Наша світлиця



Скачати 51.48 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір51.48 Kb.
Наша світлиця

У нашій школі є затишний куточок –музей нородного побуту. Це наша світлиця. З трепетним почуттям заходять учні сюди, бо саме тут поволі повертаєшся в минуле і спокій огортає тебе. Подумки вітаєшся з Шевченком, портрет якого висить на стіні, а кругом рушники, рушники, рушники…

І вишиванки є, давні, вишиті ще нашими бабусями, і сучасні,і самоткані килимки , і речі хатнього вжитку, і прикраси, і писанки, і віночки відповідно до віку.Є в нас і коливороток, привезений із Сумщини, і дерев'яна ступа із Житомирщини, і праска із Чернігівщини, і кошики із Київщини, і полумиски із Закарпаття... Всі ці експонати збирали вчителі та учні нашої школи. позитив 2012мо 007

позитив 2012мо 008Метою створення світлиці було відродити національну самобутність українців, не загубити національного коріння, розвивати в учнів почуття відповідальності за збереження національних традицій, звичаїв, культурних надбань, залучати учнів до джерел духовності українського народу.

Створена світлиця була за ініціативою досвідченого вчителя-методиста Стасюк Наталії Михайлівни. позитив 2012мо 160

Для вчителів-філологів нашої школи головною проблемою є формування національної свідомості й духовної особистості засобами українознавства. У роботі допомагають матеріали світлиці. Так на уроках української мови у 8 класі при описі пам'ятки історії та культури використовуємо рушники: тканий та вишиваний –рушники із батьківщини О.Довженка, у 6 класі на уроках літератури при вивченні календарно-обрядових пісень весняного циклу дітям показуємо випечені з тіста пташки, якими закликають весну, у 6 класі під час вивчення поезії І.Калинця «Писанки» діти знайомляться із справжніми писанками та особливостями розпису, намагалися самостійно розписати їх, використовуючи писачки, які знаходяться у світлиці, а в 11 класі під час вивчення поезії В.Симоненка «Жорна» учні побачили справжні жорна, які теж знайшли місце у нашому музеї.

У дні відзначення 100 річчя від дня народження Андрія Малишка вчитель української мови Андрюкова О.Д. провела відкритий урок «І на тім рушникові…» для старшокласників у світлиці, де зібрані рушники із Житомирщини, Київщини, Вінничини, Полтавщини та Черкащини. Учні розглядали старовинні вишиті рушники, цікавилися орнаментами, властивими для певних регіонів, адже вони скрізь різні. Їх зацікавило, що у вишиваних рушниках Київщини, Чернігівщини переважає рослинний візерунок у вигляді вазона, на Поділлі геометризовані візерунки з малюнками жіночих фігурок, пташок, тварин, вишиті гладдю, на Волині вишивають хрестиком, переважає геометричний орнамент, на Поліссі у вишиваних рушниках в основному червоний та чорний кольори, на Закарпатті, Буковині, Галичині- різноманітні відтінки, а на Полтавщині- синій, червоний та чорний. Саме червоними та чорними барвами «вишита» поезія Андрія Малишка «Пісня про рушник». Присутні з хвилюванням слухали пісню, яка стала народною, бо вона пройнята безмежною любов'ю до матері, що злилася з вишиваним рушником і материнською ласкавою усмішкою..


Такі уроки сприяють кращому засвоєнню певного матеріалу та виховують почуття відповідальності за збереження національних традицій, звичаїв та культурних надбань.

Перед учителями нашої кафедри постало завдання : як виховати в учнів почуття національної гідності і честі, поваги до культурних надбань нашого народу на основі особистих переконань, як сприяти пізнанню учнями багатства і змісту духовної, матеріальної культури українців, кращому розумінню національної своєрідності українського етносу.

Максим Рильський писав: « Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього, хто не відає про славу своїх предків, той сам не вартий пошани…» - ці мудрі слова стали для нас актуальні і дорогі. Вчителі нашої школи широко використовують матеріали світлиці не тільки на уроках, але й в позакласній роботі.

Цікавий виховний захід був проведений для учнів 8-9 класів (Стасюк Н.М., Павленко В.В.) «Ой не ріж косу…», дівчата із захопленням слухали розповідь однієї бабусі, яку запросили на свято, про те. що споконвіків дівоча коса була своєрідною ознакою охайності. Вважалося, що юнка, яка стежить за волоссям, буде гарною господинею – чепурною, працьовитою.тому матері особливо старанно привчали дочок до охайності.» Яка коса-така й краса». Дівчата усвідомили, що коса – це елемент дівочого


етикету, а потім вони демонстрпозитив 2012мо 157ували своє вміння заплітати косу і прикрашати її стрічками та квітами. Закінчився захід піснею Михайла Ткача і Олександра Білаша «Ой не ріж косу» у виконанні гурту дівчат.

А з яким захопленням приходять учні молодших класів на екскурсію у світлицю. Вони знайомляться з оберегами української родини, викликаючи цим пізнавальний інтерес до свого родоводу, української нації, її культури та побуту.

Цікаво і змістовно пройшла виховна година « Українська оселя» у 2-А класі (НадводнюкО.А,), проведена у світлиці. Під час заходу діти ознайомилися з предметами побуту, доторкнулися до них, почули розповідь про старовинний тканий рушник і частинку ткацького верстата, про стіл, який є оберегом у кожній родині і який завжди повинен бути застелений, про хліб, який лежав на столі, накритий рушником, діти ознайомилися з національним буденним та святковим одягом, дівчатка приміряли вишиті сорочки, плахти, віночки, а хлопці одягали вишиванки, вчилися зав'язувати пояс, приміряли шапку-бирку та солом'яного бриля, а Сашко навіть заграв на бандурі. Діти не хотіли залишати світлицю.

А вчителька Ткачук А.Г. провела незабутнє свято для третьокласників «Вогник рідної оселі» На свято діти прийшли з батьками, бабусями та дідусями. Присутні були в захопленні від виставки серветок, доріжок, сюжетних панно, які вишивали члени гуртка «Берегиня», організовану Наталією Михайлівною Стасюк «З журбою радість обнялася», де представлено розмаїття вишивок, колишніх і сучасних. Особливо запам'ятався рушник – оберіг із села Романівки, що на Попільнянщині, батьківщині Рильського, вишитий у кінці ХІХ століття, а він ніби і зараз промовляє словами поета «…троянди й виноград – красиве і корисне», адже на ньому вишиті троянди, ніби живі цвітуть, і виноград достигає. позитив 2012мо 006 А бабуся подарувала вишитий власноруч рушник у світлицю, адже родина – це не тільки родичі, це і дитячий садок, і школа, і весь український народ, а родина до родини - народ. Роль господині виконувала мама, яка з імпровізованої печі рогачами виймала горщик із варениками та макітру із пампушками. Діти дерев'яними ложками переносили у свої полумиски вареники та пампушки і смакували досхочу, запиваючи узваром.

Не менш цікавим і веселим проходило свято Андрія. На ньому старшокласники виконували спільну роботу (лущили квасолю, кукурудзу, ліпили вареники, випікали калиту), жартували, співали, кусали калиту, а найцікавішим елементом було ворожіння.Учні розійшлися задоволені та веселі.

Світлиця є центром у дослідженні та написанні наукових робіт учнями-старшокласниками. Гончарні вироби, вироби з лози, писанки, зібрані у музеї, стали предметом дослідницьких робіт для слухачів МАН, а віночки, виготовлені Лівшун Катериною Овдіївною, зацікавили дівчат.і наштовхнули їх на написання роботи в МАН «Віночок-оберіг, елемент національного одягу» позитив 2012мо 074

Отже, наш музей став справжнім центром національного виховання, де відроджується українознавство, адже воно сприяє духовному відродженню нації, працює на майбутнє, допомагає зберегти святині свого народу, пам'ятки історії, культури, звичаї та традиції, що стали джерелом, яке живить наші духовні сили.

Тільки українознавство є порятунком у вихованні учнів, ефективними ліками для наших байдужих, зашкарублих душ, бо народне - завжди правдиве, істинне.



Завітайте до нашої світлиці, доторкніться душею і серцем до скарбів нашої пам'яті, збагатіть свою душу і серце отим сокровенним, отим рідним, що бентежить душу, зігріває серце, збагачує нас і кличе до творчості, до прагнення творити і берегти красу, адже у наш час це так важливо.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка