Надія Францівна Мартинюк директор Чорнокозинецького нвк. Формування уяви через ігрову діяльність у дітей дошкільного віку. Методичний посібник Посібник містить методичні рекомендації



Сторінка1/4
Дата конвертації10.09.2017
Розмір0.77 Mb.
  1   2   3   4


Камянець - Подільська райдержадміністрація

Відділ освіти

Районний методичний кабінет Формування уяви через ігрову діяльність у дітей дошкільного вікуc:\users\asus\desktop\фотографії садік\s5001081.jpg

c:\users\asus\desktop\фотографії садік\s5001313.jpgg:\фотографії садік\s5001228.jpg

Аліна

Вікторівна Роляк

Схвалено на засіданні педагогічної ради № 1 від 27 січня 2016 р .

Укладач:

Аліна Вікторівна Роляк - виховатепь дошкільного навчального закладу Чорнокозинецького НВК.

Рецензенти:

Наталія Леонідівна Кашуба - методист з дошкільної освіти методкабінету Кам'янець - Подільського відділу освіти РДА.

Надія Францівна Мартинюк - директор Чорнокозинецького НВК.

Формування уяви через ігрову діяльність у дітей дошкільного віку.

Методичний посібник

Посібник містить методичні рекомендації з розвитку уяви під час організації ігрової діяльності. Уява - це найважливіша сторона нашого життя. Без неї не можлива більша частина наукових відкриттів і витворів мистецтва. Завдяки уяві у дітей є можливість насолоджуватися казками і грати в різні ігри. Простіше сказати позбавте людину фантазії і прогрес зупиниться. Означає: уява і фантазія є вишою і необхідною здатністю людини. Разом з тим, саме ця здатність потребує особливої турботи в плані розвитку. А розвивається вона особливо інтенсивно у дітей дошкільного віку. І якщо в цей період уяву спеціально не розвивати, в подальшому наступає швидке зниження активності цієї функції. Разом із зменшенням здатності фантазувати, знижуються можливості творчого мислення, гасне інтерес до мистецтва, науки. Дитяча гра - плід бурхливої роботи фантазії. Для розвитку уяви необхідно допомагати дитині використовувати свої можливості у напрямку прогресивного саморозвитку. Одним із істотних прийомів тренування уяви, а разом з нею мислення, уваги, пам’яті, пов’язаних з нею психічних функцій, обслуговуючих учбову діяльність є ігри і завдання « відкритого типу», тобто що мають не єдине вірне рішення. Посібник стане в пригоді вихователям та батькам при вихованні дітей.

Зміст


Вступ. ……………………………………………………….……………………..4

  1. Гра - один із пріоритетних напрямів розвитку дітей. ……….………..4

  2. Організація ігрової діяльності в дошкільних навчальних закладах …..8

  3. Гра як провідна діяльність дошкільнят. ………………………………..15

  4. Роль вихователя у розвитку ігрової діяльності дітей. ……………….23

  5. Розвиток уяви у дітей дошкільного віку. ………………………………27

  6. Ігри на розвиток уяви на заняттях. ……………………………………..34

  7. Уява - процес створення нових образів………………………………...39

  8. Виникнення уяви за допомогою слухових, смакових та нюхових аналізаторів. …………………………………………………………………41

  9. Висновок .Проблема гри особливо актуальна сьогодні. ………………44

  10. Список літератури. …………………………………………………………48

  11. Додатки………………………………………………………………………49

Вступ. Гра - один із пріоритетних напрямів розвитку дітей.

Діти всіх народів світу мають спільну характерну рису - вроджений потяг до гри. Переоцінити її значення в житті дитини важко. А уявити дитинство без неї взагалі не можливо.

«Хочеш бути здоровим - грайся, хочеш бути розумним - грайся, хочеш бути щасливим - грайся!» - так стверджує народна мудрість.

Гра - це «чарівна скринька», за допомогою якої можна навчити малюка читати, писати і, головне, - мислити, спостерігати, доводити, розуміти, творити. Виявляючи цікавість до світу дорослих, але не маючи можливості долучатися до нього, дошкільник моделює цей світ у грі. Ця діяльність є соціальною за своїм походженням і змістом, вона виникає в ході ускладнення досвіду людства, його виробничих та культурних взаємин і відображає суспільні зміни. Сюжет та ролі в грі діти запозичують в суспільстві.

Гра - провідна діяльність дошкільнят, у якій вони виконують ролі дорослих, відтворюючи в уявних ситуаціях їх життя, працю та стосунки. Гра - це діяльність, у якій дитина спочатку емоційно, а потім інтелектуально засвоює всю систему людських взаємин. Гра посідає чільне місце в системі фізичного, морального, трудового та естетичного виховання дошкільнят.

Актуальною проблемою сьогодення є знаходження оптимальних шляхів роботи дитячого навчального закладу. У процесі формування особистості дитини старшого дошкільного віку важливо встановлювати послідовність не тільки змісту навчання та виховання, але й форм, методів та прийомів навчання. Широке використання ігрового методу в навчанні та вихованні в дитячому садку має ряд переваг.

Оскільки гра посідає значне місце в житті дитини старшого дошкільного і молодшого шкільного віку, то вона є природним станом, потребою дитячого організму, засобом спілкування та спільної діяльності дітей. Гра створює той позитивний емоційний фон, на якому всі психічні процеси відбуваються найбільш активно. Вона виявляє індивідуальні можливості дитини, дозволяє встановити рівень знань та уявлень. Закон України «Про дошкільну освіту» визначає як одне з пріоритетних завдань дошкільної освіти «формування особистості дитини, розвиток її творчих здібностей, набуття нею соціального досвіду». Оновлення Державного стандарту дошкільної освіти зумовлене соціальною необхідністю змінити знаннєву орієнтацію на особистісно ціннісну та реалізувати особистісно орієнтовану модель освітньої роботи.

Зміст Базового компонента дошкільної освіти «побудовано відповідно до вікових можливостей дітей на основі компетентнісного підходу, тобто спрямованості навчально - виховного процесу на досягнення соціально закріпленого результату», тобто набуття дошкільнятами різних видів компетенцій (суспільно заданих норм, вимог до розвиненості, навченості та вихованості). Документ орієнтує на цілісний і загальний розвиток дитини.

Гра - один із пріоритетних напрямів розвитку дітей, через яку доноситься материнська ласка, тепло, настрій, найважливіші життєво необхідні взаємини та етичні норми суспільного оточення. Під час взаємодії з оточенням дитина визначає своє ставлення до нього, засвоює систему взаємин з людьми, розширює свій соціальний досвід,

навчається створювати різні моделі стосунків, пізнає себе та свої потенційні можливості у спілкуванні з однолітками.

Спостерігаючи за іграми дітей, їх поведінкою в процесі гри, педагог може виявити їх індивідуальні особливості, намітити найбільш ефективні шляхи впливу на особистість дитини. Гра не тільки виявляє індивідуальні особливості, особистісні якості дитини, але й формує певні властивості особистості. Ігровий метод дає найбільший ефект при вмілому сполученні гри та вміння.

У психології та педагогіці серед напрацювань учених, які досліджували ігрову діяльність, слід відзначити праці К . Ушинського та А. Сікорського. Так Ушинський розглядав гру у взаємозв’язку з діяльністю уяви. У свою чергу, А . Сікорський розглядав гру головним чином з боку розумового розвитку дитини. Значний внесок в розробку теорії гри вніс Л.Виготський. Видатний психолог вважає, що гра є провідним типом діяльності дитини. Психологію гри також досліджував С. Рубінштейн.

Гра є школою моральної поведінки, оскільки в ній закладено певні норми моралі - правила, яких треба дотримуватися, навіть пригнічуючи свої імпульсивні бажання. Однією з актуальних вікових потреб дітей старшого дошкільного віку є прагнення до пізнання дійсності та виявлення власної активності у формі гри. Це зумовлює необхідність посилення уваги до педагогічної організації ігрової діяльності дітей цієї вікової категорії. Гру називають королевою дитинства, яка, ніби чарівниця, може зробити дитяче життя цікавим, радісним, емоційно багатим, плідним, а педагогічну роботу, за умови кваліфікованого використання гри вихователями, - творчою, цікавою, ефективною.

Сучасна дидактика залишає за дитиною право на гру і розглядає її як один із показників відповідності навчання віковим можливостям дітей. У дошкільному навчальному закладі ігрову діяльність широко використовують у педагогічному процесі, задовольняючи у такий спосіб дитячі ігрові потреби і забезпечуючи ефективне виховання, навчання і розвиток дошкільників.

Відомо, що провідним видом діяльності у дошкільному віці є гра,

однак не будь - яка, а сюжетно - рольова, оскільки саме в сюжетно –

рольовій грі проявляються та розвиваються новоутворення дошкільного

дитинства:



  • знаково – символічна функція свідомості;

  • активна уява;

  • здатність до самостійної діяльності;

  • елементи довільної поведінки;

  • вміння підпорядковувати свої бажання логіці сюжету та правилам гри;

  • засвоєння норм суспільної поведінки та опанування правил партнерської взаємодії.

Усе це допомагає дитині навчитися самостійно планувати, виконувати та контролювати власну діяльність.

Сьогодні існують різні класифікації ігор:



  • за участю дорослого - самостійні, навчальні;

  • за наявністю сюжету та ролей - дидактичні, творчі;

  • за проявом ініціативи гравців - з ініціативи дитини, дорослого та народні ігри.

У Базовому компоненті, зокрема в освітній лінії «Гра дитини», види ігор визначаються за структурними відмінностями - сюжетно – рольові, режисерські, конструкторсько – будівельні, дидактичні, словесні, настільно – друковані; рухливі зі співом і діалогом; театралізовані; українські народні ігри.

Організація ігрової діяльності в дошкільних навчальних закладах.

Гра посідає чільне місце в системі фізичного, морального, трудового та

естетичного виховання дошкільнят. Вона активізує дитину, сприяє підвищенню її життєвого тонусу, задовольняє особисті інтереси та соціальні потреби.

Враховуючи неоціненну роль гри у житті дошкільника, вважаємо за потрібне ще раз повернутися до цього питання. Наголосимо, що завдання і зміст ігрової діяльності визначаються Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні (сфера "Культура", субсфера "Світ гри"), чинними програмами розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку "Малятко", "Дитина", "Українське дошкілля", "Дитина в дошкільні роки", "Зернятко".

На виході "Базова програма розвитку дітей дошкільного віку", спрямована на збалансований розвиток дитини, формування елементарних форм її життєвої компетентності, реалізацію природного потенціалу, індивідуалізацію особистісного становлення.

Проблема гри широко висвітлена в науково-методичній літературі (у працях Д.В. Менджерицької, Л.П.Усової, А.І. Сорокіної, Р.І. Жуковської, В.Г. Нечаєвої та інших авторів-класиків).

Незважаючи на це, організація ігрової діяльності в дошкільних навчальних закладах потребує істотного вдосконалення. Вона так і не посіла належного місця в житті дітей, що пояснюється недооцінкою педагогами її ролі в різнобічному розвитку дошкільнят. У багатьох садках не створено належного ігрового середовища, недостатньо уваги приділяється формуванню в дітей уявлень про навколишній світ, їхнім самодіяльним іграм. Підпорядкування гри завданням навчання завдає вихованцям подвійної шкоди: призводить до вилучення самодіяльних ігор з життя дитячого садка, знижує пізнавальну мотивацію, що є основою формування навчальної діяльності. Майже зовсім випала з поля зору вихователів важливість формування ігрових умінь у дітей. Іноді час, відведений на ігрову діяльність, використовується для навчальних занять, гурткової роботи, підготовки до свят, ранків тощо.

Щоб усунути ці недоліки, необхідно подбати про доцільну організацію ігрової діяльності в дошкільних навчальних закладах. При цьому варто пам'ятати, що гра як специфічна діяльність не однорідна, кожний її вид виконує свою функцію в розвитку дитини.

Умовно виділяють три класи ігор:

1) ігри з ініціативи дитини (творчі);

2) ігри з ініціативи дорослого з готовими правилами (дидактичні, рухливі);

3) народні ігри (створені народом).

Розглянемо кожний з цих видів.

Творчі ігри становлять найбільш насичену типову групу ігор дошкільнят. Творчими їх називають тому, що діти самі визначають мету, зміст і правила гри, відображаючи здебільшого навколишнє життя, діяльність людини та відносини між людьми.

Значна частина творчих ігор — це сюжетно-рольові ігри "в когось" або "в щось". Діти зображають людей, тварин, роботу лікаря, будівельника тощо. Усвідомлюючи, що гра — не справжнє життя, малюки тим часом по-справжньому переживають свої ролі, відверто виявляють своє ставлення до життя, свої думки та почуття, сприймають гру як важливу справу. Насичена яскравими емоційними переживаннями, сюжетно-рольова гра залишає в свідомості дитини глибокий слід, який позначається на її ставленні до людей, їхньої праці, взагалі до життя. До сюжетно-рольових ігор належать також ігри з елементами праці та художньо-творчої діяльності.

Різновид творчої ігрової діяльності — театралізована діяльність. Вона пов'язана зі сприйманням творів театрального мистецтва та відтворенням в ігровій формі набутих уявлень, вражень, почуттів. Ключові поняття театралізованої діяльності: сюжет, сценарій, гра за сюжетом літературного твору, театралізація, казка-переказ. Любов Артемова поділяє театралізовані ігри залежно від їх виду та специфічного сюжетно-рольового змісту на дві основні групи: режисерські ігри та ігри-драматизації.

У режисерській грі дитина як режисер і водночас "голос за кадром" організовує театрально-ігрове поле, акторами і виконавцями в якому є ляльки. В іншому випадку акторами, сценаристами, режисерами виступають самі діти, які під час гри домовляються про те, хто яку роль виконуватиме, що робитиме.

Ігри-драматизації створюються за готовим сюжетом з літературного твору або театральної вистави. План гри та послідовність дій визначають заздалегідь. Така гра важча для дітей, ніж наслідування того, що вони бачать у житті, оскільки треба добре зрозуміти й відчути образи героїв, їхню поведінку, пам'ятати текст твору (послідовність розгортання дій, реплік персонажів). У цьому й полягає особливе значення ігор-драматизацій — вони допомагають дітям глибше зрозуміти ідею твору, відчути його художню цілісність, сприяють розвитку виразності мови і рухів.

Ще один вид — конструкторські ігри (у літературі їх інколи помилково називають конструктивними). Ці творчі ігри спрямовують увагу дитини на різні види будівництва, сприяють набуттю конструкторських навичок організації та зближенню дітей, залученню їх до трудової діяльності. У конструкторських іграх яскраво проявляється інтерес дітей до властивостей предмета і бажання навчитися з ним працювати. Матеріалом для цих ігор можуть бути конструктори різних видів та розмірів, природний матеріал (пісок, глина, шишки тощо), з якого діти створюють різні речі за власним задумом або за завданням вихователя. Важливо, щоб педагог допомагав вихованцям здійснити перехід від безцільного нагромадження матеріалу до створення продуманої будівлі.

При всій різноманітності творчих ігор вони мають спільні риси: діти самі або за допомогою дорослого (особливо в іграх-драматизаціях) обирають тему гри, розвивають її сюжет, розподіляють між собою ролі, добирають потрібні іграшки. Усе це має відбуватися в умовах тактовного керівництва дорослого, спрямованого на активізацію ініціативи дітей, розвиток їхньої творчої фантазії.

Ігри з правилами. Ці ігри дають можливість систематично вправляти дітей у виробленні певних навичок, вони дуже важливі для фізичного та розумового розвитку, виховання характеру й волі. Без таких ігор у дитячому садку важко було б проводити навчально-виховну роботу. Ігри з правилами діти засвоюють від дорослих, один від одного. Багато з них передається від покоління до покоління, однак вихователі, обираючи гру, обов'язково мають враховувати вимоги сучасності.

За змістом та способами ведення ігри з правилами поділяють на групи: дидактичні, рухливі, спортивні, хороводні, інтелектуальні ігри, ігри – розваги (атракціони), комп’ютерні та народні ігри. Враховуючи особливості природи цієї групи ігор, їх доцільно використовувати як для реалізації програмних завдань, так і для закріплення знань, їх творчого використання в нових умовах, з метою розвитку пізнавальних процесів. Кожен із видів ігор за правилами має певні змістово -процесуальні особливості. Зміст дидактичних ігор безпосередньо пов’язується зі змістом навчально - розвивальної програми старшої групи і передбачає активізацію розумових дій і способів пізнавальної активності, які засвоюються дітьми у педагогічному процесі.

Дидактичні ігри сприяють, головним чином, розвиткові розумових здібностей дитини, оскільки містять розумове завдання, саме в розв'язанні якого й полягає сенс гри. Вони також сприяють розвитку органів чуття дитини, уваги, пам'яті, логічного мислення. Зауважимо: хоча дидактична гра — ефективний метод закріплення знань, вона аж ніяк не повинна перетворюватися на навчальне заняття. Гра захоплюватиме дитину лише в тому разі, якщо даватиме радість і задоволення. Неодмінною умовою дидактичної гри є правила, без яких діяльність набуває стихійного характеру.

У добре продуманій грі саме правила, а не вихователі, керують поведінкою дітей. Правила допомагають усім учасникам гри перебувати та діяти в однакових умовах (діти отримують певну кількість ігрового матеріалу, визначають черговість дій гравців, окреслюють коло діяльності кожного учасника).

Рухливі, спортивні, хороводні ігри виділяються із групи ігор за правилами на підставі особливостей їх змісту - зміст рухливих ігор базується на основних рухах дітей: спортивні у своєму змісті вміщують елементи спорту; хороводні - співи та музичний супровід. За допомогою цих ігор забезпечується фізичний розвиток дітей, їхнє естетичне виховання, гармонійний розвиток особистості, згідно з розвивально - виховними можливостями вони широко використовуються протягом всього часу перебування вихованців у дитячому садку. Рухливі ігри важливі для фізичного виховання дошкільнят, оскільки сприяють їхньому гармонійному розвитку, задовольняють потребу малюків у русі, сприяють збагаченню їхнього рухового досвіду. За методикою Едуарда Вільчковського з дітьми дошкільного віку проводять два різновиди рухливих ігор — сюжетні ігри та ігрові вправи (несюжетні ігри).

В основу сюжетних рухливих ігор покладено досвід дитини, її уявлення про навколишній світ (дії людей, тварин, птахів), які вона відтворює рухами, характерними для того чи іншого образу. Рухи, які виконують діти під час гри, тісно пов'язані із сюжетом. Більшість сюжетних ігор колективні, в них дитина навчається узгоджувати свої дії з діями інших гравців, не вередувати, діяти організовано, як того вимагають правила.

Ігрові вправи характеризуються конкретністю рухових завдань відповідно до вікових особливостей та фізичної підготовки дітей. Якщо в сюжетних рухливих іграх основна увага гравців спрямована на створення образів, досягнення певної мети й точне виконання правил, що часто призводить до ігнорування чіткості у виконанні рухів, то під час ігрових вправ дошкільнята мають бездоганно виконувати основні рухи (влучання м'ячем у ціль, пролізання під мотузкою тощо).

Оскільки ігрові вправи та сюжетні ігри застосовуються в усіх групах дошкільних закладів, організація і методики їх проведення мають багато спільного. Оптимальні умови для досягнення позитивних результатів у розвитку рухів дошкільнят — поєднання конкретних рухових завдань у формі ігрових вправ та сюжетних ігор, під час яких рухи, засвоєні дітьми раніше, вдосконалюються. За ступенем фізичного навантаження розрізняють рухи великої, середньої та малої рухливості.

Для організації ігор важливо створити предметно-ігрове середовище.

Вихідна вимога — розвивальний характер та відповідність таким принципам:


  • реалізація дитиною права на гру (вільний вибір іграшки, теми, сюжету гри, місця та часу її проведення);

  • універсальність предметно-ігрового середовища, щоб діти могли разом з вихователями готувати й змінювати його, перспектив розвитку;

  • системність, тобто оптимальне співвідношення окремих елементів гри між собою та іншими предметами тощо.

До складу предметно-ігрового середовища входять: велике організуюче ігрове коло, ігрове обладнання, іграшки, різноманітна ігрова атрибутика, ігрові матеріали. Всі ці ігрові засоби знаходяться не в абстрактному просторі, а в ігровій кімнаті, спортивній залі, на майданчику. В інтер'єрі не повинно бути нічого зайвого, всі ігрові засоби мають бути безпечними для дітей.

Для проведення ігор створюються ігрові осередки: загальний набір різних видів іграшок); драматичний (комплекти обладнання, нескладні декорації, елементи вбрання та костюми для ігор-драматизацій, інсценівок); для настільних та будівельних ігор (конструктори: дерев'яні, пластмасові, металеві, коробки, колодки та інші матеріали, знаряддя та допоміжне обладнання). Усе обладнання має бути зручним та легко з однієї гри до іншої трансформуватися. Діти можуть самостійно обирати гру.

Народні ігри з-поміж інших різновидів ігор за правилами виділяються за своїм походженням. Упродовж багатьох поколінь ці ігри складав народ, вкладаючи в їхній зміст те, що необхідне для всебічного розвитку дитячої особистості і її залучення до національної культури. Універсальність розвивально - виховної мети народних ігор зумовлює необхідність їх якнайширшого використання у навчально - виховного процесі дошкільного навчального закладу.

Інтелектуальні ігри (загадки, кросворди, ребуси, анаграми, чайнворди, шаради, каламбури, шахи, шашки) суттєво відрізняються від усіх інших видів ігор, які входять до групи ігор за правилами. Для здійснення ігрової дії більшості інтелектуальних ігор потрібні, по – перше, база знань, а по – друге, - і це головне, - ті розумові операції, за допомогою яких тільки й можна дійти до розв’язання ігрової задачі.

Інтелектуальний характер ігрових дій цих ігор і визначає їх педагогічний вплив на дитину - позитивний емоційний досвід, що створюється в умовах цікавої для дитини розумової діяльності, викликає в неї потребу частіше перебувати в подібних ситуаціях. Ознайомлення дітей з новими видами інтелектуальних ігор доцільніше проводити не з великими підгрупами дітей, а з тими, хто стикається із труднощами в розумовій діяльності, - індивідуально. Після ознайомлення, частину інтелектуальних ігор доцільно використовувати як на заняттях, так і в ігровий час.

Компютерні ігри виділяються з групи ігор за правилами на підставі особливостей ігрових дій, які опосередковуються діями дитини з машиною-комп’ютером. Елементарна комп’ютерна грамотність - обов’язкова умова найпростішої комп’ютерної гри. За змістовним змістом компонентом ці ігри різноманітні, вони можуть містити в собі дидактичний, пізнавальний, інтелектуальний та інший зміст і відповідно

застосовуватися педагогами.

Гра як провідна діяльність дошкільнят.

Ігрова діяльність є провідною в дошкільному віці, що засвідчує кілька важливих моментів: дитина перших шести – семи років життя віддає перевагу рольовій грі перед іншими видами діяльності; саме в грі визріває готовність малюка до розгортання інших видів діяльності (спілкування, праці, навчання), закладаються й розвиваються всі вікові новоутворення особистості.

Виділяючи « Світ гри» як одну із субсфер сфери « Культура», Базовий компонент дошкільної освіти привертає увагу педагогів до необхідності повернути ігровій діяльності її провідне місце в життєдіяльності дитини, актуалізує необхідність уточнити ті особистісні характеристики дошкільника, які пов’язані з розвитком ігрової діяльності та засвідчують компетентність дитини в її царині.

Розкриття сутності особистісних характеристик компетентності дошкільника, його здатності до розгорнутих форм ігрової діяльності (зрозуміло, у вікових межах) потребує уточнення основних моментів та особливостей її становлення в дошкільному дитинстві.

У грі, що є відтворенням ситуації людських відносин дитині доводиться внутрішньо програвати не тільки свої дії, а також їх наслідки. Завдяки цьому в неї поступово формується внутрішній план дій, уміння їх планувати, передбачати (емоційно, а потім й інтелектуально). Гра як провідна виникає тоді, коли дитина прагне активно ввійти у життя дорослих, проте ще не має для цього потрібних знань, умінь, здібностей, ставлень. Протягом дошкільного дитинства ігрова діяльність істотно змінюється. Щоб педагогові було легше аналізувати ступінь відповідності характеристик дошкільника як особи, що грається, віковим нормам.

Розвиток гри відбувається у таких напрямках:

* від невеликого угрупування - до дедалі більш чисельнішого;

* від безсюжетних ігор - до сюжетних;

* від ситуативних епізодів - до планомірно спланованого й розгорнутого сюжету;

* від відображення особистого життя та життя найближчого оточення - до подій суспільного життя;

* від ігор поряд - до ігор разом;

* від нездатності розв’язати конфлікт - до спроможності його передбачити, уникнути, відносно гармонійно з нього вийти;

* від гри, яка спонукалася іграшкою - до гри під впливом конкретного задуму, певною мірою незалежного від іграшки;

* від ролі узагальненого характеру - до здатності типізувати та індивідуалізувати роль;

* від мотиву, пов’язаного з процесом гри (просте виконання ролі) - до мотиву, пов’язаного з результатом (наскільки добре виконано роль);

* від використання як замінників різних предметів - до використання лише справді схожих;

* від зображення зовнішнього боку життєвого явища - до передачі його суті;

* від схематичного й неточного плану дій - до планування, накреслення перспективи та уточнюючих дій учасників гри;

* посилення й водночас зміна ролі організаторів гри;

* зникає суперечність між придумуванням сюжету та можливістю його реалізувати.

Основними структурними елементами за якими характеризується здатність дошкільника розгортати ігрову діяльність є: сюжет та пов'язаний з ним зміст гри; ігрова роль та її виконання дитиною; додержання ігрових правил; використання предметів, ігрових атрибутів, іграшок; характер спілкування з партнером по грі.


  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка