Національна символіка: минуле і сучасне



Скачати 141.12 Kb.
Дата конвертації30.04.2016
Розмір141.12 Kb.
Міністерство культури України

Державна бібліотека України для юнацтва




Національна символіка: минуле і сучасне

Інформаційно-бібліографічний список

Київ 2015



Національна символіка: минуле і сучасне : інформ.-бібліогр. список / [уклад. : С. Настенко, Ю. Круть ; ред. С. Чачко] ; Держ. б-ка України для юнацтва. – К. : [б.в.], 2015. – 14 c.

Видання, позначені «*», зберігаються в фондах Державної бібліотеки України для юнацтва.

Ми живемо у незалежній державі, ім’я якій – Україна! Скільки глибини у цьому співучому слові... У ньому – золото безмежних полів, бездоганна синь зачарованих небес. Україна – земля рясно уквітчана зеленню. Золота і чарівна сторона.

Кожен народ має свої священні символи, котрі уособлюють його самобутність, національну єдність. Вони покликані підносити дух нації у боротьбі за свободу, національну самоідентифікацію та самоутвердження, за власну самостійну державу. Національні символи – це свідчення високого духу нашого народу, його історичних прагнень, унікальності, своєрідний генетичний код нації.

Шанобливе ставлення до державних символів, патріотичні почуття і гордість за власну країну – духовні основи державності. Відродження української національної символіки сьогодні, є свідченням культурного і духовного відродження української нації.

Символи нашої незалежної держави набули потужного змісту саме останнього часу: під час революції Гідності і Свободи, та проведення на Сході країни антитерористичної операції, коли Україна знаходиться фактично в стані війни. Протягом цього часу Україна постійно залишалася на екранах європейського телебачення та змусила багатьох вивчити рядки нашого гімну. Саме гімн України став одним з найпопулярніших мобільних рінгтонів, та отримав безліч варіацій та аранжувань. Проявом патріотичного духу, свідченням формування української політичної нації стало масове використання української національної та державної символіки, українського традиційного одягу, синьо-жовтих кольорів. Насичені синьо-жовті кольори та прапорці, що майорять на вулицях, перетворилися на своєрідний символом свободи та незалежності, підкреслюючи: ми пишаємось тим, що ми – українці...



У 20-й статті Конституції України вказано, що державними символами України є Державний герб України, Державний прапор України і Державний гімн України.
Про державні символи України : Постанова Верховної Ради України від 3 верес. 1996 р. № 347/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 45. – Ст. 241.
Аксьоненко О. Державні символи України: усний журнал / О. Аксьоненко // Історія України. – 2004. – № 4 (356). – С. 15–16.
*Багнюк А. Л. Символи українства : худож.-інформ. довід. / А. Л. Багнюк. – Тернопіль : Навч. кн. – Богдан, 2010. – 512 с.

У виданні в популярній формі розкрито значення і зміст античних, християнських і національних символів та образів, що належать до основ української духовності.
Белявская А. В. Государственные символы Украины: правила использования, ритуалы, традиции / А. В. Белявская, В. В. Болгов, А. Н. Коваленко и др. // Вісн. Укр. акад. геральдики, товарного знаку та логотипу. – 2006. – № 64 – С. 2 – 38.
Бушин М. І. Національна символіка незалежної України / М. І. Бушин, Ю. М. Вовкотруб, І. Ю. Мащенко // Наук. пр. НаУКМА. – 2001. – № 10. – С. 114–119.

Стаття стисло розповідає про виникнення національних символів: тризуба, синьо-жовтого прапора та національного гімну «Ще не вмерла України».
Державна символіка України : [навч. посіб.] / В. Ф. Панібудьласка, А. А. Коваленко, А. М. Тугай та ін. ; Київ. нац. ун-т буд-ва і архітектури. – К. : Довіра, 2004. – 157 с.
Мандрика М. Державні символи України / М. Мандрика // Наука і сусп-во. – 2002. – № 5–6. – С. 20–25.
Савчук Ю. Державні символи Батьківщини: Державний Прапор України; Великий і Малий Державні Герби України: історична традиція і сучасність; Державний гімн України / Ю. Савчук // Світогляд. – 2007. – № 1. – С. 4–11.
Святокум О. Є. Державні символи України : посібник / О. Є. Святокум. – Харків : Ранок, 2009. – 64 с. – (Моя Батьківщина).

Сергійчук В. І. Національна символіка України / В. І. Сергійчук. – К. : Знання, 1992. – 109 с.

Про походження української національної символіки: прапорів, бунчуків, гербів та тризуба.
Символи держави. Нормативні документи про державні символи. Порядок використання державної символіки : сценарії, вірші, афоризми : зб. метод. матеріалів патріотич. спрямування для практич. використання в навч. закл., клубах, будинках культури / [упоряд. М. А. Шкода]. – Запоріжжя : Акцент, 2008. – 100 с.
Сучасні символи та атрибути державності України : довідник. В 4 т. Т. 1. Символи державного суверенітету та атрибути державності України / [уклад. В. Болгов]. – К. : Укр. вид. консорціум, 2008. – 176 c.
Українська національно-державна символіка: історія, традиції, сучасність : метод. посіб. / [уклад. М. І. Поночовний] ; Київ. нац. торг.-екон. ун-т. – К. : [б.в.] 2002. – 23 с.
Українська символіка: народознавчий аспект : хрестоматія : навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл. / О. А. Біда, О. А. Берладин, Л. О. Бугакова ; Уман. держ. пед. ун-т. – Умань, 2008. – 224 с.

У посібнику подаються відомості про українські національні символи та священні знаки, символіку народного житла, вбрання, писанки, свята народного календаря, рослинний і тваринний світ в уявленнях наших предків.
Хорошевский А. Ю. 100 знаменитых символов Украины / А. Ю. Хорошевский. – Харьков : Фолио, 2007. – 511 с.


Герб України – символ віри і надії

Наш герб – тризуб,

Це воля, слава й сила...

Н. Поклад

Герб України – символ влади, знак держави. Найдавнішим із знаків, котрий дійшов до наших днів і широко використовується сьогодні, є тризуб. З давніх часів тризуб шанується як магічний знак, свого роду оберіг. Важко визначити точно, коли він з’явився на наших землях.

Перша літописна згадка про тризуб як князівський знак Київської Русі датована X ст. Тризуб зображувався на монетах великого князя Володимира Святославовича, а згодом Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха. Спочатку цей знак не був офіційним гербом, а виступав лише у ролі родового знака князів. Проте з часом він передається у спадок як символ влади та знак єднання східних слов’ян, тобто стає власне гербом.

Існують найрізноманітніші трактування тризуба: скіпетр скіфських царів, норманський сокіл, стилізована квітка (трисвічник), схематичне зображення слова «воля», символ влади над трьома світами (небесним, земним, підземним). Тризуб символізує ту ж саму трійцю життєтворчих енергій, що й хрест та шестикутна зірка, тобто Мудрість, Знання і Любов (або Вогонь, Воду й Життя). Тож тризуб можна зустріти на цеглі Десятинної церкви, на плитах Успенської церкви у Володимирі Волинському, його зображення знайдено на варязькому мечі, на гербах французької королеви Анни, на надгробку св. Еріка у Швеції та ін.

Поряд з офіційною функцією державного і релігійного символів Тризуб має на Україні і широку естетичну функцію та функцію оберегу. Тризуб зображався як в орнаментах тканин, килимів, карбування, так у рукописних текстах книг, на монетах і печатках, на ювелірних виробах, державних відзнаках, підвісках і навіть на посуді.

Центральною Радою під головуванням М. Грушевського 22 березня 1918 р. тризуб на синьому тлі був схвалений як державний герб УНР. Тризуб залишався державним Гербом України за гетьмана Павла Скоропадського й УНР часів Директорії. 19 лютого 1992 р. Верховна Рада України визнала золотий тризуб на синьому тлі малим Державним гербом України.

Зображення малого Державного герба розміщується на печатках органів державної влади, державного управління, судових органів, грошових знаках і знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ тощо.


Про Державний герб України : Постанова Верховної Ради України від 19 лют. 1992 р. № 2137-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 40. – Ст. 592.
Бєлов О. Історія Державного герба України : наук.-метод. посіб. / Олександр Бєлов, Георгій Шаповалов. – К. ; Запоріжжя : АА Тандем, 2011. – 92 с.
Бєлов О. Український тризуб: Історія дослідження та історичний реконструкт : монографія / Олександр Бєлов, Георгій Шаповалов. – К. ; Запоріжжя : Дике Поле, 2008. – 268 с.

У монографії досліджується історія вивчення українського тризуба у ХІХ – на початку ХХІ ст. Доведено, що сучасний герб України походить від двох прадавніх паганських та християнських символів – хреста та якоря, що уособлюють віру та надію на спасіння.
Болотенюк С. Тризуб – символ світогляду українців / С. Болотенюк, П. Харитенко // Мандрівець. – 2009. – № 5. – С. 4–12.
*Вовканич С. Семіотика Тризуба у світоглядному контексті / Степан Вовканич // Світогляд. – 2008. – № 3. – С. 2–9.
Губерначук С. У гербах української шляхти / С. Губерначук // Укр. культура. – 2008. – № 8. – С. 32 – 33.

З історії виникнення українського герба.
Зворигіна Н. Тризуб – символ України на всі часи / Н. Зворигіна // Уряд. кур’єр. – 2011. – 19 травня (№ 89). – С. 6.
Луців А. Державний Герб України: домисли і дійсність / А. Луців. – Тернопіль : Джура, 2003. – 32 с.

У виданні розповідається, що прототипом тризуба є корона, зображена на одній із монет київського князя Володимира.
*Нечипоренко М. Таємниці княжого герба / М. Нечипоренко // Віче. – 2008. – № 15. – С. 27–29.

Про тризуб та його тлумачення.
*Розумний В. Альтернативна концепція великого герба України / В. Розумний // Чумац. шлях. – 2007. – № 4. – С. 24–25.
Хмельовський О. Тризуб. Таємне вчення українців / О. Хмельовський. – Луцьк : Терен, 2004. – 285 с. – (Теорія образотворення ; Кн. ІV).

Наша святиня – Державний прапор

Синій, як море, як день, золотий –

З неба і сонця наш прапор ясний...

О. Олесь


Крім містичного знака – тризуба, українська державна символіка включає прапор із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього (верхнього) і жовтого (нижнього) кольорів. За законами геральдики кольори на знамені читаються згори вниз – це синьо-жовтий колір. Чисте небо – символ миру (синій колір) та пшеничне поле – символ достатку (жовтий колір). Синьо-жовте сполучення на українському прапорі – одне з найдавніших. Ці кольори вперше з’явилися в 1410 р. на корогвах Галицько-Волинського князівства: на синьому полі був зображений золотий лев.

У ХVІІІ ст. ці кольори присутні на полкових прапорах Київського, Лубенського, Полтавського, Чернігівського козацьких полків. Блакитні жупани й жовті свити носили учасники гайдамацького руху. Синьо-жовті козацькі знамена зображені на картині «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» І. Рєпіна, консультантом якого був Д. Яворницький, та на знаменитому полотні М. Івасюка «В’їзд Богдана Хмельницького в Київ у 1649 р.».

Вже 4 вересня 1991 р. над будинком Верховної Ради України з’явився національний синьо-жовтий прапор. Такий самий стяг піднімався під час візиту Голови Верховної Ради України Л. М. Кравчука до США і Канади у вересні – жовтні 1991 р. 28 січня 1992 р. Верховна Рада України затвердила синьо-жовтий прапор Державним прапором.

23 серпня 2004 р. на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України Указом Президента України було встановлено відзначати щорічно, 23 серпня, День Державного прапора України.

Українці обожнювали свої знамена і вірили, що у воєнний час вони святі. Стяги перед боєм ставили на узвишші, аби кожен ратник бачив їх. Значення прапора під час бою було дуже великим: якщо він стояв нерухомо – знали, що битва проходить успішно, а якщо зникав з поля зору, це означало поразку.

У всі часи ставлення громадян до прапора було шанобливим. Воїни, даючи клятву вірності Батьківщині, цілували кінчик прапора, ризикуючи своїм життям, виносили прапор з поля бою, щоб він не дістався ворогу. І тепер, коли Україна знаходиться в стані неоголошеної війни, українці йдуть в реальні бої під нашим синьо-жовтим прапором...
*Про День Державного Прапора України : Указ Президента України від 23 серп. 2004 р. № 987 // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 35. – С. 42.
Про Державний прапор України : Постанова Верховної Ради України від 28 січ. 1992 р. № 2067-ХІІ // Відомості Верховної ради України. – 1992. – № 19. – Ст. 257.
*Кравченко В. Синьо-жовтий прапор над Києвом 1 травня 1966 року / В. Кравченко. – К. : Смолоскип, 2004. – 56 с.
Рожнятовська А. О. Кольори, що дають надію: до Дня Державного прапора України / А. О. Рожнятовська // Календар знамен. і пам’ят. дат. – 2005. – № 3. – С. 68–76.
*Символ державності та єдності нації // Наука і сусп-во. – 2012. – № 7 – 8. – С. 5–8.

Про Державний Прапор України.
Січинський В. Тризуб і прапор України / Володимир Січинський. – Львів : Місіонер, 1995. – 62 с.

Автop спирається на археологічні та історичні знахідки, пояснюючи зміст української символіки, її значення в національному державотворенні.
*Теліпко В. Питання державного прапора України: історія, символізм, проблеми / В. Теліпко // Юрид. авангард. – 2009. – № 2. – С. 100–106.
Шестаков А. Шлях двох кольорів – синього і жовтого / А. Шестаков // Україна. – 2008. – № 11. – С. 58 – 60.

Про прапор України та його історію.

Музичний символ державної величі – гімн

До найбільших святинь будь-якого народу належить також гімн. Гімн – це урочиста пісня. Це ті слова і музика, які змушують кожного з нас підійматися вже при перших акордах, із трепетом у душі слухати мелодію, що кличе до світлого і високого. Гімн – то невмируща пам’ять, вічне джерело добра і надії на краще майбутнє, на справжній розквіт працелюбного українського народу.

Слова гімну «Ще не вмерла Україна» написав восени 1862 р. етнограф і поет Павло Чубинський, а музику – роком пізніше греко-католицький священик Михайло Вербицький. Символічним є те, що під час написання слів і музики до гімну автори мешкали в різних державах: Чубинський – в Російській імперії, а Вербицький – в Австро-Угорщині. Гімн став символом злуки розділеної України, поєднанням Сходу і Заходу.

15 січня 1992 р. на засіданні Президії Верховної Ради України було розглянуто питання про Державний гімн України. Вирішено затвердити музичну редакцію Державного гімну України, автором музики якої є М. Вербицький. Але більше десяти років наш гімн не мав поетичного тексту. Лише 6 березня 2003 р. слова гімну України, які Павло Чубинський написав більше 150 років тому, були затверджені законом «Про державний гімн України», щоправда з деякими змінами. Законопроектом пропонувалося затвердити як Державний Гімн – Національний Гімн на музику Михайла Вербицького зі словами тільки першого куплета і приспіву пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Другий і третій куплети пісні вирішили вилучити, оскільки там згадуються річки, які знаходяться на територіях інших держав:

Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону...

Рядки про Сян і Дон були вилучені, щоб не було розмов про можливі територіальні претензії України. У той же час перша строфа гімну, згідно з пропозицією президента Л. Кучми, звучатиме «Ще не вмерла України і слава, і воля». Відтоді перший куплет та приспів пісні «Ще не вмерла України і слава, і воля» офіційно стали українським символом поряд із гербом та прапором.

Ще ніколи раніше національним гімном не пишалися так сильно, як минулого року. Він став уособленням української єдності та головною піснею Революції Гідності. Ролик із рок-версією головної пісні країни, що записав музикант Микита Рубченко, у перші дві доби набрав чверть мільйона переглядів у мережі Інтернет. 31 грудня 2014 р. понад 1 млн. людей з усієї України зібралися разом в центрі столиці на заспівали гімн. Таке масове виконання гімну сталося вперше за всю історію нашої держави.

*Про Державний гімн України : Закон України № 602-IV від 6 берез. 2003 р. // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 13. – С. 9.
*Вишневська Г. Головна пісня України / Г. Вишневська // Крим. світлиця. – 2013. – 1 лист. – С. 12.
*Державний Гімн України : попул. іст. нарис / упоряд. М. П. Линник. – К. : Муз. Україна, 2006. – 55 с.
*Маляренко В. Державний гімн як дзеркало нації / В. Маляренко // Право України. – 2013. – № 5. – С. 374–381.
Мамонтова Е. В. Гімн як символ державного суверенітету: історико-політологічний аспект / Е. В. Мамонтова // Грані. – 2011. – № 2. – С. 163–166.
Символ національної і державної величі [20 років (1992) Президія Верховної Ради України затвердила Державний гімн України] // Календар знамен. і пам’ят. дат. – 2012. – № 1. – С. 44–53.
*Трембіцький В. Національний гімн «Ще не вмерла Україна...» та інші українські гимнові пісні / В. Трембіцький ; Наук. т-во ім. Т. Шевченка. – 2-ге вид., доповн. – Львів : Атлас, 2003. – 174 с.

У гарно ілюстрованій книжці показано історію української гімнової творчості, яка чітко віддзеркалює змагання за національне самоствердження і незалежність. Розглянуто пісні-гімни козацько-лицарської доби, подано тексти деяких пісень часів Козаччини.
Федоренко В. «Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля» – Державний гімн України / І. Федоренко // Дивослово. – 2009. – № 1. – С. 10–14.

У статті розповідається про історію створення гімну.
Шевчук А. Національні музичні символи України / А. Шевчук // Палітра педагога. – 2008. – № 4. – С. 3–5.

Завдання справжнього громадянина України – знати і поважати символи своєї держави, свідомо дотримуватися почестей та правил поведінки щодо державних символів у повсякденному житті, під час урочистих і офіційних заходів, не дозволяти глумитися над ними, пишатися незалежною Українською державою. У сучасних суспільно-політичних умовах, коли Україна ціною життя Героїв Небесної Сотні, зусиллями українських військових, добровольців, волонтерів відстоює свободу і територіальну цілісність, пріоритетного значення набуває патріотичне виховання дітей та учнівської молоді з використанням державної символіки.


Сценарії проведення заходів, спрямованих на популяризацію державних символів та патріотичне виховання молоді
*Бугай Л. Національні символи України : [сценарій] / Л. Бугай // Позаклас. час. – 2008. – № 7. – С. 13–17.
Виховуємо патріотів. Конституцію України вивчай, про гімн, герб, прапор все знай : [сценарій] // Розкажіть онуку. – 2007. – № 5. – С. 1–32. – (Вкладка).
Державні символи України : [сценарій] // Шк. б-ка. – 2007. – № 12. – С. 83–87 ; 140–141.
Козир Л. М. Державні та народні символи моєї Батьківщина : [бібл. захід] / Л М. Козир, В. М. Топчій // Шк. б-ка. – 2011. – № 1. – С. 79–82.
*Косенко Н. І. Державні символи України : : [сценарій] / Н. І. Косенко // Шк. б-ка. – 2013. – № 11–12. – С. 2–5.
Кресан А. О. Витоки державної символіки України / А. О. Кресан // Історія та правознавство. – 2012. – № 16–18. – С. 75–78.
*Михайлова Л. Д. Українська держава та її національна символіка : [сценарій] // Л. Д. Михайлова, І. М. Кошель // Позаклас. час. – 2009. – № 11–12. – С. 3–11.
*Наталенко В. Ми – українці, ми – за мир! : [вихов. захід] / Віталія Наталенко // Початкова шк. – 2014. – № 8. – С. 19–20.
Панченко Н. Державні символи України : [сценарій] / Н. Панченко // Позаклас. час. – 2005. – № 17. – С. 25–28.
*Самойленко О. В. Батьківщину, як і матір, дає доля : [сценарій] / О. В. Самойленко // Позаклас. час. – 2011. – № 9. – С. 13–15.
*Ситнікова Г. О. Процвітай, моя ти Батьківщино! : [сценарій] / Г. О. Ситнікова // Позаклас. час. – 2012. – № 9–10. – С. 17–18.
*Яковишина В. Наш стяг у золоті й блакиті : [сценарій – до Дня Державного прапора України] / В. Яковишина // Позаклас. час. – 2011. – № 7. – С. 104–105.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка