Націанальна академія педагогічних наук України двнз «Університет менеджменту освіти» Управління освіти І науки Рівненської обласної державної адміністрації Рівненський



Сторінка3/38
Дата конвертації04.04.2016
Розмір8.72 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   38

ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ РІВНЕНСЬКОГО ОБЛАСНОГО ІНСТИТУТУ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ
Важливим фактором створення умов для забезпечення якісної освіти педагогічних працівників є інноваційна діяльність обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, яка передбачає:

- розробку наукової концепції інституту;

- реалізацію наукової теми інституту;

- науково-дослідну та науково-методичну роботу структурних підрозділів інституту;

- координацію науково-педагогічних досліджень наукових установ, установ освіти і навчальних закладів.

Сворення наукової концепції інституту передбачало аргументацію необхідності постійного навчання педагогів, спрямування творчого та інтелектуального потенціалу педагогічних кадрів на професійний розвиток.

Науково-дослідна тема інституту „Формування готовності педагогічних кадрів до інноваційної діяльності засобами післядипломної педагогічної освіти» співзвучна із завданнями післядипломної педагогічної освіти в сучасних умовах входження України в світове співтовариство та програмними засадами професійної підготовки педагогів. Метою наукового дослідження стала розробка, дослідна перевірка і впровадження в практику діяльності обласного інституту післядипломної педагогічної освіти системи формування готовності педагогічних кадрів області до пошуково-творчої інноваційної діяльності, що забезпечить якісно новий рівень ефективності освіти. Тому проблема формування готовності педагогів до інноваційної діяльності розкриває актуальні і практичні психолого-педагогічні підходи до професійного розвитку і поведінки педагога в інноваційному просторі освіти і розглядається на основі методологічного аспекту його підготовки, інноваційної грамотності та дослідницької компетентності, орієнтиром чого стала принципова позиція щодо зміни шляхів розвитку педагогічної системи в цілому та переорієнтація педагога у дослідницьку площину, на моделювання інноваційних процесів у школі, розробку і оновлення педагогічних та методичних технологій.

Визначення особливостей інноваційної діяльності інституту спрямоване на методичне забезпечення підготовки конкурентоздатного педагога-професіонала на освітньому ринку. Серед актуальних об’єктів пошукової діяльності - нові освітні технології, методи навчальної діяльності, методи виховної взаємодії, педагогічна техніка, інноваційна педагогічна практика. Новизна дослідження полягає у спрямуванні процесу науково-методичної підготовки педагога в системі безперевного навчання на його конкурентоспроможність засобами пошуково-дослідницької діяльності та розробки інновацій, нових технологій формування дослідницької і пошукової діяльності вчителя в системі методичного супроводу розвитку освіти в області, районі, навчальних закладах.

Ефективне запровадження в систему курсової роботи і в міжатестаційний період інституту інноваційних форм і методів діяльності дасть змогу педагогам освоїти нові освітні технології, розширити можливості і потребу в індивідуальному особистісному зростанні, творчо вирішувати проблеми, критично мислити, вільно орієнтуватись у всезростаючому інформаційному просторі, переосмислити власну світоглядну позицію, внести корективи до педагогічного процесу. Конкретизуючи аспекти підготовки інноваційного педагога, приходимо до висновку, що неортодоксально мислячий педагог, який глибоко і системно аналізує проблеми освітнього простору, постійно здійснює пошук нових способів перетворення парадигмального різномаїття педагогічної реальності.

Для створення належного науково-методичного супроводу розвитку освіти в області та організації і проведення науково-педагогічних досліджень в освітніх установах, навчальних закладах області в структурі РОІППО функціонують науково-дослідницькі лабораторії, в структурі кафедр, навчально-методичних кабінетів діють ТНДК (тимчасові науково-дослідні колективи). Науково-педагогічні працівники інституту здійснюють наукове керівництво, наукове консультування та експертизу наукових розробок. Проводяться виїзні засідання лабораторій,ТНДК у базових експериментальних навчальних закладах. За етапами науково-дослідної експериментальної роботи здійснюється звітування на засіданні вченої ради інституту. Організація і підсумки експериментів оформляються у вигляді наказів. Оприлюднення результативності науково-дослідної експериментальної роботи структурних підрозділів інституту, навчальних закладів і освітніх установ традиційно проходить під час урочистостей з нагоди Дня науки. За підсумками досліджень визначаються та нагороджуються дипломами кращі автори розробок, педагоги-дослідники, менеджери науки, молоді науковці року. Результативність та перспективи науково-педагогічних досліджень РОІППО нижче подаємо схематично.




Н

Д

Л,



Т

Н

Д



К

Результати досліджень

Лабораторія „Творча обдарованість“: методика рівневої діагностики готовності педагогів до роботи з обдарованими учнями.

Лабораторія проблем методики фізики: модель безперервного навчання вчителів фізики на основі створення методики і методів моніторингу навчальних досягнень, розв’язування задач, пошуково-дослідницької діяльності.

Лабораторія ОЗОН: нова методика особистісно зорієнтованого навчання української літератури та модель організації читацької діяльності школярів на особистісно зорієнтованому уроці.

Лабораторія позашкільної освіти: модель процесу формування соціальних компетенцій вихованців ПНЗ, соціально-педагогічна система розвитку конкурентоспроможної особистості.

Лабораторія профільного навчання: програмно-методичне забезпечення регіональної моделі профільного навчання учнів, організаційно-методичне забезпечення функціонування освітніх округів.

Лабораторія музичної освіти і виховання: процес формування діяльнісної особистості, регіональний компонент змісту художньої освіти.

Лабораторія КМС підготовки методистів: освітня програма, навчально-тематичні плани, НМК для навчання за кредитами та модулями на основі ДН.

ТНДК із проблеми методики використання історичних писемних джерел.

ТНДК із проблеми гуманізації взаємовідносин вчителя і учня у початковій школі.

ТНДК із проблем формування інформативних компетенцій учителів-предметників.

ТНДК із проблем формування психологічної компетентності медсестер дошкільних навчальних закладів.

Нові наукові розробки

Лабораторія новатики післядипломної освіти: система безперервної освіти педагога, умови формування готовності педагога до інноваційної діяльності, моделювання ефективності управління інноваціями в ППО.

Лабораторія акмеології освіти: процес акмеологізації освітньої діяльності у навчальних закладах, технології розвитку внутрішньоінтенційного творчого потенціалу учня, акмеологічна модель професійного становлення педпрацівника.

Лабораторія пропедевтики іноземних мов: психолого-педагогічні умови раннього вивчення іноземної мови дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку, пропедевтичний курс з іноземної мови.

Лабораторія віртуальної освіти: технології дистанційного навчання, віртуальні освітні технології в інноваційній діяльності інституту.

Лабораторія ІКТ біологічної освіти: візуалізація методичних та дидактичних матеріалів для навчального процесу за допомогою Інтернет – ресурсів, змістовий модуль ІКТ сучасної біологічної освіти для вчителів.

Лабораторія інклюзивної освіти: модель інклюзивного навчання в ЗНЗ, методика інтегрованого підходу до інклюзивної освіти на інституційному рівні.

Лабораторія експертизи якості освіти: система експертизи освіти в області, методичні рекомендації до педагогічних експертиз, моніторингу та тестування у закладах освіти.

ТНДК із проблем психологічної підготовки керівників освітніх організацій до діяльності в умовах соціальних трансформацій.

ТНДК із розробки науково-прикладних основ оцінювання ефективності управління загальною середньою освітою.

ТНДК із моделювання інноваційних навчальних закладів на шляху до школи майбутнього.

Як підсумок наукових досліджень - із 2007 року на базі інституту проведено 7 Всеукраїнських науково-практичних конференцій: „Формування готовності педагогів до роботи з обдарованими дітьми в системі післядипломної педагогічної освіти“, „Особиситісно-зорієнтоване навчання української мови і літератури“ (спільно з Інститутом педагогіки АПН України), „Формування конкурентоспроможного фахівця в умовах модернізації освіти в Україні“ (спільно з Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти МОН України та Рівненським державним гуманітарним університетом), „Науково-організаційні засади розвитку психологічної служби системи освіти“ (спільно з Українським центром практичної психології), „Гетьман Мазепа в контексті гуманітарної освіти учнів“ (спільно з МОН України та Міжнародним економіко-гуманітарним університетом імені Степана Дем’янчука), «Формування естетично-ціннісного ставлення учнів до навколишнього світу в умовах створення нової моделі школи естетичної культури» (спільно з Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, Інститутом проблем виховання НАПН України), „Професійний розвиток педагога всистемі безперервної післядипломної освіти (спільно з УМО НАПН України).

Для прикладу, подаємо рекомендації Міжнародної науково-практичної конференції «Професійний розвиток педагога в системі безперервної післядипломної освіти» (9 лютого 2010 року).

Рекомендації

У сучасних умовах розвитку інформаційного суспільства в Україні та розширення міжнародних партнерських зв’язків в освіті на основі реалізації ідей Болонського процесу та євроатлантичної інтеграції основна увага у підвищенні кваліфікації керівних і педагогічних кадрів надається теоретичному та практичному обґрунтуванню професійного розвитку педагога в системі безперервної післядипломної освіти. У вирішенні даного питання враховується специфіка трансформації професійних функцій педагогів різних країн та організація їх освіти впродовж життя.

Актуальними проблемами інститутів підвищення кваліфікації педагогічних кадрів є організація безперервної післядипломної освіти та створення відповідних педагогічних умов для професійного зростання вчителів-практиків, сприяння всебічному усвідомленню педагогом необхідності фахового розвитку задля власного професійного зростання та зміни парадигми вітчизняної освіти.

Аналіз педагогічних умов, шляхів оптимізації функціонування інститутів післядипломної освіти України та установ підвищення професійної кваліфікації вчителів Франції, Польщі, Англії, Білорусі свідчить про те, що вони є важливим чинником професійного самовизначення та саморозвитку педагога. Завдяки комплексному діагностуванню, яке проводиться в Рівненському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти, виявлено значну кількість педагогів із низьким рівнем психолого-педагогічної готовності до фахової діяльності, з нестійкою мотиваційною спрямованістю на постійне навчання. Такі педагоги у своїй практичній діяльності відчувають недостатню фахову підготовку до аналітико-прогностичної, змістово-технологічної та дослідницько-творчої діяльностей. Саме тому виникає проблема визначення педагогічних і психологічних умов розвитку готовності вчителів до неперервного підвищення фахової кваліфікації та вдосконалення рівня самосвідомості задля професійного зростання.

На основі застосування інноваційних та інформаційно-комунікаційних технологій у системі післядипломної педагогічної освіти створюються нові моделі, конструкти забезпечення ефективної безперервної освіти педагогів. Процес підвищення фахової кваліфікації вчителів із застосуванням даних технологій є успішнішим за умови реалізації особистісно зорієнтованого, компетентнісного та інтегрально-діяльнісного підходів. Саме проблеми управління якістю підвищення кваліфікації керівних і педагогічних кадрів освіти в умовах інтеграції в міжнародне співтовариство, готовності педагогів до задоволення особливих потреб дитини в освітньому просторі, прогностичного моделювання неперервного професійного розвитку педагогів на засадах стандартизації, фахового і особистісного зростання та потенційного задоволення освітніх потреб педагога на різних рівнях його професіоналізації та науково-технологічного основ підвищення професійної компетентності педагогів в інформаційному суспільстві висуваються як засади оновленої безперервної системи післядипломної освіти. Отже, йдеться про довготривалу взаємодію педагогів з інститутами післядипломної педагогічної освіти, регіональними службами підвищення кваліфікації та на цій основі —модернізацію професійного розвитку педагогічних працівників.

Обговоривши теоретичні та прикладні проблеми професійного розвитку педагога в системі безперервної післядипломної освіти, учасники Міжнародної науково-практичної конференції вважають за доцільне рекомендувати:



  1. У період входження освіти України у європейське та світове співтовариство здійснювати модернізацію управління післядипломною педагогічною освітою з метою створення умов для вдосконалення базових та професійних компетентностей педагогів, становлення компетнісно-спрямованого навчального процесу з підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у єдності змістових, технологічних, особистісних, управлінських параметрів.

  2. Вивчати позитивний європейський досвід використання стандартів у галузі неперервної професійної освіти вчителів із метою розвитку науки про безперервну педагогічну освіту в Україні та для практичного застосування в процесі реформування системи безперервної професійної педагогічної освіти і підвищення кваліфікації вчителів в Україні.

  3. У системі безперервної післядипломної освіти використовувати "відкриту модель" освіти, яка передбачає: відкритість майбутньому; інтеграцію всіх засобів освоєння педагогом навколишнього світу; розвиток і включення у процеси створення синергетичних уявлень про цілісність та взаємозв'язки людини, природи і суспільства; звернення до світоглядних і смислових моделей; вільне користування різними інформаційними системами.

  4. Передбачати, що модифікація науково-методичного супроводу освіти педагога впродовж життя вимагає необхідності врахування чинників, які зумовлюють і визначають сутність ефективного формування здатності практично діяти, застосовувати індивідуальні техніки у педагогічних ситуаціях, що впливає на підвищення фахової кваліфікації, стимулює до самовдосконалення, спонукає переносити акценти на взаємодію інституту післядипломної педагогічної освіти із районними (міських) методичними кабінетами (центрами), загальноосвітніми навчальними закладами та створення варіативних моделей професійного зростання педагогів.

  5. Сприяти затвердженню стандартів післядипломної педагогічної освіти, із метою їх запровадження виробити прогностичну модель фахової компетентності педагога сучасного навчального закладу, організувати її експериментальну апробацію та впровадження, конкретизувати умови їх вдосконалення у процесі підвищення фахової кваліфікації в інститутах післядипломної освіти та під час науково-методичного супроводу практичної діяльності педагогічних працівників.

  6. Здійснювати науково-дослідну експериментальну роботу в системі безперервного підвищення кваліфікації педагогів, активізувати створення в структурі інститутів післядипломної педагогічної освіти науково-дослідної лабораторії новатики післядипломної освіти педпрацівників, університети безперервної освіти вчителя, загальнонаціональні товариства сприяння професійному розвитку керівних та педагогічних працівників освіти на засадах андрагогіки, аксіології, акмеології та інноваційного менеджменту в освіті.

7. Сприяти досягненню педагогами вершин самоактуалізації та самовдосконалення на шляху до особистісної зрілості та професійної досконалості і застосування в системі безперервного навчання методики, стратегії та тактики творчої педагогічної діяльності із застосуванням психофізичних умов у підготовці професіоналів педагогічної діяльності, синергії різноманітних сфер життєдіяльності педагогів-професіоналів, цільового процесу комунікації в напрямку професійного зростання педагогів, створювати регіональні моделі веб-спільноти для автосугестопедичних основ збереження довготривалості акме-періоду в житті людини.

8. Проектувати та моделювати інноваційні системи підвищення кваліфікації педагогів, спрямовані на розвиток компетентності, мобільності, психолого-педагогічної готовності до роботи з дітьми з особливими потребами, розробляти інструментарій для моніторингу сформованості педагога до роботи в умовах інклюзивної школи, науково та практично обґрунтовувати шляхи творчого використання корекційно-розвивальних, соціально-педагогічних технологій, створити цільові програми з розвитку життєвих компетенцій дітей з особливими освітніми потребами і бази, банки моделей інклюзивних шкіл, технологій інклюзивної освіти.

9. Вважати доцільним спрямування наукового і методичного пошуку на визначення змістових і технологічних параметрів розвитку професійної готовності педагогів до освоєння та реалізації концептуальних засад упровадження інклюзивної освіти в Україні, забезпечення психологічного супроводу успішного підвищення кваліфікації педагогічних кадрів та підготовку їх до запровадження інклюзивного навчання, підвищення компетентності в питаннях дидактики навчання дітей з особливими освітніми потребами, організувати цільове навчання завідувачів новостворених кафедр корекційної освіти.

10. Посилити комунікації в системі післядипломної педагогічної освіти, розширювати умови для розгортання докорінного обміну досвідом інформаційного забезпечення змін в освіті та професійному навчанні педагогів.

11. Здійснювати оцінювання якості управлінської діяльності керівних кадрів в освіті, розробляти та застосовувати показники ефективності їх освіти, фахового, професійного рівня, практикувати різноманітні види, форми, методи оцінювання якісних безперервних освітніх послуг педагогічним працівникам та визначення і встановлення показників професійного розвитку педагога в системі післядипломної педагогічної освіти.

Інститутом спільно з РДГУ досліджується проблема формування вчителя як конкурентоспроможного фахівця, в процесі дослідження якої розкриваються актуальні і практичні психолого-педагогічні підходи до професійного розвитку і поведінки педагога в системі освіти регіону, ведуться розробки технологій організації пошукової діяльності. Визначення особливостей педагогічного дослідницького пошуку і основних етапів їх реалізації спрямовано на методичне забезпечення підготовки педагога-дослідника та врахування індивідуального стилю вчителя, формування його професіоналізму та конкурентноздатності на освітньому ринку.

Пошуково-дослідницька діяльність носить прогностичний характер і виконує функцію зворотного зв’язку між педагогічною діяльністю та системою їх методичної підготовки. Структурування методичної роботи та організація навчання педагогів-дослідників здійснюються на нетрадиційних підходах до засвоєння відібраних методологічних знань та методики освіти дорослих. Такими підходами стали:


  • технологічний (сукупність способів і засобів взаємодії з метою вирішення проблемних ситуацій у педагогічній практиці);

  • конструктивний (подача проблемних ситуацій у такій послідовності, що навмисне ставлять педагога у положення конструктора педагогічних інновацій);

  • дослідницький (самостійних дій у процесі розв’язання психолого-педагогічних завдань значно більше, ніж пропонують загальні рекомендації).

Означений комплекс науково-методичних підходів, у залежності від змісту методологічних знань і рівня оволодіння педагогами дослідницькими якостями, дозволив використати різні конструкти методичної роботи у міжатетаційний період у навчально-методичних кабінетах інституту, районних (міських) методкабінетах, базових, опорних та експериментальних закладах.

Тому педагогічний ефект від інноваційної діяльності має комплексну природу. Використовуючи спеціальні методи проектування професійного розвитку педагогів на засадах інноватики і припущення про їх освіту упродовж життя можна досягати вищих результатів педагогічної праці.

Отже, у результаті цілеспрямованого управління процесами інноваційної діяльності з боку інституту в освіті можна досягти синергічного ефекту як якісної готовності педагогів до інноваційної діяльності, що виникає в результаті тісної взаємодії і спільної діяльності й характеризує інноваційний поступ освіти. Наш досвід переконливо свідчить, що синергічний ефект виникає внаслідок злиття в єдину систему безпервної освіти педагогів та спільної взаємодії виділених нами умов ефективного управління інноваційною діяльністю педагогів, а інноваційна діяльність інституту в курсовий і міжатестаційний період є важливою умовою забезпечення ефективності управління професійним розвитком педагога та визначає подальші напрями педагогічних досліджень.

Практична частина

Управлінські та методичні майстерні
Макриця Людмила Іванівна,

начальник відділу освіти

Сарненської районної державної адміністрації
МОДЕРНІЗАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

В ІННОВАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ

ОСВІТНІХ ОКРУГІВ САРНЕНСЬКОГО РАЙОНУ
Характерною тенденцією розвитку нинішньої загальноосвітньої школи є відмова від уніфікованості загальноосвітніх навчальних закладів, їх одноманітності. Відходять у минуле часи, коли тисячі українських шкіл відрізнялися одна від одної хіба що назвою — так стандартизовані були навчальний зміст, форми і методи роботи, система оцінювання навчальних досягнень школярів тощо. Єдиний, а точніше, один підхід, одні засоби, один орієнтир (середній учень), один результат — за окремими винятками формування не індивідуальності, а масова підготовка “засобів” задоволення потреб виробництва і суспільних інституцій.

Модернізація української школи відбувається досить стрімко і непросто, але разом з тим планомірно. Адже доводиться відмовлятися від усталених стереотипів, виробляти нові принципи шкільної освіти, формувати нові її зміст і методи.

Сарненський відділ освіти з метою максимальної реалізації вільного і рівного доступу учнів усіх загальноосвітніх навчальних закладів до якісної освіти, оптимізації процесу впровадження профільного навчання, його дидактично-методичного та матеріально-технічного забезпечення, максимального задоволення пізнавально-прикладних інтересів та запитів учнів, популяризації педагогічних здобутків навчальних закладів у питаннях профільного навчання поставив перед собою завдання — створити освітянську територію з освітніх округів, де б у кожному окрузі були максимальні умови для задоволення потреб населення, що мешкає на його території, а також скоординувати роботу всіх ЗНЗ, ДНЗ, позашкільних установ та установ закладів культури та охорони здоровя, що входять до певного округу.

На виконання наказу відділу освіти Сарненської РДА від 22 жовтня 2006 року «Про створення освітніх округів» в районі було створено 12 освітніх округів. Одним із них є Цепцевицький освітній округ.

Суб’єктами Цепцевицького освітнього округу є:


  • 3 загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів:

  • Ремчицька ЗОШ І-ІІІ ступенів;

  • Тріскинська ЗОШ І-ІІІ ступенів;

  • Цепцевицька ЗОШ І-ІІІ ступенів;

  • 1 загальноосвітня школа І ступеня;

  • Висовська ЗОШ І ступеня;

  • 1 загальноосвітня школа ІІІ ступеня;

  • Цепцевицький НКП Сарненської вечірньої школи;

  • 3 дошкільні навчальні заклади:с.Тріскині, с.Висове, с.Цепцевичі;

  • заклади культури та медицини.

Враховуючи кадровий потенціал, матеріально-технічну базу, зручності розташування та чисельність учнівського колективу, Цепцевицьку ЗОШ І-ІІІ ступенів визнано опорним закладом. У ній навчається 610 учнів, крім того на базі школи проходить навчання 180 учнів Сарненської вечірньої школи Цепцевицького НКП.

На загальних зборах суб’єктів Цепцевицького освітнього округу було обрано Раду округу, куди увійшли керівники всіх суб'єктів округу; представники місцевого самоврядування; представники місцевих органів державної виконавчої влади; представники громадськості. Між суб’єктами Цепцевицького освітнього округу підписано договір про співпрацю.

Враховуючи потреби та запити всіх суб’єктів округу, був складений та затверджений на засіданні ради округу Статут округу, Положення про Цепцевицький освітній округ, Програма впровадження профільного навчання, план роботи Цепцевицького освітнього округу, заходи якого включені в плани роботи кожного навчального закладу округу.

Однією з визначальних тенденцій розвитку сучасної освіти є її спрямованість на особистість людини. Вирішуючи завдання Концепції профільного навчання, а також Програми впровадження профільного навчання, поступово створюються умови для реалізації природних задатків і можливостей дитини, охоплення профільним навчанням учнів старшої школи, враховуючи їх бажання та інтереси.

Профільненавчання — це вид диференційованого навчання старшокласників відповідно до їхніх освітніх потреб, зумовлених орієнтацією на майбутню професію. Багато школярів уже в основній школі мають уявлення про майбутню професію і намагаються здійснити свою мрію. Із запровадженням зовнішнього незалежного оцінювання старшокласники хочуть швидше «позбутися непрофільних предметів», а натомість більше часу віддати тим предметам, які безпосередньо пов'язані з майбутньою професійною діяльністю, а, отже, вибрані для проходження зовнішнього незалежного оцінювання.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   38


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка