Народні символи України



Скачати 81.74 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір81.74 Kb.
Відділ освіти

Жашківської райдержадміністрації


Народні символи України


(усний журнал)

Класна година

4 клас

О. І. Поліщук, учитель початкових класів



Жашківської ЗОШ I-III ступенів № 4


Мета: ознайомити учнів із відомостями про народні символи України;

пробуджувати інтерес дітей до знань; розвивати логічне мислення; збагачувати словниковий запас; виховувати повагу до звичаїв і культури рідного краю.



Обладнання: ілюстрації народних символів, тлумачний словник, кросворд.

I. Організація класу

Сідайте, друзі, сідайте, діти,

У гурті зустрілися ми знову,

Про народні символи України

Поведемо сьогодні розмову.

Народи світу відрізняються між собою не тільки одягом, звичаями, традиціями. У кожного народу є свої національні святині, улюблені речі, рослини, тварини, що споконвіку шанують і бережуть.

Сьогодні ми погортаємо сторінки журналу «Народні символи України».


  • А як ви розумієте значення слова символ ?

- Символ – умовне позначення якогось предмета або поняття. (Учень читає у тлумачному словнику).

- Отже, сьогодні наша розмова буде присвячена таким позначенням.


Перша сторінка «Речі - символи»

Хліб

Із сивої давнини люди вважали, що все у світі від хліба: і радість, і життя, і усмішка батьків, і кроки дитини, і доля щаслива.

Прислів’я . Хліб – усьому голова.



Сила – від хліба, хліб – від землі.

Якщо хліб та вода, не страшна нам зима.

(діти читають прислів’я, пояснюють зміст.)

- Давайте прочитаємо оповідання Т. Коломієць «Хліб». Але спочатку з’ясуємо значення слова рілля. Звернемося до тлумачного словника.

Рілля - рос. пашня; виоране поле.
Принесли хліб. На столі поклали. Пахучий, теплий ще. Із скоринкою золотавою. Це від вогню позолота в нього.

Та не тільки від вогню … Золоті роботящі руки зерно в ріллю посіяли. Урожай доглянули й зібрали. Роботящі руки зерно змололи, тісто замісили, хліб спекли. Роботящі руки в дім його принесли, на вишивану скатертину поклали. І лежить на столі хліб, теплий, пахучий, руками роботящими подарований. Лежить ясний, як сонечко, і ніби промовляє : «Любіть мене, шануйте, їжте та здоровими будьте».

- Так, хліб лежав на столі, накритому вишитою скатертиною, а біля нього в сільниці – сіль.

На Україні є дуже давній звичай зустрічати гостей хлібом-сіллю.

Хліб і сіль на вишитому рушнику підносили шановним гостям (див. додаток).



Вишитий рушник

- Вишитий рушник належить до родинних оберегів. В українській хаті рушники висіли скрізь: над вікнами, на стінах, над портретами, іконами, над дверима …

- Давайте прочитаємо у тлумачному словнику пояснення слова обереги.

-Обереги – предмети, які були охоронцями від хвороб, лютого звіра, неврожаю.

Вишитий рушник належить до родинних оберегів. Він завжди був символом життєвої дороги, ним прикрашалося найпочесніше місце в хаті, де була ікона, видні місця при вході, над портретами…



Український рушник ! Хто з вас не бачив його ? Він пройшов крізь віки і зараз символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. Рушник передавали як оберіг з роду в рід, з покоління в покоління. А який він гарний ! Його можна порівняти з піснею.

Без рушника, як і без пісні, не обходилося жодне сімейне свято. Найбільше обрядових сюжетів пов’язано з рушниками. Рушники – це обереги від усього злого, що може зайти в дім. «Хай стелиться вам доля рушниками», - бажали.

Хліб і рушник – одвічні українські символи. Хліб і сіль на вишитому рушнику – ознака гостинності українського народу. Кажуть, «в українській хаті, як у віночку», бо вона прикрашена рушниками (див. додаток).

Дівочий вінок

Віночок – це плетене коло із квітів, листя, гілок. Дівочий віночок - символ молодості і кохання. Він є частиною українського народного костюма.

Найкращою оздобою голови дівчини є вінок. Наші дівчатка плели собі віночки з квітів маку, синіх волошок, білого ромен-зілля, чорнобривців, дикої рожі… Іноді вплітали й інші квіти.

До віночка в’яжуть кольорові стрічки. Першою посередині світло-коричневу. Це наша земля-ненька. Обабіч – дві жовті. Це ясне сонечко. За ними йдуть із різних боків світло-зелена і темно-зелена – жива природа, краса і юність. За ними в’яжуть синю і голубу – небо і вода: вони дають нам силу і здоров’я. Тоді з одного боку – оранжеву. Це – хліб. З іншого – фіолетову стрічку. Вона означає людський розум. А потім – малинова стрічка – щедрість, і рожева – багатство, достаток. По краях вінка в’яжуть білі стрічки. Вони означають чистоту душі.

Віночок – це оберіг. Вважалося, що він знімає біль, зберігає волосся. Є символом добра і надії.

- Любі дівчатка, плетіть віночки, кладіть їх на голівки і будьте гарними, бо квіти прикрашають наше життя. Цю красу подарувала нам природа(див. додаток).



Криниця

Криниця – це вічний символ життя, бо без води не можна прожити. Вони у нас скрізь, прикрашені і зачинені, щоб вода була чистою і холодною. А ще навколо криниці люди садили квіти, вербу і калину, ставили лавочку, щоб відпочити. У кожній криниці вода особлива, має свій смак, не схожий на інший (див. додаток).

Друга сторінка «Рослини-символи»

Калина

Загадка . У вінку зеленолистім,



У червоному намисті

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду. (Калина)

Цей кущ має стільки символів, скільки не має в Україні жоден інший представник рослинного царства. Цвіт калини – символ дівочої вроди і чистоти. Червоні грона – символ здоров’я і багатства, сили і мужності.

Кущ калини – символ вічного кохання, а посаджена на могилі калина – символ пам’яті, туги за померлими.

Калина – символ рідної землі, отчого краю, Батьківщини. Калина є і прикрасою, і ліками, і їжею… Навесні вплітали дівчата її цвіт у коси та віночок; кетягами червоних ягід прикрашали хату; вішали під стріхою, клали у вікна між рамами на зиму, прикрашали весільний коровай …

Калина – цілюща рослина. Нею лікувалися від нежиті,кашлю, серцевих захворювань, високого тиску.

Українська народна кухня знає чимало страв, в приготуванні яких використовується калина: пиріжки з калиною та маком, калиновий квас, калинове варення.

Смачна і поживна, красива і корисна, калина особливо шанована у нашого народу. Посадіть біля хати калину. І буде навесні вона вас чарувати запашними квітами, а восени милувати око гронами коралових ягід (див. додаток).

Калину завжди любили, її порівнювали з гарною дівчиною. Калину садили скрізь. Навесні в калинових кущах співали солов’ї.



Моя Батьківщина – це вишеньки цвіт

І верби над ставом, й калина …

Верба

Верба – журливе дерево, що низько схиляється до води (див. додаток). Воно схоже на долю нашого народу, землі якого часто завойовували загарбники, а народ змушений був терпіти і схиляти голову. І хоч народ наш терплячий, але він гордий і завжди знаходив силу, щоб випрямити спину і підняти голову, щоб стати вільним і незалежним.

Вербу люди застосовували з лікувальною метою. Щоб очищала воду у водоймах, її садили на берегах ставків, струмків і річок, біля криниць. А навесні діти робили свищики. І хоча для опалення вона не годиться, бо погано горить і тепла від неї мало, та вироби з верби сухі і міцні.



Тополя

Часто струнких дівчат порівнювали з тополею. Оспівав її народ у своїх легендах і піснях. У казках злі свекрухи перетворювали своїх невісток у тополю. Її садили обабіч дороги, очевидно, тому, щоб здалеку було видно село, бо росте дерево дуже швидко. А найголовніше, мабуть, це те, що на високих тополях мостили свої гнізда лелеки (див. додаток).

Груша

Ще у кожному дворі росла груша, бо як же без неї ? Там гралися діточки, там і старенькі відпочивали. Під грушею стояв стіл і лавки біля нього, щоб і повечеряти можна було всією родиною. А які смачні грушки достигали восени ! (Див. додаток).

Барвінок

А по землі стелиться вічнозелений барвінок з блакитними, як небо, квіточками (див. додаток). Це символ вічного життя, любові, розлуки і пам’яті. Тому обвивали барвіночком хліб і коровай, уплітали його дівчата у вінок, садили, чи, може, він і сам виростав на могилах дорогих людей, як символ вічної пам’яті.
Третя сторінка «Тварини - символи»

Найулюбленішими тваринами-символами є птахи.

Зозуля

  Люди вважали, що навесні душі померлих в образі птахів повертаються на землю. А поскільки це душі померлих - то де їм місце? В раю. І повертаються вони восени в рай. Очевидно з цих двох слів утворилося "Вирій". А ключі від Вирію Бог доручив зозулі, - говориться в легенді. Відкриває зозуля ключами вирій, випускає птахів по черзі на землю. А іще Бог доручив зозулі кувати довгі роки життя людям. І у вирій вона повинна відлетіти раніше, щоб відкрити його для інших птахів. Тому не встигає вона висидіти пташенят і підкидає яйця в чужі гніздечка. Та як би там не було, про зозулю в Україні ніхто ніколи не говорив погано. У народних піснях її порівнювали з матір'ю, яка побивається за своїми дітьми, називали лагідно "зозуленькою-матінкою"(див. додаток).

 Лелека



Його назвали на честь божества добра і кохання - Леля. Як відомо, від кохання народжуються діти. От і приносить їх у наші домівки лелека. Говорили колись, що Лель живе у душі доброї людини, а лелека мостить гніздо на подвір'ї добрих людей. (див. додаток).
Журавель

Він є символом туги за рідним краєм . Це щемливе відчуття, яке чути у курликанні журавлів, відчуває людина, коли вона далеко від Батьківщини.

Журавлі - кру, кру,

В чужині умру.

Доки море перелечу,

Крилонька зітру.

Скільки туги викликають ці прості слова у серці кожного…



Соловейко

Український народ дуже співучий. Давня легенда розповідає про пташку, пісні якої стали перекладом на пташину мову пісень нашої Батьківщини. Ця пташка - соловей Залетів один соловейко на Україну і сів спочити у якомусь селі. Всі люди і той час були в полі і село було німе. .Розповідали старі люди, що колись давно ця гарна пташка не жила на наших землях. Гніздилася в далеких краях і не знала дороги на Україну. Але що були солов'ї дуже співучі, то літали по всьому світу і збирали пісні всіх народів для індійського царя.

– Що то за люди тут живуть? - подумав соловей. - Ні тобі пісні, ані музики не чути. Але зайшло сонечко, і люди гуртом повертали додому. То тут, то там чулися пісні.

Але пісні були сумними. Тяжка праця за день забрала багато сил. Тут соловей заспівав і звеселив їх. Забули люди про втому і так заспівали своєму заморському гостю, що він і не повірив. З усіх земель злетілися солов'ї до царського саду, співаючи йому принесені ними пісні. Аде все те було вже знайоме цареві і він сердився. Аж ось під вікнами заспівав соловей з України, і цар втратив спокій. Таких пісень він ще не чув - і велів тому солов'ю співати день і ніч ... (див. додаток).

Зачудовані солов’ї навесні гуртом полетіли на Україну, щоб слухати наші пісні, перекладати їх на пташину мову і нести в далеку Індію. Саме у нас вони висиджують пташенят, щоб від самого народження вони чули найкращі у світі пісні.



Не перелічити тих легенд, казок, пісень, віршів про дорогі і рідні нашому серцю символи. Вони відтворені у вишивках на сорочках, рушниках.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка