Напрями в художній літературі та образотворчому мистецтві



Скачати 151.57 Kb.
Дата конвертації25.04.2016
Розмір151.57 Kb.
Урок української літератури в 11 класі

Тема: напрями в художній літературі та образотворчому мистецтві

Мета: закріпити уявлення учнів про історичні та суспільні умови розвитку мистецтва, про стильові напрями в літературі та образотворчому мистецтві, дати поняття про спільні особливості кожного мистецького напряму в літературі та живописі; вчити розрізняти мистецькі напрями за їх особливостями; розвивати уяву, мислення, пам'ять; виховувати інтерес до художньої літератури та образотворчого мистецтва; виховувати естетичний смак.

Тип уроку: урок-лекція

Наочність: пересувна виставка творів криворізького художника Лабунського А.В. у коридорі школи, мультимедійна презентація з теми «Напрями образотворчого мистецтва», таблиця «Основні мистецькі напрями», маршрутна карта уроку в робочих зошитах учнів.

Хід уроку

І. Вступне слово вчителя:

- Дуже часто, працюючи на уроках із літературним матеріалом, ми чуємо терміни «літературний напрям», «літературний метод», «стиль». Аналізуючи твори образотворчого мистецтва, також користуються термінами «художній напрям», «художній стиль», «художній метод». Чи одне й те ж мається на увазі? А якщо так, то що саме об’єднує ці поняття в художній літературі та образотворчому мистецтві?

Сьогодні ми розглянемо тему «Напрями в художній літературі та образотворчому мистецтві» і на прикладі творів письменників та художників маємо побачити спільне , навчитись розуміти та визначати особливості напряму, течії, стилю в цих видах мистецтва.

Наш гість – Лабунський Анатолій Володимирович, відомий криворізький художник, з творами якого ви маєте змогу ознайомитись на пересувній виставці в приміщенні нашої школи. Його твори склали виставку «Кривий Ріг – моє місто» у міському виставковому центрі . Ця подія відбулась напередодні Дня Незалежності України.

Анатолій Володимирович допомагатиме мені розкрити тему уроку, розповідаючи про твори образотворчого мистецтва.

ІІ. Інструкція щодо роботи з маршрутною картою уроку:

У розділі «Терміни» записати визначення. Протягом лекції занотовувати особливості кожного стилю,напряму, методу(часові, тематичні тощо), прізвища авторів та назви творів.

ІІІ. 1. Ознайомлення з термінами

Учитель:


--Спочатку слід довідатись, як тлумачаться в теорії мистецтва означені нами терміни.

Художній метод – це сукупність принципів ідейно-художнього пізнання та образного відтворення світу, спосіб осягнення дійсності засобами мистецтва.

В історії мистецтв виділяють такі художні методи: бароко, класицизм, сентименталізм, романтизм, реалізм, натуралізм, модернізм. Кожний художній метод (за винятком модернізму) має відповідний напрям як в літературі, так і в образотворчому мистецтві. Напрям користується певним методом, заснованим на ньому.



Художній напрям – це конкретно-історичне втілення художнього методу, що проявляє себе в ідейно-естетичній спільності групи письменників чи художників, скульпторів, архітекторів, дизайнерів, артистів, музикантів у певний період часу. Напрям є своєрідним синтезом (поєднанням) художнього методу та індивідуального стилю митця.

Категорія напряму передбачає об’єднання митців на основі єдиного методу, а також певну схожість індивідуальних стилів. Кожному напряму відповідає сукупність творів, які мають спільні, характерні риси. У межах одного мистецького періоду може виступати кілька напрямів. Наприклад, у Просвітництві – класицизм, бароко, сентименталізм. Назва домінуючого (провідного) напряму нерідко стає назвою цілого періоду, а його часові межі – межами періоду (бароко, романтизм, модернізм).

Основні мистецькі напрями:


  • бароко (ХVІІ – ХV ІІІ ст..);

  • класицизм (ХVІІІ – початок ХІХ ст..);

  • сентименталізм (друга половина Х ІІІ – початок ХІХ ст..);

  • романтизм (кінець ХVІІІ – початок ХІХ ст..);

  • реалізм (друга половина ХІХ ст..);

  • модернізм (кінець ХІХ – ХХ ст..);

  • імпресіонізм, символізм, неоромантизм, імажинізм, футуризм, акмеїзм, експресіонізм, дадаїзм, сюрреалізм, екзистенціалізм тощо (кінець ХІХ ст. – ХХ ст..);

  • постмодернізм (з 1980 р.)

Загальномистецькі напрями можуть мати складові частини. Ці розгалуження напрямів називаються течіями чи школами.

Стиль – сукупність ознак, які характеризують твори певного часу, напряму, індивідуальну манеру митця.

Поняття стилю сьогодні є багатогранним. У літературознавстві також спостерігається багатозначність цього поняття. Дослідники розглядають: стиль доби, стиль напряму й течії, стиль митця і стиль певного періоду його творчості, стиль твору і стиль його окремого елемента.

2. Порівняльний аналіз творів літератури та образотворчого мистецтва у межах загальномистецького напряму здійснюється учителем та художником із використанням мультимедійної презентації.

Бароко

Учитель:


-Цей напрям у мистецтві та літературі ХVІІ – ХVІІІ ст. прийшов на зміну Відродженню, але не був його запереченням. Бароко синтезувало мистецтво готики й ренесансу.

Українське бароко виникло у першій чверті Х ІІ ст. й розвивалося протягом двох віків в усіх жанрах тодішньої літератури,, зокрема у проповідях І.Галятовського, А.Радивиловського, в поезії Л.Барановича, Г.Сковороди, І. Величковського та інших.

Найвідомішим жанром барокової поезії була духовна пісня, але й світська поезія також мала різноманітні жанрові форми: філософська й еротична лірика, панегірик та епіграма, пейзажні та емблематичні вірші тощо. Серед найоригінальніших творів українського бароко виділяються «віршові іграшки»: акростих (коли початкові літери кожного рядка утворювали ім’я автора) і мізостих (коли потрібні слова складалися з літер,що знаходились посередині вірша), кабалістичні вірші (числове значення слов’янської абетки давало можливість підрахувати рік написання твору), фігурні вірші (друкувались у формі серця, хреста, яйця тощо), «раки літературні» І.Величковського – вірші, рядки яких можна читати однаково як справа наліво, так і зліва направо тощо. (Читання учнями напам’ять «Млеко» І.Величковського та «De libertate» Г.Сковороди).

Художник:

Бароко гармонійно сполучає трагічне з комічним, піднесене з вульгарним, жахливе з кумедним. Примхливо синтезуються в ньому християнські та язичницькі елементи. Таке поєднання «непоєднанного» і стає однією з найхарактерніших барокових рис. До них належать також інакомовність та ускладненість. До того ж , від твору вимагалася багатоплановість щодо можливості різних тлумачень. (Слайди 1, 2. Аналіз «Портрета полковника Гамалії» невідомого автора.)

Класицизм

Художник :

Класицизм (англ. сlassicism, від лат. сlassicus - зразковий) – напрям в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі ХVІ ст. найбільшого розквіту досягає у Франції (ХVІІ ст.). певною мірою притаманний мистецтву усіх країн Європи, у деяких зберігав свої позиції аж до першої чверті ХІХ с.

Визначальні риси класицизму:

*раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів);

*наслідування зразків античного мистецтва;

*обов’язкове дотримання канонічних правил написання творів (зображення героя тільки при виконанні державного обов’язку, різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних, суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість композиції тощо);

*аристократизм, орієнтування на вимоги, смаки вищої суспільної верстви;

*встановлення ієрархії жанрів, серед яких найважливішими вважалися античні.

(Слайди 3, 4, 5. Аналіз картин «Останній день Помпеї» К.Брюллова та «Катерина ІІ» Д.Левицького.)

Учитель:

Розвиткові класицизму в Україні не сприяли ні політичні, ні загальнокультурні умови. Поширення набули переважно тільки «низькі» жанри — травестійна поема, комедія, байка. Але саме завдяки цій неповноті класицизму в українській літературі відбувається епохальний перехід від українізованої книжно-слов'янської до живої народної мови. Так започатковується нове відродження українського письменства, а згодом і нації в цілому. Представники українського класицизму — І. Котляревський, Г. Квітка-Основ'яненко, П. Гулак-Артемовський, П, Білецький-Носенко та ін. (Читання учнем напам’ять уривку з поеми «Енеїда» І Котляревського. )

Визначальними рисами класицизму в літературі є:

*нормативність, встановлення вічних і непорушних правил і законів (для драматургії – це закон «трьох єдностей»: дії, часу й місця);

*обов’язкове дотримання канонічних правил написання творів (зображення героя тільки при виконанні державного обов’язку, різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних, суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість композиції тощо);

*у галузі мови класицизм ставив вимоги ясності та чистоти; ідеалом була мова афористична, понятійна, яка відповідала б засадам теорії трьох стилів;

*встановлення ієрархії жанрів, серед яких найважливішими вважалися античні; поділ жанрів на «серйозні», «високі»(трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) та «низькі», «розважальні» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма).
Романтизм

Учитель:


Український романтизм охоплює період 20—60-х років XIX століття. Виникнення цього літературного напряму в Україні пов'язане з публікацією в 1827—28 pp. творів П. Гулака-Артемовського «Твардовський» і «Рибалка», з появою «Малоросійських пісень» М. Максимовича в 1827р., а також створенням літературного гуртка І.Срезневського в Харківському університеті наприкінці 20-х pp. Українські романтики мали кілька своїх осередків: у Харкові діяли Л. Боровиковський, А. Метлинський, М.Костомаров; у Львові — М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький («Руська трійця»), М. Устиянович; у Києві — кирило-мефодіївці, М. Костомаров (який переїздить із Харкова), Т. Шевченко, П. Куліш.

Художник (слайди 6,7. Аналіз картини В.Тропініна «Дівчина з Поділля»):

Це один із провідних напрямів у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці ХVІІІ ст. у Німеччині та існував у літературі Європи й Америки в першій половині ХІХ ст. Романтики виступали проти нормативності класицистичного мистецтва, проти його канонів і обмежень. Як новий тип свідомості й ідеології, що охопив різні напрями людської діяльності (історію, філософію, право, політичну економію, психологію, мистецтво), романтизм був пов'язаний із докорінною зміною всієї системи світоглядних орієнтацій і цінностей.

Визначальні риси романтизму:

*заперечення раціоналізму доби Просвітництва;

*ідеалізм у філософії;

*вільна побудова творів;

*апологія (захист) особистості;

*неприйняття буденності й звеличення «життя духу» (найвищими виявами його були образотворче мистецтво, релігія, музика, філософія);

*культ почуттів;

*ліричні та ліро-епічні форми;

*захоплення фольклором, інтенсивне використання фольклорних сюжетів, образів, жанрів, художньо-технічних прийомів;

*інтерес до фантастики, екзотичних картин природи тощо.
Учитель:

Реалізм (лат. Realis – суттєвий, дійсний) – стиль і метод у мистецтві й літературі.

У реалістичних творах характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя; спостерігається превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва. Розв'язання проблем здійснюється на основі загальнолюдських цінностей.

XIX ст. дало світовій літературі таких видатних письменників-реалістів, як Стендаль, П. Меріме, О. Бальзак (Франція); Ч. Діккенс, У. Теккерей, Т. Гарді, Ш. Бронте (Англія); Ф. Достоєвський, Л. Толстой, А. Чехов (Росія).

   Серед українських реалістів — Марко Вовчок, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І.Франко.

Художник(слайди 8,9,10. Аналіз картин «Катерина» Т.Шевченка та «Нерівний шлюб» В.Пукерєва) :

У мистецтві й літературі реалізм прагне до найдокладнішого опису спостережених явищ, без ідеалізації. Популярність реалізму зумовлена загальною доступністю і зрозумілістю його мистецьких засобів, тому його тенденції в українському мистецтві проявлялися за кожної доби, і як стиль він актуальний понині.

Визначальні риси реалізму:





  • конкретно-історичне, всебічне зображення типових образів у типових умовах, раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів);

  • правдиве змалювання подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей;

  • принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність;

  • характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя;

  • конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди;

  • вільна побудова творів;

  • превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва;

  • розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей.

Модернізм

Художник (слайд 11):

Модерністські напрями виникли як заперечення натуралістичної практики в художній царині, обґрунтованої філософією позитивізму. Модерністи, на відміну від реалізму попередників, на перше місце ставили творчу інтуїцію, втаємничення у трансцендентну (за філософією І.Канта, ту, що лежить поза межами свідомості і пізнання, тобто не може бути пізнаною) сутність буття. Модерністи свідомо роблять свою творчість антидемократичною, елітарною.

Визначальні риси модернізму:


       - новизна та антитрадиціоналізм;
       - у творах затверджується перевага форми над змістом;
       - заперечення матеріалістичного детермінізму, визнання інтуїтивного поруч із логічним шляхом пізнання;
       - індивідуалізм, зосередження на «Я» автора, героя, читача;
       - естетизм.

Учитель:


Модернізм – загальна назва літературних напрямів та шкіл ХХ ст.,яким притаманні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість. Вищим знанням проголошувалася не наука, а поезія, зважаючи на її феноменальну здатність одухотворю вати світ, проникати в найінтимніші глибини буття.

Визначальними рисами модернізму в літературі є:



* психологізм, пильна увага до позасвідомих сфер психіки, до внутрішньої боротьби роздвоєного людського «Я»;
       * широко використовуються такі художні прийоми, як «потік свідомості» та монтаж, що прийшов у літературу з кіномистецтва;
       * використання символу як засобу пізнання і відтворення світу;
       -*ліризм (навіть у прозі, драматургії, публіцистиці);
Окремі напрями модерністської літератури сьогодні стали класикою. Серед найвизначніших — імпресіонізм, неоромантизм, символізм, імажинізм, футуризм, акмеїзм, експресіонізм, сюрреалізм, «театр абсурду», дадаїзм, «новий роман» тощо.

Імпресіонізм

Учитель:


Поетика імпресіонізму відбилася у творчості М. Коцюбинського, B. Стефаника,

М. Черемшини, частково О. Кобилянської, а також Г. Михайличенка, М. Хвильового,

Є. Плужника та ін. В імпресіоністичних творах часопростір ущільнюється і подрібнюється, предметом мистецької зацікавленості стає не послідовна зміна подій і явищ (фабула), не соціальний, логічно впорядкований історичний відрізок або період життя героя, а уривчасті фрагменти, відбиті у свідомості персонажа.

Найпоширенішим жанром імпресіонізму стає новела. Український імпресіонізм на тлі західноєвропейського мав яскравіше лірико-романтичне забарвлення, що зближувало його (а нерідко й змішувало зовсім) з неоромантизмом та символізмом. (Читання учнем уривку з новели «Intermezzo» М.Коцюбинського.)

Художник (слайди 12 – з показу мод, 13 – картини О.Мурашка «Дівчина у червоному капелюсі», 14 – «Квітникарка»):

Імпресіонізм - художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань.

Визначальні риси імпресіонізму:
       * зображується не сам предмет, а враження від нього;
       *відмова від ідеалізації: ставлячи перед собою завдання зафіксувати реальні моменти, імпресіоністи найчастіше заперечували поняття ідеалізації й ідеалу, адже ідеал відсутній в конкретній реальності;
       * герой імпресіоністичного твору цікавий не так своєю активністю, спрямованою на перетворення зовнішнього світу, як саме «пасивною» здатністю сприймати, реагувати на зовнішні збудники, бути носієм, навіть колекціонером вражень.


Модерн

Художник (слайди 15 –модерн в архітектурі і танці, 16 – картина-триптих «Життя» Ф.Кричевського):

Модерн (від фр.moderne – новітній, сучасний) – стильовий напрям у мистецтві кінця ХХ- початку ХХ ст. Модерн постав на противагу домінуючому на той час історицизмові як мистецтво молодих людей Прагнучи створити новий стиль, представники модерну відмовлялися від історичних запозичень стилю еклектики

Учитель:


Найбільший модерніст української літератури Павло Тичина. (Читання учнем напам’ять поезії «О панно Інно…» П.Тичини.)

Експресіонізм

Учитель:


Український експресіонізм започаткував В. Стефаник, який від декадентських поезій у прозі перейшов на засади експресіонізму. Класичний експресіонізм утвердив О. Туринський повістю «Поза межами болю». У стильову течію експресіонізму частково вписується творчість М. Куліша («97»), частково — М. Бажана (збірка «17-й патруль»), а особливо проза М. Хвильового, І. Дніпровського, Ю. Липи, Т. Осьмачки.

Художник (слайд 17 – експресіонізм в архітектурі):

Експресіонізм - напрям, назва якого походить від французького ixpressio -вираження. Як і імпресіонізм, постав у творчості західноєвропейських художників (В.Ван Гог, Е. Мунк, П. Сезанн, П. Гоген, А. Матісс та ін.). Згодом експресіоністичний стиль засвоює німецька література (С. Георге, Г. Тракль, Ф.Кафка, Б. Брехт та ін.), а далі й інші європейські літератури.
      

Визначальні риси експресіонізму:


       - зацікавленість глибинними психічними процесами;
       - заперечення як позитивізму, так і раціоналізму;
       - оновлення формально-стилістичних засобів, художньої образності та виразності, часом непоєднуваних між собою, як глибокий ліризм і всеохоплюючий пафос;
       - суб'єктивізм і зацікавленість громадянською темою.


Кубізм

Художник (слайд18 – кубізм в архітектурі):

Кубізм (фр. cubisme, від лат. cubus — куб) — авангардистська течія у західноєвропейському (французькому) малярстві. її представники (П.Пікассо, Ж.Брак та ін.) у пошуках "четвертого виміру" та розмивання берегів живопису намагалися у своїх композиційних конструкціях розкласти оманливий видимий світ на геометричні складники. Цей творчий процес супроводжувався опрощенням колористики та форми.

Учитель:


лінія циркуль

коло


троєкутник в квадраті

дивись


от на голій площі

виникло місто

поривання кутів до неба

троєкутник на куб

ромб

башта


конусом вріжеться в око

Футуризм

Учитель:


Ознаки футуризму спостерігаємо в творчості М. Семенка, В. Поліщука, Я. Савченка, М. Бажана, Г. Шкурупія. В їх поезії спостерігається руйнування загальноприйнятої мови, використання «слів на свободі»..

Художник (слайд19 – футуризм в архітектурі):

Футуризм – авангардний напрям, назва якого в перекладі з латини – майбутнє. Виник спочатку в літературі на початку ХХ ст.

Визначальні риси футуризму:


       - заперечення традиційної культури (особливо її моральних і художніх цінностей);
       - прагнення до новацій, бунтівливості, порушення традицій;
       - культивування урбанізму (естетика машинної індустрії і великого міста);
       - переплетіння документального матеріалу з фантастикою.
      

Абстракціонізм

Художник (слайд 20 –абстракціонізм у образотворчому мистецтві, картина Малевича «Чорний квадрат»):

Абстракціонізм, абстрактне мистецтво, безпредметне мистецтво, конфігуративне мистецтво – одна з течій авангардистського мистецтва. Виникло на початку ХХ ст. філософсько-естетична основа абстракціонізму – ірраціоналізм, відхід від ілюзорно-предметного зображення, абсолютизація чистого враження та самовираження митця засобами геометричних фігур, ліній, кольорових плям, звуків. Виник у Європі та Північній Америці в 1910-20 р.р.

Абстракціонізм у наші часи звичайно описує мистецтво, що не відображає предмети реального світу, але використовує тіні та кольори для надання настрою.


Учитель:

Риси абстракціонізму притаманні творчості І.Драча, В. Голобородька, М. Воробйова.



Сюрреалізм

Учитель:


На думку Юрія Косача, і українській літературі «припадає поважна участь у тих мистецьких відкриттях, що їх сумарно звемо сюрреалізмом». До проявів цього «нового національного і мистецького світогляду» Ю. Косач відносить поезію раннього П. Тичини, Б. Антоновича, В. Барки, В. Лесина, новелістику М. Хвильового, Г. Косинки, М. Йогансена, драматургію М. Куліша. У повоєнній українській емігрантській літературі виразником сюрреалізму був письменник Ю. Костецький, а апологетами та пропагаторами його стають журнали «МУР», «Хоре», «Арка».

Художник (слайд 21 – сюрреалізм в архітектурі та живописі):

Сюрреалізм (від фр. Surrealism - надреалізм) – один із найпоширеніших напрямів у сучасному мистецтві й літературі. Він виник після Першої світової війни, на початку ХХ ст. головним чином у Франції.
ІІІ. Підсумок уроку:

-Чи зуміли ми досягти поставленої на уроці мети? Чи цікавим був використаний на уроці матеріал? Що вам особисто дав цей урок?

Учні висловлюють свої думки, використовуючи прийом «ланцюжка».


Домашнє завдання: осмисливши почуте на уроці, записане в зошиті,


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка