має відбуватися діалог у прямому ефірі між реальними лідерами. Однак, слід брати до уваги, що самі лише технології, сам лише формальний підхід до справи не врятують. У телебаченні просто потрібні люди, якомога більше людей, які б більш відповідально ставилися до свого слова, і им просто було б гидко казати в ефір брехню. Також дуже потрібно, щоб їм не довелося розплачуватися за ці свої "вподобання"

Разве что увеличение объема ссылок на интернет, как на альтернативу подконтрольным СМИ. С одной стороны, это всегда при желании дает возможность_проверить подлинность информации, с другой – приобщает все большее число зрите лей к интернету, а значит и к большему объему получаемой информации. Помимо этого можно было бы сказать и о создании института независимых экспертов, но в условиях нашей страны это чревато. В чем мы уже не единожды убеждались

Зробити це я вважаю зовсім неможливо, бо головний чинник - система цнот, яка існує в країні, та за якою живуть як власники ЗМІ так і журналісти

Розмови про повну прозорість — утопія. Можна лише говорити про деякі форми представлення інформації, які б зменшували маніпулятивний тиск. Це, насамперед, чітке відокремлення фактів від коментарів шляхом, наприклад, виведення на екран двох колонок тексту, в одній з яких перелічувалися б події, а в іншій — їх причини, причому не ймовірні, а ті, які встановлені компетентними органами. За підміну реальних причин ймовірними має бути встановлена відповідальність ЗМІ. Це не виключає обговорення ймовірних причин тих чи тих подій, але такого роду матеріали повинні даватись у відповідних рубриках

Головне, чого не можна допускати в новинах – політичної реклами у різних формах. Але ми не зможемо “захиститися” від маніпуляцій форматом. Тут працює цілий комплекс проблем – журналістська етика, професіоналізм, позиція власників, влади і т.і. В авторитарній державі не може бути нормальних теленовин.

Найбільш демократичний формат – це дискусія у прямому ефірі. А у новинах – обов'язкові коментарі справжніх опонентів. Тобто, коли виходить сюжет про блокування голосування в парламенті з боку опозиції, то має бути надано слово офіційному представнику опозиції...

Обґрунтованість, приклади, професійність, оригінальність, яскрава картинка, представлення більше трьох точок зору та ін.

Умовна назва рубрики новинної рубрики “Трибуна опозиції”: кількахвилинний коментар важливих подій дня, тижня лідерами парламентської опозиції (керівниками їхніх прес-служб) у прямому ефірі. Такі коментарі мають завершувати випуск новин, тим самим унеможливлюючи наступні „правильні” коментарі ведучих програм.

Расположение новостей по степени их важності и актуальності. При наличии комментария, необходимость использования точек зрения равнозначных политических фигур с соблюдением их паритетності, в том числе и в хронометраже Отказ от навязанных стереотипов, типа „констуктивное большинство” или „деструктивное меньшинство” Отказ от практики умалчивать важные события с надеждой показать их показать в ночных выпусках.Сюжеты на разных телеканалах не могут быть практически одинаковыми. К примеру, один и тот же комментарий Тигипко.

Вся суть маніпулювання полягає в знаходженні обхідних шляхів. Тому форматні процедури тут не дуже допоможуть. Найчастіше у нас створення потрібного образу відбувається за допомогою спеціального підбору емоційно забарвленої лексики, відеоряду тощо. На мій погляд, суттєво покращити ситуацію можна лише, якщо вдасться добитися ефірного часу на УТ-1, відданого альтернативній творчій групі. Тоді можливе буде якесь порівняння, і таким чином глядач буде краще поінформованим, а маніпулювати стане важче.

Коли чесно, не знаю. У нас усе відбувається за принципом “закон - як дишло” і будь-які “форматні принципи” при потребі можуть бути або проігноровані або “підкориговані”. Потрібна загальна зміна “правил гри”, коли цінуватиметься професійність і особиста позиція, а не “вміння вчасно пристосуватися до ситуації і точно виконати вказівку зверху”. Інакше журналістика і надалі лишатиметься “обслуговуючим інструментом”.

Мені важко дати відповідь на це запитання, оскільки я не є журналістом. Як глядачеві мені б хотілося знати „автора” передачі новин, тобто – хто, власне, є кінцевою „відповідальною інстанцією” новинної передачі. Адже хоча фільм теж є продуктом колективної творчості, ми все ж знаємо, що „кінцевою інстанцією” є режисер. У передачі новин ця „кінцева інстанція”, відповідальна за „продукт” у цілому, не акцентована, швиденько проскакує у титрах, які навряд чи хто встигає прочитати. Якщо ж у кінці передачі новин чітко сказати, хто є конкретно відповідальний за випуск новин – можливо, це матиме хоча б якийсь моральний вплив. Можливо, когось це зупинить, бо не кожному захочеться мати одіозну репутацію а-ля Піховшек

Наличие сигнала "SOS, манипуляция!"  в передачах - недостижимая мечта. Единственная возможность получения свободной информации - создание независимых, самоокупаемых каналов, газет. Как пример, наличие интернета позволяло (не знаю, как в будущем,) узнавать правдивую информацию. Кстати,  в свою очередь, интернет используют для дезинформации.

Обов’язкова наявність експертних свідчень з двох або більше саме зацікавлених, а не сторонніх точок зору, звертаючи увагу на те, що експерти мають бути: кваліфіковані, володіти питанням, говорити по суті і відеоряд має відповідати змістові слів. Повнота картини та перебігу події, обов’язкова вказівка на її причини та початок.

- Вироблення такої методики – утопія. Потрібне запровадження справжньої конкуренції між різними телеканалами, конкурентний розвиток програм радіо новин та газет.

Відкрита новинна редакційна політика телеканалів, опублікована на веб-сайті

Зменшення дикторського формату, збільшення журналістських репортажів, де візуальний ряд є домінуючим

Найкращий форматний принцип - якісні новини, суспільні передачі. Тобто, якщо хтось робить неякісний продукт, то треба спочатку робити продукт якісний, потім (тільки потім!) забороняти неякісний продукт. Це краще зробити зусиллями тих, хто робить якісний продукт і потерпає від інформаційних спекулянтів. Критика (заборона, засудження, протест) сама по собі не буде мати жодного ефекту, бо вона нічого не створює.

Можливий лише єдиний на сьогодні засіб – перехід до формату репортажів та виготовлення окремих якісних аналітичних програм (з можливістю вибору). Не можна сьогодні поєднувати ці два формати одночасно – за таких умов маніпуляції не уникнути

Никакие форматные принципы не помогут.На мой взгляд – надо добиваться экономической самостоятельности СМИ, которая невозможна без поднятия уровня жизни украинцев. Пока большинство людей будет занято удовлетворением своих самых примитивных потребностей – независимые СМИ будут невостребованы.

Я газетний журналіст, а не телевізійний, тому можу навести лише точку зору стороннього глядача. Вважаю, що тут простих готових рецептів нема. Самі ж написали, що усталені форматні технології теж можуть бути предметом маніпулювання. Дві, навіть три точки зору можна так підібрати, що істину годі й шукати. Навіть особистості багато важать. Хіба мало дурнів можна знайти в опозиції і розумних людей – у блоці влади? Наслідок дискусії неважко передбачити… Інша річ, якщо у простому новинному сюжеті явно проглядає чиясь позиція. Навіть інтонацією можна багато що зробити. З цим явно не все гаразд. Але, на мій погляд, боротьба за якісь форматні принципи приречена, допоки наші ЗМІ залежні.



10. Які, на Ваш погляд, нововведення найбільш необхідні для теленовин, щоб вони були якісні (відмітьте, будь ласка, не більше трьох позицій):


відкрита новинна редакційна політика існуючих теленовин (опублікована на веб-сайті телекомпанії)

7

18%

нова політична ситуація в країні – і більше нічого не треба

16

42%

нові менеджери (редактори) теленовин

4

11%

нові власники телеканалів

10

26%

новий закон “Про телебачення та радіомовлення”, в тому числі – зміни до положень про Нацраду

11

29%

новий телеканал (телеканали) виключно новинного типу, який буде заробляти на рекламі

10

26%

видача окремої ліцензії на теленовини та право відзивати її за поданням громадської наглядової ради, яка була б створена з представників всіх парламентських партій

8

21%

суспільне телебачення

13

34%

стимулювання новинного мовлення закордонних (перекладних) телеканалів на загальнонаціональних каналах

12

32%

розширення переліку ретрансльованих по кабелю телеканалів іноземного новинного мовлення

9

24%


інше (що саме?)


Влада і її опоненти все рівно будуть працювати більш-менш однаково, навіть якщо вони завтра і поміняються місцями. Скажімо обмеження охороною, із посиланням охорони на доручення М.Томенка, доступу в будинок де проходили парламентські слухання по свободі слова, свідчить про це. новий закон “Про телебачення та радіомовлення”, в тому числі – зміни до положень про Нацраду А гранти будуть від кого? Спочатку треба зробити прозорим механізм і перелік їх видачі

Кілька нових телеканалів з поширенням сигналу через супутник

Лібералізація політичного режиму в Україні

Справжня економічна, політична і особистісна незалежність власників телеканалів і журналістів

Законодавче визначення поняття “політична цензура” та встановлення кримінальної відповідальності за спроби її здійснення

Нова економічна ситуація у державі, відокремлення бізнесу від політики, коли теленовини і телебачення взагалі будуть лише бізнесом, способом заробляти гроші

По-перше, Цікавий ще пункт 6, але слід мати на увазі, що реклама виключно (всі 100%!!!) маніпулятивна! Взагалі реклама – це найбільш маніпулятивний ТБ-продукт. Як суміщається поряд (в одній програмі, на одному каналі! Ця проблема вже існує і зараз!) відверто маніпулятивний продукт і новини, покликані бути виключно НЕ маніпулятивними? Існує проблема несумісності психологічного сприйняття, породження рекламою недовіри до іншого продукту – новин, навіть якщо вони будуть якісними? По-друге, пункти 9 та 10 (про закордонне телебачення) досить слабкі, бо найбільш маніпулятивне телебачення СНД – це російське ТБ, як внутрішнє, так і “на експорт”. Російський ТБ-продукт, призначений для України ( а рівно і для всіх інших країн світу!) – безприкладно маніпулятивний за визначенням, бо така психологія його авторів. Нема більш нечесного ТБ, як московське. Нема ніяких гарантій, що не російське іноземне ТБ, наприклад німецьке чи американське, якщо воно буде призначене для України, згодом не стане таким же, або ж не буде хоч частково застосовувати маніпулятивних технологій. Довіряти треба, я думаю, лише вітчизняному продукту, але всіма засобами добиватись його якості та безманіпулятивності...

Создание гражданского, а не государственного общества, с экономически свободными и независимыми гражданами, которые будут смотреть и читать те СМИ, которые посчитают достойными и за которые будут платить так, чтобы СМИ зависели только от своего потреби теля..



11.Чому в принципі можливі маніпуляції з політичним присмаком на вітчизняних телеканалах (відмітьте не більше трьох позицій)?


бо інфраструктура передачі телесигналу (загальнонаціональних каналів) досі належить державі

5

13%

бо на телеканали тиснуть силовими методами (податкова, суди, ліцензії і т.ін.)

22

58%

бо телеканали не заробляють на ринку реклами достатньо, щоб бути фінансово незалежними

19

50%

бо власники телеканалів залежні від влади

31

82%

бо журналісти продажні і залежні

8

21%

бо новинна редакційна політика телеканалів системно не викладена і не є публічною

2

5%

бо несформоване суспільне замовлення (суспільні вимоги) до якості теленовин

18

47%


Що ще?

Зрештою, повинні бути (серед інших!) і телеканали (партійні і т.д.), де присутні маніпуляційні технології. Типу ж демократія?

Пункт 1, я думаю, взагалі не причетний до теми, бо телетрансляційна система не має права втручатися в зміст програм. Пункт 2 є складовою частиною пункту 4. Пункт 3 теж не має сили, бо, на мою думку, не відповідає дійсності, я чомусь думаю, що ТБ заробляє, у всякому випадку – може заробляти! -- достатньо для того, щоб бути достатньо незалежним, на відміну від нинішніх газет, які зараз “прогодувати” рекламою фактично неможливо. У всякому разі ТБ живе значно багатше за інші види ЗМІ.

Бо власники телеканалів мають ще й інші політичні та бізнесові інтереси окрім створення якісного ЗМІ

Потому что СМИ не является бизнесом в общепринятом смысле. Государство поддерживает протекционистский принцип создания бизнеса, потому СМИ содержат в качестве „оружия” (нападения или обороны) для поддержки других видов деятельности



12. Ваш прогноз на 2003-ий рік: чи буде зростати масштаб застосування маніпулятивних технологій на українському ТБ?

ТАК

30

79%

НІ

6

16%

Важко сказати

3

8%


Чому? Ваша думка

Завышенные политические ставки, что связано с ситуацией общей политической нестабильности, расколом и "войнами" элит, поисками выгодных позиций на электоральный 2004 год.

Наближення президентських виборів

З наближенням президентських виборів залежні від влади телеканали неодмінно будуть шукати нових способів донесення своїх повідомлень, в тому числі й шляхом вдосконалення механізму маніпулятивних технологій

Боротьба за формування основних виборчих блоків і підготовка до президентських виборів.1бо власники телеканалів залежні від влади 2бо телеканали не заробляють на ринку реклами достатньо, щоб бути фінансово незалежними 3бо на телеканали тиснуть силовими методами (податкова, суди, ліцензії і т.ін.)

Це один із способів: утримання і передачі влади від Л.Кучми до його наступника (спадкоємця); протриматися при цій владі та найменш болісно інкорпоруватися в нову тим силам, які неспроможні самотужки перемогти на виборах (незалежно від ступеня їх демократичності), але які готові за певні дивіденди обслуговувати будь-який наступний недемократичний режим.

У зв’язку із загостренням політичної боротьби перед стартом виборчої кампанії – 2004, а також через все більшу складність для влади забезпечити свою стабільність в умовах падіння рівня її суспільної підтримки.

Тому що це залежить від дуже багатьох факторів, розвиток яких важко передбачити. Сподіваюсь, що протести журналістів разом із зусиллями профільного комітету ВР не дозволять ще збільшити масштаб маніпулювання

Наближаються президентські вибори, головні претенденти від влади почали гру у відкриту, тому вони опробовуватимуть усі можливі і неможливі методи впливу на масову свідомість, щоб зміцнити власні позиції й придушити конкурентів. Зрештою, “прозомбований” таким чином “електорат” – знахідка на виборах. Це – як підгодована риба у рибалок. Правда, буває, що рибу перегодовують, і вона перестає клювати

Бо багато хто зрозуміє безперспективність маніпуляцій, все одно мила в мішку не сховаєш, глядач все розуміє

Пока существует нынешняя власть

Бо протидії маніпуляціям як не було так і нема. Взагалі, 2003 рік може бути досить спокійним відносно маніпуляцій, якість нашого ТБ, можливо, навіть трохи виросте. Справжнього вибуху маніпуляцій слід очікувати в роки виборів – 2004 та 2006, а тому було б добре, якби до цього суспільство змогло створити дієві механізми протидії маніпуляціям. На мою дилетантську думку (можливо, я помиляюсь!) ці механізми протидії мають бути обов’язково ВНУТРІШНІ і ЗОВНІШНІ. Важливіші – зовнішні, тобто вони мають бути такими, щоб саме суспільство могло протидіяти маніпуляціям: --- ліцензії, громадські ради, система законодавства, право покарання випадків маніпуляцій, і не лише для журналістів, але й для тих, хто це замовив, або в чиїх інтересах це зроблено. По друге внутрішні – система організації виробництва новин, відповідальності журналістів, перш за все менеджерів, внутрішні регламентні документи, тощо – все має бути спрямоване на те, щоб випадок об’єктивної інформації стимулювався, а випадок маніпуляції не міг залишитись безкарним ні для кого.

Бо проснулися журналісти. Тепер будемо будити експертів.

Маніпуляція - це гроші, а їх притримають до 2004 року

Тому що вирішуватиметься питання про владу щонайменше на наступні 10 років

К сожалению, такова общемировая тенденция, сейчас стало модно манипулировать сознанием людей для зарабатывания больших денег - это проблема сегодняшнего времени. Втюхивание образов товаров (брендов) тоже манипуляция, токо похуже, а реклама основной способ заработка на тв во всем мире -

Нас чекають перерозподіл впливу кланів напередодні президентських виборів та власне ці перегони.

Бо президентські вибори що наближаються, будуть найбільш дикунськими та хижацькими за всю нашу коротку історію. Крім того, розклад політичних сил і в парламенті. І в суспільстві не дають підстав для спокою. Втручання міжнародних організацій тут нічому не зарадить, а лише підсилить вже існуючі розмови, що опозиція продає Україну Заходу в обмін на владу. Треба справлятися власними силами, тут далеко не всі ресурси задіяні.


Список опитаних експертів:

1. Карасьов Вадим, політолог;

2. Таран Віктор , депутат Дарницької районної ради м. Києва;

3. Томенко Микола, голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації;

4. Костенко Євген, помічник народного депутата України;

5. Баграєв Микола, народний депутат України

6. Кондратюк Олена, директор агенстваPR-агенства "Радник"

7. Величко Олег, випускаючий редактор програми «Подробности», Интер)

8. Жданов Ігор, керівник політико-правових програм Центрк політичних та економічних досліджень імені О.Разумкова;

9. Тищенко Юлія, координатор програм розвитку громадянського суспільства українського незалежного центру політичних досліджень;
10. Климчук Олег , редактор програми „Спецрепортер”

11. Федченко Євген, політолог, Агентство стратегічної інформації(АСІ)

12. Палій Олександр , секретаріат Громадської Ради з питань свободи слова та інформації, координатор

13. Капустін Андрій Георгійович, власкор по Україні журналу Госдумы РФ «Российская Федерация сегодня», член НСЖУ;

14. Воротник Валерий, головний редактор газеты АНТЕННА(Черкаси)

15. Жадан Ірина Василівна, завідувач лабораторії Інституту соціальної та політичної психології АПН України, кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник

16. Квіт Сергій , директор Могилянської школи журналістики, професор НауКМА;

17. Петруленков Олександр, начальник відділу зв'язків з громадськістю Національної телекомпанії України;

18. Овчарук Андрій, журналіст (Житомир);

19. Яблонський Василь, доцент НауКМА

20. Буджурова Лілія, керівник Асоціації вільних журналістів Криму;

21. Якименко Юрій, експерт Центру політичних і економічних досліджень ім Разумкова;

22. Морозова Ганна, редактор журналу "Аспекти самоврядування";

23. Позняк Наталія, незалежний журналіст;

24. Бекешкіна Ірина, науковий керівник Фонду “Демократичні ініціативи”;

25. Горбань Юрій , головний редактор інформаційного мовлення, канал СТБ;

26. Мерніков Геннадій Іванович, старший науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень(Дніпропетровський Філіал), кандидат історичних наук;

27. Калінін Юрій, пенсіонер (Канада);

28. Семена Микола, власкор газети „Зеркало недели”(Сімферополь);

29. Моругін Сергій, співвидавець Uatoday.net;

30. Дацюк Сергій, незалежний медіа-експерт;

31. Синчук Станіслав, журналіст "Зброя та Полювання";

32. Денис Жарких, заступник головного редактора, „Наша газета плюс”;

33. Плотніков Олексій, доктор економічних наук, професор;

34. Аласанія Зураб, журналіст, „Медіа-Об’єктив”(Харків);

35. Павловський Ярослав, заступник Директора Інституту Інформаційного суспільства;

36. Медведєв Олег, PR-директор партії "ЯБЛУКО";

37. Юхт Олег Ігоревич, генеральный директор Агентства Телевидения "Новости" г. Харьков;

38. Колгушев Ярослав, заступник головного редактора газети „Донбасс”

39. Колюбакін Володимир, агенція "Укрпартінформ", позаштатний кореспондент
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка