Національний інститут стратегічних досліджень національне агентство екологічних інвестицій україни фонд цільових екологічних інвестицій протидія глобальній зміні клімату у контексті кіотських домовленостей: український вимір



Сторінка1/8
Дата конвертації13.04.2016
Розмір0.58 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8




Національний інститут стратегічних досліджень

НАЦІОНАЛЬНЕ АГЕНТСТВО ЕКОЛОГІЧНИХ ІНВЕСТИЦІЙ УКРАЇНИ

ФОНД ЦІЛЬОВИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ІНВЕСТИЦІЙ


ПРОТИДІЯ ГЛОБАЛЬНІЙ ЗМІНІ КЛІМАТУ У контексті КІОТСЬКИх домовленостей: УКРАЇНСЬКИЙ ВИМІР


аналітична доповідь


КИЇВ - 2010
Протидія глобальній зміні клімату у контексті Кіотських домовленостей: український вимір– К.: НІСД, Нацекоінвестагентство України, Фонд цільових екологічних інвестицій, 2010. – 28 с.


Автори:
Орленко С.Л.

Жаліло Я.А., к.е.н.

Трофимова І.В., к.ф.-м.н.

Хабатюк О.П.

Чабан Н.М.


Доповідь підготовлено до засідання круглого столу 9 червня 2010 р.

При повному або частковому відтворенні матеріалів даної публікації посилання на видання обов’язкове.

© Національний інститут стратегічних досліджень, 2010.



ВСТУП


Глобальні кліматичні зміни, які відбуваються на планеті в сучасну добу, є невід’ємною складовою процесів економічної, політичної та гуманітарної глобалізації. Потужні зусилля, які вживаються під егідою міжнародних організацій та провідних країн світу та спрямовані на протидію зміні клімату та подолання її небажаних наслідків, стають, у свою чергу, об’єктивною реальністю світового гуманітарно-правового та економічного середовища, задаючи рамкові умови формуванню та здійсненню національних політик практично в усіх сферах. Відтак не лише врахування цих рамкових умов, але й активна участь у формуванні відповідних «правил гри» є необхідними умовами ефективності політики держави в умовах сучасної глобалізації.

Специфіка угод, пов’язаних з обмеженням антропогенного впливу на кліматичну систему, й насамперед – Кіотського протоколу, регіональних інструментів, що доповнюють його, та проектів посткіотських документів, полягає в наявності, поряд з зобов’язаннями щодо обмежень викидів парникових газів (ПГ), засобів, які сприяють концентрації та спрямуванню фінансових ресурсів на потреби інвестування у підвищення екологічної ефективності сфер виробництва та побуту. Використання цих засобів вимагає оволодіння відповідним міжнародним та національним регуляторно-правовим та інституційним інструментарієм. Зволікання держави із створенням внутрішніх інструментів призводить до нав’язування зовнішніх обмежень і, перш за все, у сфері міжнародної торгівлі. Вирішення цієї проблеми має розглядатися як одне з ключових завдань участі України у світовій системі заходів щодо протидії кліматичним змінам.

Не варто ігнорувати також більш утилітарного застосування важелів протидії зміні клімату у процесі поглиблення конкуренції на світових ринках. Поширення лібералізації торгівлі у «традиційних» сферах тарифного й нетарифного регулювання на сучасному етапі певною мірою компенсується впровадженням більш витончених інструментів захисту ринків. Відтак реалізація різних версій «екологічного оподаткування», або й прямої дискримінації країн чи виробників за екологічними ознаками стають невід’ємними складовими сучасних торговельних політик, а їх застосування надалі, імовірно, поширюватиметься. Це посилює та наповнює конкретним економічним змістом актуальність завдань адаптації національних економіки та регуляторної системи до міжнародно-визнаних засад протидії зміні клімату.

В доповіді авторами надано стислий огляд сучасного стану заходів щодо протидії кліматичним змінам у світі та участі в них України, висловлено рекомендації щодо оптимізації участі України у міжнародних угодах, спрямованих на зниження викидів парникових газів.


  1. Ризики для України від зміни клімату


Результати наукових досліджень беззаперечно засвідчують, що домінуючою причиною глобального потепління, що спостерігається, є антропогенне підсилення парникового ефекту. Четверта доповідь з оцінки Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (2007 р.) засвідчила, що зміна клімату вже відбувається, а її наслідки мають переважно негативний характер і будуть посилюватись у майбутньому.

Від зміни клімату потерпатимуть, перш за все, країни, що вже страждають від браку прісної води. У другій половині ХХІ сторіччя, якщо не зменшувати викиди ПГ, третина населення планети, або більш ніж 3 мільярди осіб, страждатимуть від нестачі питної води, зокрема, у «широкій» смузі від Іспанії і Марокко до західних кордонів Китаю. Наслідком збільшення антропогенних викидів ПГ є не лише власне глобальне потепління, а й «розбалансування» кліматичної системи, що призводить до підвищення частоти й інтенсивності кліматичних аномалій і екстремальних гідрометеорологічних явищ. Останніми роками Європа переживала небувалі повені і періоди спеки. Потужні повені та сильна спека, що призводить до виникнення значних пожеж, все частіше спостерігаються у Китаї, Австралії, США, інших частинах Земної кулі. Наростання ризиків відбувається і в Україні.


1.1. Прямі ризики


  • Підвищення частоти й інтенсивності кліматичних аномалій і екстремальних явищ погоди. За оцінками українських експертів, в останні десятиріччя зросла кількість та інтенсивність стихійних явищ. У 1990-2009 рр. відмічалися рідкісні метеорологічні явища, які раніше спостерігалися один раз на 50 або 100 років. За попереднім аналізом, повторюваність таких явищ збільшилася майже у 1,5-2 рази. Збільшилася кількість випадків граду та спостерігалось випадіння його у нехарактерні пори року. Також збільшилася кількість шквалів; зафіксовані виникнення смерчів на територіях, де їх раніше не фіксували, та у нехарактерні для них пори року. Простежується тенденція до постійного зростання частоти й інтенсивності аномальних коливань температури, снігопадів, злив, повеней, ураганних вітрів, несприятливого для господарської діяльності перерозподілу по сезонах річкового стоку тощо.

  • Посухи, що генетично властиві клімату України, стають усе частішими та більш інтенсивними: посухи, що охоплюють до 10-30 % території країни, трапляються один раз на 2-3 роки. За період 1989-2009 рр. повторюваність посух збільшилася майже вдвічі. Крім того, відмічається небезпечна тенденція поширення посух в регіони, які традиційно належали до зони достатнього зволоження – Полісся та північні райони Лісостепу. Втрати врожаю сільськогосподарських культур внаслідок посух можуть досягати 50 % та більше. Найчастіше посухи відмічаються в районах з кращими землями, де зосереджено виробництво основної маси товарного зерна. У поєднанні з іншими антропогенними факторами збільшення числа посух у регіонах з природним дефіцитом опадів може призвести до опустелювання. З виключно економічних причин триває скорочення площі земель, що зрошуються. Така тенденція зберігається тривалий час.

  • Внаслідок пом’якшення зим наростатимуть явища, пов’язані з льодовою кіркою; у випадках, коли її розповсюдження співпадає з сильними морозами, осінньою або весняною посухою, урожай може знижуватися на 50-70 %. У 2002-2003 рр. відбулася загибель урожаю озимих культур на території України, за винятком західних областей. Катастрофічне поєднання несприятливих умов осені (перезволоження ґрунту), зими (глибока відлига із подальшим утворенням льодової кірки) та сильної ранньовесняної посухи призвели до загибелі урожаю озимини на 70 % площ та катастрофічно низького урожаю ранніх зернових (яра пшениця, ярий ячмінь, овес, зернобобові).

  • Подальше розповсюдження нових видів хвороб сільськогосподарських рослин, шкідників (нашестя сарани, гусінь, інших комах, нетипових для помірних широт) і бур'янів, поява яких пов'язана із зміною клімату.

  • Можливе падіння рівня родючості ґрунтів, оскільки при потеплінні пришвидшене зростання рослин, при якому поглинається СО2, ймовірно, не зможе компенсувати пришвидшене розкладання органічних речовин.

  • Загострення проблем з водозабезпеченням південних та південно-східних регіонів України, які вже зараз потерпають від посухи у періоди літньої межені, і де населення найменш забезпечене питною водою належної якості.

  • Підвищення рівня захворюваності і смертності населення внаслідок зміни температурного режиму, появи нових видів захворювань. Найбільший вплив теплового стресу спостерігатиметься у містах, де потерпатимуть найбільш уразливі верстви населення (літні люди, діти, люди, які страждають кардіологічними хворобами та ін.). Мігруватимуть на північ кордони проживання розповсюдників захворювань, характерних для більш теплого і вологого клімату.

  • Підвищення рівня Чорного і Азовського морів, що, в свою чергу, посилить процеси розмиву берегів, затоплення, підтоплення. Масштаби вияву цих процесів залежатимуть від інтенсивності та висоти підвищення рівня.

  • Зменшення продуктивності лісів. Умови, які визначають зональні типи лісової рослинності, змістяться в сторону більш сухих та теплих типів. В Україні може з’явитись не існуюча сьогодні зона помірно теплого сухого лісу, характерна для центральних штатів США. В степовій зоні формуватимуться умови, характерні для степу Іспанії, а у степовій частині Криму умови трансформуються до субтропічних. Зона помірного теплого сухого лісу займе територію сьогоднішньої лісостепової зони і частково лісову зону (Полісся). При цьому почастішають інвазії шкідників та грибних епіфітотій. Продуктивність деревостанів у лісовій зоні зменшиться приблизно на 0,5 м3/га, а в лісостеповій та степовій зонах зменшення продуктивності деревостанів буде більшим.

  • Незворотні зміни у екосистемах, що призведуть до вкрай негативних наслідків для біорізноманіття.
  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка